Перемишль

У Вікіпедії є статті про: Перемишль (значення) та Пшемисль (значення).

Пере́мишль (лат. Premislia, пол. Przemyśl, нім. Premissel) — місто у Польщі, у Підкарпатському воєводстві. Адміністративний центр Перемиського повіту. Розташоване на річці Сян, за 14 кілометрів на захід від українсько-польського кордону. Засноване у ІХ—X ст. Входило до складу Київської Русі та Галицького князівства. Короткий час було столицею удільного Перемиського князівства, очолюваного галицькою гілкою династії Рюриковичів. В 1389 році місто отримало магдебурзьке право. Основа економіки — деревообробна промисловість, текстиль, туризм. Важливий транспортний центр. Визначними пам'ятками міста є Собор Івана Хрестителя, Перемиський замок, Францисканський костел. Площа міста — 43,76 км². Населення — 59 779 осіб (2020).

Перемишль Przemyśl
Герб Прапор
Панорама центральної частини міста Панорама центральної частини міста
Основні дані
49°47′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.783; 22.767Координати: 49°47′ пн. ш. 22°46′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 22.767° сх. д. / 49.783; 22.767
Країна	Польща
Регіон	Підкарпатське воєводство
Столиця для	Перемишльський повіт, Перемиське воєводство і Перемишльський повіт^[d]
Засновано	орієнтовно ІХ-X століття
Перша згадка	981
Магдебурзьке право	1389
Площа	43,76 км²
Населення	▼ 57 193 (01.07.2021)
· густота	1528 осіб/км²
Міста-побратими	Падерборн (14 травня 1993), Південний Кестівен^d (27 жовтня 1994), Львів (10 червня 1995), Трускавець (2 травня 2004), Кам'янець-Подільський (10 грудня 1997), Егер (11 липня 2003), Гуменне (1 жовтня 2010), Мости́ська (14 лютого 2008)
Телефонний код	(48) 16
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	RP
GeoNames	761168, 7531300, 7530778
OSM	↑2658686 ·R (Перемишльський повіт)
SIMC	0971672
Поштові індекси	37700 — 37720
Міська влада
Адреса	Rynek 1 37-700 Przemyśl
Мер міста	Войцех Бакун
Вебсайт	przemysl.pl
Мапа
Перемишль Перемишль (Польща)
Перемишль у Вікісховищі

11 липня 2022 року присвоєна почесна відзнака України «Місто-рятівник».

Назва

• Пере́мишль — традиційна українська назва.
• Перемишель, Перемисль — альтернативні українські назви.
• Пшемишль (пол. Przemyśl, МФА: ['pʂεmɨɕl]; їд. פּשעמישל‎, Pshemishl) — польська і єврейська назви.
• Преміссель (нім. Premissel) — німецька назва.
• Преміслія (лат. Premislia) — латинська назва, що використовувалася у діловій та церковній документації.

Географія

Клімат

Розташовується в зоні, яка характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17.8 °C (64 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.2 °С (28 °F).

Клімат Перемишля
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	12	17	22	25	28	31	33	31	28	25	18	17	33
Середній максимум, °C	0	0	6	11	17	20	21	21	17	11	5	1	11
Середня температура, °C	−2	−1	3	7	13	16	17	17	13	8	3	0	8
Середній мінімум, °C	−5	−4	0	3	8	11	13	12	10	5	0	−2	4
Абсолютний мінімум, °C	−25	−25	−19	−5	−2	2	5	6	−2	−7	−12	−18	−25
Норма опадів, мм	30	30	30	40	70	90	90	70	50	40	40	40	660
Джерело: Weatherbase

Райони міста

• Бакончиці (пол. Bakończyce)
• Болоні (пол. Błonie)
• Варненчика (пол. Warneńczyka)
• Венявського (пол. Wieniawskiego)
• Владиче
• Вовче (Вільче, пол. Wilcze)
• Винна Гора (пол. Winna Góra)
• Засяння (пол. Zasanie)
• Знесіння
• Кміти (пол. Kmiecie)
• Кругель Великий (пол. Kruhel Wielki)
• Липовиця (пол. Lipowica)
• Оседля рицарське (пол. Osiedle Rycerskie)
• Перекопана (пол. Przekopana)
• Підгір'я
• Підзамче
• Сілець (пол. Sielec)
• Старе Замчисько

Історія

Середньовіччя. Новий час

Передісторія

Перемиський замок. Палацовий комплекс з каплицею та кафедральний собор Володаря Ростиславича в XII столітті, (реконструкція В. Петрика).

