www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нерухома драбина Координати 31 46 41 пн ш 35 13 47 сх д 31 778306 пн ш 35 229861 сх д 31 778306 35 229861 дерев яна драб

Нерухома драбина

Координати: 31°46′41″ пн. ш. 35°13′47″ сх. д. / 31.778306° пн. ш. 35.229861° сх. д. / 31.778306; 35.229861

Нерухома драбина — дерев'яна драбина, що приставлена до правого вікна другого ярусу фасаду храму Гробу Господнього в Старому місті в Єрусалимі. Драбина спирається на карниз і приставлена до вікна, що знаходиться у володінні Вірменської апостольської церкви. Драбина є одним із символів міжконфесійних розбіжностей у християнстві. Розташування драбини на своєму місці означає дотримання угоди «Статус-кво Святої землі»[en] між шістьма християнськими конфесіями, що володіють храмом — не рухати, не ремонтувати і не змінювати нічого в храмі без згоди всіх шести конфесій.

«Нерухома драбина», Храм Гробу Господнього.

Історія ред.

Поява нерухомої драбини на фасаді храму Гробу Господнього пов'язана з конфліктом між християнськими конфесіями за право контролю над святинями храму Господнього і поділом храму між шістьма християнськими конфесіями. Різними частинами храму зараз володіють Католицька церква, Єрусалимська православна церква, Вірменська апостольська церква, Сирійська православна церква, Ефіопська православна церква і Коптська православна церква.

Попередня історія ред.

Фасад храма. Гравюра на дереві, Бернарда фон Брейденбаха[de], 1486 рік

Боротьба за контроль над християнськими святинями Єрусалима велася з часів подій, описаних у Новому Заповіті.

З XVI століття міжконфесійні конфлікти між християнами за право контролювати святині набувають все більш запеклих форм. У цих конфліктах брали участь майже всі християнські конфесії, але особливо ворогували католики й православні греки — найбільш масові, багаті та впливові громади.

У період перебування Єрусалима під владою єгипетських мамлюків (XIV—XV століття) францисканці, завдяки європейським монархам, які надавали їм фінансову та політичну підтримку, зуміли закріпити за собою статус «охоронців храму Гробу Господнього», а також деяких інших святих місць. Православні греки, намагаючись оскаржити надані францисканцям права, як головний аргумент на свою користь пред'являли нібито отриманий ними в VII столітті від халіфа Умара указ про передачу їм всіх прав на християнські святині. Католики, своєю чергою, оскаржували автентичність цього документа, називали його більш пізньою підробкою і звертали увагу, що в VII столітті християнство ще було єдиним і тому указ халіфа, навіть якщо він автентичний, поширювався на всі християнські конфесії. Католики також посилалися на свою наступність від хрестоносців і звинувачували православних у неучасті в Хрестових походах.

Християни не обмежувалися лайкою та письмовими доносами один на одного, які православні та католики надсилали в Константинополь. Часто було достатньо навіть найменшого приводу, щоб між ченцями спалахувала кровопролитна бійка. Ці безладні сцени описані багатьма паломниками, зокрема й іноком Парфенієм (Агеєвим), який відвідав Єрусалим у 1845 році. Він розповідав про справжню бійню у каплиці Голгофи, що виникла через те, що католики під час богослужіння намагалися замінити на престолі грецьку пелену на свою власну. Греки «принесли з кухні багато дров, і пішла на Голгофі бійка і війна. Греки били дровами, а франки свічками, а після і вони принесли дрова. Турки вже кинулися рознімати, але й у них рушниці забрали; і вони кинулися рятувати Божий гріб та Воскресенський храм… Ми ж не знали — куди бігти, від страху заціпеніли». Нерідко такі бійки призводили до загибелі людей та завдавали великих матеріальних збитків храму. Часто втручання турецьких стражників та самого паші рятували не лише життя ченців, але й сам храм від руйнування.

Конфлікти в храмі Гробу Господнього відбувалися постійно. Османська влада видала укази, що регулювали відносини між християнськими конфесіями — такі укази були видані у 1604, 1637, 1673, 1757 та 1852 роках.

У 1719 році францисканці здобули дипломатичну перемогу, — спеціальним фірманом султана їм було надано дозвіл самостійно, без участі інших християнських конфесій, здійснити реставраційні роботи в храмі Гробу Господнього.

