Імане́нтність (лат. immanens — «властивий, притаманний чомусь») — характеристика притаманності, властивості предмету чи явища, що випливає з його внутрішньої природи.
Імане́нтний — внутрішньо притаманний предметам або явищам, той, що випливає з їхньої природи.
Приклад: Іманентна філософія — суб'єктивно-ідеалістичний напрям у філософії, який проголошує об'єктивний світ іманентним (внутрішнім) змістом свідомості суб'єкта.
Звідси іманентне — це формування уяви завдяки сприйняттю інформації через канали — дотик, смак, зір, нюх та слух (див. «Сигнальна система»).
Див. також Редагувати
- Трансцендентність
- іманентна критика
Посилання Редагувати
- Іманентність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 414.
- Словник іншомовних слів [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- План іманентності // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 220-221.
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |