www.wikidata.uk-ua.nina.az

Волинь У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Ця стаття містить перелік посилань але походження о

Волинь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волинь (значення).
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (січень 2018)

Воли́нь — історично-культурна область, територія на північному заході сучасної України в басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу (його правих приток). За сучасним адміністративним поділом це територія Волинської, Рівненської, західної частини Житомирської, північної частини Тернопільської і Хмельницької областей, між річкою Західний Буг і верхньою течією річки Тетерів — притоки Дніпра. У ранньому середньовіччі охоплювала також терени Холмщини і Підляшшя. В VII—IX ст. заселена дулібами, бужанами, волинянами, також білими хорватами.

Волинь
Герб
Країна  Україна
Категорія мап на Вікісховищі d
 Волинь у Вікісховищі

Координати: 50°44′20″ пн. ш. 25°19′24″ сх. д. / 50.73888888891666227° пн. ш. 25.32333333336111281° сх. д. / 50.73888888891666227; 25.32333333336111281

Географія

Волинь межує на півночі з Поліссям, на півдні з Поділлям і Галичиною. Східним і західним кордоном вважаються річки Уж і Західний Буг. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської (Кременецький район) та Хмельницької областей. У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі, східну частину Люблінського воєводства Польщі і північну частину Львівської области.

Назва

Назва «Волинь» як означення території вперше з'явилася у літописі 1077 року (див. «волиняни»).

Деякі історики вважають, що назва походить від міста «Велинь» або «Волинь», про яке згадують давні літописи. Місто Волинь розташовувалось більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло.

Схожа думка була і в найвідомішого польського історика Яна Длугоша, у текстах якого повідомляється, що назва регіону Волинь походить від назви однойменної фортеці, яка була розташована у місці впадіння річки Гучви у Західний Буг, а точнішу у селі Грудек (теперішня назва Грудек-над-Бугом, біля міста Грубешова, зараз це територія Польщі).

Деякі етимологи вважають, що назва споріднена з назвою чеського містечка Волині (чеськ. Volyně), чи назви острова Волін (нім. Wollin) у Померанії (захоплене німцями у західних слов'ян) від якого західнослов'янське плем'я волинян носило свою назву до IX століття нашої ери.

За версією О. О. Шахматова, назва «Волинь» походить від німецького walhōs готського Walhs, давньо-верхньо-німецького walah, walh, середньо-верхньо-німецького walch зі значенням «чужий, кельт, представник романських народів», середньо-нижньо-німецького wale «іноземець», які, у свою чергу, походять від кельтського етноніма Volcae, згаданого ще в творах Цезаря, і споріднені назвам Вельс, гели, Галлія.

З-поміж інших етимологій, артикульованих лінгвістами, слід згадати наступні:

  1. Похідне від слов'янського апелятива «волъ»; дослівно — «Волова країна».
  2. Похідне від гідроніма Велія (Вілія) — лівої притоки Горині.
  3. Похідне від литовського «uola» — «скеля».
  4. Субстантивований посесив на *-j(ь) від слов'янського антропоніма Велин (Велинь).
  5. Похідне від слов'янського кореня «вол» (наприклад, у складі слів «воло», «волдир»); дослівно — «Горбкувата країна».
  6. Похідне від праслов'янського кореня «вол/вел/въл» — «мокрий, вологий»; дослівно — «заболочений край». Цю етимологію підтримує переважна більшість лінгвістів та істориків.

Волинь на географічних картах

1540 р. (з 1568 р. нова редакція).Себастьян Мюнстер ; карта — «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA» (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в «Географії Птолемея» (редакція Себастьяна Мюнстера). Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель:Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Leopol), Podolia (Поділля), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор'я і Кримського півострова).

1613 р. Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського) займає важливе місце в українській історичній картографії та одночасно є перше картографічне джерело у XVII ст., де використана назва «Україна». В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Полісся (Polesia), Близька Волинь (Wolynia citerior), Далека Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Підляшшя (Podlachia), Червона Русь (Rufsia rubra), Покуття (Pokutiœ Pars), Поділля (Podolia), частина Сіверського князівства (Severiensis Pars)..

1655 р. Нікола Сансон. Карта — «Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655» (Карта Польського королівства…). Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця. У картуші позначено назви українських воєводств. Серед українських земель виділено: Чорну Русь (Russie Noire) — територія Західної України; Поділля (Podolie); Волинь (Volynie), яка займає Правобережжя і Лівобережжя.

1657 р. Уго Аллард. Карта «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами). Придніпров'я (Правобережне) позначене, як Ukraina (Україна). Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Pal. Volyniae), Поділлям (Podoliae) та ін. На Чорноморському узбережжі показано Кримський півострів (Crim). Назва Червона Русь (Russia Rubra) охоплює Галицьку землю.

1675 р. Фредерік де Вітт. Карта — «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії). На цій карті територія по обидва боки Дніпра має напис Vkrainia (Україна). Назва Vkrainia накладається на назву Volhynia. Написи назв Україна, Волинь, Поділля в заголовку карти не збігаються з написами на карті.

Історія

Рання історія

Волинь була заселена ще у Кам'яну добу, але предками нинішнього населення краю вважаються венеди, хоча прабатьківщина слов'ян і не має загальновизнаної локалізації. У I—II століттях н. е. венеди згадуються у творах Плінія Старшого, Клавдія Птолемея, Публія Корнелія Тацита, пізніше — у творах історика Йордана, у Пейтингерових таблицях тощо. Найдостовірніший історик Публій Корнелій Тацит у 50—120 роках н. е. вважав венедів прямими предками слов'ян. За Тацитом венеди мешкали на півночі та сході Карпатських гір; на сході від лугіїв, готів та естів; на півночі від сарматів, «між певкінами та феннами». Пейтингерова таблиця локалізує венедів і в пониззі річки Дунаю.

Птоломей відносив венедів до числа «дуже великих племен», що посідають землі «вздовж усієї Венедської затоки», як у ті часи називали Балтійське море.

Венедам доводилось вести війни проти Риму. Відомо, що римський імператор Волузіан (III ст. н. е.) за перемогу над венедами одержав титул «венедського». Проте, встановити своє панування над венедами римлянам не вдалося. Вторгнення в 375 р. в Європу гуннів спричинило велике переселення народів. З венедів виділилися склавіни, які осіли на території сучасної Західної України, Словаччини, Чехії, Польщі і анти, які оселились у Подніпров'ї.

Історик Йордан вказує, що в VI ст. венедів частіше називали антами і склавінами, але водночас він перелічує сучасних венедам склавінів і антів як три окремі групи племен, котрі походять «з одного кореня» (див. «Слов'яни»). Серед склавинів виділялися дуліби. Гегемонія дулібів поширювалася на весь підвладний їм регіон, в VI ст. вони створили свою державу, більше відому як державу волинян або Велику Волинь. У західноєвропейському творі другої половини 10 століття, відомому, як Баварський Анонім, автор говорить про високий рівень розвитку економіки краю і повідомляє, що вони мали 70 міст, що є більше, ніж у будь-якій іншій тогочасній європейській країні. Виявляється, дуліби уміли в умовах лісистої і заболоченої місцевості господарити, торгувати і будувати міста. Столицею держави волинян вважається Зимненське городище.

Арабський мандрівник і учений першої половини 10 століття Аль-Масуді також засвідчує існування могутньої держави на Волині.

…творять вони численні народи. Є між ними один, при якому здавна, від самого початку, була влада. Його король називався Маджак. Народ цей називається Valinana, і тому народові звикли підкорятися усі слов'янські племена, бо при ньому була влада й інші їхні королі їй підлягали… Цей народ є серед слов'янських племен найчистішої крові, його шанували серед інших народів.

Розвитку держави волинян-дулібів завадили авари, які вторгнулися в Європу, заснували в Подунав'ї свій каганат і почали воювати з дулібами. Вже в часи візантійського імператора Іраклія (610—641), повідомляє літописець, авари воювали проти слов'ян і «примучили дулібів». Після аварського завоювання дулібський племінний союз розпався, і частина його територій підпала під залежність Аварського каганату, через що відігравали пізнішу роль регіонального лідера представники окремих регіонів розселення дулібів (див. «бужани», «волиняни», «черв'яни»). У IX—X ст. черв'яни мали чільне місце в суспільстві перед бужанами, пізніше волиняни зайняли лідерство у політично-економічному житті надавши назву Волині.

Але невдовзі після розгрому аварами держави волинян внаслідок внутрішньої слабкості і повстань підкорених племен розпався і їхній каганат. У 627 році виникає ще одна праукраїнська держава Велика Хорватія, засновником якої був князь білих хорватів Самослав. Охоплювала вона територію Західної України і частково сусідніх держав. Велика Хорватія була християнською країною. Та після смерті Самослава вона розпалась на кілька окремих князівств. В Україні було Стільське князівство, яке в X столітті стало занепадати. Відомий хорватський історик Вєкослав Клаїч ідентифікував Білу (Велику) Хорватію приблизно з територією Королівства Галичини і Володимирії, наголошуючи, що міста Перемишль, Бужеськ, Велинь, Червен, Плісненск і Радече — міста білих хорватів. Цікаво зазначити, що той самий Клаїч, покликаючись на московські архіви, вказує, що ще в XIX століття жителі сіл довкола волинського міста Дубно називали себе білими хорватами. А мешканці околиць Володимира Волинського (за твердженням іншого хорватського історика, Мірко Відовіча) — просто хорватами.

Генетика хорватів і галичан є окремим питанням, але за вірогідними даними ряд міст у нинішній Львівській області (Звенигород, Буськ, Куликів, Белз та ін.) засновані бужанами. Це підтверджується тим, що жителі північних районів Львівської області (Малого Полісся) відносяться до українців волинського варіанту поліського антропологічного типу, як і жителі Рівненської, Волинської, заходу Житомирської області, а також півночі Тернопільщини і півдня Берестейщини. Тим не менш волиняни і галичани мають спільну історію давнього державотворення.

У IX—X століттях на Волині виникли міста Волинь (тепер територія Польщі), Буськ (нині Львівщина), Луцьк, Червен (тепер територія Польщі), Белз (нині Львівщина). З середини X століття Волинська земля увійшла до складу Київської Русі. Про інкорпорацію Києвом Волині свідчить літописна звістка про реформи княгині Ольги та встановлення погостів по річці Лузі. На думку Ю. Диби, літописна фраза «и оустави по мьстѣ. погосты и дань. и по лузѣ погосты и дань и ѡброкы», поміщена в продовженні літописного опису помсти Ольги деревлянам («по мьстѣ» — буквально «після помсти»), відображає реалії маршрута походу княгині Ольги після деревлянської помсти далі на захід, до правої притоки Західного Бугу — Луги. Підкорення Деревлянської землі та Волині відкрило перед Києвом перспективи контролю двох важливих міжнародних торговельних шляхів. Один із них — суходольнний, названий «Шлях із німців у хозари», пов'язував Волзьку Булгарію через Київ, Краків та Прагу з Регенсбургом та ринками збуту руських товарів у Баварському Подунав'ї. Крім того, володіння деревлянським та волинським відтинками цього шляху, який проходив через Устилуг, розташований при впадінні Луги до Західного Бугу, давало Києву можливість контролювати водний маршрут по Бугу, який відкривав вигоди прямої торгівлі з Балтикою. Масштаби торгових операцій по Західному Бугу та Віслі відображено в масових знахідках торгових пломб у Дрогичині. Зі 15 000 загальної відомої кількості 12 000 (80 %) виявлено в Дорогичині та його околицях. На Північні околиці Русі припадає лише 2500 (17 %) пломб, з яких до 1000 знайдено в Новгороді та Городці на Волзі. Решту 3 % дали інші руські землі. Вигідне розташування річки Луги на перетині торгових маршрутів привело до заснування на ній Володимира-Волинського.

Волинь у Київській Русі

У 981 році великий князь київський Володимир Святославович, тоді ще поганин, скористався чварами між хорватськими князями і приєднав забузькі (забозькі) Червенські гради. Літопис зображує князя Володимира з двох сторін, немов він мав дві душі: поганську і християнську. Володимир-поганин був войовничий, жорстокий; Володимир-християнин визначався лагідністю і милосердям, любив мир, лад і спокій, був строгий для себе і боявся гріха Божого. Так він у 981 році понищив Пліснесько, а в 988 році заснував тезойменне місто Володимир і віддав Волинську землю в уділ своєму синові Всеволоду. Відтоді від часу адміністративної реформи Володимира Святославича у Володимирі сиділи сини київських князів.

Волинська земля продовжувала формуватися у другій половині 11 століття внаслідок об'єднання територій Червенських градів і Белзької землі. Відтак до них було приєднано Берестейську волость. Згодом волинські князі почали освоювати територію на схід від міст Дорогобуж, Острог та Вигошів.

В'їзна вежа Луцького замку.

На Любецькому з'їзді 1097 р. Волинську землю було закріплено за князем Давидом Ігоревичем, але Витечівський з'їзд 1100 року позбавив його Волині, і деякий час нею володіли різні князі. В 1117 році Волинь перейшла до володінь Володимира Мономаха. За Ізяслава Мстиславовича до складу волинських земель входить Погорина з містами Шумськом, Тихомлем та Гнійницею. За князювання Романа Мстиславича в 1195 році до його князівства було приєднано Полонне і відтоді надовго східною межею Волині стала річка Случ.

На початку XII століття Волинська земля займала територію від Берестя на Західному Бузі до верхів'їв річки Серету на півдні. Її порубіжжя на заході становили міста Сутейськ і Червен, на сході — Дубровиця, Дорогобуж, Острог, Полонне, Кам'янець.

У XII столітті одним із центрів консолідації Волинської землі стало місто Луцьк. Для протидії київським князям, які прагнули заволодіти Волинською землею, на сході її території інтенсивно будувалися міста і фортеці. У першій половині XII століття значна частина волинських кордонів стабілізувалася. З кінця 1150-х років на території Волинської землі складається Волинське або Володимирське князівство. Київські князі намагались втримати багату Волинську землю під своєю рукою як базу для подальших дій. Одночасно із змінами в Києві мінялися волинські князі. Вони були повністю залежні від Києва і повинні були виконувати волю київського князя. Виділення Волині в окреме князівство відбулось за Ізяслава Мстиславича. Як і інші князі з Мономахової династії, він добивався влади у Києві і тричі на короткий час був київським князем (1146—1154). Але, зустрічаючи вперте суперництво з боку інших князів, він вважав київський престол непевним для себе, тому основну увагу скерував на Волинь, де почав організовувати князівство для свого роду. Ізяслав переселив до Володимира родину і переніс двір. Київ у той час внаслідок боротьби спадкоємців Володимира Мономаха за владу, коли князі мінялися щороку, став занепадати, особливо після його погрому і пограбування заліщанським князем із домішкою крові Рюриковичів Андрієм Боголюбським у 1169 р. і на Волинь не мав ніякого впливу.

Волинь у Галицько-Волинському князівстві. Королівство Русь.

З 1170 років Волинь стала незалежною від Києва, але не уникнула процесу роздроблення, який у цей період відбувався на Русі. Після смерті Мстислава Ізяславича (1170) його сини поділили Волинську землю: Роман одержав Володимир, Всеволод — Белз, Святослав — Червен, Володимир — Берестя. У 1170—1205 роках Володимирське князівство об'єднало навколо себе всі удільні князівства. У 1199 році Роман Мстиславович приєднав до нього Галицьке князівство і створив Галицько-Волинське князівство. Історичні події цієї славетної доби досить ретельно відображені у справжній культурно-історичній пам'ятці Галицько-Волинському літописі. Цей шедевр поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201—1261), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262—1291), складений на Волині, який більше відображав історичні події волинських земель за князювання Василька Романовича та його сина Володимира. В 1240 р. на момент монгольської навали синові князя Романа Мстиславовича Данилі Романовичу (Галицькому) підпорядковувався і Київ. За оборону Києва, укріплення якого були найпотужнішими у Східній Європі, відповідав призначений Данилом Романовичем воєвода Дмитро.

У грудні 1240 року після двомісячної облоги і двотижневого штурму зібрана ханом Батиєм із підвладних народів нинішньої Росії, відомих у Європі під назвою татари, 200-тисячна армія взяла Київ і майже повністю знищила його, а в 1241 році монголо-татари пішли на Волинь і Галичину. Крем'янця і Даниліва вони не змогли взяти, а Кам'янець, Колодяжин, Володимир, Луцьк та інші міста були взяті і поруйновані. Пліснесько і Волинь (місто, яке дало назву краю) вже не відновилися, Перемиль і Пересопниця відродилися як села, було знищено десятки інших сіл. За легендою XIX століття, в цей же час ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар у 1240 р, заснували монастир у Почаєві, який зараз є найбільшою православною святинею Волині.

Данило Романович брав участь ще в першій битві з монголами на р. Калці в 1223 р. (там він був поранений) і розумів, що не може вчинити їм опору, тому ще заздалегідь поїхав на Захід, щоб домовитися з поляками і угорцями про спільні дії проти загарбників, але вони відмовилися, про що потім гірко пошкодували. Після відходу монголів у Сарай на Волгу (нинішня Росія) Данило Романович повернувся, застав згарища і руїни, свавілля галицьких бояр, які за його відсутності запросили на престол представника чернігівської династії Ростислава Михайловича (зятя угорського короля), розгромив Ростислава разом із його союзниками угорцями і поляками в 1245 році в битві під Ярославом і почав зміцнювати державу. Це занепокоїло монголів і після їхніх погроз про напад, щоб зберегти державу від плюндрування, Данило Романович поїхав в 1246 році в Сарай, де відмовився від Києва, визнав свою залежність від Орди, зобов'язався платити їй данину і надавати військову допомогу в походах на сусідів. На відміну від князів інших земель колишньої Київської держави, він не був зобов'язаний їздити до хана на поклони для підтвердження своєї влади і обходився при сплаті данини без ханських баскаків. Натомість українська держава фактично зберігала незалежність у внутрішній і зовнішній політиці, що давало можливість Данилі Романовичу займатись її відбудовою. Столицю він переніс із зруйнованого Галича до Холма, де звели фортифікаційні споруди, церкви, заклали гарний парк. Галич на той час втратив своє значення, бо Візантія занепадала і торгові шляхи до неї контролювалися татарами, а Холм знаходився на перехресті європейських торгових шляхів. Дністер перестав грати роль торговельного шляху, зате зросло значення Буга завдяки торговельним зносинам із німецьким орденом хрестоносців над долішньою Віслою. Водночас велося будівництво в інших містах держави, споруджувалися перші муровані фортеці. Було засновано близько 70 міст, в тому числі в 1256 році Львів. Завдяки мудрій державній політиці Данило Романович все ж зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Незважаючи на певну залежність, він фактично не підкорився владі Золотої Орди. Після повернення в 1246 р. з Орди до Данила Романовича присилалися посли від Папи з пропозицією корони в обмін на церковну унію, але він відмовився, бо хотів антимонгольського союзу з католицькими державами. Лише коли у 1253 р. Римський Папа Інокентій IV звернувся до лицарів деяких народів слов'янського походження, що були католиками, із закликом походу проти татар, Данило погодився прийняти корону. Коронація відбулася в 1253 році в Дорогичині під час походу на ятвягів. Але король Данило не спішив із впровадженням церковної унії, бо й католицькі володарі не спішили із хрестоносним походом проти татар. Війна з ятвягами завершилась холмським миром, але ще перед тим, довідавшись про коронацію, татарський ватажок Куремса пішов на Волинь і став облягати Кременець, проте безуспішно і повернувся на Дніпро, пограбувавши околиці. У відповідь на напад Куремси король Данило пішов у похід на т. зв. татарських людей (болохівців), тобто землі по Случі і Тетереву, що були безпосередньо залежні від татар. Куремса спробував відомстити, дійшов до Луцька, але не досяг успіху і незабаром Орда замінила його на колишнього Батиєвого полководця Бурундая. Романовичі стали будувати укріплення і зміцнювати наявні. Тоді Бурундай схитрував і покликав Романовичів у похід на Литву і тим порушив їхній мир, а потім несподівано пішов на Волинь і зажадав знищити всі укріплення. Романовичі були змушені це зробити, було розібрано укріплення Данилова, Стіжка, Кременця, Луцька, Львова і інші. Вцілів лише Холм. Після цих подій Романовичі втратили надію на визволення від татарського ярма, король Данило дуже переживав і помер в 1264 році. Похований він у столиці королівства волинському Холмі в побудованій при ньому Церкві Різдва Пресвятої Богородиці. На даний час точне місце його поховання не встановлене (Холм тепер належить Польщі). По смерті короля Данила державні і династичні справи перебрав на себе його брат і спільник у всіх справах Василько. Держава була поділена, Галичина дісталася синам короля Данила, а Волинь і Берестейщина Василькові. Він титулувався королем і фактично правив всією державою. Королями Русі титулувалися і наступні правителі держави, нащадки короля Данила по чоловічій лінії.

Остаточно територія землі склалася у першій половині XIII століття. Західний рубіж Волинської землі (з Польщею) пролягав у межиріччі Західного Бугу й Вепра, а на початку 13 століття впритул підступив до Вепра. На північному заході та півночі кордон Волинської землі з Великим князівством Литовським і ятвягами проходив Західним Бугом і його притоками, зокрема річкою Лесною. Більшість басейну річки Кросни належала до Волинської землі. Тут рубіжною була річка Нур.

У 1251—1253 роках король Русі Данило дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI ст.

З часом боротьба із зовнішніми ворогами і внутрішні міжусобиці знесилювали Галицько-Волинську державу. Після смерті в 1340 р. праправнука короля Данила по жіночій лінії Юрія II Болеслава розпочалася тривала війна Угорщини, Польщі і Литви за землі Галицько-Волинської держави.

Волинь у Великому князівстві Литовському

Надбрамний корпус і в'їзна брама Дубенського замку.

Після смерті Юрія II Болеслава (котрий був сином мазовецького князя Тройдена I і його дружини Марії, правнучки короля Данила), бояри проголосили володарем Галицько-Волинської держави, королем Русі Любарта-Дмитра, зятя попереднього короля Лева II Юрійовича, зукраїнщеного сина литовського володаря Гедиміна. Але поляки не погодилися з цим і захопили Галичину, започаткувавши багатолітні суперечки за галицьку спадщину. Докладніше: Війна за Галицько-Волинську спадщину. Фактично Любарт-Дмитро правив Волинню, але протягом всього періоду свого правління за підтримки братів вів війни з поляками, підтримуваних угорцями, здійснював походи на Галич, Львів, Краків. Південний кордон із Галичиною йому вдавалося з перемінним успіхом утримувати в районі Кремінець — Олесько — Лопатин. У 2-й половині 14 століття поляки після запеклої боротьби разом з Угорщиною проти Литви захопили західну частину Волині включно з Холмом. Резиденція князя Любарта була в Луцьку, за його правління там було збудовано фортецю — так званий замок Любарта, нині один із найкращих збережених замків України. Видатний історик Михайло Грушевський стверджував, що при Любартові Волинь була «зовсім осібним світом», не схожим на Велике Князівство Литовське. Любарт дбав про торгівлю і будував церкви. Вважається, що король Любарт помер в 1385 році.

Після смерті Любарта волинським князем став його син Федір. Але великий князь литовський, король польський (після Кревської унії) Ягайло (праправнук короля Данила), а потім його суперник двоюрідний брат князь Вітовт поступово обмежували володіння князя Федора Любартовича, а в 1393 р. Вітовт ліквідував удільні князівства і перетворив їх на провінції Литви, якими правили намісники. Волинь стала частиною Великого князівства Литовського. Становище Вітовта особливо зміцніло після перемоги над Тевтонським орденом у Грюнвальдській битві 1410 р., в якій поряд із білоруськими, литовськими і польськими військами брали участь і руські (українські) полки.

За часів Вітовта Луцьк стає його другою столицею після Вільна. Вітовт дбає про нього та хоче зробити його центром українських земель: піклується розвитком торгівлі, розбудовує поставлений Любартом замок: тут оселяються євреї, караїми, навіть татари. В 1429 р. в замку Любарта відбувся з'їзд монархів Європи, метою якого було розв'язання політичних і економічних питань центрально-східної Європи, а також питання коронації Вітовта. Та коронація не відбулася, бо поляки перехопили вислану корону. Але Вітовт мав пошану в чужих володарів і спирався на військову силу з українських і білоруських земель.

Після смерті Вітовта в 1430 р. литовські та руські феодали на сеймі у Вільно обрали великим литовським князем молодшого брата Ягайла — Свидригайла, противника литовсько-польської унії. Король Ягайло почав проти нього воєнні дії, тому на Волині і Поділля розпочалася народна війна проти поляків. Але через невдалі дії Свидригайла та його орієнтацію на руських православних феодалів литовські магнати в 1432 р. обрали великим литовським князем Сигізмунда Кейстутовича, молодшого брата Вітовта. Сигізмунд, намагаючись позбавити Свидригайла опори серед православних феодалів, в 1432 р. урівняв їх у правах із литовцями-католиками. Це дало йому змогу в 1435 р. остаточно розбити Свидригайла з прихильниками. У Свидригайла залишилась тільки Волинь. Проте волинські князі з династії Гедиміновичів Іван і Олександр Чорторийські організували змову руських патріотів і в 1440 р. вбили великого князя Сигізмунда Кейстутовича, васала короля Польщі Ягайла. Одразу ж на білоруських і українських землях спалахнули повстання проти тодішньої литовської верхівки, переважно римо-католиків. Вони набрали такого загрозливого характеру, що новообраний великий князь литовський Казимир IV Ягайлович (1440—1492) мусив визнати відновлення Київського й Волинського князівств. Київським князем став син усунутого Вітовтом Володимира Ольгердовича Олелько (Олександр, 1440—1455), волинським — Свидригайло (1440—1452). Десятирічна визвольна боротьба руських князів і бояр завершилася перемогою. Руські землі в черговий раз відновили свою національну автономну державність. Проте такі поступки з боку Литви православним були тимчасовими. У 1452 р. після смерті Свидригайла Волинське князівство припинило своє існування.

Волинь, зійшовши на становище провінції, ще більш як сто років зберігала свої притаманності, що виникали з національно-політичних і культурно-релігійних традицій руської доби. Адміністративно вона була поділена на три староства: володимирське, луцьке і кременецьке. Тут різними шляхами примножували свої багатства княжі роди Острожських, Чарторийських, Сангушків, Корецьких, Збаражських та ін. Вони з, ільшували свої маєтки новими земельними просторами шляхом закупу і надань великого князя. Для вирішення виключно волинських потреб у Луцьку під проводом маршалка волинської землі відбувалися сойми за участю православних і католицького єпископів, трьох старост, князів, великих і дрібніших землевласників. Відомо, зокрема, що в 1506 маршалком Волинської землі був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 — Острозький Костянтин Іванович. Волинська аристократія, перетворюючись у землевласників, починає, хоч і з різними успіхами, боронити свою землю від татар. Зокрема, князь Іван Острожський завдав їм у 1454 р. сильного удару. 1469 року «царик Маняк» напав на Поділля, також Волинь, Київщину. Хан Менґлі I Ґірей попередив короля про небезпеку, що дозволило зібрати військо та не допустити розорення Галичини та Західної Волині. Але після 1489 року татарські напади стали постійним явищем. Це зубожувало Волинь і змушувало землевласників думати про оборону. Так, показ військ 1529 р. виявив, що сам князь Костянтин Острожський постачав 426 коней і 3408 вояків (під його проводом були розгромлені в 1514 р. під Оршею московські війська). Сукупність землі в приватних руках та воєнні потреби призвели до того, що Волинь покрилася рядом приватних оборонних замків. Щоб піднести міста економічно, їм стали надавати магдебурзьке право. В 1430 р. його отримав Луцьк, в 1431 Кременець, в кінці XV ст. Володимир, інші в XVI ст. До середини XVI ст. старі волинські міста були звільнені від великокняжих податків, їхнім обов'язком було боронити свої замки. Разом із тим на плечі селян почали спадати нові тягарі і обмеження вольностей. Селянин, звільнений від великокняжих податків, став платити їх землевласникові. З посиленням феодального гніту та національно-релігійного переслідування втікачі, в тому числі з Волині, стали освоювати Придніпров'я. Для захисту від набігів татар на о. Мала Хортиця у 1550-х роках Дмитро Вишневецький («Байда»), волинський князь із роду Гедиміновичів, власник земельних маєтків у Кременецькому повіті, заклав першу велику Січ.

За Литви у волинській Погорині в 1556—1561 рр. була створена визначна пам'ятка староукраїнської мови, один із перших перекладів Євангелія — рукописне Пересопницьке Євангеліє. Книга стала одним із символів української нації, на ній зараз приймають присягу президенти України.

Волинь у Речі Посполитій

Велике князівство Литовське поступово занепадало. Унаслідок Лівонської війни з Московією воно опинилося на межі воєнної катастрофи й змушене було піти на зближення з Польщею, яка прагнула приєднання Литви. Після Люблінської унії 1569 року шляхетська Польща захопила всю Волинь і створила тут Волинське воєводство. Якщо до того становище українців було стерпним, то тепер розпочався повсюдний наступ польсько-литовської адміністрації на права українського населення. Різко посилився національний, релігійний і культурний гніт. Разом із тим поляки намагалися перетягнути українську еліту на свій бік. Волинські княжі та панські роди, зацікавлені в накопичуванні майна, стали відсуватися від національних справ і ополячуватися. Волинська аристократія залюбки входила в змішані подружні зв'язки і переходила на католицтво. Було поставлене під сумнів саме існування української спільноти. Лише окремі магнати залишились відданими батьківській вірі і культурі. Князь Костянтин-Василь Острозький, якого називали «некоронованим королем України», заснував в 1576 р. в своєму маєтку Острозьку академію — першу українську школу вищого рівня. При академії діяла друкарня, в якій першодрукар Іван Федорович в 1581 р. видав перше повне друковане видання Біблії слов'янською мовою — т. зв. Острозьку Біблію. Але почин князя Острозького не знайшов гідних послідовників. Після його смерті занепала й академія, що ледь животіла за його сина Януша, який ще за життя батька перейшов у католицтво.

Король став надавати на Волині польським магнатам земельні наділи у володіння. Разом із магнатами сунула на схід незаможна шляхта, яка хотіла доробитися тут маєтку. Крім них, на схід посунули польські міщани і євреї, які згодом стали займатися різними спекуляціями по містах і селах. За люблінською унією землі волинської шляхти ставали її власністю. А на селян, що втратили право на землю, було збільшено податки в грошах і натурі та трудоднях панщини. Це спонукало їх шукати кращої долі в степах Придніпров'я.

Колонізаційний рух на наддніпрянських землях пересунув оборонну лінію на схід і південь. Волинські магнати стали ухилятися від оборонної служби, тоді польський сейм звернув увагу на козаків і почав втягувати їх до реєстру. Серед реєстрових козаків, що брали участь у польсько-московській війні 1579—1581 р. і вернулися з неї, було коло 2500 волинян. Низове козацтво, що турбувало татар, турків і молдованів, мало в собі значну частку волинян. Запорожці завдавали клопоту і самій Польщі, особливо магнатам на прилеглих територіях. А в 1594 р. колишній сотник К. Острозького Северин Наливайко після молдавських походів не повернувся на Низ, а пішов на Угорщину і в 1595 р. появився на Волині під Луцьком, погодився на контрибуцію, потім здобув Слуцьк і пішов далі на Білорусь, збираючи контрибуцію. Наприкінці 1595 — на поч. 1596 р. він разом з загонами Григорія Лободи і Матвія Шаули контролювали все українське Правобережжя і Південно-Східну Білорусь. Особливе занепокоєння в поляків викликали звістки про їх наміри створити Українську республіку на чолі з князем. Польський уряд доручив придушити повстання одному з найкращих полководців того часу польному гетьманові С. Жолкевському. Об'єднані сили повстанців розбили передові загони поляків, але потім почали відступ, який утруднювався величезним обозом із жінками і дітьми і були в 1596 р. оточені під Лубнами. Наливайко здався, щоб уникнути різні і був четвертований у Варшаві. Незважаючи на обіцяну амністію, більшість козаків за наказом Жолкевського були вирізані, а польський сейм проголосив їх «зрадниками й ворогами батьківщини».

Після берестейського церковного собору 1596 р. на прилучених до Польщі волинських землях почалася релігійна боротьба. За підтримки короля Сигізмунда III Вази і католицьких магнатів у православних збройним насильством було відібрано багато церков. Особливо становище православних погіршилося після смерті захисника православ'я князя К. Острозького в 1608 р.

У 1601 р. на Волині об'явився аферист невідомого походження, який назвався сином Івана IV Грозного. Польський король Сигізмунд III Ваза і литовсько-руські (українські) магнати (Адам та Костянтин Вишневецькі, Сапіги, польські — Мнішеки) визнали в ньому сина Івана IV Грозного, підтримали Дмитрія і протягом 1603—1604 провели підготовку до зведення його на московський престол. Він царював у Московії в 1605—1606 рр. і увійшов в історію як Лжедмитрій I.

У цей період волинські князі Вишневецькі на колонізовуваних лівобережних землях нинішньої Полтавської, частково Київської, Чернігівської і Черкаської областей, потіснивши інших магнатів, в тому числі Януша Острозького, створили щось на зразок удільного князівства — маєтності під загальною назвою Вишневеччина. Це відбувалось із переселенням підданих із Волині. Столицею Вишневеччини були Лубни, де на Замковій горі був побудований замок із палацом і розкішним парком. Станом на 1648 р. до Вишневеччини належало 56 міст і містечок і належали вони окатоличеному Яремі Вишневецькому.

У 1648 р. після початку визвольної війни проти поляків і перемог у битвах під Жовтими Водами і Корсунем, в яких активну участь брав козацький ватажок Максим Кривоніс, він на чолі повстанців пішов на Вишневеччину, захопив і знищив палац у Лубнах і всю князівську резиденцію. Ярема Вишневецький утік на Правобережжя, де з жорстокістю взявся придушувати повстанський рух, Кривоніс став його особистим ворогом. Повстанці числом до 10 тис. на чолі з полковником Максимом Кривоносом, який часто діяв незалежно від Богдана Хмельницького, теж пішли на Волинь, захопили Полонне, взяли участь у переможній битві під Пилявцями, здобули в маєтностях Вишневецьких замки в Збаражі, Їх родовому гнізді Вишнівці і Кременці (який до того був неприступним для всіх завойовників і після чого не відбудовувався). На Волині діяли і інші повстанчі загони, в результаті літом 1648 р. тільки Дубно ними не було захоплене. Ярема Вишневецький відступив до Львова, але відмовився його обороняти і Максим Кривоніс взяв Високий Замок вперше в історії, а Хмельницький взяв відкуп 200 тис. злотих, щоб не зачіпати міста. Вже в листопаді Хмельницький підійшов до Замостя, де сховався Ярема Вишневецький. Тут сталися неоднозначні події, про які сперечаються історики: Максим Кривоніс чи то від чуми, чи від ран помер, або був страчений за наказом Хмельницького за жорстокість і самоуправство. Хмельницький не взяв Замостя, не пішов на беззахисну Варшаву (Польща була без короля і війська), а повернувся в Київ і взявся за переговори. Проте на Волині і далі діяли повстанці, які розправлялися з католиками і євреями, одним із таких загонів керував син Максима Кривоноса Олександр Кривоносенко.

У 1649 р. під час другого походу Хмельницький обложив Збараж, а потім із частиною війська пішов на Зборів назустріч армії поляків. Перемога мала бути безсумнівною, але в найкритичніший момент підкуплений поляками татарський хан зажадав припинити бій і почати мирні переговори. В результаті був заключений т. зв. Зборівський договір, за яким козаки здобували численні права, але фактично вся Волинь залишалася під Польщею. Поляки карали смертю учасників повстання, а татари грабували і поневолювали українців Волині.

У 1651 р. бойові дії продовжились. Король Ян Казимир із майже 200 тис. армією отаборився біля Сокаля, де поповнював запаси провіанту, обдираючи місцеве населення. На Волинь попрямував із своїм 100 тис. військом і 40 тис. татар і Богдан Хмельницький. До нього приєдналися кілька десятків тисяч селян (черні), які були вже не в змозі терпіти знущання поляків. Армії зійшлися біля волинського Берестечка. Тут відбулась битва, яка стала чи не найбільшою в тогочасній історії. Початок битви був успішним для козаків. Але хан знову став уникати бойових дій, він більше хотів польського золота. Хмельницький хотів його повернути, але хан його затримав (підтверджень цьому нема) і покинув поле бою. В результаті Хмельницький опинився аж біля Ізяслава. Обраний запорожцями наказний гетьман Іван Богун розумів, що шансів на перемогу в такій ситуації мало. Було прийнято рішення через споруджені переправи відступити. Але селяни зчинили замішання і заохотили поляків до наскоку, що перетворився на різню озброєної вилами, ціпами і косами черні. В результаті, за різними даними, її загинуло не менше кількох тисяч (30 тисяч за даними польських джерел). В митрополита корінфського Йоасафа, сподвижника Хмельницького, стрілили з лука, потім відрубали йому голову і доставили королеві. Король викупив від вбивці ознаки духовного сану забитого, згодом вони були покладені перед іконою Холмської Богоматері (нині це найдавніша, XI ст., і одна з найшанованіших ікон України, знаходиться в музеї Волинської ікони в місті Луцьку). Разом із Йоасафом було забито і його товариша — диякона Павла.

Переслідувані козаки вчиняли полякам достойний опір. Одним із таких місць є збережений у пам'яті народу Козацький редут у Семидубах біля Дубна.

В битві на стороні поляків активну роль грав кат українського народу Ярема Вишневецький. Невдовзі після битви він помер, а за такі заслуги його син Михайло згодом був обраний польським королем.

Під час існування Української держави XVII століття, урядом Гетьмана Богдана Хмельницького у липні 1648 року була утворена військово-земська одиниця — Волинський полк, яка охоплювала більшість території Волині. Ця одиниця існувала з перервами до 1658 року. В 1652 р. після битви під Берестечком Острозький полк з сім'ями під проводом Івана Дзинковського, щоб не бути під поляками, переселився на Слобожанщину в околиці Острогожська, де й осів над берегами р. Тихої Сосни (за І. Левковичем, є інші версії).

Руїна

Татари і поляки знову грабували Поділля і Волинь. Особливо Волинь від них потерпіла в 1653 р. Під кінець літа вони нищили маєтки Любомирського і здобули Полонне. В жовтні несподіваним нападом захопили Ізяслав, Корець та Остріг і забрали в полон багато шляхти з жінками і дітьми, доходили аж до Литви і так «господарювали» на українських землях цілу зиму, аж поки поляки не змусили їх вибратися.

Тим часом Богдан Хмельницький, якого татари підвели під Зборовом і Берестечком, в 1654 р., за відсутністю вибору уклав союз із московським царем, оскільки він і частина наближених до нього осіб бачили в цареві можливого захисника православ'я (хоча ряд представників козацької старшини, духовенства і окремі козацькі полки відмовились присягати Москві). в 1655 р. козаки, підтримувані московським військом, в поході на західно-українські землі відкинули поляків аж за Віслу. Тим часом шведи зайняли Варшаву і Краків. Ян Казимир втік за кордон, а переможці стали ділити Польщу. Волинь знову стала фронтовою смугою. В червні 1657 р. шляхта південної Волині вислала свого посла Зелинського до Чигирина прийняти її під протекцію козаків. Не спинила цієї ідеї і смерть Хмельницького в серпні 1657 р. В січні 1658 р. козацькі залоги вже стояли в Полонному, Костянтинові, Ізяславі, Острозі, Гощі, Межиріччі, Степані, Корці та інших містах Волині. На чолі новоорганізованого волинського полку став Тарнавський. Хоч козацький протекторат на Волині викликав невдоволення поляків, частина волинської шляхти противилася відкликанню козаків, навіть стала домагатися збільшення гарнізонів. Проте все змінилося після смерті Хмельницького. Ще за життя він, підтримуваний Старшинською радою, хотів впровадити принцип успадкування влади і передати її синові Юрію. Але після поховання більша частина старшини відійшла від цього принципу і до повноліття Юрія обрала гетьманом генерального писаря І. Виговського. На той час антипольська коаліція розпалася, погіршилися відносини з Москвою, активізувалась опозиція до Виговського і він став шукати союзників у Польщі. 16 вересня 1658 р. між Річчю Посполитою і Гетьманщиною був укладений Гадяцький договір, за яким Волинь відійшла до Польщі і всі козацькі залоги були з неї відкликані, а Гетьманщина входила до Речі Посполитої як рівноправний член. Московія оголосила Виговського зрадником і почала наступ, але в 1659 р. під Конотопом її армія була розбита. Проте в суспільстві росло невдоволення і Виговський зрікся булави. Після Виговського Юрій Хмельницький визнав зверхність Польщі на основі Гадяцьких угод, але під тиском проросійської козацької старшини теж зрікся булави, потім обраний на Правобережжі Тетеря тримав орієнтацію на Польщу, а Лівобережжя — на Москву. Так Україна розкололася і це стало причиною її занепаду.

З 1665 по 1676 рік Правобережним гетьманом був Петро Дорошенко. Ним була зроблена спроба об'єднати державу, він шукав допомоги як у лівобережних козаків, так і турків і татар. Бойові дії йшли і на Волині. Але Річ Посполита і закликана Хмельницьким в Україну Московія не хотіли втрачати свого впливу. Марно шукаючи допомоги, Дорошенко опинився в глухому куті. Українці Правобережжя розчарувались і збайдужіли до можливості виборення незалежності, від нього відвернулись соратники і родичі. Національно-визвольний рух зазнав поразки. А тим часом турки і татари мордували Волинь. Козацький літописець С. Величко писав:

Від Корсуня і Білої Церкви, потім на Волинь і князівство Руське, до Львова, Замостя, Бродів, далі подорожуючи, бачив я багато городів і замків безлюдних, і пусті вали, що стали пристановищем і житлом для диких звірів… Бачив я там… багато кісток людських, сухих і нагих, що тільки небо за покрівлю собі мали…

Від воєнних дій, голодовок, епідемій, переселень, захоплень у ясир українські етнічні території втратили до 90 % населення.

В 1703 р. на Правобережжі спалахнуло повстання проти поляків, яке захопило і Волинь. Польська шляхто жорстоко розправлялася з повсталими, а потім звернулася по допомогу до московського царя Петра I. З волі царя гетьман Мазепа перейшов Дніпро і приборкав повсталих. Взимку 1705 р. Мазепа часто курсував між Дубно, Кременцем і Бродами. Волинська аристократія відіграла велику роль у справі його розриву з Петром I.

Польське військо поступово опановувало Правобережжя, і шляхта після 1714 р. стала там закріплювати свої порядки, ще раніше вона підкорила Волинь. На той час Волинь вже не мала православного єпископа. А шляхта хотіла надолужити свої матеріальні втрати, спричинені довголітніми війнами. Поруйновані війнами міста ледве животіли. Між ними, обходячи Луцьк, Остріг і Володимир, перше місце стало займати Дубно, яке після згасання роду Острозьких пішло по руках їхніх родичів.

Але безладдя продовжувалось, і селяни з Волині і Полісся переселялись на Слобожанщину, заохочені деякими полегшеннями і вільнішим способом життя.

В 1768 р. на Київщині і Брацлавщині спалахнуло спровоковане релігійним і національним гнітом повстання, назване Коліївщиною, яке зачепило і Волинь. Повстання було придушене московськими військами (які все більше втручалися в українські справи) спільно з поляками. А в 1772 р. ослаблена війнами, внутрішніми суперечностями і шляхетським свавіллям Польща була поділена між німецькими Австрією, Пруссією і їх союзницею Всеросійською імперією, якою правила німкеня Катерина II.

