www.wikidata.uk-ua.nina.az

Роман Мстиславич У Вікіпедії є статті про Роман ім я Роман I Роман II та Борис Рома н Мстисла вич бл 1152 19 червня 1205

Роман Мстиславич

У Вікіпедії є статті про: Роман (ім'я), Роман I, Роман II та Борис.

Рома́н Мстисла́вич (бл.1152 — 19 червня 1205) — великий князь київський (1201, 1204), князь новгородський (1168—1170), володимирський (1170—1187, 1188–1205), галицький (1188, 1199–1205), з династії Рюриковичів. Галицько-волинський літописець титулує його «самодержцем всія Русі» та «володарем Руської землі». Засновник Галицько-Волинського князівства й монаршого правлячого роду Романовичів.

Роман Мстиславич
Роман Мстиславич
з середини лютого 1204
Наступник: Данило Романович
1170 — 1187
1188 — 19 червня 1205
1187 — 1188
1199 — 19 червня 1205
1168 — 1170
 
Народження: бл.1153
Смерть: 19 червня 1205(1205-06-19)
Завихост
Рід: Рюриковичі
Батько: Мстислав II
Мати: Агнешка Болеславна
Шлюб: Предслава Рюриківна, Єфросинія-Анна
Діти: Данило, Василько, Федора, Олена, Саломея

 Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія Редагувати

Роман Мстиславич був сином великого київського князя Мстислава II Ізяславича та його дружини Агнешки — дочки польського князя Болеслава III Кривоустого.

Новгородське княжіння Редагувати

У 1168 році Романа Мстиславича, батько якого сидів у Києві, запросили княжити до Новгорода Великого. У лютому 1170 на чолі новгородської дружини розбив війська, що їх послав на місто владимирський і суздальський князь Андрій Боголюбський під керівництвом свого сина Мстислава Андрійовича.

Восени 1170 р., після смерті Романового батька, «новгородці показали йому путь», він вирушив на Волинь та сів у Володимирі.

Князювання на Волині Редагувати

Після смерті Мстислава II Ізяславовича волинські землі були поділені між його синами: Роман одержав Володимир, Всеволод — Белз, Святослав — Червен, Володимир — Берестя. До 1188 Роман одружився з Предславою, донькою овруцького князя Рюрика Ростиславича.

1188 року Роман Мстиславич, скориставшися смертю галицького князя Ярослава Осмомисла та вступивши у змову з галицькими боярами проти Володимира Ярославича, захопив Галич. При цьому він віддав Володимир своєму братові Всеволоду. Але в Галичі Роман не втримався (був змушений тікати від військ угорського короля Бели III) і, порушивши клятву, яку дав своєму братові, вигнав його з Володимира за допомогою свого тестя, Рюрика.

Після смерті у 1194 році великого князя київського Святослава Всеволодовича новим великим князем став Рюрик Ростиславич. У 1195 році він віддав у володіння Роману Мстиславичу Торчеськ і ще 4 міста («часть» на півдні Київської землі), але на вимогу владимирського князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо відібрав їх у зятя і віддав Всеволоду. Інтриги Всеволода Юрійовича призвели до того, що Роман Мстиславич посварився з Рюриком Ростиславичем і уклав таємну угоду з чернігівським князем Ярославом Всеволодовичем. Коли Рюрик Ростиславич про це дізнався, Роман, побоюючись тестя та його союзника Всеволода Юрійовича, поїхав до Польщі, де звернувся за допомогою до своїх двоюрідних братів, синів краківського князя Казимира II Справедливого — краківського і мазовецького князя Лешека Білого і його молодшого брата-співправителя Конрада. Останні погодилися допомогти, але спочатку просили допомогти у війні зі своїм дядьком, великопольським князем Мешком III Старим. У результаті Роман взяв участь у битві на Мозгаві, де був поранений. Після цього він тимчасово помирився з тестем і отримав від нього місто Полонне (а також «пів тартака Корсунського»). Проте вже 1196 Роман у союзі з Ольговичами воював проти Рюрика Ростиславича. Восени 1196 або взимку 1198/99 Роман відіслав свою дружину до її батька. Незабаром він узяв другий шлюб — з Анною, чиє походження дискусійне.

