|
Берестейська земля (Берестейщина, Берестейська волость, Берестійщина) — руська земля в середній течії річки Західний Буг (басейн Вісли) між річками Бугом, Прип'яттю, Ясьолдою та Нарвою. Входила до складу Київської Русі, належала до Турово-Пинського, згодом до Волинського князівства. Територія дулібів-волинян. Центром було Берестя. Інші чільні міста: Дорогичин, Більськ, Кобринь, Мельник, Воїнь, а також Кам'янець. Сьогодні Берестейська земля є складовою частиною українського етнокультурного краю Берестейщини.
Історія Редагувати
Передісторія Редагувати
У V столітті до н. е. на території майбутньої Берестейщини була поширена тщинецька культура, у V—IV століттях до н. е. — лужицька культура, в III—II століттях до н. е. — балто-слов'янська зарубинецька культура. Час та обставини появи на терені волинян у різних дослідників різняться. За одними, волиняни з'являються в регіоні в IV—VI століттях й входили до дулібсько-волинянського племінного об'єднання. За Ярославом Ісаєвичем у VII—IX століттях тут мешкало плем'я дулібів. За Володимиром Сергійчуком з VIII століття на заході Берестейщини проживали племена волинян, а на сході — деревляни. За іншими дослідниками, на Берестейщині до IX століття мешкало племінне об'єднання ятвягів, проте пізніше тут почали освоюватися спочатку дреговичі, потім, в IX—XII століттях і значно інтенсивніше, волиняни, північна межа колонізації яких обмежувалася Біловезькою Пущею, річкою Ясельдою та Пинськими болотами.
Київська Русь Редагувати
З X століття входила до складу Київської Русі. Саме тоді виникає назва Берестейська земля, якою називали волость з містами Берестям і Дорогичином. Під час першого поділу держави на удільні князівства Володимиром Великим Берестейська земля відійшла до Турово-Пинського князівства, яке саме підпорядковувалося київським князям. 1020 року Берестя захопив король Польщі Болеслав Хоробрий, проте вже в 1022 році місто відбиває Ярослав Мудрий.
У 1087—1157 роках Берестейська земля входила до складу Турово-Пинського та, пізніше, Волинського князівства. Удільні князівства Берестейськлї землі в 1087—1142 роках через Пинськ і Володимир були залежними від Києва. У 1120-х роках на Берестейщині відбувалися бойові дії між руським військом Володимира Мономаха і ятвягами. Зі зростанням феодальної роздробленості Берестейське та Дорогичинське князівства стають незалежними чи напівзалежними від Володимира. Ними правлять власні князі: Ярослав Ярополчич, Святополк Мстиславич, Мстислав Ізяславич, Василько Ярополчич. З другої половини XII століття належала до Волинського князівства.
Зовнішні зображення | |
---|---|
Берестейщина у складі Галицько-Волинської держави. | |
Ймовірний вигляд Берестя за часів Волинського князівства. |
Галицько-Волинське князівство Редагувати
У 1199 році князь волинський Роман Мстиславич утворює Галицько-Волинське князівство, до якого крім Волині та Галичини входить Берестейська та Дорогичиська землі, а Турово-Пинське князівство потрапляє під його протекторат. Таким чином у 1199—1316 роках Берестейська земля входила до Галицько-Волинського князівства.
1210 року Берестя захопили Конрад Мазовецький і Лешек Краківський, проте 1213 року руське військо Данила Галицького повертає місто. У Галицько-Волинському літописі щодо Берестейської землі в 1213 році вжита паралельна назва Україна: «Даниїлу же возвратившуся к домови і єха з братом, і прия Берестій, і Угровеськ, в Верещин, і Комов, і всю Україну». У цей час на Полісся та Підляшшя стали активно здійснювати напади лицарі-хрестоносці, які припинилися після розгрому їхнього війська Данилом Галицьким у 1237—1238 роках під Дорогичином. Почастішали також напади на Полісся ятвягів та литовців. У 1227—1228 роках поблизу Берестя був розгромлений ятвязький загін Стегута Зібровича, а самого Стегута вбив волинський воєвода Шелв.
у середині 13 ст.