Історія Перемишля до його першої згадки в 981 році залишається невідомою. В історіографії висловлювались різні припущення щодо виникнення міста та населення, яке мешкало навколо. Археологічні пам'ятки засвідчують східно-слов'янський характер місцевих жителів, які належали ареалу проживання племен дулібів і хорватів. Серед відомих припущень про заснування міста є гіпотеза про великоморавські впливи в регіоні, які частково підтверджує згадка про східні кордони Празького єпископства в одній із грамот-фальсифікатів (1086 р.). Крім того, відомою є оповідь про заснування міста чеським королем Пржемиславом, яка наведена в одній із хронік Яна Длугоша. Ярослав Пастернак висловлював твердження, що Перемишль розвинувся як центр племені білих хорватів, яке у IX столітті, за часів правління київського князя Олега, увійшло до складу Русі. У період формування держави П'ястів, місто, ймовірно, було завойоване Мешком I та перебувало під контролем його держави від 970 до 981 рр., тобто до часу походу Володимира, коли Перемишль вперше згадується у вірогідному джерелі.

У польській історіографії, з другої половини ХХ століття, набула поширення гіпотеза про проживання на теренах Надсяння племені лендзян, яке вони пов'язують із західно-слов'янською групою племен.

Русь-Україна

Перша згадка про Перемишль міститься у київському літописному зведенні Повість временних літ під 981 роком, коли воно було остаточно приєднане київським князем Володимиром Великим до Руси та, згодом, стало центром удільного князівства Рюрика та Володаря Ростиславовичів, яке згодом отримало назву Галицького. 1018 року Перемишль приєднав до Польщі Болеслав I Хоробрий, але вже 1031 року київський князь Ярослав Мудрий його повернув. У 1071 році Перемишль був здобутий польським королем Болеславом II Сміливим. 1086 або 1087 року місто повернулося до Руси та закріпилося за його сином — Рюриком Ростиславичем, за правління якого перетворилося на центр Перемишльського князівства. До 1320 року відноситься згадка про надання Перемишлю (якійсь його частині) Магдебургського права князем Левом ІІ.

Перемишль був осідком одного з найдавніших на галицьких землях православного єпископства. Вважається, що на межі ХІ — XIII століть тут було написано Перемишльський літописний кодекс, у якому описано події боротьби Ростиславичів за утвердження своєї влади у Прикарпатті. Після перенесення головного політичного осідку до Галича, Перемишль залишався другим за важливістю містом краю, що час від часу ставало князівською резиденцією. Останнім князем, що жив у Перемишлі був Лев Данилович, котрий після об'єднання ним низки земель усього Галицько-Волинського князівства, переніс звідси свою резиденцію до Львова.

Польська доба

«Перемишль, відоме руське місто» (Premislia, celebris Rvssiae civitas; атласу Г.Брауна, 1617)

У 1340 році був зруйнований польським королем Казимиром III, однак, ще декілька років управлявся боярською радою на чолі із перемиським воєводою Дмитром Дедьком. В епоху воєн за галицько-волинську спадщину місто було визначним центром руської опозиції, яку вдалось зламати лише коштом різанини перемиських бояр, організованої краківськими феодалами. По завершенні сорокарічної боротьби за Галичину, місто опинилось під владою королеви Польщі Ядвіґи Анжуйської. В 1389 році чоловік Ядвіґи Владислав II Ягайло надав місту магдебурзьке право.

У пізньому Середньовіччі Перемишль, втративши свої столичні функції, розвивався як невеликий ремісницький осередок. Тут налічувалось до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах 1386 року), різників (1400), ковалів та слюсарів (1471), седлярів (1482), кушнірів (1509), столярів (1537), пекарів (1558), кравців (1561), броварників (1561), цирюльників (1574), ткачів (1578), капелюшників (1580), крамарів (1591), золотників та малярів (1625), гончарів (1634), музикантів (1754), мулярів та теслярів (1798). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. Населення міста було польським, єврейським, німецьким, руським (українським), чеським і вірменським.

У середині 18 століття євреї становили 55,6 % (1692) населення, римо-католики — 39,5 % (1202), а греко-католики — 4,8 % (147).

Габсбурзька монархія

Після першого Поділу Польщі у 1772 році Перемишль увійшов до складу монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської імперії) та відродженого нею Королівства Галичини та Володимирії. На цей час у місті залишалось лише кілька тисяч мешканців. Новий поштовх для розвитку місто отримало у зв'язку із будівництвом Перемишльської фортеці. У 1887 році було відкрито знамениту українську Перемиську гімназію, у зв'язку з чим місто отримало неформальну назву Галицьких Атен (Афін).