Об'єднання Галицько-Волинського князівства та боротьба за Київ Редагувати

По смерті останнього галицького князя з династії Ростиславичів — Володимира, сина Ярослава Осмомисла, — об'єднав галицьке князівство з володимирським (західно-волинське) (1199), створивши Галицько-Волинську державу. Здібний політик і добрий полководець, жорстоко приборкавши непокірних бояр, мав підтримку у міщанства. У двох походах 1201—1202 і 1203—1204 років його війська розбили половців і визволили чимало бранців. Вершиною його успіхів було взяття Києва та включення його у сферу своїх впливів. У зовнішній політиці Роман Мстиславович підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав зв'язки з Римським Папою Інокентієм ІІІ, перемагав неспокійних сусідів — половців і литовські племена, втрутився в справи німецьких князів, через свою другу дружину Єфросинію-Анну був поріднений з імператором Священної римської імперії Філіпом Швабським, який був одружений з сестрою Єфросинії — Іриною Ангеліною.

Роман Мстиславович намагався подолати роздрібненість Київської Русі. Був ініціатором зміни порядку престолонаслідування на основі принципу майорату. Проте передчасна смерть не дозволила реалізувати йому амбіційні плани.

1204 року Папа Римський Інокентій ІІІ вислав до Великого князя Київського Романа посольство й запропонував надати йому королівську корону та титул Короля Русі[джерело?], одначе Роман не встиг отримати корону (невдовзі він загине) й пішов війною на Польщу. Він просив благословення від Володимирського єпископа на цю війну[джерело?], проте єпископ не підтримав дії князя.

Підтримував тісні зв'язки з бенедиктинцями монастиря св. Петра в Ерфурті.

Загибель і поховання Редагувати

У 1205 році Роман з якоїсь причини розірвав багаторічний союз з Лешком Білим і його братом Конрадом, вдерся в Малопольщу, взяв два міста і зупинився на Віслі поблизу Завихоста. Тут, від'їхавши з малим загоном від головних сил, Роман несподівано був атакований поляками і загинув в бою. Уява польських хроністів перетворила цю сутичку в грандіозну битву (битва при Завихості).

Був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті Сандомира. Ян Длугош стверджував про викуп тіла за 1000 фунтів срібла. Теофіль Коструба твердив, що князь мав бути похований в Успенському соборі Володимира. І. Крип'якевич на основі праць Я. Длугоша, Л. Войтович підтримали варіант поховання у Володимирі. Б. Томенчук, Д. Домбровський вважали, що князь був похований у невідомому монастирі Володимира, де пізніше поховали дружину. В Суздальському літописі стверджується про поховання князя в Успенському соборі Галича. О. Головко припускає, що князь міг бути похований в збудованій за його сприяння Церкві святого Пантелеймона (тепер с. Шевченкове), біля якої нещодавно після розкопок знайшли залишки його резиденції.

Боротьба за спадщину Редагувати

Після смерті Романа Мстиславича залишилося двоє малолітніх синів Данило (4 роки) та Василько (2 роки). Одразу після його смерті невдоволене галицьке боярство вигнало малолітніх князів з їхньої матір'ю та запросило на князювання сіверських князів Ігоревичів. Романовичі не змирилися з цим і почали боротьбу за свою спадщину, яка тривала близько 40 років, і завершилась їхнім утвердженням у Галицько-Волинському князівстві.

