www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лужичани лужицькі серби серболужичани сорби венди лугії нім Sorben західнослов янська народність корінне слов янське нас

Лужичани

Лужичани, лужицькі серби, серболужичани, сорби, венди, лугії (нім. Sorben) — західнослов'янська народність; корінне слов'янське населення, що проживає на Південному Сході Німеччини. Поділяється на два племені: верхніх сорбів, котрі живуть у Верхній Лужиці та нижніх сорбів (самоназва венди), що живуть у Нижній Лужиці. Ці дві племенні групи мовно та культурно відрізняються одна від одної.

Лужичани

Лужицький національний прапор
(Serbska chorhoj)

Прапор Верхньої Лужиці

Прапор Нижньої Лужиці
Кількість близько 40 тис. лужичан з Верхньої Лужиці та 20 тис. - з Нижньої Лужиці
Ареал Німеччина:
 60 000
Близькі до: поляки, чехи, кашуби, словаки, інші західні слов'яни та німці (змішані шлюби)
Мова лужицька мова (верхньолужицька, нижньолужицька), німецька
Релігія лютеранство, католицизм
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лужичани (плем'я).

Лужицькі серби — одна з чотирьох офіційно визнаних національних меншин Німеччини — разом з фризами і данцями, які мають власні етно-культурні територіальні автономії та синті і рома (цигани), які власної території не мають. Лужицькі серби мають власну автономну територію, мову, офіційно визнаний в Німеччині національний прапор і гімн.

Карта Лужицьких земель у Німеччині

Історія

Лужичани на мапі 1000 року

Слов'янські племена почали заселяти територію сучасної Лужиці близько 600 року. Уперше про них згадують франкські хроніки на початку 30-х років VII ст. В IX ст. посилився наступ германських племен на землі сорбів. Князі Дерван, Милидух, Цзимислав та інші намагались протистояти цьому наступу.

До 990 року згадки про них дуже епізодичні. У 990-му вони були завойовані німцями і з того часу їхні землі стали частиною німецького політичного організму (окрім короткого періоду 1018—1031 років, коли Лужиця була приєднана до Польського королівства). У XIV ст. Лужиця потрапила під Чеську Корону. Саме ці обставини сприяли тому, що лужичани вижили, оскільки чеські володарі не були зацікавлені у знімечувані слов'ян. З XIII ст. з розвитком гірничорудних розробок Лужицькі гори і Верхню Сілезію поступово зайняли німці. У 1635 році Лужиця (окрім Котбуса, столиці Нижньої Лужиці) підпорядкувалася Саксонському князю. У 1815-му більша частина Лужиці була віддана Пруссії, яка проводила політику знімечування всіх слов'ян, що проживали у її кордонах. Відтоді Лужиця була поділена на Верхню Лужицю (Оберлаузиц) і Нижню Лужицю (Нідерлаузиц), більш-менш відображаючи поділ між діалектами лужицької мови.

У період Реформації більшість лужичан прийняло лютеранство. Реформація сприяла культурному пробудженню лужичан, розвитку писемності. Водночас вона посилила розбіжності з поляками, які залишилися католиками. Розвиток промисловості у XIX — на початку XX ст. призвело до появи широкої смуги німецьких поселень, які перерізали лужицьку територію. Відтак утворилося лише два невеликих ізольованих слов'янських острівця.

У 1918—1919 роках лужицькі політики зробили спробу створити вільну Лужицьку державу. Але ця спроба зазнала невдачі. У фашистський період усі лужицькі політичні і соціальні організації були заборонені. Лужичани переслідувалися як й інші ненімецькі народи. Після Другої світової війни у межах Німецької демократичної республіки (НДР) були засновані лужицькі школи, видавництва, театри і багато інших культурних інститутів. 1951 року розпочали свою роботу Інститут для вивчення лужицької культури у Німецькій академії наук та Інститут лужицьких студій у Лейпцизькому університеті. У листопаді 1989 р. Лужицькі Національні Збори вимагали від німецької влади встановити діалог з лужичанами і провести рішучі зміни у керованій державою громадській організації «Домовіна» («Domowina»). У 1991 р. Домовіна перетворилася на незалежну організацію і лужицький народний фонд.