Волинь у Всеросійській імперії

Волинь на мапі 1700 року

Під час чергового переділу Польщі в 1793 році частина земель Волині відійшла до Всеросійської імперії. Спочатку територія була названа Ізяславське намісництво, з центром в Ізяславі, 1795 було створено Волинське намісництво, що складалося з 15 округів, з центром у Новоград-Волинському. В 1797 році губернським містом призначили місто Житомир а намісництво перейменували у Волинську губернію. В 1802 році Житомир був викуплений державною скарбницею у графа Ільїнського, в 1804 році став губернським містом. Південна частина Кременецького повіту зі Збаражем, Залізцями і Підкаменем відійшла до Австро-Угорщини, де була створена адміністративна одиниця Королівство Галичини та Володимирії. В склад королівства також входили північні землі нинішньої Львівщини, які були втрачені для Волині ще під час литовсько-польських протистоянь.

Під час походу Наполеона на Москву багато шляхтичів взяло в ньому участь, а після невдачі шляхта почала використовувати різні можливості, щоб менше відчувати свою залежність від російської адміністрації. В Звягелі (Новоград-Волинському), Житомирі, Рафалівці, Радивилові і Кременці діяли масонські ложі. Поляки організовували також повстання проти росіян, але вони були невдалими. Та польські школи і таємні організації підтримували серед шляхти живучість ідеї незалежної Польщі. В судах і школах панувала польська мова. Положення української маси селян ні в чому не змінилося. Діяла традиція кріпацьких трудоднів. За російськими законами ще в 1845 р. практикували тілесну кару до 50 буків за непослух панові.

В 1861 р. в російській імперії було відмінене кріпацтво. Земля, на якій селяни працювали по-кріпацьки, була передана їм у власність. За це волинські селяни мали сплачувати 49 років встановлену суму. Це обтяжувало селян, але послабило соціально-економічну силу польської шляхти. Після невдалого польського повстання 1863—1864 рр. польська мова була усунута з урядів, середніх шкіл, магістратів і замінена на російську, це стало початком русифікації. Також поляки були обмежені в праві на закуп землі. Та життя волинських селян не стало кращим. В Волинській губернії з 1866 по 1900 р. відбулося 215 селянських виступів, але всі вони були жорстоко придушені царизмом.

В містах теж сталися зміни. Міські управи могли займатися тільки господарськими і іншими другорядними справами. Євреям, найчисельнішим жителям міст, ще з 1795 р. було заборонено жити в селах і купувати там нерухомість. Вони мали право займатися тільки торгівлею і ремеслом. До міських рад євреї входили не в більшій за 10 % кількості.

В 1873 р. до Радивилова, де діяла митниця і стояли прикордонні війська, від Бердичева через Здолбунів і Дубно була підведена залізниця. Невдовзі вона була з'єднана з залізницями Австро-Угорщини. Також від Здолбунова ішло відгалуження через Ковель до Бреста. Залізничне сполучення з Луцьком було прокладене з нагоди відвідання міста в 1890 році імператором Всеросійської імперії Олександром III. Він планував дістатися до міста залізницею, а чиновник сплутав на карті Луцьк зі станцією в селі Ківерці (сучасна назва Прилуцьке), розташованою за 11 кілометрів. Тож від Ківерців до Луцька було терміново прокладено колію. Будівництво зайняло менше, ніж три тижні (1—19 серпня 1890 року) зусиллями спецбатальйону та місцевих селян.

Для оборони західних рубежів царський уряд приймає рішення про будівництво системи оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії був збудований Дубенський форт, що став відоміший у наш час під назвою Тараканівський форт. Будівництво було завершене в 1890 р.

Влітку 1908 р. на полі Берестецької битви були організовані офіційні молебні, в 1909 р. розпочався збір коштів на будівництво храму-пам'ятника, на що першими відгукнулися селяни навколишніх сіл. У 1910—1914 роках за сприяння царського уряду біля с. Пляшева була побудована церква-меморіал св. Георгія Переможця. В нижньому ярусі будівлі церкви розміщений саркофаг із кістками козаків. В цей же час споруджено приміщення для монастирського скита. У 1912 році на острів Журавлиха перенесли з села Острова дерев'яну церкву св. Михайла, пам'ятку XVII ст., в якій перед битвою молився Хмельницький. У народі це місце назвали "Козацькі Могили. На будівництві працювали селяни навколишніх сіл і містечок.

Протягом 1907—1915 рр. відбулося понад 100 селянських виступів, які закінчувалися збройними сутичками з поліцією, військами, охоронцями маєтків і лісів.

У 1900—1917 роках у Житомирі діяло Товариство дослідників Волині, результатом якого стали бібліотека, Волинський центральний музей (нині Житомирський краєзнавчий музей), першим завідувачем якого був Яків Яроцький.

Українська революція

Волинська земля в складі УНР була утворена 2—4 березня 1918 року законом про адміністративно-територіальний поділ України. Земський центр — Луцьк. До землі мали увійти Володимирський повіт, Ковельський повіт, Луцький повіт, північна частина Дубенського повіту Волинської губернії. Організація влади не була завершена. Проіснувала майже 2 місяці до 29 квітня 1918 року у зв'язку з утворенням Української Держави на чолі з гетьманом Скоропадським.

Губернія мала складатися з 20 повітів: до наявних 12 повітів планувалося долучити 8 повітів із Мінської губернії: Пінський повіт; Гродненської губернії: Брест-Литовський повіт, Кобринський повіт; Холмської губернії: Томашівський повіт, Грубешівський повіт, Володавський повіт та Більський повіт.

Розселення етносів у Центральній Європі станом на 1930 рік.

Список повітів, частину яких планувалося приєднати до суміжних наявних або новоприєднаних повітів: з Люблінської губернії: Костянтинівський повіт, Радзінський повіт і Красниставський повіт; з Гродненської губернії: Пружанський повіт; з Мінської губернії: Слуцький повіт.

У документах Української Держави виділяли окремо всю Холмську губернію з доданими до неї Берестейським, Більським, Кобринським, Пружанським повітами і частинами повітів Люблінської губернії. Офіційно Холмська губернія у складі Української держави була утворена 15 листопада 1918 року.

У цей період Польща за підтримки Франції та Великої Британії і військ Директорії УНР відкинула більшовицькі війська і здобула незалежність. 21 квітня 1920 р представниками Польщі і УНР був підписаний так званий Варшавський договір (договір Пілсудський — Петлюра). За ним в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла. За цим договором більша частина Волині відходила до Польщі. Проте очікуваної допомоги С. Петлюра не дочекався. 18 жовтня 1920 р. було підписане польсько-радянське перемир'я. Армія УНР — 23 тис. бійців — сама продовжувала боротьбу до 21 жовтня, але під тиском переважаючих більшовицьких сил відступила за Збруч у Польщу, де була інтернована.

Уряд Української Народної Республіки, очолюваний С. Петлюрою, був змушений емігрувати за кордон, ні на мить не полишаючи надії у майбутньому відтворенні держави України.

У ніч з 3 на 4 листопада 1921 р. Волинська група добровольців з інтернованої в Польщі армії УНР під проводом Ю. Тютюнника почала Другий зимовий похід і дійшла до Коростеня, який захопила, але не змогла втримати. Та 17 листопада повстанців оточила і розбила червона кавалерія. Частина вояків повернулася до Польщі. А 359 бійців більшовики розстріляли в м. Базар після того, як жоден не захотів «каятися».

Польська і радянська доба

У вересні 1920 року Волинська земля потрапила під польську окупацію. В 1921 році, згідно з Ризьким мирним договором між По́льською Респу́блікою і СРСР, вона була розділена на Східну та Західну Волинь. Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя були приєднані до Польської держави згідно з Ризьким мирним договором (1921 р.) між Польщею та Радянською Росією. Було створено Волинське воєводство з центром у Луцьку. Більшість східної Волині стала частиною Житомирської області УРСР.

Міжвоєнна Польща була відсталою аграрною країною. У 1921 р. 95 % українського населення Волині мешкали в селах, в містах домінували поляки і євреї. Скрутне економічне становище поглиблювалося ще й національним чинником. Для зміцнення польської присутності на східних кордонах Речі Посполитої в 1920 і 1925 рр. сейм ухвалив закони про надання землі польським офіцерам і солдатам, а також селянам за рахунок поділу маєтків російських поміщиків. Крім того, поділу підлягали державні і церковні володіння колишньої Російської імперії. В результаті полякам було роздано 800 тис. га найкращих земель і переселено майже 200 тис. осадників, ще 100 тис. спрямовано в міста як поліцаїв, чиновників і т. д. Розвиток промисловості на західноукраїнських землях польським урядом свідомо гальмувався.

На той час на Західній Волині, Західному Поліссі, Холмщині і Підляшші проживало понад 2 млн колишніх підданих Російської імперії. Вони належали до православної церкви, їх національний і політичний розвиток «тюрмою народів» Російською імперією був загальмований і знаходився фактично у зародковому стані. Зокрема, перепис 1921 р. засвідчив існування на Поліссі численної групи населення — бл. 700 тис. осіб, що не могли визначити, яка мова для них рідна — українська, білоруська чи польська. Себе вони називали «тутешніми», а свою мову — «тутешньою», «місцевою». Поляки ж термін «українець» заборонили вживати, натомість поширювали назви «русін», «рускі», «русінскі». Польсько-українську двомовність у краєвій адміністрації було ліквідовано. Для всієї Західної України ввели назву «Малопольська Всходня». Але колишній кордон між Австро-Угорщиною і Російською імперією поляки зберегли, щоб перешкоджати поширенню українського національного руху з більш європеізованого Королівства Галичини і Володимирії (складової частини колишньої Австро-Угорщини).

Зазнала переслідування православна церква, особливо на північно-західних землях. У ході примусового навернення до католицької віри тут було зруйновано прибл. 190 православних церков, а бл. 150 передано греко-католикам. У результаті з 389 православних церков, які діяли в 1914 р., вціліли лише 51.

У відповідь на революційні дії окремих екстремістських груп, які палили польські маєтки, уряд вдався до репресій проти всієї української спільноти, що набрали характеру антиукраїнських погромів і отримали офіційну назву «пацифікація» (умиротворення). Ліга Націй висловила за це свій осуд польському уряду. Проте режим Пілсудського скасував самоврядування в селах, перевів їх під владу польських чиновників і офіційно відмовився від забезпечення прав національних меншин. Це вело до зростання серед українців національної свідомості, посилення ворожості до поляків, загострення українсько-польських відносин.

Проте Польща, незважаючи на дискримінаційну політику щодо національних меншин, все ж була державою, заснованою на конституційних засадах. Тому українці тут попри свій статус другосортних громадян, перебували в кращому політичному становищі за українців східної Волині, яким судилося жити в СРСР. Після «добровільного» входження України в СРСР в 1920-х рр. у ній розпочалися процеси індустріалізації (який східної Волині мало торкнувся) і українізації (дерусифікації). Тому друга половина 1920-х років стала періодом значних зрушень у менталітеті українства. В УРСР стали повертатися багато діячів культури, які з різних причин опинилися за кордоном, а також сюди із Західної України перебралося чимало прихильників комуністичної ідеї. Проте вже в 1929 році розпочалася суцільна колективізація, її противники підлягали розстрілу, «куркулів» вивозили в Сибір. Так як селяни чинили опір, в 1932—1933 рр. комуністичним режимом був влаштований голодомор, який став прямим геноцидом українського народу. Представники інтелігенції і духовенства через безпідставні звинувачення і наклепи зазнали масових репресій, багато відомих українців загинули в сталінських концтаборах. Водночас у Польщі було 12 українських політичних партій, від крайніх лівих до крайніх правих. А в 1929 р. на установчому конгресі у Відні було проголошено створення Організації Українських Націоналістів — ОУН, яка своєю головною метою проголошувала встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території.

Наслідком Пакту Молотова — Ріббентропа, підписаного 23 серпня 1939 р., і таємного протоколу в додаток до нього, став початок другої світової війни. Вже 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, 17 вересня на Польщу напав комуністичний СРСР. 27 вересня Варшава капітулювала і була поділена між Німеччиною і СРСР, в Бресті був проведений спільний парад. Західна Волинь орієнтовно по лінію Керзона була приєднана до України, 4 грудня 1939 року було створено Волинську і Рівненську області у складі УРСР. Але даремно народ радів визволенню від поляків, нова влада на Волині почала встановлювати радянські порядки. Всі політичні партії, крім більшовицької, були розігнані, як і всі інституції неполітичного характеру, ліквідована вільна українська преса. Розпочалось полювання на «ворогів народу», депортації без судів і слідства на Крайню Північ, Сибір, Далекий Схід. Була створена мережа тюрем. У газеті «Краківські вісті» від 7 серпня 1941 р. повідомлялося про Кременецьку тюрму, де було вимордувано 1500 українців, серед них 8 священиків та владика Симон. Згідно з повідомленнями очевидців, найстрашнішу смерть мав владика Симон.

Провівши його голим між ударами крісових прикладів, через вулиці Крем'янця до тюрми.., звироднілі енкаведисти обсмалили єпископові бороду, відрізали п'яти, ніс та язик, викололи очі… Такі ж звірства творилися в Луцьку і Дубні.

Опір радянській і німецькій окупації

Українці стали рятуватися від репресій втечею в німецьку зону окупації, а ті, що залишалися під радянським режимом, намагалися протистояти зростаючим безчинствам. Єдиною політичною силою, що не лише зберегла свою структуру, а й значно розширила її, стала ОУН. Націоналісти поширювали антирадянські прокламації, вивішували синьо-жовті прапори, перешкоджали проведенню виборів та колективізації, вбивали представників радянської адміністрації тощо.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР. З 23 по 29 червня на Волині на лінії Луцьк — Радивилів — Дубно — Рівне відбулась найбільша танкова битва другої світової війни, в якій, незважаючи на кількакратну чисельну перевагу, радянські війська були розгромлені і Волинь окупували німці. За наказом А. Гітлера 20 серпня 1941 року було створено райхскомісаріат Україна. Райхскомісаром України в тому ж наказі фюрер призначив гауляйтера і верховного президента Східної Пруссії Е. Коха, а центром райхскомісаріату визначив місто Рівне. Частина українців, наляканих комуністичними репресіями, зустрічала німців як визволителів. 30 червня 1941 р. ОУН Бандери організувала у Львові Українські національні збори, на яких проголосила Акт відновлення Української держави і сформувала уряд. Але німці вже на початку липня заборонили діяльність Правління, арештували Бандеру і інших провідних діячів ОУН і кинули їх у концтабір Заксенгаузен. Восени німці арештували бл. 2 тис. та розстріляли кілька сотень оунівців, після чого ОУН кинула клич до самооборонної боротьби, яка поширилась і на Волинь.

Ще раніше, 20 червня 1940 року за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького уродженець Рівненщини Тарас Боровець (псевдонім Тарас Бульба) перетнув німецько-радянський кордон (переплив Буг), щоб сформувати та очолити УПА «Поліська Січ». Влітку 1941 року, в селі Немовичі Сарненського р-ну, що на Рівненщині, Отаманом Тарасом Бульбою було видано перший наказ про початок боротьби і створення повстанської армії — УПА. У цей час УПА нараховувала близько 10 тисяч осіб. Бульбівці воювали як проти нацистів, так і проти радянських військ, періодично співпрацюючи з однією із сторін. Невеликий проміжок часу повстанці контролювали частину Полісся, в районі штабу Січі — міста Олевська, проголосивши Олевську Республіку, а також провели ряд інших успішних операцій проти німецьких окупантів. Співпрацювали з ОУН Мельника. В липні 1943-го, внаслідок конфлікту з ОУН (б) на чолі з Шухевичем, (причому деякі соратники Боровця були розстріляні СБ ОУН(б)), аби відмежуватися від дій останніх УПА (Бульби) перейменовано на УНРА. Відтоді вона стала Українською Народно-революційною армією, але в зв'язку з арештом Т. Боровця та ув'язненні його в концтаборі Заксенгаузен у листопаді 1943 року, розвитку не набула, останніх учасників її було заарештовано НКВС у 1948 р.

Водночас, ще з осені 1942 року провід ОУН (б), хоча всі соратники С. Бандери були галичанами, зважив на ситуацію з УПА «Поліська Січ», створену Т. Боровцем і утворив свої власні збройні загони (Військові відділи С. Бандери) на Волині й Поліссі (члени фракції ОУН (м) були сформовані у Військові відділи А. Мельника). Новостворена після конфлікту з Т. Боровцем УПА ОУН (б) провадила свою діяльність, з весни (за іншими даними, з кінця) 1943 року, на територіях які входили до складу райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943, Холмщина — з осені 1943. Наприкінці січня 1944 УПА на Волині і в Поліссі була реорганізована в УПА-Північ. 27 січня 1944 Д. Клячківский (Клим Савур) стає командиром УПА-Північ, а Р. Шухевич — головнокомандувачем УПА. Найбільшої чисельності УПА досягла весною — на початку літа 1944-го — 25—30 тисяч бійців. Вона стала грізною військовою силою, яка повела боротьбу як проти німецьких загарбників, так і проти радянських партизанських формувань, оскільки вони представляли комуністичний режим на окупованих територіях і своїми діями викликали фашистські репресії проти мирного населення. Влітку 1943 р. УПА здійснила низку успішних боїв з окупаційними військами, на звільнених територіях УПА формувала українське державне правління, яке вирішувало земельні питання, створювало грошову систему, школи тощо.

Унікальним явищем в історії національно-визвольної боротьби була Колківська республіка (березень/квітень-листопад 1943 року) — повстанська республіка площею приблизно у 2,5 тисячі квадратних кілометрів, що утворилася у квітні 1943 року на визволеній загонами УПА від нацистів території Генеральної округи Волинь-Поділля в районі, який охоплював населені пункти теперішніх Маневицького, Рожищенського, Ківерцівського районів Волинської області, Крім фашистів та радянських партизан, УПА змушена була вести тривалу боротьбу проти польської Армії Крайової, підпорядкованої польському уряду в Лондоні, який хотів тримати під контролем західноукраїнські землі. Це протистояння призвело до насильства, жертвами якого стали не тільки вояки, а й десятки тисяч мирних жителів з обох сторін. Протистояння тривало до 1947 р. Ця тема значно більше досліджена з боку польських істориків, які займаються цією проблемою від часу закінчення Другої світової війни, в той час як український визвольний рух за часів СРСР всіляко паплюжився. Окремі польські політики особливо спекулюють на темі «Волинська трагедія».

УПА активні бойові дії припинила 1953 року, перейшовши до підпільної боротьби. Окремі вогнища спротиву діяли до 1960-х років.

З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рр. — Василь Кук.

Другий прихід радянської влади

В березні 1944 р. війська 1-го Українського фронту провели Рівненсько-Луцьку операцію і звільнили від німців більшу частину Волині. Перед УПА постало складне питання: продовжувати боротьбу з більшовицьким режимом чи капітулювати? Провід ОУН-УПА, надіючись на зіткнення західних країн з СРСР, вирішив продовжувати боротьбу, але не втручатися у війну між німцями і совєтами. В південній Волині під час переходу об'єднаних загонів УПА чисельністю близько 5 тис. через лінію фронту відбувся найбільший бій із 30 тис. військом НКВС і фронтовими частинами, відомий як бій під Гурбами. Після виходу з оточення загони УПА були розосереджені по місцях дислокації. З приходом радянської влади вона взялася за знищення опору. Для боротьби з УПА були створені «істрєбітєльниє команди», названі в народі «яструбками» і створена мережа «сєкрєтних сотрудніков» — сексотів. Частими гостями по селах стали «чорні воронки», якими нкведисти їхали по чергову жертву сексотів. Усі, хто вийшов із лісу з «повинною», всупереч обіцянкам були відправлені в концтабори Півночі й Сибіру. Непричетні до ОУН чоловіки були насильно мобілізовані в Червону Армію і після недовгої голодної муштри відправлені на фронт гарматним м'ясом.

На той час євреїв на Волині майже не було — їх знищили німці. Поляків, які ще залишалися після етнічних протистоянь, під час організованої Головою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Секретарем Комуністичної Партії Союзу Радянських Соціалістичних Республік Йосипом Віссаріоновичем Сталіним разом із маріонетковим урядом Польщі репатріації було вивезено в Польщу. (Польщі було віддано також вотчину і місце поховання короля Данила Холмщину, а всіх українців, які жили там із діда-прадіда, було вивезено в Україну або під час операції «Вісла» депортовано у новонабуті райони Польщі.) Всіх селян почали зганяти в колгоспи, незгодних розкуркулювати і відправляти в Сибір та на Соловки. Вже в 60-х роках у більшість населених пунктів було проведено проводове радіо, яке безумовно розповідало про успіхи соціалістичного будівництва і про важке життя трудящих у капіталістичних країнах. З появою телебачення можливості комуністичної пропаганди значно зросли. У результаті в 70-х роках молодь вже не знала нічого про тризуб, прапор чи гімн України. Серед керівників освіти, сільського господарства, промисловості та культури: директорів, голів колгоспів та їхніх заступників поширювалась мода говорити російською мовою (майже всі вони були членами КПРС).

Радянська влада була нетерпимою до будь-якої релігії. Керівників церков, монахів із монастирів просто вивозили і знищували, а осередки народної віри перетворювали на музеї атеїзму. Таким «осередком освіти» став зокрема величезний костел Собор святих Петра і Павла (Луцьк). А у 1958 році комуністи розігнали ченців а сам Георгіївський монастир на Козацьких Могилах використовувався колгоспом для утримання худоби.

Разом із тим почалися зрушення в економіці Волині. Завдяки тотальній зайнятості було освоєно Волинський кам'яно-вугільний басейн, збудовано ряд потужних промислових підприємств, наприклад: Луцький автозавод, Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, Рівненське виробниче об'єднання «Азот», атомні електростанції у Вараші й Нетішині, ряд сільгоспмашинобудівних і деревообробних підприємств, розвинуту мережу автомобільних доріг і т. д. В 70-х і 80-х роках настала певна стабільність. Але товари, виготовлені в СРСР, були неякісними і внаслідок низької продуктивності праці відчувалась їх недостача. Колгоспи не забезпечували СРСР достатньою кількістю продовольства. Процвітали такі явища як дефіцит і блат. В магазинах були черги, особливо за імпортом. Все це спричинило кризу і розвал соціалістичної системи.

