Битва під Завихостом 19 червня 1205 — бій між руськими силами під керівництвом Романа Мстиславича з одного боку і польським військом під проводом Лешка І Білого й Конрада Мазовецького поблизу містечка Завихост на Віслі, на території сучасної Польщі. Закінчився перемогою поляків, які розгромили руські загони та убили князя Романа.
| Битва під Завихостом | |
|---|---|
| Українсько-польські війни | |
| Координати: 50°48′ пн. ш. 21°51′ сх. д. / 50.800° пн. ш. 21.850° сх. д. | |
| Сторони | |
| Командувачі | |
| Роман Мстиславич† | Лешко I Білий Конрад Мазовецький |
| Військові сили | |
| невідомо | невідомо |
| Втрати | |
| невідомо | невідомо |
Бій укріпив положення Лешка Білого в Польщі та спричинив політичний хаос у Галицько-Волинському князівстві.
Перебіг Редагувати
До 1205 року галицько-волинський князь Роман був союзником краківського князя Казимира Справедливого та його синів Лешка Білого і Конрада Мазовецького. Мати Романа, Агнета, була сестрою Казимира, а сам Роман замолоду перебував у Польщі.
Обидві сторони збройно допомагали одна одній. 1190 року руський князь разом з братом Всеволодом допоміг Казимиру здобути Краків, а 1195 року узяв участь у боротьбі, яку Лешко і Конрад вели проти свого дядька Мєшка Старого. У бою під Мозгавою Роман зазнав поранення. У свою чергу, Лешко ж дав Романові допомогу, коли він займав Галичину 1199 року.
Питання, що спричинило ворожнечу між Галицько-Волинським князівством і поляками, залишається без відповіді. Галицько-Волинський літопис подає звістку, що між Романом та Лешком інтригу повів галицький боярин Владислав Кормильчич — але в чому суть непорозуміння, невідомо. Німецька хроніка Альберіка подає звістку, що Роман «хотів через Польщу перейти у Саксонію і поруйнувати церкви», через що ряд істориків намагався зв'язати цю звістку з боротьбою Вельфів з Гогенштауфенами, у яку втрутився руський князь. Ймовірно, останній йшов на допомогу Філіпу Швабському Гогенштауфену, сину Фрідріха І Барбаросси, в боротьбі за імператорську корону. Проходячи через Польщу, русини зіткнулися з Лешком Білим, союзником саксонських Вельфів і ворогом Фрідріха.
За даними Суздальського літопису, що входить у Лаврентіївський список, 1205 року Роман вирушив походом на Польщу і здобув два польські міста. Коли ж князь із дружиною від'їхав від табору, поляки Лешка і Конрада раптово оточили його і вбили у бою. Польські джерела вказують місце і день битви — під Завихостом 19 червня 1205 року.
За Суздальським літописом Романа поховали в Галичі, але Іван Крип'якевич припускає правдоподібнішою звістку польського хроніста Яна Длугоша, що місцем поховання був Володимир, позаяк тут ховали всіх волинських князів.
Примітки Редагувати
- Польські історичні праці 15 століття говорять, що Роман перебував у васальній залежності від Казимира. Сучасні українські і російські дослідники відкидають цю думку на підставі могутності влади Романа на Русі. Детальніше: Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. Київ, 1984. [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 3 жовтня 2009.
- Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968.— 165.
Джерела Редагувати
Руські
- Лаврентьевская летопись // Полное Собрание Русских летописей / Издание второе. Ленинград, 1926—1928. — Том 1. [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Польські
- Dlugosz I. Opera omnia. — Cracoviae, 1863—1887 — Т. 9, 1864; T. 10 — 11, 1873; T. 12, 1876; T. 14, 1878.
- Monumenta Poloniae historica. — Lwów, 1864—1893. — T. 1, 1864; T. 2, 1872; T. 3, 1878; T. 5, 1888.
Німецькі
- Chronica Alberici Monachi Trium fontium / Ed. P. Scheffer — Boichorst // MGH. SS. — Hannoverae, 1874.
Література Редагувати
- Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. — Київ, 1984. [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968. (рос.)
- Щавелева Н. И. Древнерусские известия Великопольской хроники // Летописи и хроники. — М., 1976. (рос.)
- Wlodarski В. Polityka ruska Leszka Bialego. — Lwow, 1925. (пол.)