Український діяч, адвокат Теофіл Кормош 1892 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Перемишлі, відтоді він був громадським провідником краю. 1901 року за ініціятиви Теофіла Кормоша було розпочато будівництво приміщення «Народного Дому» в Перемишлі.

Перепис 1910 р. показав, що в місті проживало 54 078 мешканців. Найбільш численними були римо-католики — 25 306 (46,8 %), далі — євреї 16,062 (29,7 %) і греко-католики 12,018 (22,2 %).

15 вересня 1914 р. угорські солдати та місцеві жителі влаштували погром місцевих москвофілів.

Новітній період

Західноукраїнська Народна Республіка

Проголошення Української Державності, Перемишль 1918 рік.

31 жовтня 1918 р. сотня поляків, на чолі з генералом Станіславом Пухальським, намагалася взяти владу в місті, але їм не вдалось. На допомогу українцям, прийшов 9-й український піхотний полк (200 стрільців, командир — надпоручник М. Федюшко із Журавиці). Попри дрібний дощ, на площі Ринок зібрались 8000 селян-українців з навколишніх сіл. У четвер вранці, в Народному Домі міста відбулось віче, на якому було обрано Перемиську Народну Раду (Українську Національну Раду Перемишля), до складу якої увійшли 13 представників інтелігенції, робітників, селянства повіту, головою обрали громадського діяча, посла Теофіла Кормоша. При повітовій раді створили військову, фінансову, харчову, санітарну та інші комісії; друкований орган — часопис «Воля» (за фінансової підтримки професора Олександра Яреми, вийшли 3 номери вечірньої газети за 5, 7, 10 листопада). Було створено, спільну польсько-українську комісію у складі: посол Володимир Загайкевич, директор Каси хворих Іван Жолнір, директор гімназії Андрій Аліськевич, професор ґімназії Михайло Демчук — з української сторони; також професор ґімназії Фелікс Пшиємський, три адвокати — Леонард Тарнавський, Юзеф Мантль, Влодзімеж Блажовський. Пізно вночі вісьмома членами комісії було підписано угоду про утримання спокою, порядку. Для виконання адміністративно-поліційних функцій було створено спільну міліцію з 1000 українців і 1000 поляків. Діяльність комісії підтримала Жидівська (пол. żyd — юдей, єврей, гебрей) Національна рада (створена 3 листопада 1918 р.).

11 листопада до міста було підтягнуто польське підкріплення, о 12.00 українцям запропонували здатись. О 12.15 розпочався артобстріл поляками центру міста, у єврейській частині горіли будинки, запеклі бої відбувалися на вул. Францішканській, Міцкевича. Нова влада інтернувала близько 1000 українців, на євреїв наклали контрибуцію у розмірі 3 млн крон. У місті розташовувалася ставка командування польської армії. 18 березня 1919 року командувач — генерал Івашкевич — переніс її до Судової Вишні. З 1919 року в Перемишлі почав виходити тижневик «Український Голос» за редакцією Дмитра Ґреґолинського.

Міжвоєнна Польща

Від 1921 до 1939 року, Перемишль належав до Польської Держави, за умовами Ризького миру. Незважаючи на тиск польської адміністрації, у Перемишлі активно утворювалися і розвивалися українські суспільні і культурні об'єднання і організації, як-от: Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка з філіями у цілому повіті, Повітовий Союз Кооператив, товариство «Сокіл». У гімназії, відновили свою діяльність спортивне товариство «Сянова Чайка» і Український Пластовий Улад, під керівництвом професорів Євгена Любовича, і Теодора Поліхи. 1925—1928 роки в Перемишлі були значним ростом «Маслосоюзу» і економічної санації Повітового Союзу Кооперативів.

У 1920-х роках формувався національний рух у Перемишлі, на початку УВО, а пізніше ОУН. Активна й енергійна праця велася молодіжним товариством «Молода Громада» і музичним товариством «Боян».

У 1938 році здвигом усіх українських громадських і церковних організацій було відсвятковано 950 роковини хрещення Руси-України. У 1939 році в місті проживало 54 200 мешканців (7230 українців і ще 2000 польськомовних українців, 26470 поляків, 18400 євреїв і 100 німців та інших національностей).

Кілька століть у Перемишлі зберігалася корона короля Руси-України Данила Романовича, однак вона була захована з початком Другої світової війни і від того часу її місцезнаходження залишається невідомим.

У складі УРСР

29 вересня 1939 р. німці передали місто совєтській 99-й стрілецькій дивізії.

У 1940–1941 та 1944–1945 рр. було центром Перемишльського району.

Під час німецької окупації у Другій світовій війні у місті діяла українська вчительська семінарія та Український допомоговий комітет.

27 липня 1944 року Перемишль був зайнятий Червоною Армією разом із солдатами 38-го піхотного полку Армії Крайової.