Лужицький національний костюм (Нижня Лужиця)
Сучасна мапа Лужиці (верхньолужицькою мовою)

Сучасна доба

Лужичани мешкають переважно у східній Німеччині, на кордоні з Польщею і Чехією, — в округах Котбус і Дрезден на німецьких землях Саксонія і Бранденбург. Більш компактно живуть лужичани-католики у місцевості довкола Баутцена і Каменця, у Віттихенау. Усього в Німеччині проживає близько 60 тис. лужичан, з яких 20 тис. — у Нижній Лужиці і 40 тис. у Верхній Лужиці.

28 травня 2008 року, лужичанський політик Станіслав Тілліх став міністр-президентом Саксонії. Він є першим лужичанським головою уряду більш ніж за тисячоліття лужичансько-німецького співіснування в історії Саксонії.

Лужицькі писанки

Культура

Широко відомі пасхальні традиції лужичан: Osterreiten (традиційна верхова їзда протягом Великодня) та писанкарство. Німці називають лужичан «Eier-Maler» — писанкарями, через їх традицію розписування писанок на Великдень — ця назва показує найважливішу рису лужицької культури — зв'язок з минувшиною. Це аграрна культура, культура селян, дуже традиційний фольклор, який, однак, не має ніякого впливу на сучасну молодь.

Двомовний дороговказ у Лужиці

Топоніми

Ряд топонімів у Східній Німеччині слов'янського походження. Назви декількох відомих міст у південно-східній Німеччині походять з лужицької мови (наприклад, Лейпциг, Баутцен). Назви місць у Лужиці, що закінчуються на -au або -ow (-owe, -ouwe), так само мають лужицьке коріння. Це свідчення того, що Східна Німеччина була населена слов'янами ще у ранньосередньовічну добу. Оскільки ці землі увійшли до складу Німеччини, у багатьох випадках слов'янські топоніми були германізовані. Багато міст у Лужиці мають міські надписи двома мовами: німецькою та лужицькою.

Національні символи

Прапор лужицьких сербів є полотнище з синьої, червоної та білої горизонтальних смуг. Вперше використаний як національний символ у 1842 році. У 1848 році прапор отримав визнання в середовищі лужичан. Стаття 25 Конституції землі Бранденбург містить положення про серболужицький прапор. Стаття 2 Конституції Саксонії містить положення про використання герба і традиційних національних кольорів лужицьких сербів. У законах про права лужицьких сербів Бранденбурга і Саксонії міститься положення про використання серболужицької національної символіки (герба і національних кольорів).

Національний гімн лужицьких сербів з XX століття — пісня «Прекрасна Лужиця». До цього які гімн були пісні «Ще сербство не загинуло» (написана Г. Зейлером в 1840 році) та «Наше сербство повстає з праху» (написана М. Домашкою, виконувалася до 1945 року).

