Ряшів

Ря́шів (пол. Rzeszów, Же́шув) — воєводське місто у Польщі, на річці Віслок (Вислок). Певний час було центром Ряшівського воєводства.

Ряшів Rzeszów
Герб Ряшева прапор
Ряшів
Основні дані
50°02′ пн. ш. 22°00′ сх. д. / 50.033° пн. ш. 22.000° сх. д. / 50.033; 22.000Координати: 50°02′ пн. ш. 22°00′ сх. д. / 50.033° пн. ш. 22.000° сх. д. / 50.033; 22.000
Країна	Польща
Регіон	Підкарпатське воєводство
Столиця для	Ряшівський повіт, Підкарпатське воєводство, Rzeszów Voivodeship^d, Ряшівське воєводство і Ряшівський повіт
Засновано	XI століття
Магдебурзьке право	19 січня 1354
Площа	120 км²
Населення	▲ 197 181 (2023)
· густота	1870 осіб/км²
Агломерація	660 000
Висота НРМ	197—384  м
Водойма	Віслок
Міста-побратими	Україна — Конотоп  Україна — Чернігів  Україна — Івано-Франківськ  Україна — Львів  Україна — Луцьк  Німеччина — Білефельд  США — Буффало  Австрія — Клагенфурт  Словаччина — Кошиці  Греція — Ламія  Угорщина — Ньїредьгаза  КНР — Фанченган  Румунія — Сату-Маре
Телефонний код	(48) 17
Часовий пояс	CEST, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	RZ
GeoNames	7530819
OSM	↑130957 ·R (Підкарпатське воєводство, Q11825736)
SIMC	0974133
Поштові індекси	35000-35900
Міська влада
Адреса	35-010
Мер міста	Конрад Фійолек (пол. Konrad Fijołek)
Вебсайт	erzeszow.pl
Мапа
Ряшів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Ряшів.

2022 року присвоєна почесна відзнака України «Місто-рятівник».

Назва

У XIV столітті Перемишльська земля переходить під владу Польщі, тому зараз у багатьох мовах офіційно використовується польська назва Rzeszów, що залишалася в такій формі і під час перебування Перемишльської землі у складі Австрійської імперії, надалі Австро-Угорщини (1772—1918). Серед українців місто здавна відоме як «Ряшів» (старе написання «Ряшевъ»), навіть у виданнях Російської імперії воно називалося Ряшевъ.

У різних документах назва може подаватися по-різному: Rzazov, Rzissov, Rischov, Reschov, Ressovia, Rzeschow та ін.

Висунуто три версії походження назви міста. Згідно з першою, назва має питомо слов'янську етимологію. Польські дослідники пов'язують її з польським rzesza («велика кількість людей») або з присвійною формою імені Rzech, «Жех», Rzesz («Жеш»), що є зменшувальними формами від Rzetysław («Ретислав»).

Підтвердженням тому слугує латинізована назва міста (Resovia), вживана з часів встановлення магдебурзького права (у 1354 року вжито Oppidum Rzeszoviense), а також прізвище перших володарів міста — «Жешовські» (Rzeszowscy), які отримали його у 1354 році з дозволу короля. Окрім того, в адміністрації, документації і картографії під час 146-річного австрійського панування ніколи не вживалася згадана нижче німецька гіпотетична назва Reichshof, а тільки Rzeszów.

