www.wikidata.uk-ua.nina.az

Полісся Полі сся етнокультурний край і історико географічний регіон у межах Поліської низовини у басейні річок Прип яті

Полісся

Полі́сся — етнокультурний край і історико-географічний регіон у межах Поліської низовини, у басейні річок Прип'яті й середнього Західного Бугу, для якого прикметна надзвичайно волога, лісиста й болотиста місцевість, густа річкова сітка, низька густота населення. Лежить на півночі України, півдні Білорусі й почасти Росії та Польщі. За фізико-географічним районуванням Полісся розглядається як фізико-географічна провінція мішаних лісів фізико-географічної зони Східноєвропейської рівнини. Природні умови зумовили тут слабку урбанізацію, ізольованість населених пунктів, а через це добре збереглося багато елементів традиційної матеріальної та духовної культури населення Полісся. Головні міста: Пінськ, Ковель, Сарни, Лунинець, Кобринь, Мозир, Овруч, Коростень, Чернігів. Ремесла Полісся: мистецтво (гончарство, гуцнийство, писанкарство, музичне мистецтво) і господарська діяльність.

Полісся
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Полісся (значення).

Назва

Назва Полісся (дав.-рус. Полѣсьє, біл. Палессе, пол. Polesie, рос. Поле́сье) утворена від дав.-рус. лѣсъ префіксом По-. Уперше назва «Полісся» згадується в Іпатіївському літописі під 1274 роком, коли луцький князь Мстислав Данилович «шелъ бяшеть от Копыля воюя по Полѣсью» (нині місто Копиль — райцентр Мінської области, Білорусь). Історично Поліссям вважали Берестейщину, щодо якої цей термін уперше й згадується в Галицько-Волинському літописі в 1274 році. З XV століття термін «Полісся» починає вживатися в писемних джерелах (уперше — в «Історії Польщі» Яна Длугоша), а з XVII століття — на картах (уперше — на карті Великого князівства Литовського, зладженій Томашем Маковським і виданій в Амстердамі 1613 року). У джерелах XIII—XIX століть, а ще в працях істориків, військових та інших назва «Полісся» означає передусім басейн Прип'яті (притока Дніпра). Однак тепер термін «Полісся» вживається ще в кількох значеннях:

У джерелах XIV—XVI століть ця назва найчастіше функціонувала як спільнокореневі топоніми «Подлесьє», «Полясє», «Полєсє». Історико-етнографічні межі цієї зони теж визначалися по-різному, однак переважає думка, що вона охоплює басейн річки Прип'ять і сусідні райони лісової смуги. Цю територію вважали за центр поліської области ще дослідники XVI—XIX століть М. Стрийковський, Г. де Боплан, В. М. Татищев та інші, про що певно свідчать їхні картографічні матеріали.[джерело?]

Мовознавці кажуть, що східнослов'янська етимологія назви Полісся закорінена в семантиці лісу й болота (лісиста місцевість, лісок). Вона має балтський аналог (Pala, Pelesa, Pelysa), що в литовській і латиській мовах має значення болотистий лісок. Це може свідчити про спільний балто-слов'янський корінь назви Полісся, а отже — про паралелі між східнослов'янським етнонімом «поліщуки» (уперше зафіксований у документах XVII ст.) і давнім екзоетнонімом «polexiani».[джерело?]

Географія

Становище й межі

Однозначне окреслення меж Полісся, як і будь-якого іншого неадміністративного регіону, неможливе, оскільки залежить від завдань, які стоять перед конкретним дослідником. У вузькому розумінні Поліссям вважають тільки найбільш заболочену правобережну лісову смугу з вузькою лінією вздовж лівого берега Дніпра й гирлом Десни без Малого й Володавського Полісся — трикутник з центром у Бересті, що на схід доходить на широкій лінії Могилів — Київ до Дніпра. У вузькому розумінні площа Полісся становить близько 160 000 км². У широкому розумінні до Полісся долучають ще й північну частину Придніпровської низовини аж до Середньої височини на сході й отак площа регіону становить понад 200 000 км². З інших відомостей загальна площа близько 270 тис. км². Площа властивого Українського Полісся становить близько 100 000 км², з них 27 000 км² на території Білорусі.

На півночі обмежене Білоруською височиною, на півдні — Волинською (Холмсько-Волинською) і Придніпровською височинами, на заході — річкою Західний Буг, на сході — Придніпровською низовиною зі східною межею по Десні. Межує на півдні з Волинню, на заході — з Підляшшям. Межа між Поліссям і Підляшшям точно не проведена, але її часто визначають по річці Лісній. На заході межею Полісся є річка Вепр.

Південне Полісся — частина України, західне — Польщі, північне, разом із частиною етнічно українських земель на південь від Прип'яті, — Білорусі. За територіальним чи етномовним критерієм часто виділяють Українське Полісся, Білоруське Полісся, Російське Полісся, Литовське Полісся, Польське (Люблінське) Полісся тощо.

Середня висота над рівнем моря — 120—150 м. Характеризується рівнинними територіями, підвищеною вологістю, силою боліт і торфовищ. Заболоченість території становить 70 %, ліси займають 30 % площі. Серед височин — Овруцький кряж, Мозирський горб, Загороддя, Заріччя.

Фізико-географічні області Українського Полісся (у державних межах України).

Згідно з чинним адміністративно-територіальним поділом, частина Полісся на території України охоплює Рівненську, Волинську (крім крайніх південних частин двох цих областей), Житомирську (окрім південних районів), північні райони Київської та Хмельницької областей. Крім того, якщо розглядати Українське Полісся як український етнографічний регіон, сюди залучають і ще заселені українцями частини Берестейської та Гомельської областей у Білорусі. Інколи за Полісся в державних межах України вважають тільки північ Правобережної України, водночас Лівобережне Полісся (Чернігівське й Новгород-Сіверське) розглядається осібно від властивого Полісся, бо воно відрізняється від нього як фізіографією, так і історичним минулим  Чернігівщина — самостійний історичний край. Часто Українським Поліссям називають усю лісову смугу в складі України.

У державних межах України виділяють 6 фізико-географічних областей Полісся:

Поділ

Етнографічне районування Полісся
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (березень 2020)

Українське Полісся поділяється на Правобережне й Лівобережне — залежно від розташування на берегах Дніпра. Відповідно до цього вживають ще назви Східне й Західне Полісся. Західне Полісся називають також Прип'ятським, східне — Наддеснянським або Чернігівським, розмежовуючи такі номінації тоді, коли йдеться про Полісся на обох берегах Дніпра.

В етнографічній літературі дуже часто за Східне Полісся мають східну частину правобережного Полісся, десь на схід від р. Ясельда, далі — р. Прип'яті, доки до неї не вливається р. Горині й униз по цій річці. Землі, що лежать на захід від указаного кордону аж до р. Західний Буг, становлять Західне Полісся.

