| Ця стаття висвітлює поточний збройний конфлікт. |
Російське вторгнення в Україну (з 2022) — відкритий воєнний напад Росії на Україну, що почався в четвер о 3:40 24 лютого 2022 року. Третій етап російсько-української війни, розв'язаної Росією 2014 року, участь у якій РФ намагалася заперечувати. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції від 2 березня 2022 року засудила дії Росії та назвала їх агресією проти України. Міжнародний суд ООН в Гаазі 16 березня 2022 року зобов'язав Росію припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні.
| Російське вторгнення в Україну (з 2022) | |
|---|---|
| Російсько-українська війна (з 2014) | |
Мапа окупації України (регулярно оновлюється). Детально див. карту в реальному часі Україна Країни-агресори: Росія та Білорусь, а також невизнана ПМР Територія України (АР Крим, Севастополь та ОРДЛО), яка була окупована російськими окупаційними корпусами та регулярними військами ЗС РФ до 18 лютого 2015 Територія України, тимчасово окупована Росією та сателітами РФ з 24 лютого 2022 ← Напрямок просування окупаційних військ Росії ← Напрямок просування ЗСУ | |
| Сторони | |
| Росія За підтримки Постачають озброєння | Україна Постачають озброєння
|
| Командувачі | |
| Володимир Путін | Володимир Зеленський |
| Військові сили | |
| 900 тис. збройних сил, 554 тис. воєнізованих, 2 млн резервних сил ≈ 20 тис. 1 АК РФ ≈ 14 тис. 2 АК РФ ≈ 50 тис. найманців | 246 тис. збройних сил, 102 тис. воєнізованих, 900 тис. резервних сил Станом на липень 2022 року: 700 тис. збройних сил, |
| Втрати | |
Українські дані станом на 18 червня 2023 року:
танків — 3 984
Дані Великої Британії станом на 17 лютого 2023: 175 000—200 000
Російські дані станом на 21 вересня: Незалежні дані станом на 16 червня 2023:
10 600+ одиниць техніки:
| Військові:
Цивільні:
Військова техніка:
Танків — 449
Дані РФ станом на 17 січня 2023: |
Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з Росією і Білоруссю та визнання органами влади Росії 21 лютого 2022 року терористичних утворень на території України — так званих «ДНР» та «ЛНР» — як державних утворень. Неодноразово різні ЗМІ, західні та українські політики розцінювали накопичення російських військ біля кордонів з Україною з листопада 2021 року як підготовку Росії до війни з Україною. Офіційні представники Росії всіляко заперечували у своїх заявах, що Росія планує чи має намір напасти на Україну. Практично одночасно Збройні сили Російської Федерації почали неприховане перекидання додаткових військ на окуповані території Донецької й Луганської областей.
Близько четвертої години за київським часом (UTC+2) 24 лютого президент Російської Федерації В. Путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму. Разом з Росією війну проти України фактично веде Білорусь: із прикордонних районів завдають ракетних ударів по території України, здійснюють вильоти бойової авіації для завдання ракетно-бомбових ударів по території України, відбувається передислокація війська та його забезпечення.
Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. У своїй новітній історії, за оцінками українських та міжнародних експертів, Росія в жодній війні ще не зазнавала навіть приблизно таких великих втрат за такий короткий час. За визнанням західної розвідки, Росія зустріла сильніший, ніж очікувала, опір, що зумовило матеріально-технічні проблеми для її військ, нестачу пального, боєприпасів і продовольства, підрив бойового духу нападників. Швидке об'єднання країн світу для допомоги Україні, як і запровадження потужних санкцій проти Росії, стало несподіваним ударом для країни-агресора.
З першого дня вторгнення Росія порушує правила ведення війни і масово чинить воєнні злочини. Крім того, російська влада веде активну інформаційну війну та застосовує шовіністичну пропаганду.
Передумови
Історичне тло
Вторгнення пов'язане з тривалою російсько-українською гібридною війною. Її підґрунтям є те, що Україна була наріжним каменем Радянського Союзу, доки не проголосувала переважною більшістю населення за незалежність на демократичному референдумі 1 грудня 1991 року. Позбувшись політичного тиску Радянського Союзу, більшість східноєвропейських держав здійснили прагнення своїх народів до європейської інтеграції і приєдналися до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Чотири роки по тому, 2008 року, Україна заявила про свій намір добиватись майбутнього членства в НАТО шляхом поступового наближення до його політичних і військових стандартів.
У 1990-х, майбутні російські президенти Володимир Путін і Дмитро Медведєв тривалий час працювали в команді Анатолія Собчака, який ще в 1992 році публічно виступав за відторгнення Криму і критикував Україну за розвиток сильної армії для захисту незалежності країни. Також 1992 року Верховна Рада Російської Федерації постановила, що передача Криму до складу Української РСР нібито була незаконною.
1993 року чотири депутати Держдуми РФ опублікували спільну статтю із закликом відторгнути Крим від України і з аналізом способів, як це краще зробити.
Як заявив полковник ФСБ Ігор Гіркін, російська влада ще у 2000-х роках розпочала спроби встановлення економічного контролю над Україною, щоб «купити її з тельбухами». За його інформацією, для цього Путін дозволив російським олігархам та чиновникам скупити значну частину всієї української власності.
У період президентства Леоніда Кучми стався конфлікт навколо коси Тузла, який мав місце восени 2003 року. Спроба російської сторони неузгодженої з Україною споруди греблі, що сполучає узбережжя РФ з цією ділянкою української території, викликала реакцію у відповідь Кучми: перервавши серію своїх візитів до країн Латинської Америки, він прибув на місце подій і організував дії з демонстративної споруди оборонних укріплень на косі. Багато дослідників та аналітиків розглядали інцидент з Тузлою як першу спробу Росії «промацати» Україну на предмет своїх можливих дій щодо окупації Криму. Цій спробі було дано відбій через різку реакцію президента України.
Росія активно підтримувала сепаратизм у Донецькій та Луганській областях ще у 2004 році. У 2004 році відбувся захід під назвою «Перший Всеукраїнський з'їзд», де сепаратисти відкрито обговорювали створення незалежної республіки на сході України. Так звана республіка мала охопити всі «російськомовні регіони України». На з'їзді були присутні в тому числі високопосадовці з Росії (мер Москви Юрій Лужков), Віктор Янукович та українські олігархи. Подібні заходи були організовані у 2008 та 2012 роках, кожного разу — за участю високопоставлених політиків з Росії.
Як заявив Сергій Пугачов (на той час один із найближчих друзів Путіна), російський уряд у 2004 році вклав величезні гроші на передвиборчу кампанію Віктора Януковича, але гроші були розкрадені, тому в 2004 році Путіну не вдалося зробити Януковича президентом.
Янукович став президентом 2010 року. На початку 2014 року масові протести в Києві, відомі як Євромайдан, завершилися усуненням від влади проросійського президента України Віктора Януковича, який тривалий час заявляв про намір підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, однак під впливом Росії відмовився від цих намірів. Щоб виправдати вторгнення в Україну та зміну її влади на проросійську, путінська Росія розпочала широку антиукраїнську пропаганду, головними тезами якої були панування нацизму, підтримуваний Заходом геноцид росіян, яких Росія повинна врятувати, захист російської мови.
Граючи на політичній нестабільності в Україні, Росія оголосила про анексію українського півострова Крим та міста Севастополя й організувала сепаратистський заколот на сході України, засилаючи на Донбас свою агентуру, війська та зброю. Внаслідок конфлікту на Донбасі загинули майже 14 тис. людей, а 1,5 млн українців стали внутрішньо переміщеними особами. Так звана гібридна війна проти України складалася з кібератак, економічного тиску, пропаганди для розпалювання внутрішнього розбрату. Таку тактику російські пропагандисти активізували в останні місяці 2021 року. Держдепартамент США заявив, що Путін готує «операцію під фальшивим прапором», щоб створити привід для вторгнення.
Напруга між Україною та Росією посилилася через будівництво газопроводу «Північний потік-2» в Балтійському морі, запуск якого давав би змогу припинити або обмежити транзит російського газу через Україну на Захід через українські газогони в разі загострення воєнних дій.
У грудні 2021 року Росія висунула низку претензій до західних країн, звинувачуючи їх у нібито «експансії НАТО» і вимагаючи від Заходу забрати їхні війська й озброєння з країн колишнього «Східного блоку», претендуючи на відновлення військово-політичного впливу колишнього Радянського Союзу. Конкретно від України вона вимагала гарантій неприєднання до НАТО, а також відмови від постачання західних озброєнь, і погрожувала невизначеною військовою відповіддю, якщо ці вимоги не будуть задоволені повністю. НАТО оцінило вимоги як абсурдні й відхилило їх, Сполучені Штати попередили Росію про «швидкі та суворі» економічні санкції в разі подальшого вторгнення в Україну.
Упродовж лютого зброю Україні на випадок вторгнення Росії надали Канада, Естонія, Литва, зокрема надали зенітно-ракетні комплекси та протитанкові ракетні комплекси.
Підготовка до вторгнення
Аналітик Йоганн Мішель, який працював над звітом Міжнародного інституту стратегічних досліджень про армії світу, зауважив, що хоча Росія має загалом значно більше військ, ніж Україна, але на початку вторгнення біля кордонів було зосереджено далеко не всі, а приблизно 200 тис. військовослужбовців, поділених на 60 бойових груп. За даними оборонного відомства США, Росія зосередила біля кордонів України 150 тис. військовослужбовців.
Упродовж лютого 2022 року російські силовики здійснили кілька провокацій під фальшивим прапором, намагаючись звинуватити українську сторону в диверсіях на російській території чи в окупованих районах Донбасу.
21 лютого 2022 року Росія офіційно визнала дві самопроголошені квазідержави на сході України, Донецьку Народну Республіку та Луганську Народну Республіку, незалежними державами і відкрито ввела додаткові війська на Донбас. Так звані «республіки» визнавали в межах відповідних українських областей, які виходять далеко за межі лінії зіткнення.
22 лютого Путін заявив, що Мінські домовленості більше не діють. Того ж дня Рада Федерації одностайно схвалила застосування військової сили на цих територіях. Крім того, цього ж дня Володимир Путін та Ільхам Алієв уклали Московську декларацію про союзницьку взаємодію між Азербайджанською Республікою та Російською Федерацією.
22 лютого президент України підписав указ про призов резервістів оперативного резерву до війська, 23 лютого — указ про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України, того ж дня затверджений Верховною Радою.
За даними Служби безпеки України від 23 лютого 2022 року, росіяни придбали 45 тисяч целофанових пакетів для перевезення трупів.
За даними американської розвідки, Китай попросив Росію відкласти заплановане вторгнення через проведення в Пекіні Зимової Олімпіади (4—20 лютого 2022).
Прогнозування нападу
В адміністрації Джо Байдена тривогу з приводу ймовірного нападу Росії висловлювали, починаючи з 2021 року. За спогадами Д. Кулеби, «єдина країна у світі, яка наполегливо „з такою впевненістю“ говорила про ракетні удари, були Сполучені Штати Америки».
Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон застерігав у лютому 2022, що Росія готує найбільше з 1945 року вторгнення в Європу. На думку Джонсона, президент Росії Володимир Путін, можливо, нереалістично уявляє перебіг війни та не усвідомлює, що вона стане катастрофою для самої Росії, а вплив НАТО в регіоні не послабне, а, навпаки, посилиться.
Аналітик, знаний під псевдонімом Jomini of the West, прогнозував загальний хід майбутньої війни ще 20 лютого. Він описував, що у випадку російського вторгнення утвориться три потенційні театри воєнних дій: Київ і його околиці на півночі, підступи до Херсона вздовж Північнокримського каналу на півдні, Донбас з Харківською областю на сході.
Джонатан Гайєр із видання «Vox», старший редактор із зовнішньої політики, писав 14 лютого, що російського вторгнення слід очікувати вже найближчими днями і воно матиме важчі наслідки, ніж вторгнення Росії на Донбас 2014 року.
Сили вторгнення, командування та пособники
Росія
На першому етапі війни командування вторгненням здійснювалося безпосередньо вищим керівництвом країни-агресора (президент Путін втручався в перебіг конкретних дрібних операцій через міністра оборони Шойгу та начальника Генерального штабу Герасимова).
Після низки невдач, 8 квітня 2022 року командування силами вторгнення перебрав генерал Олександр Дворников.
У червні 2022 року, за повідомленнями преси, Дворникова було усунуто від командування силами вторгнення, а натомість були призначені такі командувачі:
- угруповання «Захід»: генерал-лейтенант Андрій Сичевой (також командувач Західного військового округу), пізніше генерал Бердніков (знятий з посади після контрнаступу ЗСУ під Харковом)
- угруповання «Схід»: генерал Рустам Мурадов (до липня 2022 — Олександр Чуйко)
- угруповання «Південь»: генерал армії Сергій Суровікін
- угруповання «Центр»: генерал-полковник Олександр Лапін; з листопада 2022 р. генерал-майор Олександр Ліньков
- угруповання «Північ»: можливість створення ще розглядається станом на липень 2022 р.; війська, розташовані на території Білорусі, не мають власного угруповання.
У жовтні 2022 р., після визволення силами ЗСУ Харківської області та просунення на Херсонському напрямку, влада РФ знову ухвалила рішення запровадити централізоване командування силами вторгнення. Командувачем був призначений генерал армії Сергій Суровікін.
Станом на лютий 2023 року, згідно повідомлення міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса в ефірі ВВС Radio 4, 97 % усієї російської армії знаходиться в Україні.
Невизнані «ДНР» і «ЛНР»
Підрозділи ДНР і ЛНР, що беруть участь у бойових діях, не мають власного командування, а підпорядковані відповідним російським угрупованням, раніше — у складі 1-го та 2-го армійських корпусів — командуванню Південного військового округу РФ.
Білорусь
Попри періодичні повідомлення про погрозу участі ЗС Білорусі в агресії, режим Лукашенка уникає прямого втручання, проте територія Білорусі використовується для розміщення російських військових частин, звідти відбувався виліт бойових літаків і запуск ракет у напрямку України. На думку дослідників американського Інституту вивчення війни (ISW), вступ Білорусі у війну на початок листопада 2022 року залишається «дуже малоймовірним», однак російські та білоруські офіційні особи «продовжують висвітлювати двостороннє оборонне співробітництво між Росією та Білоруссю як засіб давньої інформаційної операції про те, що Білорусь вступить у війну в Україні від імені Росії».