У складі України

З 1991 року Волинь у незалежній Україні, проте радянський обласний поділ зберігся. Волинь роздроблена між кількома областями.

Артефакти

На думку Юрія Диби й Ігоря Мицька, Зимненське городище — найстарша слов'янська пам'ятка празько-корчацької культури (V—VII століття) укріпленого типу.

Волинь

Видатні особистості

Див. також

Волинь
у сестринських Вікіпроєктах
Портал «Україна»
Цитати у Вікіцитатах?
Волинь у Вікісховищі?

Примітки

  1. Ioannis Dlugossii Annales seu cronicae incliti regni Poloniae. Liber 1/2. Warszawa. 1964
  2. Johannes Hoops, Herbert Jankuhn, Heinrich Beck, Reallexikon der germanischen Altertumskunde Band 23, Walter de Gruyter, 2003, p.261, ISBN 3-11-017535-5
  3. Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeit, p.30, ISBN 839061848
  4. Filipowiak, Wladyslaw: Wollin — ein frühmittelalterliches Zentrum an der Ostsee, in Wieczorek, Alfried; Hinz, Hans (eds.): Europas Mitte um 1000, Stuttgart 2000, pp. 152—155; here p. 154—155.
  5. Waldman, Carol; Mason, Catherine (2006). Encyclopedia of European peoples, Volume 1. Infobase Publishing. p. 874. ISBN 978-0-8160-4964-6.
  6. Байцар Андрій.Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html [ 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Байцар Андрій.Назва «Волинь» та «Полісся» на європейських картах http://baitsar.blogspot.com/2017/04/blog-post_8.html [ 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  8. Диба Ю. Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) // Студії мистецтвознавчі. — Київ, 2011. — Ч. 4(36). — С. 20-28.
  9. Диба Ю. Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (2: Шлях на Лугу) // Студії мистецтвознавчі. — Київ, 2012. — Ч. 2(38). — С. 7-29.
  10. . Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 4 червня 2022. 
  11. Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. — М., 1973. — С. (рос.); Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). — Санкт-Петербург, 2010. — С. (рос.)
  12. також московських
  13. на думку В. Гулевича, кримський бей Мамак з роду Ширин
  14. ↑ Гулевич В. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 1 (508) (січень—лютий). — С. 43. — ISSN 0130-5247.
  15. Ауліх В. В. Зимнівське городище… — К., 1972.
  16. Петегирич В. М. Ауліх Вітольд Вітольдович [ 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 152. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  17. Петегирич В. М. Ауліх Вітольд Вітольдович [ 7 січня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 801. — ISBN 966-02-2075-8.
  18. Диба, Мицько, с. 34.
  19. . Архів оригіналу за 24 квітень 2013. Процитовано 13 грудень 2011. 
  20. Книга рекордів Волині. Кравчук П. А., Луцьк, 2005 р., ст. 14
  21. . Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 27 липня 2021. 