Султанський фірман 1757 року і «Статус-кво» ред.

«Нерухома драбина» на літографії Девіда Робертса, 1842 рік.

У 1757 році францисканці почали будувати перед Кувуклією свій вівтар, багато прикрашений дарами, отриманими з різних європейських країн. На Великдень 1757 року в храм вдерся натовп греків, підбурюваних православними ченцями, з метою перешкодити будівництву вівтаря. Францисканці зачинились у своїх келіях. Грецькі ієрархи направили до Константинополя звіт про цей інцидент, звинувачуючи католиків у «прихованій ворожості» владі Османської імперії.

Султан Осман III, бажаючи запобігти заколотам серед православного населення імперії, спеціальним фірманом обмежив права католиків на святині в Святій землі і передав у володіння Грецькій церкві храм Різдва Христового, гробницю Пресвятої Діви Марії та закріпив за обома конфесіями рівні права в храмі Гроба Господнього. Деякі джерела стверджують, що прийняття фірмана 1757 року лобіював Великий візир Коджа-Мехмед Рагип-паша, який, як вважається, отримав від греків великий хабар. Французький посол граф де Верженн, який намагався протестувати проти прийнятого рішення, отримав від Рагиба-паші відповідь: «Ці місця належать султану, і він передає їх кому захоче; можливо, вони завжди були в руках франків, але сьогодні Його Величність бажає, щоб вони належали грекам».

Фірман 1757 року послужив першою документальною основою для встановлення своєрідних правил розділу християнських святинь між кількома християнськими конфесіями. Розподіл прав, який був закріплений фірманом 1757 року і повторно підтверджено фірманом в 1852 році, отримало назву «Статус-кво Святої землі[en]». Нині це єдині документи, на основі яких керуються та функціонують головні християнські храми. Положення «Статус-кво Святої землі» бездоганно дотримувалися і дотримуються усіма владами, в юрисдикції яких у різний час знаходилися ці території — британськими владами підмандатної Палестини, Йорданії, Ізраїлю.

Вперше Нерухома драбина згадується в 1757 році у фірмані султана Абдул-Хаміда I і пізніше в 1852 році в указі султана Абдул-Меджіда I.

Дата встановлення драбини на фасаді ред.

Гравюра, Едвард Файнден, 1834 рік
Гравюра, Ельзеар Горн, 1728 рік

Точна дата появи драбини на фасаді храму невідома. Можливо, найстарішим зображенням драбини є гравюра ченця-францисканця Ельзеара Горна[de], яку Кустодія Святої Землі датує 1728 роком. Також драбина зображена на гравюрі Едварда Файндена[en], опублікованій у 1834 році. Пізніше цієї дати драбина зображена на численних гравюрах, літографіях і фотографіях. Сама драбина належить Вірменській апостольській церкві, оскільки саме вірмени мають право використовувати карниз, виходячи на нього через своє вікно під час релігійних свят. Однак ізраїльський письменник Амос Елон[en] у своїй книзі стверджує, що драбина належить грецькій православній церкві і повинна залишатися на своєму місці через бездоганне дотримання «Статус-кво». На цій же версії знаходження драбини на фасаді наполягає Християнський інформаційний центр Єрусалима — «Коротка драбина є частиною фасаду храму Гробу Господнього через Статус-кво».

Зараз драбина є своєрідним знаком — поглянувши на фасад і побачивши драбину, можна зрозуміти, що «Статус-кво Святої землі» дотримується. Знаходження драбини на своєму місці означає дотримання угоди між шістьма християнськими конфесіями, які володіють храмом — не рухати, не ремонтувати й не змінювати нічого в храмі без згоди всіх шести конфесій. Під час своєї паломницької поїздки в Святу Землю в 1964 році римський папа Павло VI назвав драбину «видимим символом розколу в християнстві» і «видимим символом дотримання „Статус-кво“».

Призначення драбини до «Статус-кво Святої землі» ред.

Існує кілька версій того, для яких цілей спочатку використовувалася драбина.