Іран
Посилення співпраці між Росією та Іраном відбувалося впродовж кількох років до широкого вторгнення, зважаючи на санкції, накладені на обидві держави. Від Ірану Росія отримує безпілотники-камікадзе «Shahed-136», оскільки не має на власному озброєнні апаратів такої ж дальності польоту. Придбання Росією «Shahed-136» розпочалося з вересня 2022 року через брак деталей для збирання ракет.
Північна Корея
Вичерпання запасів боєприпасів для змусило Росію звертатися до Північної Кореї для їх придбання. Північна Корея також надає зимову форму та спорядження для російських військ. В обмін вона може отримувати продовольство, пальне та відсутні в себе збройні технології.
Хід війни
| Цей розділ висвітлює поточну подію. (серпень 2022) |
Лютий 2022
24 лютого 2022 року о 3:40 ранку російська танкова колона вдерлася в Україну на територію Луганської області. Незадовго до 05:00 за українським часом (UTC+2) Путін оголосив, що прийняв рішення розпочати воєнну операцію на сході України. За кілька хвилин після оголошення війни Росія запустила крилаті та балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і складах у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку, Дніпрі, Василькові. Сталися вибухи в Києві, Харкові, Одесі та на Донбасі. У перший день повномасштабного вторгнення Росія підняла у повітря буквально все, що могла – 350 бойових літаків у першій хвилі удару, інтенсивність вильотів могла досягати до 140 в день, глибина проникнення – до 300 км вглиб від лінії фронту.
Після 06:30 (UTC+2) російські війська вдерлися в Україну сухопутним шляхом поблизу міста Харкова. О 07:40 ВВС з посиланням на інші джерела повідомило, що російські війська увійшли в Україну також із території Білорусі. Українські прикордонні сили повідомили про атаки на об'єкти в Луганську, Сумах, Харкові, Чернігові та Житомирі, а також наступ з боку окупованого Криму.
Незадовго до 07:00 (UTC+2) Президент Зеленський оголосив про запровадження в Україні воєнного стану. Повітряний простір над Україною повністю закритий для цивільної авіації, а Агентство з авіаційної безпеки Європейського Союзу вважає всю територію зоною активного конфлікту. Зеленський оголосив про розрив дипломатичних відносин із Росією. Цивільні польоти над Україною, а також Молдовою та частиною Росії були закриті через загрозу ураження, подібного на ураження ракетою рейсу 17 Malaysia Airlines.
До острова Зміїний підійшли 2 російські кораблі, вимагаючи від прикордонників здатися. До 11:00 російські війська на двох напрямках просунулися на відстань до п'яти кілометрів — на півночі Харківської та Чернігівської областей. На об'їзній дорозі Харкова, поблизу мікрорайону Північна Салтівка, спалено 4 танки російських окупантів. Російські війська розпочали штурм аеропорту Гостомель, який із суттєвими втратами захопили ввечері, але потім втратили контроль над ним. На півдні окупанти захопили головну споруду Північнокримського каналу та Каховську ГЕС.
Паралельно велася активна дезінформація, Росія запускала численні фейкові новини, що нібито українська армія не чинить опору і планує відступати, що ворог увійшов у Харків чи що штаб ООС на Донбасі начебто знищено.
Після опівдня тривали бої за міста Генічеськ, Скадовськ, Чаплинку, Охтирку, Суми. Російські війська увійшли в Генічеськ і Олешки та захопили Чорнобильську атомну електростанцію, взявши персонал у заручники.
Вдень до Верховної Ради надійшов проєкт закону про загальну мобілізацію, і надвечір Володимир Зеленський підписав указ. Ввечері він прозвітував, що на Донбасі Збройні сили України діють на відмінно, але Харківський напрямок складний і проблемна ситуація на півдні. Ворог не зміг просунутися вглиб України на східному напрямку, вогнева активність на деяких напрямках зменшилася. На тлі нападу в усіх областях України створено військові адміністрації, де посади держслужбовців можуть заміщати військовики. Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк звернувся до західних партнерів України про сприяння в закритті неба над країною, щоб зупинити повномасштабну агресію Росії.
Ближче до опівночі російські окупанти таки захопили острів Зміїний, тоді як підрозділи ЗСУ закріпилися на лівому березі Дніпра в районі Херсона.
25 лютого, на наступний день, Президент України дорікнув країнам, які зволікають із запровадженням санкцій проти Росії; сказав, що самих санкцій недостатньо; запевнив, що захисники України тримаються. Зеленський закликав українців зупиняти російсько-окупаційні війська, а також анонсував переговори з Росією.
Росія обстрілювала ракетами Київ і аеропорт Рівного, тривали бої в Дергачах і Печенігах. О 14-й годині 25 лютого розпочалася оборона Києва.
Путін заявив Сі Цзіньпіну, що Росія готова провести переговори на високому рівні з Україною з приводу американського «стратегічного виклику». Пєсков також розповів, що Путін готовий відправити до Мінська делегацію для переговорів з Україною. Проте вже за кілька годин Путін відкрито закликав до держперевороту в Україні з метою повалення законної влади. Росія наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, яка вимагала від Росії вивести війська з України. «За» виведення проголосували 11 країн, утрималися Китай, Індія та Об'єднані Арабські Емірати.
26 лютого ворог завдав поодиноких авіаційних ударів у околицях Сум, Полтави, Маріуполя. Володимир Зеленський звернувся до прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета з проханням стати посередником у переговорах між Україною та Росією.
Військові підрозділи російських окупантів втратили наступальний темп, очікуючи надходження додаткових підрозділів і поповнення запасів. Водночас Росія заблокувала судноплавство в українських водах Чорного моря. Щоб унеможливити просування ворожих сил залізницею, українські військовики підірвали залізничні вузли, що зв'язують українську залізницю з російською. Увечері російська військова техніка, зокрема «Гради», наблизилася до міста Енергодара і розвернулася в бік Запорізької АЕС.
За підсумками 26 лютого радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович доповів, що просування російських військ до Києва зупинилося через «величезні втрати», завдані українськими силами. Офіційні особи США та Великої Британії визнали, що Росія стикається з жорсткішим, ніж очікувалося, опором в Україні. За оцінками розвідки США, в Україні з'явилися «ознаки життєздатного опору», а російські війська не досягли бажаного ними прогресу, особливо на півночі; російським військам бракувало палива та матеріально-технічної підтримки.
27 лютого тривали бої за аеропорт у Василькові. В Харкові українським силам вдалося відбити атаки ворога, зберігши контроль над містом. Суми лишилися під контролем України, як і Охтирка. Київ продовжив тримати оборону, знищуючи прониклі в місто диверсійні групи. Українські сили знешкодили у районі Гостомеля спецпідрозділ Росгвардії Чечні.
Близько 9 години у місто Буча Київської області заїхала російська техніка, розпочалися вуличні бої. Українські військовики близько 12 год. відновили контроль над містом Волноваха в Донецькій області. Інфраструктура міста сильно постраждала до того часу.
За оцінкою США, російське вторгнення наразилося на жорсткий опір, його лінії постачання стали вразливі, а українська протиповітряна оборона спрацювала краще, ніж передбачалося. Українська делегація домовилася зустрітися з російською без попередніх умов на українсько-білоруському кордоні в районі річки Прип'ять вранці наступного дня.
Під час зустрічі з міністром оборони Сергієм Шойгу та головою Генштабу Збройних сил РФ Валерієм Герасимовим Володимир Путін доручив перевести сили стримування РФ в особливий режим несення служби, з-поміж них і ядерні сили. Втім, аналітик DW у справах Росії Костянтин Еггерт зауважив, що це лише психологічний тиск.
Зазнаючи втрат у відкритому бою, російські війська стали вдаватися до диверсій, переодягання у форму українських військовиків, поліціянтів і представників ДСНС, захоплення карет швидкої допомоги та поліційних машин.
Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг» 26—27 лютого, бойовий дух українців лишався високий. Зазначалося, що «у жодному регіоні не спостерігається переважання песимістичних настроїв», 91 % опитаних підтримують дії президента України Володимира Зеленського.
Ніч з 27 на 28 лютого минула в Києві відносно спокійно. Міська влада відкрила магазини, відновила рух наземного транспорту і частково метро, яке слугувало укриттям. Окупанти продовжили завдавати ударів по військових і цивільних аеродромах, пунктах управління військами, об'єктах системи ППО, критичних об'єктах інфраструктури, населених пунктах і підрозділах у районах оборони. Водночас вони завдали ракетного удару по житлових будинках у Житомирі та Чернігові, порушивши цим норми міжнародного гуманітарного права. За оцінкою Генштабу, противник виявився деморалізованим і зазнав великих втрат, в російській армії почастішали випадки дезертирства та непокори.
Російські війська обстрілювали Харків з реактивних систем залпового вогню «Град», зокрема житлові масиви. З Нової Каховки, окупованої напередодні ворогом, організували евакуацію населення. Російські війська, що зайшли напередодні в Бердянськ, зіткнулися з мітингом містян. В Енергодарі зафіксували присутність диверсантів. Росія обстріляла також житлові квартали Сєвєродонецька.
Володимир Зеленський підписав заяву на отримання Україною членства в Європейському Союзі.
За підсумками лютого, Росія та її головнокомандувач Володимир Путін припустилися стратегічної помилки. Вони очікували здійснити бліцкриг і змусити Україну до швидкої зміни влади на проросійську. Та вже на третій день війни російські війська були виснажені запеклим опором ЗСУ. Несподіваною як для Росії, так і для Заходу, стала позиція президента України Володимира Зеленського, який відмовився евакуюватися з Києва. Бойовий дух захисників і національна ідентичність українців лише зміцнилися на тлі невдач окупантів. Україна отримала підтримку від ЄС і НАТО, а проти Росії почалося впровадження важких фінансових санкцій.
Березень 2022
1 березня російські війська обстріляли Охтирку, зруйнувавши військову частину, загинуло багато українських солдатів. Продовжилися обстріли Харкова. Шторм у Чорному морі завадив висадці російського десанту в районі Одеси та Миколаєва. В Краснопіллі відбувся перший у цій війні обмін полоненими. Почалася евакуація цивільних з Волновахи на Донеччині. Російські війська розпочали фізично знищувати українські телекомунікації, обстріляли телевежу в Києві, що призвело до тимчасової зупинки трансляції телеканалів (та радіомовлення). Ворожі снаряди загрожували пам'ятнику Жертвам Бабиного Яру. Водночас окупанти зіткнулися з нестачею продовольства і високоточних боєприпасів, а також перебоями в їх доставці.
Опівдні 2 березня Генштаб ЗСУ повідомив, що українські війська на окремих напрямках «починають перехоплювати ініціативу в російських окупантів», зокрема ворожий наступ припинився на Волинському, Чорнобильському, Чернігівському напрямках, напрямках на Малин та Ірпінь, на рубежах Богодухів, Чугуїв, Шевченкове. Жителі Енергодара, зібравшись на масовий мітинг, намагались не впустити в місто окупантів.
Наступного дня пресслужба Генерального штабу Збройних сил України повідомила, що російсько-окупаційні війська не досягнули успіху майже на всіх напрямках, на яких здійснювали просування вперед.
Вночі 4 березня російські війська обстріляли енергоблоки Запорізької АЕС, виникла пожежа. Українські військовики звільнили аеропорт «Кульбакине» від окупантів. Основні зусилля російських військ були спрямовані на оточення Києва та Харкова, на терор і придушення опору в заблокованих населених пунктах.
Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що він переконаний у можливості України виграти цю війну з Росією, та відзначив «надзвичайну стійкість» українського народу. Білорусь, як і раніше, не провадила активних військових дій проти України.
Російське Міноборони запевнило, що наказало своїм військам припинити вогонь для евакуації цивільного населення з Києва, Маріуполя, Харкова і Сум. Але пропоновані ним маршрути евакуації допускали евакуацію тільки в Росію і Білорусь. Українські офіційні особи не підтвердили оголошене Москвою припинення вогню.
У наступні дні темп просування ворожих військ значно сповільнився, окупанти були деморалізовані та зайнялися мародерством. Україна і РФ погодили 9 березня режим тиші та евакуацію цивільних за 6-ма коридорами з 9:00 до 21:00. Попри це, російські війська скинули авіабомбу в район лікарні та пологового будинку в Маріуполі. Верховна Рада ухвалила закон, яким цивільним особам до кінця війни дозволено застосовувати проти російських військових особисту, мисливську та отриману від влади зброю, причому вони не нестимуть відповідальності за вбивство чи поранення окупантів. Право участі у всенародному спротиві надали також іноземним громадянам та особам без громадянства.
В рамках перемовин між Україною та Росією за посередництвом Туреччини 10 березня відбулася зустріч міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби та міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова у місті Анталія. Головним питанням було домовитися про перемир'я на добу. Крім того, як повідомив Кулеба за результатами зустрічі, його завданням було домовитись про гуманітарний коридор із Маріуполя для вивезення цивільних і доставки гуманітарних вантажів в обложене місто. Але Голова МЗС Росії Сергій Лавров на пресконференції за підсумками переговорів заявив про готовність Москви продовжувати діалог. Він зазначив, що попередні три раунди контактів з українськими представниками на білоруській території привели до певного прогресу.
Після 10 березня 2022 року російська авіація була вимушена зменшити інтенсивність ударів по цивільній інфраструктурі України, бо на цей момент ЗСУ мали достатню велику щільність ПЗРК, отриманих від партнерів із Заходу. Цілісність покриття української ППО на той момент вдалось відновити суттєвою мірою, зенітні засоби вдалось роззосередити так, щоб вони надійніше прикривали об'єкти інфраструктури та мали менше ризиків потрапити під вогонь росіян. Тому вже за підсумками березня 2022 року відсоток збиття крилатих ракет РФ тримався на рівні 20-30%.
Зранку 11 березня російські війська з різними інтервалами обстріляли з повітря аеродроми в Луцьку, Івано-Франківську та цивільну фабрику в Дніпрі. ЗСУ звільнили від російських окупантів п'ять населених пунктів у Чернігівській області. В Запоріжжі, Бердянську, Мелітополі тривали акції цивільного спротиву військам загарбників. Державна прикордонна служба України повідомила, що російські штурмовики СУ, із зальотом на територію України з Білорусі, здійснили бомбардування української території, після чого завдали авіауадарів по території Республіки Білорусь з метою провокації. У Міністерстві оборони Білорусі заперечили заяву про бомбардування.
