www.wikidata.uk-ua.nina.az

Підляшшя У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Підля шшя Підлясся 1 пол Podlasie біл Падляшша іс

Підляшшя

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Підляшшя (значення).

Підля́шшя (Підлясся, пол. Podlasie, біл. Падляшша) — історико-географічний регіон у середньому Побужжі, розташований у південно-східній Польщі. Північно-західний український етнічний край. Головні міста — Дорогичин, Більськ-Підляський, історично також Берестя. Підляшшя є регіоном багатьох культур і релігій. Воно формувалось під впливом як церкви православної, так і римсько-католицької, а від часів Реформації також під впливом євангельських християн. До сьогоднішнього дня Підляшшя вважається регіоном Польщі з найбільш різноманітною культурою

Підляшшя
Герб
Країна  Польща і  Велике князівство Литовське
У межах природно-географічного об'єкта Q11792464?
Часовий пояс CET
Категорія мап на Вікісховищі d
 Підляшшя у Вікісховищі

Координати: 52°24′00″ пн. ш. 22°39′00″ сх. д. / 52.40000000002777369445539080° пн. ш. 22.65000000002777724716906960° сх. д. / 52.40000000002777369445539080; 22.65000000002777724716906960

   Карта Підляського воєводства, 1635

З X—XI входило до складу Київської Русі, згодом до Галицько-Волинського князівства. Охоплює історичні Дорогичинську, Мельницьку та Більську землі Підляського воєводства. З XIV століття до 1569 року перебувало у складі Литово-Руської держави, після 1569 року до другої половини XVIII століття входило до складу Речі Посполитої, згодом й до першої половини XX століття — до Російської імперії, у 1918—1919 роках частково — до України, у 1919—1939 роках — до Польщі, у 1939—1944 роках — під німецькою окупацією, з 1944 року — до Польщі.

Сьогодні охоплює південно-східну частину Підляського та північно-східну частину Люблінського воєводств Польщі. Має багато спільних рис у побуті та історії з Поліссям.

Назва

Назва «Підляшшя» вперше з'явилася в польських документах наприкінці XV — на початку XVI століть. Щодо її походження існує декілька версій:

  1. від польського «las» — країна під лісом;
  2. від «лях» — край (країна) поблизу земель ляхів;
  3. найзахідніші території, завойовані Литвою та інші.

У XIX столітті польські автори українську частину Підляшшя називали «Podlasie Ruskie».

Географія

Розташування

Підляшшя розташоване уздовж середньої течії Західного Бугу (басейн Вісли). Північна межа проходить по річці Нарві (права притока Вісли), на півдні межує з історичною Холмщиною, на заході — з Мазовією, на сході — з Волинню та Поліссям. Існує поділ Підляшшя на Південне та Північне, який виник у XIX столітті, коли перше адміністративно увійшло до складу Польського королівства, а друге — безпосередньо до Російської імперії. Північне Підляшшя розташоване на північ від Західного Бугу, на північний захід від Берестя, за головним містом Дорогичином, а потім Більском його ще називають Більщиною. Південне ж Підляшшя розташоване на південь від Дорогичина з центром у Білій Підляській. У XIX столітті Підляшшям вважалися землі на південь від Західного Бугу, що тоді перебували у складі Польського королівства. Історичне ж Підляське воєводство простягалося північніше й доходило до витоків річки Бобра. Південне Підляшшя охоплювало територію площею 5,35 тис. км², Північне (українська частина) — 2,7 тис. км².

Клімат

Клімат Підляшшя перехідний між континентальним та океанічним. Зима м'яка (у січні від 3,5 до 4,5° C), літо відносно холодне (у липні від +18 до 18,5° C), весна й осінь довгі.

Рельєф

На південному сході Підляшшя розташована Біловезька Пуща.

Історія

Передісторія

Найдавніші сліди заселення датуються кінцем палеоліту (10-8 тис. років до н. е.) і мезоліту (8-5 тис. років до н. е.). У V столітті на Підляшшя з'являються волиняни. У ранньому Середньовіччі регіон населяли бужани, дреговичі та ятвяги. У IX—X століттях на тут проживали здебільшого деревляни, а на північ від Нарви — дреговичі. У X столітті за правління Володимира Великого край увійшов до складу Київської Русі. Підляшшя охоплювало західну частину Берестейської землі. У XII столітті з останньої виділилася Дорогичинська земля.

На початку XI Підляшшя потрапило під контроль волинських князів. У 1088—1157 роках належало до Турово-Пинського князівства. У 1238 році князь Данило Романович включив Дорогичинську землю до Галицького князівства. Відтак Підляшшя входить до складу Галицько-Волинського князівства. У першій половині XIII століття на Підляшшя та Полісся стали активно здійснювати напади лицарі-хрестоносці, які припинилися після розгрому їхнього війська Данилом Галицьким у 1237—1238 роках під Дорогичином. У 1230-х роках ненадовго Дорогичинську землю завоювали мазовецькі князі. З міркувань захисту регіону на Підляшші та Поліссі проводиться активне будівництво та відновлення оборонних укріплень — у Бересті, Дорогичині, Мельнику, Більську, Кам'янці. У 1253 році в Дорогичині коронувався як король Русі Данило Галицький. Тоді Підляшшя було найгустіше заселеною українською землею. Дорогичин був надзвичайно важливим торговельним пунктом на Бузі, який дозволяв постачати товари з Русі до Гданська, а звідти на ринки Європи. Свідченням активної торгівлі є численні знайдені тут торговельні пломби. З XIV століття після польсько-литовського протистояння Підляшшя ввійшло до складу Великого князівства Литовського. У другій половині XIV століття при підписанні мирного договору між князями Кейстутом і Ягайлом з хрестоносцями околиці Берестя, Дорогичина, Більська, Бранська та Суража згадуються як «Руська країна», водночас у договорі окремим краєм згадується «край Гродно». У XIV—XV століттях на захід від Дорогичина, Більська та Сім'ятич почали з'являтися численні поселення дрібної мазовецької шляхти.

У складі Литви та Польщі

Герб Підляського воєводства часів Речі Посполитої

Вперше назва «Підляшшя» з'являється в польських документах наприкінці XV — на початку XVI століть. Вважається, що Підляшшя як історико-географічний регіон склалося на початку XVI століття, коли зимою 1513—1514 року великий князь литовський Сигізмунд Старий створив у складі Великого князівства Литовського Підляське воєводство, до якого увійшли Берестейська, Більська та Дорогичинська землі, які до цього належали до Троцького воєводства ВКЛ. У 1566 році з Підляського воєводства виокремлено Берестейщину, воєводство поділено на Більську, Дорогичинську та Мельницьку землі.

Після Люблінської унії 1569 року Підляське воєводство разом з більшістю українських земель увійшло до складу Речі Посполитої. Підляшшя зазнавало сильних польських впливів через сусідство з мазовськими землями. У XVI столітті почалася білоруська колонізація територій в околиці Заблудова на північ від Нарви й на початок XVII століття вона простяглася до річки Наровки. Водночас околиці Заблудова, Тикотина та Ганязя освоювали й українці, які досить швидко були асимільовані чисельнішими поляками та білорусами.

Не оминули Піляшшя події української національно-визвольної боротьби 1648—1660 років. У 1648 році війська гетьмана Богдана Хмельницького на короткий час захопили територію південного Підляшшя. У 1657 році на Підляшші побували козаки з корпусу полковника Антіна Ждановича під час його походу у складі шведсько-українсько-семигородської коаліції.

У складі Російської імперії

Фрагмент з етнографічної мапи Олександра Ріттіха, на якому зображений етнічний склад Підляшшя, 1875 рік.

Внаслідок третього поділу Речі Посполитої 1795 року Південне Підляшшя увійшло до складу Австрії, а Північне — до Пруссії. У 1800 році на Північному Підляшші проживало близько 40 тис. українців (38 тис. греко-католиків і 2 тис. православних). У 1807 році під час Наполеонівських війн Північне Підляшшя відійшло Російської імперії, а Південне, у 1809 році — до Варшавського герцогства, залежного від Франції. Після Віденського конгресу 1814—1815 років південне Підляшшя було включене до Королівства Польського у складі Російської імперії. Північне Підляшшя (Більський повіт) увійшло безпосередньо до Російської імперії, а від 1842 року — до Гродненської губернії. У 1839 році на Північному Підляшші була скасована Берестейська унія і все населення перейшло у православ'я. Південне Підляшшя адміністративно спочатку належало до Підляського воєводства, яке 1844 року було приєднане до Люблінської губернії. 1867 року з північної частини Люблінської губернії була утворена Сідлецька губернія. Південне Підляшшя часто називали Холмщиною (Холмською або Забузькою Руссю), оскільки воно за адміністративно-церковним поділом підпорядковувалося Холмській єпархії (до 1874 року), а з 1912 року й Холмській губернії.

Згідно з переписом населення 1897 року українці становили національну більшість у Більському повіті тодішньої Гродненської губернії.