Вхід у храм Гробу Господнього, 1881—1884 рр., гравюра за рисунком Чарльза В. Вільсона[en].
Релігійне свято, фотографія, 1890 рік

Є припущення, що ченці вірменської церкви використовували карниз і драбину, щоб на мотузках піднімати воду та провізію. Це робилося, щоб не залишати храм і не платити мито за вхід, яке стягували османські влади. Зліва від входу у храм розміщувався диван, на якому сиділи турецькі сторожі. Мито за вхід у храм — так званий каффар — становило до 500 піастрів. Щоб потрапити у приміщення за вікнами другого ярусу, необхідно було пройти через територію, що належала грецькій церкві — а це також іноді було неможливим. Карниз був для ченців місцем, де вони могли подихати свіжим повітрям, оскільки деякі ченці, щоб не платити туркам за вхід, місяцями, а то й роками не виходили з храму.

За іншою версією, ченці використовували карниз, щоб вирощувати зелень та овочі. На гравюрі Чарльза В. Вільсона[en] зображені горщики з рослинами, розташовані на карнизі поряд з Нерухомою драбиною. Про те, що ченці вирощували зелень на карнизах, згадують і деякі джерела.

Існує версія, що драбина використовувалася, щоб потрапляти на карниз під час релігійних свят, коли багато віруючих збиралися у дворі храму. Так, у резюме «Статус-кво Святої землі», яке призначалося для використання британською поліцією[en] в підмандатній Палестині, сказано:

Над входом [у храм Гробу Господнього] розташований класичний карниз, характерний для будівель у візантійському стилі. До нього можна потрапити з вікна Вірменської каплиці Святого Іоанна, і ця громада може скористатися цією можливістю під час святкових церемоній, які відбуваються у внутрішньому дворі. Карниз, розташований вище [очевидно, мається на увазі майданчик над вікнами другого ярусу], використовується для цих же випадків [грецькою] православною церквою.

Коментарі ред.

  1. В обмін на це Порта виторгувала в європейців звільнення 150 турецьких полонених, захоплених у попередніх війнах
  2. Згідно з султанським фірманом 1757 року, католикам і православним були закріплені рівні права у храмі Гробу Господнього, при тому, що храм Різдва в Вифлеємі та гробниця Діви Марії в Гефсимані перебували у володінні грецької православної церкви.
  3. У лютому 1852 року султан видав ще один фірман щодо християнських святих місць, у якому фактично підтверджувався їхній статус, що існував з 1757 року. У той же час невеликі поступки були зроблені і католицькій церкві: у Вифлеємський храм була повернена католицька срібна зірка, а в Єрусалимі в урочистій обстановці католицькому єпископу були передані ключі від храму Гробу Господнього і храму Різдва.

Примітки ред.

  1. ↑ James E. Lancaster The church and the ladder: Frozen in time. Архівовано серпень 13, 2011 на сайті Wayback Machine.(англ.) (англ.)
  2. Беляев Л. А., Лисовой Н. Н. Гроба Господня (Воскресения Христова) Храм в Иерусалиме. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XIII. — 752 с. — ISBN 5-89572-022-6.(рос.)
  3. ↑ Носенко Т. Иерусалим: Три религии — три мира. Olma Media Group, — 2003, С. 440. (рос.)
  4. The Holy Land, Syria, Idumea, Arabia, Egypt and Nubia / from drawings made on the spot by David Roberts. London: F.G. Moon, 1842—1845, v. 1, pts. 1-2, p. 2 (англ.)
  5. Zander W. Israel and the Holy Places of Christendom. P. 47 L., 1971, p.56. (англ.)
  6. ↑ Enrico Molinaro The Holy Places of Jerusalem in Middle East Peace Agreements: The Conflict Between Global and State Identities, Sussex Academic Press, — 2010, p.36. (англ.)
  7. The Status Quo in the Holy Places, Ariel Publishing House, Jerusalem. Republished in 1980, page 17, 3rd paragraph. (англ.)
  8. ↑ Günther Simmermacher The Holy Land Trek: A Pilgrim's Guide. Southern Cross Books, Cape Town. p. 196. ISBN 978-0-9921817-0-3. (англ.)
  9. ↑ Cust, L. G. A., The Status Quo in the Holy Places, Ariel Publishing House, P O Box 3328, Jerusalem, republished in 1980, p. 17.(англ.)
  10. Amos Elon Jerusalem, Battlegrounds of Memory, Kodansha America, 1995, p. 201.(англ.)
  11. Turner W. Journal of a Tour In The Levant. Архівовано вересень 27, 2016 на сайті Wayback Machine.. — Лондон, 1820. — Том II. — С. 163—165.(англ.)

Література ред.

  • Т.В. Носенко. Иерусалим: Три религии — три мира. — М. : ОЛМА-Пресс, 2003. — 442 с. (рос.)
  • Elon, Amos, Jerusalem, Battlegrounds of Memory, Kodansha America, 1995, p. 201. (англ.)
  • Gidal, Nachum Tim Jerusalem In 3000 Years, Knickerbocker Press, Edison, New Jersey, 1995, p. 24. (англ.)
  • Bar-Am, Aviva Beyond the Walls: Churches of Jerusalem, Ahva Press, Jerusalem, 1998, p. 56. (англ.)
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Koordinati 31 46 41 pn sh 35 13 47 sh d 31 778306 pn sh 35 229861 sh d 31 778306 35 229861 Neruhoma drabina derev yana drabina sho pristavlena do pravogo vikna drugogo yarusu fasadu hramu Grobu Gospodnogo v Staromu misti v Yerusalimi Drabina spirayetsya na karniz i pristavlena do vikna sho znahoditsya u volodinni Virmenskoyi apostolskoyi cerkvi Drabina ye odnim iz simvoliv mizhkonfesijnih rozbizhnostej u hristiyanstvi 1 Roztashuvannya drabini na svoyemu misci oznachaye dotrimannya ugodi Status kvo Svyatoyi zemli en mizh shistma hristiyanskimi konfesiyami sho volodiyut hramom ne ruhati ne remontuvati i ne zminyuvati nichogo v hrami bez zgodi vsih shesti konfesij Neruhoma drabina Hram Grobu Gospodnogo Zmist 1 Istoriya 1 1 Poperednya istoriya 1 2 Sultanskij firman 1757 roku i Status kvo 1 3 Data vstanovlennya drabini na fasadi 2 Priznachennya drabini do Status kvo Svyatoyi zemli 3 Komentari 4 Primitki 5 LiteraturaIstoriya red Poyava neruhomoyi drabini na fasadi hramu Grobu Gospodnogo pov yazana z konfliktom mizh hristiyanskimi konfesiyami za pravo kontrolyu nad svyatinyami hramu Gospodnogo i podilom hramu mizh shistma hristiyanskimi konfesiyami Riznimi chastinami hramu zaraz volodiyut Katolicka cerkva Yerusalimska pravoslavna cerkva Virmenska apostolska cerkva Sirijska pravoslavna cerkva Efiopska pravoslavna cerkva i Koptska pravoslavna cerkva 2 Poperednya istoriya red nbsp Fasad hrama Gravyura na derevi Bernarda fon Brejdenbaha de 1486 rik Borotba za kontrol nad hristiyanskimi svyatinyami Yerusalima velasya z chasiv podij opisanih u Novomu Zapoviti 3 Z XVI stolittya mizhkonfesijni konflikti mizh hristiyanami za pravo kontrolyuvati svyatini nabuvayut vse bilsh zapeklih form U cih konfliktah brali uchast majzhe vsi hristiyanski konfesiyi ale osoblivo voroguvali katoliki j pravoslavni greki najbilsh masovi bagati ta vplivovi gromadi 3 U period perebuvannya Yerusalima pid vladoyu yegipetskih mamlyukiv XIV XV stolittya franciskanci zavdyaki yevropejskim monarham yaki nadavali yim finansovu ta politichnu pidtrimku zumili zakripiti za soboyu status ohoronciv hramu Grobu Gospodnogo a takozh deyakih inshih svyatih misc Pravoslavni greki namagayuchis oskarzhiti nadani franciskancyam prava yak golovnij argument na svoyu korist pred yavlyali nibito otrimanij nimi v VII stolitti vid halifa Umara ukaz pro peredachu yim vsih prav na hristiyanski svyatini Katoliki svoyeyu chergoyu oskarzhuvali avtentichnist cogo dokumenta nazivali jogo bilsh piznoyu pidrobkoyu i zvertali uvagu sho v VII stolitti hristiyanstvo she bulo yedinim i tomu ukaz halifa navit yaksho vin avtentichnij poshiryuvavsya na vsi hristiyanski konfesiyi Katoliki takozh posilalisya na svoyu nastupnist vid hrestonosciv i zvinuvachuvali pravoslavnih u neuchasti v Hrestovih pohodah 3 Hristiyani ne