Трансценде́нтність (іменник) і трансцендентний (прикметник) (лат. transcendens від лат. transcendo — переступати, що переступає чи перевершує, що виходить за межі) — філософський термін, що характеризує те, що принципово недоступне досвідному пізнанню або не ґрунтується на досвіді. Протилежність — іманентність. У широкому сенсі трансцендентне розуміється як «потойбічне» на відміну від іманентного.
Термін «трансцендентний» вживався у філософії Канта для позначення таких понять, як Бог, душа і інших.
У крок з цим терміном йде поняття трансцендентального, яке спочатку характеризувало область абстрактних розумових категорій (таких як річ, суще, істина, добро і т. і.), а пізніше було розвинене Кантом, який став так називати те, що спочатку властиво свідомості: не набуте у процесі досвіду, а, навпаки, зумовлює і визначає можливість будь-якого досвіду.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- М. Булатов. Трансцендентальний і трансцендентний // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 647. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2011) |