Література

  • Карл-Маркус Ґаус. Зникомі європейці. Слідами сефардів Сараєва, ґотшейських німців, арберешів, лужичан і арумунів. — Київ : Темпора, 2016. — Т. пер. Христина Назаркевич. — 300 с. — ISBN 978-617-569-292-9.
  • Лужицькі серби: Посібник з народознавства / За ред. В.Моторного та Д.Шольце. – Львів – Будишін : Місіонер, 1997. – 268 с.
  • Felix Biermann, Slawische Besiedlung zwischen Elbe, Neiße und Lubsza, Archäologische Studien zum Siedlungswesen und zur Sachkultur des frühen und hohen Mittelalters. Bonn 2000.
  • Sebastian Beather: Archäologie der westlichen Slawen. Siedlung, Wirtschaft und Gesellschaft im früh- und hochmittelalterlichen Ostmitteleuropa. Berlin u.a. 2001, ISBN 3-11-017061-2
  • Elisabeth Friebe: Die Sorbenpolitik in der DDR zwischen 1945—1957. Magisterarbeit, Universität Bremen, Bremen 2006 —
  • Karl-Markus Gauß: Die sterbenden Europäer. Deutscher Taschenbuch Verlag, München 2002, ISBN 978-3-423-30854-0
  • Joachim Henning, Archäologische Forschungen an Ringwällen in Niederungslage: die Niederlausitz als Burgenlandschaft des östlichen Mitteleuropa im frühen Mittelalter. In: J. Henning — A. T. Ruttkay (Hg.), Frühmittelalterlicher Burgenbau in Mittel- und Osteuropa. Bonn 1998, S. 9-29.
  • Joachim Henning, Der slawische Siedlungsraum und die ottonische Expansion östlich der Elbe: Ereignisgeschichte — Archäologie — Dendrochronologie. In: J. Henning (Hg.), Europa im 10. Jahrhundert. Mainz 2002, 131—146.
  • Christian Lübke: Das östliche Europa. Die Deutschen und das europäische Mittelalter. Berlin 2004, ISBN 3-88680-760-6
  • Jasper von Richthofen, Die Landeskrone bei Görlitz — eine bedeutende slawische Befestigung in der östlichen Oberlausitz. Arbeits— und Forschungsberichte zur sächsischen Bodendenkmalpflege 45, 2003, 263—300.
  • Jasper von Richthofen (Hg.), Besunzane — Milzener — Sorben. Die slawische Oberlausitz zwischen Polen, Deutschen und Tschechen. Schriftenreihe der Städt. Sammlungen für Geschichte und Kultur Görlitz N.F. Bd. 37, Görlitz — Zittau 2004
  • Gertraud Eva Schrage, Die Oberlausitz bis zum Jahr 1346. In: Joachim Bahlke (Hg.), Geschichte der Oberlausitz. Leipzig 2001, 55-97.
  • Gertraud Eva Schrage, Bautzen und das Land Milsza in der Zeit um 1000. In: Jasper von Richthofen (Hg.), Besunzane — Milzner — Sorben. Die slawische Oberlausitz zwischen Polen, Deutschen und Tschechen. Görlitz — Zittau 2004, 32-41.
  • Alfried Wieczorek, Hans-Martin Hinz (Hg.): Europas Mitte um 1000. Stuttgart 2000, ISBN 3-8062-1545-6, ISBN 3-8062-1544-8