Восени 1944 року радянська влада заснувала у місті Тимчасовий Табір НКВС № 49 для солдатів АК та інших противників радянської влади. Найчастіше полонених звідси вивозили до міста Боровичі або в'язниці у замку в м.Ряшів, а також до таборів Сибіру. Репресії щодо солдатів АК тривали до жовтня 1956 року.

Відновлена Польща

27 червня 2016 року дорогу процесії українців, які після Святої літургії у Кафедральному соборі УГКЦ св. Івана Хрестителя рушили урочистою ходою до Українського військового цвинтаря, що в селі Пикуличі, перегородили кілька десятків голомозих молодиків (серед нападників були особи у футболках Всепольської молоді). Розпочалась шарпанина, під час якої 60-літньому учаснику ходи розірвали сорочку. Поліція відгородила учасників процесії від нападників.

Під час маршу «орлят перемиських та львівських» восени 2016 року хтось з натовпу викрикнув «Смерть українцям!». Президент міста Роберт Хома на закиди щодо неприпустимості таких дій відповів, зокрема, що він не чув цього. Як наслідок, СБУ (12, чи 29 грудня 2016) заборонила йому в'їзд на територію України терміном на 5 років. 27 січня 2017 в ЗМІ з'явилася звістка, що заборону на в'їзд до України для мера скасували після втручання президента України П. Порошенка. Це сталося, зокрема, після того, як віцеміністр закордонних справ Ян Дзедзічак Польщі заявив, зокрема, "якщо це рішення не буде скасоване, то це матиме «„серйозні наслідки“».

11 липня 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв Перемишлю почесну відзнаку «Місто-рятівник» за виявлені гуманізм, милосердя і солідарність з Українським народом, всебічну допомогу громадянам України, які вимушено залишили Батьківщину внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також вагому підтримку України у захисті її незалежності та суверенітету.

Населення

Релігії населення Перемишля згідно з переписом 1931 року:

Римський-католицизм	39 430	(63,3 %)
Юдаїзм	18 376	(29,5 %)
Греко-католицизм	4 391	(7,0 %)
Інші конфесії	85	(0,2 %)
Загалом	62 272

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	30470	5834	21079	3557
Жінки	34530	5553	20611	8366
Разом	65000	11387	41690	11923

Українці

Перемишль найстаріше й одне з найважливіших міст Галичини, колись столиця українського князівства, а згодом важливий осередок українського культурного й церковного життя, його бастіон на пограниччі з Польщею. Головне місто Посяння. У 1910 році в місті проживали 54,7 тис. мешканців. З них 46,7 % римо-католиків, 29,5 % юдеїв і 22,5 % греко-католиків.

У роки І Світової війни під однією з найпотужніших в Європі — Перемиською фортецею точилися кількамісячні бої. 3 листопада 1918 року в місті та околицях на короткий час була відновлена українська державність. Лівий берег Сяну, Засяння, займали поляки. 10—11 листопада вони захопили місто.

До 1939 року Перемишль перебував під владою відродженої Польщі. За пактом Молотова — Ріббентропа місто було розділене на дві частини. Рікою Сян проходив кордон між Третім Рейхом та СРСР. У 1944 році на короткий час Перемишль входив до складу УРСР, а 1945 був переданий Польщі.

Євген Грицак (1890—1944), філолог та історик з Перемишля, писав: «Перемишль має великі заслуги у справі перших починів пробудження українського народу до нового життя й до першої освітньої праці та поширення національної свідомості, він навіть випередив до певного ступеня головний і природний осередок українського культурного життя — Львів».

Унаслідок насильної репатріації до УРСР та злочинної операції «Вісла» у 1944—1947 рр. переважна більшість українського населення Перемишля та Надсяння була примусово вигнана. У 1946 році заарештували останнього довоєнного перемиського єпископа УГКЦ Йосафата Коциловського (1876—1947), який пізніше — захворілий на запалення легень — помер 17 листопада 1947 р. у київській в'язниці.

Лише 1989 року греко-католицька (візантійсько-українська) громада Польщі отримала свого єпископа. Тоді Івана Мартиняка було призначено єпископом-помічником при примасові Польщі, а 1991 року Іван Павло II призначив його Перемиським єпископом ГКЦ.

Зараз у місті є резиденція митрополита Перемиського і Варшавського Греко-Католицької Церкви Івана Мартиняка. У 1991 році під час візиту до Перемишля Іван Павло ІІ передав під греко-католицький кафедральний собор колишній костел єзуїтів.