До 1920-их років Полісся ділили по губерніях і повітах: Волинська, Київська, Чернігівська, Мінська, Могилівська, Гродненська, Брянсько-Жиздринський.

Південну межу Полісся по діалектних ознаках мовознавці визначають умовною лінією Володимир-Волинський — на південь від Луцька — Здолбунів — Житомир — Фастів — Васильків — Переяслав — Прилуки — по річці Сейм.

Ґрунти

Близько 70 % території Полісся вкривають попільнякові (підзолисті) ґрунти, 15 % — болотяні й торфово-болотяні ґрунти.

Водні об'єкти

Більша частина Полісся належить до басейну Дніпра, невелика західна частина — до басейну Західного Бугу (притока Вісли). Головна річка Полісся — Прип'ять. Інші значні річки: притоки Прип'яті (Пина, Ясельда, Лань, Случ, Птич, Турія, Стохід, Стир, Горинь, Ствига, Уборть, Словечна, Уж), Дніпро, Десна та їхні притоки. Найбільші озера: Червоне (Князь, Жид), Біле, Вигонівське, Світязь.

Клімат

Клімат помірно-континентальний. Літо тепле й вологе, зима м'яка. Пересічна річна температура коливається від +6,5° до +7,5 °C. Пересічна температура січня становить від -3° до +3,5°, від -4° на заході до -7° C на сході, найнижча — від -32° до -39°. Улітку температура майже однакова на всьому Поліссі (+18-19° C), пересічна температура липня — від +17° до +19,5°. Річне число атмосферних опадів — 550—650 мм, найбільше в червні й липні.

Фауна

Через діяльність людини — як-от надмірне полювання, деякі види зникли на Поліссі зовсім, або ж їхній ареал змістився на північ. Ще в XVII столітті на Поліссі траплялися тури й зубри, у XVIII столітті водилися білки-летяги, у XIX столітті — росомахи, ведмеді й лосі.

Історія

Полісся на мапі Великого князівства Литовського («Карті Радзивіла») від Віллема Блау та Гесселя Ґеррітца, виданій у 1613 році в Амстердамі. Осібно на мапі подане пояснення: «Підлісся (Podlesia), інші називають Полісся (Polesia), місцеві жителі називають Полісся (Polesio) — частина Литви, межує з Волинню, лісисте й болотисте, від того й дістало назву. Мед і риба в такому достатку, що всі сусідні краї вживають рибу звідси. Сушать на повітрі й виставляють на продаж».

Уперше назва «Полісся» згадується в Іпатіївському літописі під 1274 роком, коли луцький князь Мстислав Данилович «шелъ бяшеть от Копыля воюя по Полѣсью» (нині місто Копиль — райцентр Мінської області, Білорусь). З XV століття термін Полісся починає вживатися в писемних джерелах (уперше — в «Історії Польщі» Яна Длугоша), а з XVII століття — на картах (уперше — на карті Великого князівства Литовського від Томаша Маковського, виданій в Амстердамі 1613 року).

До першої згадки

На Поліссі через льодовиковий період змінювався не тільки рельєф місцевости, але й стало неможливо жити людям. Але після льодовикового періоду (11600—11700 років тому) Полісся з його географічними умовами, як порівняти зі степом, стало забезпечувати населення захищеною й неприступною місцевістю від ворожих наїздів і чужих впливів, що простежується в етногенезі білорусів та етногенезі українців.

Перші поселення людей на Поліссі датуються раннім палеолітом (10000-8000 роки до нашої ери). Поселень побільшало за мезоліту (8000-5000 роки до н. е.) — передусім коло річок. У часи неоліту (5000-3000 р. до н. е.) заселяли Полісся люди «гребінцевої» археологічної культури. З 2500 року до н. е. уздовж річок Ясельди, Прип'яті, Горині виникла межа культурно-історичних частин Полісся, що й нині накладається на білорусько-українську межу: західно-східна частина характеризується археологічною культурою «лійкуватих пугарів» й археологічною культурою «глиняних амфор». У бронзову добу (3000-1000 р. до н. е.) — тщинецька культура; на сході Полісся — середньодніпровська культура, сосницька культура. До початку залізної доби (1000 р. до н. е. — II століття до н. е.) на заході Полісся — культура прабатьків західних слов'ян (лужицька культура й згодом поморська культура); на сході Полісся — милоградська культура предків балтів.

У II столітті до н. е. — II столітті н. е. все південне Полісся до річок Ясельди й Прип'яті входило до зарубинецької культури (з участю кельтів у етногенезі українців та етногенезі білорусів), північно-східне Полісся — до культури штрихованої кераміки. У II—IV століттях н. е. на заході Полісся проживали представники готської та гепідської культур, У VI—VIII століттях н. е. — слов'янської празької культури (див. «етногенез слов'ян»), на півночі Полісся — балти (теперішня Білорусь).

З IX століття

У ранньодержавний період (IX—X століття) Полісся було контактною зоною слов'янських племінних союзів дреговичів, волинян, деревлян, а ще балтського союзу ятвягів. За Володимира Великого (978—1015) Полісся увійшло до складу Київської Русі. Полісся ніколи не становило окремої територіальної одиниці. У XII—XIII століттях було поділене між кількома руськими землями: Волинської землі, Київської землі, Чернігово-Сіверської землі й Турівського князівства.

У XIV—XV століттях більшу частину Полісся долучено до Великого князівства Литовського (у 1310-1320-ті роки — Берестейська земля, у 1360-1370-ті роки — Чернігово-Сіверська земля), а менша (у верхній течії Прип'яти) — до Королівства Польського. У середині XVI століття, згідно з новим адміністративним поділом Великого князівства Литовського, українська частина Полісся потрапила до Волинського, Київського та Берестейського воєводств. Після Люблінської унії 1569 року північна частина Полісся була долучена до Берестейського, Мінського й Новгородського воєводств Великого князівства Литовського, а південна — до Київського, Волинського й Підляського воєводств Королівства Польського. Під час національної революції 1648—1676 років Полісся деякий час перебувало під контролем Війська Запорозького. 1657 року в північній частині Полісся сформовано Пінсько-Турівський полк. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 року Правобережне Полісся залишилося під владою Речі Посполитої. Після поділів Польщі 1793 і 1795 років регіон відійшов до Російської імперії і з початку XIX століття входив до складу Волинської, Київської, Гродненської та Мінської губерній.

Карта радіоактивного забруднення ізотопом цезію-137 станом на 1996 рік унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

У 1915—1917 роках, під час Першої світової війни, через Полісся проходила лінія фронту. Під час української революції 1917—1921 років Полісся входило до складу Української Народної Республіки. За Берестейським мирним договором усе українське Полісся увійшло до складу України. Згідно з Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 року, західна частина Полісся, як і вся Західна Україна, відійшла до Польщі. У 1920—1939 роках Полісся входило до складу двох адміністративно-територіальних одиниць міжвоєнної Польщі — Поліського воєводства (з центром у місті Берестя; нині в Білорусі) та Волинського воєводства (з центром у місті Луцьк). Водночас східна частина Полісся була розділена між УРСР і БРСР, при чому до останньої включена етнічно українська Мозирщина (6 400 км²).