В Ірпені окупанти 13 березня розстріляли іноземних журналістів, раніше пов'язаних із New York Times.
У Запорізькій області мешканці міст, тимчасово окупованих російськими військами, як і в попередні дні, продовжили збиратися на акції протесту проти загарбників. Нарешті розпочалася евакуація частини населення блокадного Маріуполя, проте гуманітарний конвой (вантажу) не вдалося доправити до міста. Україна домовилася з РФ про 10 гуманітарних коридорів (з Маріуполем) на 14 березня, з яких спрацювало лише 7 (без Броварського напрямку). Продовжилися обстріли Харкова та Києва російськими військами. Уламки їхньої збитої ракети впали на дорогу на Куренівці. Невдовзі після того, як на ЧАЕС відновили постачання електрики, окупанти знову знеструмили її. За повідомленням Головного управління розвідки, російські війська стали цілеспрямовано знищувати українську сільськогосподарську техніку.
15 березня до Запоріжжя дісталися перші біженці з обложеного Маріуполя. Українськими воїнами були успішно відбиті атаки загарбників. Херсонська область повністю опинилася під окупацією. Більшість районів перебували без світла, газу та води, в деяких районах припинилося постачання харчів.
У Генштабі Збройних сил 16 березня повідомили, що Україні вдалося завдати «нищівних ударів по угрупованнях військ окупантів» на тимчасово зайнятих територіях, а на окремих напрямках — перейти у контрнаступ. Війська РФ продовжили завдавати ракетно-бомбові удари по інфраструктурі та густонаселених районах українських міст. Вперше з початку війни зазнали бомбардувань цивільні об'єкти у Запоріжжі, окупанти завдали удару по Олександрівському району міста Запоріжжя, скинули бомбу на Драматичний театр у Маріуполі, де ховалися від обстрілів сотні мирних мешканців міста. Володимир Зеленський у виступі перед Конгресом США заявив про ініціативу створити новий союз держав U-24, який швидко реагуватиме на майбутні прояви агресії. Міжнародний суд у Гаазі ухвалив проміжне рішення на користь України за позовом проти Росії з ухвалою, що Росія повинна негайно зупинити свої військові операції. Росію виключили з Ради Європи.
До 18 березня окупанти досягли певного успіху лише в Донецькому операційному районі — заблокували вихід до Азовського моря. Зупинений підрозділами Сил оборони, ворог завдавав ракетно-бомбових ударів із застосуванням як високоточної зброї, так і боєприпасів невибіркової дії. Окупанти продовжували частково блокувати Чернігів, Суми та Харків.
19 березня війська України знищили кілька колон техніки окупантів в Миколаївській і Сумській областях. З'явилися дані про знищення командувача 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу збройних сил РФ генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева. На тимчасово окупованій території Донецької області Росія оголосила чергову хвилю мобілізації, піднявши граничний вік мобілізованих до 65 років. За висновком Пентагону 22 березня, російські війська за майже місяць війни так і не вирішили проблему поповнення ресурсів, отримали проблеми з логістикою, зв'язком і комунікацією та навіть теплим одягом.
Українські війська кілька разів конкурували з російськими за Макарів. Дев'ять разів поспіль ЗСУ розбивали угрупування збройних сил РФ у селі Чорнобаївка, що була потрібна окупантам як майданчик для наступу на Миколаїв. 23 березня ЗСУ взяли в кільце міста Буча, Ірпінь та смт Гостомель Бучанського району, а наступного дня підірвали російський десантний корабель «Саратов» у порту Бердянська.
24 березня ЗСУ вдесяте знищило окупантів під Чорнобаївкою, за кілька днів досягнувши кількості перемоги там до 12-и.
Наприкінці березня окупанти зосередили атаки на сховищах пального, щоб ускладнити українцям логістичне забезпечення та створити гуманітарну кризу. Не будучи в змозі просуватися по землі, російські війська збільшили кількість повітряних атак по житлових та інфраструктурних районах. Через значні втрати РФ стала залучати військовослужбовців з частин забезпечення, зокрема і з навчальних закладів. Спроби набору добровольців виявилися малорезультативними. В останні дні березня війська РФ відійшли від Києва, зосередившись на східному напрямку. 31 березня ЗСУ звільнили Бучу, а окупанти покинули Чорнобильську АЕС.
Квітень 2022
За 1—2 квітня українські війська звільнили всю територію Київської області. Російські війська продовжили ракетні обстріли Дніпра, Кривого Рогу, Миргорода, Шепетівки, Балаклії, Харкова та Павлоградського району, перебили газогін під Сєвєродонецьком. Надалі головні зусилля ворога зосередилися на укріпленні позицій на Таврійському та Південнобузькому напрямках, тривали обстріли Харкова.
За тиждень ЗСУ повністю звільнили, після Київщини, Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину. Почалося відновлення інфраструктури та перебудова логістичних ланцюжків для запуску економіки цих регіонів. В Україну стали повертатися іноземні дипломати, евакуйовані перед початком вторгнення.
На окупованих територіях загарбники надалі посилювали мобілізацію та укріплювали свої позиції, зазнавши невдач у подальшому просуванні фронту. 13 квітня українські військовики 2 ракетами Нептун поцілили у російський ракетний крейсер «Москва», що на початку вторгнення пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Пошкоджений корабель затонув пізніше під час шторму. Після того зросла частота ракетних обстрілів української території російськими військами як помста за крейсер. Зокрема, ракетних атак зазнали Харків, Київ, Львів.
У квітні представник космічних сил США генерал Девід Томпсон телеканалу NBC повідомив, що Росія намагається перешкодити Україні використовувати глобальну систему позиціонування (GPS), дані яких використовуються для навігації, картографії та інших цілей.
Загострилася ситуація в Маріуполі. Бійці полку «Азов» та 36-ї окремої бригади морської піхоти, які боронять місто, неодноразово зверталися з проханням провести евакуацію мирних мешканців, яким загрожує смерть від російських агресорів, а також провести деблокаду міста. 11 квітня оборонці Маріуполя повідомили, що по заводу «Азовсталь», який розташований у місті, було скинуто отруйну хімічну речовину, проте через окупацію міста перевірити цю інформацію було неможливо. 13 квітня підрозділи, які обороняють Маріуполь, пішли на з'єднання і успішно провели цю операцію в межах міста. 19 квітня на завод «Азовсталь» росіяни скинули надпотужну бомбу, хоча в укриттях підприємства перебували цивільні люди. Представники української влади (Володимир Зеленський, Дмитро Кулеба, Олексій Арестович та інші) неодноразово заявляли, що Маріуполь — це «червона лінія» у переговорах з Росією і якщо місто буде «добите», то в України буде лише одне завдання — повне знищення ворога. У середині квітня росіяни неодноразово пропонували оборонцям міста здатися в полон, проте всі пропозиції українські військовики відхилили.
Після тактичної перемоги України у Київській, Чернігівській і Сумській областях та відступу Росії звідти більшість російських підрозділів, які тут здійснювали бойові дії та геноцид, передислокували на схід України, зокрема на Донбас і Харківщину. У ЗМІ почала ширитися інформація про початок «битви за Донбас» уже найближчим часом.
18 квітня в етері національного телемарафону «Єдині новини» секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що вранці цього дня битва за Донбас почалася наступом російських військ на всій лінії фронту. Це підтвердив у вечірньому зверненні того ж дня Президент Володимир Зеленський. Тоді ж голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що росіяни взяли під контроль місто Кремінну, йдуть вуличні бої. Вранці 19 квітня ворог пішов у наступ по всій лінії фронту на Донецькому та Таврійському напрямках. Попри всі зусилля, на Донеччині, в Запорізькій і Херсонській областях за квітень фронт на колишній лінії розмежування суттєво не змінився. На півночі Харківської області українські війська трохи просунулися в бік кордону і продовжили утримувати агресора на північному сході від міста. На кордоні з Донецькою областю окупаційні сили, захопивши Ізюм, намагалися просуватися на Слов'янськ і до села Барвінкове. Частково захоплений Маріуполь продовжив спротив, зокрема неприступним для військ РФ виявився завод «Азовсталь». В російському війську почастішали випадки відмов і протестів проти наступу через значні втрати.
26 квітня за ініціативи США на авіабазі «Рамштайн» у Німеччині відбулася зустріч глав оборонних відомств і начальників штабів понад 40-а держав світу для координації збройної допомоги Україні. За підсумками зустрічі де-факто було створено антиросійську коаліцію. Німеччина приєдналася до країн-надавачів зброї. Велика Британія та Франція ухвалили постачати в Україну артилерію та зенітно-ракетні комплекси.
Раніше, 6 квітня 2022 року, в Сенаті США і 28 квітня 2022 року в Палаті представників 417 голосами проти 10 голосів був прийнятий закон про ленд-ліз для оборони демократії Україною від 2022 року. Захід остаточно визначився зі своєю позицією: посилювати санкції проти Росії та підтримувати Україну фінансово і постачанням зброї аж до її перемоги.
Травень 2022
1 травня під час інтерв'ю італійському телебаченню голова МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що в Україні панує нацизм, оскільки «найбільші антисеміти — самі євреї». Ці слова спричинили хвилю обурення і критику політики Ізраїлю щодо України, висловлена думка, що Ізраїль більше не може лишатися осторонь війни в Україні. Путін згодом своєрідно вибачився за слова Лаврова перед прем'єр-міністром Ізраєлю Нафталі Беннетом.
5 травня в Іспанії затримали проросійського пропагандиста Анатолія Шарія, підозрюваного в державній зраді України.
Біля острова Зміїний 7 травня українські війська знищили десантний корабель і два зенітні ракетні комплекси. В ніч на 8 травня оперативне командування «Південь» повідомило про знищення біля острова трьох російських катерів. Того ж дня завершилася евакуація з «Азовсталі» цивільних (крім поранених і медиків).
9 травня президент США Джо Байден підписав ленд-ліз для України. Попри прогнози західних ЗМІ, Володимир Путін не оголосив цього дня мобілізації в Росії, як і не визнав, що Росія веде війну проти України.
Російські сили 11 травня зазнали великих втрат під час спроби переправитися через річку Сіверський Донець біля Білогорівки. 15 травня українські війська вийшли на кордон з Росією в Харківській області.
У ніч з 16 на 17 травня військовиків з «Азовсталі» евакуювали на територію окупованих Новоазовська та Оленівки для подальшої доставки на підконтрольну українській владі територію.
За три місяці війни втрати агресора, за оцінками британської розвідки, перевищили втрати в Афіганістані за 9 років. Вона зауважила погану тактику Росії, обмежене прикриття з повітря, відсутність гнучкості та командного підходу.
Наприкінці травня російські сили розпочали наступ в районах Лиману, Попасної, Сєвєродонецька, Слов'янська. До 28 травня в районі Сєвєродонецька, Тошківки та Осколонівки ЗСУ відтіснили російські війська на раніше зайняті позиції. Пізніше окупанти просунулися вглиб Сєвєродонецька. Українським силам вдалось перетнути Інгулець і створити плацдарм на іншому березі.
31 травня Європейський Союз погодив ембарго на російську нафту, що зменшить її імпорт до кінця 2022 року на 90 %.
Червень 2022
У ході контрнаступу на Херсонщині ЗСУ звільнили понад 20 населених пунктів. 2 червня ЗСУ знищили в Дніпро-Бузькому лимані 2 швидкісні десантні катери росіян. Подальший херсонський контрнаступ ЗСУ відбувся на напрямках Киселівка, Солдатське та Олександрівка. Лінію фронту вдалося відсунути на кілька кілометрів від Запоріжжя.
Німеччину Україна та інші держави неодноразово звинувачували у зволіканні з поставками зброї. Канцлер Німеччини Олаф Шольц після відвідання України разом з Емманюелем Макроном 17 червня заявив, що німецьке важке озброєння надійде вчасно, щоб переломити хід бойових дій на Донбасі.
За повідомленням британської розвідки, берегова оборона України значною мірою нейтралізувала здатність Росії встановити контроль на морі. Внесок у це зробили потоплення українськими військами російського буксира «Василій Бех» 17 червня, який перевозив зброю, удари 20 червня по бурових нафтогазових вишках, захоплених у 2014 році, та ракетний удар по окупованому острову Зміїний.
Європейська рада надала Україні статус кандидата в члени Європейського Союзу 23 червня. Україна запланувала виконати рекомендації Європейської комісії щодо початку переговорів про вступ до Європейського Союзу до кінця 2022 року.
Вночі 24 червня ЗСУ відійшли з Сєверодонецька на більш укріплені позиції. Бої за місто суттєво виснажили російські війська та змусили їх ослабити наступ на інших ділянках фронту.
У ніч на 27 червня в Росії вперше з 1918 року стався дефолт через накладені на неї внаслідок збройної агресії санкції. Наступного дня з території Росії завдали ракетного удару по торговому центру в Кременчуку, що президент України охарактеризував як «найбільш нахабний терористичний акт в історії Європи».
На саміті в Мадриді 29 червня НАТО оцінило Росію найбільшою загрозою. Генеральний секретар Єнс Столтенберґ заявив, що перед НАТО постали найбільші виклики з часів Другої світової війни.
Унаслідок обстрілів острова Зміїний, російські війська покинули його 30 червня. Таким чином Україна повернула дистанційний контроль над островом.
Липень 2022
ЗСУ вийшли з Лисичанська 3 липня. Водночас представник Міністерства оборони України Юрій Сак наголосив, що Лисичанськ російські війська не контролюють повністю.
На острові Зміїний 4 липня встановили український прапор, відзначивши цим повне повернення острова під контроль України. Речниця пресцентру оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк повідомила, що на решті території півдня України ЗСУ просуваються «повільно, але впевнено»..
Від 3 липня Росія не заявляла про захоплення нових територій, узявши, за словами російського керівництва, «оперативну паузу». Натомість російські підприємства будь-якої форми власності зобов'язали забезпечувати своєю продукцією російські «спеціальні воєнні та антитерористичні операції».
Наступи армії РФ уповільнилися через системне знищення українськими військовиками російських складів боєприпасів у глибокому тилу. Удари завдавалися передусім високоточною артилерією HIMARS на відстані до 80 км. Очевидно, як відповідь на неможливість наступу Росія здійснила акти тероризму проти цивільних: ракетні удари по Часовому Яру 9 липня та по центру Вінниці 14 липня.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 18 липня повідомив Голові об'єднаного комітету начальників штабів США генералу Марку Міллі, що ситуацію на фронті стабілізовано.
