www.wikidata.uk-ua.nina.az

Етнологія Етноло гія етнос народ логос наука вчення наука про пізнання народів прогресу і цивілізацій Вживається як рівн

Етнологія

Етноло́гія  (етнос — народ, логос — наука, вчення) — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. Вживається як рівнозначний з етнографією, або позначає окрему дисципліну. Першим, хто започаткував етнологічні теорії (біологічний дифузіонізм та культурний еволюціонізм), був Хосе де Акоста (1590), запропонувавши їх на прикладі розселення індіанців Америки.

Історія

У науковій обіг термін «етнологія» був введений ще в 1784 році А. Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В. Едвардса і Андре-Марі Ампера.

У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К. Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних.

Етнографія позначає науку описову, а етнологія — загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису.

Основні етнологічні школи

Еволюціонізм

Еволюціонізм — перша етнологічна теорія, формування якої почалося в середині 19 ст. Джерела її — у принципі розвитку в природознавстві, що завершився появою теорії еволюції. Свою основну задачу прибічники еволюціонізму в науці про культуру бачили в тому, щоб відкрити й пояснити загальні закономірності розвитку культури, у зіставленні рівнів розвитку культури різних народів. Представники еволюціонізму у Великій Британії — Герберт Спенсер, Едвард Тайлор, Джеймс Фрейзер, у Німеччині — Адольф Бастіан, Теодор Вайц, Генхір Шурц; у Франції — Шарль Летурно; у США — Льюїс Генрі Морган. Завдяки їх дослідженням культура, що раніше являла собою сукупність окремих типів і форм, набула цілісність, її було систематизовано.

Засновником еволюціонізму в етнології вважають Едварда Тайлора (1832 — 1917). Вважав, що всі культури проходять однаковий шлях еволюції від дикості до цивілізації; різні рівні розвитку культур різних народів не залежать від расових відмінностей. Теорії виродження Ж. де Местра Тайлор протиставив ідею прогресивного розвитку культури. При цьому він допускав можливість деградації культур в окремих випадках. У своїх роздумах він спирався на те, що людина — частина природи, що розвивається у зв'язку з її закономірностями. Всі люди однакові за своїми психологічним й інтелектуальним потенціалом. Він стверджував, що еволюція культури іманентна.

Герберт Спенсер запропонував концепцію еволюції як особливого типу послідовних змін культурних феноменів від однорідних (гомогенності) до узгодженої неоднорідності (гетерогенність). Проводив аналогію суспільства й організму. Культури (або суспільства) розвиваються під впливом зовнішніх (географічне середовище, сусідні культури) й внутрішніх (фізична природа людини, розбіжності психологічних якостей) факторів. «Відсталі» культури були створені фізично, інтелектуально й морально нерозвинутими людьми. Із ранніх стадій людської передісторії продовжується повільна адаптація людьми природи.

Виділив два боки історичного розвитку суспільства — диференціація та інтеграція. Розвиток починається з кількісного зростання, збільшення кількості елементів, що складають культуру. Кількісне зростання веде до диференціації цілого на окремі частини.

Адольф Бастіан вважав, що всі люди на ранньому етапі розвитку людства мали однакову психічну структуру — систему адаптації до історично-географічних умов. Це підтверджується тим, що елементарні ідеї багатьох культур схожі між собою. Розвиток суспільства відбувається в формі кругообігу. Цикл розвитку може продовжуватися, якщо для цього є стимули. Чим більше народ пов'язаний із географічним середовищем, тим менше він піддається історичним змінам.

Льюїс Генрі Морган (1818 — 1881) досліджував місто й роль родового строю в історії людства, історію формування сімейно-шлюбних відносин, періодизація історії людства.

Усю історію він поділив на два періоди: ранній — організація, що базується на родах, племенах; пізній — політична організація, що заснована на різних відношеннях людей до території та власності.

Зробив спробу періодизації первісної культури. Це дозволило об'єднати етнографічні, історичні й археологічні факти.

Із теорій еволюціоністів було зроблено ідеологічний висновок: якщо всі народи розвиваються за єдиною схемою і верхівкою в цій схемі вважають європейське суспільство, то імперії, що захоплюють нові колонії, допомагають їм таким чином пришвидшити розвиток.

Проте представники еволюціонізму не намагалися пояснити причину виникнення культури.