У вересні 1939 року Волинське Полісся разом з іншими західноукраїнськими землями відійшло до СРСР і 15 листопада 1939 року було включене до складу УРСР. 4 грудня 1939 на його теренах сформовані Волинська й Ровенська (від 1991 — Рівненська) області УРСР. До УРСР увійшла лише менша частина етнічно українського Поліського воєводства (7 200 км²), більшу частину (20 600 км²) радянська влада приєднала до БРСР. Впродовж 1939—1954 років у складі Білоруської РСР існувала Поліська область із центром у місті Мозир (нині місто Гомельської области, Білорусь). У роки Другої світової війни на території Полісся діяли українські збройні формування (Поліська Січ, Українська повстанська армія) й радянські партизанські загони. Велика частина Полісся була забруднена внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, частина регіону опинилася в межах Чорнобильської зони відчуження.

Населення

Українсько-білоруська мовна межа за даними мовознавців
Фрагмент з етнографічної мапи Олександра Ріттіха, на якому зображені північно-західні межі українців, 1875 рік.

Етнографічно Полісся розмежовується по Поліській розмежувальній лінії на українську й білоруську частини. На південному Поліссі проживають українці, на північному — білоруси. Українсько-білоруська етнографічна межа починається на захід від Страблі над Нарвою, де сходиться з польською, далі йде Нарвою вгору аж до джерел цієї річки, проходячи Біловезькою Пущею, переходить у південно-східному напрямі європейський вододіл і йде далі від Пружан річкою Ясельдою, проходячи до Берези, далі на захід від Огинського каналу звертає на північ, доходить в околиці Вигонівського озера, звідси звертає на схід до річки Цни й іде Цною до Прип'яті, проходячи поблизу Лунинця, від гирла Цни вздовж Прип'яті прямує на Мозир, звертає нижче Мозира на південь до річки Словечної та на схід по сучасному кордону між Україною і Білоруссю до Дніпра, уздовж нього на північ, звідти завершується біля місця впадання Сожі в Дніпро. Українсько-білоруський державний кордон не збігається на заході з етнічною українсько-білоруською межею, оскільки радянська влада включила північно-західну частину українського Полісся (площею близько 27 000 км²) до БРСР.

Українське Полісся територіально збігається з ареалом північного наріччя української мови. В адміністративно-територіальному устрої Російської імперії українська етнічна територія на властивому Поліссі охоплювала три південні повіти Гроденської губернії (Більський, Берестейський, Кобринський повіти) та півтора в Мінській губернії (Пінський повіт повністю й південну половину Мозирського повіту).

Жителів Полісся називають поліщуками. Українські поліщуки історично називали білорусів «литвинами» або «лицьвинами», рідше «гедиками» або (зневажливо) «лапацьонами» тощо. Білоруси ж називали українців «хідунами», інколи «гетунами». Населення Полісся історично мало низьку національну свідомість, що пояснюють віддаленістю від осередків національного життя, болотистим і лісистим ландшафтом регіону. Цим у часи входження Полісся до складу міжвоєнної Польщі скористалася влада останньої, запровадивши щодо мешканців краю новий термін — «тутейші».

На географічних мапах

1613 рік. Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського) посідає важливе місце в українській історичній картографії та одночасно є першим картографічним джерелом у XVII столітті, де використана назва «Україна». В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Полісся (Polesia), Підляшшя (Podlachia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Червона Русь (Rufsia rubra), Покуття (Pokutiœ Pars), Поділля (Podolia), частина Сіверського князівства (Severiensis Pars).

1657 рік. Уго Аллард. Карта — «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами). Придніпров'я (Правобережне) позначене, як Ukraina (Україна). Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Pal. Volyniae), Поділлям (Podoliae) та ін. На Чорноморському узбережжі показано Кримський півострів (Crim). Назва Червона Русь (Russia Rubra) охоплює Галицьку землю.

1690 рік. Вінченцо Марія Коронеллі. Карта — «Parte Orientale Dell' Europa, Descritta, e Dedicata Dal P. Cosmografo Coronelli All Illustrissimo, et Eccellentissimo Signore Giovanni da Mula, Senatore amplissimo Nella Serenissima Republica de Venetia». На карті показано історико-географічні українські регіони: Полісся (Polesia) (землі у верхів'ях річки Прип'ять, навколо Шацьких озер; нині частина Польщі, Білорусі, Волині), Волинь (Volinia) (простягнулась від річки Прип'яті до Причорномор'я та Сіверського Дінця, включаючи все Середнє Подніпров'я), Поділля (Podolia) (територія Північного Придністров'я та Середнього Побужжя), Чорна Русь (Russia Negra) (територія Прикарпаття та Холмщини). Україна (UKRAINA) на карті — на території сучасних Харківської та Луганської областей.

Галерея

Див. також

Коментарі

  1. ↑ староцерк.-слов. Мьстиславъ же бѧшеть не притѧглъ . но шелъ бѧшеть . ѿ Копылѧ воюӕ по Полѣсью .

Примітки

  1. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2161.
  2. ↑ Леонюк, 1996, с. 244-245.
  3. ↑ Андрощук, 2011.
  4. ↑ Полісся // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — С. 476.
  5. ↑ Маринич, 1993, с. 56.
  6. ↑ Полісся // Українська загальна енцикльопедія : Книга знання : в 3 т. / за ред. І. Раковського. — Львів ; Станиславів ; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2 : З – Р. — С. 1096. — 694 с.
  7. ↑ Полѣсьє // Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.С.Стрижак. — К. : Наукова думка, 1985. — С. 107.
  8. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843, с. 873.
  9. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2162.
  10. ↑ Кордуба, 1917, с. 5.
  11. Порицька О. (23 серпня 2013). . http://bervy.org.ua (укр.). Берви. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 березня 2020. 
  12. Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2169.
  13. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2167.
  14. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2170.
  15. ↑ Байцар Андрій. Назва «Волинь» та «Полісся» на європейських картах [ 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  16. Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2164.
  17. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2173.
  18. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2170—2171.
  19. Леонюк, 1996, с. 5, 347.
  20. Леонюк, 1996, с. 12.
  21. Леонюк, 1996, с. 349.
  22. Леонюк, 1996, с. 14, 350.
  23. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2171.
  24. Леонюк, 1996, с. 27.
  25. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2172.
  26. ↑ Кубійович, 1963, с. 22-23.
  27. Кордуба, 1917, с. 24.
  28. Кордуба, 1917, с. 24-25.
  29. ↑ Кубійович та Сидорук-Паульс, 1955—2003, с. 2174.