Див. також

Примітки

  1. University of Leipzig: Institute for Sorbian Studies [ 9 червня 2007 у Wayback Machine.]
  2. (нім.) Der Spiegel: Von Dänen lernen heißt siegen lernen [ 31 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
  3. Ґаус, 2016, с. 165.
  4. Расы и народы. — М. : Наука. — Т. 21. — С. 17.
  5. Андреева, Г. Н. Сорбы в ФРГ: ценный опыт правового регулирования статуса национального меньшинства в немецкой и российской литературе. — 2005. — № 1.
  6. Гугнин, А. А. Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней. — 1997.
  7. . — Slovanský přehled, 1933. — № 26. — С. 152.
  8. Šołta, Jan и др. Nowy biografiski slownik k stawiznam a kulture Serbow. — 1984. — С. 115.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Luzhichani luzhicki serbi serboluzhichani sorbi vendi lugiyi nim Sorben zahidnoslov yanska narodnist korinne slov yanske naselennya sho prozhivaye na Pivdennomu Shodi Nimechchini Podilyayetsya na dva plemeni verhnih sorbiv kotri zhivut u Verhnij Luzhici ta nizhnih sorbiv samonazva vendi sho zhivut u Nizhnij Luzhici Ci dvi plemenni grupi movno ta kulturno vidriznyayutsya odna vid odnoyi LuzhichaniLuzhickij nacionalnij prapor Serbska chorhoj Prapor Verhnoyi Luzhici Prapor Nizhnoyi LuzhiciKilkist blizko 40 tis luzhichan z Verhnoyi Luzhici ta 20 tis z Nizhnoyi LuzhiciAreal Nimechchina 60 000Blizki do polyaki chehi kashubi slovaki inshi zahidni slov yani ta nimci zmishani shlyubi Mova luzhicka mova verhnoluzhicka nizhnoluzhicka nimeckaReligiya lyuteranstvo katolicizmU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Luzhichani plem ya Luzhicki serbi odna z chotiroh oficijno viznanih nacionalnih menshin Nimechchini razom z frizami i dancyami yaki mayut vlasni etno kulturni teritorialni avtonomiyi ta sinti i roma cigani yaki vlasnoyi teritoriyi ne mayut Luzhicki serbi mayut vlasnu avtonomnu teritoriyu movu oficijno viznanij v Nimechchini nacionalnij prapor i gimn Karta Luzhickih zemel u NimechchiniZmist 1 Istoriya 2 Suchasna doba 3 Kultura 4 Toponimi 5 Nacionalni simvoli 6 Literatura 7 Div takozh 8 Primitki 9 PosilannyaIstoriya RedaguvatiDokladnishe Luzhichani plem ya Luzhichani na mapi 1000 rokuSlov yanski plemena pochali zaselyati teritoriyu suchasnoyi Luzhici blizko 600 roku Upershe pro nih zgaduyut frankski hroniki na pochatku 30 h rokiv VII st V IX st posilivsya nastup germanskih plemen na zemli sorbiv Knyazi Dervan Miliduh Czimislav ta inshi namagalis protistoyati comu nastupu Do 990 roku zgadki pro nih duzhe epizodichni U 990 mu voni buli zavojovani nimcyami i z togo chasu yihni zemli stali chastinoyu nimeckogo politichnogo organizmu okrim korotkogo periodu 1018 1031 rokiv koli Luzhicya bula priyednana do Polskogo korolivstva U XIV st Luzhicya potrapila pid Chesku Koronu Same ci obstavini spriyali tomu sho luzhichani vizhili oskilki cheski volodari ne buli zacikavleni u znimechuvani slov yan Z XIII st z rozvitkom girnichorudnih rozrobok Luzhicki gori i Verhnyu Sileziyu postupovo zajnyali nimci U 1635 roci Luzhicya okrim Kotbusa stolici Nizhnoyi Luzhici pidporyadkuvalasya Saksonskomu knyazyu U 1815 mu bilsha chastina Luzhici bula viddana Prussiyi yaka provodila politiku znimechuvannya vsih slov yan sho prozhivali u yiyi kordonah Vidtodi Luzhicya bula podilena na Verhnyu Luzhicyu Oberlauzic i Nizhnyu Luzhicyu Niderlauzic bilsh mensh vidobrazhayuchi podil mizh dialektami luzhickoyi movi U period Reformaciyi bilshist luzhichan prijnyalo lyuteranstvo Reformaciya spriyala kulturnomu probudzhennyu luzhichan rozvitku pisemnosti Vodnochas vona posilila rozbizhnosti z polyakami yaki zalishilisya katolikami Rozvitok promislovosti u XIX na pochatku XX st prizvelo do poyavi shirokoyi smugi nimeckih poselen yaki pererizali luzhicku teritoriyu