Тоді на Підляшші все ще переважало українське населення. За свідченнями Людвіка Чарковського русини в околицях Сім'ятич (Північне Підляшшя) свідомо протиставляли себе «мазурам» і «литвинам». Російський мовознавець Олексій Соболевський зазначав: «…у Седлецькій губернії ми бачимо малоруських поліщуків, тих самих, які живуть поруч у Гродненській губернії і які в їх власному уявленні разом з ними складають одне ціле — Підляшшя». У XIX столітті перехідними українсько-білоруськими говірками були в околицях Заблудова. За переписом Російської імперії 1897 року в Сідлецькій губернії, до якої входило Південне Підляшшя, налічувалося 107 777 осіб, які вказали українську мову рідною. Водночас у Більському повіті (Північне Підляшшя) українську мовою рідною назвало 64, 3 тис. осіб (39,1 %), польською — 57,3 тис. осіб (34,9 %), єврейською — 24,5 тис. осіб (14,9 %), російською — 9,7 тис. осіб (5,9 %), білоруською — 8 тис. осіб (4,9 %).

У XIX столітті місцеве українське населення належало до греко-католицької церкви. Українське населення Підляшшя протягом XIX — початку XX століть перебувало під сильним тиском полонізації та русифікації. У 1874 році російська влада скасувала Берестейську унію й здійснила примусове навернення до православ'я. Втім, значна частина залишилася відданою католицизму («упорствующие»). Тому після того, як 17 квітня 1905 року російська влада видала спеціальний указ про толерантність указ з дозволом змінювати віру, однак не на греко-католицьку, яка й далі залишалася забороненою, значна частина колишнього уніатського населення під впливом католицької та польської пропаганди перейшла в римо-католицизм і спольщилась. У 1905 році на Холмщині та Підляшші налічувалося 450 000 православних, а вже у через три роки, у 1908 році, — 280 000. Чисельність православних на Підляшші за цей період зменшилась на 58 %, на Холмщині — на 22 %. Внаслідок різких демографічних змін з'явився прошарок спольщених українців («калакутів», «перекиданців»), які здебільшого ще розмовляли українською, але мали пропольські погляди та сповідували римо-католицизм. На Підляшші їх налічувалося близько 150 000 осіб.

«Наша ніва» гаряче гратулює і вітає працівників першого народного театру на Гродненському Підляшші, в країні забутій історією і гнобленій важкими умовами сьогодення, і бажає, щоб цей театр допоміг пашим братам-підляшукам пробудитися й зрозуміти, що є вони синами братньої нам України.

«Наша Ніва» про український театр у Клениках

Наприкінці XIX століття на Підляшші насамперед серед молодих учителів починається національне відродження. Хоча національний рух майже не торкався Північного Підляшшя, населення якого ще в 1830-х роках перейшло з греко-католицизму на православ'я і не зазнавало полонізації, але й там в 1908 році в селі Кленики з'явився і діяв український театр, який ставив комедію «Розумний і дурень» Івана Карпенка-Карого. У 1912 році російська влада для обмеження польського впливу створила на історичних Холмщині та Південному Підляшші Холмську губернію. Таким чином на початку XX століття Підляшшя за адміністративно-територіальним устроєм належало до Гродненської, Седлецької (до 1912 року) та Холмської губернії (після 1912 року).

Перша світова війна

Під час Першої світової війни, насамперед 1915 року, більшість українського православного населення (понад 80 %) було евакуйовано у внутрішні райони Російської імперії. Після закінчення війни в 1918—1923 роках лише частині вдалося повернулися назад. На початку 1917 року Союзом Визволення України на Південному Підляшші було відкрито низку українських шкіл. У 1917 році в Білій було засновано Українську Громаду та Шкільну Раду для організації шкіл. У червні 1917 року в Білій почав видаватися український тижневик «Рідне слово».

Адміністративно-територіальний устрій Української Держави
   Холмська губернія

За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року, територія Холмської губернії (з Південним Підляшшям) мала увійти до складу Української Народної Республіки. З політичних міркувань до складу УНР не було включене Північне Підляшшя. З лютого 1918 року Південне Підляшшя, разом з іншими територіями, було у відданні управі, якою керував губернський комісар Олександр Скоропис-Йолтуховський. За часів гетьманату Павло Скоропадського здійснювалися спроби поширити його владу на територію Холмщини. Зокрема, місцеве управління було перетворене на Холмське губерніальне староство на чолі зі старостою Олександром Скорописом-Йолтуховським, а також призначені повітові старости в Бересті, Березі Картузькій, Білій, Янові Підляському, Дорогичині, Кобрині та Пружанах. Тоді ж був створений комісаріат народної освіти для Холмщини, Підляшшя i Полісся. Втім, на початку 1919 року польські війська захопили територію Підляшшя та Холмщини.

Міжвоєнний період

Протягом 1919—1939 року Підляшшя перебувало у складі Польщі, зокрема в адміністративно-територіальних межах Південне Підляшшя входило до Люблінського (Більський, Костянтинівський, Володавський, Радинський повіти), а Північне до Білостоцького (Більський повіт) воєводств. У червні 1920 року українські делегати від північно-західних українських земель безуспішно зверталися до польської влади з проханням об'єднати Волинь, Холмщину, Підляшшя та Берестейщину в один округ. Під час перепису 1921 року українців на Північному Підляшші записували як «православних поляків» чи «білорусів», кількість українців за офіційною статистикою, порівнюючи з минулим переписом (64,3 тис. осіб), впала до всього 66 осіб (0,1 %), тоді як поляків налічувалося 87,1 тис. осіб (59,2 %, з них 18 тис. осіб — православні), білорусів — 44,9 тис. осіб (30,5 %), росіян — 400 (0,3 %), «тутешніх» — 4. За А. Крисінським справжній розподіл за національністю Більського повіту був таким: 68 тис. поляків (46,3 %), 52,5 тис. українців (35,6 %), 6 тис. білорусів (4,9 %). У 1922 році в Більський повіт з евакуації повернулося 20,7 осіб, тому за даними дослідників кількість українців становила 65-70 тис. осіб (45,8 %).

У 1920-х роках на Підляшші відновилося українське життя — діяло товариство «Рідна Хата», пройшли вдалі для українців парламентські вибори 1922 року тощо. У Гайнівці діяв гурток Українського центрального комітету емігрантів-наддніпрянів, у Кліщелях, Орлі та Гайнівці діяли українські гуртки та хори. Водночас на Північне Підляшшя поширювали свій вплив й білоруські організації, які пропагували серед місцевого населення ідеї про білоруську національність. Зокрема, діяла КПЗБ та Білоруська селянсько-робітнича громада. За польським переписом 1931 року в Більському повіті налічувалося 1,8 тис. українців. За Федором Заставним справжня кількість українців на Північному Підляшші становила 56 тис. осіб (70,9 %), поляків — 17 тис. осіб (21,5 %), євреїв — 5 тис. осіб, росіян — 1 тис. осіб (1,3 %). У 1930-х роках влада повністю ліквідувала діяльність легальних українських організацій. У 1938 році польська влада знищила на Холмщині та Підляшші понад 100 православних храмів.

Друга світова війна

Хата на хуторі села Тучна (за адресою Тучна, 260) — місце укладання порозуміння між УПА та ВІН на Підляшші 27 жовтня 1945 року. Фото Івана Парнікози, 2019 рік

Із початком Другої світової війни від осені 1939 року за німецько-радянськими домовленостями Південне Підляшшя увійшло до складу Німеччини й входило до її Генеральної губернії до літа 1944 року. Північне Підляшшя ж було включене до складу Берестейської та Білостоцької областей БРСР, після чого на ньому відкривалися білоруські школи, з'явилися білоруські газети, а всіх православних жителів віднесено до білорусів. Після початку німецько-радянської війни Північне Підляшшя було включене до крайскомісаріату Більськ округу Білосток Німеччини, на території якого німці запровадили офіційними німецьку, польську та білоруську мови, з 1943 року — з білоруською мовою навчання у школах. У 1939—1944 роках знову почало відроджуватися українське життя з осередками в Білій та Володаві, діяли українські допомогові комітети, школи, відновлювалася релігійна діяльність. У Більську діяв осередок Українського Національного Об'єднання. Росту національної свідомості на Південному Підляшші сприяла Холмсько-Підляська православна єпархія, яку очолював архієпископ Іларіон (Огієнко).

Підляшшя було одним з теренів, на яких діяла Українська повстанська армія, хоча сотень тут не було, а діяла лише цивільна мережа та боївки служби безпеки ОУН. Тут розташовувався 28 тактичний відтинок «Данилів». На Холмський повіт та Підляшшя поширювалося порозуміння поміж УПА і ВІН, яке уклали в колонії села Тучна на Підляшші 27 жовтня 1945 року.

Післявоєнний період

Влітку 1944 року Підляшшя зайняли радянські війська. Після Другої світової війни за радянсько-польськими угодами Підляшшя відійшло до Польщі, зокрема входило до Білостоцького, Варшавського та Люблінського воєводств. Значна частина українського населення Південного Підляшшя згідно з радянсько-польськими домовленостями була переселена до УРСР, а інша частина — переселена 1947 року до західних та північних польських воєводств під час проведення операції «Вісла».

Наша культурно-освітня праця не сподобалася Головному правлінню Білоруського товариства. Перш за все вони надрукували у своїй газеті «Ніва» наклеп на нас, що нібито в Кліщелях існує якийсь антагонізм. Далі викликали з Варшави редактора тов. д-ра Барщевського, який в школі виголосив промову до дітей. Між іншим сказав: «Не слухайте тих українців, що вас намовляють вчитися української мови, ви ж білоруси, тут українців нема. Ті, що є, це недобитки петлюрівської армії».

