Кописти́нський Теофі́л Дорофі́йович (15 квітня 1844, м. Перемишль — 5 липня 1916, Львів) — український художник-реаліст, портретист, а також реставратор.
| Копистинський Теофіл Дорофійович | |
|---|---|
| Теофіл Копистинський. Автопортрет, 1870 | |
| Народився | 15 квітня 1844 Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 5 липня 1916 (72 роки) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Підданство | Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | живопис |
| Alma mater | Віденська академія мистецтв |
| Знання мов | українська і польська |
| Жанр | портрет |
|
Життєпис і творчість Редагувати
Народився у Перемишлі (тепер Польща) 15 квітня 1844 року. У 1868—1871 роках навчався у Краківській школі малювання і живопису, 1872 року — у Віденській академії образотворчих мистецтв.
Ставропігійський інститут Редагувати
У 1873 році переїхав до Львова, де брав участь у виставках товариства прихильників красних мистецтв, ілюстрував журнал «Дзвінок». Тоді ж розпочалась його активна співпраця зі Ставропігійським інститутом. На замовлення останнього художник займався реставрацією ікон, церковних розписів, підготовлення виставок тощо. Також упродовж 1870—1880-х років він виконав на замовлення Ради Ставропігійського інституту галерею портретів представників духовенства, громадських та історичних діячів, зокрема митрополита Петра Могили (1885), гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (1886), князя Костянтина Острозького (1886). В тому числі він намалював портрети тогочасних відомих діячів Ставропігійського інституту.
Першим із них був портрет відомого педагога, інспектора гімназій та першого голови Руського педагогічного товариства Амвросія Яновського (1872). Загалом таких портретів було сімнадцять, і створені вони були в 1870—1880-х роках. Винятками були портрет Михайла Качковського (1891), який залишився незавершеним, а також портрети Йосифа Делькевича (близько 1895) і Лева Мацелінського (1897). Останній був виконаний художником з фотографії, що неодноразово ним практикувалося.
Більшість портретів збереглося дотепер, і як і інші колекції Ставропігійського інституту після 1939 року були розподілені між ЛІМ та НМЛ ім. Шептицького.
Подальша доля Редагувати
Надалі як реставратор відомий своїми реставраційними роботами в костелі отців бернардинців у Лежайську (1896 р.), катедральному костелі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі, костелі отців домініканців та Маріацькому костелі в Кракові (1897—1898 рр.), в костелах Св. Андрія (1883 р.), Марії Сніжної і Св. Мартина (1886) у Львові. Окрім того Т. Копистинський розробив і запропонував методику реставрації фрески «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі у Мілані.
Останні роки життя мешкав у притулку для старців фундації Роберта Домса, що розташовувався на вул. Святої Терези, 4 (нині — вул. Митрополита Андрея, 10).
Помер 1916 року. Похований у Львові Личаківському цвинтарі (поле № 63).
Вшанування Редагувати
1992 року одну з вулиць Франківського району у Львові назвали на честь Теофіла Копистинського.
Примітки Редагувати
- Теофіл Копистинський і Ставропігійський інститут / Л. Купчинська // Художня культура. Актуальні проблеми. — 2006. — Вип. 3. — С. 416—426.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 175. (пол.)
- Кучинська Л. Теофіл Копистинський-реставратор… — С. 210—211.
- Кучинська Л. Теофіл Копистинський-реставратор… — С. 211.
- Стадник О. Ретроспективний огляд інституцій соціального захисту в Галичині // Український вісник медико-соціальної експертизи. — 2014. — № 3 (13). — С. 61.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 62. — ISBN 966-7292-78-9.
Джерела Редагувати
- Дніпро. — 1995. — № 5—6. — С. 144.
- Кучинська Л. Теофіл Копистинський-реставратор: окремі спостереження // Бюлетень. Інформаційний випуск Львівської філій Національного науково-дослідного реставраційного центру України.— Львів, № 1 (11) грудень 2010. — С. 204—211.
- Купчинська Л. Творчість Теофіла Копистинського у контексті розвитку образотворчого мистецтва західноукраїнських земель другої половини XIX — початку ХХ століть. — Львів; Філадельфія, 2009. — ISBN 978-966-02-4283-8.
| Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |