Лугії

Лугії (лат. Lugii, Lygii, Lugiones, Vandilii; грец. Λούγιοι, Λούιοι, Λύγιοι; Лигії, Лігіі, Лугіони, Лигіани, Лігіани, Лугіани, Лоугої) — союз племен, індоєвропейський народ. Деякі сучасні історики ототожнюють їх із вандалами. Однозначної інформації про їхнє етнічне походження немає.

Карта 125 р., із зазначенням місця розташування Лугіїв

На час історичного згадування (400–300 до н.е.) жили на північ від Судетів у басейні горішньої Одри і Вісли, на території сучасної Сілезії, Мазовії, Великої і Малої Польщі. Згадувані римськими авторами між 100 р. до н.е. та 300 р. н.е. у Центральній Європі.

Лугії за часом і територією відповідають населенню Пшеворської культури.

Їхня значущість була у володінні середньої частини Бурштинового шляху, — з Самбії (Земляндія — західна частина Латвії) до провінцій Римської Імперії: Панонія, Норікум і Ретія.

Лугії за історичними джерелами (Тацит, Клавдій Птолемей, Страбон) були об'єднанням племен.

Етнічне походження лугіїв достеменно невідоме.

Див. також

• Серболужичани

Примітки

1. Седов Валентин Васильевич. Славяне. Историко-археологическое исследование. — Москва : Языки славянской культуры, 2002. — С. 122.
2. Schutte, Gudmund (2013). . Cambridge University Press. ISBN 1107677238. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014. 
3. Wolfram, Herwig (1997). . University of California Press. ISBN 0-5200-8511-6. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 5 травня 2013. 
4. Anderson, John (1938). . Bristol Classical Press. ISBN 1853995037. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014. 
5. Merrils, Andrew H. (2004). . Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 0754641457. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014. 

Джерела

• «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (1890–1907 гг.) (рос.)
• Stanisław Rospond, «Polszczyzna Śląska», 1970 r., str. 11-12 (пол.)
• Karlheinz Dietz: «Lugii». «Der Neue Pauly (DNP)». Band 7, Metzler, Stuttgart-1999, ISBN 3-476-01477-0, Sp. 489 f. (нім.)
• Helmut Castritius, Günter Neumann: «Lugier». «Reallexikon der Germanischen Altertumskunde». Band 19. de Gruyter, Berlin-2001, ISBN 3-11-017163-5, S. 30–35. (нім.)