Євген Конахович, голова гуртка в Кліщелях на IV з'їзді УСКТ, грудень 1967 року

Під час проведення операції «Вісла» українці Північного Підляшшя уникнули депортації, оскільки польська влада розглядала їх білорусами. Таким чином Північне Підляшшя залишилося єдиним регіоном Польщі з автохтонним українським населенням, яке зберегло свою мову та традиції. Внаслідок відкриття білоруських шкіл і діяльності білоруських медіа значна частина населення Північного Підляшшя прийняла білоруську національність. Український національний рух на Північному Підляшші почав відроджуватися в 1956 році після заснування Українського суспільно-культурного товариства, один з перших гуртків якого з'явився в червні 1957 році в Кліщелях. Завдяки діяльності останнього, у школі Кліщель почалося викладання українською мовою та діяли театральний гурток, хор і бібліотека. Театральний гурток у 1966 році ставив п'єси «Безталанна» й посів перше місце на загальнопольському огляді колективів УСКТ в Перемишлі. Втім, наприкінці 1960-х років гурток було ліквідовано через тиск влади. У 1960-х роках на Північному Підляшші діяло 170 шкіл (12 тис. учнів) з білоруською мовою навчання, а в 1992 році таких шкіл було вже 46 (2878 учнів), більшість з яких діяли на території з українськомовним населенням.

Український культурний та громадський рух на Підляшші активізувався у 1980-ті роках. До нього, зокрема, долучилися студенти з Північного Підляшшя. З 1983 року почали виходити українські самвидавські брошури та журнали, зокрема, «Наш голос», «Основи» (4 випуски, 1987—1989), а також польськомовний місячник «Круг» (1989—1990). У 1985 році відновлений гурток УСКТ у Кліщелях. Того ж року з'явився гурток УСКТ у Володаві. Невдовзі в 1986—1987 роках гуртки УСКТ було засновано також у Черемсі, Більську, Білостоці, Гайнівці.

Сучасний прапор Підляського воєводства.

Наприкінці 1980-х — початку 1990-х роках українські діячі брали участь у демократичних виборах у Польщі, одним з успіх яких було обрання в 1990 році українського активіста Юрія Ігнатюка війтом гміни Більськ. У грудні 1990 року створений Підляський відділ Об'єднання українців у Польщі, який 1992 перетворився на Союз українців Підляшшя. У 1991 році вийшов перший номер часопису «Над Бугом і Нарвою», на Білостоцькому радіо почалася трансляція передачі «Українська думка».

Від кінця 1980-х років з'явилося декілька українських громадських організацій підляських переселенців, їхніх нащадків та прихильників в Україні. Зокрема, 1990 в Рівному засновано товариство «Холмщина», а в 1990-х роках такі товариства створені у Львові, Луцьку, Тернополі та інших містах. Частина товариств у 1998 році об'єдналася в Конгрес українців Холмщини і Підляшшя. У 1999 році після проведення адміністративної реформи в Польщі створене Підляське воєводство.

Населення

Русини з Підляшшя

Сьогодні на Підляшші більшість населення ідентифікує себе поляками, у східній частині регіону — білорусами. Згідно з переписом населення Польщі 2002 року в Підляському воєводстві налічувалося 46 041 білорусів (3,9 % від загальної кількості населення воєводства) та 1 366 українців (0,1 %). Автохтонне населення Підляшшя має труднощі в національній самоідентифікації й визначенні своєї мови. Його представники часто ідентифікують себе «тутейшими». Порівнюючи результати опитування та перепису, Марек Барвінський зробив припущення, що люди з низькою національною самосвідомістю схильні під час перепису вказувати своєю національністю ту, яка є в їхній адміністративній одиниці панівною. Автохтонних жителів Підляшшя також називають хахлами (без негативного контексту), цю назву засвоїли й місцеві мешканці. За припущенням Михайла Лесіва ця назва закріпилася в часи Російської імперії як наслідок рекрутування місцевого українськомовного населення до російської армії. Як зауважує Марек Барвінський, багато досліджень доводять, що православне населення Підляшшя має українське походження (переписи XIX століття, історичні та лінгвістичні дослідження), проте сьогодні кількість людей, які вказують свою національність як українську, залишається невеликою.

Корінне населення Підляшшя розмовляє підляськими говірками західнополіського діалекту української мови. Підляські говірки увібрали чимало запозичень з польської, російської та білоруської мов та мають багато архаїчних рис. Існує питання, чи вони становлять окремий (четвертий) діалект північного наріччя української мови, чи ж належать до західнополіського діалекту. Між самими підляськими говірками існують значні відмінності. На Північному Підляшші їх часто відносять до білоруської мови з огляду на географічну близькість до Білорусі. Умовна українсько-білоруська межа проходить по річці Нарві, проте українськими вважаються також декілька сіл й північніше цієї межі. Оскільки корінних мешканців інколи називають хахлами, то й місцева мова також іноді називається хахлацькою. Українське населення Підляшшя зазнає значної полонізації, водночас на етнічно українській частині регіону діють білоруські організації, які пропагують серед місцевого населення ідеї про білоруськість краю. Попри це, відбувають певні успіхи у пробудженні національної самосвідомості — завдяки діяльності Союзу українців Підляшшя кількість мешканців Підляшшя, які ідентифікуються себе українцями, зросла до понад 2700 осіб за даними перепису населення Польщі 2011 року.

Культура

Складовою частиною української культури є пісні Підляшшя. Білоруські науковці стверджують про належність традицій краю до білоруської культури, обґрунтовуючи це схожістю з традиціями Берестейщини (українського етнокультурного краю, включеного радянською владою до складу БРСР). Білоруські фольклористи інколи перекладають українські пісні Підляшшя білоруською мовою й видають за білоруські.

Українське життя

Українське життя на Підляшші організовує Союз українців Підляшшя, який видає часопис «Над Бугом і Нарвою» та проводить фестиваль «Підляська осінь», також діє Підляський науковий інститут, який проводить Підляські українські наукові конференції.

Підляшшя на географічних мапах

Підляшшя між 1054 та 1132 роками

1613 рік. Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського). У тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Підляшшя (Podlachia), Полісся (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Червона Русь (Rufsia rubra), Покуття (Pokutiœ Pars), Поділля (Podolia), частина Сіверського князівства (Severiensis Pars).

1711 рік. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта — «Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae» (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Від Галичини до Слобожанщини — написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) (проведені паралельно). На карті виділено українські історико-географічні землі: Покуття (Pokutia), Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia), Підляшшя (Podlachiae) та інші.

1781 рік. Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni). Карта «Li Palatinati di Nowogrodek, Podlachia e Brzesk Littew».

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ Підляшшя // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — С. 360.
  2. ↑ Підляшшя // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 238. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  3. ↑ Леонюк, 1996, с. 240.
  4. Górczyk, Wojciech Jerzy. (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  5. ↑ Леонюк, 1996, с. 5, 347.
  6. ↑ Сергійчук, 2008, с. 492.
  7. ↑ Підляшшя // Українська загальна енцикльопедія : Книга знання : в 3 т. / за ред. І. Раковського. — Львів ; Станиславів ; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2 : З – Р. — С. 1058. — 694 с.
  8. ↑ Григорій Аркушин. Українська більшість Берестейщини як сучасна меншість // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2015. — № 26. — С. 6. з джерела 30 серпня 2021. Процитовано 17 лютого 2020.
  9. ↑ Підляшшя // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1970. — Кн. 2, [т. 6] : Перемищль — Пряшівщина (початок). — С. 2083-2098.
  10. ↑ Юрій Гаврилюк. . http://etnography.national.org.ua. etnography.national.org.ua. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 17 лютого 2020. 
  11. ↑ Юрій Гаврилюк. . Українська етнографія. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 17 лютого 2020. 
  12. ↑ Заставний, 1994, с. 344.
  13. Леонюк, 1996, с. 9.
  14. Леонюк, 1996, с. 11, 349.
  15. ↑ . h.ua. ХайВей. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 17 червня 2016. 
  16. Підляське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 237. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  17. Лаппо, 1901, с. 579.
  18. ↑ Макарчук, 2008, с. 201.
  19. ↑ Кубійович В. М. Західні Українські Землі в межах Польщі 1920-1939 / Володимир Кубійович; Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т. — Чикаго; Нью-Йорк : Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т, 1963. — С. 24-25.
  20. ↑ Григорій Купріянович. Підляське відродження - на шляху до національного самоусвідомлення // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1992. — № 2(3). — С. 2. — ISSN 1230-2759. з джерела 1 травня 2013.
  21. Леонюк, 1996, с. 354.
  22. Леонюк, 1996, с. 26, 354.
  23. ↑ Парнікоза, Іван. . https://h.ua/ (українська). ХайВей. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 20.08.2019. 
  24. ↑ Кравчук, 2010, с. 4.
  25. Сергійчук, 2008, с. 507.
  26. Barwiński, 2005, с. 1.
  27. Barwiński, 2005, с. 9.
  28. Аркушин, 2019, с. 116-117.
  29. Barwiński, 2005, с. 6, 18.
  30. Barwiński, 2005, с. 7.
  31. Barwiński, 2005, с. 12.
  32. ↑ Аркушин, 2019, с. 118.
  33. Barwiński, 2005, с. 8, 18.
  34. Сергійчук, 2008, с. 505.
  35. ↑ Аркушин, 2019, с. 115.
  36. Кравчук, 2010, с. 7.
  37. ↑ Аркушин, 2019, с. 116.
  38. Кравчук, 2010, с. 11.
  39. . haidamaka.org.ua. Гайдамака. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020. 
  40. Людмила Лабович (1 квітня 2017). . Наш вибір. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 17 лютого 2020. 
  41. Кравчук, 2010, с. 3.
  42. Кравчук, 2010, с. 11-12.
  43. Аркушин, 2019, с. 123-124.
  44. Байцар Андрій. Назва «Волинь» та «Полісся» на європейських картах [ 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Байцар Андрій. Назва «Підляшшя» на європейських картах (XVII—XIX ст.) [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