Малоймовірна версія, висловлена священиком Войцехом Міхною (пол. Wojciech Michna, 1820—1893). Згідно з нею, місто закладене німецькими колоністами, а Rzeszów є адаптацією нім. Reichshoff («панський двір», «двір Райха»). Прихильник цієї гіпотези Едвард Веберсфельд в 1906 році на сторінках львівського журналу Nasz Kraj стверджував, що місто було засноване самим Казимиром Великим у 1345 році в прикордонній пущі й що король поселив у городі німців, взятих під час походу проти князя опавського Миколая (т. зв. «глухонімці»). Аргументом на користь своєї версії він наводив згадку назви міста в формі Rischof у документах митрополита перемиського Ерика в 1390 році. Ще до Першої Світової ця теорія зазнала критики, а після Другої Світової війни критикувати її стали ще сильніше: як панівну за часів Адольфа Гітлера і підтримувану пропагандою НСДАП. Як зауважив Станіслав Роспонд^[pl], форма Reichshoff або подібна їй не засвідчена жодними пам'ятками, неможлива і трансформація її у Rzeszów у польській (нім. reich- мало адаптуватися як rych-). Під час нацистської окупації Польщі назва Reichshof для Ряшева була встановлена офіційно.

Третя версія теж виводить назву з німецької мови: джерела вказують, що в німецькій мові в описі розташування міста в магдебурзькому праві у XIV столітті місто записували як Resche.

Українські дослідники порівнюють назву з українськими топонімами Рашків, Рашківці, Рашовичі тощо.

У повоєнні часи в СРСР місто офіційно називалося на польський кшталт — Жешув, а вулиця Ряшівська у Львові — «Жешувська», але в незалежній Україні назва була змінена на «Ряшівська».

Історія

Ряшівський замок князів Любомирських XVIII століття

Існувало за княжих часів, як прикордонне торгово-ремісниче місто Перемиської землі. На думку істориків, Ряшів існував з XI століття, але питання, ким він був заснований, досі викликає суперечки. Польські дослідники стверджують, що землі між Сяном і Віслоком первісно належали п'ястівській Польщі, потім були завойовані Руссю і нарешті, повернулись під владу польської корони.

Ряшів — перше руське місто, яке отримало магдебурзьке право. Можливо, останні князі з династії Романовичів Андрій чи Лев ІІ — внуки короля Данила — надали Ряшеву міське право. У середині XIV столітті оборонне містечко стало центром волості.

19 січня 1354 року місто отримало магдебурзьке право від короля Казимира III, який надав місто у володіння Яну Пакославу зі Строжиська гербу Півкозич, який став підписуватися як Жешовський (Ряшівський, пол. Rzeszowski). На 1406 р. у місті існувала парафіяльна школа, магістрат складався з п'яти райців, кожен з яких по черзі виконував функції бургомістра. Місто належало до Перемиської землі Руського воєводства. Після вигасання роду Жешовських місто перейшло 1589 року до старости жидачівського Миколая Спитка Ліґензи. Тоді місто налічувало 2500 мешканців. Близько 1615 року до міста були спроваджені євреї.

1638 року Ряшів переходить у власність князів Любомирських. 1658 року Єжи-Себастьян Любомирський створює колегіум оо. Піярів. На той час це була друга така школа на всю Польщу.

1782 року утворено Ряшівський округ.

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії та Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада за допомогою підрозділів польських легіонерів змогла захопити цю частину.

Під час Другої світової війни в місті діяв Український допомоговий комітет. Під час нацистської окупації в Ряшеві було гетто (понад 25 тис. осіб).

1 січня 1999 року місто стало столицею новоутвореного Підкарпатського воєводства.

22 травня 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв Ряшеву почесну відзнаку «Місто-рятівник», таким чином відзначивши особливу роль міста, що стало прихистком для багатьох тисяч українських біженців під час російського вторгнення 2022 року.

Краєзнавча довідка

Великий центр промисловості (авіадвигуни, побутова електротехніка (Zelmer), харчові продукти, ліки, одяг), науки та культури (театри, музеї, філармонія); поблизу видобуток природного газу.

Ряшів — значний транспортний вузол. Поїзди зі станції Ряшів-Головний курсують на 4 сторони світу, в тому числі й до України. Діє міжнародний аеропорт Ряшів-Ясьонка.

Туристичні пам'ятки: замок (XVII ст.), палац Любомирських (XVIII ст.), історичний центр міста, костел (XV ст.), греко-католицький костел Святої Трійці, монастирі ордену бернардинів, піярів XVII—XVIII ст.