Джерела

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Волинь
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Volin znachennya Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya okremih tverdzhen zalishayetsya nezrozumilim cherez brak vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki sichen 2018 Voli n istorichno kulturna oblast teritoriya na pivnichnomu zahodi suchasnoyi Ukrayini v basejni pivdennih pritok Prip yati i verhiv yah Zahidnogo Bugu jogo pravih pritok Za suchasnim administrativnim podilom ce teritoriya Volinskoyi Rivnenskoyi zahidnoyi chastini Zhitomirskoyi pivnichnoyi chastini Ternopilskoyi i Hmelnickoyi oblastej mizh richkoyu Zahidnij Bug i verhnoyu techiyeyu richki Teteriv pritoki Dnipra U rannomu serednovichchi ohoplyuvala takozh tereni Holmshini i Pidlyashshya V VII IX st zaselena dulibami buzhanami volinyanami takozh bilimi horvatami VolinGerbKrayina UkrayinaKategoriya map na Vikishovishid Volin u VikishovishiKoordinati 50 44 20 pn sh 25 19 24 sh d 50 73888888891666227 pn sh 25 32333333336111281 sh d 50 73888888891666227 25 32333333336111281Svyato Uspenska Pochayivska Lavra Pochayiv Ternopilska oblast Muzej narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini okruzhnij dvir iz sela Solov yi Volinska oblast Zmist 1 Geografiya 2 Nazva 3 Volin na geografichnih kartah 4 Istoriya 4 1 Rannya istoriya 4 2 Volin u Kiyivskij Rusi 4 3 Volin u Galicko Volinskomu knyazivstvi Korolivstvo Rus 4 4 Volin u Velikomu knyazivstvi Litovskomu 4 5 Volin u Rechi Pospolitij 4 6 Ruyina 4 7 Volin u Vserosijskij imperiyi 4 8 Ukrayinska revolyuciya 4 9 Polska i radyanska doba 4 10 Opir radyanskij i nimeckij okupaciyi 4 11 Drugij prihid radyanskoyi vladi 4 12 U skladi Ukrayini 5 Artefakti 6 Vidatni osobistosti 7 Div takozh 8 Primitki 9 Dzherela 10 PosilannyaGeografiya RedaguvatiVolin mezhuye na pivnochi z Polissyam na pivdni z Podillyam i Galichinoyu Shidnim i zahidnim kordonom vvazhayutsya richki Uzh i Zahidnij Bug Ohoplyuye suchasni Volinsku ta Rivnensku oblasti zahidnu chastinu Zhitomirskoyi ta pivnichnu chastinu Ternopilskoyi Kremeneckij rajon ta Hmelnickoyi oblastej U shirshomu rozuminni do Volini mozhna zarahuvati pivdennu chastinu Berestejskoyi oblasti Bilorusi shidnu chastinu Lyublinskogo voyevodstva Polshi i pivnichnu chastinu Lvivskoyi oblasti Nazva RedaguvatiNazva Volin yak oznachennya teritoriyi vpershe z yavilasya u litopisi 1077 roku div volinyani Deyaki istoriki vvazhayut sho nazva pohodit vid mista Velin abo Volin pro yake zgaduyut davni litopisi Misto Volin roztashovuvalos bilsh yak za 20 kilometriv na zahid vid ninishnogo Volodimira poblizu girla richki Guchvi yaka vpadaye v Zahidnij Bug Vid nazvi mista pohodit i nazva krayu ta plemeni sho jogo naselyalo Shozha dumka bula i v najvidomishogo polskogo istorika Yana Dlugosha u tekstah yakogo povidomlyayetsya sho nazva regionu Volin pohodit vid nazvi odnojmennoyi forteci yaka bula roztashovana u misci vpadinnya richki Guchvi u Zahidnij Bug a tochnishu u seli Grudek teperishnya nazva Grudek nad Bugom bilya mista Grubeshova zaraz ce teritoriya Polshi 1 Deyaki etimologi vvazhayut sho nazva sporidnena z nazvoyu cheskogo mistechka Volini chesk Volyne chi nazvi ostrova Volin nim Wollin u Pomeraniyi zahoplene nimcyami u zahidnih slov yan vid yakogo zahidnoslov yanske plem ya volinyan nosilo svoyu nazvu do IX stolittya nashoyi eri 2 3 4 5 Za versiyeyu O O Shahmatova nazva Volin pohodit vid nimeckogo walhōs gotskogo Walhs davno verhno nimeckogo walah walh seredno verhno nimeckogo walch zi znachennyam chuzhij kelt predstavnik romanskih narodiv seredno nizhno nimeckogo wale inozemec yaki u svoyu chergu pohodyat vid keltskogo etnonima Volcae zgadanogo she v tvorah Cezarya i sporidneni nazvam Vels geli Galliya Z pomizh inshih etimologij artikulovanih lingvistami slid zgadati nastupni Pohidne vid slov yanskogo apelyativa vol doslivno Volova krayina Pohidne vid gidronima Veliya Viliya livoyi pritoki Gorini Pohidne vid litovskogo uola skelya Substantivovanij posesiv na j vid slov yanskogo antroponima Velin Velin Pohidne vid slov yanskogo korenya vol napriklad u skladi sliv volo voldir doslivno Gorbkuvata krayina Pohidne vid praslov yanskogo korenya vol vel vl mokrij vologij doslivno zabolochenij kraj Cyu etimologiyu pidtrimuye perevazhna bilshist lingvistiv ta istorikiv Volin na geografichnih kartah Redaguvati1540 r z 1568 r nova redakciya Sebastyan Myunster karta POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA Nova karta Polshi ta Ugorshini Vpershe cya karta bula nadrukovana v Geografiyi Ptolemeya redakciya Sebastyana Myunstera Mapa cikava tim sho na nij chi ne vpershe prisutni regionalni nazvi ukrayinskih zemel Volhinia Volin Pokutze Pokuttya Rvssia Rus mizh r Zahidnij Bug ta r Syan zi Lvovom Leopol Podolia Podillya Codimia Kodimiya Bessarabia Bessarabiya Tartaria minor Mala Tatariya Tartaria Przecopen sis Perekopska Tatariya ostanni dvi teritoriyi nalezhat do Pivnichnogo Prichornomor ya i Krimskogo pivostrova 6 1613 r Karta Radzivila Karta Velikogo knyazivstva Litovskogo zajmaye vazhlive misce v ukrayinskij istorichnij kartografiyi ta odnochasno ye pershe kartografichne dzherelo u XVII st de vikoristana nazva Ukrayina V tij chastini karti sho ohoplyuye ukrayinski zemli poznacheni Polissya Polesia Blizka Volin Wolynia citerior Daleka Volin yaku zvali takozh Ukrayinoyu ta Nizom Volynia ulteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur Pidlyashshya Podlachia Chervona Rus Rufsia rubra Pokuttya Pokutiœ Pars Podillya Podolia chastina Siverskogo knyazivstva Severiensis Pars 7 1655 r Nikola Sanson Karta Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne Duches et Provinces De Prusse Cuiave Mazovie Russie Noire amp c Duches De Lithuanie Volynie Podolie amp c De L Ukraine amp c 1655 Karta Polskogo korolivstva Nazva Ukraine nakladayetsya na nazvu Volynie ohoplyuye Pravoberezhnu ta Livoberezhnu Ukrayinu vid Kiyeva do girla Dnipra Chornogo morya Na karti toponim Dikia Pole Dike Pole mistitsya na livoberezhzhi Siverskogo Dincya U kartushi poznacheno nazvi ukrayinskih voyevodstv Sered ukrayinskih zemel vidileno Chornu Rus Russie Noire teritoriya Zahidnoyi Ukrayini Podillya Podolie Volin Volynie yaka zajmaye Pravoberezhzhya i Livoberezhzhya 7 1657 r Ugo Allard Karta Nova totius Regni Poloniae Magnique Ducatus Lithuaniae cum suis Palatinatibus ac Confiniis Nova karta vsogo Polskogo korolivstva Velikogo knyazivstva Litovskogo z yihnimi voyevodstvami ta yihnimi mezhami Pridniprov ya Pravoberezhne poznachene yak Ukraina Ukrayina Ukrayinski zemli na toj chas u skladi Korolivstva Polsha predstavleni Polissyam Polesia Volinnyu Pal Volyniae Podillyam Podoliae ta in Na Chornomorskomu uzberezhzhi pokazano Krimskij pivostriv Crim Nazva Chervona Rus Russia Rubra ohoplyuye Galicku zemlyu 7 1675 r Frederik de Vitt Karta Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae et Curlandiae Karta Rechi Pospolitoyi knyazivstva Litovskogo Volini Podillya Ukrayini Prusiyi Livoniyi ta Kurlyandiyi Na cij karti teritoriya po obidva boki Dnipra maye napis Vkrainia Ukrayina Nazva Vkrainia nakladayetsya na nazvu Volhynia Napisi nazv Ukrayina Volin Podillya v zagolovku karti ne zbigayutsya z napisami na karti 7 Istoriya RedaguvatiRannya istoriya Redaguvati Volin bula zaselena she u Kam yanu dobu ale predkami ninishnogo naselennya krayu vvazhayutsya venedi hocha prabatkivshina slov yan i ne maye zagalnoviznanoyi lokalizaciyi U I II stolittyah n e venedi zgaduyutsya u tvorah Pliniya Starshogo Klavdiya Ptolemeya Publiya Korneliya Tacita piznishe u tvorah istorika Jordana u Pejtingerovih tablicyah tosho Najdostovirnishij istorik Publij Kornelij Tacit u 50 120 rokah n e vvazhav venediv pryamimi predkami slov yan Za Tacitom venedi meshkali na pivnochi ta shodi Karpatskih gir na shodi vid lugiyiv gotiv ta estiv na pivnochi vid sarmativ mizh pevkinami ta fennami Pejtingerova tablicya lokalizuye venediv i v ponizzi richki Dunayu Ptolomej vidnosiv venediv do chisla duzhe velikih plemen sho posidayut zemli vzdovzh usiyeyi Venedskoyi zatoki yak u ti chasi nazivali Baltijske more Venedam dovodilos vesti vijni proti Rimu Vidomo sho rimskij imperator Voluzian III st n e za peremogu nad venedami oderzhav titul venedskogo Prote vstanoviti svoye panuvannya nad venedami rimlyanam ne vdalosya Vtorgnennya v 375 r v Yevropu gunniv sprichinilo velike pereselennya narodiv Z venediv vidililisya sklavini yaki osili na teritoriyi suchasnoyi Zahidnoyi Ukrayini Slovachchini Chehiyi Polshi i anti yaki oselilis u Podniprov yi Istorik Jordan vkazuye sho v VI st venediv chastishe nazivali antami i sklavinami ale vodnochas vin perelichuye suchasnih venedam sklaviniv i antiv yak tri okremi grupi plemen kotri pohodyat z odnogo korenya div Slov yani Sered sklaviniv vidilyalisya dulibi Gegemoniya dulibiv poshiryuvalasya na ves pidvladnij yim region v VI st voni stvorili svoyu derzhavu bilshe vidomu yak derzhavu volinyan abo Veliku Volin U zahidnoyevropejskomu tvori drugoyi polovini 10 stolittya vidomomu yak Bavarskij Anonim avtor govorit pro visokij riven rozvitku ekonomiki krayu i povidomlyaye sho voni mali 70 mist sho ye bilshe nizh u bud yakij inshij togochasnij yevropejskij krayini Viyavlyayetsya dulibi umili v umovah lisistoyi i zabolochenoyi miscevosti gospodariti torguvati i buduvati mista Stoliceyu derzhavi volinyan vvazhayetsya Zimnenske gorodishe Arabskij mandrivnik i uchenij pershoyi polovini 10 stolittya Al Masudi takozh zasvidchuye isnuvannya mogutnoyi derzhavi na Volini tvoryat voni chislenni narodi Ye mizh nimi odin pri yakomu zdavna vid samogo pochatku bula vlada Jogo korol nazivavsya Madzhak Narod cej nazivayetsya Valinana i tomu narodovi zvikli pidkoryatisya usi slov yanski plemena bo pri nomu bula vlada j inshi yihni koroli yij pidlyagali Cej narod ye sered slov yanskih plemen najchistishoyi krovi jogo shanuvali sered inshih narodiv Rozvitku derzhavi volinyan dulibiv zavadili avari yaki vtorgnulisya v Yevropu zasnuvali v Podunav yi svij kaganat i pochali voyuvati z dulibami Vzhe v chasi vizantijskogo imperatora Irakliya 610 641 povidomlyaye litopisec avari voyuvali proti slov yan i primuchili dulibiv Pislya avarskogo zavoyuvannya dulibskij pleminnij soyuz rozpavsya i chastina jogo teritorij pidpala pid zalezhnist Avarskogo kaganatu cherez sho vidigravali piznishu rol regionalnogo lidera predstavniki okremih regioniv rozselennya dulibiv div buzhani volinyani cherv yani U IX X st cherv yani mali chilne misce v suspilstvi pered buzhanami piznishe volinyani zajnyali liderstvo u politichno ekonomichnomu zhitti nadavshi nazvu Volini Ale nevdovzi pislya rozgromu avarami derzhavi volinyan vnaslidok vnutrishnoyi slabkosti i povstan pidkorenih plemen rozpavsya i yihnij kaganat U 627 roci vinikaye she odna praukrayinska derzhava Velika Horvatiya zasnovnikom yakoyi buv knyaz bilih horvativ Samoslav Ohoplyuvala vona teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini i chastkovo susidnih derzhav Velika Horvatiya bula hristiyanskoyu krayinoyu Ta pislya smerti Samoslava vona rozpalas na kilka okremih knyazivstv V Ukrayini bulo Stilske knyazivstvo yake v X stolitti stalo zanepadati Vidomij horvatskij istorik Vyekoslav Klayich identifikuvav Bilu Veliku Horvatiyu priblizno z teritoriyeyu Korolivstva Galichini i Volodimiriyi nagoloshuyuchi sho mista Peremishl Buzhesk Velin Cherven Plisnensk i Radeche mista bilih horvativ Cikavo zaznachiti sho toj samij Klayich poklikayuchis na moskovski arhivi vkazuye sho she v XIX stolittya zhiteli sil dovkola volinskogo mista Dubno nazivali sebe bilimi horvatami A meshkanci okolic Volodimira Volinskogo za tverdzhennyam inshogo horvatskogo istorika Mirko Vidovicha prosto horvatami Genetika horvativ i galichan ye okremim pitannyam ale za virogidnimi danimi ryad mist u ninishnij Lvivskij oblasti Zvenigorod Busk Kulikiv Belz ta in zasnovani buzhanami Ce pidtverdzhuyetsya tim sho zhiteli pivnichnih rajoniv Lvivskoyi oblasti Malogo Polissya vidnosyatsya do ukrayinciv volinskogo variantu poliskogo antropologichnogo tipu yak i zhiteli Rivnenskoyi Volinskoyi zahodu Zhitomirskoyi oblasti a takozh pivnochi Ternopilshini i pivdnya Berestejshini Tim ne mensh volinyani i galichani mayut spilnu istoriyu davnogo derzhavotvorennya U IX X stolittyah na Volini vinikli mista Volin teper teritoriya Polshi Busk nini Lvivshina Luck Cherven teper teritoriya Polshi Belz nini Lvivshina Z seredini X stolittya Volinska zemlya uvijshla do skladu Kiyivskoyi Rusi Pro inkorporaciyu Kiyevom Volini svidchit litopisna zvistka pro reformi knyagini Olgi ta vstanovlennya pogostiv po richci Luzi Na dumku Yu Dibi litopisna fraza i oustavi po mstѣ pogosty i dan i po luzѣ pogosty i dan i ѡbroky pomishena v prodovzhenni litopisnogo opisu pomsti Olgi derevlyanam po mstѣ bukvalno pislya pomsti vidobrazhaye realiyi marshruta pohodu knyagini Olgi pislya derevlyanskoyi pomsti dali na zahid do pravoyi pritoki Zahidnogo Bugu Lugi Pidkorennya Derevlyanskoyi zemli ta Volini vidkrilo pered Kiyevom perspektivi kontrolyu dvoh vazhlivih mizhnarodnih torgovelnih shlyahiv Odin iz nih suhodolnnij nazvanij Shlyah iz nimciv u hozari pov yazuvav Volzku Bulgariyu cherez Kiyiv Krakiv ta Pragu z Regensburgom ta rinkami zbutu ruskih tovariv u Bavarskomu Podunav yi Krim togo volodinnya derevlyanskim ta volinskim vidtinkami cogo shlyahu yakij prohodiv cherez Ustilug roztashovanij pri vpadinni Lugi do Zahidnogo Bugu davalo Kiyevu mozhlivist kontrolyuvati vodnij marshrut po Bugu yakij vidkrivav vigodi pryamoyi torgivli z Baltikoyu Masshtabi torgovih operacij po Zahidnomu Bugu ta Visli vidobrazheno v masovih znahidkah torgovih plomb u Drogichini Zi 15 000 zagalnoyi vidomoyi kilkosti 12 000 80 viyavleno v Dorogichini ta jogo okolicyah Na Pivnichni okolici Rusi pripadaye lishe 2500 17 plomb z yakih do 1000 znajdeno v Novgorodi ta Gorodci na Volzi Reshtu 3 dali inshi ruski zemli Vigidne roztashuvannya richki Lugi na peretini torgovih marshrutiv privelo do zasnuvannya na nij Volodimira Volinskogo 8 9 10 Volin u Kiyivskij Rusi Redaguvati U 981 roci velikij knyaz kiyivskij Volodimir Svyatoslavovich todi she poganin skoristavsya chvarami mizh horvatskimi knyazyami i priyednav zabuzki zabozki Chervenski gradi Litopis zobrazhuye knyazya Volodimira z dvoh storin nemov vin mav dvi dushi pogansku i hristiyansku Volodimir poganin buv vojovnichij zhorstokij Volodimir hristiyanin viznachavsya lagidnistyu i miloserdyam lyubiv mir lad i spokij buv strogij dlya sebe i boyavsya griha Bozhogo Tak vin u 981 roci ponishiv Plisnesko a v 988 roci zasnuvav tezojmenne misto Volodimir i viddav Volinsku zemlyu v udil svoyemu sinovi Vsevolodu Vidtodi vid chasu administrativnoyi reformi Volodimira Svyatoslavicha u Volodimiri sidili sini kiyivskih knyaziv Volinska zemlya prodovzhuvala formuvatisya u drugij polovini 11 stolittya vnaslidok ob yednannya teritorij Chervenskih gradiv i Belzkoyi zemli Vidtak do nih bulo priyednano Berestejsku volost Zgodom volinski knyazi pochali osvoyuvati teritoriyu na shid vid mist Dorogobuzh Ostrog ta Vigoshiv V yizna vezha Luckogo zamku Na Lyubeckomu z yizdi 1097 r Volinsku zemlyu bulo zakripleno za knyazem Davidom Igorevichem ale Vitechivskij z yizd 1100 roku pozbaviv jogo Volini i deyakij chas neyu volodili rizni knyazi V 1117 roci Volin perejshla do volodin Volodimira Monomaha Za Izyaslava Mstislavovicha do skladu volinskih zemel vhodit Pogorina z mistami Shumskom Tihomlem ta Gnijniceyu Za knyazyuvannya Romana Mstislavicha v 1195 roci do jogo knyazivstva bulo priyednano Polonne i vidtodi nadovgo shidnoyu mezheyu Volini stala richka Sluch Na pochatku XII stolittya Volinska zemlya zajmala teritoriyu vid Berestya na Zahidnomu Buzi do verhiv yiv richki Seretu na pivdni Yiyi porubizhzhya na zahodi stanovili mista Sutejsk i Cherven na shodi Dubrovicya Dorogobuzh Ostrog Polonne Kam yanec U XII stolitti odnim iz centriv konsolidaciyi Volinskoyi zemli stalo misto Luck Dlya protidiyi kiyivskim knyazyam yaki pragnuli zavoloditi Volinskoyu zemleyu na shodi yiyi teritoriyi intensivno buduvalisya mista i forteci U pershij polovini XII stolittya znachna chastina volinskih kordoniv stabilizuvalasya Z kincya 1150 h rokiv na teritoriyi Volinskoyi zemli skladayetsya Volinske abo Volodimirske knyazivstvo Kiyivski knyazi namagalis vtrimati bagatu Volinsku zemlyu pid svoyeyu rukoyu yak bazu dlya podalshih dij Odnochasno iz zminami v Kiyevi minyalisya volinski knyazi Voni buli povnistyu zalezhni vid Kiyeva i povinni buli vikonuvati volyu kiyivskogo knyazya Vidilennya Volini v okreme knyazivstvo vidbulos za Izyaslava Mstislavicha Yak i inshi knyazi z Monomahovoyi dinastiyi vin dobivavsya vladi u Kiyevi i trichi na korotkij chas buv kiyivskim knyazem 1146 1154 Ale zustrichayuchi vperte supernictvo z boku inshih knyaziv vin vvazhav kiyivskij prestol nepevnim dlya sebe tomu osnovnu uvagu skeruvav na Volin de pochav organizovuvati knyazivstvo dlya svogo rodu Izyaslav pereseliv do Volodimira rodinu i perenis dvir Kiyiv u toj chas vnaslidok borotbi spadkoyemciv Volodimira Monomaha za vladu koli knyazi minyalisya shoroku stav zanepadati osoblivo pislya jogo pogromu i pograbuvannya zalishanskim knyazem iz domishkoyu krovi Ryurikovichiv Andriyem Bogolyubskim u 1169 r i na Volin ne mav niyakogo vplivu Volin u Galicko Volinskomu knyazivstvi Korolivstvo Rus Redaguvati Z 1170 rokiv Volin stala nezalezhnoyu vid Kiyeva ale ne uniknula procesu rozdroblennya yakij u cej period vidbuvavsya na Rusi Pislya smerti Mstislava Izyaslavicha 1170 jogo sini podilili Volinsku zemlyu Roman oderzhav Volodimir Vsevolod Belz Svyatoslav Cherven Volodimir Berestya U 1170 1205 rokah Volodimirske knyazivstvo ob yednalo navkolo sebe vsi udilni knyazivstva U 1199 roci Roman Mstislavovich priyednav do nogo Galicke knyazivstvo i stvoriv Galicko Volinske knyazivstvo Istorichni podiyi ciyeyi slavetnoyi dobi dosit retelno vidobrazheni u spravzhnij kulturno istorichnij pam yatci Galicko Volinskomu litopisi Cej shedevr podilyayetsya na dvi chastini Galickij litopis 1201 1261 skladenij u Galichini v osnovu yakogo pokladeno litopisannya chasiv knyazya Danila Romanovicha Galickogo i Volinskij litopis 1262 1291 skladenij na Volini yakij bilshe vidobrazhav istorichni podiyi volinskih zemel za knyazyuvannya Vasilka Romanovicha ta jogo sina Volodimira V 1240 r na moment mongolskoyi navali sinovi knyazya Romana Mstislavovicha Danili Romanovichu Galickomu pidporyadkovuvavsya i Kiyiv Za oboronu Kiyeva ukriplennya yakogo buli najpotuzhnishimi u Shidnij Yevropi vidpovidav priznachenij Danilom Romanovichem voyevoda Dmitro U grudni 1240 roku pislya dvomisyachnoyi oblogi i dvotizhnevogo shturmu zibrana hanom Batiyem iz pidvladnih narodiv ninishnoyi Rosiyi vidomih u Yevropi pid nazvoyu tatari 200 tisyachna armiya vzyala Kiyiv i majzhe povnistyu znishila jogo a v 1241 roci mongolo tatari pishli na Volin i Galichinu Krem yancya i Daniliva voni ne zmogli vzyati a Kam yanec Kolodyazhin Volodimir Luck ta inshi mista buli vzyati i porujnovani Plisnesko i Volin misto yake dalo nazvu krayu vzhe ne vidnovilisya Peremil i Peresopnicya vidrodilisya yak sela bulo znisheno desyatki inshih sil Za legendoyu XIX stolittya v cej zhe chas chenci Kiyevo Pecherskogo monastirya yaki vtekli vid napadu tatar u 1240 r zasnuvali monastir u Pochayevi yakij zaraz ye najbilshoyu pravoslavnoyu svyatineyu Volini Danilo Romanovich brav uchast she v pershij bitvi z mongolami na r Kalci v 1223 r tam vin buv poranenij i rozumiv sho ne mozhe vchiniti yim oporu tomu she zazdalegid poyihav na Zahid shob domovitisya z polyakami i ugorcyami pro spilni diyi proti zagarbnikiv ale voni vidmovilisya pro sho potim girko poshkoduvali Pislya vidhodu mongoliv u Saraj na Volgu ninishnya Rosiya Danilo Romanovich povernuvsya zastav zgarisha i ruyini svavillya galickih boyar yaki za jogo vidsutnosti zaprosili na prestol predstavnika chernigivskoyi dinastiyi Rostislava Mihajlovicha zyatya ugorskogo korolya rozgromiv Rostislava razom iz jogo soyuznikami ugorcyami i polyakami v 1245 roci v bitvi pid Yaroslavom i pochav zmicnyuvati derzhavu Ce zanepokoyilo mongoliv i pislya yihnih pogroz pro napad shob zberegti derzhavu vid plyundruvannya Danilo Romanovich poyihav v 1246 roci v Saraj de vidmovivsya vid Kiyeva viznav svoyu zalezhnist vid Ordi zobov yazavsya platiti yij daninu i nadavati vijskovu dopomogu v pohodah na susidiv Na vidminu vid knyaziv inshih zemel kolishnoyi Kiyivskoyi derzhavi vin ne buv zobov yazanij yizditi do hana na pokloni dlya pidtverdzhennya svoyeyi vladi i obhodivsya pri splati danini bez hanskih baskakiv Natomist ukrayinska derzhava faktichno zberigala nezalezhnist u vnutrishnij i zovnishnij politici sho davalo mozhlivist Danili Romanovichu zajmatis yiyi vidbudovoyu Stolicyu vin perenis iz zrujnovanogo Galicha do Holma de zveli fortifikacijni sporudi cerkvi zaklali garnij park Galich na toj chas vtrativ svoye znachennya bo Vizantiya zanepadala i torgovi shlyahi do neyi kontrolyuvalisya tatarami a Holm znahodivsya na perehresti yevropejskih torgovih shlyahiv Dnister perestav grati rol torgovelnogo shlyahu zate zroslo znachennya Buga zavdyaki torgovelnim znosinam iz nimeckim ordenom hrestonosciv nad dolishnoyu Visloyu Vodnochas velosya budivnictvo v inshih mistah derzhavi sporudzhuvalisya pershi murovani forteci Bulo zasnovano