Монографії

Статті

Література

Монографії

Статті

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підляшшя
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Pidlyashshya znachennya Pidlya shshya Pidlyassya 1 pol Podlasie bil Padlyashsha istoriko geografichnij region u serednomu Pobuzhzhi roztashovanij u pivdenno shidnij Polshi 1 Pivnichno zahidnij ukrayinskij etnichnij kraj 2 3 Golovni mista Dorogichin Bilsk Pidlyaskij istorichno takozh Berestya 3 Pidlyashshya ye regionom bagatoh kultur i religij Vono formuvalos pid vplivom yak cerkvi pravoslavnoyi tak i rimsko katolickoyi a vid chasiv Reformaciyi takozh pid vplivom yevangelskih hristiyan Do sogodnishnogo dnya Pidlyashshya vvazhayetsya regionom Polshi z najbilsh riznomanitnoyu kulturoyu 4 PidlyashshyaGerbKrayina Polsha i Velike knyazivstvo LitovskeU mezhah prirodno geografichnogo ob yektaQ11792464 Chasovij poyasCETKategoriya map na Vikishovishid Pidlyashshya u VikishovishiKoordinati 52 24 00 pn sh 22 39 00 sh d 52 40000000002777369445539080 pn sh 22 65000000002777724716906960 sh d 52 40000000002777369445539080 22 65000000002777724716906960 Karta Pidlyaskogo voyevodstva 1635 Z X XI vhodilo do skladu Kiyivskoyi Rusi 5 6 zgodom do Galicko Volinskogo knyazivstva 3 Ohoplyuye istorichni Dorogichinsku Melnicku ta Bilsku zemli Pidlyaskogo voyevodstva 7 Z XIV stolittya do 1569 roku perebuvalo u skladi Litovo Ruskoyi derzhavi pislya 1569 roku do drugoyi polovini XVIII stolittya vhodilo do skladu Rechi Pospolitoyi zgodom j do pershoyi polovini XX stolittya do Rosijskoyi imperiyi u 1918 1919 rokah chastkovo do Ukrayini u 1919 1939 rokah do Polshi u 1939 1944 rokah pid nimeckoyu okupaciyeyu z 1944 roku do Polshi 2 7 Sogodni ohoplyuye pivdenno shidnu chastinu Pidlyaskogo ta pivnichno shidnu chastinu Lyublinskogo voyevodstv Polshi 8 Maye bagato spilnih ris u pobuti ta istoriyi z Polissyam 3 Zmist 1 Nazva 2 Geografiya 2 1 Roztashuvannya 2 2 Klimat 2 3 Relyef 3 Istoriya 3 1 Peredistoriya 3 2 U skladi Litvi ta Polshi 3 3 U skladi Rosijskoyi imperiyi 3 4 Persha svitova vijna 3 5 Mizhvoyennij period 3 6 Druga svitova vijna 3 7 Pislyavoyennij period 4 Naselennya 5 Kultura 6 Ukrayinske zhittya 7 Pidlyashshya na geografichnih mapah 8 Galereya 9 Div takozh 10 Primitki 11 Dzherela 11 1 Monografiyi 11 2 Statti 12 Literatura 12 1 Monografiyi 12 2 Statti 13 PosilannyaNazva RedaguvatiNazva Pidlyashshya vpershe z yavilasya v polskih dokumentah naprikinci XV na pochatku XVI stolit 2 Shodo yiyi pohodzhennya isnuye dekilka versij vid polskogo las krayina pid lisom 2 9 vid lyah kraj krayina poblizu zemel lyahiv 2 9 najzahidnishi teritoriyi zavojovani Litvoyu 2 ta inshi U XIX stolitti polski avtori ukrayinsku chastinu Pidlyashshya nazivali Podlasie Ruskie 10 Geografiya RedaguvatiRoztashuvannya Redaguvati Zahidnij Bug Pidlyashshya roztashovane uzdovzh serednoyi techiyi Zahidnogo Bugu basejn Visli 2 9 Pivnichna mezha prohodit po richci Narvi prava pritoka Visli na pivdni mezhuye z istorichnoyu Holmshinoyu na zahodi z Mazoviyeyu na shodi z Volinnyu ta Polissyam 2 9 Isnuye podil Pidlyashshya na Pivdenne ta Pivnichne yakij vinik u XIX stolitti koli pershe administrativno uvijshlo do skladu Polskogo korolivstva a druge bezposeredno do Rosijskoyi imperiyi 11 Pivnichne Pidlyashshya roztashovane na pivnich vid Zahidnogo Bugu na pivnichnij zahid vid Berestya za golovnim mistom Dorogichinom a potim Bilskom jogo she nazivayut Bilshinoyu Pivdenne zh Pidlyashshya roztashovane na pivden vid Dorogichina z centrom u Bilij Pidlyaskij 12 U XIX stolitti Pidlyashshyam vvazhalisya zemli na pivden vid Zahidnogo Bugu sho todi perebuvali u skladi Polskogo korolivstva 9 Istorichne zh Pidlyaske voyevodstvo prostyagalosya pivnichnishe j dohodilo do vitokiv richki Bobra 9 Pivdenne Pidlyashshya ohoplyuvalo teritoriyu plosheyu 5 35 tis km Pivnichne ukrayinska chastina 2 7 tis km 9 12 Klimat Redaguvati Klimat Pidlyashshya perehidnij mizh kontinentalnim ta okeanichnim 9 Zima m yaka u sichni vid 3 5 do 4 5 C lito vidnosno holodne u lipni vid 18 do 18 5 C vesna j osin dovgi 9 Relyef Redaguvati Na pivdennomu shodi Pidlyashshya roztashovana Bilovezka Pusha 9 Istoriya RedaguvatiPeredistoriya Redaguvati Pidlyashshya u skladi Galicko Volinskogo knyazivstva za Mironom Korduboyu Najdavnishi slidi zaselennya datuyutsya kincem paleolitu 10 8 tis rokiv do n e i mezolitu 8 5 tis rokiv do n e 9 U V stolitti na Pidlyashshya z yavlyayutsya volinyani 3 U rannomu Serednovichchi region naselyali buzhani dregovichi ta yatvyagi 1 U IX X stolittyah na tut prozhivali zdebilshogo derevlyani a na pivnich vid Narvi dregovichi 9 U X stolitti za pravlinnya Volodimira Velikogo kraj uvijshov do skladu Kiyivskoyi Rusi 5 6 9 Pidlyashshya ohoplyuvalo zahidnu chastinu Berestejskoyi zemli 9 U XII stolitti z ostannoyi vidililasya Dorogichinska zemlya 9 Na pochatku XI Pidlyashshya potrapilo pid kontrol volinskih knyaziv 9 U 1088 1157 rokah nalezhalo do Turovo Pinskogo knyazivstva 9 U 1238 roci knyaz Danilo Romanovich vklyuchiv Dorogichinsku zemlyu do Galickogo knyazivstva 9 Vidtak Pidlyashshya vhodit do skladu Galicko Volinskogo knyazivstva 9 3 U pershij polovini XIII stolittya na Pidlyashshya ta Polissya stali aktivno zdijsnyuvati napadi licari hrestonosci yaki pripinilisya pislya rozgromu yihnogo vijska Danilom Galickim u 1237 1238 rokah pid Dorogichinom 13 U 1230 h rokah nenadovgo Dorogichinsku zemlyu zavoyuvali mazovecki knyazi 9 Z mirkuvan zahistu regionu na Pidlyashshi ta Polissi provoditsya aktivne budivnictvo ta vidnovlennya oboronnih ukriplen u Beresti Dorogichini Melniku Bilsku Kam yanci 14 U 1253 roci v Dorogichini koronuvavsya yak korol Rusi Danilo Galickij 9 6 Todi Pidlyashshya bulo najgustishe zaselenoyu ukrayinskoyu zemleyu 9 Dorogichin buv nadzvichajno vazhlivim torgovelnim punktom na Buzi yakij dozvolyav postachati tovari z Rusi do Gdanska a zvidti na rinki Yevropi 15 Svidchennyam aktivnoyi torgivli ye chislenni znajdeni tut torgovelni plombi 15 Z XIV stolittya pislya polsko litovskogo protistoyannya Pidlyashshya vvijshlo do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo 3 7 U drugij polovini XIV stolittya pri pidpisanni mirnogo dogovoru mizh knyazyami Kejstutom i Yagajlom z hrestonoscyami okolici Berestya Dorogichina Bilska Branska ta Surazha zgaduyutsya yak Ruska krayina vodnochas u dogovori okremim krayem zgaduyetsya kraj Grodno 10 U XIV XV stolittyah na zahid vid Dorogichina Bilska ta Sim yatich pochali z yavlyatisya chislenni poselennya dribnoyi mazoveckoyi shlyahti 11 U skladi Litvi ta Polshi Redaguvati Gerb Pidlyaskogo voyevodstva chasiv Rechi Pospolitoyi Vpershe nazva Pidlyashshya z yavlyayetsya v polskih dokumentah naprikinci XV na pochatku XVI stolit 2 Vvazhayetsya sho Pidlyashshya yak istoriko geografichnij region sklalosya na pochatku XVI stolittya koli zimoyu 1513 1514 roku velikij knyaz litovskij Sigizmund Starij stvoriv u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Pidlyaske voyevodstvo do yakogo uvijshli Berestejska Bilska ta Dorogichinska zemli yaki do cogo nalezhali do Trockogo voyevodstva VKL 16 2 9 17 