Дифузіонізм

До кінця 19 ст. відбулися зміни в етнології: безпосередніми етнографічними дослідженнями займалися підготовлені науковці, а не торговці й місіонери, як це було раніше. Методологічна криза еволюціонізму призвела до появи дифузіоністичних шкіл, які протиставили еволюціонізму вивчення обмеженого кола історичних проблем. Їх ціль — показати просторово поширені культури або окремі культурні елементи, виявити області їх походження.

Термін «дифузія» (лат. — поширення) було запозичено з фізики. В етнокультурології став означати поширення культурних явищ через контакти між народами (торгівля, переселення, завоювання і т. д.).

У Скандинавії існував історично-географічний напрям дифузіонізму (представник — Ерік Норденшельд), у Німеччині — культурно-історичний (Фриц Гребнер, Вільгельм Шмідт) та антропогеографічний (Лео Фробеніус), у Північній Америці ідеї дифузіонізму були втілені в теорії культурних ареалів (Едуард Сепір, Мелвілл, Герсковіц), у Великій Британії цей напрям розвивався у рамках геополітичної школи (Графтон Еліот-Сміт, Вільям Ріверс).

Засновником дифузіонізму є Фрідріх Ратцель. Він звернув увагу на закономірності розповсюдження явищ культури за країнами та зонами. У своїх дослідженнях виявляв загальну картину розселення людства по землі й розвиток культури у зв'язку з географічними умовами. Вважав, що роль розповсюдження етнографічних предметів у спілкуванні між народами набагато більша, ніж розповсюдження мов або расових характеристик. Предмети залишаються на території навіть тоді, коли народ припинив існування, тому вивчення географічного розповсюдження предметів є найважливішим при дослідженні культури.

Лео Фробеніус створив концепцію морфології культури, став засновником теорії «культурних кіл». Вважав, що культури — організми, що існують за загальними законами всього живого. Зміни в культурі відбуваються через те, що поширюються не окремі елементи, а цілі комплекси культурних явищ. Люди — продукт або об'єкт культури, який розповсюджує її, а не створює. Кожна культура має власний характер — «пайдеум» — це культурно-психологічне поняття, духовна структура народу. Ділив культури на жіночі й чоловічі. Досліджував африканські культури, серед яких виокремив два типи: теллургічна культура (направлена вгору від землі) й хтонічна (направлена до землі).

Фріц Гребнер (1870 — 1934) головною проблемою етнології вважав розробку методу дослідження культурно-історичних зв'язків або самостійного походження культур. Вважав, що в історії культури нема закономірностей.

Соціологічна школа

Представники школи вважали головним предметом етнології людське суспільство, адже воно не може бути зведене до простого поєднання індивідів. Суспільство — система моральних зв'язків між людьми.

Значні представники цієї школи — Еміль Дюркгейм (1858–1917), К. Леві-Строс, Л. Леві-Брюль, М. Мосса.

Людська свідомість існує в двох формах: як індивідуальна та як колективна. Перша специфічна для кожної людини. Друга єдина для всієї групи. Колективна свідомість виражається в колективних уявленнях — релігії, міфах, нормах моралі, права.

Леві-Брюль є автором теорії дологічного мислення. Таке мислення не оминає протиріч, його не можна відокремити від емоцій. Воно впливає на нервову систему. Людина сприймає не окремі явища, а їх комплекси. Згідно з законом партиціпації предмет може мислитися самим собою й чимось іншим, бути в різних місцях одночасно.

Функціоналізм

Українська етнологія

Українська етнологія — наука, яка чи не найбільше постраждала за роки радянської влади. Оформившись у середині XIX ст. як окрема, самостійна наукова дисципліна з власними об'єктом та предметом дослідження, у 20-30-х рр. ХХ ст. вона майже зникла з площини суспільних наук, зазнавши відчутних утисків та болючих втрат. Це виразилось як у фізичному знищенні українських фахівців-етнологів, так і у фальсифікації окремих сторінок її історії, приниженні внеску вітчизняних учених у розвиток науки, постановку та вирішення багатьох важливих теоретичних та практичних питань. Та попри все, українська етнологія розвивається, а її історія досліджується.

Див. також

Етнологія
у сестринських Вікіпроєктах
Етнологія у Вікісховищі?

