Да́нці чи датча́ни (дан. danskere) — народ у Північній Європі, основне населення Данії, за походженням найтісніше пов'язані зі скандинавами норвежцями й шведами. Данська мова входить до германської групи. Звична релігія — лютеранство. Сучасні датчани походять від старожитнього північногерманського племені данів, яке виникло й мешкало у Сканії та на данських островах.
| Данці дан. danskere | |
|---|---|
| Кількість | 7 мільйонів |
| Ареал | Данія: 809 |
| Близькі до: | норвежці, шведи, німці, ісландці, фарерці і, в меншій мірі, фламандці, нідерландці, англійці та інші германці |
| Мова | данська |
| Релігія | лютеранство |
Етнонім Редагувати
Назва народу «датчани» має коріння в староукраїнській книжності. Ст.-укр. датчанинъ утворено за допомогою суфікса -анинъ від латинізованої основи Daticus. Середньолатинські назви Данії — Dacia, Datia і під її впливом грец. Δατία, являють собою середньовічне перенесення на досі невідому країну відомої назви, освяченої літературою, а саме — назви румунської Дакії (лат. Dacia). У подібний спосіб на норвежців було перенесено назву дунайського Норіка (Nōrici «норвежці» з лат. Nōricum). Такі іменування поширені в літературі з часів Саксона Граматика (лат.) та Ласкаря Канана (грец.) У вигляді прикметників (датський) вони відомі в книжній українсько-білоруській мові з XVI ст., звідки потрапили в староросійську в той же період.
У новій українській мові книжна традиція називати жителів Данії датчанами була продовжена в найпершій же публікації «Енеїди» Івана Котляревського.
У Данії Редагувати
Майже п'ять мільйонів мешкають у Данії. Етнічна данська меншість в близько 50 тисяч осіб у Південному Шлезвігу, Німеччина становить близько 10 % від населення регіону. У Данії це населення часто називають De danske syd for grænsen (данці за південним кордоном) або ж sydslesvigere (південні шлезвізці).
У політичному контексті Редагувати
Det danske folk (данський народ), як концепція, мав чималу вагу протягом піднесення етнічного націоналізму в 19 столітті й стосувався радше самоідентифікації, аніж правового статусу. До нього відносять осіб данської національності як у Данії, так і за кордоном, передовсім етнічних данців у Шлезвігу, колишній території Данії, що нині входить до складу Німеччини. На землях самої Данії до данського народу не зараховують жителів колишніх теренів Норвегії, — Фарерських островів чи Гренландії,— а також осіб німецької та інших меншин.
Джерела Редагувати
- Ковалев, Г. Ф. (1982). История русских этнических названий. (рос.). Воронеж. с. 81—82.
- Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 1. — С. 485.
- Коментар до Кн. II: «de Frothone … septimus rex Dacie» (бл. 1200 р.). Того ж часу хроніка «Brevis historia regum Dacie» Свена Аґґесена, першого данського історика. Книжна назва Dacia/Datia надійно усталюється як для Данії (regio Dacia), так і для скандинавської церковної провінції загалом: «Pro archiepiscopo de Datia» (лист 1175 р.)
- Васильев A. A. Ласкарь Канан, византийский путешественник XV века по Северной Европе и в Исландию // Сборник Харьковского историко-филологического общества в честь профессора В. П. Бузескула. — Харьков, 1914. — С. 397—402: «страна Датия (τῆς Δατίας = Дания)».
- «…з божей ласки король угорський, мєдський, кготський і датський, страх світу». Золтан Андраш. «Athila» М. Олаха в польском и белорусском переводах XVI века. — Ниредьхаза, 2004. — С. 121. Укр. видання: [1] [ 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] Історія о Аттілі, королі угорськом / Українська література XIV—XVI ст. — К., 1988. — С. 401.
- «Датчанин добре жеребцює».