Джерела

Література

  • Традиційна архітектура регіонів України: Полісся / А. Г. Данилюк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л. : Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 147 c. — Бібліогр.: 135 назв.
  • Література та культура Полісся / Відп. ред. та упоряд. Г. В. Самойленко та ін.; Ніжинський держ. педагогічний ін-т ім. М. В. Гоголя. — Ніжин: Наука-Сервіс, 1990—2001.
  • Природні ресурси прісних підземних вод Українського Полісся: [монографія] / Г. О. Білявський ; [відп. ред. А. Є. Бабинець ; рец.: К. М. Варава, І. Ф. Вовк] ; АН УРСР, Ін-т геолог. наук. — К. : Наукова думка, 1971. — 127 с. : табл.
  • Українське Полісся: фізико-геогр. нарис / О. М. Маринич ; [ред. В. І. Шпортюк ; ред. мап І. П. Лебедєв]. — Київ: Рад. шк., 1962. — 161, [3] с., [3] арк. мап: мапи, рис., табл., фот.
  • Хміль І. Українське Полісся. Етнографічні нариси. — Чікаго : Видавництво Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. — 255 с.
  • Polesie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 579. (пол.)
  • Ясь О. Експедиція 1932 р. для обстеження промисловості Правобережного (Київського) Полісся як незавершений науковий проєкт Олександра Оглоблина // Академічна традиція українського зарубіжжя: історія і сучасність. Liber amicorum на пошану президента УВАН у США проф. Альберта Кіпи / Відп. ред. І. Гирич і Л. Рудницький. – Нью-Йорк; Київ: УВАН у США, ВД «Простір», 2021. –  С. 211–231. https://www.academia.edu/63850306