22 липня Україна з Туреччиною та ООН підписала угоду про безпечне вивезення зерна через Чорне море. Одеські морські порти «Одеса», «Чорноморськ» і «Південний» відновили роботу, що зробило можливим експорт зерна в Туреччину. 23 липня Росія порушила угоду з ООН, Туреччиною та Україною про ненапад і атакувала ракетами порт «Одеса».
24 липня оприлюднено подробиці справи про державну зраду екс-голови Управління Служби безпеки України в Криму Олега Кулініча під кураторством колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича, який забезпечив швидке захоплення південних областей України. При цьому Кулініч і Сівкович приховали інформацію про плани щодо наступу армії РФ з Криму від керівництва СБУ і держави. Слідство з'ясувало, що Кулініч і Сівкович працювали на російські спецслужби щонайменше з червня 2019 року і створили основу для швидкого захоплення південних регіонів України.
У 20-х числах липня ЗСУ вивели з ладу всі три мости, що вели в окупований Херсон через Дніпро, унеможлививши цим надходження на правий берег російської військової техніки.
Поблизу селища Оленівка в Донецькій області вночі з 28 на 29 липня Росія підірвала колонію, де утримувалися полонені бійці ЗСУ, порушивши тим самим зобов'язання перед міжнародними організаціями про збереження життя та здоров'я полонених.
Серпень 2022
ЗСУ продовжили стримувати окупаційні війська, відбиваючи їхні спроби просунутися вглиб країни, та перерізаючи шляхи постачання мостами. Обстрілами було виведено з ладу Антонівський і Каховський мости у Херсонській області, де Росія зосередила свої сили.
5 серпня окупанти обстріляли Запорізьку АЕС, що спричинило загрозу її нормальній роботі.
9 серпня у Сакському районі Криму сталися вибухи на аеродромі, де базувалися російські військові літаки. У результаті знищено декілька літаків і військових. Спершу ні Україна, ні Росія не підтверджували причетності до цього ЗСУ. 7 вересня ЗСУ підтвердили, що це вони завдали ракетних ударів по цій та інших авіабазах.
Вибухи 16 серпня в Джанкойському районі знищили великий склад боєприпасів РФ і перервали залізничне сполучення між материковою Україною та Кримом. 18 серпня відбулися вибухи на аеродромі «Бальбек» біля Севастополя та в Керчі, а в наступні дні — в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі та селі Молочне (Сакський район), зокрема в штабі Чорноморського флоту РФ. В той же час російські війська продовжили ракетні обстріли українських міст.
24 серпня російські окупанти ракетами вдарили по залізничній станції Чаплине у Дніпропетровській області. Внаслідок цього удару загинули 15 людей, близько 50 були пораненими. Про це заявив президент Володимир Зеленський у виступі по відеозв'язку перед Радою безпеки ООН На ранок 25 серпня кількість жертв зросла до 25 людей.
Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані розвідки, повідомило 24 серпня, що «Наступ [Росії] на Донбасі йде мінімально, і Росія очікує великої контратаки України». Армія РФ «значно деградувала», дипломатичний вплив Росії зменшився, а «довгострокові економічні перспективи похмурі».
Вересень 2022
На початку вересня Запорізьку АЕС відвідала група фахівців МАГАТЕ для оцінки загрози від її обстрілів російськими військами.
Контрнаступ України на Херсонщині змусив росіян зосередити значну частину своїх військ на півдні. Скориставшись цим, 7 вересня ЗСУ просунулися щонайменше на 20 км на контрольовану Росією територію на сході Харківщини. ЗСУ далі стрімко просунулися вглиб окупованих територій: 8 вересня звільнили Балаклію, 10 вересня — Куп'янськ. Російські війська опинилися під загрозою оточення. Окупанти разом з колаборантами стали масово відступати з Луганщини, покинули Ізюм і Вовчанськ. Вони без боїв покинули також Кремінну, однак 14 вересня частково повернулися. Контрнаступ, розробка якого довго трималася в таємниці (в тому числі від США), виявився несподіваним для російських військ, які очікували його на півдні України.
У ніч на 21 вересня відбувся великий обмін полоненими, в ході якого з російського полону звільнили 215 українських бійців, зокрема захисників «Азовсталі», в обмін на Віктора Медведчука.
Вранці 21 вересня Путін у своєму зверненні оголосив про часткову мобілізацію в Росії та про підтримку проросійських референдумів на території окупованих областей України. Згідно з версією The Washington Post, мобілізація була оголошена у зв'язку з дуже високими втратами російської армії на фронті. Хоча офіційною метою Росія озвучила призов 300 тис. бійців, західна розвідка повідомила, що реальна мета передбачає більшу кількість. Початок мобілізації спричинив масову еміграцію потенційних призовників з Росії — за наступні п'ять днів із країни виїхали понад 260 тис. чоловіків.
До кінця місяця ЗСУ просувалися щонайменше на двох напрямках на схід від річок Оскіл і Сіверський Донець. Російські сили, проводячи на окупованих територіях фіктивні референдуми для їхнього входження до складу РФ, посилили оборону.
Жовтень 2022
З жовтня набув чинності закон про ленд-ліз для України.
Українські військові 1 жовтня зайшли до Лиману на Донеччині, а 2 жовтня повністю зачистили місто від окупантів.
Зранку 8 жовтня на мосту через Керченську протоку між Кримом і Кубанню стався вибух. У результаті обвалилася автомобільна дорога та загорілися залізничні цистерни. Російський Національний антитерористичний комітет заявив, що на мосту стався підрив вантажного автомобіля.
У наступні дні після пошкодження мосту відбулися обстріли українських міст. Обстрілів зазнали Київ, Львів, Запоріжжя, Харків, Вінниця, Тернопіль, Дніпро, Миколаїв. Подальші атаки з 10 до 22 жовтня були по енергетичній інфраструктурі України з метою завдати гуманітарних збитків. Обстріли призвели до віялових відключень електроенергії по всій країні.
З початку мобілізації з Росії в Україну було спрямовано близько 41 тис. військовослужбовців. Водночас їхні втрати різко зросли наприкінці місяця — до майже 1 тис. військовослужбовців на день, через погане оснащення та ослаблення підтримки артилерією.
Листопад 2022
На початку листопада з'явилися ознаки відступу російських військ із Херсона. Міністерство оборони Росії 9 листопада віддало наказ своїм військам покинути західний (правий) берега річки Дніпро. Оцінки українських і зарубіжних союзних аналітиків розділилися: перші вбачали в цьому обманний маневр, другі — справжній відступ, зумовлений виснаженням армії окупантів. 11 листопада ЗСУ ввійшли у покинутий росіянами Херсон.
Росія завдала серії ракетних ударів по цивільній інфраструктурі, найбільші з яких припали на 15 і 23 листопада. Європарламент 23 листопада визнав Росію державою-спонсором тероризму та державою, яка застосовує засоби тероризму.
Від російських ракетних обстрілів також постраждали Польща та Молдова.
Грудень 2022
Головні бої в грудні зосередилися в Бахмуті. Від активних бойових дій найбільше потерпали його східні околиці. Українська авіація здійснила дві атаки на аеродром у російському місті Енгельс: 5 і 26 грудня. Атаки відбувалися ударними безпілотниками та завадили використанню ворогом стратегічних бомбардувальників проти України.
До середини місяця ЗСУ звільнили, за різними підрахунками від 41 тис. км2 до 78 тис. км2 території України, окупованих Росією з 24 лютого. Втрати Росії станом на грудень перевищили 100 тис. військових убитими.
Січень 2023
На початку 2023 року головні бої точилися за Соледар Донецької області біля Бахмута. Російська сторона кілька разів заявляла про отримання контролю над містом. В новорічну ніч Росія завдала ракетних обстрілів по Україні з метою вивести з ладу електропостачання, проте очікуваної шкоди завдати не зуміла. Ще серія менших атак була спрямована проти цивільної інфраструктури. 18 січня керівництво МВС України загинуло внаслідок авіакатастрофи в Броварах.
Європарламент 19 січня ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу для вищого керівництва РФ та Білорусі через збройну агресію проти України.
Лютий 2023
У січні-лютому українська влада очікувала посилення російського наступу. Бахмут залишався найбільш гарячою точкою на всій лінії фронту. Втрати російських військ суттєво зросли в лютому через їхню погану підготовку до наступу. 26 лютого ЗСУ підтвердили підрив російського розвідувального літака А-50У на аеродромі «Мачулищі» білоруськими партизанами. Літак проводив радіолокаційну розвідку для завдання ракетно-дронових ударів по Україні. Україна домоглася отримання танків Leopard 2.
Березень 2023
До середини березня кількість російських атак, що відбувалися за попередніми напрямками, зменшилася. 20 березня в Інституті вивчення війни зазначили, що масштабний весняний наступ російської армії наближається до кульмінації і Україна має гарні можливості для початку контрнаступу.
Квітень 2023
Місцем головних боїв лишався Бахмут, ситуація в місті була динамічна. ЗСУ утримували оборонні позиції, водночас ведучи підготовку до свого контрнаступу. Також активні бої тривали на Куп'янському, Лиманському, Авдіївському та Мар'їнському напрямках. З кінця квітня Росія поновила обстріли українських міст.
Травень 2023
У першій половині травня ЗСУ відстоювали західний край Бахмута, водночас почавши його оточення з флангів. Лінія розмежування часто змінювалася. Україна отримала далекобійні (понад 250 км) ракети Storm Shadow. Україна посилила свої можливості щодо відбиття російських атак із повітря з прибуттям західних систем протиповітряної оборони. Деякі удари по містах вдалося відбити повністю.
22 травня війська Російського добровольчого корпусу і Легіону «Свобода Росії», які служать у складі ЗСУ, проникли в Бєлгородську область.
30 травня Москва зазнала атаки дронами достеменно невідомого походження.
Червень 2023
В Бєлгородській області Росії тривали бої між збройними силами РФ і Російським добровольчим корпусом, що зосередилися на місті Шебекіно.
6 червня зранку російська окупаційна армія підірвала Каховську гідроелектростанцію в Херсонській області, що зумовило загрозу підтоплення розташованих нижче за течією Дніпра населених пунктів.
Реакція України
Офіційна влада
Президент Зеленський оголосив воєнний стан і розірвання дипломатичних відносин із Росією та прокоментував її напад словами, що Росія підло і самовбивчо напала на Україну, а російська держава стоїть на шляху зла. Верховна Рада голосами 300 депутатів підтримала введення воєнного стану в Україні. Президент анонсував також зняття санкцій з усіх громадян України, які готові захищати країну в лавах Сил територіальної оборони. 25 лютого Президент закликав Путіна сісти за стіл переговорів, наголосивши, що «вторгнення Росії в Україну — це не просто вторгнення, це початок війни проти Європи, проти єдності Європи, елементарних прав людини в Європі, усіх правил співіснування на континенті, проти того, що європейські держави відмовляються ділити кордони силою». Кремль повідомив, що готовий провести в Мінську переговори про нейтральний статус України за умови, що Україна складе зброю. 26 лютого Володимир Зеленський звернувся до прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета виступити посередником у переговорах із Росією як нейтральна сторона. 28 лютого Президент підписав заяву на членство України в Європейському Союзі. Європарламент своєю резолюцією підтримав надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Як повідомив 4 березня радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, «Зеленський точно не піде на жодні поступки, які можуть так чи інакше принизити нашу боротьбу, яка сьогодні ведеться в Україні за її територіальну цілісність та свободу».
Попередній президент України Петро Порошенко сказав, що «Путін, який збожеволів і вийшов проти всього світу, сьогодні загрожує не тільки Україні. Жодна країна світу не може зараз почуватися в безпеці».
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав: «Світ має діяти негайно. На карту поставлено майбутнє Європи та світу». Він рекомендував ввести проти Росії «руйнівні санкції» негайно, включаючи SWIFT, цілком ізолювати Росію в усіх форматах, надати Україні зброю, обладнання та гуманітарну допомогу. Дмитро Кулеба закликав також партнерів України розірвати дипломатичні відносини з Росією.
Збройні Сили України спростили процедуру вступу до Сил територіальної оборони та зняли максимальне вікове обмеження в 60 років.
Міністерство освіти і науки України закликало громадян зберігати спокій і розсудливість. За його оголошенням, заклади освіти, за можливості, здійснюватимуть навчання в дистанційній формі. 25 лютого міністерство рекомендувало припинити на два тижні навчальний процес заради безпеки.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів звернулося в МАГАТЕ для запобігання використанню окупантами плутонію з Чорнобильської АЕС у військових цілях.
«Укравтодор» закликав населення демонтувати дорожні знаки, щоб дезорієнтувати ворога.
Міністерство цифрової трансформації звернулося до YouTube, Meta і Netflix з проханням зупинити роботу сервісів у РФ і блокувати російські пропагандистські ЗМІ. В Росії відімкнули Twitter, сповільнено роботу соцмереж. Українські мобільні оператори Київстар, Vodafone та Lifecell заблокували доступ до своїх мереж для абонентів із Росії та Білорусі. Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що з вечора 26 лютого запрацювала гаряча телефонна лінія для росіян, чиїх рідних влада їхньої країни могла відправити на війну в Україну, щоб дізнатися долю зниклих.
27 лютого Україна офіційно надіслала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН у Гаазі, щоб притягнути Росію до відповідальності за спотворення нею поняття геноциду.
Верховна Рада 3 березня запровадила кримінальну відповідальність за колабораціонізм та посилила відповідальність за мародерство. Спеціальними законопроєктами народні депутати запропонували заборонити виправдовувати чи заперечувати збройну агресію Росії проти України 2014 року, називати її «внутрішнім конфліктом» чи «громадянською війною», заперечувати тимчасову окупацію частини території України. Окрім того, під заборону підпадає прославляння окупантів — збройних сил РФ та окупаційної адміністрації.
Рада національної безпеки і оборони зупинила на час воєнного стану діяльність низки політичних партій, якій працюють на розкол України чи колаборацію з ворогом. А саме: «Опозиційна платформа — За життя», «Партія Шарія», «Наші», «Опозиційний блок», «Ліва опозиція», «Союз лівих сил», «Держава», «Прогресивна соціалістична партія України», «Соціалістична партія України», «Соціалісти», «Блок Володимира Сальдо».