Оцінки діяльності Редагувати

Сучасний Роману Мстиславичу літописець, оцінюючи його заслуги у справі з'єднання більшості руських земель, називає його «самодержцем усієї Руси». Також половецькою піснею про Романа починається Галицько-Волинський літопис:

По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей божих, [*...] Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха, що погубив поганих ізмаїльтян, тобто половців, вигнав [хана їхнього] Отрока в Обези за Залізнії ворота, а [хан] Сирчан зостався коло Дону, рибою живлячись.

У Татіщева Роман має таку характеристику:

Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити; багато веселився з вельможами, але п'яним ніколи не був. Багатьох жінок любив, але жодна ним не володіла. Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче [це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах провадив, багато перемог здобув, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім був страшний. Коли йшов на поляків, то сказав: «Або поляків подолаю і підкорю, або сам не вернусь!» І збулося останнє

Ян Длугош у своїй Хроніці:

«Зневаживши клятву і договір, він закликає до себе і хапає перших з галичан, які нічого дурного від нього не чекали, з яких кого публічно страчує мечем, кого закопує і засипає піском, кого на очах у всіх розриває на частини, з кого здирає шкіру, у кого вириває нутрощі, багатьох, прив'язавши як мішень до стовпа, розстрілює стрілами і умертвляє різними [іншими] стратами. Рідні, близькі та сини убитих воїнів і майже вся знать, приголомшені такою жахливою жорстокістю, втекли в сусідні землі, покладаючи у своїх квилінні і скаргах всю провину на польського князя Лестко і поляків, що поставили над ними настільки лютого князя, що не має, крім людського вигляду, нічого людського. Тоді Роман, вживши свою хитрість, перебільшеними ласками і обіцянками знову закликає їх і, протримавши недовго в честі і милості, зрештою вбиває, піддавши різним тортурам. Він винищує своїм тиранством майже всю галицьку знать, маючи звичай, на виправдання своїх злочинів, вживати прислів'я, що стала [для нього] свого роду урочистим оракулом небес: „Ніхто не зможе спокійно насолодитися медом, якщо спершу не прігнітить бджолиний рій“. Своєю лютістю і тиранством він навів не тільки на своїх, але й на сусідів такий страх, здобув собі за короткий час таку славу і владу, що з легкістю володів усіма руськими областями і всі князі Русі були його данниками і підданими. Це часто пригнічувало поляків, що не пішло б діло до їх смерті, [але] вони найчастіше мовчали, побоюючись, щоб загроза тиранії Романа коли-небудь не впала і на них»

Вшанування пам'яті Редагувати

Сім'я Редагувати

  • Діти:
    • Федора (?—після 1200) ∞ Василько, галицький княжич-бастрад
    • Олена (?—після 1241) ∞ Михайло, князь чернігівський
    • Данило (1202—1264), князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238), київський (1239—1240), галицько-волинський (1238—1264), король Русі (1253—1264)
    • Василько (бл. 1205—1269), князь белзький (1207—1211), берестейський (1208—1210, 1219—1228), перемильський (1209—1219), пересопницький (1225—1229), луцький (1229—1238), володимирський (1238—1269)
    • Саломея (бл. 1204/1205—1235) ∞ Святополк II, східнопомеранський князь

Родовід Редагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Мстислав І, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Ізяслав II, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Христина, шведська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Мстислав II, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Конрад III, король Німеччини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Агнеса, німецька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Гертруда з Комбурга (1095—1130)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Роман ІІ, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Владислав I, польський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Болеслав III, польський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Юдіт, богемська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Агнешка, польська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Генріх з Бергу
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Соломія, берзька князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Аделайда з Мохенталю
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки Редагувати

  1. Роман Мстиславич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 277. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  2. ↑ Головко 2009: 40.
  3. Головко 2009: 39.
  4. Там само. — С. 38.
  5. litopys.org.ua
  6. Пашуто В. Т.: Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. — М. — 1950. — С. 18
  7. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1989. — XVI+591 с.n. — ISBN 5-308-00052-2.
  8. Розділ 3.15. Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи.. izbornyk.org.ua. Процитовано 17 жовтня 2020. 

