Марі́я Фе́дорівна Дмитріє́нко (псевд.: Данка Мар'яненко; 19 березня 1935, Таганрог — 22 травня 2022, м. Київ, Україна) — фахівець із спеціальних історичних дисциплін, джерелознавець, дослідниця проблем середньовіччя та історії етнонаціональних спільнот.
| Дмитрієнко Марія Федорівна | |
|---|---|
| Народилася | 19 березня 1935 м. Таганрог |
| Померла | 22 травня 2022 (87 років) |
| Місце проживання | СРСР→ Україна |
| Країна | СРСР Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Київський університет |
| Галузь | Джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни |
| Заклад | Інститут історії України НАН України |
| Вчене звання | Професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Іван Гуржій |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
Життєпис Редагувати
Закінчила історично-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1958 році. 1963—1965 — аспірантка Інституту історії АН УРСР. Захистила кандидатську дисертацію «Більшовицька преса України 1917—1918 рр. як історичне джерело» (1965, науковий керівник — член-кореспондент АН УРСР Іван Гуржій). Докторська дисертація «Листівки більшовицьких організацій України як історичне джерело. 1917—1920 рр.» (1985).
- 1958—1963 рік — редактор Держполітвидаву УРСР та журналу «Наука і життя».
- 1965—1972 — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.
- 1973—1978 — молодший науковий співробітник, ЦНБ АН УРСР,
- 1978—1986 — старший науковий співробітник відділу наук. інформації із суспільних наук АН УРСР.
- 1986—1994 — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач сектору історичної географії і картографії.
- 1994—2006 — завідувач відділу спеціальних історичних дисциплін.
- 2006 — старший науковий співробітник відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України.
- 1992—1998 — член Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта»;
- 1992— член-засновник, член Головної ради Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги;
- 1992—1999 — член комісії Верховної Ради України з питань заснувань державних нагород.
Автор понад 500 наукових статей, рецензій, розвідок, з них 30 — наукових монографій (видані 9 мовами); відповідальний редактор заснованих нею у відділі спеціальних дисциплін збірок наукових праць «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики», «Історико-географічні дослідження в Україні» (1994, 1995), член редколегії «Українського історичного журналу» та багатотомної «Енциклопедії історії України», член Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України (1994—2005); член Комісії НБУ з питань дизайну національної валюти (2004—2005) та комісії НБУ з питань карбування ювілейних та пам'ятних монет (з 1997).
Нагороджена орденом княгині Ольги І, ІІ і ІІІ ст. (1998, 2004, 2007). Професор (2001). Заслужений діяч науки та техніки України (1995). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл праць «Українська фалеристика і боністика» (1999). Академік Міжнародної слов'янської академії наук (1998), член Національної спілки журналістів України (1962).
Основні праці Редагувати
- Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини. — К., 2004 (у співавт.).(укр.)
- Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріал. карти. — К., 2000 (кер. авт. колективу, у співавт.).(укр.)
- Все про Україну: У 2 ч. — К., 1998 (у співавт.).(укр.)
- Гроші в Україні. Факти і документи. — К., 1998 (керівник авт. колективу, у співавт.).(укр.)
- Короткий нарис міської геральдики Поділля. — К., 1996 (у співавт.).(укр.)
- Специальные исторические дисциплины. Учеб. пособие. — К., 1992 (у співавт.). (рос.)
- Свет революционного века: [Юрий Коцюбинский]. — М., 1985. (рос.)
- Листівки більшовицьких організацій України 1917—1920 рр. як історичне джерело. — К., 1983.(укр.)
- Більшовицька преса України як історичне джерело. — К., 1967. 2-е вид. — Л., М., 1979.(укр.)
- Тбілісі, 1973 (груз.)
- Советская Украина. — М., 1972 (англ.) (ісп.) (нім.) (фр.)
- Командарм. — Будапешт, 1972 (угор.)
- Украинцы в семье братских народов. — Тбилиси, 1971 (груз.)
- Васильев О. А., Дмитриенко М. Ф. Лайош Гавро. — М., 1977. (рос.)
- Веласкес. — М., 1965. — (Жизнь замечательных людей) (рос.)
Література Редагувати
- Томазов В., Ясь О. Дмитрієнко Марія Федорівна [некролог] // Український історичний журнал. – 2022. – № 3. – С. 235–237. https://www.academia.edu/83874219
- Кияни: Бібліограф. словник. — К., 2004.(укр.)
- Хто є хто в Україні — К., 2004.(укр.)
- Українські історики ХХ ст.: Бібліограф. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 2: У 2 ч. — Ч 1. — К., Львів, 2003.(укр.)
- Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю). Довідник. — Т. 1. — К., Кам'янець-Подільський, 2003.(укр.)
- Жінки — вчені Києва. — К., 2003.(укр.)
- Жінки України: Бібліограф. енциклопед. словник. — К., 2001.(укр.)
- Джерелознавство історії України. Довідник. — К., 1998.(укр.)
- Вчені Інституту історії України: Бібліограф. довідник / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.(укр.)
- Маркітан Л. Жінка. Історик. Журналіст // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць на пошану д. і. н. М. Ф. Дмитрієнко. — К., 1997. — Число 2.(укр.)
- Пінчук Ю. А. Захист докторської дисертації М. Ф. Дмитрієнко // УІЖ. — 1986. — № 3.(укр.)
Джерела Редагувати
Дмитрієнко Марія Федорівна — ст. наук.співр., д.і.н., проф [ 23 травня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)