Кабінет міністрів України 9 квітня схвалив повне торговельне ембарго на торгівлю з Росією.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом, геноцид українців Росією, заборонила його пропаганду, а також пропаганду акту агресії Росії проти України.
У відповідь на визнання Сирією і КНДР підконтрольних Росії псевдореспублік «ЛНР» і «ДНР» Україна 30 червня та 13 липня, відповідно, розірвала з ними дипломатичні стосунки.
4 жовтня президент Зеленський ввів у дію рішення РНБО про неможливість перемовин із Путіним, зважаючи на «анексію» областей України 30 вересня.
Релігійні організації
Українське християнське духовенство осудило російську агресію. Митрополит Епіфаній, настоятель Православної церкви України, закликав молитися та боротися проти зла, зауваживши: «Ті, хто розпочав і веде агресивну війну проти України, повинні знати, що за законом Божим та за законами людськими вони — вбивці та злочинці. І за їхній злочин вони дадуть відповідь перед Всевишнім та перед людством, не уникнувши осуду та покарання».
Настоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій осудив вторгнення Росії в Україну, прокоментувавши: «Війна між цими народами — це повторення гріха Каїна, який із заздрощів убив свого рідного брата. Така війна не має виправдання ні у Бога, ні у людей». Низка священників УПЦ МП закликала до розірвання стосунків церкви з РПЦ, проте цей заклик станом на середину березня керівництвом УПЦ МП ігнорується.
Глава Української греко-католицької церкви Святослав у своєму зверненні написав: «Історія минулого століття вчить нас, що всі ті, хто починав світові війни, їх програвали, а ідолопоклонники війни приносили лише знищення і занепад власним державам і народам».
Духовне управління мусульман України осудило воєнне вторгнення РФ до України, закликало народи до мирного розв'язання цієї проблеми, взаємної підтримки, а особисто Путіна — зупинити війну.
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов сказав, що «ми, мусульмани України, захищаємо нашу землю нестримною люттю і молитвами. Молитвами та зі зброєю в руках» і заявив, що примирення з мусульманами Росії в цьому питанні не буде.
Головний рабин України Моше Реувен Азман звернувся до росіян зі словами припинити вірити російській пропаганді та запевнив, що не боїться померти в Україні. Він вказав росіянам на блюзнірське ставлення їхніх солдатів до єврейських святинь і зумисне вбивство цивільних.
Представники ПЦУ та УПЦ МП 5 липня під час зустрічі на території Софії Київської узгодили «декларацію порозуміння». Документ передбачає спільне осудження російської агресії в Україні та проросійської позиції московської патріархії, а також пропонує спільну побудову діалогу та єдності українського православ'я. Однак на офіційних сторінках УПЦ МП та ПЦУ поки що про позицію керівництва церков щодо цієї зустрічі не повідомляли. 27 липня 2022 року Митрополит ПЦУ Епіфаній звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням осудити діяльність Московського патріарха Кіріла Гундяєва, позбавити його патріаршого престолу, кваліфікувати його дії як схизматичні, а проповідувану ним доктрину «русского міра» єретичною.
Реакція в Росії
Прибічники війни
Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков назвав воєнний напад Росії на Україну «спецоперацією», але ухилився від більшості запитань щодо її характеру та цілей у розмові з іноземними журналістами. Пізніше того ж дня він заявив, що Путін готовий провести з керівництвом України перемовини щодо її нейтрального статусу та відмови від розміщення озброєнь.
26 лютого «РИА Новости» помилково опублікувало статтю, заздалегідь підготовану до «повернення України», що мало, як здавалося Росії, відбутися цього дня. Статтю негайно видалили, однак її було збережено у Wayback Machine.
Міністерство закордонних справ Росії 10 березня повідомило, що Росія виходить із Ради Європи.
Патріарх Московський Кирило спочатку утримався від однозначних заяв, закликавши до «молитви про найскоріше відновлення миру», але на Прощену неділю 6 березня у своєму «первосвятительському слові» заявив про неприйняття Донбасом «так званих цінностей» ліберального світу з його «гей-парадами», після чого непрямим, хитросплетеним текстом виправдовував російське вторгнення во ім'я захисту цінностей традиційних. А 13 березня під час недільної служби в московському храмі Христа Спасителя передав так звану Серпневу ікону Божої Матері Віктору Золотову, очільнику Росгвардії — російського силового підрозділу, який бере участь у війні проти України. Митрополит Київський і всієї України Епіфаній осудив дії патріарха Російської православної церкви Кирила (Гундяєва), назвавши це духовним злочином.
Підтримка політики президента РФ Владіміра Путіна зросла з 69 % у січні до 82 % у квітні
Противники війни
Попри широку підтримку російської агресії, деякі російські діячі та організації виступили з її осудженням. Наприкінці лютого понад 200 муніципальних депутатів Російської Федерації оприлюднили відкритий лист, в якому осудили збройну агресію Росії проти України. Депутати закликали росіян не брати участь в агресії та не схвалювати її. Осудили її також три депутати Держдуми Росії (які раніше підтримали визнання ДНР і ЛНР).
Співвласник «Альфа-Банку» олігарх Михайло Фрідман назвав війну в Україні трагедією і закликав припинити кровопролиття. Олігарх Олег Дерипаска також закликав припинити конфлікт, спровокований нападом президента Володимира Путіна на Україну. Російський чиновник і голова делегації на кліматичній конференції ООН Олег Анісімов на онлайн-засіданні, де брало участь 195 країн, вибачився за вторгнення Росії в Україну. Створення Антивоєнного комітету Росії підписали Михайло Ходорковський, Гаррі Каспаров, Сергій Алексашенко, Сергій Гурієв, Юрій Пивоваров, Євген Кисельов, Володимир Кара-Мурза, Дмитро Гудков, Борис Зімін, Євген Чичваркін і Віктор Шендерович. Лідер російської опозиції Олексій Навальний, який перебуває в ув'язненні, закликав до щоденних протестів проти вторгнення Росії в Україну.
36 священнослужителів РПЦ виступили зі зверненням щодо припинення війни в Україні. Збір підписів під зверненням триває Священника Іоанна Бурдіна з с. Карабаново Костромської області, який у проповіді закликав до миру в Україні, а крім того, помістив на своєму сайті матеріали із засудженням російської агресії, заарештували. Заарештованого за доносом одного з парафіян клірика звинуватили в «дискредитації збройних сил» і притягли до відповідальності згідно зі статтею 20.3.3 КоАП, наклавши на нього штраф у розмірі 35 000 руб..
Частина виступів спрямована конкретно проти Володимира Путіна. Так, громадські та політичні діячі Дмитро Ратнер, Леонід Гозман та Російський молодіжний опозиційний рух «Весна[ru]» розпочали в березні кампанію за імпічмент В. Путіна. Бізнесмен Олександр Конанихін задля денацифікації Росії оголосив винагороду в розмірі $1 000 000 за голову Володимира Путіна.
Рада муніципальних депутатів московського округу «Ломоносівський» у вересні звернулася до президента Росії з вимогою піти у відставку з огляду на те, що його погляди та модель управління «безнадійно застаріли та перешкоджають розвитку Росії та її людського потенціалу». Петербурзькі муніципальні депутати округу «Смольнінське» звинуватили Володимира Путіна у держзраді через наслідки війни, протилежні обіцяним.
Реакція Білорусі
| Зовнішні відеофайли |
|---|
| Білоруський батальйон увійшов до складу Збройних сил України, опубліковано 26 березня 2022 року. |
Від початку широкомасштабної російсько-української війни, територію Білорусі Росія використовувала як плацдарм для наступу на Україну. Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив 24 лютого, що білоруські війська не беруть жодної участі у цій війні, але «якщо треба, будуть».
27 лютого він підтвердив, що з території Білорусі відбувалися ракетні удари, вмотивувавши їх тим, що з України начебто готувалися удари по територіях проведення військових навчань. Водночас Лукашенко заявив, що військ його держави в Україні нема.
3 березня Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь хочуть «заштовхати у війну в Україні» та наголосив, що білоруси боротимуться лише на своїй землі. За його словами, «війна Білорусі з Україною потрібна ворогам, щоб оголити інші кордони Білорусі, але він „розкусив“ цей план».
4 березня 2022 року ГУР МО України повідомило, що з території Білорусі з аеродрому Ліда вертолітна бригада армійської авіації здійснює бойові вильоти для завдання ударів по Україні.
25 березня 2022 року білоруський добровольчий батальйон імені Кастуся Калиновського склав присягу та ввійшов до складу Збройних сил України.
Міжнародна реакція
| Ця стаття занадто довга та має бути скорочена для покращення читацького сприйняття. (серпень 2022) |
Російське вторгнення в Україну отримало широкий міжнародний осуд з боку урядів і міжурядових організацій, що зумовило введення нових санкцій проти Росії, які спричинили російську фінансову кризу. Реакція урядів у всьому світі загалом була негативною, критика та осуд звучали з боку багатьох провідних країн, зокрема Великої Британії, США, Франції, Німеччини, Японії. Європейський Союз запровадив заборону російським літакам використовувати повітряний простір ЄС, заборону SWIFT для деяких російських банків, заборонив деякі російські ЗМІ. Міжнародні організації, зокрема ООН та НАТО, також висловили осудження воєнної агресії РФ. Шириться бойкот Росії та Білорусі з боку неурядових організацій у сферах розваг, ЗМІ, бізнесу та спорту.
Візити лідерів іноземних держав на знак підтримки
Візити західних лідерів до України під час повномасштабного російського вторгнення як вияв підтримки України почалися 15 березня з візиту Прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького, Прем'єр-міністра Чехії Петра Фіали та Прем'єр-міністра Словенії Янез Янши, а також віцепрем'єр-міністра Польщі з питань безпеки, лідера правлячої партії «Право і Справедливість» Ярослава Качинського до Києва. Візити тривають і надалі.
Фінансова та правова допомога Україні
Щомісячні витрати на оборону для України складають близько $5 млрд. З точки зору загальних витрат на пряму військову підтримку з лютого по листопад, США виділили $18,5 млрд, що набагато більше, ніж будь-яка інша окрема країна. Підтримку надали також Німеччина, Велика Британія, Польща, Канада, Франція, Чехія, Швеція, Естонія та Італія. Серед європейських країн найбільшу допомоги Україні надали в 2022 році Велика Британія (7,08 млрд євро), Німеччина (5,44 млрд євро, але з урахування переданих через інституції ЄС — 12,62 млрд євро) та Польща (3 млрд євро).
Впродовж березня-квітня низка організації погодилися на фінансову допомогу Україні. Європейський Союз виділив 6 траншів військової допомоги по 500 млн євро, загалом 3 млрд євро. Європейський інвестиційний банк схвалив негайну фінансову підтримку на 668 млн євро. Світовий банк погодився надати $723 млн. Країни Міжнародної асоціації розвитку, яка є частиною Світового банку схвалили виділення 1 млрд доларів Україні.
Генасамблея ООН засудила вторгнення Росії і закликала негайно вивести війська з України. За відповідну резолюцію проголосувала 141 країна, 5 були проти і 35 утрималися. Міжнародний суд ООН в Гаазі 16 березня 2022 року зобов'язав Росію припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні. Рада ООН з прав людини створила комісію з розслідування військових злочинів проти українців.
Передача Україні конфіскованих російських активів
17 квітня 2023 року стало відомо що Канада передасть Україні арештований російський літак Ан-124-100.
10 травня 2023 року генеральний прокурор США санкціонував перше передання конфіскованих російських активів (на суму 5.4 млн доларів) Україні з метою відбудови.
11 травня стало відомо що Європейська комісія розробила варіанти використання активів Росії – як приватних, так і державних – для відбудови України на суму близько 24.1 млрд євро.
12 травня Бельгія передала Україні 92 млн євро, отриманих від заморожених активів РФ.
25 травня згідно інформації у Financial Times представники Єврокомісії та держав-членів ЄС обговорили майбутнє відсотків, що генеруються російськими активами, розміром у 196.6 млрд євро (з яких 180 млрд євро – активи Центробанку РФ) що зберігаються у Euroclear, найбільшій у світі розрахунковій палаті.
15 травня до Конгресу США внесено законопроєкт про передачу конфіскованих російських активів Україні.
Збройна допомога Україні
Оскільки на Заході спершу вважали, що Україна буде не в змозі вести повномасштабну війну проти Росії, перша збройна допомога обмежувалася зброєю для партизанської боротьби. Разом із Великою Британією США перед вторгненням поставили ЗСУ декілька тисяч протитанкових систем Javelin і NLAW. США надали невелику кількість бронеавтомобілів HUMVEE і амуніції та навчали окремі українські підрозділи.
В лютому Польща доставила в Україну колону боєприпасів, а Чехія — кулемети, автоматичні та снайперські гвинтівки, пістолети та набої.
Додатковий пакет допомоги від США, ухвалений 16 березня, включав 800 ПЗРК «Стінгер», 2 тис. ПЗРК Javelin, 1 тис. одиниць легкого протиброньового озброєння та 6 тис. протиброньових систем АТ-4, 100 тактичних безпілотних літальних систем, 100 гранатометів, 5 тис. гвинтівок, 1 тис. пістолетів, 400 кулеметів та 400 дробовиків, понад 20 млн боєприпасів для стрілецької зброї, гранатометів та мінометів, 25 тис. бронежилетів і 25 тис. шоломів.
На початку березня Німеччина передала протитанкові гранатомети й 35 тис. шоломів. А 26 березня Німеччина доправила до України 1500 зенітно-ракетних комплексів «Стріла», 100 кулеметів MG3 і 8 млн набоїв для пістолетів, 350 тис. продуктових наборів, 50 медичних транспортних засобів і медикаменти. ООН (Болгарія, Словаччина та Польща) 1 березня виділили Україні 70 літаків МіГ-29 та Су-25, які базуються в Польщі.
На початку квітня Австралією було надіслано 20 бронетранспортерів Bushmaster, протитанкову зброю і амуніцію. Словаччина передала 8 квітня систему ППО С-300.
