|
Мазове́цьке князі́вство (пол. Księstwo Mazowieckie) — феодальна монархічна держава в Мазовії у XII—XVI ст. Засноване як польське удільне князівство 1138 року після смерті польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого, який розділив спадщину між синами і віддав мазовецькі землі Болеславу. Керувалося князями з роду Мазовецьких П'ястів. Декілька разів змінювало столицю — Плоцьк (1138—1262), Черськ (1262—1413), Варшава (1413—1526). До 1275 року зберігало політичну єдність, після чого неодноразово дробилося між представниками правлячого дому на так звані мазовецькі князівства: Черське, Плоцьке, Равське, Варшавське. Було незалежним від Польщі у 1295—1355 роках, після чого прийняло польський сюзеренітет. До того мало тісні зв'язки із Тевтонським орденом і Руським королівством. Панівною релігією був католицизм, проте частина населення сповідувала православ'я. Основне населення складали поляки (мазури), у містах переважали німці. Через густу заселеність регіону, частина населення князівства мігрувала до Пруссії та Волині. Мовою діловодства була латина, побутовою мовою — мазовецька. По частинах інкорпороване до Корони Польської: Равське і Плоцьке князівства перетворені на Равське і Плоцьке воєводства (1462), решта Мазовії — на Мазовецьке воєводство (1526). Частина мазовецької шляхти переселилася до українських земель, де служила місцевим князям-магнатам або козакувала.
Назва Редагувати
Історія Редагувати
Заснування Редагувати
Мазовецьке князівство утворилося 1138 року, коли за заповітом польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого його держава була розділена між його синами: старший Володислав отримав Сілезію, другий Болеслав — Мазовію і Східну Куявію, третій Мешко ІІІ — Західну Великопольщу із Познанню, а молодший Генріх — Сандомир і Люблін. Центральні землі – Краківська, Серадзька, Ленчицька, а також Західна Куявія, Східна Великопольща і Помор’я – утворювали особливий уділ, яким мусив був керувати старший князь із династії Пястів, що отримував титули князя краківського і старшого князя Польщі. Таким чином у Польщі сформувалася система сеньйорату.
Болеслав (1138—1173) Редагувати
Першим мазовецьким князем став Болеслав Кучерявий, а старшим князем польським – його брат Володислав. Останній прагнув повернути уділи братів під свою владу й розпочав із ними війну. Володислав на короткий час захопив Мазовію, але через об’єднання його політичних опонентів, до яких приєднався гнезненський архієпископ Якуб з Жніна, зазнав поразки і втік з Польщі. За підтримки шляхти і духовенства новим старшим князем Польщі став Болеслав, який одночасно залишався князем Мазовії до своєї смерті в 1173 році.
Лешек І (1162—1186) Редагувати
Другим мазовецьким князем став Лешек І. Він був сином Болеслава від руської князівни Вячеслави, доньки новгородського князя Всеволода Мстиславича. За неповноліття Лешека Мазовією керував його дядько Казимир ІІ, молодший брат Болеслава. 1177 року Казимир ІІ став новим старшим князем Польщі, після того як його попередника Мешка ІІІ скинула невдоволена знать. Тоді ж Лешек став правити самостійно в Мазовії, проте як зазначає Вікентій Кадлубек, в силу немічності князя реальне управління здійснював магнат Жирон, креатура Казимира ІІ. 1184 року Лешек підтримав Мешко ІІІ і призначив його сина, Мешка, управителем Мазовії. Але вже наступного, 1185 року, він змінив курс і визнав спадкоємцем своїх володінь дядька Казимира ІІ.
Казимир Редагувати
Після смерті Лешека в 1186 році третім мазовецьким князем сттав Казимир ІІ. За його правління Мешко ІІІ зміг захопити Куявію, що належала Мазовецькому князівству, оскільки її князям був визнаний його син Болеслав. Казимир ІІ помер 1194 року.
Конрад і Земовит Редагувати
Четвертим мазовецьким князем був Конрад, молодший син Казимира ІІ. 1205 року він успадкував куявський престол, і в союзі зі своїм страшим братом Лешком Білим, розбив війська володимирського князя Романа Мстиславича у битві при Завихості. З метою унебезпечити себе від спустошливих набігів язичників-пруссів, мазовецький князь здійснив ряд походів у Пруссію, а 1226 року запросив до Східної Європи Тевтонський орден, якому дарував Хелмінську землю. 1228 року, з тією ж метою, Конрад створив Добжинський орден, який отримав Добжинську землю. 1233 року князь заповідав Мазовію старшому синові Болеславу, а Куявію – Казимиру. 1247 року Конрад помер, а за рік помер і Болеслав, п’ятий мазовецький князь.
1248 року шостим мазовецьким князем став Земовит, третій син Конрада. 1262 року він загинув під час походу литовців до Мазовії. Нападники спалили мазовецьку столицю Плоцьк, внаслідок чого наступний князь Конрад ІІ, син Земовита, був змушений перенести столицю до Черська.