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 16 березня 2015. 
  2. Термін запропонував батько Жан-Жака Ампера в ессе «Essai sur la philosophie des sciences ou Exposition analytique d'une classification naturelle de toutes les connaissances humaines» (1834)
  3. Капелюшний, В. П. Українська етнологія у європейському контексті (друга половина ХІХ ст. — 20-ті рр. ХХ ст.) / Капелюшний В. П., Казакевич Г. М., Чернищук Н. В. — Вінниця: [Нілан-ЛТД], 2013. — 209 c. ISBN 978617-7121-03-8
  4. Розстріляне відродження
  5. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України

Джерела

  • Етнографічне районування України. Що город, то норов, що село, то звичай. Українське прислів'я [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
  • Садохін О. Етнологія. — Москва, 2000 (рос.)
  • Стефаненко Т. «Етнопсихологія». — Москва, 2004 (рос.)

Література

  1. Етнос і соціум. — К., 1993.
  2. Життя етносу: соціокультурні нариси: Навчальний посібник. — К., 1997.
  3. Кафарський В. І., Савчук Б. П. Етнологія: Навчальний посібник. — К., 2008.
  4. Лозко Г. Українська етнологія. — К., 2005.
  5. Пономарьов А. В. Українська етнографія на порозі нового етапу розвитку. — К., 1990.
  6. Українська етнологія: навч. посіб. / Б. Савчук. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. — 559 с. — ISBN 966-688-073-4.
  7. (рос.) Культурная антропология: Учебное пособие / Под ред. Ю. Н. Емельянова, Н. Г. Скворцова. — СПб., 1996.
  8. (рос.) Леви-Стросс К. Структурная антропология. — М., 1983.
  9. (рос.) Лурье C. B. Историческая этнология. — M., 1997.
  10. (рос.) Орлова Э. А. Введение в социальную и культурную антропологию. — М., 1994.
  11. (рос.) Садохин А. П., ГрушевицкаяТ. Г. Этнология. — М., 2000.
  12. (рос.) Чеснов Я. Лекции по исторической этнологии. — M., 1997.