Бібліографія Редагувати

Джерела Редагувати

Монографії Редагувати

Статті Редагувати

Довідники Редагувати

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роман Мстиславич

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Роман Мстиславич
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro Roman im ya Roman I Roman II ta Boris Roma n Mstisla vich bl 1152 19 chervnya 1205 velikij knyaz kiyivskij 1201 1204 knyaz novgorodskij 1168 1170 volodimirskij 1170 1187 1188 1205 galickij 1188 1199 1205 z dinastiyi Ryurikovichiv Galicko volinskij litopisec tituluye jogo samoderzhcem vsiya Rusi ta volodarem Ruskoyi zemli Zasnovnik Galicko Volinskogo knyazivstva j monarshogo pravlyachogo rodu Romanovichiv Roman MstislavichRoman MstislavichVelikij knyaz kiyivskijz seredini lyutogo 1204Nastupnik Danilo RomanovichKnyaz Volodimirskij1170 11871188 19 chervnya 1205Knyaz Galickij1187 11881199 19 chervnya 1205Knyaz Novgorodskij1168 1170 Narodzhennya bl 1153Smert 19 chervnya 1205 1205 06 19 ZavihostRid RyurikovichiBatko Mstislav IIMati Agneshka BoleslavnaShlyub Predslava Ryurikivna Yefrosiniya AnnaDiti Danilo Vasilko Fedora Olena Salomeya Mediafajli u VikishovishiVislovlyuvannya u Vikicitatah Zmist 1 Biografiya 1 1 Novgorodske knyazhinnya 1 2 Knyazyuvannya na Volini 1 3 Ob yednannya Galicko Volinskogo knyazivstva ta borotba za Kiyiv 1 4 Zagibel i pohovannya 1 5 Borotba za spadshinu 2 Ocinki diyalnosti 3 Vshanuvannya pam yati 4 Sim ya 4 1 Rodovid 5 Primitki 6 Bibliografiya 6 1 Dzherela 6 2 Monografiyi 6 3 Statti 6 4 Dovidniki 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiRoman Mstislavich buv sinom velikogo kiyivskogo knyazya Mstislava II Izyaslavicha ta jogo druzhini Agneshki dochki polskogo knyazya Boleslava III Krivoustogo Novgorodske knyazhinnya Redaguvati U 1168 roci Romana Mstislavicha batko yakogo sidiv u Kiyevi zaprosili knyazhiti do Novgoroda Velikogo U lyutomu 1170 na choli novgorodskoyi druzhini rozbiv vijska sho yih poslav na misto vladimirskij i suzdalskij knyaz Andrij Bogolyubskij pid kerivnictvom svogo sina Mstislava Andrijovicha Voseni 1170 r pislya smerti Romanovogo batka novgorodci pokazali jomu put vin virushiv na Volin ta siv u Volodimiri Knyazyuvannya na Volini Redaguvati Pislya smerti Mstislava II Izyaslavovicha volinski zemli buli podileni mizh jogo sinami Roman oderzhav Volodimir Vsevolod Belz Svyatoslav Cherven Volodimir Berestya Do 1188 Roman odruzhivsya z Predslavoyu donkoyu ovruckogo knyazya Ryurika Rostislavicha 1188 roku Roman Mstislavich skoristavshisya smertyu galickogo knyazya Yaroslava Osmomisla ta vstupivshi u zmovu z galickimi boyarami proti Volodimira Yaroslavicha zahopiv Galich Pri comu vin viddav Volodimir svoyemu bratovi Vsevolodu Ale v Galichi Roman ne vtrimavsya buv zmushenij tikati vid vijsk ugorskogo korolya Beli III i porushivshi klyatvu yaku dav svoyemu bratovi vignav jogo z Volodimira za dopomogoyu svogo testya Ryurika Pislya smerti u 1194 roci velikogo knyazya kiyivskogo Svyatoslava