obmezhuvalisya lajkoyu ta pismovimi donosami odin na odnogo yaki pravoslavni ta katoliki nadsilali v Konstantinopol Chasto bulo dostatno navit najmenshogo privodu shob mizh chencyami spalahuvala krovoprolitna bijka Ci bezladni sceni opisani bagatma palomnikami zokrema j inokom Parfeniyem Ageyevim yakij vidvidav Yerusalim u 1845 roci Vin rozpovidav pro spravzhnyu bijnyu u kaplici Golgofi sho vinikla cherez te sho katoliki pid chas bogosluzhinnya namagalisya zaminiti na prestoli grecku pelenu na svoyu vlasnu Greki prinesli z kuhni bagato drov i pishla na Golgofi bijka i vijna Greki bili drovami a franki svichkami a pislya i voni prinesli drova Turki vzhe kinulisya roznimati ale j u nih rushnici zabrali i voni kinulisya ryatuvati Bozhij grib ta Voskresenskij hram Mi zh ne znali kudi bigti vid strahu zacipenili Neridko taki bijki prizvodili do zagibeli lyudej ta zavdavali velikih materialnih zbitkiv hramu Chasto vtruchannya tureckih strazhnikiv ta samogo pashi ryatuvali ne lishe zhittya chenciv ale j sam hram vid rujnuvannya 3 Konflikti v hrami Grobu Gospodnogo vidbuvalisya postijno Osmanska vlada vidala ukazi sho regulyuvali vidnosini mizh hristiyanskimi konfesiyami taki ukazi buli vidani u 1604 1637 1673 1757 ta 1852 rokah 3 U 1719 roci franciskanci zdobuli diplomatichnu peremogu 3 specialnim firmanom sultana yim bulo nadano dozvil samostijno bez uchasti inshih hristiyanskih konfesij zdijsniti restavracijni roboti v hrami Grobu Gospodnogo 1 Sultanskij firman 1757 roku i Status kvo red nbsp Neruhoma drabina na litografiyi Devida Robertsa 1842 rik 4 U 1757 roci franciskanci pochali buduvati pered Kuvukliyeyu svij vivtar bagato prikrashenij darami otrimanimi z riznih yevropejskih krayin Na Velikden 1757 roku v hram vdersya natovp grekiv pidburyuvanih pravoslavnimi chencyami z metoyu pereshkoditi budivnictvu vivtarya Franciskanci zachinilis u svoyih keliyah Grecki iyerarhi napravili do Konstantinopolya zvit pro cej incident zvinuvachuyuchi katolikiv u prihovanij vorozhosti vladi Osmanskoyi imperiyi 3 Sultan Osman III bazhayuchi zapobigti zakolotam sered pravoslavnogo naselennya imperiyi specialnim firmanom obmezhiv prava katolikiv na svyatini v Svyatij zemli i peredav u volodinnya Greckij cerkvi hram Rizdva Hristovogo grobnicyu Presvyatoyi Divi Mariyi ta zakripiv za oboma konfesiyami rivni prava v hrami Groba Gospodnogo Deyaki dzherela stverdzhuyut sho prijnyattya firmana 1757 roku lobiyuvav Velikij vizir Kodzha Mehmed Ragip pasha yakij yak vvazhayetsya otrimav vid grekiv velikij habar Francuzkij posol graf de Verzhenn yakij namagavsya protestuvati proti prijnyatogo rishennya otrimav vid Ragiba pashi vidpovid Ci miscya nalezhat sultanu i vin peredaye yih komu zahoche mozhlivo voni zavzhdi buli v rukah frankiv ale sogodni Jogo Velichnist bazhaye shob voni nalezhali grekam 5 Firman 1757 roku posluzhiv pershoyu dokumentalnoyu osnovoyu dlya vstanovlennya svoyeridnih pravil rozdilu hristiyanskih svyatin mizh kilkoma hristiyanskimi konfesiyami 3 Rozpodil prav yakij buv zakriplenij firmanom 1757 roku 2 i povtorno pidtverdzheno firmanom v 1852 roci 6 3 otrimalo nazvu Status kvo Svyatoyi zemli en Nini ce yedini dokumenti na osnovi yakih keruyutsya ta funkcionuyut golovni hristiyanski hrami Polozhennya Status kvo Svyatoyi zemli bezdoganno dotrimuvalisya i dotrimuyutsya usima vladami v yurisdikciyi yakih u riznij chas znahodilisya ci teritoriyi britanskimi vladami pidmandatnoyi Palestini Jordaniyi Izrayilyu 6 Vpershe Neruhoma drabina zgaduyetsya v 1757 roci u firmani sultana Abdul Hamida I i piznishe v 1852 roci v ukazi sultana Abdul Medzhida I 7 Data vstanovlennya drabini na fasadi red nbsp Gravyura Edvard Fajnden 1834 rik nbsp Gravyura Elzear Gorn 1728 rik Tochna data poyavi drabini na fasadi hramu nevidoma Mozhlivo najstarishim zobrazhennyam drabini ye gravyura chencya franciskancya Elzeara Gorna de yaku Kustodiya Svyatoyi Zemli datuye 1728 rokom 8 Takozh drabina zobrazhena na gravyuri Edvarda Fajndena en opublikovanij u 1834 roci Piznishe ciyeyi dati drabina zobrazhena na chislennih gravyurah litografiyah i fotografiyah Sama drabina nalezhit Virmenskij apostolskij cerkvi oskilki same virmeni mayut pravo vikoristovuvati karniz vihodyachi na nogo cherez svoye vikno pid chas religijnih svyat 9 Odnak izrayilskij pismennik Amos Elon en u svoyij knizi 10 stverdzhuye sho drabina nalezhit greckij pravoslavnij cerkvi i povinna zalishatisya na svoyemu misci cherez bezdoganne dotrimannya Status kvo 1 Na cij zhe versiyi znahodzhennya drabini na fasadi napolyagaye Hristiyanskij informacijnij centr Yerusalima 1 Korotka drabina ye chastinoyu fasadu hramu Grobu Gospodnogo cherez Status kvo Zaraz drabina ye svoyeridnim znakom poglyanuvshi na fasad i pobachivshi drabinu mozhna zrozumiti sho Status kvo Svyatoyi zemli dotrimuyetsya Znahodzhennya drabini na svoyemu misci oznachaye dotrimannya ugodi mizh shistma hristiyanskimi konfesiyami yaki volodiyut hramom ne ruhati ne remontuvati j ne zminyuvati nichogo v hrami bez zgodi vsih shesti konfesij Pid chas svoyeyi palomnickoyi poyizdki v Svyatu Zemlyu v 1964 roci rimskij papa Pavlo VI nazvav drabinu vidimim simvolom rozkolu v hristiyanstvi i vidimim simvolom dotrimannya Status kvo 8 Priznachennya drabini do Status kvo Svyatoyi zemli red Isnuye kilka versij togo dlya yakih cilej spochatku vikoristovuvalasya drabina nbsp Vhid u hram Grobu Gospodnogo 1881 1884 rr gravyura za risunkom Charlza V Vilsona en nbsp Religijne svyato fotografiya 1890 rik Ye pripushennya sho chenci virmenskoyi cerkvi vikoristovuvali karniz i drabinu shob na motuzkah pidnimati vodu ta proviziyu Ce robilosya shob ne zalishati hram i ne platiti mito za vhid yake styaguvali osmanski vladi 3 Zliva vid vhodu u hram rozmishuvavsya divan na yakomu sidili turecki storozhi Mito za vhid u hram tak zvanij kaffar stanovilo do 500 piastriv Shob potrapiti u primishennya za viknami drugogo yarusu neobhidno bulo projti cherez teritoriyu sho nalezhala greckij cerkvi a ce takozh inodi bulo nemozhlivim Karniz buv dlya chenciv miscem de voni mogli podihati svizhim povitryam 1 oskilki deyaki chenci shob ne platiti turkam za vhid misyacyami a to j rokami ne vihodili z hramu 11 Za inshoyu versiyeyu chenci vikoristovuvali karniz shob viroshuvati zelen ta ovochi Na gravyuri Charlza V Vilsona en zobrazheni gorshiki z roslinami roztashovani na karnizi poryad z Neruhomoyu drabinoyu Pro te sho chenci viroshuvali zelen na karnizah zgaduyut i deyaki dzherela 1 Isnuye versiya sho drabina vikoristovuvalasya shob potraplyati na karniz pid chas religijnih svyat