Українська громада Перемишля налічує тепер до 4 тисяч осіб. Українське громадське життя згуртоване довкола кількох церковних парафій, української школи ім. Маркіяна Шашкевича та Народного дому. У місті відбувається Фестиваль української культури.

Архітектура

У Перемишлі збереглися численні архітектурні та історичні пам'ятки, що робить місто та його околиці принадливим для туристів. Серед них, зокрема:

• Собор святого Івана Хрестителя — III
• Собор святого Івана Хрестителя — IV
• Собор святого Івана Хрестителя — V
• Український «Народний дім»
• Палац греко-католицьких єпископів
• Палац Князів Любомирських
• Перемиський замок
• Перемиська фортеця
• Костел францисканців

Релігія

Історія

Карта православних та греко-католицьких церков, які в різний час існували у місті

Карта Перемишля, XVII ст.
православні храми витіснені за межі середмістя.

У Перемишлі були резиденції православних, греко-католицьких та римо-католицьких єпископів.

1412 року король Владислав II Ягайло, вирушивши з Медики до Перемишля в супроводі, зокрема, естергомського єпископа, почув звинувачення від німців у покровительстві «схизматиків». У відповідь на закиди наказав передати латинникам руський кафедральний собор у центрі міста, збудований з тесаного каменю, викинути перед перехрещенням з крипт тіла похованих осіб.

1422 року було об'єднано Перемиську та Самбірську православну єпархії з центром в Перемишлі. У 1460 році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.

Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у Валяві, Лаврові, Самборі.

У 1784 році цісар Йозеф II передав греко-католицькій єпархії для катедрального собору ліквідований латинський монастир отців кармелітів. Натомість від греко-католиків забрали недобудований собор на Владичому. Від нього залишилася вежа з дзиґарем (годинником), зараз тут розташований Музей люльок.

У період діяльності греко-католицьких єпископів Інокентія та Георгія Винницьких, Єроніма Устрицького (1715—1762), Атанасія Шептицького (1762—1779), Максиміліана Рилла (1779—1793), Антона Ангеловича (1796—1808), Михайла Левицького (1813—1818), Івана Снігурського (1818—1848), Григорія Яхимовича (1848—1860), Томи Полянського (1860—1869) та інших Перемишль став важливим осередком галицького національного відродження, який називали «Атенами над Сяном».

3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив брата Андрея Шептицького на священика.

Православні та греко-католицькі церкви

Не існуючі

• Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (І)
• ротонда при княжих палатах
• ротонда св. Миколая
• апп. Петра і Павла
• св. Онуфрія
• св. Миколая на Підзамчу
• св. Михаїла на Підзамчу
• Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (ІІ)
• Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (ІІІ)
• Пресв. Трійці
• св. Миколая на Підгір'ю
• Вознесіння на Знесінні
• Благовіщення
• Різдва Христового
• пророка Іллі
• Преображення на Гарбарях
• св. Георгія (Юрія) на Гарбарях
• св. Івана Богослова на Вовчому
• Прсв. Богородиці на Засянні (монастирська)
• Богоявлення на Засянні
• Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (IV)

Існували також церкви з невідомими назвами — дві на Засянні та одна на Пикулицькій дорозі.

Існуючі

• Кафедральний собор Різдва Івана Хрестителя (V)
• Різдва Богородиці на Болоні
• Співстраждання Пресвятої Богородиці на Засянні
• Каплиця греко-католицької семінарії
• Успіння Богородиці на Вовчому
• Івана Богослова на Перекопаному (використовується під костел)

Сучасність

У місті діють кілька релігійних конфесій, зокрема:

• римо-католицька
• греко-католицька
• православна
• протестантська
• свідки Єгови
• Світський місійний рух «Епіфанія»

Економіка

У місті розвинена деревообробна промисловість (підприємство з виробництва ДВП «Fibris»), тут розміщені підприємства по випуску механічної та промислової автоматики («Dirt», «Fanina»), металопластикових вікон та дверей («Hensfort»), промислової арматури (POLNA S.A.), косметики (Inglot Cosmetics, Aurora), тканин (Sanwil). Крім того, Перемишль відомий як центр традиційних ремесел— ливарства та файкарства, вважається туристичним центром воєвудства

Освіта

У місті діють різні навчальні заклади, зокрема:

• Державна академія прикладних наук в Перемишлі (пол. Państwowa Akademia Nauk Stosowanych w Przemyślu)
• Відділення національної школи митно-податкової служби (пол. Krajowa Szkoła Skarbowości)
• Вища римо-католицька духовна семінарія (пол. Wyższe Seminarium Duchowne)

Спорт

Клуби

Давніше в місті діяли українські клуби «Сянова Чайка» та «Сян».