U 1566 roci z Pidlyaskogo voyevodstva viokremleno Berestejshinu voyevodstvo podileno na Bilsku Dorogichinsku ta Melnicku zemli 2 9 Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku Pidlyaske voyevodstvo razom z bilshistyu ukrayinskih zemel uvijshlo do skladu Rechi Pospolitoyi 2 6 7 9 3 Pidlyashshya zaznavalo silnih polskih vpliviv cherez susidstvo z mazovskimi zemlyami 2 U XVI stolitti pochalasya biloruska kolonizaciya teritorij v okolici Zabludova na pivnich vid Narvi j na pochatok XVII stolittya vona prostyaglasya do richki Narovki 11 Vodnochas okolici Zabludova Tikotina ta Ganyazya osvoyuvali j ukrayinci yaki dosit shvidko buli asimilovani chiselnishimi polyakami ta bilorusami 10 Ne ominuli Pilyashshya podiyi ukrayinskoyi nacionalno vizvolnoyi borotbi 1648 1660 rokiv 3 U 1648 roci vijska getmana Bogdana Hmelnickogo na korotkij chas zahopili teritoriyu pivdennogo Pidlyashshya 2 9 U 1657 roci na Pidlyashshi pobuvali kozaki z korpusu polkovnika Antina Zhdanovicha pid chas jogo pohodu u skladi shvedsko ukrayinsko semigorodskoyi koaliciyi 9 U skladi Rosijskoyi imperiyi Redaguvati Fragment z etnografichnoyi mapi Oleksandra Rittiha na yakomu zobrazhenij etnichnij sklad Pidlyashshya 1875 rik Vnaslidok tretogo podilu Rechi Pospolitoyi 1795 roku Pivdenne Pidlyashshya uvijshlo do skladu Avstriyi a Pivnichne do Prussiyi 1 2 9 U 1800 roci na Pivnichnomu Pidlyashshi prozhivalo blizko 40 tis ukrayinciv 38 tis greko katolikiv i 2 tis pravoslavnih 11 U 1807 roci pid chas Napoleonivskih vijn Pivnichne Pidlyashshya vidijshlo Rosijskoyi imperiyi a Pivdenne u 1809 roci do Varshavskogo gercogstva zalezhnogo vid Franciyi 2 9 1 Pislya Videnskogo kongresu 1814 1815 rokiv pivdenne Pidlyashshya bulo vklyuchene do Korolivstva Polskogo u skladi Rosijskoyi imperiyi 2 1 Pivnichne Pidlyashshya Bilskij povit uvijshlo bezposeredno do Rosijskoyi imperiyi a vid 1842 roku do Grodnenskoyi guberniyi 2 9 U 1839 roci na Pivnichnomu Pidlyashshi bula skasovana Berestejska uniya i vse naselennya perejshlo u pravoslav ya 11 Pivdenne Pidlyashshya administrativno spochatku nalezhalo do Pidlyaskogo voyevodstva yake 1844 roku bulo priyednane do Lyublinskoyi guberniyi 9 1867 roku z pivnichnoyi chastini Lyublinskoyi guberniyi bula utvorena Sidlecka guberniya 9 Pivdenne Pidlyashshya chasto nazivali Holmshinoyu Holmskoyu abo Zabuzkoyu Russyu oskilki vono za administrativno cerkovnim podilom pidporyadkovuvalosya Holmskij yeparhiyi do 1874 roku a z 1912 roku j Holmskij guberniyi 2 9 Zgidno z perepisom naselennya 1897 roku ukrayinci stanovili nacionalnu bilshist u Bilskomu poviti todishnoyi Grodnenskoyi guberniyi Todi na Pidlyashshi vse she perevazhalo ukrayinske naselennya 3 Za svidchennyami Lyudvika Charkovskogo rusini v okolicyah Sim yatich Pivnichne Pidlyashshya svidomo protistavlyali sebe mazuram i litvinam 10 Rosijskij movoznavec Oleksij Sobolevskij zaznachav u Sedleckij guberniyi mi bachimo maloruskih polishukiv tih samih yaki zhivut poruch u Grodnenskij guberniyi i yaki v yih vlasnomu uyavlenni razom z nimi skladayut odne cile Pidlyashshya 3 U XIX stolitti perehidnimi ukrayinsko biloruskimi govirkami buli v okolicyah Zabludova 10 Za perepisom Rosijskoyi imperiyi 1897 roku v Sidleckij guberniyi do yakoyi vhodilo Pivdenne Pidlyashshya nalichuvalosya 107 777 osib yaki vkazali ukrayinsku movu ridnoyu 18 Vodnochas u Bilskomu poviti Pivnichne Pidlyashshya ukrayinsku movoyu ridnoyu nazvalo 64 3 tis osib 39 1 polskoyu 57 3 tis osib 34 9 yevrejskoyu 24 5 tis osib 14 9 rosijskoyu 9 7 tis osib 5 9 biloruskoyu 8 tis osib 4 9 10 11 U XIX stolitti misceve ukrayinske naselennya nalezhalo do greko katolickoyi cerkvi 19 Ukrayinske naselennya Pidlyashshya protyagom XIX pochatku XX stolit perebuvalo pid silnim tiskom polonizaciyi ta rusifikaciyi 2 U 1874 roci rosijska vlada skasuvala Berestejsku uniyu j zdijsnila primusove navernennya do pravoslav ya 2 19 9 11 Vtim znachna chastina zalishilasya viddanoyu katolicizmu uporstvuyushie 19 9 11 Tomu pislya togo yak 17 kvitnya 1905 roku rosijska vlada vidala specialnij ukaz pro tolerantnist ukaz z dozvolom zminyuvati viru odnak ne na greko katolicku yaka j dali zalishalasya zaboronenoyu znachna chastina kolishnogo uniatskogo naselennya pid vplivom katolickoyi ta polskoyi propagandi perejshla v rimo katolicizm i spolshilas 2 19 18 9 11 U 1905 roci na Holmshini ta Pidlyashshi nalichuvalosya 450 000 pravoslavnih a vzhe u cherez tri roki u 1908 roci 280 000 19 Chiselnist pravoslavnih na Pidlyashshi za cej period zmenshilas na 58 na Holmshini na 22 9 Vnaslidok rizkih demografichnih zmin z yavivsya prosharok spolshenih ukrayinciv kalakutiv perekidanciv yaki zdebilshogo she rozmovlyali ukrayinskoyu ale mali propolski poglyadi ta spoviduvali rimo katolicizm 19 9 Na Pidlyashshi yih nalichuvalosya blizko 150 000 osib 19 Nasha niva garyache gratulyuye i vitaye pracivnikiv pershogo narodnogo teatru na Grodnenskomu Pidlyashshi v krayini zabutij istoriyeyu i gnoblenij vazhkimi umovami sogodennya i bazhaye shob cej teatr dopomig pashim bratam pidlyashukam probuditisya j zrozumiti sho ye voni sinami bratnoyi nam Ukrayini Nasha Niva pro ukrayinskij teatr u Klenikah 10 Naprikinci XIX stolittya na Pidlyashshi nasampered sered molodih uchiteliv pochinayetsya nacionalne vidrodzhennya 9 Hocha nacionalnij ruh majzhe ne torkavsya Pivnichnogo Pidlyashshya naselennya yakogo she v 1830 h rokah perejshlo z greko katolicizmu na pravoslav ya i ne zaznavalo polonizaciyi 9 ale j tam v 1908 roci v seli Kleniki z yavivsya i diyav ukrayinskij teatr yakij staviv komediyu Rozumnij i duren Ivana Karpenka Karogo 20 11 U 1912 roci rosijska vlada dlya obmezhennya polskogo vplivu stvorila na istorichnih Holmshini ta Pivdennomu Pidlyashshi Holmsku guberniyu 9 19 Takim chinom na pochatku XX stolittya Pidlyashshya za administrativno teritorialnim ustroyem nalezhalo do Grodnenskoyi Sedleckoyi do 1912 roku ta Holmskoyi guberniyi pislya 1912 roku 2 19 Persha svitova vijna Redaguvati Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni nasampered 1915 roku bilshist ukrayinskogo pravoslavnogo naselennya ponad 80 bulo evakujovano u vnutrishni rajoni Rosijskoyi imperiyi 19 2 9 Pislya zakinchennya vijni v 1918 1923 rokah lishe chastini vdalosya povernulisya nazad 19 2 Na pochatku 1917 roku Soyuzom Vizvolennya Ukrayini na Pivdennomu Pidlyashshi bulo vidkrito nizku ukrayinskih shkil 9 11 U 1917 roci v Bilij bulo zasnovano Ukrayinsku Gromadu ta Shkilnu Radu dlya organizaciyi shkil 9 U chervni 1917 roku v Bilij pochav vidavatisya ukrayinskij tizhnevik Ridne slovo 21 9 Administrativno teritorialnij ustrij Ukrayinskoyi Derzhavi Holmska guberniya Za Berestejskim mirom pidpisanim 9 lyutogo 1918 roku teritoriya Holmskoyi guberniyi z Pivdennim Pidlyashshyam mala uvijti do skladu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 2 22 19 9 Z politichnih mirkuvan do skladu UNR ne bulo vklyuchene Pivnichne Pidlyashshya 6 2 9 Z lyutogo 1918 roku Pivdenne Pidlyashshya razom z inshimi teritoriyami bulo u viddanni upravi yakoyu keruvav gubernskij komisar Oleksandr Skoropis Joltuhovskij 2 