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полісся
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Полісся
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Poli ssya etnokulturnij kraj i istoriko geografichnij region u mezhah Poliskoyi nizovini u basejni richok Prip yati j serednogo Zahidnogo Bugu 1 2 dlya yakogo prikmetna nadzvichajno vologa lisista j bolotista miscevist gusta richkova sitka nizka gustota naselennya 3 4 5 Lezhit na pivnochi Ukrayini pivdni Bilorusi j pochasti Rosiyi ta Polshi 5 4 3 2 6 Za fiziko geografichnim rajonuvannyam Polissya rozglyadayetsya yak fiziko geografichna provinciya mishanih lisiv fiziko geografichnoyi zoni Shidnoyevropejskoyi rivnini 5 Prirodni umovi zumovili tut slabku urbanizaciyu izolovanist naselenih punktiv a cherez ce dobre zbereglosya bagato elementiv tradicijnoyi materialnoyi ta duhovnoyi kulturi naselennya Polissya 3 Golovni mista Pinsk Kovel Sarni Luninec Kobrin Mozir Ovruch Korosten Chernigiv 6 Remesla Polissya mistectvo goncharstvo gucnijstvo pisankarstvo muzichne mistectvo i gospodarska diyalnist Polissya U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Polissya znachennya Zmist 1 Nazva 2 Geografiya 2 1 Stanovishe j mezhi 2 2 Podil 2 3 Grunti 2 4 Vodni ob yekti 2 5 Klimat 2 6 Fauna 3 Istoriya 3 1 Do pershoyi zgadki 3 2 Z IX stolittya 4 Naselennya 5 Na geografichnih mapah 6 Galereya 7 Div takozh 8 Komentari 9 Primitki 9 1 Dzherela 10 Literatura 11 PosilannyaNazva RedaguvatiNazva Polissya dav rus Polѣsye 7 bil Palesse pol Polesie ros Pole se utvorena vid dav rus lѣs prefiksom Po 7 Upershe nazva Polissya zgaduyetsya v Ipatiyivskomu litopisi pid 1274 rokom koli luckij knyaz Mstislav Danilovich shel byashet ot Kopylya voyuya po Polѣsyu nini misto Kopil rajcentr Minskoyi oblasti Bilorus 3 kom 1 Istorichno Polissyam vvazhali Berestejshinu shodo yakoyi cej termin upershe j zgaduyetsya v Galicko Volinskomu litopisi v 1274 roci 2 Z XV stolittya termin Polissya pochinaye vzhivatisya v pisemnih dzherelah upershe v Istoriyi Polshi Yana Dlugosha a z XVII stolittya na kartah upershe na karti Velikogo knyazivstva Litovskogo zladzhenij Tomashem Makovskim i vidanij v Amsterdami 1613 roku 3 U dzherelah XIII XIX stolit a she v pracyah istorikiv vijskovih ta inshih nazva Polissya oznachaye peredusim basejn Prip yati pritoka Dnipra 3 Odnak teper termin Polissya vzhivayetsya she v kilkoh znachennyah Tip landshaftu dlya kotrogo vlastivi zabolocheni nizovinni rivnini sho harakterizuyutsya pidvishenoyu vologistyu i nizkoyu drenovanistyu poverhni znachnimi masivami hvojno shirokolistyanih lisiv gustoyu richkovoyu sitkoyu i lezhat perevazhno v zoni mishanih lisiv Shidnoyevropejskoyi rivnini 4 5 Sformuvavsya v rajonah poshirennya davnih richkovih i vodno lodovikovih vidkladiv pov yazanih z materikovim zledeninnyam Yevraziyi ta Pivnichnoyi Ameriki 3 Takij tip landshaftu prikmetnij dlya Poliskoyi nizovini Mesherskoyi nizovini miscevosti v basejni richki Vetlugi tosho 4 5 Fiziko geografichnij region Poliska nizovina 3 Zona mishanih lisiv u mezhah Ukrayini Ukrayinske Polissya 3 Etnografichnij region makroregion Ukrayini Ukrayinske Polissya 3 Lingvistichnij region zona poshirennya pivnichnoukrayinskih poliskih govirok 3 Dva etnografichni regioni Bilorusi Zahidne j Shidne Polissya 3 U dzherelah XIV XVI stolit cya nazva najchastishe funkcionuvala yak spilnokorenevi toponimi Podlesye Polyasye Polyesye Istoriko etnografichni mezhi ciyeyi zoni tezh viznachalisya po riznomu odnak perevazhaye dumka sho vona ohoplyuye basejn richki Prip yat i susidni rajoni lisovoyi smugi Cyu teritoriyu vvazhali za centr poliskoyi oblasti she doslidniki XVI XIX stolit M Strijkovskij G de Boplan V M Tatishev ta inshi pro sho pevno svidchat yihni kartografichni materiali dzherelo Movoznavci kazhut sho shidnoslov yanska etimologiya nazvi Polissya zakorinena v semantici lisu j bolota lisista miscevist lisok Vona maye baltskij analog Pala Pelesa Pelysa sho v litovskij i latiskij movah maye znachennya bolotistij lisok Ce mozhe svidchiti pro spilnij balto slov yanskij korin nazvi Polissya a otzhe pro paraleli mizh shidnoslov yanskim etnonimom polishuki upershe zafiksovanij u dokumentah XVII st i davnim ekzoetnonimom polexiani dzherelo Geografiya RedaguvatiStanovishe j mezhi Redaguvati Odnoznachne okreslennya mezh Polissya yak i bud yakogo inshogo neadministrativnogo regionu nemozhlive oskilki zalezhit vid zavdan yaki stoyat pered konkretnim doslidnikom 3 U vuzkomu rozuminni Polissyam vvazhayut tilki najbilsh zabolochenu pravoberezhnu lisovu smugu z vuzkoyu liniyeyu vzdovzh livogo berega Dnipra j girlom Desni bez Malogo j Volodavskogo Polissya trikutnik z centrom u Beresti sho na shid dohodit na shirokij liniyi Mogiliv Kiyiv do Dnipra 1 U vuzkomu rozuminni plosha Polissya stanovit blizko 160 000 km 1 U shirokomu rozuminni do Polissya doluchayut she j pivnichnu chastinu Pridniprovskoyi nizovini azh do Serednoyi visochini na shodi j otak plosha regionu stanovit ponad 200 000 km 1 Z inshih vidomostej zagalna plosha blizko 270 tis km 5 Plosha vlastivogo Ukrayinskogo Polissya stanovit blizko 100 000 km z nih 27 000 km na teritoriyi Bilorusi 9 Na pivnochi obmezhene Biloruskoyu visochinoyu na pivdni Volinskoyu Holmsko Volinskoyu i Pridniprovskoyu visochinami na zahodi richkoyu Zahidnij Bug na shodi Pridniprovskoyu nizovinoyu zi shidnoyu mezheyu po Desni 1 10 6 Mezhuye na pivdni z Volinnyu 6 na zahodi z Pidlyashshyam 1 10 Mezha mizh Polissyam i Pidlyashshyam tochno ne provedena ale yiyi chasto viznachayut po richci Lisnij 1 Na zahodi mezheyu Polissya ye richka Vepr Pivdenne Polissya chastina Ukrayini zahidne Polshi pivnichne razom iz chastinoyu etnichno ukrayinskih zemel na pivden vid Prip yati Bilorusi 6 Za teritorialnim chi etnomovnim kriteriyem chasto vidilyayut Ukrayinske Polissya Biloruske Polissya Rosijske Polissya Litovske Polissya Polske Lyublinske Polissya tosho 11 Serednya visota nad rivnem morya 120 150 m 6 Harakterizuyetsya rivninnimi teritoriyami pidvishenoyu vologistyu siloyu bolit i torfovish 6 Zabolochenist teritoriyi stanovit 70 lisi zajmayut 30 ploshi 2 Sered visochin Ovruckij kryazh Mozirskij gorb Zagoroddya Zarichchya 6 Fiziko geografichni oblasti Ukrayinskogo Polissya u derzhavnih mezhah Ukrayini Zgidno z chinnim administrativno teritorialnim podilom chastina Polissya na teritoriyi Ukrayini ohoplyuye Rivnensku Volinsku krim krajnih pivdennih chastin dvoh cih oblastej Zhitomirsku okrim pivdennih rajoniv pivnichni rajoni Kiyivskoyi ta Hmelnickoyi oblastej 3 9 Krim togo yaksho rozglyadati Ukrayinske Polissya