Нині діють клуби з різних видів спорту, зокрема:

• футбольні клуби «Чувай», «Полонія»
• баскетбольні клуби «Ведмедики», «Полонія»

Споруди

• Стадіон міського спортивного клубу «Полонія»
• Зал товариства POSiR «Przemyski Ośrodek Sportu i Rekreacji»
• Гірськолижний центр
• Відкритий плавальний басейн товариства POSiR
• Відкрита ковзанка зі штучним льодомтовариства POSiR.

Відомі люди

Уродженці

• Борис Євген-Фердинанд — промисловець, громадський діяч.
• Бужинський Володимир Мар'янович — польський вчений, професор Львівського політехнічного інституту.
• Леопольд Вайгель — польський краєзнавець.
• Війтович Петро — скульптор.
• Вітошинський Борис — правознавець, публіцист, діяч ОУН, в'язень нацистських концтаборів.
• Волинець Іван — український важкоатлет.
• Гасюк Ярослава (1925—2016) — учасниця ОУН.
• Гнатишак Микола Леонтійович — теоретик та історик літератури, літературний критик, журналіст.
• Дмитренко Марія — письменниця; вояк УПА.
• Добрянська-Коренець Ольга (1880—1977) — українська письменниця.
• Долинський Степан — учасник Національно-Визвольних змагань, діяч УВО, ОУН.
• Зарицька Софія — малярка.
• Генрик Йордан (1842—1907) — польський громадський діяч, учений-медик.
• Кавка Іван — скульптор.
• Копистенський Захарія — руський (український) мислитель і письменник, культурний та церковний діяч, архімандрит Києво-Печерського монастиря.
• Копистинський Теофіл Дорофійович — український художник-реаліст, портретист.
• Копко Петро Максимович — український філолог.
• Лукасевич Мар'ян Прокопович — командир куреня УПА «Вовки», командир 28-го Холмського тактичного відтинка «Данилів», майор УПА (посмертно).
• Сатурчак Лукаш — польський та український історик, журналіст.
• Німців Мирослав-Данило — український архітектор.
• Прокоп Мирослав — політичний і громадський діяч, науковець і публіцист.
• Збігнев Простак — польський письменник-фантаст.
• Рудницький Степан Львович — географ і картограф, академік
• Рудницький Ярослав-Богдан — мовознавець, науковий і громадський діяч, літературознавець, фольклорист.
• Скруток Олекса — маляр-академіст.
• Стахів Євген Павлович — діяч українського підпілля в роки Другої Світової війни.
• Федак Степан — громадський діяч, філантроп, адвокат.
• Фільц Орест Володимирович — лікар, доктор медичних наук, професор.
• Чехович Костянтин — доктор філософії, філолог-славіст.
• Шашаровський Володимир — актор і режисер.
• Мойсей Шорр (1874—1941) — єврейський історик, філолог-сходознавець.
• Шухевич Герміна — українська громадська діячка, послідовниця емансипаційного руху Н. Кобринської
• Цімейко Орест Андрійович (1941—2015) — український нейрохірург, доктор медичних наук, професор; лікар вищої категорії, заслужений лікар України.
• Якубинський Андрій — поет, автор духовних віршів.
• Юзеф Кондрат (1902—1974) — польський театральний і кіноактор, співак.

Діячі «Просвіти», науки та духовного життя

• о. Івана Могильницького
• о. Григорія Шашкевича
• о. Йосифа Левицького
• о. Йосифа Лозинського
• Івана Лаврівського
• Івана Мишковського
• Михайла Вербицького
• Анатоля Вахнянина
• Степана Шаха
• Уляни Кравченко
• Теофіла Кормоша
• Анатоля Курдидика
• Василя Пинила
• Олени Кульчицької
• Миколи Антоневича.
• Ореста Авдиковича

Воєводи

• Дмитро Детько
• Ґумпрехт

Перемиські старости

Див. також: Категорія:Перемиські старости

• Йордан Спитек Вавжинець — краківський каштелян

Перемиські каштеляни

Див. також: Категорія:Перемиські каштеляни

• Феліціян Гроховський (помер бл. 1649) — польський шляхтич, син Зофії з Монастирських, чоловік Катажини з Сененських.
• Геронім Оріховський

Поховані

Див. також: Категорія:Поховані в Перемишлі

• Андрій Боратинський — шляхтич руського походження, військовий та державний діяч часів Королівства Польського
• Ґроховський Станіслав (†1645) — львівський латинський архієпископ.
• Уляна Кравченко (1860—1947) — українська письменниця та поетеса, проживала у Перемишлі.
• Збігнев Простак — польський письменник-фантаст.