Посилання

Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Etnolo giya etnos narod logos nauka vchennya nauka pro piznannya narodiv progresu i civilizacij Vzhivayetsya yak rivnoznachnij z etnografiyeyu abo poznachaye okremu disciplinu Pershim hto zapochatkuvav etnologichni teoriyi biologichnij difuzionizm ta kulturnij evolyucionizm buv Hose de Akosta 1590 zaproponuvavshi yih na prikladi rozselennya indianciv Ameriki 1 Zmist 1 Istoriya 2 Osnovni etnologichni shkoli 2 1 Evolyucionizm 2 2 Difuzionizm 2 3 Sociologichna shkola 2 4 Funkcionalizm 3 Ukrayinska etnologiya 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 Literatura 8 PosilannyaIstoriya RedaguvatiU naukovij obig termin etnologiya buv vvedenij she v 1784 roci A Shavannom prote spravzhnye poshirennya vin nabuv lishe u pershij polovini XIX st zavdyaki robotam V Edvardsa i Andre Mari Ampera 2 U riznih naukovih shkolah ta u rizni periodi etnologiya mala neodnoznachnij status i yak nauka pro narodi na vidminu vid antropologiyi nauki pro lyudinu i yak chastina socialnoyi antropologiyi i yak disciplina opisova i navpaki teoretichna galuz znannya Zgidno z najbilsh ustalenoyu koncepciyeyu K Levi Strosa etnologiya ye promizhnim etapom u procesi naukovogo piznannya lyudini vzagali Etnologiya ce pershij krok do sintezu znan ta filosofsko sociologichnogo osmislennya empirichnih danih Etnografiya poznachaye nauku opisovu a etnologiya zagalnoteoretichnu yaka rozv yazuye zagalni narodoznavchi problemi Prote take rozmezhuvannya dosit umovne bo etnografiya ne viklyuchaye uzagalnen teoretichnogo planu tak samo yak etnologiya zastosovuye metodi opisu Osnovni etnologichni shkoli RedaguvatiEvolyucionizm Redaguvati Evolyucionizm persha etnologichna teoriya formuvannya yakoyi pochalosya v seredini 19 st Dzherela yiyi u principi rozvitku v prirodoznavstvi sho zavershivsya poyavoyu teoriyi evolyuciyi Svoyu osnovnu zadachu pribichniki evolyucionizmu v nauci pro kulturu bachili v tomu shob vidkriti j poyasniti zagalni zakonomirnosti rozvitku kulturi u zistavlenni rivniv rozvitku kulturi riznih narodiv Predstavniki evolyucionizmu u Velikij Britaniyi Gerbert Spenser Edvard Tajlor Dzhejms Frejzer u Nimechchini Adolf Bastian Teodor Vajc Genhir Shurc u Franciyi Sharl Leturno u SShA Lyuyis Genri Morgan Zavdyaki yih doslidzhennyam kultura sho ranishe yavlyala soboyu sukupnist okremih tipiv i form nabula cilisnist yiyi bulo sistematizovano Zasnovnikom evolyucionizmu v etnologiyi vvazhayut Edvarda Tajlora 1832 1917 Vvazhav sho vsi kulturi prohodyat odnakovij shlyah evolyuciyi vid dikosti do civilizaciyi rizni rivni rozvitku kultur riznih narodiv ne zalezhat vid rasovih vidminnostej Teoriyi virodzhennya Zh de Mestra Tajlor protistaviv ideyu progresivnogo rozvitku kulturi Pri comu vin dopuskav mozhlivist degradaciyi kultur v okremih vipadkah U svoyih rozdumah vin spiravsya na te sho lyudina chastina prirodi sho rozvivayetsya u zv yazku z yiyi zakonomirnostyami Vsi lyudi odnakovi za svoyimi psihologichnim j intelektualnim potencialom Vin stverdzhuvav sho evolyuciya kulturi imanentna Gerbert Spenser zaproponuvav koncepciyu evolyuciyi yak osoblivogo tipu poslidovnih zmin kulturnih fenomeniv vid odnoridnih gomogennosti do uzgodzhenoyi neodnoridnosti geterogennist Provodiv analogiyu suspilstva j organizmu Kulturi abo suspilstva rozvivayutsya pid vplivom zovnishnih geografichne seredovishe susidni kulturi j vnutrishnih fizichna priroda lyudini rozbizhnosti psihologichnih yakostej faktoriv Vidstali kulturi buli stvoreni fizichno intelektualno j moralno nerozvinutimi lyudmi Iz rannih stadij lyudskoyi peredistoriyi prodovzhuyetsya povilna adaptaciya lyudmi prirodi Vidiliv dva boki istorichnogo rozvitku suspilstva diferenciaciya ta integraciya Rozvitok pochinayetsya z kilkisnogo zrostannya zbilshennya kilkosti elementiv sho skladayut kulturu Kilkisne zrostannya vede do diferenciaciyi cilogo na okremi chastini Adolf Bastian vvazhav sho vsi lyudi na rannomu etapi rozvitku lyudstva mali odnakovu psihichnu strukturu sistemu adaptaciyi do istorichno geografichnih umov Ce pidtverdzhuyetsya