Za chasiv getmanatu Pavlo Skoropadskogo zdijsnyuvalisya sprobi poshiriti jogo vladu na teritoriyu Holmshini 2 Zokrema misceve upravlinnya bulo peretvorene na Holmske gubernialne starostvo na choli zi starostoyu Oleksandrom Skoropisom Joltuhovskim a takozh priznacheni povitovi starosti v Beresti Berezi Kartuzkij Bilij Yanovi Pidlyaskomu Dorogichini Kobrini ta Pruzhanah 2 Todi zh buv stvorenij komisariat narodnoyi osviti dlya Holmshini Pidlyashshya i Polissya 2 Vtim na pochatku 1919 roku polski vijska zahopili teritoriyu Pidlyashshya ta Holmshini 2 Mizhvoyennij period Redaguvati Protyagom 1919 1939 roku Pidlyashshya perebuvalo u skladi Polshi zokrema v administrativno teritorialnih mezhah Pivdenne Pidlyashshya vhodilo do Lyublinskogo Bilskij Kostyantinivskij Volodavskij Radinskij poviti a Pivnichne do Bilostockogo Bilskij povit voyevodstv 9 19 2 U chervni 1920 roku ukrayinski delegati vid pivnichno zahidnih ukrayinskih zemel bezuspishno zvertalisya do polskoyi vladi z prohannyam ob yednati Volin Holmshinu Pidlyashshya ta Berestejshinu v odin okrug 10 Pid chas perepisu 1921 roku ukrayinciv na Pivnichnomu Pidlyashshi zapisuvali yak pravoslavnih polyakiv chi bilorusiv kilkist ukrayinciv za oficijnoyu statistikoyu porivnyuyuchi z minulim perepisom 64 3 tis osib vpala do vsogo 66 osib 0 1 10 11 todi yak polyakiv nalichuvalosya 87 1 tis osib 59 2 z nih 18 tis osib pravoslavni bilorusiv 44 9 tis osib 30 5 rosiyan 400 0 3 tuteshnih 4 10 Za A Krisinskim spravzhnij rozpodil za nacionalnistyu Bilskogo povitu buv takim 68 tis polyakiv 46 3 52 5 tis ukrayinciv 35 6 6 tis bilorusiv 4 9 10 U 1922 roci v Bilskij povit z evakuaciyi povernulosya 20 7 osib tomu za danimi doslidnikiv kilkist ukrayinciv stanovila 65 70 tis osib 45 8 10 U 1920 h rokah na Pidlyashshi vidnovilosya ukrayinske zhittya diyalo tovaristvo Ridna Hata projshli vdali dlya ukrayinciv parlamentski vibori 1922 roku tosho 9 U Gajnivci diyav gurtok Ukrayinskogo centralnogo komitetu emigrantiv naddnipryaniv u Klishelyah Orli ta Gajnivci diyali ukrayinski gurtki ta hori 10 Vodnochas na Pivnichne Pidlyashshya poshiryuvali svij vpliv j biloruski organizaciyi yaki propaguvali sered miscevogo naselennya ideyi pro bilorusku nacionalnist 20 Zokrema diyala KPZB ta Biloruska selyansko robitnicha gromada 11 10 Za polskim perepisom 1931 roku v Bilskomu poviti nalichuvalosya 1 8 tis ukrayinciv 10 Za Fedorom Zastavnim spravzhnya kilkist ukrayinciv na Pivnichnomu Pidlyashshi stanovila 56 tis osib 70 9 polyakiv 17 tis osib 21 5 yevreyiv 5 tis osib rosiyan 1 tis osib 1 3 12 U 1930 h rokah vlada povnistyu likviduvala diyalnist legalnih ukrayinskih organizacij 9 U 1938 roci polska vlada znishila na Holmshini ta Pidlyashshi ponad 100 pravoslavnih hramiv 11 Druga svitova vijna Redaguvati Hata na hutori sela Tuchna za adresoyu Tuchna 260 misce ukladannya porozuminnya mizh UPA ta VIN na Pidlyashshi 27 zhovtnya 1945 roku Foto Ivana Parnikozi 2019 rik Iz pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni vid oseni 1939 roku za nimecko radyanskimi domovlenostyami Pivdenne Pidlyashshya uvijshlo do skladu Nimechchini j vhodilo do yiyi Generalnoyi guberniyi do lita 1944 roku 2 3 Pivnichne Pidlyashshya zh bulo vklyuchene do skladu Berestejskoyi ta Bilostockoyi oblastej BRSR pislya chogo na nomu vidkrivalisya biloruski shkoli z yavilisya biloruski gazeti a vsih pravoslavnih zhiteliv vidneseno do bilorusiv 10 20 11 Pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni Pivnichne Pidlyashshya bulo vklyuchene do krajskomisariatu Bilsk okrugu Bilostok Nimechchini na teritoriyi yakogo nimci zaprovadili oficijnimi nimecku polsku ta bilorusku movi z 1943 roku z biloruskoyu movoyu navchannya u shkolah 10 U 1939 1944 rokah znovu pochalo vidrodzhuvatisya ukrayinske zhittya z oseredkami v Bilij ta Volodavi diyali ukrayinski dopomogovi komiteti shkoli vidnovlyuvalasya religijna diyalnist 9 U Bilsku diyav oseredok Ukrayinskogo Nacionalnogo Ob yednannya 9 Rostu nacionalnoyi svidomosti na Pivdennomu Pidlyashshi spriyala Holmsko Pidlyaska pravoslavna yeparhiya yaku ocholyuvav arhiyepiskop Ilarion Ogiyenko 20 Pidlyashshya bulo odnim z tereniv na yakih diyala Ukrayinska povstanska armiya hocha soten tut ne bulo a diyala lishe civilna merezha ta boyivki sluzhbi bezpeki OUN 23 Tut roztashovuvavsya 28 taktichnij vidtinok Daniliv 23 Na Holmskij povit ta Pidlyashshya poshiryuvalosya porozuminnya pomizh UPA i VIN yake uklali v koloniyi sela Tuchna na Pidlyashshi 27 zhovtnya 1945 roku 23 Pislyavoyennij period Redaguvati Vlitku 1944 roku Pidlyashshya zajnyali radyanski vijska 9 Pislya Drugoyi svitovoyi vijni za radyansko polskimi ugodami Pidlyashshya vidijshlo do Polshi zokrema vhodilo do Bilostockogo Varshavskogo ta Lyublinskogo voyevodstv 2 3 9 Znachna chastina ukrayinskogo naselennya Pivdennogo Pidlyashshya zgidno z radyansko polskimi domovlenostyami bula pereselena do URSR a insha chastina pereselena 1947 roku do zahidnih ta pivnichnih polskih voyevodstv pid chas provedennya operaciyi Visla 2 9 20 Nasha kulturno osvitnya pracya ne spodobalasya Golovnomu pravlinnyu Biloruskogo tovaristva Persh za vse voni nadrukuvali u svoyij gazeti Niva naklep na nas sho nibito v Klishelyah isnuye yakijs antagonizm Dali viklikali z Varshavi redaktora tov d ra Barshevskogo yakij v shkoli vigolosiv promovu do ditej Mizh inshim skazav Ne sluhajte tih ukrayinciv sho vas namovlyayut vchitisya ukrayinskoyi movi vi zh bilorusi tut ukrayinciv nema Ti sho ye ce nedobitki petlyurivskoyi armiyi Yevgen Konahovich golova gurtka v Klishelyah na IV z yizdi USKT gruden 1967 roku 10 Pid chas provedennya operaciyi Visla ukrayinci Pivnichnogo Pidlyashshya uniknuli deportaciyi oskilki polska vlada rozglyadala yih bilorusami 24 25 20 Takim chinom Pivnichne Pidlyashshya zalishilosya yedinim regionom Polshi z avtohtonnim ukrayinskim naselennyam yake zbereglo svoyu movu ta tradiciyi 20 Vnaslidok vidkrittya biloruskih shkil i diyalnosti biloruskih media znachna chastina naselennya Pivnichnogo Pidlyashshya prijnyala bilorusku nacionalnist 20 Ukrayinskij nacionalnij ruh na Pivnichnomu Pidlyashshi pochav vidrodzhuvatisya v 1956 roci pislya zasnuvannya Ukrayinskogo suspilno kulturnogo tovaristva odin z pershih gurtkiv yakogo z yavivsya v chervni 1957 roci v Klishelyah 10 20 11 Zavdyaki diyalnosti ostannogo u shkoli Klishel pochalosya vikladannya ukrayinskoyu movoyu ta diyali teatralnij gurtok hor i biblioteka 10 20 11 Teatralnij gurtok u 1966 roci staviv p yesi Beztalanna j posiv pershe misce na zagalnopolskomu oglyadi kolektiviv USKT v Peremishli 11 Vtim naprikinci 1960 h rokiv gurtok bulo likvidovano cherez tisk vladi 11 20 10 U 1960 h rokah na Pivnichnomu Pidlyashshi diyalo 170 shkil 12 tis uchniv z biloruskoyu movoyu navchannya a v 1992 roci takih shkil bulo vzhe 46 2878 uchniv bilshist z yakih diyali na teritoriyi z ukrayinskomovnim naselennyam 10 Ukrayinskij kulturnij ta gromadskij ruh na Pidlyashshi aktivizuvavsya u 1980 ti rokah 2 Do nogo zokrema doluchilisya studenti z Pivnichnogo Pidlyashshya 20 Z 1983 roku pochali vihoditi ukrayinski samvidavski broshuri ta zhurnali zokrema Nash golos Osnovi 4 vipuski 1987 1989 a takozh polskomovnij misyachnik Krug 1989 1990 2 11 U 1985 roci vidnovlenij gurtok USKT u Klishelyah 20 11 Togo zh roku z yavivsya gurtok USKT u Volodavi 20 Nevdovzi v 1986 1987 rokah gurtki USKT bulo zasnovano takozh u Cheremsi Bilsku Bilostoci Gajnivci 11 20 Suchasnij prapor Pidlyaskogo voyevodstva Naprikinci 1980 h pochatku 1990 h rokah ukrayinski diyachi brali uchast u demokratichnih viborah u Polshi odnim z uspih yakih bulo obrannya v 1990 roci ukrayinskogo aktivista Yuriya Ignatyuka vijtom gmini Bilsk 11 U grudni 1990 roku stvorenij Pidlyaskij viddil Ob yednannya ukrayinciv u Polshi yakij 1992 peretvorivsya na Soyuz ukrayinciv Pidlyashshya 2 U 1991 roci vijshov pershij nomer chasopisu Nad Bugom i Narvoyu na Bilostockomu radio pochalasya translyaciya peredachi Ukrayinska dumka 11 Vid kincya 1980 h rokiv z yavilosya dekilka ukrayinskih gromadskih organizacij pidlyaskih pereselenciv yihnih nashadkiv ta prihilnikiv v Ukrayini 2 Zokrema 1990 v Rivnomu zasnovano tovaristvo Holmshina a v 1990 h rokah taki tovaristva stvoreni u Lvovi Lucku Ternopoli ta inshih mistah 2 Chastina tovaristv u 1998 roci ob yednalasya v Kongres ukrayinciv Holmshini i Pidlyashshya 2 U 1999 roci pislya provedennya administrativnoyi reformi v Polshi stvorene Pidlyaske voyevodstvo 11 Naselennya Redaguvati Rusini z Pidlyashshya Sogodni na Pidlyashshi bilshist naselennya identifikuye sebe polyakami u shidnij chastini regionu bilorusami 26 Zgidno z perepisom naselennya Polshi 2002 roku v Pidlyaskomu voyevodstvi nalichuvalosya 46 041 bilorusiv 3 9 vid zagalnoyi kilkosti naselennya voyevodstva ta 1 366 ukrayinciv 0 1 27 Avtohtonne naselennya Pidlyashshya maye trudnoshi v nacionalnij samoidentifikaciyi j viznachenni svoyeyi movi 28 29 Jogo predstavniki chasto identifikuyut sebe tutejshimi 30 Porivnyuyuchi rezultati opituvannya ta perepisu Marek Barvinskij zrobiv pripushennya sho lyudi z nizkoyu nacionalnoyu samosvidomistyu shilni pid chas perepisu vkazuvati svoyeyu nacionalnistyu tu yaka ye v yihnij administrativnij odinici panivnoyu 31 Avtohtonnih zhiteliv Pidlyashshya takozh nazivayut hahlami bez negativnogo kontekstu cyu nazvu zasvoyili j miscevi meshkanci 32 Za pripushennyam Mihajla Lesiva cya nazva zakripilasya v chasi Rosijskoyi imperiyi yak naslidok rekrutuvannya miscevogo ukrayinskomovnogo naselennya do rosijskoyi armiyi 32 Yak zauvazhuye Marek Barvinskij bagato doslidzhen dovodyat sho pravoslavne naselennya Pidlyashshya maye ukrayinske pohodzhennya perepisi XIX stolittya istorichni ta lingvistichni doslidzhennya prote sogodni kilkist lyudej yaki vkazuyut svoyu nacionalnist yak ukrayinsku zalishayetsya nevelikoyu 33 Korinne naselennya Pidlyashshya rozmovlyaye pidlyaskimi govirkami zahidnopoliskogo dialektu ukrayinskoyi movi 8 34 35 Pidlyaski govirki uvibrali chimalo zapozichen z polskoyi rosijskoyi ta biloruskoyi mov 36 ta mayut bagato arhayichnih ris 10 Isnuye pitannya chi voni stanovlyat okremij chetvertij dialekt pivnichnogo narichchya ukrayinskoyi movi chi zh nalezhat do zahidnopoliskogo dialektu 37 Mizh samimi pidlyaskimi govirkami isnuyut znachni vidminnosti 37 Na Pivnichnomu Pidlyashshi yih chasto vidnosyat do biloruskoyi movi z oglyadu na geografichnu blizkist do Bilorusi 35 Umovna ukrayinsko biloruska mezha prohodit po richci Narvi prote ukrayinskimi vvazhayutsya takozh dekilka sil j pivnichnishe ciyeyi mezhi 9 38 10 Oskilki korinnih meshkanciv inkoli nazivayut hahlami to j misceva mova takozh inodi nazivayetsya hahlackoyu 32 Ukrayinske naselennya Pidlyashshya zaznaye znachnoyi polonizaciyi vodnochas na etnichno ukrayinskij chastini regionu diyut biloruski organizaciyi yaki propaguyut sered miscevogo naselennya ideyi pro biloruskist krayu 39 Popri ce vidbuvayut pevni uspihi u probudzhenni nacionalnoyi samosvidomosti zavdyaki diyalnosti Soyuzu ukrayinciv Pidlyashshya kilkist meshkanciv Pidlyashshya yaki identifikuyutsya sebe ukrayincyami zrosla do ponad 2700 osib za danimi perepisu naselennya Polshi 2011 roku 40 Kultura RedaguvatiSkladovoyu chastinoyu ukrayinskoyi kulturi ye pisni Pidlyashshya 41 Biloruski naukovci stverdzhuyut pro nalezhnist tradicij krayu do biloruskoyi kulturi obgruntovuyuchi ce shozhistyu z tradiciyami Berestejshini ukrayinskogo etnokulturnogo krayu vklyuchenogo radyanskoyu vladoyu do skladu BRSR 24 Biloruski folkloristi inkoli perekladayut ukrayinski pisni Pidlyashshya biloruskoyu movoyu j vidayut za biloruski 42 Ukrayinske zhittya RedaguvatiUkrayinske zhittya na Pidlyashshi organizovuye Soyuz ukrayinciv Pidlyashshya yakij vidaye chasopis Nad Bugom i Narvoyu ta provodit festival Pidlyaska osin takozh diye Pidlyaskij naukovij institut yakij provodit Pidlyaski ukrayinski naukovi konferenciyi 43 Pidlyashshya na geografichnih mapah Redaguvati Pidlyashshya mizh 1054 ta 1132 rokami 1613 rik Karta Radzivila Karta Velikogo knyazivstva Litovskogo U tij chastini karti sho ohoplyuye ukrayinski zemli poznacheni Pidlyashshya Podlachia Polissya Polesia Zahidna Volin Wolynia citerior Shidna Volin yaku zvali takozh Ukrayinoyu ta Nizom Volynia ulteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur Chervona Rus Rufsia rubra Pokuttya Pokutiœ Pars Podillya Podolia chastina Siverskogo knyazivstva Severiensis Pars 44 1711 rik Jogann Baptist Gomann Karta Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae Russiae Prussiae Mazoviae Samogitiae Kioviae Volhyniae Podoliae Podlachiae Livoniae Smolensci Severiae Velike knyazivstvo Litovske korolivstvo Polshi Rus Prussiya Mazoviya Zhemajtiya Kiyivshina Podillya Pidlyashshya Livoniya Smolenshina Sivershina Vid Galichini do Slobozhanshini napisi Russia Rubra Chervona Rus ta Ukraina Ukrayina provedeni paralelno Na karti vidileno ukrayinski istoriko geografichni zemli Pokuttya Pokutia Volin Volhynia Podillya Podolia Pidlyashshya Podlachiae ta inshi 45 1781 rik Dzhovanni Antonio Ricci Zannoni Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni Karta Li Palatinati di Nowogrodek Podlachia e Brzesk Littew 45 Galereya Redaguvati Narva Sokoliv Pidlyaskij Bilsk Pidlyaskij Gora Hrestiv Grabarka Div takozh RedaguvatiPidlyaske voyevodstvo 1513 1795 Pidlyaske voyevodstvo Pidlyashshya UNR Pidlyaskij strij Krishtof Kosinskij Holmshina Berestejshina Polissya Zakerzonnya Polonizacijno vidnovna akciya 1938 Primitki Redaguvati a b v g d e Pidlyashshya Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1982 T 8 Olefini Poplin S 360 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad ae azh ai ak al am an ap ar as at au af Pidlyashshya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 238 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 a b v g d e zh i k l m n p Leonyuk 1996 s 240 Gorczyk Wojciech Jerzy ShLYaH MONASTIRIV POSTREFORMACIJNIH angl Arhiv originalu za 29 veresnya 2021 Procitovano 29 veresnya 2021 a b Leonyuk 1996 s 5 347 a b v g d Sergijchuk 2008 s 492 a b v g Pidlyashshya Ukrayinska zagalna enciklopediya Kniga znannya v 3 t za red I Rakovskogo Lviv Stanislaviv Kolomiya Ridna shkola 1930 1933 T 2 Z R S 