Vsevolodovicha novim velikim knyazem stav Ryurik Rostislavich U 1195 roci vin viddav u volodinnya Romanu Mstislavichu Torchesk i she 4 mista chast na pivdni Kiyivskoyi zemli ale na vimogu vladimirskogo knyazya Vsevoloda Yurijovicha Velike Gnizdo vidibrav yih u zyatya i viddav Vsevolodu Intrigi Vsevoloda Yurijovicha prizveli do togo sho Roman Mstislavich posvarivsya z Ryurikom Rostislavichem i uklav tayemnu ugodu z chernigivskim knyazem Yaroslavom Vsevolodovichem Koli Ryurik Rostislavich pro ce diznavsya Roman poboyuyuchis testya ta jogo soyuznika Vsevoloda Yurijovicha poyihav do Polshi de zvernuvsya za dopomogoyu do svoyih dvoyuridnih brativ siniv krakivskogo knyazya Kazimira II Spravedlivogo krakivskogo i mazoveckogo knyazya Lesheka Bilogo i jogo molodshogo brata spivpravitelya Konrada Ostanni pogodilisya dopomogti ale spochatku prosili dopomogti u vijni zi svoyim dyadkom velikopolskim knyazem Meshkom III Starim U rezultati Roman vzyav uchast u bitvi na Mozgavi de buv poranenij Pislya cogo vin timchasovo pomirivsya z testem i otrimav vid nogo misto Polonne a takozh piv tartaka Korsunskogo Prote vzhe 1196 Roman u soyuzi z Olgovichami voyuvav proti Ryurika Rostislavicha Voseni 1196 abo vzimku 1198 99 Roman vidislav svoyu druzhinu do yiyi batka Nezabarom vin uzyav drugij shlyub z Annoyu chiye pohodzhennya diskusijne 1 Ob yednannya Galicko Volinskogo knyazivstva ta borotba za Kiyiv Redaguvati Po smerti ostannogo galickogo knyazya z dinastiyi Rostislavichiv Volodimira sina Yaroslava Osmomisla ob yednav galicke knyazivstvo z volodimirskim zahidno volinske 1199 stvorivshi Galicko Volinsku derzhavu Zdibnij politik i dobrij polkovodec zhorstoko priborkavshi nepokirnih boyar mav pidtrimku u mishanstva U dvoh pohodah 1201 1202 i 1203 1204 rokiv jogo vijska rozbili polovciv i vizvolili chimalo branciv Vershinoyu jogo uspihiv bulo vzyattya Kiyeva ta vklyuchennya jogo u sferu svoyih vpliviv U zovnishnij politici Roman Mstislavovich pidtrimuvav tisnij soyuz iz Vizantiyeyu ta Ugorshinoyu mav zv yazki z Rimskim Papoyu Inokentiyem III peremagav nespokijnih susidiv polovciv i litovski plemena vtrutivsya v spravi nimeckih knyaziv cherez svoyu drugu druzhinu Yefrosiniyu Annu buv poridnenij z imperatorom Svyashennoyi rimskoyi imperiyi Filipom Shvabskim yakij buv odruzhenij z sestroyu Yefrosiniyi Irinoyu Angelinoyu Roman Mstislavovich namagavsya podolati rozdribnenist Kiyivskoyi Rusi Buv iniciatorom zmini poryadku prestolonasliduvannya na osnovi principu majoratu Prote peredchasna smert ne dozvolila realizuvati jomu ambicijni plani 1204 roku Papa Rimskij Inokentij III vislav do Velikogo knyazya Kiyivskogo Romana posolstvo j zaproponuvav nadati jomu korolivsku koronu ta titul Korolya Rusi dzherelo odnache Roman ne vstig otrimati koronu nevdovzi vin zagine j pishov vijnoyu na Polshu Vin prosiv blagoslovennya vid Volodimirskogo yepiskopa na cyu vijnu dzherelo prote yepiskop ne pidtrimav diyi knyazya Pidtrimuvav tisni zv yazki z benediktincyami