koli bagato viruyuchih zbiralisya u dvori hramu 1 Tak u rezyume Status kvo Svyatoyi zemli yake priznachalosya dlya vikoristannya britanskoyu policiyeyu en v pidmandatnij Palestini skazano Nad vhodom u hram Grobu Gospodnogo roztashovanij klasichnij karniz harakternij dlya budivel u vizantijskomu stili Do nogo mozhna potrapiti z vikna Virmenskoyi kaplici Svyatogo Ioanna i cya gromada mozhe skoristatisya ciyeyu mozhlivistyu pid chas svyatkovih ceremonij yaki vidbuvayutsya u vnutrishnomu dvori Karniz roztashovanij vishe ochevidno mayetsya na uvazi majdanchik nad viknami drugogo yarusu vikoristovuyetsya dlya cih zhe vipadkiv greckoyu pravoslavnoyu cerkvoyu 9 Komentari red V obmin na ce Porta vitorguvala v yevropejciv zvilnennya 150 tureckih polonenih zahoplenih u poperednih vijnah Zgidno z sultanskim firmanom 1757 roku katolikam i pravoslavnim buli zakripleni rivni prava u hrami Grobu Gospodnogo pri tomu sho hram Rizdva v Vifleyemi ta grobnicya Divi Mariyi v Gefsimani perebuvali u volodinni greckoyi pravoslavnoyi cerkvi U lyutomu 1852 roku sultan vidav she odin firman shodo hristiyanskih svyatih misc u yakomu faktichno pidtverdzhuvavsya yihnij status sho isnuvav z 1757 roku U toj zhe chas neveliki postupki buli zrobleni i katolickij cerkvi u Vifleyemskij hram bula povernena katolicka sribna zirka a v Yerusalimi v urochistij obstanovci katolickomu yepiskopu buli peredani klyuchi vid hramu Grobu Gospodnogo i hramu Rizdva Primitki red a b v g d e James E Lancaster The church and the ladder Frozen in time Arhivovano serpen 13 2011 na sajti Wayback Machine angl angl Belyaev L A Lisovoj N N Groba Gospodnya Voskreseniya Hristova Hram v Ierusalime Pravoslavnaya enciklopediya M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2006 T XIII 752 s ISBN 5 89572 022 6 ros a b v g d e zh i k Nosenko T Ierusalim Tri religii tri mira Olma Media Group 2003 S 440 ros The Holy Land Syria Idumea Arabia Egypt and Nubia from drawings made on the spot by David Roberts London F G Moon 1842 1845 v 1 pts 1 2 p 2 angl Zander W Israel and the Holy Places of Christendom P 47 L 1971 p 56 angl a b Enrico Molinaro The Holy Places of Jerusalem in Middle East Peace Agreements The Conflict Between Global and State Identities Sussex Academic Press 2010 p 36 angl The Status Quo in the Holy Places Ariel Publishing House Jerusalem Republished in 1980 page 17 3rd paragraph angl a b Gunther Simmermacher The Holy Land Trek A Pilgrim s Guide Southern Cross Books Cape Town p 196 ISBN 978 0 9921817 0 3 angl a b Cust L G A The Status Quo in the Holy Places Ariel Publishing House P O Box 3328 Jerusalem republished in 1980 p 17 angl Amos Elon Jerusalem Battlegrounds of Memory Kodansha America 1995 p 201 angl Turner W Journal of a Tour In The Levant Arhivovano veresen 27 2016 na sajti Wayback Machine London 1820 Tom II S 163 165 angl Literatura red T V Nosenko Ierusalim Tri religii tri mira M OLMA Press 2003 442 s ros Elon Amos Jerusalem Battlegrounds of Memory Kodansha America 1995 p 201 angl Gidal Nachum Tim Jerusalem In 3000 Years Knickerbocker Press Edison New Jersey 1995 p 24 angl Bar Am Aviva Beyond the Walls Churches of Jerusalem Ahva Press Jerusalem 1998 p 56 angl Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Neruhoma drabina amp oldid 42394931