Сполучені Штати схвалили, щоб країни НАТО надавали військові літаки Україні. 8 березня польський уряд прийняв рішення передати свої літаки МіҐ-29 у розпорядження американських військ на авіабазу Рамштайн і закликав інші країни НАТО зробити так само. Однак згодом Пентагон не підтримав такої схеми передачі. 7 квітня сенат США одностайно підтримав можливість ленд-лізу для України.
У квітні Росія посилила використання артилерії. Оскільки Україні бракувало снарядів для власного ракетного комплексу «Вільха», США, Канада і Австралія разом поставили 100 гаубиць М777. Використавши їх для стабілізації фронту, ЗСУ також отримали десятки інших різних систем від інших країн: CAESAR, ZUZANA, KRAB, М109 та ін. У травні–червні США також надали додатково 36 гаубиць М777.
Коли ЗСУ потопили крейсер «Москва» в червні за допомогою українських ракет «Нептун», Росія планувала операцію з прориву до Придністров'я з можливою атакою на Одесу. Україна отримала американські протикорабельні ракети Harpoon, оперуючи якими, повернула контроль над частиною Чорного моря й унеможливила висадку росіян в Одесі.
До липня Україна вже вичерпала майже весь запас далекобійних ракет до систем «Смерч», «Вільха» й «Точка-У», що перебували на її озброєнні. В середині червня США прийняли рішення про поставки MLRS спільно з Великою Британією і Німеччиною. США мали поставити кілька HIMARS, а Велика Британія і Німеччина — М270, що надійшли наприкінці червня. Завдяки цій зброї Україна отримала значну перевагу, вражаючи ворожі цілі за 40–80 км від лінії фронту. Також, станом на серпень Україна отримала від союзників більше 1000 одиниць бронетехніки.
Від Польщі до листопада 2022 Україна отримала додаткові танки Т-72 та бойові машини піхоти БМП-1, самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика» та реактивні системи залпового вогню «Град», а також ракети класу «повітря-повітря» для літаків Міг-29 та Су-27.
Окрім країн НАТО, Марокко також передає Україні 20 танків.
Тренування спеціалістів
Більшість країн НАТО, які надають Україні зброю, також проводять навчання українських військових.
На додаток до них, Камбоджа, яка не постачає Україні зброю, але з самого початку підтримала Україну політично, проводить навчання українських саперів; у країні ще залишилося багато мін з часів війни проти «червоних кхмерів», і камбоджійські сапери є одними з найдосвідченіших у світі.
Гуманітарна допомога Україні
До кінця 2022 року гуманітарну допомогу від різних міжнародних організацій отримали 13,5 млн українців. Прихисток і предмети першої потреби отримали 2,4 млн людей; одяг, опалювальні прилади й інші товари, необхідні для підготовки до зими — близько 630 тис. осіб. Воду й предмети гігієни — 6,9 млн; харчові продукти — 8,9 млн; медичні послуги — 8,9 млн осіб. Грошову допомогу отримали 4,3 млн людей. Найбільш активно до підтримки українців долучилися UNHCR, UNICEF, IOM, WFP, OCHA, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Товариство Червоного Хреста України.
Після масованих ракетних обстрілів Росією цивільної інфраструктури України, міжнародні організації та уряди країн почали відправляти Україні генератори та іншу допомогу для відновлення постачання електрики. 13 грудня в Парижі ухвалили виділити $1 млрд Україні на зимовий час на додаток до виділених ООН $4,5 млрд, наданих упродовж року.
Санкції проти Росії
Держави та наддержавні утворення
ООН
- Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав Росію зупинити агресію проти України, а посли Франції та США заявили, що 25 лютого 2022 року нададуть резолюцію до Радбезу ООН.
Рада Європи
- 25 лютого Рада Європи припинила членство Росії в усіх своїх органах за порушення її статуту, а саме статті 3 (про повагу до верховенства права та фундаментальних свобод). Також було припинено спрощену видачу віз громадянам Росії.
Європейський союз
- Верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики Жозеп Боррель повідомив, що Росія зіткнулася з «безпрецедентною ізоляцією» через її напад на Україну і зазнає «найжорсткіших санкцій», які коли-небудь запроваджував ЄС. Європейський Союз 25 лютого заморозив активи президента Росії Володимира Путіна і міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
- Швейцарія, яка асоціюється з ЄС, але не входить до нього, займала нейтралітет, однак 28 лютого запровадила проти Росії повний пакет санкцій Європейського Союзу.
- ЄС та країни «Великої сімки» 15 березня позбавили Росію преференцій від членства у Світовій організації торгівлі.
- Литва 2 квітня відмовилася від покупок російського газу. Аналогічно вчинили Латвія та Естонія.
США
- Президент США Джо Байден запевнив, що «США і партнери відреагують спільно та рішуче. Світ притягне Росію до відповідальності». Наприкінці 24 лютого Джо Байден заявив: «Путін — агресор. Путін обрав цю війну. І тепер він і його країна зазнають наслідків», а також запевнив у запровадженні додаткових санкцій проти Росії, що «…призведе до серйозних витрат для російської економіки як негайно, так і з часом». Речник Держдепартаменту США Нед Прайс повідомив у інтерв'ю, що Зеленський «багато в чому представляє — навіть уособлює — демократичні прагнення та амбіції України — українського народу», а тому є ціллю № 1 для російської агресії. Сполучені Штати повідомили також, що розглядають можливість накладення санкцій на Центральний банк РФ і 3 березня вслід за ЄС заморозили активи російських мільярдерів і наближених до кремлівської влади людей. Однак прохання України про закриття її неба для російських літаків було відхилене 4 березня. США, за словами речника Державного департаменту Неда Прайса, готові посилювати санкції проти Росії. Президент Джо Байден 8 березня оголосив, що США припиняє імпорт російської нафти, а 11 березня заборонив імпорт з Росії алкоголю, діамантів і морепродуктів.
Велика Британія
- Велика Британія запровадила окремі санкції проти російських олігархів. До переліку потрапили власник футбольного клубу «Челсі» Роман Абрамович, бізнесмен Олег Дерипаска, голова «Роснефти» Ігор Сєчин, голова банку ВТБ Андрій Костін, голова «Газпрому» Олексій Міллер, власник трубопровідної компанії «Транснефть» Микола Токарєв і голова банку «Россия» Дмитро Лебедєв.
Організації
Багато світових компаній у галузях харчування, спорту, технологій, медіа, освіти та фінансів згорнули свою діяльність в Росії, у такий спосіб долучившись до санкцій.
Санкції проти Білорусі
- Європейський Союз 27 лютого анонсував запровадження нових санкцій проти поточного режиму Білорусі на чолі з Олександром Лукашенком, якого Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала «ще одним агресором у цій війні».
- 2 березня Європейський Союз запровадив санкції проти 22 білоруських воєначальників.
Підтримка Росії та співпраця з нею
Схвалення дій Росії висловили Білорусь, Сирія, Еритрея, Венесуела, Куба, Нікарагуа та М'янма.
Китай має з Росією пакт про співпрацю, що діятиме до 2026 року. Частиною пакту є умова, що Росія розглядає Тайвань як «невід'ємну частину Китаю». Після вторгнення Росії в Україну Китай заявив, що не надаватиме Москві військову підтримку, але зміцнює торгівлю, збільшуючи імпорт пшениці з Росії.
Пакистан та Індія мають тісні стосунки з Росією та продовжують економічну співпрацю, залишаючись нейтральними щодо війни. Ізраїль і Туреччина, що довго співпрацювали з Росією, виступили за те, щоб не відмовлятися від стосунків ні з Україною, ні з Росією.
Протести проти війни
Проукраїнські протести відбулися у кількох посольствах Росії за кордоном, зокрема у Вірменії, Австралії, Азербайджані, Болгарії, Бельгії, Канаді, Естонії, Грузії, Німеччині, Угорщині, Ісландії, Ірландії, Італії, Японії, Казахстану, Молдові, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швеції, Тайвані, Туреччині, Великій Британії та США. У Чехії близько трьох тисяч людей протестували проти Росії на Вацлавській площі в Празі.
Протести проти російської агресії відбулися в Лондоні (Велика Британія), Мюнхені (Німеччина), Дубліні (Ірландія), Таллінні (Естонія), Парижі (Франція), Гаазі (Нідерланди), Токіо (Японія), Римі (Італія), Осло (Норвегія), Мадриді (Іспанія), Відні (Австрія), Стамбулі (Туреччина), Варшаві (Польща) та інших містах. Низка акцій відбулася також біля російських дипломатичних установ. Протести проти війни пройшли також у Росії, де були розігнані. Російська влада попередила громадян, що участь в антивоєнних протестах може зумовити кримінальне переслідування та кримінальну відповідальність.
Рух бойкоту проти російської та білоруської продукції поширився в деяких країнах, особливо в країнах Балтії. В Естонії багато мереж супермаркетів прибрали з полиць російські продукти та напої. У Латвії більшість супермаркетів вилучили російські та білоруські продукти, зокрема харчові продукти, напої, журнали та газети; мережі Coop, Rimi, Maxima та Barbora стали найвідомішими мережами супермаркетів, які приєдналися до бойкоту. У Канаді комітетам із контролю за алкогольними напоями кількох провінцій, включно з Радою контролю за алкогольними напоями Онтаріо, Société des alcools du Québec, Newfoundland and Labrador Liquor Corporation, Manitoba Liquor & Lotteries Corporation і Nova Scotia Liquor Corporation, було наказано вилучити російську алкогольну продукцію з роздрібних магазинів. Уряд Британської Колумбії припинив імпорт російської алкогольної продукції. У Сполучених Штатах багато барів і алкогольних магазинів також прибрали з полиць російську горілку.
Коментарі
- Посол Китаю в ООН Чжан Цзюнь сказав, що всім сторонам потрібно «зберігати холодну голову й раціональність» і що «особливо важливо наразі уникнути підігрівання напруженості». Позиція Китаю полягала в осудженні як розвитку війни, так і запровадження односторонніх санкцій проти Росії. Помічниця міністра закордонних справ КНР Хуа Чуньїн висловилася за те, щоб не називати події в Україну «у типовому західному стилі» вторгненням.
- Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон описав російське вторгнення як «катастрофу для нашого континенту» й анонсував, що обговорить ситуацію з лідерами країн «Великої сімки».
- Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок відгукнулася, що «російський уряд порушує найелементарніші правила міжнародного порядку на очах світу», та заявила, що німецькі дипломати, які залишилися в Києві, покинуть столицю. Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав напад Росії «чорним днем для Європи» і закликав Путіна зупинитися негайно.
- Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав «безвідповідальним» заклик президента Росії Володимира Путіна підвищити рівень бойової готовності його ядерних сил. Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі, відгукнувся: «Ніхто не повинен дивуватися, що він [Путін] зробить це [такий заклик]».
- Папа Римський Франциск відвідав російське посольство та провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським. Папа висловив «глибокий біль» за страждання країни.
- Радикальний ісламістський рух Талібан закликав вирішити конфлікт мирним шляхом.
- Понад 200 Нобелівських лавреатів підписали листа на підтримку України, де порівняли Росію з гітлерівською Німеччиною та осудили її дії.
Візити політиків
Після 24 лютого 2022 року Україну відвідали з офіційними візитами численні зарубіжні політики. Першими, 15 березня, приїхали прем'єр-міністри Польщі, Чехії та Словенії. Потім — прем'єр Словаччини, Португалії. Прем'єр-міністри Іспанії, Данії, Румунії, Болгарії, Канади, Фінляндії, Люксембургу, Австралії, Швеції, Ірландії, Нідерландів. В Україні побували президенти Польщі, Латвії, Литви, Естонії, Німеччини, Словаччини, Франції, Індонезії, Молдови, Гватемали, Литви, Туреччини; канцлер Німеччини. Деякі, як колишній прем'єр-міністр Британії Борис Джонсон, — по кілька разів. До Києва приїжджали також президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, генсек ООН Антоніу Гутеріш, держсекретар США Ентоні Блінкені, голова Пентагону Ллойд Остін, а також міністри закордонних справ різних країн. У лютому 2023 року Україну вперше за 15 років відвідав президент США — Джо Байден.
Заяви
- Очільниця білоруської опозиції Світлана Тихановська оголосила, що представлятиме Білорусь замість Лукашенка, який, за її оцінкою, більше не є гарантом незалежності та територіальної цілісності Білорусі.
- Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що Грузія не планує підтримувати фінансові й економічні санкції західних країн проти Росії, зіславшись на те, що це більше нашкодить його країні та населенню.
- Казахстан відмовився допомагати Путіну у війні проти України.
- Президент Туреччини Реджеп Ердоган запевнив, що Україна та Росія є ключовими торговими партнерами, тож конфлікт між двома країнами може завдати шкоди економіці Туреччини. Він засудив вторгнення Росії в Україну як «важкий удар по регіональному миру та стабільності», а також розкритикував НАТО за відсутність конкретних дій у вирішенні конфлікту (станом на 25 лютого).
- Президент Сербії Александар Вучич пообіцяв офіційно осудити визнання Росією незалежності ЛНР і ДНР, якщо президент України так само публічно осудить бомбардування Югославії НАТО 1999 року. Він висловив військовий нейтралітет щодо поточної ситуації та підтримку суверенітету України.
- Президент США Джо Байден і Сенат США визнали очільника Кремля В. Путіна військовим злочинцем і кривавим диктатором. Президент США Джозеф Байден 13 квітня заявив, що Володимир Путін здійснює геноцид в Україні. Джо Байден став першим зі світових лідерів, який однозначно вжив термін «геноцид» щодо війни Росії проти України.
- Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон попередив 19 березня, що Захід не повинен намагатися «нормалізувати відносини» з президентом Росії Володимиром Путіним.
- Міністерка закордонних справ Британії Ліз Трасс заявила, що Кремль, схоже, використовує мирні переговори між Москвою і Києвом лише для прикриття для своїх військових дій.
- 29 березня Борис Джонсон заявив, що хоче надати Україні більш летальну військову допомогу, оскільки Володимир Путін «підливатиме масла у вогонь». Також прем'єр-міністр Великої Британії Б. Джонсон після візиту в Україну 6 квітня заявив, що звірства Росії в Бучі та інших містах «близькі до геноциду».
Інші
- Американський мільярдер Ілон Маск вночі з 26 на 27 лютого розгорнув супутниковий інтернет Starlink над Україною і анонсував, що термінали для доступу до нього вже відправлено. Свій жест він пояснив протидією Росії на випадок, якщо вона блокуватиме доступ до інтернету в Україні. 27 квітня компанія Ілона Маска SpaceX зареєструвала компанію Starlink Ukraine як своє представництво в Україні. На цей час SpaceX поставила в Україну 10 тис. станцій, що дало змогу значній кількості військових, урядових і рятувальних служб підключатися до супутникового інтернету.