blizko 70 mist v tomu chisli v 1256 roci Lviv Zavdyaki mudrij derzhavnij politici Danilo Romanovich vse zh zumiv zberegti svoyu derzhavu vid znishennya mongolo tatarami Nezvazhayuchi na pevnu zalezhnist vin faktichno ne pidkorivsya vladi Zolotoyi Ordi Pislya povernennya v 1246 r z Ordi do Danila Romanovicha prisilalisya posli vid Papi z propoziciyeyu koroni v obmin na cerkovnu uniyu ale vin vidmovivsya bo hotiv antimongolskogo soyuzu z katolickimi derzhavami Lishe koli u 1253 r Rimskij Papa Inokentij IV zvernuvsya do licariv deyakih narodiv slov yanskogo pohodzhennya sho buli katolikami iz zaklikom pohodu proti tatar Danilo pogodivsya prijnyati koronu Koronaciya vidbulasya v 1253 roci v Dorogichini pid chas pohodu na yatvyagiv Ale korol Danilo ne spishiv iz vprovadzhennyam cerkovnoyi uniyi bo j katolicki volodari ne spishili iz hrestonosnim pohodom proti tatar Vijna z yatvyagami zavershilas holmskim mirom ale she pered tim dovidavshis pro koronaciyu tatarskij vatazhok Kuremsa pishov na Volin i stav oblyagati Kremenec prote bezuspishno i povernuvsya na Dnipro pograbuvavshi okolici U vidpovid na napad Kuremsi korol Danilo pishov u pohid na t zv tatarskih lyudej bolohivciv tobto zemli po Sluchi i Teterevu sho buli bezposeredno zalezhni vid tatar Kuremsa sprobuvav vidomstiti dijshov do Lucka ale ne dosyag uspihu i nezabarom Orda zaminila jogo na kolishnogo Batiyevogo polkovodcya Burundaya Romanovichi stali buduvati ukriplennya i zmicnyuvati nayavni Todi Burundaj shitruvav i poklikav Romanovichiv u pohid na Litvu i tim porushiv yihnij mir a potim nespodivano pishov na Volin i zazhadav znishiti vsi ukriplennya Romanovichi buli zmusheni ce zrobiti bulo rozibrano ukriplennya Danilova Stizhka Kremencya Lucka Lvova i inshi Vciliv lishe Holm Pislya cih podij Romanovichi vtratili nadiyu na vizvolennya vid tatarskogo yarma korol Danilo duzhe perezhivav i pomer v 1264 roci Pohovanij vin u stolici korolivstva volinskomu Holmi v pobudovanij pri nomu Cerkvi Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Na danij chas tochne misce jogo pohovannya ne vstanovlene Holm teper nalezhit Polshi Po smerti korolya Danila derzhavni i dinastichni spravi perebrav na sebe jogo brat i spilnik u vsih spravah Vasilko Derzhava bula podilena Galichina distalasya sinam korolya Danila a Volin i Berestejshina Vasilkovi Vin tituluvavsya korolem i faktichno praviv vsiyeyu derzhavoyu Korolyami Rusi tituluvalisya i nastupni praviteli derzhavi nashadki korolya Danila po cholovichij liniyi Ostatochno teritoriya zemli sklalasya u pershij polovini XIII stolittya Zahidnij rubizh Volinskoyi zemli z Polsheyu prolyagav u mezhirichchi Zahidnogo Bugu j Vepra a na pochatku 13 stolittya vpritul pidstupiv do Vepra Na pivnichnomu zahodi ta pivnochi kordon Volinskoyi zemli z Velikim knyazivstvom Litovskim i yatvyagami prohodiv Zahidnim Bugom i jogo pritokami zokrema richkoyu Lesnoyu Bilshist basejnu richki Krosni nalezhala do Volinskoyi zemli Tut rubizhnoyu bula richka Nur U 1251 1253 rokah korol Rusi Danilo daruvav polovcyam hana Tegaka zemli na Berestejshini dlya zahistu pivnichnoyi Volini vid napadiv yatvyagiv ta litovciv Kochoviki zasnuvali tam 40 poselen j zberigali svoyu identichnist do pochatku XVI st 11 Z chasom borotba iz zovnishnimi vorogami i vnutrishni mizhusobici znesilyuvali Galicko Volinsku derzhavu Pislya smerti v 1340 r prapravnuka korolya Danila po zhinochij liniyi Yuriya II Boleslava rozpochalasya trivala vijna Ugorshini Polshi i Litvi za zemli Galicko Volinskoyi derzhavi Volin u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Redaguvati Nadbramnij korpus i v yizna brama Dubenskogo zamku Pislya smerti Yuriya II Boleslava kotrij buv sinom mazoveckogo knyazya Trojdena I i jogo druzhini Mariyi pravnuchki korolya Danila boyari progolosili volodarem Galicko Volinskoyi derzhavi korolem Rusi Lyubarta Dmitra zyatya poperednogo korolya Leva II Yurijovicha zukrayinshenogo sina litovskogo volodarya Gedimina Ale polyaki ne pogodilisya z cim i zahopili Galichinu zapochatkuvavshi bagatolitni superechki za galicku spadshinu Dokladnishe Vijna za Galicko Volinsku spadshinu Faktichno Lyubart Dmitro praviv Volinnyu ale protyagom vsogo periodu svogo pravlinnya za pidtrimki brativ viv vijni z polyakami pidtrimuvanih ugorcyami zdijsnyuvav pohodi na Galich Lviv Krakiv Pivdennij kordon iz Galichinoyu jomu vdavalosya z pereminnim uspihom utrimuvati v rajoni Kreminec Olesko Lopatin U 2 j polovini 14 stolittya polyaki pislya zapekloyi borotbi razom z Ugorshinoyu proti Litvi zahopili zahidnu chastinu Volini vklyuchno z Holmom Rezidenciya knyazya Lyubarta bula v Lucku za jogo pravlinnya tam bulo zbudovano fortecyu tak zvanij zamok Lyubarta nini odin iz najkrashih zberezhenih zamkiv Ukrayini Vidatnij istorik Mihajlo Grushevskij stverdzhuvav sho pri Lyubartovi Volin bula zovsim osibnim svitom ne shozhim na Velike Knyazivstvo Litovske Lyubart dbav pro torgivlyu i buduvav cerkvi Vvazhayetsya sho korol Lyubart pomer v 1385 roci Pislya smerti Lyubarta volinskim knyazem stav jogo sin Fedir Ale velikij knyaz litovskij korol polskij pislya Krevskoyi uniyi Yagajlo prapravnuk korolya Danila a potim jogo supernik dvoyuridnij brat knyaz Vitovt postupovo obmezhuvali volodinnya knyazya Fedora Lyubartovicha a v 1393 r Vitovt likviduvav udilni knyazivstva i peretvoriv yih na provinciyi Litvi yakimi pravili namisniki Volin stala chastinoyu Velikogo knyazivstva Litovskogo Stanovishe Vitovta osoblivo zmicnilo pislya peremogi nad Tevtonskim ordenom u Gryunvaldskij bitvi 1410 r v yakij poryad iz biloruskimi litovskimi i polskimi vijskami brali uchast i ruski ukrayinski polki Za chasiv Vitovta Luck staye jogo drugoyu stoliceyu pislya Vilna Vitovt dbaye pro nogo ta hoche zrobiti jogo centrom ukrayinskih zemel pikluyetsya rozvitkom torgivli rozbudovuye postavlenij Lyubartom zamok tut oselyayutsya yevreyi karayimi navit tatari V 1429 r v zamku Lyubarta vidbuvsya z yizd monarhiv Yevropi metoyu yakogo bulo rozv yazannya politichnih i ekonomichnih pitan centralno shidnoyi Yevropi a takozh pitannya koronaciyi Vitovta Ta koronaciya ne vidbulasya bo polyaki perehopili vislanu koronu Ale Vitovt mav poshanu v chuzhih volodariv i spiravsya na vijskovu silu z ukrayinskih i biloruskih zemel Pislya smerti Vitovta v 1430 r litovski ta ruski feodali na sejmi u Vilno obrali velikim litovskim knyazem molodshogo brata Yagajla Svidrigajla protivnika litovsko polskoyi uniyi Korol Yagajlo pochav proti nogo voyenni diyi tomu na Volini i Podillya rozpochalasya narodna vijna proti polyakiv Ale cherez nevdali diyi Svidrigajla ta jogo oriyentaciyu na ruskih pravoslavnih feodaliv litovski magnati v 1432 r obrali velikim litovskim knyazem Sigizmunda Kejstutovicha molodshogo brata Vitovta Sigizmund namagayuchis pozbaviti Svidrigajla opori sered pravoslavnih feodaliv v 1432 r urivnyav yih u pravah iz litovcyami katolikami Ce dalo jomu zmogu v 1435 r ostatochno rozbiti Svidrigajla z prihilnikami U Svidrigajla zalishilas tilki Volin Prote volinski knyazi z dinastiyi Gediminovichiv Ivan i Oleksandr Chortorijski organizuvali zmovu ruskih patriotiv i v 1440 r vbili velikogo knyazya Sigizmunda Kejstutovicha vasala korolya Polshi Yagajla Odrazu zh na biloruskih i ukrayinskih 12 zemlyah spalahnuli povstannya proti todishnoyi litovskoyi verhivki perevazhno rimo katolikiv Voni nabrali takogo zagrozlivogo harakteru sho novoobranij velikij knyaz litovskij Kazimir IV Yagajlovich 1440 1492 musiv viznati vidnovlennya Kiyivskogo j Volinskogo knyazivstv Kiyivskim knyazem stav sin usunutogo Vitovtom Volodimira Olgerdovicha Olelko Oleksandr 1440 1455 volinskim Svidrigajlo 1440 1452 Desyatirichna vizvolna borotba ruskih knyaziv i boyar zavershilasya peremogoyu Ruski zemli v chergovij raz vidnovili svoyu nacionalnu avtonomnu derzhavnist Prote taki postupki z boku Litvi pravoslavnim buli timchasovimi U 1452 r pislya smerti Svidrigajla Volinske knyazivstvo pripinilo svoye isnuvannya Volin zijshovshi na stanovishe provinciyi she bilsh yak sto rokiv zberigala svoyi pritamannosti sho vinikali z nacionalno politichnih i kulturno religijnih tradicij ruskoyi dobi Administrativno vona bula podilena na tri starostva volodimirske lucke i kremenecke Tut riznimi shlyahami primnozhuvali svoyi bagatstva knyazhi rodi Ostrozhskih Chartorijskih Sangushkiv Koreckih Zbarazhskih ta in Voni z ilshuvali svoyi mayetki novimi zemelnimi prostorami shlyahom zakupu i nadan velikogo knyazya Dlya virishennya viklyuchno volinskih potreb u Lucku pid provodom marshalka volinskoyi zemli vidbuvalisya sojmi za uchastyu pravoslavnih i katolickogo yepiskopiv troh starost knyaziv velikih i dribnishih zemlevlasnikiv Vidomo zokrema sho v 1506 marshalkom Volinskoyi zemli buv Fedor Fedko Yanushkevich a z 1507 Ostrozkij Kostyantin Ivanovich Volinska aristokratiya peretvoryuyuchis u zemlevlasnikiv pochinaye hoch i z riznimi uspihami boroniti svoyu zemlyu vid tatar Zokrema knyaz Ivan Ostrozhskij zavdav yim u 1454 r silnogo udaru 1469 roku carik Manyak 13 14 napav na Podillya takozh Volin Kiyivshinu Han Mengli I Girej poperediv korolya pro nebezpeku sho dozvolilo zibrati vijsko ta ne dopustiti rozorennya Galichini ta Zahidnoyi Volini 14 Ale pislya 1489 roku tatarski napadi stali postijnim yavishem Ce zubozhuvalo Volin i zmushuvalo zemlevlasnikiv dumati pro oboronu Tak pokaz vijsk 1529 r viyaviv sho sam knyaz Kostyantin Ostrozhskij postachav 426 konej i 3408 voyakiv pid jogo provodom buli rozgromleni v 1514 r pid Orsheyu moskovski vijska Sukupnist zemli v privatnih rukah ta voyenni potrebi prizveli do togo sho Volin pokrilasya ryadom privatnih oboronnih zamkiv Shob pidnesti mista ekonomichno yim stali nadavati magdeburzke pravo V 1430 r jogo otrimav Luck v 1431 Kremenec v kinci XV st Volodimir inshi v XVI st Do seredini XVI st stari volinski mista buli zvilneni vid velikoknyazhih podatkiv yihnim obov yazkom bulo boroniti svoyi zamki Razom iz tim na plechi selyan pochali spadati novi tyagari i obmezhennya volnostej Selyanin zvilnenij vid velikoknyazhih podatkiv stav platiti yih zemlevlasnikovi Z posilennyam feodalnogo gnitu ta nacionalno religijnogo peresliduvannya vtikachi v tomu chisli z Volini stali osvoyuvati Pridniprov ya Dlya zahistu vid nabigiv tatar na o Mala Horticya u 1550 h rokah Dmitro Vishneveckij Bajda volinskij knyaz iz rodu Gediminovichiv vlasnik zemelnih mayetkiv u Kremeneckomu poviti zaklav pershu veliku Sich Za Litvi u volinskij Pogorini v 1556 1561 rr bula stvorena viznachna pam yatka staroukrayinskoyi movi odin iz pershih perekladiv Yevangeliya rukopisne Peresopnicke Yevangeliye Kniga stala odnim iz simvoliv ukrayinskoyi naciyi na nij zaraz prijmayut prisyagu prezidenti Ukrayini Volin u Rechi Pospolitij Redaguvati Velike knyazivstvo Litovske postupovo zanepadalo Unaslidok Livonskoyi vijni z Moskoviyeyu vono opinilosya na mezhi voyennoyi katastrofi j zmushene bulo piti na zblizhennya z Polsheyu yaka pragnula priyednannya Litvi Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku shlyahetska Polsha zahopila vsyu Volin i stvorila tut Volinske voyevodstvo Yaksho do togo stanovishe ukrayinciv bulo sterpnim to teper rozpochavsya povsyudnij nastup polsko litovskoyi administraciyi na prava ukrayinskogo naselennya Rizko posilivsya nacionalnij religijnij i kulturnij gnit Razom iz tim polyaki namagalisya peretyagnuti ukrayinsku elitu na svij bik Volinski knyazhi ta panski rodi zacikavleni v nakopichuvanni majna stali vidsuvatisya vid nacionalnih sprav i opolyachuvatisya Volinska aristokratiya zalyubki vhodila v zmishani podruzhni zv yazki i perehodila na katolictvo Bulo postavlene pid sumniv same isnuvannya ukrayinskoyi spilnoti Lishe okremi magnati zalishilis viddanimi batkivskij viri i kulturi Knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij yakogo nazivali nekoronovanim korolem Ukrayini zasnuvav v 1576 r v svoyemu mayetku Ostrozku akademiyu pershu ukrayinsku shkolu vishogo rivnya Pri akademiyi diyala drukarnya v yakij pershodrukar Ivan Fedorovich v 1581 r vidav pershe povne drukovane vidannya Bibliyi slov yanskoyu movoyu t zv Ostrozku Bibliyu Ale pochin knyazya Ostrozkogo ne znajshov gidnih poslidovnikiv Pislya jogo smerti zanepala j akademiya sho led zhivotila za jogo sina Yanusha yakij she za zhittya batka perejshov u katolictvo Korol stav nadavati na Volini polskim magnatam zemelni nadili u volodinnya Razom iz magnatami sunula na shid nezamozhna shlyahta yaka hotila dorobitisya tut mayetku Krim nih na shid posunuli polski mishani i yevreyi yaki zgodom stali zajmatisya riznimi spekulyaciyami po mistah i selah Za lyublinskoyu uniyeyu zemli volinskoyi shlyahti stavali yiyi vlasnistyu A na selyan sho vtratili pravo na zemlyu bulo zbilsheno podatki v groshah i naturi ta trudodnyah panshini Ce sponukalo yih shukati krashoyi doli v stepah Pridniprov ya Kolonizacijnij ruh na naddnipryanskih zemlyah peresunuv oboronnu liniyu na shid i pivden Volinski magnati stali uhilyatisya vid oboronnoyi sluzhbi todi polskij sejm zvernuv uvagu na kozakiv i pochav vtyaguvati yih do reyestru Sered reyestrovih kozakiv sho brali uchast u polsko moskovskij vijni 1579 1581 r i vernulisya z neyi bulo kolo 2500 volinyan Nizove kozactvo sho turbuvalo tatar turkiv i moldovaniv malo v sobi znachnu chastku volinyan Zaporozhci zavdavali klopotu i samij Polshi osoblivo magnatam na prileglih teritoriyah A v 1594 r kolishnij sotnik K Ostrozkogo Severin Nalivajko pislya moldavskih pohodiv ne povernuvsya na Niz a pishov na Ugorshinu i v 1595 r poyavivsya na Volini pid Luckom pogodivsya na kontribuciyu potim zdobuv Sluck i pishov dali na Bilorus zbirayuchi kontribuciyu Naprikinci 1595 na poch 1596 r vin razom z zagonami Grigoriya Lobodi i Matviya Shauli kontrolyuvali vse ukrayinske Pravoberezhzhya i Pivdenno Shidnu Bilorus Osoblive zanepokoyennya v polyakiv viklikali zvistki pro yih namiri stvoriti Ukrayinsku respubliku na choli z knyazem Polskij uryad doruchiv pridushiti povstannya odnomu z najkrashih polkovodciv togo chasu polnomu getmanovi S Zholkevskomu Ob yednani sili povstanciv rozbili peredovi zagoni polyakiv ale potim pochali vidstup yakij utrudnyuvavsya velicheznim obozom iz zhinkami i ditmi i buli v 1596 r otocheni pid Lubnami Nalivajko zdavsya shob uniknuti rizni i buv chetvertovanij u Varshavi Nezvazhayuchi na obicyanu amnistiyu bilshist kozakiv za nakazom Zholkevskogo buli virizani a polskij sejm progolosiv yih zradnikami j vorogami batkivshini Pislya berestejskogo cerkovnogo soboru 1596 r na priluchenih do Polshi volinskih zemlyah pochalasya religijna borotba Za pidtrimki korolya Sigizmunda III Vazi i katolickih magnativ u pravoslavnih zbrojnim nasilstvom bulo vidibrano bagato cerkov Osoblivo stanovishe pravoslavnih pogirshilosya pislya smerti zahisnika pravoslav ya knyazya K Ostrozkogo v 1608 r U 1601 r na Volini ob yavivsya aferist nevidomogo pohodzhennya yakij nazvavsya sinom Ivana IV Groznogo Polskij korol Sigizmund III Vaza i litovsko ruski ukrayinski magnati Adam ta Kostyantin Vishnevecki Sapigi polski Mnisheki viznali v nomu sina Ivana IV Groznogo pidtrimali Dmitriya i protyagom 1603 1604 proveli pidgotovku do zvedennya jogo na moskovskij prestol Vin caryuvav u Moskoviyi v 1605 1606 rr i uvijshov v istoriyu yak Lzhedmitrij I U cej period volinski knyazi Vishnevecki na kolonizovuvanih livoberezhnih zemlyah ninishnoyi Poltavskoyi chastkovo Kiyivskoyi Chernigivskoyi i Cherkaskoyi oblastej potisnivshi inshih magnativ v tomu chisli Yanusha Ostrozkogo stvorili shos na zrazok udilnogo knyazivstva mayetnosti pid zagalnoyu nazvoyu Vishnevechchina Ce vidbuvalos iz pereselennyam piddanih iz Volini Stoliceyu Vishnevechchini buli Lubni de na Zamkovij gori buv pobudovanij zamok iz palacom i rozkishnim parkom Stanom na 1648 r do Vishnevechchini nalezhalo 56 mist i mistechok i nalezhali voni okatolichenomu Yaremi Vishneveckomu U 1648 r pislya pochatku vizvolnoyi vijni proti polyakiv i peremog u bitvah pid Zhovtimi Vodami i Korsunem v yakih aktivnu uchast brav kozackij vatazhok Maksim Krivonis vin na choli povstanciv pishov na Vishnevechchinu zahopiv i znishiv palac u Lubnah i vsyu knyazivsku rezidenciyu Yarema Vishneveckij utik na Pravoberezhzhya de z zhorstokistyu vzyavsya pridushuvati povstanskij ruh Krivonis stav jogo osobistim vorogom Povstanci chislom do 10 tis na choli z polkovnikom Maksimom Krivonosom yakij chasto diyav nezalezhno vid Bogdana Hmelnickogo tezh pishli na Volin zahopili Polonne vzyali uchast u peremozhnij bitvi pid Pilyavcyami zdobuli v mayetnostyah Vishneveckih zamki v Zbarazhi Yih rodovomu gnizdi Vishnivci i Kremenci yakij do togo buv nepristupnim dlya vsih zavojovnikiv i pislya chogo ne vidbudovuvavsya Na Volini diyali i inshi povstanchi zagoni v rezultati litom 1648 r tilki Dubno nimi ne bulo zahoplene Yarema Vishneveckij vidstupiv do Lvova ale vidmovivsya jogo oboronyati i Maksim Krivonis vzyav Visokij Zamok vpershe v istoriyi a Hmelnickij vzyav vidkup 200 tis zlotih shob ne zachipati mista Vzhe v listopadi Hmelnickij pidijshov do Zamostya de shovavsya Yarema Vishneveckij Tut stalisya neodnoznachni podiyi pro yaki sperechayutsya istoriki Maksim Krivonis chi to vid chumi chi vid ran pomer abo buv strachenij za nakazom Hmelnickogo za zhorstokist i samoupravstvo Hmelnickij ne vzyav Zamostya ne pishov na bezzahisnu Varshavu Polsha bula bez korolya i vijska a povernuvsya v Kiyiv i vzyavsya za peregovori Prote na Volini i dali diyali povstanci yaki rozpravlyalisya z katolikami i yevreyami odnim iz takih zagoniv keruvav sin Maksima Krivonosa Oleksandr Krivonosenko U 1649 r pid chas drugogo pohodu Hmelnickij oblozhiv Zbarazh a potim iz chastinoyu vijska pishov na Zboriv nazustrich armiyi polyakiv Peremoga mala buti bezsumnivnoyu ale v najkritichnishij moment pidkuplenij polyakami tatarskij han zazhadav pripiniti bij i pochati mirni peregovori V rezultati buv zaklyuchenij t zv Zborivskij dogovir za yakim kozaki zdobuvali chislenni prava ale faktichno vsya Volin zalishalasya pid Polsheyu Polyaki karali smertyu uchasnikiv povstannya a tatari grabuvali i ponevolyuvali ukrayinciv Volini U 1651 r bojovi diyi prodovzhilis Korol Yan Kazimir iz majzhe 200 tis armiyeyu otaborivsya bilya Sokalya de popovnyuvav zapasi proviantu obdirayuchi misceve naselennya Na Volin popryamuvav iz svoyim 100 tis vijskom i 40 tis tatar i Bogdan Hmelnickij Do nogo priyednalisya kilka desyatkiv tisyach selyan cherni yaki buli vzhe ne v zmozi terpiti znushannya polyakiv Armiyi zijshlisya bilya volinskogo Berestechka Tut vidbulas bitva yaka stala chi ne najbilshoyu v togochasnij istoriyi Pochatok bitvi buv uspishnim dlya kozakiv Ale han znovu stav unikati bojovih dij vin bilshe hotiv polskogo zolota Hmelnickij hotiv jogo povernuti ale han jogo zatrimav pidtverdzhen comu nema i pokinuv pole boyu V rezultati Hmelnickij opinivsya azh bilya Izyaslava Obranij zaporozhcyami nakaznij getman Ivan Bogun rozumiv sho shansiv na peremogu v takij situaciyi malo Bulo prijnyato rishennya cherez sporudzheni perepravi vidstupiti Ale selyani zchinili zamishannya i zaohotili polyakiv do naskoku sho peretvorivsya na riznyu ozbroyenoyi vilami cipami i kosami cherni V rezultati za riznimi danimi yiyi zaginulo ne menshe kilkoh tisyach 30 tisyach za danimi polskih dzherel V mitropolita korinfskogo Joasafa spodvizhnika Hmelnickogo strilili z luka potim vidrubali jomu golovu i dostavili korolevi Korol vikupiv vid vbivci oznaki duhovnogo sanu zabitogo zgodom voni buli pokladeni pered ikonoyu Holmskoyi Bogomateri nini ce najdavnisha XI st i odna z najshanovanishih ikon Ukrayini znahoditsya v muzeyi Volinskoyi ikoni v misti Lucku Razom iz Joasafom bulo zabito i jogo tovarisha diyakona Pavla Peresliduvani kozaki vchinyali polyakam dostojnij opir Odnim iz takih misc ye zberezhenij u pam yati narodu Kozackij redut u Semidubah bilya Dubna V bitvi na storoni polyakiv aktivnu rol grav kat ukrayinskogo narodu Yarema Vishneveckij Nevdovzi pislya bitvi vin pomer a za taki zaslugi jogo sin Mihajlo zgodom buv obranij polskim korolem Pid chas isnuvannya Ukrayinskoyi derzhavi XVII stolittya uryadom Getmana Bogdana Hmelnickogo u lipni 1648 roku bula utvorena vijskovo zemska odinicya Volinskij polk yaka ohoplyuvala bilshist teritoriyi Volini Cya odinicya isnuvala z perervami do 1658 roku V 1652 r pislya bitvi pid Berestechkom Ostrozkij polk z sim yami pid provodom Ivana Dzinkovskogo shob ne buti pid polyakami pereselivsya na Slobozhanshinu v okolici Ostrogozhska de j osiv nad beregami r Tihoyi Sosni za I Levkovichem ye inshi versiyi Ruyina Redaguvati Tatari i polyaki znovu grabuvali Podillya i Volin Osoblivo Volin vid nih poterpila v 1653 r Pid kinec lita voni nishili mayetki Lyubomirskogo i zdobuli Polonne V zhovtni nespodivanim napadom zahopili Izyaslav Korec ta Ostrig i zabrali v polon bagato shlyahti z zhinkami i ditmi dohodili azh do Litvi i tak gospodaryuvali na ukrayinskih zemlyah cilu zimu azh poki polyaki ne zmusili yih vibratisya Tim chasom Bogdan Hmelnickij yakogo tatari pidveli pid Zborovom i Berestechkom v 1654 r za vidsutnistyu viboru uklav soyuz iz moskovskim carem oskilki vin i chastina nablizhenih do nogo osib bachili v carevi mozhlivogo zahisnika pravoslav ya hocha ryad predstavnikiv kozackoyi starshini duhovenstva i okremi kozacki polki vidmovilis prisyagati Moskvi v 1655 r kozaki pidtrimuvani moskovskim vijskom v pohodi na zahidno