tim sho elementarni ideyi bagatoh kultur shozhi mizh soboyu Rozvitok suspilstva vidbuvayetsya v formi krugoobigu Cikl rozvitku mozhe prodovzhuvatisya yaksho dlya cogo ye stimuli Chim bilshe narod pov yazanij iz geografichnim seredovishem tim menshe vin piddayetsya istorichnim zminam Lyuyis Genri Morgan 1818 1881 doslidzhuvav misto j rol rodovogo stroyu v istoriyi lyudstva istoriyu formuvannya simejno shlyubnih vidnosin periodizaciya istoriyi lyudstva Usyu istoriyu vin podiliv na dva periodi rannij organizaciya sho bazuyetsya na rodah plemenah piznij politichna organizaciya sho zasnovana na riznih vidnoshennyah lyudej do teritoriyi ta vlasnosti Zrobiv sprobu periodizaciyi pervisnoyi kulturi Ce dozvolilo ob yednati etnografichni istorichni j arheologichni fakti Iz teorij evolyucionistiv bulo zrobleno ideologichnij visnovok yaksho vsi narodi rozvivayutsya za yedinoyu shemoyu i verhivkoyu v cij shemi vvazhayut yevropejske suspilstvo to imperiyi sho zahoplyuyut novi koloniyi dopomagayut yim takim chinom prishvidshiti rozvitok Prote predstavniki evolyucionizmu ne namagalisya poyasniti prichinu viniknennya kulturi Difuzionizm Redaguvati Do kincya 19 st vidbulisya zmini v etnologiyi bezposerednimi etnografichnimi doslidzhennyami zajmalisya pidgotovleni naukovci a ne torgovci j misioneri yak ce bulo ranishe Metodologichna kriza evolyucionizmu prizvela do poyavi difuzionistichnih shkil yaki protistavili evolyucionizmu vivchennya obmezhenogo kola istorichnih problem Yih cil pokazati prostorovo poshireni kulturi abo okremi kulturni elementi viyaviti oblasti yih pohodzhennya Termin difuziya lat poshirennya bulo zapozicheno z fiziki V etnokulturologiyi stav oznachati poshirennya kulturnih yavish cherez kontakti mizh narodami torgivlya pereselennya zavoyuvannya i t d U Skandinaviyi isnuvav istorichno geografichnij napryam difuzionizmu predstavnik Erik Nordensheld u Nimechchini kulturno istorichnij Fric Grebner Vilgelm Shmidt ta antropogeografichnij Leo Frobenius u Pivnichnij Americi ideyi difuzionizmu buli vtileni v teoriyi kulturnih arealiv Eduard Sepir Melvill Gerskovic u Velikij Britaniyi cej napryam rozvivavsya u ramkah geopolitichnoyi shkoli Grafton Eliot Smit Vilyam Rivers Zasnovnikom difuzionizmu ye Fridrih Ratcel Vin zvernuv uvagu na zakonomirnosti rozpovsyudzhennya yavish kulturi za krayinami ta zonami U svoyih doslidzhennyah viyavlyav zagalnu kartinu rozselennya lyudstva po zemli j rozvitok kulturi u zv yazku z geografichnimi umovami Vvazhav sho rol rozpovsyudzhennya etnografichnih predmetiv u spilkuvanni mizh narodami nabagato bilsha nizh rozpovsyudzhennya mov abo rasovih harakteristik Predmeti zalishayutsya na teritoriyi navit todi koli narod pripiniv isnuvannya tomu vivchennya geografichnogo rozpovsyudzhennya predmetiv ye najvazhlivishim pri doslidzhenni kulturi Leo Frobenius stvoriv koncepciyu morfologiyi kulturi stav zasnovnikom teoriyi kulturnih kil Vvazhav sho kulturi organizmi sho isnuyut za zagalnimi zakonami vsogo zhivogo Zmini v kulturi vidbuvayutsya cherez te sho poshiryuyutsya ne okremi elementi a cili kompleksi kulturnih yavish Lyudi produkt abo ob yekt kulturi yakij rozpovsyudzhuye yiyi a ne stvoryuye Kozhna kultura maye vlasnij harakter pajdeum ce kulturno psihologichne ponyattya duhovna struktura narodu Diliv kulturi na zhinochi j cholovichi Doslidzhuvav afrikanski kulturi sered yakih viokremiv dva tipi tellurgichna kultura napravlena vgoru vid zemli j htonichna napravlena do zemli Fric Grebner 1870 1934 golovnoyu problemoyu etnologiyi vvazhav rozrobku metodu doslidzhennya kulturno istorichnih zv yazkiv abo samostijnogo pohodzhennya kultur Vvazhav sho v istoriyi kulturi nema zakonomirnostej Sociologichna shkola Redaguvati Predstavniki shkoli vvazhali golovnim predmetom etnologiyi lyudske suspilstvo adzhe vono ne mozhe buti zvedene do prostogo poyednannya individiv Suspilstvo sistema moralnih zv yazkiv mizh lyudmi Znachni predstavniki ciyeyi shkoli Emil Dyurkgejm 1858 1917 K Levi Stros L Levi Bryul M Mossa Lyudska svidomist isnuye v dvoh formah yak individualna ta yak kolektivna