monastirya sv Petra v Erfurti 2 Zagibel i pohovannya Redaguvati U 1205 roci Roman z yakoyis prichini rozirvav bagatorichnij soyuz z Leshkom Bilim i jogo bratom Konradom vdersya v Malopolshu vzyav dva mista i zupinivsya na Visli poblizu Zavihosta Tut vid yihavshi z malim zagonom vid golovnih sil Roman nespodivano buv atakovanij polyakami i zaginuv v boyu Uyava polskih hronistiv peretvorila cyu sutichku v grandioznu bitvu bitva pri Zavihosti Buv timchasovo pohovanij u cerkvi svyatogo Yakova na peredmisti Sandomira Yan Dlugosh stverdzhuvav pro vikup tila za 1000 funtiv sribla Teofil Kostruba tverdiv sho knyaz mav buti pohovanij v Uspenskomu sobori Volodimira I Krip yakevich na osnovi prac Ya Dlugosha L Vojtovich pidtrimali variant pohovannya u Volodimiri B Tomenchuk D Dombrovskij vvazhali sho knyaz buv pohovanij u nevidomomu monastiri Volodimira de piznishe pohovali druzhinu 3 V Suzdalskomu litopisi stverdzhuyetsya pro pohovannya knyazya v Uspenskomu sobori Galicha 4 O Golovko pripuskaye sho knyaz mig buti pohovanij v zbudovanij za jogo spriyannya Cerkvi svyatogo Pantelejmona teper s Shevchenkove bilya yakoyi neshodavno pislya rozkopok znajshli zalishki jogo rezidenciyi 2 Borotba za spadshinu Redaguvati Dokladnishe Vijna za ob yednannya Galicko Volinskogo knyazivstvaPislya smerti Romana Mstislavicha zalishilosya dvoye malolitnih siniv Danilo 4 roki ta Vasilko 2 roki Odrazu pislya jogo smerti nevdovolene galicke boyarstvo vignalo malolitnih knyaziv z yihnoyi matir yu ta zaprosilo na knyazyuvannya siverskih knyaziv Igorevichiv Romanovichi ne zmirilisya z cim i pochali borotbu za svoyu spadshinu yaka trivala blizko 40 rokiv i zavershilas yihnim utverdzhennyam u Galicko Volinskomu knyazivstvi Ocinki diyalnosti RedaguvatiSuchasnij Romanu Mstislavichu litopisec ocinyuyuchi jogo zaslugi u spravi z yednannya bilshosti ruskih zemel nazivaye jogo samoderzhcem usiyeyi Rusi 5 Takozh poloveckoyu pisneyu 6 pro Romana pochinayetsya Galicko Volinskij litopis nbsp Po smerti zh velikogo knyazya Romana vikopomnogo samoderzhcya vseyi Rusi yakij odoliv usi poganski narodi mudristyu uma doderzhuyuchi zapovidej bozhih Vin bo kinuvsya buv na poganih yak toj lev serditij zhe buv yak ta ris i gubiv yih yak toj krokodil i perehodiv zemlyu yih yak toj orel a horobrij buv yak toj tur bo vin revno nasliduvav predka svogo Monomaha sho pogubiv poganih izmayiltyan tobto polovciv vignav hana yihnogo Otroka v Obezi za Zalizniyi vorota a han Sirchan zostavsya kolo Donu riboyu zhivlyachis nbsp U Tatisheva Roman maye taku harakteristiku 7 nbsp Sej Roman Mstislavich onuk Izyaslaviv na zrist buv hocha ne duzhe velikij ale shirokij i ponad miru silnij z licya garnij ochi chorni nis velikij z gorbom volossya chorne i korotke velmi yarij buv u gnivi zapinavsya koli serdivsya dovgo ne mig slova vimoviti bagato veselivsya z velmozhami ale p yanim nikoli ne buv Bagatoh zhinok lyubiv ale zhodna nim ne volodila Voyin buv horobrij i vmilij na vijskovi vipravi najpache ce vin pokazav