ukrayinski zemli vidkinuli polyakiv azh za Vislu Tim chasom shvedi zajnyali Varshavu i Krakiv Yan Kazimir vtik za kordon a peremozhci stali diliti Polshu Volin znovu stala frontovoyu smugoyu V chervni 1657 r shlyahta pivdennoyi Volini vislala svogo posla Zelinskogo do Chigirina prijnyati yiyi pid protekciyu kozakiv Ne spinila ciyeyi ideyi i smert Hmelnickogo v serpni 1657 r V sichni 1658 r kozacki zalogi vzhe stoyali v Polonnomu Kostyantinovi Izyaslavi Ostrozi Goshi Mezhirichchi Stepani Korci ta inshih mistah Volini Na choli novoorganizovanogo volinskogo polku stav Tarnavskij Hoch kozackij protektorat na Volini viklikav nevdovolennya polyakiv chastina volinskoyi shlyahti protivilasya vidklikannyu kozakiv navit stala domagatisya zbilshennya garnizoniv Prote vse zminilosya pislya smerti Hmelnickogo She za zhittya vin pidtrimuvanij Starshinskoyu radoyu hotiv vprovaditi princip uspadkuvannya vladi i peredati yiyi sinovi Yuriyu Ale pislya pohovannya bilsha chastina starshini vidijshla vid cogo principu i do povnolittya Yuriya obrala getmanom generalnogo pisarya I Vigovskogo Na toj chas antipolska koaliciya rozpalasya pogirshilisya vidnosini z Moskvoyu aktivizuvalas opoziciya do Vigovskogo i vin stav shukati soyuznikiv u Polshi 16 veresnya 1658 r mizh Richchyu Pospolitoyu i Getmanshinoyu buv ukladenij Gadyackij dogovir za yakim Volin vidijshla do Polshi i vsi kozacki zalogi buli z neyi vidklikani a Getmanshina vhodila do Rechi Pospolitoyi yak rivnopravnij chlen Moskoviya ogolosila Vigovskogo zradnikom i pochala nastup ale v 1659 r pid Konotopom yiyi armiya bula rozbita Prote v suspilstvi roslo nevdovolennya i Vigovskij zriksya bulavi Pislya Vigovskogo Yurij Hmelnickij viznav zverhnist Polshi na osnovi Gadyackih ugod ale pid tiskom prorosijskoyi kozackoyi starshini tezh zriksya bulavi potim obranij na Pravoberezhzhi Teterya trimav oriyentaciyu na Polshu a Livoberezhzhya na Moskvu Tak Ukrayina rozkololasya i ce stalo prichinoyu yiyi zanepadu Z 1665 po 1676 rik Pravoberezhnim getmanom buv Petro Doroshenko Nim bula zroblena sproba ob yednati derzhavu vin shukav dopomogi yak u livoberezhnih kozakiv tak i turkiv i tatar Bojovi diyi jshli i na Volini Ale Rich Pospolita i zaklikana Hmelnickim v Ukrayinu Moskoviya ne hotili vtrachati svogo vplivu Marno shukayuchi dopomogi Doroshenko opinivsya v gluhomu kuti Ukrayinci Pravoberezhzhya rozcharuvalis i zbajduzhili do mozhlivosti viborennya nezalezhnosti vid nogo vidvernulis soratniki i rodichi Nacionalno vizvolnij ruh zaznav porazki A tim chasom turki i tatari morduvali Volin Kozackij litopisec S Velichko pisav Vid Korsunya i Biloyi Cerkvi potim na Volin i knyazivstvo Ruske do Lvova Zamostya Brodiv dali podorozhuyuchi bachiv ya bagato gorodiv i zamkiv bezlyudnih i pusti vali sho stali pristanovishem i zhitlom dlya dikih zviriv Bachiv ya tam bagato kistok lyudskih suhih i nagih sho tilki nebo za pokrivlyu sobi mali Vid voyennih dij golodovok epidemij pereselen zahoplen u yasir ukrayinski etnichni teritoriyi vtratili do 90 naselennya V 1703 r na Pravoberezhzhi spalahnulo povstannya proti polyakiv yake zahopilo i Volin Polska shlyahto zhorstoko rozpravlyalasya z povstalimi a potim zvernulasya po dopomogu do moskovskogo carya Petra I Z voli carya getman Mazepa perejshov Dnipro i priborkav povstalih Vzimku 1705 r Mazepa chasto kursuvav mizh Dubno Kremencem i Brodami Volinska aristokratiya vidigrala veliku rol u spravi jogo rozrivu z Petrom I Polske vijsko postupovo opanovuvalo Pravoberezhzhya i shlyahta pislya 1714 r stala tam zakriplyuvati svoyi poryadki she ranishe vona pidkorila Volin Na toj chas Volin vzhe ne mala pravoslavnogo yepiskopa A shlyahta hotila nadoluzhiti svoyi materialni vtrati sprichineni dovgolitnimi vijnami Porujnovani vijnami mista ledve zhivotili Mizh nimi obhodyachi Luck Ostrig i Volodimir pershe misce stalo zajmati Dubno yake pislya zgasannya rodu Ostrozkih pishlo po rukah yihnih rodichiv Ale bezladdya prodovzhuvalos i selyani z Volini i Polissya pereselyalis na Slobozhanshinu zaohocheni deyakimi polegshennyami i vilnishim sposobom zhittya V 1768 r na Kiyivshini i Braclavshini spalahnulo sprovokovane religijnim i nacionalnim gnitom povstannya nazvane Koliyivshinoyu yake zachepilo i Volin Povstannya bulo pridushene moskovskimi vijskami yaki vse bilshe vtruchalisya v ukrayinski spravi spilno z polyakami A v 1772 r oslablena vijnami vnutrishnimi superechnostyami i shlyahetskim svavillyam Polsha bula podilena mizh nimeckimi Avstriyeyu Prussiyeyu i yih soyuzniceyu Vserosijskoyu imperiyeyu yakoyu pravila nimkenya Katerina II Volin u Vserosijskij imperiyi Redaguvati Volin na mapi 1700 roku Pid chas chergovogo peredilu Polshi v 1793 roci chastina zemel Volini vidijshla do Vserosijskoyi imperiyi Spochatku teritoriya bula nazvana Izyaslavske namisnictvo z centrom v Izyaslavi 1795 bulo stvoreno Volinske namisnictvo sho skladalosya z 15 okrugiv z centrom u Novograd Volinskomu V 1797 roci gubernskim mistom priznachili misto Zhitomir a namisnictvo perejmenuvali u Volinsku guberniyu V 1802 roci Zhitomir buv vikuplenij derzhavnoyu skarbniceyu u grafa Ilyinskogo v 1804 roci stav gubernskim mistom Pivdenna chastina Kremeneckogo povitu zi Zbarazhem Zalizcyami i Pidkamenem vidijshla do Avstro Ugorshini de bula stvorena administrativna odinicya Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi V sklad korolivstva takozh vhodili pivnichni zemli ninishnoyi Lvivshini yaki buli vtracheni dlya Volini she pid chas litovsko polskih protistoyan Pid chas pohodu Napoleona na Moskvu bagato shlyahtichiv vzyalo v nomu uchast a pislya nevdachi shlyahta pochala vikoristovuvati rizni mozhlivosti shob menshe vidchuvati svoyu zalezhnist vid rosijskoyi administraciyi V Zvyageli Novograd Volinskomu Zhitomiri Rafalivci Radivilovi i Kremenci diyali masonski lozhi Polyaki organizovuvali takozh povstannya proti rosiyan ale voni buli nevdalimi Ta polski shkoli i tayemni organizaciyi pidtrimuvali sered shlyahti zhivuchist ideyi nezalezhnoyi Polshi V sudah i shkolah panuvala polska mova Polozhennya ukrayinskoyi masi selyan ni v chomu ne zminilosya Diyala tradiciya kripackih trudodniv Za rosijskimi zakonami she v 1845 r praktikuvali tilesnu karu do 50 bukiv za neposluh panovi V 1861 r v rosijskij imperiyi bulo vidminene kripactvo Zemlya na yakij selyani pracyuvali po kripacki bula peredana yim u vlasnist Za ce volinski selyani mali splachuvati 49 rokiv vstanovlenu sumu Ce obtyazhuvalo selyan ale poslabilo socialno ekonomichnu silu polskoyi shlyahti Pislya nevdalogo polskogo povstannya 1863 1864 rr polska mova bula usunuta z uryadiv serednih shkil magistrativ i zaminena na rosijsku ce stalo pochatkom rusifikaciyi Takozh polyaki buli obmezheni v pravi na zakup zemli Ta zhittya volinskih selyan ne stalo krashim V Volinskij guberniyi z 1866 po 1900 r vidbulosya 215 selyanskih vistupiv ale vsi voni buli zhorstoko pridusheni carizmom V mistah tezh stalisya zmini Miski upravi mogli zajmatisya tilki gospodarskimi i inshimi drugoryadnimi spravami Yevreyam najchiselnishim zhitelyam mist she z 1795 r bulo zaboroneno zhiti v selah i kupuvati tam neruhomist Voni mali pravo zajmatisya tilki torgivleyu i remeslom Do miskih rad yevreyi vhodili ne v bilshij za 10 kilkosti V 1873 r do Radivilova de diyala mitnicya i stoyali prikordonni vijska vid Berdicheva cherez Zdolbuniv i Dubno bula pidvedena zaliznicya Nevdovzi vona bula z yednana z zaliznicyami Avstro Ugorshini Takozh vid Zdolbunova ishlo vidgaluzhennya cherez Kovel do Bresta Zaliznichne spoluchennya z Luckom bulo prokladene z nagodi vidvidannya mista v 1890 roci imperatorom Vserosijskoyi imperiyi Oleksandrom III Vin planuvav distatisya do mista zalizniceyu a chinovnik splutav na karti Luck zi stanciyeyu v seli Kiverci suchasna nazva Prilucke roztashovanoyu za 11 kilometriv Tozh vid Kiverciv do Lucka bulo terminovo prokladeno koliyu Budivnictvo zajnyalo menshe nizh tri tizhni 1 19 serpnya 1890 roku zusillyami specbataljonu ta miscevih selyan Dlya oboroni zahidnih rubezhiv carskij uryad prijmaye rishennya pro budivnictvo sistemi oboronnih ukriplen Pid mistechkom Dubno dlya zahistu zaliznichnoyi liniyi buv zbudovanij Dubenskij fort sho stav vidomishij u nash chas pid nazvoyu Tarakanivskij fort Budivnictvo bulo zavershene v 1890 r Vlitku 1908 r na poli Beresteckoyi bitvi buli organizovani oficijni molebni v 1909 r rozpochavsya zbir koshtiv na budivnictvo hramu pam yatnika na sho pershimi vidguknulisya selyani navkolishnih sil U 1910 1914 rokah za spriyannya carskogo uryadu bilya s Plyasheva bula pobudovana cerkva memorial sv Georgiya Peremozhcya V nizhnomu yarusi budivli cerkvi rozmishenij sarkofag iz kistkami kozakiv V cej zhe chas sporudzheno primishennya dlya monastirskogo skita U 1912 roci na ostriv Zhuravliha perenesli z sela Ostrova derev yanu cerkvu sv Mihajla pam yatku XVII st v yakij pered bitvoyu molivsya Hmelnickij U narodi ce misce nazvali Kozacki Mogili Na budivnictvi pracyuvali selyani navkolishnih sil i mistechok Protyagom 1907 1915 rr vidbulosya ponad 100 selyanskih vistupiv yaki zakinchuvalisya zbrojnimi sutichkami z policiyeyu vijskami ohoroncyami mayetkiv i lisiv U 1900 1917 rokah u Zhitomiri diyalo Tovaristvo doslidnikiv Volini rezultatom yakogo stali biblioteka Volinskij centralnij muzej nini Zhitomirskij krayeznavchij muzej pershim zaviduvachem yakogo buv Yakiv Yarockij Ukrayinska revolyuciya Redaguvati Volinska zemlya v skladi UNR bula utvorena 2 4 bereznya 1918 roku zakonom pro administrativno teritorialnij podil Ukrayini Zemskij centr Luck Do zemli mali uvijti Volodimirskij povit Kovelskij povit Luckij povit pivnichna chastina Dubenskogo povitu Volinskoyi guberniyi Organizaciya vladi ne bula zavershena Proisnuvala majzhe 2 misyaci do 29 kvitnya 1918 roku u zv yazku z utvorennyam Ukrayinskoyi Derzhavi na choli z getmanom Skoropadskim Guberniya mala skladatisya z 20 povitiv do nayavnih 12 povitiv planuvalosya doluchiti 8 povitiv iz Minskoyi guberniyi Pinskij povit Grodnenskoyi guberniyi Brest Litovskij povit Kobrinskij povit Holmskoyi guberniyi Tomashivskij povit Grubeshivskij povit Volodavskij povit ta Bilskij povit Rozselennya etnosiv u Centralnij Yevropi stanom na 1930 rik Spisok povitiv chastinu yakih planuvalosya priyednati do sumizhnih nayavnih abo novopriyednanih povitiv z Lyublinskoyi guberniyi Kostyantinivskij povit Radzinskij povit i Krasnistavskij povit z Grodnenskoyi guberniyi Pruzhanskij povit z Minskoyi guberniyi Sluckij povit U dokumentah Ukrayinskoyi Derzhavi vidilyali okremo vsyu Holmsku guberniyu z dodanimi do neyi Berestejskim Bilskim Kobrinskim Pruzhanskim povitami i chastinami povitiv Lyublinskoyi guberniyi Oficijno Holmska guberniya u skladi Ukrayinskoyi derzhavi bula utvorena 15 listopada 1918 roku U cej period Polsha za pidtrimki Franciyi ta Velikoyi Britaniyi i vijsk Direktoriyi UNR vidkinula bilshovicki vijska i zdobula nezalezhnist 21 kvitnya 1920 r predstavnikami Polshi i UNR buv pidpisanij tak zvanij Varshavskij dogovir dogovir Pilsudskij Petlyura Za nim v obmin na viznannya nezalezhnosti UNR i vijskovu dopomogu Simon Petlyura pogodzhuvavsya viznati ukrayinsko polskij kordon po richci Zbruch i dali po Prip yati do yiyi girla Za cim dogovorom bilsha chastina Volini vidhodila do Polshi Prote ochikuvanoyi dopomogi S Petlyura ne dochekavsya 18 zhovtnya 1920 r bulo pidpisane polsko radyanske peremir ya Armiya UNR 23 tis bijciv sama prodovzhuvala borotbu do 21 zhovtnya ale pid tiskom perevazhayuchih bilshovickih sil vidstupila za Zbruch u Polshu de bula internovana Uryad Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ocholyuvanij S Petlyuroyu buv zmushenij emigruvati za kordon ni na mit ne polishayuchi nadiyi u majbutnomu vidtvorenni derzhavi Ukrayini U nich z 3 na 4 listopada 1921 r Volinska grupa dobrovolciv z internovanoyi v Polshi armiyi UNR pid provodom Yu Tyutyunnika pochala Drugij zimovij pohid i dijshla do Korostenya yakij zahopila ale ne zmogla vtrimati Ta 17 listopada povstanciv otochila i rozbila chervona kavaleriya Chastina voyakiv povernulasya do Polshi A 359 bijciv bilshoviki rozstrilyali v m Bazar pislya togo yak zhoden ne zahotiv kayatisya Polska i radyanska doba Redaguvati U veresni 1920 roku Volinska zemlya potrapila pid polsku okupaciyu V 1921 roci zgidno z Rizkim mirnim dogovorom mizh Po lskoyu Respu blikoyu i SRSR vona bula rozdilena na Shidnu ta Zahidnu Volin Zahidna Volin Zahidne Polissya Holmshina i Pidlyashshya buli priyednani do Polskoyi derzhavi zgidno z Rizkim mirnim dogovorom 1921 r mizh Polsheyu ta Radyanskoyu Rosiyeyu Bulo stvoreno Volinske voyevodstvo z centrom u Lucku Bilshist shidnoyi Volini stala chastinoyu Zhitomirskoyi oblasti URSR Mizhvoyenna Polsha bula vidstaloyu agrarnoyu krayinoyu U 1921 r 95 ukrayinskogo naselennya Volini meshkali v selah v mistah dominuvali polyaki i yevreyi Skrutne ekonomichne stanovishe pogliblyuvalosya she j nacionalnim chinnikom Dlya zmicnennya polskoyi prisutnosti na shidnih kordonah Rechi Pospolitoyi v 1920 i 1925 rr sejm uhvaliv zakoni pro nadannya zemli polskim oficeram i soldatam a takozh selyanam za rahunok podilu mayetkiv rosijskih pomishikiv Krim togo podilu pidlyagali derzhavni i cerkovni volodinnya kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi V rezultati polyakam bulo rozdano 800 tis ga najkrashih zemel i pereseleno majzhe 200 tis osadnikiv she 100 tis spryamovano v mista yak policayiv chinovnikiv i t d Rozvitok promislovosti na zahidnoukrayinskih zemlyah polskim uryadom svidomo galmuvavsya Na toj chas na Zahidnij Volini Zahidnomu Polissi Holmshini i Pidlyashshi prozhivalo ponad 2 mln kolishnih piddanih Rosijskoyi imperiyi Voni nalezhali do pravoslavnoyi cerkvi yih nacionalnij i politichnij rozvitok tyurmoyu narodiv Rosijskoyu imperiyeyu buv zagalmovanij i znahodivsya faktichno u zarodkovomu stani Zokrema perepis 1921 r zasvidchiv isnuvannya na Polissi chislennoyi grupi naselennya bl 700 tis osib sho ne mogli viznachiti yaka mova dlya nih ridna ukrayinska biloruska chi polska Sebe voni nazivali tuteshnimi a svoyu movu tuteshnoyu miscevoyu Polyaki zh termin ukrayinec zaboronili vzhivati natomist poshiryuvali nazvi rusin ruski rusinski Polsko ukrayinsku dvomovnist u krayevij administraciyi bulo likvidovano Dlya vsiyeyi Zahidnoyi Ukrayini vveli nazvu Malopolska Vshodnya Ale kolishnij kordon mizh Avstro Ugorshinoyu i Rosijskoyu imperiyeyu polyaki zberegli shob pereshkodzhati poshirennyu ukrayinskogo nacionalnogo ruhu z bilsh yevropeizovanogo Korolivstva Galichini i Volodimiriyi skladovoyi chastini kolishnoyi Avstro Ugorshini Zaznala peresliduvannya pravoslavna cerkva osoblivo na pivnichno zahidnih zemlyah U hodi primusovogo navernennya do katolickoyi viri tut bulo zrujnovano pribl 190 pravoslavnih cerkov a bl 150 peredano greko katolikam U rezultati z 389 pravoslavnih cerkov yaki diyali v 1914 r vcilili lishe 51 U vidpovid na revolyucijni diyi okremih ekstremistskih grup yaki palili polski mayetki uryad vdavsya do represij proti vsiyeyi ukrayinskoyi spilnoti sho nabrali harakteru antiukrayinskih pogromiv i otrimali oficijnu nazvu pacifikaciya umirotvorennya Liga Nacij vislovila za ce svij osud polskomu uryadu Prote rezhim Pilsudskogo skasuvav samovryaduvannya v selah pereviv yih pid vladu polskih chinovnikiv i oficijno vidmovivsya vid zabezpechennya prav nacionalnih menshin Ce velo do zrostannya sered ukrayinciv nacionalnoyi svidomosti posilennya vorozhosti do polyakiv zagostrennya ukrayinsko polskih vidnosin Prote Polsha nezvazhayuchi na diskriminacijnu politiku shodo nacionalnih menshin vse zh bula derzhavoyu zasnovanoyu na konstitucijnih zasadah Tomu ukrayinci tut popri svij status drugosortnih gromadyan perebuvali v krashomu politichnomu stanovishi za ukrayinciv shidnoyi Volini yakim sudilosya zhiti v SRSR Pislya dobrovilnogo vhodzhennya Ukrayini v SRSR v 1920 h rr u nij rozpochalisya procesi industrializaciyi yakij shidnoyi Volini malo torknuvsya i ukrayinizaciyi derusifikaciyi Tomu druga polovina 1920 h rokiv stala periodom znachnih zrushen u mentaliteti ukrayinstva V URSR stali povertatisya bagato diyachiv kulturi yaki z riznih prichin opinilisya za kordonom a takozh syudi iz Zahidnoyi Ukrayini perebralosya chimalo prihilnikiv komunistichnoyi ideyi Prote vzhe v 1929 roci rozpochalasya sucilna kolektivizaciya yiyi protivniki pidlyagali rozstrilu kurkuliv vivozili v Sibir Tak yak selyani chinili opir v 1932 1933 rr komunistichnim rezhimom buv vlashtovanij golodomor yakij stav pryamim genocidom ukrayinskogo narodu Predstavniki inteligenciyi i duhovenstva cherez bezpidstavni zvinuvachennya i naklepi zaznali masovih represij bagato vidomih ukrayinciv zaginuli v stalinskih konctaborah Vodnochas u Polshi bulo 12 ukrayinskih politichnih partij vid krajnih livih do krajnih pravih A v 1929 r na ustanovchomu kongresi u Vidni bulo progolosheno stvorennya Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv OUN yaka svoyeyu golovnoyu metoyu progoloshuvala vstanovlennya nezalezhnoyi sobornoyi nacionalnoyi derzhavi na vsij ukrayinskij etnichnij teritoriyi Naslidkom Paktu Molotova Ribbentropa pidpisanogo 23 serpnya 1939 r i tayemnogo protokolu v dodatok do nogo stav pochatok drugoyi svitovoyi vijni Vzhe 1 veresnya 1939 roku nacistska Nimechchina napala na Polshu 17 veresnya na Polshu napav komunistichnij SRSR 27 veresnya Varshava kapitulyuvala i bula podilena mizh Nimechchinoyu i SRSR v Bresti buv provedenij spilnij parad Zahidna Volin oriyentovno po liniyu Kerzona bula priyednana do Ukrayini 4 grudnya 1939 roku bulo stvoreno Volinsku i Rivnensku oblasti u skladi URSR Ale daremno narod radiv vizvolennyu vid polyakiv nova vlada na Volini pochala vstanovlyuvati radyanski poryadki Vsi politichni partiyi krim bilshovickoyi buli rozignani yak i vsi instituciyi nepolitichnogo harakteru likvidovana vilna ukrayinska presa Rozpochalos polyuvannya na vorogiv narodu deportaciyi bez sudiv i slidstva na Krajnyu Pivnich Sibir Dalekij Shid Bula stvorena merezha tyurem U gazeti Krakivski visti vid 7 serpnya 1941 r povidomlyalosya pro Kremenecku tyurmu de bulo vimorduvano 1500 ukrayinciv sered nih 8 svyashenikiv ta vladika Simon Zgidno z povidomlennyami ochevidciv najstrashnishu smert mav vladika Simon Provivshi jogo golim mizh udarami krisovih prikladiv cherez vulici Krem yancya do tyurmi zvirodnili enkavedisti obsmalili yepiskopovi borodu vidrizali p yati nis ta yazik vikololi ochi Taki zh zvirstva tvorilisya v Lucku i Dubni Opir radyanskij i nimeckij okupaciyi Redaguvati Ukrayinci stali ryatuvatisya vid represij vtecheyu v nimecku zonu okupaciyi a ti sho zalishalisya pid radyanskim rezhimom namagalisya protistoyati zrostayuchim bezchinstvam Yedinoyu politichnoyu siloyu sho ne lishe zberegla svoyu strukturu a j znachno rozshirila yiyi stala OUN Nacionalisti poshiryuvali antiradyanski proklamaciyi vivishuvali sino zhovti prapori pereshkodzhali provedennyu viboriv ta kolektivizaciyi vbivali predstavnikiv radyanskoyi administraciyi tosho 22 chervnya 1941 r Nimechchina napala na SRSR Z 23 po 29 chervnya na Volini na liniyi Luck Radiviliv Dubno Rivne vidbulas najbilsha tankova bitva drugoyi svitovoyi vijni v yakij nezvazhayuchi na kilkakratnu chiselnu perevagu radyanski vijska buli rozgromleni i Volin okupuvali nimci Za nakazom A Gitlera 20 serpnya 1941 roku bulo stvoreno rajhskomisariat Ukrayina Rajhskomisarom Ukrayini v tomu zh nakazi fyurer priznachiv gaulyajtera i verhovnogo prezidenta Shidnoyi Prussiyi E Koha a centrom rajhskomisariatu viznachiv misto Rivne Chastina ukrayinciv nalyakanih komunistichnimi represiyami zustrichala nimciv yak vizvoliteliv 30 chervnya 1941 r OUN Banderi organizuvala u Lvovi Ukrayinski nacionalni zbori na yakih progolosila Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavi i sformuvala uryad Ale nimci vzhe na pochatku lipnya zaboronili diyalnist Pravlinnya areshtuvali Banderu i inshih providnih diyachiv OUN i kinuli yih u konctabir Zaksengauzen Voseni nimci areshtuvali bl 2 tis ta rozstrilyali kilka soten ounivciv pislya chogo OUN kinula klich do samooboronnoyi borotbi yaka poshirilas i na Volin She ranishe 20 chervnya 1940 roku za nakazom Prezidenta UNR v ekzili Andriya Livickogo urodzhenec Rivnenshini Taras Borovec psevdonim Taras Bulba peretnuv nimecko radyanskij kordon perepliv Bug shob sformuvati ta ocholiti UPA Poliska Sich Vlitku 1941 roku v seli Nemovichi Sarnenskogo r nu sho na Rivnenshini Otamanom Tarasom Bulboyu bulo vidano pershij nakaz pro pochatok borotbi i stvorennya povstanskoyi armiyi UPA U cej chas UPA narahovuvala blizko 10 tisyach osib Bulbivci voyuvali yak proti nacistiv tak i proti radyanskih vijsk periodichno spivpracyuyuchi z odniyeyu iz storin Nevelikij promizhok chasu povstanci kontrolyuvali chastinu Polissya v rajoni shtabu Sichi mista Olevska progolosivshi Olevsku Respubliku a takozh proveli ryad inshih uspishnih operacij proti nimeckih okupantiv Spivpracyuvali z OUN Melnika V lipni 1943 go vnaslidok konfliktu z OUN b na choli z Shuhevichem prichomu deyaki soratniki Borovcya buli rozstrilyani SB OUN b abi vidmezhuvatisya vid dij ostannih UPA Bulbi perejmenovano na UNRA Vidtodi vona stala Ukrayinskoyu Narodno revolyucijnoyu armiyeyu ale v zv yazku z areshtom T Borovcya ta uv yaznenni jogo v konctabori Zaksengauzen u listopadi 1943 roku rozvitku ne nabula ostannih uchasnikiv yiyi bulo zaareshtovano