Vidtak utvorilosya lishe dva nevelikih izolovanih slov yanskih ostrivcya U 1918 1919 rokah luzhicki politiki zrobili sprobu stvoriti vilnu Luzhicku derzhavu Ale cya sproba zaznala nevdachi U fashistskij period usi luzhicki politichni i socialni organizaciyi buli zaboroneni Luzhichani peresliduvalisya yak j inshi nenimecki narodi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni u mezhah Nimeckoyi demokratichnoyi respubliki NDR buli zasnovani luzhicki shkoli vidavnictva teatri i bagato inshih kulturnih institutiv 1951 roku rozpochali svoyu robotu Institut dlya vivchennya luzhickoyi kulturi u Nimeckij akademiyi nauk ta Institut luzhickih studij 1 u Lejpcizkomu universiteti 2 U listopadi 1989 r Luzhicki Nacionalni Zbori vimagali vid nimeckoyi vladi vstanoviti dialog z luzhichanami i provesti rishuchi zmini u kerovanij derzhavoyu gromadskij organizaciyi Domovina Domowina U 1991 r Domovina peretvorilasya na nezalezhnu organizaciyu i luzhickij narodnij fond Luzhickij nacionalnij kostyum Nizhnya Luzhicya Suchasna mapa Luzhici verhnoluzhickoyu movoyu Suchasna doba RedaguvatiLuzhichani meshkayut perevazhno u shidnij Nimechchini na kordoni z Polsheyu i Chehiyeyu v okrugah Kotbus i Drezden na nimeckih zemlyah Saksoniya i Brandenburg 3 Bilsh kompaktno zhivut luzhichani katoliki u miscevosti dovkola Bautcena i Kamencya u Vittihenau Usogo v Nimechchini prozhivaye blizko 60 tis luzhichan z yakih 20 tis u Nizhnij Luzhici i 40 tis u Verhnij Luzhici 28 travnya 2008 roku luzhichanskij politik Stanislav Tillih stav ministr prezidentom Saksoniyi Vin ye pershim luzhichanskim golovoyu uryadu bilsh nizh za tisyacholittya luzhichansko nimeckogo spivisnuvannya v istoriyi Saksoniyi Luzhicki pisankiKultura RedaguvatiShiroko vidomi pashalni tradiciyi luzhichan Osterreiten tradicijna verhova yizda protyagom Velikodnya ta pisankarstvo Nimci nazivayut luzhichan Eier Maler pisankaryami cherez yih tradiciyu rozpisuvannya pisanok na Velikden cya nazva pokazuye najvazhlivishu risu luzhickoyi kulturi zv yazok z minuvshinoyu Ce agrarna kultura kultura selyan duzhe tradicijnij folklor yakij odnak ne maye niyakogo vplivu na suchasnu molod Dvomovnij dorogovkaz u LuzhiciToponimi RedaguvatiRyad toponimiv u Shidnij Nimechchini slov yanskogo pohodzhennya Nazvi dekilkoh vidomih mist u pivdenno shidnij Nimechchini pohodyat z luzhickoyi movi napriklad Lejpcig Bautcen Nazvi misc u Luzhici sho zakinchuyutsya na au abo ow owe ouwe tak samo mayut luzhicke korinnya Ce svidchennya togo sho Shidna Nimechchina bula naselena slov yanami she u rannoserednovichnu dobu Oskilki ci zemli uvijshli do skladu Nimechchini u bagatoh vipadkah slov yanski toponimi buli germanizovani Bagato mist u Luzhici mayut miski nadpisi dvoma movami nimeckoyu ta luzhickoyu Nacionalni simvoli RedaguvatiPrapor luzhickih serbiv ye polotnishe z sinoyi chervonoyi ta biloyi gorizontalnih smug Vpershe vikoristanij yak nacionalnij simvol u 1842 roci U 1848 roci prapor otrimav viznannya v seredovishi luzhichan 4 Stattya 25 Konstituciyi zemli Brandenburg mistit polozhennya pro serboluzhickij prapor Stattya 2 Konstituciyi Saksoniyi mistit polozhennya pro vikoristannya gerba i tradicijnih nacionalnih koloriv luzhickih serbiv U zakonah pro prava luzhickih serbiv Brandenburga i Saksoniyi mistitsya polozhennya pro vikoristannya serboluzhickoyi nacionalnoyi simvoliki gerba i nacionalnih koloriv 5 Nacionalnij gimn luzhickih serbiv z XX stolittya pisnya Prekrasna Luzhicya 6 Do cogo yaki gimn buli pisni She serbstvo ne zaginulo napisana G Zejlerom v 1840 roci 7 ta Nashe serbstvo povstaye z prahu napisana M Domashkoyu vikonuvalasya do 1945 roku 8 Literatura RedaguvatiKarl Markus Gaus Znikomi yevropejci Slidami sefardiv Sarayeva gotshejskih nimciv arbereshiv luzhichan i