Культура

Фестиваль «Europejski Stadion Kultury»

Ряшів є господарем фестивалю «Europejski Stadion Kultury». Ця подія спочатку планувалася як пов'язана з підготовкою до Євро-2012, але з часом набула регулярного характеру. Це форма співпраці між Польщею та Україною в рамках програми «Східне партнерство». Також кількість міст-організаторів з часом зросла. З 2012 року до організації фестивалю приєднався Люблін, а у 2013 році також Білосток.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	84763	15651	59963	9149
Жінки	94623	15123	59354	20146
Разом	179386	30774	119317	29295

Населення за роками:

Спорт

У місті є чоловічий волейбольний і футбольний клуб «Ресовія» — неодноразовий чемпіон Польщі. У місті є також футбольний клуб «Сталь» (пол. Stal).

Освіта і наука

• Ряшівський університет

Відомі люди

Народилися

• Ріхард Ярий — австрійський та український військовий і політичний діяч, один із провідних діячів ОУН.
• Давід Костецький — польський боксер.
• Ігнацій Маховський (1920—2001) — польський актор театру, кіно, радіо і телебачення.
• Йоанна Лех (нар. 1984) — польська поетеса.
• Якуб Серафін — польський футболіст.

Мешкали

• Володимир Навроцький — український економіст (помер у місті).

Примітки

1. Dzieje Rzeszowa t. I, praca zbiorowa pod redakcją F. Kiryka, Rzeszów 1994.
2. Ряшівське воєводство // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 7. — С. 2678.
3. Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство.
4. https://shpalta.media/2020/03/02/misto-z-troma-nazvami-ale-pravilna-lishe-odna/
5. Указ Президента України від 22 травня 2022 року № 355/2022 «Про встановлення почесної відзнаки «Місто-рятівник»
6. Ряшевъ // Большая энциклопедия. Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знаний, у 20-ти томах / Под ред. С. Н. Южакова. — СПб. : т-ва «Просвещение». — Vol. Т. 16 (Пуль — Саль). (рос.)
7. Петро Гайлаш. Ряшів — західний фортпост галицької Руси. zbruc.eu. Збруч. Процитовано 7 липня 2018. 
8. Makarski W. Roczniki humanistyczne. — T. 33. — S. 67.
9. Historia Rzeszowa.
10. Przyboś A. Akta radzieckie rzeszowskie: 1591—1634. — Zakład Narodowy im. Ossolińskich. — S. 6.
11. Lück K. Deutsche Besiedlung Kleinpolens und Rotreussens im 15. Jahrhundert. — 1934. (нім.)
12. Stanisław Rospond. Słownik etymologiczny miast i gmin PRL. — Wrocław : Ossolineum, 1984. — С. 338–339. — ISBN 83-04-01090-9.
13. Annales de l’École normale superieure à Cracovie. — S. 18, 1964.
14. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 54. — ISBN 966-603-115-9.
15. Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 361. — ISBN 978-966-2154-24-5.
16. Niec, s.
17. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — C. 39. — ISBN 5-7707-7867-9.
18. Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
19. Зеленський присвоїв польському місту звання «Місто-рятівник» // Delo.ua, 2022-05-22
20. Kościół św. Trójcy w Rzeszowie należy już do grekokatolików (пол.)
21. Wiadomość o przekazaniu kościoła św. Trójcy grekokatolikom (пол.)
22. http://stadionkultury.pl/
23. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
24. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела

• Крип'якевич І. Землі (князівства) і міста. Володимирська земля // Галицько-Волинське князівство: монографія. — Київ : Наукова думка, 1984. — 176 с.
• Пеленський О. Ряшів, західна твердиня Галицької держави // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. — Київ, 1928. — Т. І. — С. 156—164.
• Niec J. Rzeszowskie za Sasów: szkic historyczny. — Rzeszow: nakł. Towarzystwa Regionalnego Ziemi Rzeszowskiej, 1938. — 154 s.: z mapą. (пол.)