yak ukrayinskij etnografichnij region syudi zaluchayut i she zaseleni ukrayincyami chastini Berestejskoyi ta Gomelskoyi oblastej u Bilorusi 9 Inkoli za Polissya v derzhavnih mezhah Ukrayini vvazhayut tilki pivnich Pravoberezhnoyi Ukrayini 3 vodnochas Livoberezhne Polissya Chernigivske j Novgorod Siverske rozglyadayetsya osibno vid vlastivogo Polissya bo vono vidriznyayetsya vid nogo yak fiziografiyeyu tak i istorichnim minulim Chernigivshina samostijnij istorichnij kraj 9 Chasto Ukrayinskim Polissyam nazivayut usyu lisovu smugu v skladi Ukrayini 1 U derzhavnih mezhah Ukrayini vidilyayut 6 fiziko geografichnih oblastej Polissya 5 Volinske Polissya Male Polissya Zhitomirske Polissya Kiyivske Polissya Chernigivske Polissya Novgorod Siverske PolissyaPodil Redaguvati Etnografichne rajonuvannya Polissya Cej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno berezen 2020 Ukrayinske Polissya podilyayetsya na Pravoberezhne j Livoberezhne zalezhno vid roztashuvannya na beregah Dnipra Vidpovidno do cogo vzhivayut she nazvi Shidne j Zahidne Polissya Zahidne Polissya nazivayut takozh Prip yatskim shidne Naddesnyanskim abo Chernigivskim rozmezhovuyuchi taki nominaciyi todi koli jdetsya pro Polissya na oboh beregah Dnipra V etnografichnij literaturi duzhe chasto za Shidne Polissya mayut shidnu chastinu pravoberezhnogo Polissya des na shid vid r Yaselda dali r Prip yati doki do neyi ne vlivayetsya r Gorini j uniz po cij richci Zemli sho lezhat na zahid vid ukazanogo kordonu azh do r Zahidnij Bug stanovlyat Zahidne Polissya Do 1920 ih rokiv Polissya dilili po guberniyah i povitah Volinska Kiyivska Chernigivska Minska Mogilivska Grodnenska Bryansko Zhizdrinskij Pivdennu mezhu Polissya po dialektnih oznakah movoznavci viznachayut umovnoyu liniyeyu Volodimir Volinskij na pivden vid Lucka Zdolbuniv Zhitomir Fastiv Vasilkiv Pereyaslav Priluki po richci Sejm Grunti Redaguvati Blizko 70 teritoriyi Polissya vkrivayut popilnyakovi pidzolisti grunti 15 bolotyani j torfovo bolotyani grunti 12 Vodni ob yekti Redaguvati Bilsha chastina Polissya nalezhit do basejnu Dnipra 13 nevelika zahidna chastina do basejnu Zahidnogo Bugu pritoka Visli 13 Golovna richka Polissya Prip yat 13 Inshi znachni richki pritoki Prip yati Pina Yaselda Lan Sluch Ptich Turiya Stohid Stir Gorin Stviga Ubort Slovechna Uzh 13 Dnipro Desna ta yihni pritoki 6 Najbilshi ozera Chervone Knyaz Zhid Bile Vigonivske Svityaz 6 Klimat Redaguvati Klimat pomirno kontinentalnij 5 13 Lito teple j vologe zima m yaka 5 13 Peresichna richna temperatura kolivayetsya vid 6 5 do 7 5 C 13 Peresichna temperatura sichnya stanovit vid 3 do 3 5 5 vid 4 na zahodi do 7 C na shodi najnizhcha vid 32 do 39 13 Ulitku temperatura majzhe odnakova na vsomu Polissi 18 19 C 13 peresichna temperatura lipnya vid 17 do 19 5 5 Richne chislo atmosfernih opadiv 550 650 mm najbilshe v chervni j lipni 5 13 Fauna Redaguvati Cherez diyalnist lyudini yak ot nadmirne polyuvannya deyaki vidi znikli na Polissi zovsim abo zh yihnij areal zmistivsya na pivnich 14 She v XVII stolitti na Polissi traplyalisya turi j zubri u XVIII stolitti vodilisya bilki letyagi u XIX stolitti rosomahi vedmedi j losi 14 Istoriya Redaguvati Polissya na mapi Velikogo knyazivstva Litovskogo Karti Radzivila vid Villema Blau ta Gesselya Gerritca vidanij u 1613 roci v Amsterdami Osibno na mapi podane poyasnennya Pidlissya Podlesia inshi nazivayut Polissya Polesia miscevi zhiteli nazivayut Polissya Polesio chastina Litvi mezhuye z Volinnyu lisiste j bolotiste vid togo j distalo nazvu Med i riba v takomu dostatku sho vsi susidni krayi vzhivayut ribu zvidsi Sushat na povitri j vistavlyayut na prodazh 15 Upershe nazva Polissya zgaduyetsya v Ipatiyivskomu litopisi pid 1274 rokom koli luckij knyaz Mstislav Danilovich shel byashet ot Kopylya voyuya po Polѣsyu nini misto Kopil rajcentr Minskoyi oblasti Bilorus 3 kom 1 Z XV stolittya termin Polissya pochinaye vzhivatisya v pisemnih dzherelah upershe v Istoriyi Polshi Yana Dlugosha a z XVII stolittya na kartah upershe na karti Velikogo knyazivstva Litovskogo vid Tomasha Makovskogo vidanij v Amsterdami 1613 roku 3 Do pershoyi zgadki Redaguvati Na Polissi cherez lodovikovij period zminyuvavsya ne tilki relyef miscevosti ale j stalo nemozhlivo zhiti lyudyam 16 Ale pislya lodovikovogo periodu 11600 11700 rokiv tomu Polissya z jogo geografichnimi umovami yak porivnyati zi stepom stalo zabezpechuvati naselennya zahishenoyu j nepristupnoyu miscevistyu vid vorozhih nayizdiv i chuzhih vpliviv sho prostezhuyetsya v etnogenezi bilorusiv ta etnogenezi ukrayinciv 17 Pershi poselennya lyudej na Polissi datuyutsya rannim paleolitom 10000 8000 roki do nashoyi eri 18 Poselen pobilshalo za mezolitu 8000 5000 roki do n e peredusim kolo richok 18 U chasi neolitu 5000 3000 r do n e zaselyali Polissya lyudi grebincevoyi arheologichnoyi kulturi 18 Z 2500 roku do n e uzdovzh richok Yaseldi Prip yati Gorini vinikla mezha kulturno istorichnih chastin Polissya sho j nini nakladayetsya na bilorusko ukrayinsku mezhu 18 zahidno shidna chastina harakterizuyetsya arheologichnoyu kulturoyu lijkuvatih pugariv j arheologichnoyu kulturoyu glinyanih amfor 18 U bronzovu dobu 3000 1000 r do n e tshinecka kultura na shodi Polissya serednodniprovska kultura sosnicka kultura 18 Do pochatku zaliznoyi dobi 1000 r do n e II stolittya do n e na zahodi Polissya kultura prabatkiv zahidnih slov yan luzhicka kultura j zgodom pomorska kultura na shodi Polissya milogradska kultura predkiv baltiv 18 U II stolitti do n e II stolitti n e vse pivdenne Polissya do richok Yaseldi j Prip yati vhodilo do zarubineckoyi kulturi z uchastyu keltiv u etnogenezi ukrayinciv ta etnogenezi bilorusiv 18 pivnichno shidne Polissya do kulturi shtrihovanoyi keramiki 18 U II IV stolittyah n e na zahodi Polissya prozhivali predstavniki gotskoyi ta gepidskoyi kultur 18 U VI VIII stolittyah n e slov yanskoyi prazkoyi kulturi div etnogenez slov yan na pivnochi Polissya balti teperishnya Bilorus 18 Z IX stolittya Redaguvati U rannoderzhavnij period IX X stolittya Polissya bulo kontaktnoyu zonoyu slov yanskih pleminnih soyuziv dregovichiv volinyan derevlyan a she baltskogo soyuzu yatvyagiv 3 18 Za Volodimira Velikogo 978 1015 Polissya uvijshlo do skladu Kiyivskoyi Rusi 19 Polissya nikoli ne stanovilo okremoyi teritorialnoyi odinici 3 U XII XIII stolittyah bulo podilene mizh kilkoma ruskimi zemlyami Volinskoyi zemli Kiyivskoyi zemli Chernigovo Siverskoyi zemli j Turivskogo knyazivstva 3 U XIV XV stolittyah bilshu chastinu Polissya dolucheno do Velikogo knyazivstva Litovskogo u 1310 1320 