koli ugriv velike vijsko z malim svoyim rozbiv Use zhittya svoye u vijnah provadiv bagato peremog zdobuv a v odnij buv peremozhenij Cherez te vsim navkolishnim buv strashnij Koli jshov na polyakiv to skazav Abo polyakiv podolayu i pidkoryu abo sam ne vernus I zbulosya ostannye nbsp Yan Dlugosh u svoyij Hronici Znevazhivshi klyatvu i dogovir vin zaklikaye do sebe i hapaye pershih z galichan yaki nichogo durnogo vid nogo ne chekali z yakih kogo publichno strachuye mechem kogo zakopuye i zasipaye piskom kogo na ochah u vsih rozrivaye na chastini z kogo zdiraye shkiru u kogo virivaye nutroshi bagatoh priv yazavshi yak mishen do stovpa rozstrilyuye strilami i umertvlyaye riznimi inshimi stratami Ridni blizki ta sini ubitih voyiniv i majzhe vsya znat prigolomsheni takoyu zhahlivoyu zhorstokistyu vtekli v susidni zemli pokladayuchi u svoyih kvilinni i skargah vsyu provinu na polskogo knyazya Lestko i polyakiv sho postavili nad nimi nastilki lyutogo knyazya sho ne maye krim lyudskogo viglyadu nichogo lyudskogo Todi Roman vzhivshi svoyu hitrist perebilshenimi laskami i obicyankami znovu zaklikaye yih i protrimavshi nedovgo v chesti i milosti zreshtoyu vbivaye piddavshi riznim torturam Vin vinishuye svoyim tiranstvom majzhe vsyu galicku znat mayuchi zvichaj na vipravdannya svoyih zlochiniv vzhivati prisliv ya sho stala dlya nogo svogo rodu urochistim orakulom nebes Nihto ne zmozhe spokijno nasoloditisya medom yaksho spershu ne prignitit bdzholinij rij Svoyeyu lyutistyu i tiranstvom vin naviv ne tilki na svoyih ale j na susidiv takij strah zdobuv sobi za korotkij chas taku slavu i vladu sho z legkistyu volodiv usima ruskimi oblastyami i vsi knyazi Rusi buli jogo dannikami i piddanimi Ce chasto prignichuvalo polyakiv sho ne pishlo b dilo do yih smerti ale voni najchastishe movchali poboyuyuchis shob zagroza tiraniyi Romana koli nebud ne vpala i na nih Vshanuvannya pam yati RedaguvatiVulicya Knyazya Romana Mstislavicha u misti Kiyiv Vulicya Knyazya Romana u misti Lviv Vulicya Knyazya Romana u misti Rivne Vulicya Knyazya Romana u misti Kovel Vulicya Knyazya Romana u misti Volodimir Vulicya Knyazya Romana u misti Kostopil Vulicya Knyazya Romana u misti Novovolinsk Vulicya Knyazya Romana u misti Polonne Vulicya Romana Mstislavicha u misti Dnipro U misti Luck vulicyu Zaharova planuyut perejmenuvati na vulicyu Knyazya Romana Sim ya RedaguvatiDokladnishe Ryurikovichi Volinski Monomahovichi ta RomanovichiDiti Fedora pislya 1200 Vasilko galickij knyazhich bastrad Olena pislya 1241 Mihajlo knyaz chernigivskij Danilo 1202 1264 knyaz galickij 1205 1206 1211 1212 1230 1232 1233 1234 1238 1264 volodimirskij 1205 1208 1215 1238 kiyivskij 1239 1240 galicko volinskij 1238 1264 korol Rusi 1253 1264 Vasilko bl 1205 1269 knyaz belzkij 1207 1211 berestejskij 1208 1210 1219 1228 peremilskij 1209 1219 peresopnickij 1225 1229 luckij 1229 1238 volodimirskij 1238 1269 Salomeya bl 1204 1205 1235 Svyatopolk II shidnopomeranskij knyaz 8 Rodovid Redaguvati 8 Mstislav