(роки приєднання)
князівства
і удільних
князівств
торговельні
шляхи
руських
князівств
У 1251—1253 роках руський король Данило Галицький дарував половцям хана Тегака землі на Берестейщині, для захисту північної Волині від нападів ятвягів та литовців. Кочовики заснували там 40 поселень й зберігали свою ідентичність до початку XVI століття. Після занепаду Руського королівства і приєднання Волині в XIV столітті ці поселення утворили окрему Половецьку волость у складі Берестейського повіту. У 1270—1288 роках Берестейська земля входила до володінь князя Володимира Васильковича, у 1288—1992 роках — князя Мстислава Даниловича. У 1280 році польський збройний загін пограбував десять сіл у Берестейській землі, проте був розбитий утричі меншим загоном воєводи Тита.
З міркувань захисту регіону на Поліссі та Підляшші проводилося активне будівництво та відновлення оборонних укріплень — у Бересті, Дорогичині, Мельнику, Більську, за наказом волинського князя Володимира Васильковича будівничим Олексою засноване нове місто Кам'янець.
У складі Великого князівства Литовського Редагувати
Взимку 1315—1316 років литовська армія на чолі з Гедимином пішла походом на Галицько-Волинське князівство, який закінчився приєднанням частини Берестейської землі до складу Великого князівства Литовського. У 1320 році князь Гедимин знову йде війною на Галицько-Волинське князівство, під час якої гине князь Володимир. Берестейська земля увійшла до складу Литви ймовірно в 1320-х роках, за правління в останній Витеня, або ж Гедимина. Точна дата приєднання Берестейщини до Литви невідома й у різних дослідників різниться, проте є свідчення, що берестейські воєводи припинили згадуватися серед інших волинських воєвод з 1318 року.
Таким чином з 1320-х років входило до складу Троцького, а з 1513—1520 років — до Підляського воєводства Великого князівства Литовського.
1349 року під час польсько-литовської війни за галицько-волинську спадщину Берестейщину ненадовго окуповує польський король Казимир III. 1351 року польсько-угорське військо здійснює ще один безуспішний похід на Берестейщину. У 1366 році за договором литовського князя Ольгерда з поляками Берестя з волостю відійшли Кейстутові. 1379 року Берестя спалили тевтонські лицарі. У 1382 році Берестя в облогу взяв польський князь Януш Мазовецький. 1390 року Берестя отримує Магдебурзьке право. У 1397 році Берестя спустошують тевтонські лицарі. У 1404—1519 роках у складі Великого князівства Литовського існувало удільне Кобринське князівство, яке належало князям Кобринським, потомкам князя Ольгерда. У 1463 році Берестя спалило військо кримських татар, очолюване Менглі-Гиреєм.
Західна частина Берестейської землі стала згодом відомою як Підляшшя (міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж). 1566 року східна частина Берестейської землі з містами Берестям, Кобринем, Кам'янцем і Пинським повітом увійшла до новоствореного Берестейського воєводства. За Берестейським воєводством згодом закріпилася назва Берестейщина.
В Берестейсько-Литовському воєводстві Берестейська земля перебувала до 1795 року.
Див. також Редагувати
- Берестейщина — український етнокультурний край на території колишньої Берестейської землі
Примітки Редагувати
- ↑ Берестейська земля // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Ісаєвич Я. Д., Леонюк В. Берестейщина // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 54.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 347.
- Сергійчук, 2008, с. 494.
- ↑ Аркушин Г. Л. (2015). Українська більшість Берестейщини як сучасна меншість. Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем (укр.) (26): 7.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 8.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 348.
- Леонюк, 1996, с. 8, 348.
- Леонюк, 1996, с. 11, 54, 348.
- Леонюк, 1996, с. 9.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 10.
- Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973; Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010.
- Леонюк, 1996, с. 11.
- Леонюк, 1996, с. 11, 349.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 12.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 349.
- Леонюк, 1996, с. 54, 350.
- Сергійчук, 2008, с. 493.
Джерела Редагувати
- Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.
- Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — 248 с. — ISBN 978-966-325-135-6.
- Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України. — Вид. 3-є. — К. : ПП Сергійчук M. І, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-2911-24-4.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.