Persha specifichna dlya kozhnoyi lyudini Druga yedina dlya vsiyeyi grupi Kolektivna svidomist virazhayetsya v kolektivnih uyavlennyah religiyi mifah normah morali prava Levi Bryul ye avtorom teoriyi dologichnogo mislennya Take mislennya ne ominaye protirich jogo ne mozhna vidokremiti vid emocij Vono vplivaye na nervovu sistemu Lyudina sprijmaye ne okremi yavisha a yih kompleksi Zgidno z zakonom participaciyi predmet mozhe mislitisya samim soboyu j chimos inshim buti v riznih miscyah odnochasno Funkcionalizm RedaguvatiUkrayinska etnologiya RedaguvatiUkrayinska etnologiya nauka yaka chi ne najbilshe postrazhdala za roki radyanskoyi vladi Oformivshis u seredini XIX st yak okrema samostijna naukova disciplina z vlasnimi ob yektom ta predmetom doslidzhennya 3 u 20 30 h rr HH st vona majzhe znikla z ploshini suspilnih nauk zaznavshi vidchutnih utiskiv ta bolyuchih vtrat Ce virazilos yak u fizichnomu znishenni ukrayinskih fahivciv etnologiv 4 tak i u falsifikaciyi okremih storinok yiyi istoriyi prinizhenni vnesku vitchiznyanih uchenih u rozvitok nauki postanovku ta virishennya bagatoh vazhlivih teoretichnih ta praktichnih pitan Ta popri vse ukrayinska etnologiya rozvivayetsya a yiyi istoriya doslidzhuyetsya 5 Div takozh RedaguvatiEtnologiyau sestrinskih Vikiproyektah Etnologiya u Vikishovishi EtnografiyaPrimitki Redaguvati Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2012 Procitovano 16 bereznya 2015 Termin zaproponuvav batko Zhan Zhaka Ampera v esse Essai sur la philosophie des sciences ou Exposition analytique d une classification naturelle de toutes les connaissances humaines 1834 Kapelyushnij V P Ukrayinska etnologiya u yevropejskomu konteksti druga polovina HIH st 20 ti rr HH st Kapelyushnij V P Kazakevich G M Chernishuk N V Vinnicya Nilan LTD 2013 209 c ISBN 978617 7121 03 8 Rozstrilyane vidrodzhennya Institut mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi imeni M T Rilskogo NAN UkrayiniDzherela RedaguvatiEtnichnij dovidnik O Mandebura Noga Etnografichne rajonuvannya Ukrayini Sho gorod to norov sho selo to zvichaj Ukrayinske prisliv ya Arhivovano 12 bereznya 2007 u Wayback Machine Sadohin O Etnologiya Moskva 2000 ros Stefanenko T Etnopsihologiya Moskva 2004 ros Literatura RedaguvatiEtnos i socium K 1993 Zhittya etnosu sociokulturni narisi Navchalnij posibnik K 1997 Kafarskij V I Savchuk B P Etnologiya Navchalnij posibnik K 2008 Lozko G Ukrayinska etnologiya K 2005 Ponomarov A V Ukrayinska etnografiya na porozi novogo etapu rozvitku K 1990 Ukrayinska etnologiya navch posib B Savchuk Ivano Frankivsk Lileya NV 2004 559 s ISBN 966 688 073 4 ros Kulturnaya antropologiya Uchebnoe posobie Pod red Yu N Emelyanova N G Skvorcova SPb 1996 ros Levi Stross K Strukturnaya antropologiya M 1983 ros Lure C B Istoricheskaya etnologiya M 1997 ros Orlova E A Vvedenie v socialnuyu i kulturnuyu antropologiyu M 1994 ros Sadohin A P GrushevickayaT G Etnologiya M 2000 ros Chesnov Ya Lekcii po istoricheskoj etnologii M 1997 Posilannya RedaguvatiSkripnik G A Etnologiya etnografiya narodoznavstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 64 672 s il ISBN 966 00 0610 1 Kapelyushnij V Etnologiya Specialni istorichni disciplini Dovidnik Navchalnij posibnik dlya studentiv vishih navchalnih zakladiv Redkol V A Smolij gol red I N Vojcehivska ker avt kol V V Tomazov M F Dmitriyenko ta in K Libid 2008 C 255 264 ISBN 978 966 06 0538 1 Etnologiya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 356 Etnologiya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 422 1000 ekz Otochennya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1259 1261 1000 ekz Vebsajt institutu mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi im M T Rilskogo NAN Ukrayini Zhurnal Narodna tvorchist ta etnografiya Materiali do ukrayinskoyi etnologiyi T 18 Etnogr komis Nauk t va im Shevchenka u Lvovi U Lvovi Nakladom Nauk t va im Shevchenka 1909 284 s Arhivovano 15 kvitnya 2021 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z etnologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Etnologiya amp oldid 39808274