I velikij knyaz kiyivskij 4 Izyaslav II velikij knyaz kiyivskij 9 Hristina shvedska princesa 2 Mstislav II velikij knyaz kiyivskij 10 Konrad III korol Nimechchini 5 Agnesa nimecka princesa 11 Gertruda z Komburga 1095 1130 1 Roman II velikij knyaz kiyivskij 12 Vladislav I polskij knyaz 6 Boleslav III polskij knyaz 13 Yudit bogemska princesa 3 Agneshka polska knyazivna 14 Genrih z Bergu 7 Solomiya berzka knyazivna 15 Adelajda z Mohentalyu Primitki Redaguvati Roman Mstislavich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Nauk dumka 2012 T 9 Pril S S 277 ISBN 978 966 00 1290 5 a b Golovko 2009 40 Golovko 2009 39 Tam samo S 38 litopys org ua Pashuto V T Ocherki po istorii Galicko Volynskoj Rusi M 1950 S 18 Litopis ruskij Per z davnorus L Ye Mahnovcya Vidp red O V Mishanich K Dnipro 1989 XVI 591 s n ISBN 5 308 00052 2 Rozdil 3 15 Leontij Vojtovich Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi izbornyk org ua Procitovano 17 zhovtnya 2020 Bibliografiya RedaguvatiDzherela Redaguvati Polnoe sobranie russkih letopisej PSRL T 2 III Ipatevskaya letopis Sankt Peterburg 1843 Litopis ruskij Per z davnorus L Ye Mahnovcya Kiyiv Dnipro 1989 Monografiyi Redaguvati Vojtovich L Knyazivski dinastiyi Shidnoyi Yevropi kinec IX pochatok XVI st Lviv Institut ukrayinoznavstva 2000 Vojtovich L V Knyazha doba na Rusi portreti eliti Bila Cerkva 2006 Statti Redaguvati Golovko O Ostannij pohid knyazya Romana Mstislavicha u dzherelah ta istorichnij dumci Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2009 4 487 lip serp S 28 48 Vojtovich L V She raz pro zagadku zagibeli knyazya Romana Mstislavovicha Knyazha doba istoriya i kultura 2015 Vip 9 S 9 22 Dovidniki Redaguvati Roman Mstislavich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 277 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Istoriya Ukrayini v osobah IX XVIII st K Vidavnictvo Ukrayina 1993 396 s Kotlyar M F Roman Boris Mstislavich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Nagirnij V NAChALO KNѦZhENIѦ Roman Mstislavich Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta K Geneza 1993 Roman Mstislavovich Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1627 1628 1000 ekz Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Roman Mstislavich Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Roman MstislavichRoman Velikij ob yednavec Rusi Pro politichni obstavini zagibeli Romana Mstislavicha Knyazi volodimirski Oleg Odnorozhenko Dobrij poryadok Ukrayinskij tizhden 24 12 2010 Ostannij pohid knyazya Romana Mstislavicha v dzherelah i istorichnij dumci Biografiya Romana Mstislavicha na Personaliyah Biografiya Romana Mstislavicha na Hronosi Abetkovo dovidnikovij perelik gosudariv rosijskih i znatnih osib krovi DYNASTIA RURYKOWICZoW 8 Majorov A V Carskij titul galicko volynskogo knyazya Romana Mstislavicha i ego potomkov Studia Slavica et Balcanica Petropolitana 1 2 2009 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Roman Mstislavich amp oldid 40408220