ti roki Berestejska zemlya 20 u 1360 1370 ti roki Chernigovo Siverska zemlya 21 a mensha u verhnij techiyi Prip yati do Korolivstva Polskogo 3 U seredini XVI stolittya zgidno z novim administrativnim podilom Velikogo knyazivstva Litovskogo ukrayinska chastina Polissya potrapila do Volinskogo Kiyivskogo ta Berestejskogo voyevodstv 3 22 Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku pivnichna chastina Polissya bula doluchena do Berestejskogo Minskogo j Novgorodskogo voyevodstv Velikogo knyazivstva Litovskogo a pivdenna do Kiyivskogo Volinskogo j Pidlyaskogo voyevodstv Korolivstva Polskogo 3 Pid chas nacionalnoyi revolyuciyi 1648 1676 rokiv Polissya deyakij chas perebuvalo pid kontrolem Vijska Zaporozkogo 3 1657 roku v pivnichnij chastini Polissya sformovano Pinsko Turivskij polk 3 Za Andrusivskim dogovorom peremir yam 1667 roku Pravoberezhne Polissya zalishilosya pid vladoyu Rechi Pospolitoyi 3 Pislya podiliv Polshi 1793 i 1795 rokiv region vidijshov do Rosijskoyi imperiyi i z pochatku XIX stolittya vhodiv do skladu Volinskoyi Kiyivskoyi Grodnenskoyi ta Minskoyi gubernij 3 23 Karta radioaktivnogo zabrudnennya izotopom ceziyu 137 stanom na 1996 rik unaslidok avariyi na Chornobilskij AES U 1915 1917 rokah pid chas Pershoyi svitovoyi vijni cherez Polissya prohodila liniya frontu 3 Pid chas ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv Polissya vhodilo do skladu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 3 Za Berestejskim mirnim dogovorom use ukrayinske Polissya uvijshlo do skladu Ukrayini 23 Zgidno z Rizkim mirnim dogovorom mizh RSFRR i USRR ta Polsheyu 1921 roku zahidna chastina Polissya yak i vsya Zahidna Ukrayina vidijshla do Polshi 3 24 U 1920 1939 rokah Polissya vhodilo do skladu dvoh administrativno teritorialnih odinic mizhvoyennoyi Polshi Poliskogo voyevodstva z centrom u misti Berestya nini v Bilorusi ta Volinskogo voyevodstva z centrom u misti Luck 3 25 Vodnochas shidna chastina Polissya bula rozdilena mizh URSR i BRSR pri chomu do ostannoyi vklyuchena etnichno ukrayinska Mozirshina 6 400 km 25 U veresni 1939 roku Volinske Polissya razom z inshimi zahidnoukrayinskimi zemlyami vidijshlo do SRSR i 15 listopada 1939 roku bulo vklyuchene do skladu URSR 3 4 grudnya 1939 na jogo terenah sformovani Volinska j Rovenska vid 1991 Rivnenska oblasti URSR 3 Do URSR uvijshla lishe mensha chastina etnichno ukrayinskogo Poliskogo voyevodstva 7 200 km bilshu chastinu 20 600 km radyanska vlada priyednala do BRSR 17 Vprodovzh 1939 1954 rokiv u skladi Biloruskoyi RSR isnuvala Poliska oblast iz centrom u misti Mozir nini misto Gomelskoyi oblasti Bilorus 3 U roki Drugoyi svitovoyi vijni na teritoriyi Polissya diyali ukrayinski zbrojni formuvannya Poliska Sich Ukrayinska povstanska armiya j radyanski partizanski zagoni 3 Velika chastina Polissya bula zabrudnena vnaslidok Chornobilskoyi katastrofi 1986 roku 5 chastina regionu opinilasya v mezhah Chornobilskoyi zoni vidchuzhennya 3 Naselennya Redaguvati Ukrayinsko biloruska movna mezha za danimi movoznavciv Fragment z etnografichnoyi mapi Oleksandra Rittiha na yakomu zobrazheni pivnichno zahidni mezhi ukrayinciv 1875 rik Etnografichno Polissya rozmezhovuyetsya po Poliskij rozmezhuvalnij liniyi na ukrayinsku j bilorusku chastini 2 Na pivdennomu Polissi prozhivayut ukrayinci na pivnichnomu bilorusi 6 26 Ukrayinsko biloruska etnografichna mezha pochinayetsya na zahid vid Strabli nad Narvoyu de shoditsya z polskoyu dali jde Narvoyu vgoru azh do dzherel ciyeyi richki prohodyachi Bilovezkoyu Pusheyu perehodit u pivdenno shidnomu napryami yevropejskij vododil i jde dali vid Pruzhan richkoyu Yaseldoyu prohodyachi do Berezi dali na zahid vid Oginskogo kanalu zvertaye na pivnich dohodit v okolici Vigonivskogo ozera zvidsi zvertaye na shid do richki Cni j ide Cnoyu do Prip yati prohodyachi poblizu Lunincya vid girla Cni vzdovzh Prip yati pryamuye na Mozir zvertaye nizhche Mozira na pivden do richki Slovechnoyi ta na shid po suchasnomu kordonu mizh Ukrayinoyu i Bilorussyu do Dnipra uzdovzh nogo na pivnich zvidti zavershuyetsya bilya miscya vpadannya Sozhi v Dnipro 27 6 1 Ukrayinsko biloruskij derzhavnij kordon ne zbigayetsya na zahodi z etnichnoyu ukrayinsko biloruskoyu mezheyu oskilki radyanska vlada vklyuchila pivnichno zahidnu chastinu ukrayinskogo Polissya plosheyu blizko 27 000 km do BRSR 1 Ukrayinske Polissya teritorialno zbigayetsya z arealom pivnichnogo narichchya ukrayinskoyi movi 2 V administrativno teritorialnomu ustroyi Rosijskoyi imperiyi ukrayinska etnichna teritoriya na vlastivomu Polissi ohoplyuvala tri pivdenni poviti Grodenskoyi guberniyi Bilskij Berestejskij Kobrinskij poviti ta pivtora v Minskij guberniyi Pinskij povit povnistyu j pivdennu polovinu Mozirskogo povitu 28 Zhiteliv Polissya nazivayut polishukami 3 Ukrayinski polishuki istorichno nazivali bilorusiv litvinami abo licvinami ridshe gedikami abo znevazhlivo lapaconami tosho 29 Bilorusi zh nazivali ukrayinciv hidunami inkoli getunami 29 Naselennya Polissya istorichno malo nizku nacionalnu svidomist sho poyasnyuyut viddalenistyu vid oseredkiv nacionalnogo zhittya bolotistim i lisistim landshaftom regionu 17 26 Cim u chasi vhodzhennya Polissya do skladu mizhvoyennoyi Polshi skoristalasya vlada ostannoyi zaprovadivshi shodo meshkanciv krayu novij termin tutejshi 26 Na geografichnih mapah Redaguvati1613 rik Karta Radzivila Karta Velikogo knyazivstva Litovskogo posidaye vazhlive misce v ukrayinskij istorichnij kartografiyi ta odnochasno ye pershim kartografichnim dzherelom u XVII stolitti de vikoristana nazva Ukrayina V tij chastini karti sho ohoplyuye ukrayinski zemli poznacheni Polissya Polesia Pidlyashshya Podlachia Zahidna Volin Wolynia citerior Shidna Volin yaku zvali takozh Ukrayinoyu ta Nizom Volynia ulteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur Chervona Rus Rufsia rubra Pokuttya Pokutiœ Pars Podillya Podolia chastina Siverskogo knyazivstva Severiensis Pars 15 1657 rik Ugo Allard Karta Nova totius Regni Poloniae Magnique Ducatus Lithuaniae cum suis Palatinatibus ac Confiniis Nova karta vsogo Polskogo korolivstva Velikogo knyazivstva Litovskogo z yihnimi voyevodstvami ta yihnimi mezhami Pridniprov ya Pravoberezhne poznachene yak Ukraina Ukrayina Ukrayinski zemli na toj chas u skladi Korolivstva Polsha predstavleni Polissyam Polesia Volinnyu Pal Volyniae Podillyam Podoliae ta in Na Chornomorskomu uzberezhzhi pokazano Krimskij pivostriv Crim Nazva Chervona Rus Russia Rubra ohoplyuye Galicku zemlyu 15 1690 rik Vinchenco Mariya Koronelli Karta Parte Orientale Dell Europa Descritta e