Міста-партнери

Місто підтримує партнерські зв'язки з різними містами, зокрема, й українськими:

• Кам'янець-Подільський
• Львів
• Мостиська
• Трускавець
• Падерборн
• Гуменне
• Егер

Панорами Перемишль

Перемишль

Перемишль

Див. також

• Перемишльський літопис
• Замок у Перемишлі
• Собор святого Івана Хрестителя — III (Перемишль)
• Український «Народний дім» у Перемишлі
• Комплекс загальноосвітніх шкіл № 2 імені Маркіяна Шашкевича в Перемишлі
• Українсько-польський миротворчий батальйон
• Національний музей Перемишльщини (Перемишль)

Примітки

1. https://przemysl.pl/4157/paderborn-niemcy-polnocna-nadrenia-westfalia.html
2. https://www.paderborn.de/rathaus-service/stadtportrait/109010100000055829.php
3. https://przemysl.pl/4158/okreg-south-kesteven-wielka-brytania.html
4. https://przemysl.pl/4159/lwow-ukraina.html
5. https://przemysl.pl/4161/truskawiec-ukraina.html
6. https://przemysl.pl/4160/kamieniec-podolski-ukraina.html
7. https://przemysl.pl/4163/eger-wegry.html
8. https://przemysl.pl/15240/humenn-slowacja.html
9. https://przemysl.pl/15243/mosciska-ukraina.html
10. GUS. Rocznik Demograficzny 2021. stat.gov.pl (пол.). Процитовано 9 серпня 2022. 
11. Указ Президента України від 11 липня 2022 року № 484/2022 «Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-рятівник» місту Перемишль (Республіка Польща)»
12. Клімат Перемишля
13. Bakończyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 85. (пол.) — S. 85.
14. Кучинко М. Історично-культурний розвиток Західного Побужжя в ІХ–XIV століттях. — Луцьк : Надстир'я, 1993. — С. .
15. Ісаєвич Я. Перемишль та Перемиська земля. Перші сторінки історії / Перемишль та Перемиська земля протягом історії, 1998 р. — Перемишль-Львів : Інститут Українознавства, 1998. — С. 11.
16. Королюк В. К вопросу об отношениях Руси и Польши в Х веке // Краткие сообщения ин-та славяноведения. — 1952. — № 9. — С. 48-49.
17. Lehr-Spławiński T. Lędzice-Lędzianie-Lachowie / Tadeusz Lehr-Spławiński // Opuscula Casimiro Tymieniecki septuagenario dedicata. — Poznań 1959. — S. 195—209.
18. Kuczyński S. Wschodnia granica państwa polskiego w X wieku przed rokiem 980 / Stefan Maria Kuczyński // Początki państwa Polskiego. Księga tysiąclecia — Poznań, 1962. — T. І. — S. 233—252. (пол.)
19. http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat04.htm
20. Стемпєнь С.С. Перемишль. Енциклопедія історії України. 
21. Fenczak A. Z badań nad początkami samonądu miejskiego w Przemyślu i jego kancelarii (do 1389 roku), .. Rocznik Historyczno-Archiwalny" 1988, z. 5, s. 25-27.
22. Перфецький Е. (1927) Перемишльський літописний кодекс першої редакції в складі хроніки Яна Длуґоша. Записки Наукового товариства ім. Шевченка: — Львів: Друкарня наукового товариства імені Шевченка, -С. 1-54
23. Грушевський. М. (1904) Історія України-Руси. Том IV. Примітка 3 Дмитро Дедько
24. J. Motylkiewicz. «Ethnic Communities in the Towns of the Polish-Ukrainian Borderland in the Sixteenth, Seventeenth, and Eighteenth Centuries». C. M. Hann, P. R. Magocsi ed. Galicia: A Multicultured Land. University of Toronto Press. 2005. p. 37.
25. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 179. — ISBN 5-7773-0359-5.
26. Juraj Buzalka. Nation and Religion: The Politics of Commemorations in South-East Poland. LIT Verlag Münster. 2008. p. 34
27. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 141. — (Львівська сотня).
28. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 39—40. — ISBN 5-7707-7867-9.
29. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 42.
30. Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 110. — ISBN 5-7745-0394-1.
31. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
32. Український інститут національної пам'яті (3 жовтня 2019). . uinp.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2022. 
33. Червоний бліцкриг - Владімір Бешанов - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Процитовано 17 квітня 2017. 
34. Сирник М. Українське шкільництво Польщі в роки німецької окупації // Український журнал. — 2007. — № 10.
35. Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
36. Записки Наукового Товариства їм. Шевченка том 208 Історично-Філологічна Секція Мирослав Трухан Українці в Польщі після другої світової війни 1944-1984
37. . Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016. 
38. SBU dla Nowin o powodach zakazu wjazdu na Ukrainę dla prezydenta Przemyśla. (пол.)
39. Robert Choma o powodach niewpuszczenia go na Ukrainę. Reakcja SBU [ 22 січня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
40. Роберт Хома зможе приїхати в Україну: СБУ скасувала 5-річну заборону.
41. МЗС Польщі: "Україна має скасувати заборону на в’їзд меру Перемишля". Високий замок online (uk-UA). 26 січня 2017. Процитовано 26 березня 2017. 
42. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
43. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
44. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Париж; Нью-Йорк, 1970. — Т. 6. — С. 2007.
45. Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (482) (вересень—жовтень). — С. 173. — ISSN 0130-5247.
46. інші дані — на замку
47. HISTORIA ARCHIDIECEZJI PRZEMYSKO-WARSZAWSKIEJ [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
48. Hala Sportowa
49. . Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017. 
50. . Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017. 
51. . Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 12 травня 2017. 
52. Leopold Wajgiel (ID: sw.269899). (пол.)
53. Нарис про місто Коломию
54. Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 282. (пол.)
55. Kamiński A. Jordan S. W. z Zakliczyna h. Trąby (1518—1568) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1990 (репрінт). — T. 11. — S. 282—283. (пол.)
56. W. Czapliński. Grochowski Felicjan h. Junosza (zm. ok. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIII/4. — Zeszyt 39. — S. 593.
57. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 2015-07-16 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 182. (пол.)
58. Pociecha W. Boratyński Jan, h. Korczak (†1546) // Polski Słownik Biograficzny]]. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 308—309. (пол.)
59. ks. Marian Rechowicz. Grochowski Stanisław h. Junosza (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIII/4. — Zeszyt 39. — S. 599.