1058 694 s a b Grigorij Arkushin Ukrayinska bilshist Berestejshini yak suchasna menshist Volin Zhitomirshina Istoriko filologichnij zbirnik z regionalnih problem 2015 26 S 6 Arhivovano z dzherela 30 serpnya 2021 Procitovano 17 lyutogo 2020 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad ae azh ai ak al am an ap ar as at au af ah ac ash ash ayu aya ba bb bv bg bd be bzh bi Pidlyashshya Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1970 Kn 2 t 6 Peremishl Pryashivshina pochatok S 2083 2098 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya Yurij Gavrilyuk Ukrayinci i biloruska problema na Pidlyashshi http etnography national org ua etnography national org ua Arhiv originalu za 2 listopada 2019 Procitovano 17 lyutogo 2020 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa Yurij Gavrilyuk Pivnichne Pidlyashshya vidrodzhennya ukrayinstva Ukrayinska etnografiya Arhiv originalu za 2 listopada 2019 Procitovano 17 lyutogo 2020 a b v Zastavnij 1994 s 344 Leonyuk 1996 s 9 Leonyuk 1996 s 11 349 a b Dorogichin Danilova tverdinya na Pidlyashshi h ua HajVej Arhiv originalu za 3 listopada 2018 Procitovano 17 chervnya 2016 Pidlyaske voyevodstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 237 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Lappo 1901 s 579 a b Makarchuk 2008 s 201 a b v g d e zh i k l m n p Kubijovich V M Zahidni Ukrayinski Zemli v mezhah Polshi 1920 1939 Volodimir Kubijovich Ukr Publicist Nauk In t Chikago Nyu Jork Ukr Publicist Nauk In t 1963 S 24 25 a b v g d e zh i k l m n p r s Grigorij Kupriyanovich Pidlyaske vidrodzhennya na shlyahu do nacionalnogo samousvidomlennya Nad Bugom i Narvoyu chasopis 1992 2 3 S 2 ISSN 1230 2759 Arhivovano z dzherela 1 travnya 2013 Leonyuk 1996 s 354 Leonyuk 1996 s 26 354 a b v Parnikoza Ivan Holm ta Holmshina podorozh dlya ukrayincya Chastina 9 Deportaciyi ta porozuminnya https h ua ukrayinska HajVej Arhiv originalu za 1 listopada 2018 Procitovano 20 08 2019 a b Kravchuk 2010 s 4 Sergijchuk 2008 s 507 Barwinski 2005 s 1 Barwinski 2005 s 9 Arkushin 2019 s 116 117 Barwinski 2005 s 6 18 Barwinski 2005 s 7 Barwinski 2005 s 12 a b v Arkushin 2019 s 118 Barwinski 2005 s 8 18 Sergijchuk 2008 s 505 a b Arkushin 2019 s 115 Kravchuk 2010 s 7 a b Arkushin 2019 s 116 Kravchuk 2010 s 11 Dolya ukrayinskogo zagranichchya Berestejshina ta Pidlyashshya haidamaka org ua Gajdamaka Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Lyudmila Labovich 1 kvitnya 2017 25 rokiv Soyuzu ukrayinciv Pidlyashshya Nash vibir Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2018 Procitovano 17 lyutogo 2020 Kravchuk 2010 s 3 Kravchuk 2010 s 11 12 Arkushin 2019 s 123 124 Bajcar Andrij Nazva Volin ta Polissya na yevropejskih kartah Arhivovano 21 veresnya 2018 u Wayback Machine a b Bajcar Andrij Nazva Pidlyashshya na yevropejskih kartah XVII XIX st Arhivovano 2 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Dzherela RedaguvatiMonografiyi Redaguvati Zastavnij F D Geografiya Ukrayini U 2 h kn Red M P Parcej Lviv Svit 1994 472 s ISBN 5 7773 0043 8 Lappo I I Velikoe knyazhestvo Litovskoe za vremya ot zaklyucheniya Lyublinskoj unii do smerti Stefana Batoriya 1569 1586 SPb Tip I N Skorohodova 1901 T 1 800 s ros doref Leonyuk V Slovnik Berestejshini Lviv Vidavnicha firma Afisha 1996 T 1 360 s ISBN 966 95063 0 1 Lesiv M 1997 Ukrayinski govirki v Polshi Ukrayinskij arhiv Makarchuk S A Etnichna istoriya Ukrayini K Znannya 2008 471 s ISBN 978 966 346 409 1 Sergijchuk V I Etnichni mezhi i derzhavnij kordon Ukrayini Vid 3 ye K PP Sergijchuk M I 2008 560 s ISBN 978 966 2911 24 4 Statti Redaguvati Arkushin G L Hahlacka mova na Pidlyashshi Ukrayinska mova Luck 2019 1 S 115 125 ISSN 1682 3540 Procitovano 17 lyutogo 2020 Bajcar A L Nazva Volin ta Polissya na yevropejskih kartah Arhivovano 21 veresnya 2018 u Wayback Machine Bajcar A L Nazva Pidlyashshya na yevropejskih kartah XVII XIX st Arhivovano 2 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Barwinski M Struktura narodowosciowa i jezykowa mieszkancow poludniowo wschodniej czesci wojewodztwa podlaskiego porownanie wynikow badan terenowych i Narodowego Spisu Powszechnego Wydawnictwo Uniwersytetu w Bialymstoku 2005 S 67 84 ISSN 1230 2392 pol Kravchuk N Ukrayinski pisni Pidlyashshya v kulturno politichnomu konteksti XIX XX st Folkloristichni zoshiti Luck 2010 13 S 3 14 Arhivovano z dzherela 13 lyutogo 2020 Procitovano 17 lyutogo 2020 Literatura RedaguvatiMonografiyi Redaguvati Vinnichenko I Ukrayinci Berestejshini Pidlyashshya j Holmshini v pershij polovini XX stolittya hronika podij I Vinnichenko K 1997 288 s ISBN 5 87274 330 0 Vsegorenko M Po okrayinnih volostyah dovidka pro minule i zgadki z mandrivki Arhivovano 17 chervnya 2020 u Wayback Machine Praga Proboyem 1940 72 s Korduba M M Istoriya Holmshini j Pidlyashshya Krakiv Ukrayinske vidavnictvo 1941 Kryzhanovskij E M ru Russkoe zabuzhe Holmshina i Podlyashe sb st E M Kryzhanovskij s predisl I P Filevicha Sankt Peterburg Tip Mirnyj trud 1911 434 s ros doref Pasternak Ye I Naris istoriyi Holmshini i Pidlyashshya novishi chasi Vinnipeg Toronto 1968 466 s Praci Institutu Doslidiv Volini Nadbuzhanshina Sokalshina Belzchina Radehivshina Kaminechchina Holmshina i Pidlyashshya Red kol M Martinyuk gol red N Olijnik lit red A Demus O Zastavnij I Kalinevich I Kravchuk N Kravchuk V Makar V Orenchuk Ye Stefanishin Naukove tovaristvo im Shevchenka Nyu Jork Parizh Sidnej Toronto Ob yednannya nadbuzhanciv 1986 T 1 962 s Ukrayinskij Arhiv T XLI ISBN 0 88054 121 0 Pidlyaski govirki Pidlyashani Pidlyashshya Naukove tovaristvo im Shevchenka Parizh Nyu Jork b v 1971 11 s il karti Holmshina i Pidlyashshya istoriko etnografichne doslidzhennya red V Borisenko NAN Ukrayini In t nac vidnosin i politologiyi Kiyiv nac un t imeni Tarasa Shevchenka Kiyiv Rodovid 1997 383 s ISBN 9669511402 Statti Redaguvati Yurij Gavrilyuk Nashi mista i sela Slovnik ch 1 Nad Bugom i Narvoyu chasopis 1994 6 16 listopad gruden S 20 ISSN 1230 2759 Arhivovano z dzherela 1 travnya 2013 Pidlyashshya Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Podlasie Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1887 T VIII S 411 418 pol Ukrayinskij etnos na Holmshini ta Pidlyashshi v XIX XX st Pidlyaskij naukovij institut Holmshina i Pidlyashshya u vogni velikoyi vijni 1914 1918 Nashe slovoPosilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu PidlyashshyaInformacijni resursiSoyuz ukrayinciv Pidlyashshya Arhivovano 17 lyutogo 2020 u Wayback Machine Nad Bugom i Narvoyu ukrayinskij chasopis Pidlyashshya Arhivovano 18 sichnya 2012 u Wayback Machine Ukrayinska dumka Arhivovano 27 listopada 2010 u Wayback Machine Radio Bilostok Ukrayinskij pereglyad Arhivovano 10 chervnya 2016 u Wayback Machine Televizijna programa z Bilostoka Ukrayinske slovo Pravoslavne radio z Bilostoka InshiPodlachia Arhivovano 5 sichnya 2020 u Wayback Machine Internet Encyclopedia of Ukraine Litopis ukrayinskogo Pidlyashshya v pam yatkah odnogo sela Arhivovano 12 bereznya 2016 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pidlyashshya amp oldid 39273634