arumuniv Kiyiv Tempora 2016 T per Hristina Nazarkevich 300 s ISBN 978 617 569 292 9 Luzhicki serbi Posibnik z narodoznavstva Za red V Motornogo ta D Sholce Lviv Budishin Misioner 1997 268 s Felix Biermann Slawische Besiedlung zwischen Elbe Neisse und Lubsza Archaologische Studien zum Siedlungswesen und zur Sachkultur des fruhen und hohen Mittelalters Bonn 2000 Sebastian Beather Archaologie der westlichen Slawen Siedlung Wirtschaft und Gesellschaft im fruh und hochmittelalterlichen Ostmitteleuropa Berlin u a 2001 ISBN 3 11 017061 2 Elisabeth Friebe Die Sorbenpolitik in der DDR zwischen 1945 1957 Magisterarbeit Universitat Bremen Bremen 2006 PDF Datei 595 kB Karl Markus Gauss Die sterbenden Europaer Deutscher Taschenbuch Verlag Munchen 2002 ISBN 978 3 423 30854 0 Joachim Henning Archaologische Forschungen an Ringwallen in Niederungslage die Niederlausitz als Burgenlandschaft des ostlichen Mitteleuropa im fruhen Mittelalter In J Henning A T Ruttkay Hg Fruhmittelalterlicher Burgenbau in Mittel und Osteuropa Bonn 1998 S 9 29 Joachim Henning Der slawische Siedlungsraum und die ottonische Expansion ostlich der Elbe Ereignisgeschichte Archaologie Dendrochronologie In J Henning Hg Europa im 10 Jahrhundert Mainz 2002 131 146 Christian Lubke Das ostliche Europa Die Deutschen und das europaische Mittelalter Berlin 2004 ISBN 3 88680 760 6 Jasper von Richthofen Die Landeskrone bei Gorlitz eine bedeutende slawische Befestigung in der ostlichen Oberlausitz Arbeits und Forschungsberichte zur sachsischen Bodendenkmalpflege 45 2003 263 300 Jasper von Richthofen Hg Besunzane Milzener Sorben Die slawische Oberlausitz zwischen Polen Deutschen und Tschechen Schriftenreihe der Stadt Sammlungen fur Geschichte und Kultur Gorlitz N F Bd 37 Gorlitz Zittau 2004 Gertraud Eva Schrage Die Oberlausitz bis zum Jahr 1346 In Joachim Bahlke Hg Geschichte der Oberlausitz Leipzig 2001 55 97 Gertraud Eva Schrage Bautzen und das Land Milsza in der Zeit um 1000 In Jasper von Richthofen Hg Besunzane Milzner Sorben Die slawische Oberlausitz zwischen Polen Deutschen und Tschechen Gorlitz Zittau 2004 32 41 Alfried Wieczorek Hans Martin Hinz Hg Europas Mitte um 1000 Stuttgart 2000 ISBN 3 8062 1545 6 ISBN 3 8062 1544 8Div takozh RedaguvatiLuzhichani plem ya Luzhicya Luzhicki movi Serboluzhicka literatura Budishinskij mir Markgrafstvo Mejsen Luzhickij val Bili horvati Dalmaciya Tehaskij muzej kulturnoyi spadshini luzhichanPrimitki Redaguvati University of Leipzig Institute for Sorbian Studies Arhivovano 9 chervnya 2007 u Wayback Machine nim Der Spiegel Von Danen lernen heisst siegen lernen Arhivovano 31 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Gaus 2016 s 165 Rasy i narody M Nauka T 21 S 17 Andreeva G N Sorby v FRG cennyj opyt pravovogo regulirovaniya statusa nacionalnogo menshinstva v nemeckoj i rossijskoj literature 2005 1 Gugnin A A Vvedenie v istoriyu serboluzhickoj slovesnosti i literatury ot istokov do nashih dnej 1997 Slovansky prehled 1933 26 S 152 Solta Jan i dr Nowy biografiski slownik k stawiznam a kulture Serbow 1984 S 115 Posilannya Redaguvatihttp www serbja de Arhivovano 29 bereznya 2018 u Wayback Machine http www sorben wenden de Arhivovano 13 lyutogo 2019 u Wayback Machine sajt pro luzhicku kulturu takozh in English Luzhichani Arhivovano 4 travnya 2019 u Wayback Machine sajt luzhickoyi organizaciyi Domovina Domowina Gimn luzhickih serbiv Arhivovano 3 grudnya 2007 u Wayback Machine ros Obshestvo druzhby s Serboluzhichanimi Arhivovano 20 kvitnya 2019 u Wayback Machine M I Semiryaga Serboluzhichani Arhivovano 24 travnya 2011 u Wayback Machine Verhneluzhickij russkij slovar M Baucen 1974 Arhivovano 21 veresnya 2013 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Luzhichani amp oldid 39960791