Джерела

• Грушевський М. С. Опис Перемишльського староства, 1494—1497 рр. // Записки наукового товариства ім. Шевченка (ЗНТШ). — Львів, 1897. — Т. 19.
• Перемишль // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Загайкевич Б. Перемишль — західний бастіон України. — Нью-Йорк : Америка, 1961.
• Стемпєнь С. С. Перемишль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 125. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Hauzer L. Monografia miasta Przemysla. — Przemysl, 1883.
• Kramarz W. Ludnosc Przemysla w latach 1521—1921. — Przemysl, 1930.
• Przemyśl // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 148. (пол.) — S. 148—168. (пол.)
• Перемишль та Перемиська земля протягом віків Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної наукової конференції, організованої Науковим товариством імені Т. Шевченка в Польщі 24—25 червня 1994 року в Перемишлі, під ред. С. Заброварного, Перемишль — Львів, 1996.

Література

• Друга Державна жіноча вчительська семінарія в Перемишлі (1872—1936) / С. Заброварний. — Перемишль; Львів: Растр-7, 2018. — 210 с. — ISBN 617-7726-01-1.

Посилання

• Офіційний сайт міста Перемишль (пол.); (нім.); (фр.)
• Український Народний Дім в Перемишлі
• Колишня Греко-католицька духовна семінарія у Перемишлі. Відео з дрона
• Офіційний сайт Комплексу загальноосвітніх шкіл № 2 імені Маркіяна Шашкевича з українською мовою навчання
• Тетяна Голдак. Культурно-освітнє життя українців Перемишля наприкінці ХІХ — у першій третині ХХ ст.
• Тетяна Голдак. Особливості музичного життя українців Перемишля XIX — початку XX століття
• Михайло Хроновят. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі
• На нашій, не своїй землі // Павло Грицак. Вежі й кулемети
• Анатолій Романюк. Хроніка одного життя: спомини і роздуми^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Крістоф Рансмайр. Перемишль. Центральноевропейська придибенція
• Мирослава Ляхович. Летючий голландець українства
• Галина Чорняк. Згадка про Перемишль — немов химерний сон…
• VOLOЦЮГИ. Сіль землі Галицької
• Павло Солодько. Мандрівка до Перемишля і околиць. Екскурсія вихідного дня. ФОТО // Українська правда. 07.06.2013
• Instagram фотографії міста Перемишль^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Віртуальний топографічний меморіал втрачених храмів княжого Перемишля

Відео

• Український молодіжний хор з Перемишля в Римі
• Ансамбль народного танцю «Аркан»
• Український дім у Перемишлі 03.05.2012
• Виступ ансамблю «Крайка» на Шевченківському вечорі 18.03.2012
• Марш українців (Protest Polaków przeciw pochodowi Ukraińców w Przemyślu) 26.06.2016
• Skandaliczne zachowania policji i Ukraińców podczas marszu w Przemyślu (26.06.2016)