NKVS u 1948 r Vodnochas she z oseni 1942 roku provid OUN b hocha vsi soratniki S Banderi buli galichanami zvazhiv na situaciyu z UPA Poliska Sich stvorenu T Borovcem i utvoriv svoyi vlasni zbrojni zagoni Vijskovi viddili S Banderi na Volini j Polissi chleni frakciyi OUN m buli sformovani u Vijskovi viddili A Melnika Novostvorena pislya konfliktu z T Borovcem UPA OUN b provadila svoyu diyalnist z vesni za inshimi danimi z kincya 1943 roku na teritoriyah yaki vhodili do skladu rajhskomisariatu Ukrayina Generalna okruga Volin Podillya z kincya bereznya 1943 Holmshina z oseni 1943 Naprikinci sichnya 1944 UPA na Volini i v Polissi bula reorganizovana v UPA Pivnich 27 sichnya 1944 D Klyachkivskij Klim Savur staye komandirom UPA Pivnich a R Shuhevich golovnokomanduvachem UPA Najbilshoyi chiselnosti UPA dosyagla vesnoyu na pochatku lita 1944 go 25 30 tisyach bijciv Vona stala griznoyu vijskovoyu siloyu yaka povela borotbu yak proti nimeckih zagarbnikiv tak i proti radyanskih partizanskih formuvan oskilki voni predstavlyali komunistichnij rezhim na okupovanih teritoriyah i svoyimi diyami viklikali fashistski represiyi proti mirnogo naselennya Vlitku 1943 r UPA zdijsnila nizku uspishnih boyiv z okupacijnimi vijskami na zvilnenih teritoriyah UPA formuvala ukrayinske derzhavne pravlinnya yake virishuvalo zemelni pitannya stvoryuvalo groshovu sistemu shkoli tosho Unikalnim yavishem v istoriyi nacionalno vizvolnoyi borotbi bula Kolkivska respublika berezen kviten listopad 1943 roku povstanska respublika plosheyu priblizno u 2 5 tisyachi kvadratnih kilometriv sho utvorilasya u kvitni 1943 roku na vizvolenij zagonami UPA vid nacistiv teritoriyi Generalnoyi okrugi Volin Podillya v rajoni yakij ohoplyuvav naseleni punkti teperishnih Manevickogo Rozhishenskogo Kivercivskogo rajoniv Volinskoyi oblasti Krim fashistiv ta radyanskih partizan UPA zmushena bula vesti trivalu borotbu proti polskoyi Armiyi Krajovoyi pidporyadkovanoyi polskomu uryadu v Londoni yakij hotiv trimati pid kontrolem zahidnoukrayinski zemli Ce protistoyannya prizvelo do nasilstva zhertvami yakogo stali ne tilki voyaki a j desyatki tisyach mirnih zhiteliv z oboh storin Protistoyannya trivalo do 1947 r Cya tema znachno bilshe doslidzhena z boku polskih istorikiv yaki zajmayutsya ciyeyu problemoyu vid chasu zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni v toj chas yak ukrayinskij vizvolnij ruh za chasiv SRSR vsilyako paplyuzhivsya Okremi polski politiki osoblivo spekulyuyut na temi Volinska tragediya UPA aktivni bojovi diyi pripinila 1953 roku perejshovshi do pidpilnoyi borotbi Okremi vognisha sprotivu diyali do 1960 h rokiv Z 1943 po 1950 roki Golovnim Komandirom UPA buv general Roman Shuhevich z 1950 po 1954 rr Vasil Kuk Drugij prihid radyanskoyi vladi Redaguvati V berezni 1944 r vijska 1 go Ukrayinskogo frontu proveli Rivnensko Lucku operaciyu i zvilnili vid nimciv bilshu chastinu Volini Pered UPA postalo skladne pitannya prodovzhuvati borotbu z bilshovickim rezhimom chi kapitulyuvati Provid OUN UPA nadiyuchis na zitknennya zahidnih krayin z SRSR virishiv prodovzhuvati borotbu ale ne vtruchatisya u vijnu mizh nimcyami i sovyetami V pivdennij Volini pid chas perehodu ob yednanih zagoniv UPA chiselnistyu blizko 5 tis cherez liniyu frontu vidbuvsya najbilshij bij iz 30 tis vijskom NKVS i frontovimi chastinami vidomij yak bij pid Gurbami Pislya vihodu z otochennya zagoni UPA buli rozoseredzheni po miscyah dislokaciyi Z prihodom radyanskoyi vladi vona vzyalasya za znishennya oporu Dlya borotbi z UPA buli stvoreni istryebityelniye komandi nazvani v narodi yastrubkami i stvorena merezha syekryetnih sotrudnikov seksotiv Chastimi gostyami po selah stali chorni voronki yakimi nkvedisti yihali po chergovu zhertvu seksotiv Usi hto vijshov iz lisu z povinnoyu vsuperech obicyankam buli vidpravleni v konctabori Pivnochi j Sibiru Neprichetni do OUN choloviki buli nasilno mobilizovani v Chervonu Armiyu i pislya nedovgoyi golodnoyi mushtri vidpravleni na front garmatnim m yasom Na toj chas yevreyiv na Volini majzhe ne bulo yih znishili nimci Polyakiv yaki she zalishalisya pislya etnichnih protistoyan pid chas organizovanoyi Golovoyu Radi Ministriv Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik Sekretarem Komunistichnoyi Partiyi Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik Josipom Vissarionovichem Stalinim razom iz marionetkovim uryadom Polshi repatriaciyi bulo vivezeno v Polshu Polshi bulo viddano takozh votchinu i misce pohovannya korolya Danila Holmshinu a vsih ukrayinciv yaki zhili tam iz dida pradida bulo vivezeno v Ukrayinu abo pid chas operaciyi Visla deportovano u novonabuti rajoni Polshi Vsih selyan pochali zganyati v kolgospi nezgodnih rozkurkulyuvati i vidpravlyati v Sibir ta na Solovki Vzhe v 60 h rokah u bilshist naselenih punktiv bulo provedeno provodove radio yake bezumovno rozpovidalo pro uspihi socialistichnogo budivnictva i pro vazhke zhittya trudyashih u kapitalistichnih krayinah Z poyavoyu telebachennya mozhlivosti komunistichnoyi propagandi znachno zrosli U rezultati v 70 h rokah molod vzhe ne znala nichogo pro trizub prapor chi gimn Ukrayini Sered kerivnikiv osviti silskogo gospodarstva promislovosti ta kulturi direktoriv goliv kolgospiv ta yihnih zastupnikiv poshiryuvalas moda govoriti rosijskoyu movoyu majzhe vsi voni buli chlenami KPRS Radyanska vlada bula neterpimoyu do bud yakoyi religiyi Kerivnikiv cerkov monahiv iz monastiriv prosto vivozili i znishuvali a oseredki narodnoyi viri peretvoryuvali na muzeyi ateyizmu Takim oseredkom osviti stav zokrema velicheznij kostel Sobor svyatih Petra i Pavla Luck A u 1958 roci komunisti rozignali chenciv a sam Georgiyivskij monastir na Kozackih Mogilah vikoristovuvavsya kolgospom dlya utrimannya hudobi Razom iz tim pochalisya zrushennya v ekonomici Volini Zavdyaki totalnij zajnyatosti bulo osvoyeno Volinskij kam yano vugilnij basejn zbudovano ryad potuzhnih promislovih pidpriyemstv napriklad Luckij avtozavod Zdolbunivskij cementno shifernij kombinat Rivnenske virobniche ob yednannya Azot atomni elektrostanciyi u Varashi j Netishini ryad silgospmashinobudivnih i derevoobrobnih pidpriyemstv rozvinutu merezhu avtomobilnih dorig i t d V 70 h i 80 h rokah nastala pevna stabilnist Ale tovari vigotovleni v SRSR buli neyakisnimi i vnaslidok nizkoyi produktivnosti praci vidchuvalas yih nedostacha Kolgospi ne zabezpechuvali SRSR dostatnoyu kilkistyu prodovolstva Procvitali taki yavisha yak deficit i blat V magazinah buli chergi osoblivo za importom Vse ce sprichinilo krizu i rozval socialistichnoyi sistemi U skladi Ukrayini Redaguvati Z 1991 roku Volin u nezalezhnij Ukrayini prote radyanskij oblasnij podil zberigsya Volin rozdroblena mizh kilkoma oblastyami Artefakti RedaguvatiIV st do n e Zimnenske gorodishe abo zimnivske gorodishe 15 16 17 odin iz najbilsh rannih ukriplenih punktiv na zemlyah slov yan u period rannogo serednovichchya VI IX stolittya v seli Zimnomu poblizu Volodimira Na dumku Yuriya Dibi j Igorya Micka Zimnenske gorodishe najstarsha slov yanska pam yatka prazko korchackoyi kulturi V VII stolittya ukriplenogo tipu 18 X stolittya Chudotvorna ikona Holmska ikona Bozhoyi Materi osoblivo shanovana hristiyanami Zahidnoyi Ukrayini Ikona znahoditsya u muzeyi Volinskoyi ikoni v misti Lucku Volin 1201 rik pochatku stvorennya Galicko Volinskogo litopisu Zberigsya v Ipatiyivskomu litopisnomu zvedenni Ohoplyuye podiyi 1201 1292 rokiv Vvazhayetsya golovnim dzherelom z istoriyi Galicko Volinskogo knyazivstva 1340 rik zasnuvannya Luckogo zamku Lyubarta Verhnij zamok Lucka odin iz dvoh chastkovo zberezhenih zamkiv mista pam yatka arhitekturi ta istoriyi nacionalnogo znachennya Odin iz najbilshih najdavnishih 19 i najkrashe zberezhenih v Ukrayini zamkiv Golovnij ob yekt istoriko kulturnogo zapovidnika Starij Luck kulturnij oseredok ta najstarisha sporuda 20 Lucka 1527 rik persha zgadka pro Pochayivsku Uspensku lavru pravoslavnij cholovichij monastir u Pochayevi Kremeneckij rajon Ternopilska oblast zi statusom lavri Najbilsha pravoslavna svyatinya Volini Druga v Ukrayini pislya Kiyevo Pecherskoyi lavri 1576 rik zasnuvannya Ostrozkoyi akademiyi roztashovanij u m Ostrog Rivnenskoyi oblasti Z 2009 do 2014 roku mav status avtonomnogo doslidnickogo universitetu 1580 rik vidannya Ostrozkoyi Bibliyi pershogo povnogo perekladu Bibliyi yak Novogo Zavitu tak i Starogo Zavitu cerkovnoslov yanskoyu movoyu Pereklad zdijsneno gurtkom uchenih pri Ostrozkij shkoli ta vidano v Ostrozi 1580 1581 roku zahodami knyazya Kostyantin Vasilya Ostrozkogo 1616 r pochav buduvatis Sobor svyatih Petra i Pavla Luck abo Kafedralnij kostel svyatih apostoliv Petra i Pavla pam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya yaka znahoditsya v istoriko kulturnomu zapovidniku Starij Luck 21 na vulici Kafedralnij u Lucku Kostel i kolegium nalezhali ordenu yezuyitiv i buli zbudovani dlya jogo potreb Sogodni kolegium vikoristovuyetsya yak navchalnij zaklad a kostel ye kafedralnim soborom Luckoyi diyeceziyi 2018 zasnovano Muzej suchasnogo ukrayinskogo mistectva Korsakiv hudozhnij muzej u Lucku Ye najbilshim v Ukrayini muzeyem suchasnogo nacionalnogo mistectva V nomu zibrani kartini grafika skulpturi videomateriali instalyaciyi pochinayuchi iz seredini XX stolittya do suchasnosti Vidatni osobistosti RedaguvatiDanilo Galickij korol Rusi 1253 1264 pravitel Galicko Volinskogo knyazivstva 1238 1264 Knyaz galickij 1205 1206 1211 1212 1230 1232 1233 1234 1238 1264 volodimirskij 1205 1208 1215 1238 Ostannij samostijnij Velikij knyaz Kiyivskij 1239 1240 Predstavnik rodu Romanovichiv gilki Volinskih Monomahovichiv iz dinastiyi Ryurikovichiv Petro Ratenskij Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Rusi svyatitel chudotvorec Perenis kiyivsku mitropolichu kafedru z Vladimira na Klyazmi u 1325 roci do Moskvi cherez sho rosijska agiografiya imenuye jogo pershim Mitropolitom Moskovskim Kanonizovanij RPC v liku svyatiteliv Mihajlo Vasilevich pisar litovskij starosta midnickij krevskij stoklishskij a kormyalovskij b i upitskij Mozhlivij perepisuvach starovinnogo Peresopnickogo Yevangeliya na yakomu skladayut prisyagu prezidenti Ukrayini Dmitro Vishneveckij Bajda ukrayinsko litovskij magnat na Volini knyaz gerbu Koribut z dinastiyi Gediminovichiv kozackij vatazhok getman Uryadnik Polskogo Korolivstva starosta kanivskij i cherkaskij Vlasnik mayetkiv u mistechku Vishnivec Krem yaneckogo povitu Zbudovanij nim zamok na ostrovi Mala Horticya vvazhayetsya prototipom Zaporozkoyi Sichi Ganna Gojska ruska shlyahtyanka mecenatka fundatorka Pochayivskogo monastirya zasnovnicya drukarni Galshka Gulevichivna ukrayinska shlyahtyanka starovinnogo ukrayinskogo rodu Gulevichiv mecenatka fundatorka Kiyevo Bratskogo monastirya Kiyivskogo Bogoyavlenskogo bratstva ta Kiyivskoyi bratskoyi shkoli vid yakoyi vede istoriyu Kiyevo Mogilyanska akademiya Zapovidala takozh groshi Luckomu Hresto Vozdvizhenskomu bratstvu Opikuvalas rozvitkom duhovnosti ta osviti Korolenko Volodimir Galaktionovich rosijskij pismennik zhurnalist publicist i gromadskij diyach Fedeckij Alfred Kostyantinovich ukrayinskij fotograf polskogo pohodzhennya pershij ukrayinskij operator hroniko dokumentalnih filmiv Grushevskij Mihajlo Sergijovich ukrayinskij istorik gromadskij ta politichnij diyach Golova Centralnoyi Radi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1918 Chlen Istorichnogo tovaristva im Nestora Litopiscya chlen Cheskoyi AN 1914 pochesnij chlen Kiyivskogo tovaristva starozhitnostej i mistectv 1917 chlen korespondent VUAN 1923 ta AN SRSR 1929 bagatorichnij golova Naukovogo Tovaristva im Shevchenka u Lvovi 1897 1913 zaviduvach kafedri istoriyi Lvivskogo universitetu 1894 1914 avtor ponad 2000 naukovih prac 6 Kosach Larisa Petrivna psevdonim Lesya Ukrayinka ukrayinska pismennicya perekladach diyach kulturi Krimskij Agatangel Yuhimovich ukrayinskij istorik pismennik i perekladach odin z organizatoriv Akademiyi Nauk Ukrayini Oseckij Oleksandr Viktorovich ukrayinskij vijskovij diyach general UNR Ostapenko Sergij Stepanovich ukrayinskij ekonomist derzhavnij i politichnij diyach UNR Lipinskij V yacheslav Kazimirovich ukrayinskij politichnij diyach istorik publicist teoretik ukrayinskogo konservatizmu Feshenko Chopivskij Ivan Adriyanovich vchenij metalurg gromadskij i politichnij diyach ministr Centralnoyi Radi ta Direktoriyi Salskij Volodimir Petrovich ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij Armiyi UNR Shandruk Pavlo Feofanovich ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij Armiyi UNR komandant UNA v roki Drugoyi svitovoyi vijni Fanni Kaplan Fejga Hayimivna Rojtblat uchasnicya rosijskoyi revolyuciyi 1917 roku chlen partiyi eseriv V oficijnij radyanskij istoriografiyi vidoma yak vikonavicya zamahu na zhittya Lenina Kravchuk Mihajlo Pilipovich ukrayinskij matematik akademik AN URSR doktor fiziko matematichnih nauk profesor Kiyivskogo politehnichnogo institutu Odin z zasnovnikiv EOM Jogo rozrobki amerikanci ta yaponci zastosuvali na telebachenni Jogo uchen konstruktor Sergij Korolov stav svitovoyi slavi vchenim Uzhe v 21 storichchi YuNESKO vnesla im ya Mihajla Kravchuka do pereliku najviznachnishih osib Lyatoshinskij Boris Mikolajovich ukrayinskij kompozitor dirigent i pedagog odin iz osnovopolozhnikiv modernizmu v ukrayinskij klasichnij muzici Cheranovskij Boris Ivanovich ukrayinskij radyanskij aviakonstruktor Korolov Sergij Pavlovich Zhitomir Volinska guberniya radyanskij akademik AN SRSR Zasnovnik praktichnoyi kosmonavtiki planeti Zemlya Stvoriv pershij u sviti kosmichnij shtuchnij suputnik Zemli Suputnik 1 Stvoriv pershij u sviti pilotovanij kosmichnij korabel Vostok 1 Realizuvav pershij u sviti polit lyudini v kosmos Yuriya Oleksijovicha Gagarina Realizuvav pershij u sviti vihid lyudini v kosmos Oleksiya Arhipovicha Leonova Taras Bulba Borovec diyach ukrayinskogo povstanskogo ruhu chasiv Drugoyi svitovoyi vijni zasnovnik UPA Poliska Sich Shtul Zhdanovich Oleg Danilovich ukrayinskij politichnij i vijskovij diyach Krivenkij Stepan Fedorovich poet samodiyalnij kompozitor Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini Pochesnij gromadyanin Volini Avtor pisni Volin moya svoyeridnogo muzichnogo gimnu Volinskoyi zemli Talashko Volodimir Dmitrovich ukrayinskij aktor ta rezhiser Narodnij artist Ukrayini 22 08 2002 Chlen Nacionalnoyi Spilki kinematografistiv Ukrayini Div takozh RedaguvatiVolinu sestrinskih Vikiproyektah Portal Ukrayina Citati u Vikicitatah Volin u Vikishovishi Luka Rajkovecka kultura Prazko korchacka kultura Buzhani Volinyani Velika Moraviya Volinske voyevodstvo Rich Pospolita Lodomeriya Velika Volin Tovaristvo Volin ta Institut Doslidiv Volini Vinnipeg Primitki Redaguvati Ioannis Dlugossii Annales seu cronicae incliti regni Poloniae Liber 1 2 Warszawa 1964 Johannes Hoops Herbert Jankuhn Heinrich Beck Reallexikon der germanischen Altertumskunde Band 23 Walter de Gruyter 2003 p 261 ISBN 3 11 017535 5 Jan M Piskorski Pommern im Wandel der Zeit p 30 ISBN 839061848 Filipowiak Wladyslaw Wollin ein fruhmittelalterliches Zentrum an der Ostsee in Wieczorek Alfried Hinz Hans eds Europas Mitte um 1000 Stuttgart 2000 pp 152 155 here p 154 155 Waldman Carol Mason Catherine 2006 Encyclopedia of European peoples Volume 1 Infobase Publishing p 874 ISBN 978 0 8160 4964 6 Bajcar Andrij Ukrayinski zemli na kartah Sebastyana Myunstera XVI st http baitsar blogspot com 2017 03 xvi html Arhivovano 27 grudnya 2017 u Wayback Machine a b v g Bajcar Andrij Nazva Volin ta Polissya na yevropejskih kartah http baitsar blogspot com 2017 04 blog post 8 html Arhivovano 21 veresnya 2018 u Wayback Machine Diba Yu Urbanistichno administrativni reformi knyagini Olgi 1 Studiyi mistectvoznavchi Kiyiv 2011 Ch 4 36 S 20 28 Diba Yu Urbanistichno administrativni reformi knyagini Olgi 2 Shlyah na Lugu Studiyi mistectvoznavchi Kiyiv 2012 Ch 2 38 S 7 29 Diba Yurij Batkivshina svyatogo Volodimira Volinska zemlya u podiyah X stolittya Mizhdisciplinarni narisi rannoyi istoriyi Rusi Ukrayini Lviv Vidavnictvo Kolir PRO 2014 484 s il Seriya Nevidoma davnya Ukrayina 1 Arhiv originalu za 18 kvitnya 2022 Procitovano 4 chervnya 2022 Alekseyuk M I Poloveckie poseleniya na Brestchine Etnogenez belorusov M 1973 S ros Evstigneev Yu A Kypchaki polovcy kumany i ih potomki k probleme etnicheskoj preemstvennosti Sankt Peterburg 2010 S ros takozh moskovskih na dumku V Gulevicha krimskij bej Mamak z rodu Shirin a b Gulevich V Kazimir Yagajlovich i Mengli Girej vid druziv do vorogiv Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2013 1 508 sichen lyutij S 43 ISSN 0130 5247 Aulih V V Zimnivske gorodishe K 1972 Petegirich V M Aulih Vitold Vitoldovich Arhivovano 17 bereznya 2022 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 152 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Petegirich V M Aulih Vitold Vitoldovich Arhivovano 7 sichnya 2021 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh Koord byuro Encikl Suchas Ukrayini NAN Ukrayini K Poligrafkniga 2001 T 1 A S 801 ISBN 966 02 2075 8 Diba Micko s 34 7 chudes Ukrayini Arhiv originalu za 24 kviten 2013 Procitovano 13 gruden 2011 Kniga rekordiv Volini Kravchuk P A Luck 2005 r st 14 Starij Luck Arhiv originalu za 26 bereznya 2012 Procitovano 27 lipnya 2021 Dzherela RedaguvatiBajcar Andrij Ukrayinski zemli na kartah Sebastyana Myunstera XVI st http baitsar blogspot com 2017 03 xvi html Arhivovano 27 grudnya 2017 u Wayback Machine Bajcar Andrij Nazva Volin ta Polissya na yevropejskih kartah http baitsar blogspot com 2017 04 blog post 8 html Arhivovano 21 veresnya 2018 u Wayback Machine Bondarenko G Volin i Volinske Polissya v istorichnij politichnij geografiyi Arhivovano 24 lyutogo 2017 u Wayback Machine Bondarenko G Arheologiya i pam yatkoznavstvo Volini istoriografichnij oglyad druga polovina HH pochatok HHI st Volinskij use svit Arhivovano 22 travnya 2011 u Wayback Machine Yi 49 Vidatni postati Volinskoyi zemli http volynrada gov ua persons page 1 Arhivovano 28 lipnya 2021 u Wayback Machine Vojtovich L Volinska zemlya knyazivskih chasiv X XII st Problemi istorichnoyi geografiyi Ukrayini K Naukova dumka 1991 C 10 23 Volin v umovah demokratichnoyi transformaciyi kinec HH pochatok HHI st Alisova O I ta in Shidnoyevrop nac un t im Lesi Ukrayinki Luck SNU im L Ukrayinki 2012 655 s il tabl 25 sm Avt zaznacheno na 4 j s Bibliogr s 617 627 171 nazva 300 pr ISBN 978 966 600 604 5 Volin u borotbi za volyu Ukrayini Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Vinnipeg Nakladom Volinskogo Vidavnichogo Fondu 1952 Ch 1 Levkovich I Naris istoriyi volinskoyi zemli Vinnipeg 1953 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Gurtovij G Volin kraj kozackij Istoriko krayeznavchi narisi Luck Nadstir ya 2000 352 s il Krayeznavcha biblioteka Volini Dovidnik z istoriyi Ukrayini Arhivovano 10 kvitnya 2009 u Wayback Machine red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Z yizd yevropejskih monarhiv u Lucku Z yizd yevropejskih monarhiv u Lucku Istoriya Volini HH pochatok XXI st Krayeznavchij bibliografichnij pokazhchik Volin nac un t im Lesi Ukrayinki Ist f t Biblioteka uklad L P Dejneka uporyad L A Ponyedyelnik Luck Vid vo Volin nac un tu 2011 136 s Istoriya kulturi Volini davnogo ta serednovichnogo chasu navch posib Mihajlo Kuchinko Zoryana Kuchinko Oleksij Zlatogorskij Shidnoyevrop nac un t im Lesi Ukrayinki Kaf arheol dav ta serednov istoriyi Ukrayini Dochir p vo Volin starozhitnosti Derzh p va N d centr Ohoron arheol sluzhba Ukrayini In tu arheol NAN Ukrayini Luck Volinski starozhitnosti 2013 il Bibliogr S 214 300 pr ISBN 978 966 278013 0 Lesya Ukrayinka Volinski obrazki 1 Shkola audiozapis https www youtube com watch v PkEy7iwIouY Arhivovano 28 lipnya 2021 u Wayback Machine Trembickij V Poziciya Velikoyi Volini v ukrayinskij Derzhavi 1918 roku Arhivovano 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Vinnipeg Nyu Jork Institut Doslidiv Volini 1993 Cinkalovskij O Stara Volin i Volinske Polissya Krayeznavchij slovnik vid najdavnishih chasiv do 1914 roku Vinnipeg Nakladom Tovaristva Volin 1984 1986 Cinkalovskij O Stara Volin i Volinske Polissya Krayeznavchij slovnik vid najdavnishih chasiv do 1914 roku Vinnipeg Nakladom Tovaristva Volin 1986 T 2 L Ya 578 s Wolyn Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1893 T XIII S 915 pol S 915 935 pol Svyeshnikov I K Bitva pid Berestechkom Lviv Slovo 1993 Lanovik B D Lazarovich M V Istoriya Ukrayini Navchalnij posibnik Kiyiv Znannya Pres 2001 Volin i Shidna Galichina 1943 1944 Putivnik po polskih ta ukrayinskih arhivnih dzherelah Arhivovano 20 kvitnya 2021 u Wayback Machine Varshava Naczelnej Dyrekcji Archiwow Panstwowych Derzhavnij Komitet Arhiviv Ukrayini 2003 286 s Ukrayinskij centr ocinyuvannya yakosti osviti Istoriya Ukrayini Dovidnik 2008 Denishuk O S Kniga Pam yati i Slavi Volini Rivne Ovid 2006 Posilannya RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro VolinIstorichna Volin Arhivovano 3 kvitnya 2008 u Wayback Machine Volinske nezalezhne informacijne agentstvo Volinski Novini Arhivovano 20 lyutogo 2014 u Wayback Machine Portal Volin Arhivovano 9 lipnya 2009 u Wayback Machine pol Periodichni vidannya na Volini 1919 1939 rokiv Arhivovano 16 chervnya 2016 u Wayback Machine ukr pol Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Volin amp oldid 39593691