- Після вторгнення Росії на територію України Папа Франциск виступив із різними ініціативами з метою встановлення миру, зокрема він відвідав Посольство Росії при Святому Престолі. Вкрай незвичним кроком було те, що Папа на початку березня відправив на допомогу Україні двох високопоставлених кардиналів: кардинала Конрада Краєвського та кардинала Майкла Черні. 25 березня Франциск здійснив акт посвячення Росії та України.
Озброєння
Попри те, що Росія має кількісну перевагу в озброєнні, Україна змогла протистояти їй завдяки як допомозі дружніх держав, так і використанню власних розробок. У цілому російська стратегія полягає у масованих, але неточних атаках. Натомість озброєння України та НАТО зосереджене на окремих, але точних і потужних ударах у ключові цілі ворога. Значною мірою успіхи ЗСУ зумовлені руйнуванням ворожих ліній постачання боєприпасів.
Озброєння піхоти
Головною стрілецькою зброєю як України, так і Росії є АК-74. Додатково, кількість різної стрілецької зброї у приватних осіб складає від 2,2 млн до 6,3 млн одиниць.
У березні 2022 Україна отримала значну кількість протитанкових ракетних установок Javelin, NLAW і Stinger від США та Великої Британії, оскільки на Заході вважали, що Україна вестиме партизанську боротьбу. Ця зброя була особливо важливою для зупинки просування російських військ на Київ протягом перших днів після вторгнення.
Артилерія
Росія використовує для своїх атак, зокрема по цивільних об'єктах, балістичні та крилаті ракети з пускових платформ «Іскандер», «Точка У», а також крилаті ракети «Калібр» з кораблів та підводних човнів, що дислокуються в Чорному морі. Крім цього, Росія випускала по Україні з літаків крилаті ракети Х-101 та Х-555. Інтенсивне використання артилерії розпочалося Росією в кінці квітня 2022.
ЗСУ мали на озброєнні втричі менше гармат. У перші місяці війни Україна втратила близько половини всіх своїх артилерійських систем (включаючи як знищені, так і ті, до яких не лишилося снарядів). Вичерпання запасів зумовило перехід зі 152-мм радянського стандарту на 155-мм боєприпаси НАТО. Попри чисельну перевагу російських артилерійських систем, їм бракує точності, натомість ЗСУ зробили ставку саме на точні удари по критично важливих цілях у ворожому тилу. Вагомими з огляду на це стали поставки високоточної системи залпового вогню HIMARS з липня, хоча Захід не надавав до них боєприпаси з найбільшою дальністю ураження. Ті, що були поставлені в Україну, мають дальність польоту щонайбільше 80 км, що більше, ніж у системи «Смерч» на російському боці. HIMARS також набагато точніша, ніж російські відповідники. Також ЗСУ мають власну систему «Кропива» для розвідки, координації та коригування артилерії.
На початку липня Австралія, Канада та США також відправили в Україну понад 100 гаубиць M777 і 300 тис. снарядів до них калібру 155 мм. Дальність стрільби M777 подібна до російської гаубиці Гіацинт-Б і набагато більша, ніж у російської буксируваної гармати Д-30 і гаубиці «Мста-Б», САУ «Мста-С» чи 2С-3 «Акація». Хоча Росія має на озброєнні далекобійні САУ — 2С7 «Піон» і 2С5 «Гіацинт-С», їх небагато і вони повільні. Значною проблемою для Росії стало вичерпання її запасів снарядів як через бойове використання, так і знищення складів українськими атаками. В середньому Росія втрачає таким чином 1–1,5 млн снарядів на місяць, майже стільки, скільки здатна виробляти за рік. Україна, через вичерпання запасів снарядів радянського виробництва, налагодила на початку листопада 2022 року виробництво снарядів калібрів 152 мм та 122 мм, і мін 120 мм.
РСЗВ
Велике значення в російсько-українській війні має застосування ракетних систем залпового вогню, здатних вдаряти на відстань від 20 км до 120 км, залежно від типу. У Росії було близько 1 тис. РСЗВ і понад 2 тис. на зберіганні: БМ-21 «Град», БМ-27 «Ураган», БМ-30 «Смерч» радянської розробки. Враховуючи їхню малу точність, у 2016-му в Україні почали розробляти прицільніший комплекс «Вільха» на основі БМ-30 «Смерч». Відомо про знищення 50-и цілей «Вільхою». Оскільки Україна не мала значних запасів ракет до вітчизняних і радянських РСЗВ, виникла потреба переходити на MLRS НАТО. Наприкінці червня 2022 Україна отримала перші такі комплекси. Як і у випадку з артилерією, ставку було зроблено на точні удари по цілях глибоко в тилу ворога, зокрема по складах боєприпасів.
Бронетехніка
Маючи близько 70 тис. танків Т-72 в запасах, Росія була змушена постачати на фронт застарілі Т-62, які можна швидше привести в готовність. Широко використовуються бронетранспортери МТ-ЛБ, БМП-1, та різні БТР. За перший місяць війни Росія втратила більше танків, ніж мали Британія, Франція і Німеччина разом узяті.
ЗСУ десятиліттями мали на озброєнні танки Т-72, а також потужності для їхнього технічного обслуговування та навчені екіпажі. Додатково Україна отримала понад 230 танків розробки країн Варшавського договору від Польщі та Чехії. В цілому набір бронетехніки України та Росії в цій війні майже однаковий.
У червні Україні від НАТО надійшли бронетранспортери М133 (загалом понад 300 одиниць), і десятки радянських БМП зі східної Європи. Австралія надала броньовики Bushmaster.
ППО
Основою боротьби ЗСУ проти російських пілотованих і безпілотних повітряних апаратів є зенітно-ракетні комплекси «Оса» радянського виробництва. Також застосовуються «Ігла», «Стріла», «Шилка», «Тунгуска».
Додаткові ППО для протидії ракетним обстрілам стали надходити від НАТО в квітні. На середину літа ЗСУ знищували близько половини випущених по Україні ракет. Росіяни через це почали вдаватися завдання ударів по одній цілі з різних напрямків і різними типами ракет.
ЗСУ значною мірою покладаються на радянську систему протиповітряної оборони С-300, яка має радіус дії близько 90 км. До лютого в Україні було близько 250 С-300, і були спроби поповнити їх подібними системами, які зберігалися в інших країнах колишнього Радянського Союзу, деякі з них надходили зі Словаччини.
США відправили в Україну передову зенітно-ракетну систему NASAMS і планують відправити обмежену кількість передових ракет ППО Patriot. Велика Британія надала кілька систем протиповітряної оборони, включаючи Starstreak, призначену для збивання літаків на малій висоті та короткій відстані. Німеччина також надала системи ППО, включаючи системи IRIS-T.
Пілотована авіація
Росія широко послуговується літаками Су-25 і вертольотами Ка-52, загалом близько 800 апаратів на 40 аеродромах навколо України. Окрім того, використовує літаки дальнього радіолокаційного виявлення «А-50», а також літаки-ретранслятори Іл-22.
До початку широкого російського вторгнення Україна мала бойовий склад винищувальної та тактичної авіації: 43 МіГ-29, 26 Су-27, 12 Су-24 та 17 Су-25. Хоча склад української авіації після вторгнення невідомий, станом на грудень 2022 року вона завдала 3800 групових авіаційних ударів.
БПЛА
Безпілотники здобули важливе значення для спостереження, цілевказування та транспортування. Україна ще до широкого вторгнення закупила в Туреччини озброєні дрони Bayraktar TB2, а турецький виробник також пожертвував Україні частину дронів безкоштовно. Bayraktar TB2 виявилися надзвичайно ефективними в бомбардування російських військ за лазерним наведенням. Вважається, що вони знищували як наземні цілі, так і гелікоптери, військово-морські кораблі та ракетні системи. Також використовувалися для визначення точного розташування російських позицій для завдання високоточних артилерійських ударів. США забезпечили ЗСУ безпілотниками-камікадзе Switchblade.
З початку вторгнення Росією використовуються ударні дрони «Оріон» і «Орлан-10». З середини вересня вона стала використовувати дрони «Герань-2», а потім менший варіант «Герань-1» — перейменовані БПЛА іранського виробництва, відповідно, «Шахед-136» та «Шахед-131». Це недорогі та прості апарати, здатні, проте, пролітати на значній відстані та вражати великі незахищені стаціонарні цілі.
Втрати
Військові втрати окупантів
Незалежні дані щодо російських втрат
За підрахунками журналу Forbes, станом на 12 березня українська армія знищила військової техніки РФ на понад 5 млрд доларів
Станом на середину червня британська розвідка оцінювала втрати Росії в Україні приблизно в 20 тисяч людей.
Дослідники інтернет-видання «Важные истории» станом на 10 листопада 2022 року відзначили підтвердження у відкритих джерелах загибелі 8003 військових ЗС РФ.
Станом на 10 грудня 2022, адміністраторами телеграм-каналу «Горюшко» на основі відкритих джерел були встановлені імена 9454 російських військових та бійців ПВК, знищених в ході повномасштабного вторгнення РФ в Україну. В лютому-березні було зафіксовано 1072 вбитих, в квітні — 860, в травні — 1138, в червні — 1067, в липні — 865, в серпні — 658, у вересні — 884, у жовтні — 1278, у листопаді — 1208, у грудні — 422
Анонімний OSINT-дослідник Necro Mancer, що займається встановленням, документацією і аналізом подій російсько-української війни, станом на 10 травня 2022 року зафіксував імена щонайменш 8047 вбитих (включаючи небойові втрати) російських загабників та місцевих проросійських колаборантів, що загинули під час вторгнення в Україну. Інший OSINT-дослідник «Герой в мешке» на основі відкритих джерел станом на 24 серпня 2022 року встановив імена 5005 ліквідованих російських загарбників та бойовиків з ОРДЛО.
Станом на 18 листопада 2022 журналістам видання «Кавказ.реалії» на основі відкритих джерел були встановлені імена 1590 ліквідованих російських військових — уродженців та жителів Північного Кавказу та Півдня Росії (Чечня, Дагестан, Адигея, Інгушетія, Краснодарський край, Калмикія, Кабардино-Балкарія, Північна Осетія, Ставропольський край).
Станом на 28 лютого 2023 року, чеська моніторингова група «Russian Officers killed in Ukraine» повідомила, що в Україні було ліквідовано 1868 російських генералів та офіцерів, в тому числі, 10 генералів (2 генерал-лейтенанти та 8 генерал-майорів), 53 полковники, 125 підполковників, 250 майорів, 350 капітанів, 589 старших лейтенантів, 314 лейтенантів, 13 молодших лейтенантів, 67 молодших офіцерів запасу, 60 старших офіцера запасу.
За оцінкою CSIS, на кінець лютого 2023 року загальні втрати РФ убитими та пораненими становлять 200—250 тис., включаючи 60-70 тис. загиблих (включаючи втрати самопроголошених ДНР та ЛНР та найманців ПВК «Вагнер»). Втрати РФ за рік війни з Україною перевищили втрати СРСР та Росії у всіх війнах після Другої світової разом узятих. Темп втрат також значно перевищує втрати у минулих війнах — у Чеченських війнах російська армія втрачала від 95 до 185 вояк на місяць, в Афганістані — 130—145, в Україні — 5-5,8 тисячі вбитих на місяць.
Інтернет-видання "Потери.нет" вважає, що станом на 10 травня 2023 року російські окупанти втратили 24596 вбитих, серед них — 4494 найманців ПВК Вагнера, 1187 мобілізованих, і 95 бойовиків з ОРДЛО.
Українські дані щодо російських втрат
За даними Генштабу ЗСУ, від початку бойових дій з 24 лютого 2022 року бойові втрати противника станом на 18 червня 2023 року орієнтовно становили:
- особового складу — близько 219 820 осіб
- танків — 3 984 од.
- бойових броньованих машин — 7 729 од.
- артилерійських систем — 3 847 од.
- РСЗВ — 610 од.
- засобів ППО — 364 од.
- літаків — 314 од.
- гелікоптерів — 304 од.
- БПЛА оперативно-тактичного рівня — 3 371 од.
- крилатих ракет — 1 211 од.
- кораблів/катерів — 18 од.
- автомобільної техніки та автоцистерн — 6 571 од.
- спеціальної техніки — 522 од.
Російські дані щодо власних втрат
25 лютого 2022 року, коли втрати російських загарбників за українськими підрахунками сягали понад 1000 осіб, представник Міністерства оборони Росії І. Конашенков звітував, що «втрат у збройних силах Росії немає».
26 лютого 2022 року, на 3-й день війни, в Росії вперше визнали загибель 1 російського військового в Україні, причому це було зроблено не центральною владою, а регіональною — головою Дагестану. У наступні дні ще були поодинокі визнання, зроблені владами регіонального рівня. 2 березня 2022 року Міноборони Росії вперше оприлюднило дані щодо військових втрат Росії в Україні, знизивши їх у своєму звіті щонайменше у 12 разів від фактичних. Увечері 27 лютого Міністерство оборони РФ визнало наявність убитих і поранених «в ході спецоперації Росії в Донбасі», не назвавши конкретних цифр. Вночі на сайті інформаційного агентства Росії ТАРС з'явилися дані про загальні втрати Росії у війні: 14 літаків, 5 вертольотів, 102 танки, 536 бронемашин, 15 артилерійських установок, 1 зенітно-ракетний комплекс «Бук», понад 3500 солдатів. Ці дані збігалися з тими, які надавала українська влада. Невдовзі ця інформація була видалена з сайту. 21 березня російське видання «Комсомольська правда» оприлюднило дані щодо втрат живої сили від Міноборони Росії — 9861 вбитими та 16 153 пораненими військовослужбовцями.
25 березня 2022 року Міністерство оборони Росії вперше з 2 березня оновило інформацію щодо кількості російських військових, які загинули за місяць так званої «спецоперації» в Україні. За його даними, було ліквідовано 1351 російського військовослужбовця, тоді як, згідно з даними Генштабу ЗСУ — ліквідованих російських загарбників в понад як 10 разів більше — понад 16 тис.
Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков 7 квітня визнав у інтерв'ю для британського телеканалу «Sky News», що Росія зазнає значних втрат в Україні та назвав це «великою трагедією» для Росії.
Дослідники групи «Медіазона» станом на 24 березня 2023 року в російських ЗМІ зафіксували підтвердження загибелі не менше 18 023 російських військовиків, серед яких щонайменше 3150 найманців ПВК (у тому числі 2259 завербованих в'язнів), 2110 мотострільців, 1905 добровольців, 1629 десантників, 1617 мобілізованих, 588 морських піхотинців, 563 танкістів, 437 росгвардійців, 427 артилеристів, 403 спецназівців, 150 моряків, 130 льотчиків та 115 інженерів. РФ з початку вторгнення втратила майже 2000 офіцерів, 211 з них — це старший та вищий склад (підполковники, полковники та генерали). Дослідники Російської служби Бі-бі-сі станом на 29 квітня 2022 року відзначили підтвердження у відкритих джерелах загибелі 1899 російських військовиків, а станом на 24 червня — 4010, і є підстави вважати, що це на 40-60 % менше повної кількості лише похованих у Росії військовиків, загиблих при вторгненні.
7 травня 2022 року під час брифінгу в кабміні Республіки Татарстан з нагоди підготовки до Дня Перемоги глава республіки Рустам Мінніханов повідомив, що під час «спецоперації» загинули 62 військовики з Татарстану.
6 червня Світлогірський міський суд Калінінградської області визнав забороненою інформацією список загиблих в Україні російських солдатів, зібраний псковським інтернет-виданням 60.RU за відкритими джерелами, після чого аналогічні списки видалили й кілька інших ЗМІ.
«Нова газета» з'ясувала, що станом на 14 липня 2022 російська влада виділила сім'ям загиблих і поранених на війні 113 млрд рублів. Це засвідчує, що російська армія вже втратила близько 15—17 тис. людей убитими та пораненими — кожного десятого від початкового угруповання.
Втрати колаборантів
В перші дні широкомасштабного вторгнення, з кінця лютого 2022 року, російські окупанти почали проводити примусову мобілізацію населення[ru] на територіях ОРДЛО, включаючи самопроголошені республіки ДНР і ЛНР. Мобілізація проводилася як через видачу повісток за адресою проживання, так і через затримання на вулиці чи на роботі та доправлення затриманих до військкоматів силоміць. Виїзд чоловікам у віці 18—55 років з ОРДЛО окупаційною владою було заборонено. Арестович в інтерв'ю 17 квітня 2022 року озвучив кількість втрат серед мобілізованих в ОРДЛО приблизно 20 тисяч осіб убитими та пораненими. До кінця квітня 2022 року російські окупанти практично вичерпали ресурс для примусової мобілізації в ОРДЛО згідно з вимогами до солдатів, тому з 20 квітня 2022 року припинили проведення медичних оглядів мобілізованого особового складу.
З 22 грудня 2022 ватажки терористичного угруповання «ДНР» перестали публікувати дані про втрати своїх бойовиків. Терористи з «ЛНР» про втрати бойовиків взагалі не повідомляли, але дослідники російської служби Бі-бі-сі припускають, що на основі відкритих джерел, можна говорити про загибель щонайменше 4500 колаборантів з Донеччини та понад 1300 — з Луганщини. Крім цього, в соцмережах Бі-бі-сі виявила понад 4400 повідомлень і постів людей, які шукають своїх родичів чоловічої статі, які опинилися в лавах «народних міліцій» і давно не виходили на зв'язок. Деякі з тих, кого шукали у перші місяці війни, вже повернулися додому «вантажем 200».
Втрати України
| Зверніть увагу! Оприлюднення втрат з українського боку — це цінна інформація для ворога. Тому вона публікується лише узагальнено та з затримкою. Перевага віддається інформації про втрати серед цивільних. |
На ранок 24 лютого було підтверджено смерть понад 40 українських солдатів і 18 цивільних. За оцінками Міністерства охорони здоров'я України, загалом загинуло 57 людей і 169 поранено. Спершу Генштаб ЗСУ повідомляв, що при обороні острова Зміїний полягло 13 прикордонників, але згодом стало відомо, що принаймні частину військовиків захопили в полон. Згідно з повідомленням Президента Володимира Зеленського, упродовж першого дня українська армія в боях із армією РФ втратила 137 військовослужбовців, серед них 10 офіцерів. Наступного дня парламентський заступник державного секретаря зі збройних сил Джеймс Гіпі доповів про загибель із початку вторгнення 194 українських військовослужбовців, а також 57 цивільних.
У результаті повітряної атаки російських військ на аеропорт Гостомель під Києвом частково згорів один із найбільших і найпотужніших літаків у світі українського виробництва — АН-225 «Мрія».
Російська сторона в особі прессекретаря Міністерства оборони РФ генерал-майора Ігоря Конашенкова заявила, що нібито Збройні сили Росії за весь час знищили майже 1 тис. об'єктів військової інфраструктури України «в рамках спеціальної операції на Донбасі», зокрема 38 літаків, 7 вертольотів, 11 безпілотних літальних апаратів і 2 тактичні ракети «Точка-У».
Президент України Володимир Зеленський 12 березня вперше після 24 лютого назвав втрати Збройних Сил України у війні з Росією: орієнтовно 1300 українських військовиків загинули. 16 квітня 2022 року в інтерв'ю телерадіокомпанії CNN Зеленський повідомив, що на війні загинуло від 2500 до 3000 українських військових. 11 червня радник голови Офісу президента Олексій Арестович заявив, що загальні втрати серед захисників України дорівнюють близько 10 тисячам осіб.
За даними правління штабу Нацгвардії, станом на травень 2022 року загинули 501 військовий Нацгвардії, поранені 1697.
Згідно з Управлінням Верховного комісара ООН із прав людини, станом на 27 червня 2022 року в Україні підтверджено загибель 4 731 і поранення 5 900 цивільних людей, водночас наголошено, що повні втрати значно більші.
Президент Володимир Зеленський в інтерв'ю американському виданню Newsmax 1 червня заявив, що в ході російсько-української війни щодня гинуть від 60 до 100 українських військовиків, ще близько 500 зазнають поранень.
За інформацією Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного 22 серпня, від початку широкого вторгнення Росії загинуло майже 9 тис. українських військовиків.
Згідно з заявою першого заступника міністра внутрішніх справ України Євгенія Єніна в ефірі телемарафону #UAразом 2 вересня 2022 року, з початку війни в результаті ворожих обстрілів загинуло понад 7 тис. мирних жителів, 5,5 тис. отримали поранення.
За даними МОЗ України, внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україні загинули 24 медичні працівники, ще 61 був поранений.
1 грудня 2022 року, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в ефірі 24 каналу заявив, що втрати української армії склали до 13 тис. військових. «У нас є офіційні оцінки Генерального штабу, є офіційні оцінки, які говорить Верховний головнокомандувач. І вони в нас сягають від 10 до 12,5-13 тисяч загиблих. Тобто, ми відкрито говоримо про кількість загиблих», — сказав Подоляк.
Станом на 4 березня 2023 року, дослідники російського військо-аналітичного порталу «LostArmour» вважали, що силові структури України (ЗСУ, ВПС, Національна гвардія, прикордонники, Національна поліція, ВМСУ) загалом втратили 1858 офіцерів, в тому числі, 115 молодших лейтенантів, 360 лейтенантів, 540 старших лейтенантів, 329 капітанів, 210 майорів, 132 підполковників, 67 полковників, 28 молодших і 34 старших офіцерів запасу, 6 іноземців-офіцерів.
Міністр оборони України Олексій Резніков у інтерв'ю в квітні 2023 року повідомив, що кількість загиблих з боку України менша, ніж від землетрусу в Туреччини, що стався в лютому 2023. Тобто, не досягає 50 тис..
Побічні втрати
24 лютого 2022 року поблизу Одеси стався вибух на турецькому судні. Ніхто не постраждав, судно спрямували до Румунії.
25 лютого 2022 року в нейтральних водах Чорного моря було пошкоджено комерційне судно під прапором Молдови з російськими моряками.
25 лютого 2022 року о 12:10 на якірній стоянці морського торговельного порту «Південний» у північно-західній частині Чорного моря після влучення ракети пошкоджено судно «NAMURA QUEEN», яке веде морехідну діяльність під державним прапором Панами.
26 лютого 2022 року російський військовий корабель дружнім вогнем збив військовий літак Росії над Чорним морем.
2 березня 2022 року в порту «Ольвія» російська ракета пошкодила судно під прапором Бангладешу «Banglar Samriddhi», спалахнула пожежа. Росіяни вбили одного члена екіпажу, решту захопили в заручники.
3 березня в одеському порту внаслідок вибуху затонуло естонське вантажне судно «Helt», екіпаж врятувався.
Фрегат «Гетьман Сагайдачний», який перебував на ремонті в Миколаєві, затопили, щоб не дістався ворогові.
11 квітня 2022 року окупанти захопили в полон екіпаж вантажного судна «SMARTA» під прапором Ліберії та вивезли їх у невідомому напрямку.
Оцінки та прогнози
Наслідки
Гуманітарні
З початку війни, за даними ООН, з України виїхало близько 8 млн людей. Більшість вирушили до Польщі, решта — до Словаччини, Угорщини, Румунії та інших країн. Це стало найбільшою міграційною кризою в Європі з часів Другої світової війни. 146 тис. іноземних студентів покинули Україну. Водночас понад 1,6 млн громадян повернулися в Україну з-за кордону. З 10 травня кількість людей, що повертаються до України, перевищила кількість тих, що виїжджають. За повідомленням Кабміну, на територію РФ окупанти депортували близько 1,2 млн жителів України. 5,3 млн стали внутрішньо переміщеними особами в межах України.
До лав тероборони від початку вторгнення РФ вступили 100 тис. людей.
Політичні
Росію та її президента Володимира Путіна дедалі більше ізолюють інші країни. Довгострокові союзники різко відвернулися від РФ після її вторгнення в Україну, а західні країни стали надавати Україні різні види допомоги, зокрема і постачати зброю. Надії Путіна на швидку перемогу не виправдалися перед обличчям запеклого опору українських солдатів і добровольців. Президент України Володимир Зеленський відкинув ультиматум Путіна з вимогою капітуляції Києва. Головний потенційний союзник Росії, Китай, відмовився від прямої підтримки, зайнявши нейтралітет. Натомість Росія склала перелік «дружніх держав», до яких належать Бурунді, Гвінейська Республіка, Камерун, Малі, Судан, Уганда, Чад, Ефіопія та Південно-Африканська Республіка. Це ті держави, яким Росія раніше постачала зброю, та які в минулому були колоніями західноєвропейських держав.
Деякі іноземні аналітики вказують на паралелі між планами Росії щодо України та планами Китаю щодо Тайваню. Пекін вважає острів Тайвань своєю територією та не виключає його захоплення силою. Тому неодноразово висловлювалися думки, що результат війни в Україні визначить і майбутнє Тайваню як незалежної держави, давши позитивний (або невтішний) приклад. Ключем до вирішення проблеми розглядається позиція одного з найважливіших військових союзників Вашингтона — Японії, бо саме через Тайвань туди відбувається імпорт енергії.
Після виключення Росії з Ради Європи 16 березня 2022 року російські громадяни втратили право звертатися до Європейського суду з прав людини. Водночас Росія отримала змогу запроваджувати смертну кару.
7 квітня Генеральна асамблея ООН виключила РФ з Ради з прав людини; за виключення проголосували 93 країни, проти — 24.
Економічні
Україна
Загальна сума збитків інфраструктурі України за 2022 рік склала майже $138 млрд.
Українські торгівельні мережі прозвітували 24 лютого, що продуктів є вдосталь, наявних складських запасів вистачить на 15—20 днів. «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ДПЗКУ) запустила млини, що перебували на консервації, для забезпечення борошном населення та військових підрозділів в умовах воєнного стану. З 12 березня 2022 почала діяти заборона на експорт добрив з України. Через окупацію територій Росією та зменшену врожайність обсяги виробництва продукції рослинництва зменшилися в 2022 році на 35–40 %, порівняно з попереднім роком. Через військові дії було втрачено 15–20 % поголів'я великої рогатої худоби, свиней і птиці. Водночас у 2022 році вдалося зібрати понад 67 млн т врожаю, що стало одним з п'яти кращих показників за 30 років.
Унаслідок пошкоджень, спричинених бойовими діями, в перший місяць після вторгнення без електрики опинилися понад 1 млн споживачів. 23 тис. км доріг загального призначення були зруйновані (13 % від загальної протяжності). Російські війська з 10 жовтня 2022 року розпочали обстріли критичної енергетичної інфраструктури України, що спричинило дефіцит генерації електроенергії та проблеми з її розподілом між регіонами. Але до лютого 2023 потужності вдалося відновити завдяки ремонту та імпорту електроенергії.
На спеціальний рахунок Нацбанку для допомоги ЗСУ надійшло 12,2 млрд гривень пожертв. Гроші надходили від бізнесу, громадян України та країн ЄС, США, Канади, Британії тощо. За 25 і 26 лютого українські громадяни, що мають рахунок у ПриватБанку, надіслали на потреби Збройних сил понад 1 млрд гривень. За тиждень війни громадяни пожертвували вже 6 млрд гривень. Понад 700 тис. громадян подали заяви на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою роботи.
Постановою Нацбанку було заборонено видавати готівку з рахунків клієнтів в іноземній валюті, проте цю валюту й надалі можна продати та видавати готівкою у гривнях.
З 1 березня 2022 уряд України почав продавати облігації для оплати ЗСУ. Міністерство фінансів України повідомило, що кожна річна облігація матиме номінальну вартість 1 000 гривень (33,27 долара США), а відсоткова ставка, запропонована інвесторам, «визначиться на аукціоні». За день продали облігацій на 8,1 млрд грн.
Нацбанк з 1 березня 2022 заборонив роботу емітованих у РФ та Білорусі карток.
Гроші, що надавалися вакцинованим від COVID-19 за програмою «єПідтримка» (1 тис. грн на людину), з 2 березня дозволили витрачати на будь-які продукти чи товари. Раніше ці гроші можна було використовувати лише на певні витрати. 3 березня Володимир Зеленський повідомив, що українці, які втратили можливість працювати через війну, отримають грошову допомогу 6 500 грн, а «ковідну тисячу» призупинили виплачувати.