Dedicata Dal P Cosmografo Coronelli All Illustrissimo et Eccellentissimo Signore Giovanni da Mula Senatore amplissimo Nella Serenissima Republica de Venetia Na karti pokazano istoriko geografichni ukrayinski regioni Polissya Polesia zemli u verhiv yah richki Prip yat navkolo Shackih ozer nini chastina Polshi Bilorusi Volini Volin Volinia prostyagnulas vid richki Prip yati do Prichornomor ya ta Siverskogo Dincya vklyuchayuchi vse Serednye Podniprov ya Podillya Podolia teritoriya Pivnichnogo Pridnistrov ya ta Serednogo Pobuzhzhya Chorna Rus Russia Negra teritoriya Prikarpattya ta Holmshini Ukrayina UKRAINA na karti na teritoriyi suchasnih Harkivskoyi ta Luganskoyi oblastej 15 Geologichna mapa Polissya 1874 rik Mapa Polissya z poznachennyam hodovih linij zagalnogo nivelyuvannya 1874 rik Gidrografichna mapa Polissya za danimi 1874 1898 rokiv Gipsometrichna mapa Polissya 1898 rikGalereya Redaguvati Ivan Shishkin Poliski bolota 1890 rik Poliska pasika ta Voskresenska cerkva iz sela Kisorichi Rivnenska oblast Nacionalnij muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini Okruzhnij dvir iz sela Solov yi Volinska oblast Nacionalnij muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini Poliska pasika ta Voskresenska cerkva iz sela Kisorichi Rivnenska oblast Nacionalnij muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini Poliskij krayevidDiv takozh RedaguvatiUkrayinske Polissya Polishuki Pivnichne narichchya ukrayinskoyi movi Berestejshina Pinshina Pidlyashshya StarodubshinaKomentari Redaguvati a b starocerk slov Mstislav zhe bѧshet ne pritѧgl no shel bѧshet ѿ Kopylѧ voyuӕ po Polѣsyu 8 Primitki Redaguvati a b v g d e zh i k l Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2161 a b v g d e Leonyuk 1996 s 244 245 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad ae azh ai ak al am an ap Androshuk 2011 a b v g Polissya Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1982 T 8 Olefini Poplin S 476 a b v g d e zh i k l m n p Marinich 1993 s 56 a b v g d e zh i k l m n Polissya Ukrayinska zagalna enciklopediya Kniga znannya v 3 t za red I Rakovskogo Lviv Stanislaviv Kolomiya Ridna shkola 1930 1933 T 2 Z R S 1096 694 s a b Polѣsye Etimologichnij slovnik litopisnih geografichnih nazv Pivdennoyi Rusi Vidp red O S Strizhak K Naukova dumka 1985 S 107 Polnoe sobranie russkih letopisej PSRL T 2 III Ipatevskaya letopis Sankt Peterburg 1843 s 873 a b v g Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2162 a b Korduba 1917 s 5 Poricka O 23 serpnya 2013 Polissya http bervy org ua ukr Bervi Arhiv originalu za 16 lyutogo 2020 Procitovano 16 bereznya 2020 Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2169 a b v g d e zh i k l Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2167 a b Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2170 a b v g Bajcar Andrij Nazva Volin ta Polissya na yevropejskih kartah Arhivovano 21 veresnya 2018 u Wayback Machine Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2164 a b v Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2173 a b v g d e zh i k l m n Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2170 2171 Leonyuk 1996 s 5 347 Leonyuk 1996 s 12 Leonyuk 1996 s 349 Leonyuk 1996 s 14 350 a b Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2171 Leonyuk 1996 s 27 a b Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2172 a b v Kubijovich 1963 s 22 23 Korduba 1917 s 24 Korduba 1917 s 24 25 a b Kubijovich ta Sidoruk Pauls 1955 2003 s 2174 Dzherela Redaguvati Polissya Prip yatske Polissya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Korduba M Pivnichno Zahidna Ukrayina Miron Korduba Soyuz Vizvolennya Ukrayini Viden Nakladom Soyuza Vizvolennya Ukrayini 1917 89 s Kubijovich V Sidoruk Pauls I Zharskij E Polissya Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1970 Kn 2 t 6 Peremishl Pryashivshina pochatok S 2161 2182 Kubijovich V Zahidni ukrayinski zemli v mezhah Polshi v 1920 1939 rr Chikago Nyu Jork Ukrayinskij publicistichno naukovij institut 1963 S 22 23 Leonyuk V Slovnik Berestejshini Lviv Vidavnicha firma Afisha 1996 T 1 360 s ISBN 966 95063 0 1 Marinich O M Polissya Geografichna enciklopediya Ukrayini u 3 t redkol O M Marinich vidpovid red ta in K DP Vseukrayinske derzhavne specializovane vidavnictvo Ukrayinska enciklopediya imeni M P Bazhana 1993 T 3 P Ya S 56 480 s 33 000 ekz ISBN 5 88500 020 4 Literatura RedaguvatiTradicijna arhitektura regioniv Ukrayini Polissya A G Danilyuk Lviv nac un t im I Franka L Vid centr LNU im I Franka 2001 147 c Bibliogr 135 nazv Literatura ta kultura Polissya Vidp red ta uporyad G V Samojlenko ta in Nizhinskij derzh pedagogichnij in t im M V Gogolya Nizhin Nauka Servis 1990 2001 Prirodni resursi prisnih pidzemnih vod Ukrayinskogo Polissya monografiya G O Bilyavskij vidp red A Ye Babinec rec K M Varava I F Vovk AN URSR In t geolog nauk K Naukova dumka 1971 127 s tabl Ukrayinske Polissya fiziko geogr naris O M Marinich red V I Shportyuk red map I P Lebedyev Kiyiv Rad shk 1962 161 3 s 3 ark map mapi ris tabl fot Hmil I Ukrayinske Polissya Etnografichni narisi Chikago Vidavnictvo Tovaristv kolishnih voyakiv UPA v ZSA i Kanadi 1976 255 s Polesie Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1887 T VIII S 579 pol Yas O Ekspediciya 1932 r dlya obstezhennya promislovosti Pravoberezhnogo Kiyivskogo Polissya yak nezavershenij naukovij proyekt Oleksandra Ogloblina Akademichna tradiciya ukrayinskogo zarubizhzhya istoriya i suchasnist Liber amicorum na poshanu prezidenta UVAN u SShA prof Alberta Kipi Vidp red I Girich i L Rudnickij Nyu Jork Kiyiv UVAN u SShA VD Prostir 2021 S 211 231 https www academia edu 63850306Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu PolissyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu PolissyaPolissya Istoriya kultura tradiciyi ta priroda Polissya Arhivovano 16 lyutogo 2020 u Wayback Machine Buzhanskij A Rika Prip yat ta yiyi doplivi Stari vodni shlyahi mizh dorichchyam Chornogo morya i Baltikom geografichno arheologichna studiya Arhivovano 22 chervnya 2020 u Wayback Machine Vinnipeg Institut doslidiv Volini 1966 40 s mapa Mojsiyenko V Fonetichna sistema ukrayinskih poliskih govoriv u XVI XVII st Arhivovano 13 bereznya 2014 u Wayback Machine Monografiya Zhitomir 2006 446 s Pazinich V G Pohodzhennya Poliskih ozer ta parabolichnih dyun Arhivovano 8 sichnya 2022 u Wayback Machine Pazinich V G Proishozhdenie Polesskih ozer i parabolicheskih dyun Pazynych V Origin of Polesie lakes and parabolic dunes Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Polissya amp oldid 39299652