Самостійність і роздробленість Редагувати
Конрад ІІ і його молодший брат Болеслав ІІ вступили у війну за краківський престол із Куявськими і Сілезькими Пястами. Коли 1295 року Пшемисл ІІ був коронований польським королем, Мазовецьке князівсто лишилося незалежним.
Після смерті Болеслава ІІ в 1313 році Мазовецьке князівство розділили його сини: Земовит ІІ отримав Равську землю (до 1345), Тройден І – Черську (1341), Венцеслав – Плоцьку (до 1336). По смерті плоцького князя Болеслава ІІІ, сина Венцеслава, Мазовію об’єднав Земовит ІІІ, син Тройдена. Відтоді князівство стало васалом Польського королівства.
Васал Польщі Редагувати
1381 року, внаслідок смерті Земовита ІІІ, Мазовське князівство знову розділили: старший син Януш І отримав Черськ і Варашаву, яка стала резиденцією князя; молодший Земовит IV – Раву і Плоцьк. Через вигасання старшої гілки династії Пястів мазовецькі князі претендували на польський королівський трон, але здобути його не змогли.
Після обрання королем Польщі великого князя литовського Ягайла, і об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського на умовах Кревської унії, Мазовія опинилася в оточенні володінь Ягеллонів. Мазовецькі князі були змушені підтримувати свого сюзерена-короля Ягайла у війні з Тевтонським орденом.
1391 року Януш І скористався міжуосбицями в Литві й захопив Підляшшя з Дорогичином. Згодом його повернув собі литовський князь Вітовт.
У 1388 – 1462 роках Мазовецькі Пясти також правили васальним Белзьким князівством у Русі.
Поглинання Польщею Редагувати
1462 року померли останні плоцькі і равські князі – Володислав ІІ і Земовит VI, онуки Земовита IV. Їхні володіння відійшли до Корони Польської й були перетворені на Равське і Плоцьке воєводства.
1495 року Конрад ІІІ Рудий, онук Януша І, об’єднав решту мазовецьких земель під своєю владою у єдине Мазовецьке князівство. Проте його син Януш ІІІ не залишив потомства, внаслідок чого 1526 року Мазовія була приєднана до земель Польської корони і перетворена на Мазовецьке воєводство.
Поділи князівства Редагувати
| 1138–1275 | Мазовецьке князівство | ||
| 1275–1294 | Черське | Плоцьке | |
| 1294–1310 | Мазовецьке | ||
| 1310–1313 | Черське | Мазовецьке | |
| 1313–1345 | Варшавське | Равське | Плоцьке |
| 1345–1349 | Варшавсько-Равське | ||
| 1349–1351 | Варшавське | Равське | |
| 1351–1355 | до Польщі | ||
| 1355–1370 | Варшавсько-Равське | ||
| 1370–1381 | Мазовецьке | ||
| 1381–1434 | Варшавське | Плоцько-Равське | |
| 1434–1442/59 | Равське | Плоцьке | Белзьке |
| 1442/59–1462 | Плоцько-Равське | ||
| 1462–1471 | Мазовецьке | ||
| 1471–1488 | Черське | Варшавське | Плоцьке |
| 1488–1495 | Черсько-Варшавське | ||
| 1495–1526 | Мазовецьке |
Князі Редагувати
- 1138—1173: Болеслав IV Кучерявий
- 1173—1186: Лешек І Мазовецький
- 1186—1194: Казимир II Справедливий
- 1194—1200: Лешко I Білий
- 1194—1247: Конрад I Мазовецький (до 1200 — регенша Олена Зноймо)
- 1247—1248: Болеслав I Мазовецький
- 1248—1262: Земовит І
- 1262—1275: Конрад II Черський і Болеслав II Мазовецький (до 1264 — регенти Переяслава Данилівна і Болеслав Побожний)
Черське князівсто
| Плоцьке князівство
|
- 1294–1313: Болеслав II Мазовецький
Равське князівство
| Плоцьке князівство
| Черське (Варшавське) князівство
|
- 1355–1381: Земовит III
Плоцько-Равське князівство
| Варшавське князівство
|
Плоцьке князівство
| Черське князівство
| Варшавське князівство
|
- 1495–1503: Конрад III Рудий
- 1503–1524: Станіслав Мазовецький і Януш III (до 1518 — регентша Ганна Радзивілл)
- 1524–1526: Януш III
- 1526: Анна Мазовецька
Землі та міста Редагувати
Бібліографія Редагувати
Монографії Редагувати
- Balzer, O. Genealogia Piastów. Kraków: Akademia Umiejętności, 1895.
- Grabowski, J. Dynastia Piastów mazowieckich. Kraków: Avalon, 2012.
- Dymek, D. Historia i kultura Mazowsza do 1526 r. Warszawa: Wyższa Szkoła Rozwoju Lokalnego, 2005.
- Dymek, D. Udzielne Księstwo Mazowieckie: 1247—1381: zarys dziejów. Warszawa: Wydawn. MOBN, 1996.
- Jasiński, K. Rodowód Piastów mazowieckich. Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 1998.
- Kozłowski, F. A. Dzieje Mazowsża za panowania książat [ 1 січня 2014 у Wayback Machine.]. Warszawa, 1858.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мазовецьке князівство