Су-27 (за класифікацією НАТО — Flanker) — радянський важкий багатоцільовий високоманевровий всепогодний винищувач четвертого покоління. Розроблений в ДКБ Сухого, у 1982 році прийнятий на озброєння Радянських ВПС.
| Су-27 | |
|---|---|
| Су-27 | |
| Призначення: | винищувач-перехоплювач |
| Перший політ: | 20 травня 1977 |
| Прийнятий на озброєння: | 1982 р |
| Період використання: | 1982 - донині |
| На озброєнні у: | ↓див. нижче |
| Розробник: | Сухой (компанія) і Комсомольськ-на-Амурі авіаційне виробниче об'єднання імені Ю. Гагаріна |
| Виробник: | ДКБ Сухого |
| Всього збудовано: | 680 |
| Модифікації: | Т-10, Т-10С, Су-27, Су-27С, Су-27П, Су-27УБ, Су-27УП, Су-27СК, Су-27СМ, Су-27УБК, Су-30 (Су-27ПУ) |
| Конструктор: | Н. С. Черняков, М. П. Симонов, А. А. Колчин и А. И. Книшев |
| Екіпаж: | 1-2 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 2500 км/год |
| МШ біля землі: | 1400 км/год |
| МШ на висоті: | 2500 км/год |
| Бойовий радіус: | 1500 км |
| Дальність польоту: | 3900 км |
| Дальність польоту з ППБ: | (Підвісний паливний бак — ППБ) км |
| Практична стеля: | 18 500 м |
| Бойова стеля: | 22 000 м |
| Швидкопідйомність: | 285–300 м/с |
| Довжина: | 21,9 м |
| Висота: | 5,9 м |
| Розмах крила: | 14,7 м |
| Площа крила: | 62 м² |
| Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: | 42° |
| Шасі: | 3-х опорне |
| Порожній: | 16 380 кг |
| Споряджений: | 23 000 кг |
| Максимальна злітна: | 33 000 кг |
| Двигуни: | АЛ-31Ф - 2 шт. |
| Тяга (потужність): | 2 x 7600 кгс |
| Тяга форсажна: | 2 x 12500 кгс |
| Боєзапас: | 150 снарядів |
| Кількість точок підвіски: | 10 |
| Маса підвісних елементів: | 8000 кг |
| Підвісне озброєння: | Р-27Р, Р-27ЕР, Р-27ЕТ, Р-73, Р-77, С-8 (Б-8), С-13 (Б-13), С-25 (О-25), X-31, ФАБ-250/500 М-54, ФАБ-250/500 М62, КМГУ. |
Після розпаду СРСР вироблявся в Росії.
Історія створення і прототипи Редагувати
В кінці 1960-х в ряді країн почалась розробка перспективних винищувачів четвертого покоління.
Першими до розв'язання цієї проблеми приступили в США, де ще в 1965 році було поставлено питання по створенню наступника тактичного двомісного винищувача F-4 Phantom II. В березні 1966 року там була розгорнута програма «Експериментального винищувача» (англ. FX - Fighter Experimental).
Після уточнення вимог щодо майбутнього літака, у 1969 році почалося його проєктування, тоді ж літак отримав позначення «F-15», де «F» означає винищувач (англ. Fighter). В тендерному конкурсі брали участь передові авіабудівні компанії США: «McDonnell Douglas», «Норт Амерікан», «Northrop» та «Ріпаблік». Переможцями «McDonnell Douglas», яким 23 грудня 1969 було видано контракт на будівництво дослідних літаків, а в 1974 році з'явились перші серійні винищувачі: одномісний F-15A та двомісний навчально-тренувальний TF-15A (F-15B).
Тим часом у СРСР активно слідкували за розробками американців і вже скоро партійне керівництво дало наказ проєктувати власний винищувач, який би за основними характеристиками не поступався заокеанському аналогові, а за деякими — переважав його. Було вирішено створювати літак на основі конкурсу між конструкторськими бюро Яковлєва, Мікояна і Гуревича, і Сухого. Голова останнього — Павло Сухий, спочатку не хотів брати участь в конкурсі, оскільки його КБ і так було перевантажене актуальними замовленнями, але згодом погодився на участь в розробці. КБ Яковлєва в подальших роботах за програмою участі не брали, а керівництво військового відомства СРСР вирішило, за аналогією з США, які планували використовувати «легкий» винищувач F-16 та «важкий» F-15 одночасно, мати «важкий» (Су-27) та дешевший у виробництві та експлуатації «легкий» МіГ-29. Тож Сухому доручили розробляти Су-27, а КБ Мікояна — МіГ-29. Безпосередніми авторами проєкту стали керівник відділу проєктів О. С. Самойлович, В. І. Антонов і керівник бригади відділу проєктів В. А. Ніколаєнко. В 1976 році змінився головний конструктор, ним став М. П. Симонов.
Т-10 Редагувати
Перший прототип, Т-10-1 здійснив свій перший політ 20 травня 1977 року з летовища в Жуковському, пілотував його льотчик-випробувач В. С. Ільюшин[en]. Базуючись на науково-дослідних роботах Центрального аеродинамічного інституту СРСР, була вибрана конструкція, яка називається інтегральним планером: коли носова частина і фюзеляж плавно переходять в крило, формуючи з ним єдине ціле.
Літак оснащувався двома двигунами АЛ-21Ф3 виробництва КБ Люльки з форсажними камерами. Вони забезпечували тягу 76,5 кН в бойовому режимі і 110,5 кН на повному форсажі. Крило було дуже гладким, без передкрилків і протифлатерних балансирів, зі звичайними елеронами і закрилками. Коренева частина з напливом мала кут стрілоподібності 80°, середня частина по передній кромці 44° з переходом в закінцівку вигнутої форми. Т-10 мав чотири вузли підвіски знизу і чотири аеродинамічні гребені зверху крила. Кілі встановлювались вертикально над мотогондолами, хвостові стабілізатори були цільноповоротні. Головні стійки шасі кріпились до кореневої частини крила. Великі передні стулки шасі використовувались також як аеродинамічні гальма. Передня стійка містилась під кабіною пілота і ховалась поворотом назад. На літаку передбачалось встановлення РЛС, але на момент створення Т-10 вона ще не була завершена, тож замість неї в носовій частині був встановлений баласт для збереження центрування.
Перші чотири прототипи були створені самим КБ в Москві, причому в Т-10-2 були внесені деякі модифікації — гладку передню кромку крила, з відхильним переднім носком, скошені хвостові стабілізатори, електродистанційне керування і збільшений на 1000 л об'єм внутрішніх баків. 7 липня 1978 Т-10-2 розвалився в повітрі через випадковий вихід за межі допустимого перевантаження. В катастрофі загинув льотчик-випробовувач — Євгеній Соловйов. Т-10-3 і Т-10-4 вже споряджались штатними двигунами АЛ-31Ф. Т-10-3 здійснив свій перший політ 23 серпня 1979, а Т-10-4 31 жовтня 1979. П'ять наступних прототипів(Т-10-5, Т-10-6, Т-10-9, Т-10-10, Т-10-11) будувались на заводі в Комсомольську-на-Амурі але на них ставились АЛ-21Ф
Т-10С Редагувати
Згодом стало зрозуміло, що за своїми характеристиками Т-10 поступається F-15, тоді було прийняте дуже важке і непросте рішення перепроєктувати літак, хоча в Комсомольську-на-Амурі вже все було готове для початку серійного виробництва.
Два прототипи Т-10-7 і Т-10-8, згідно з новими стандартами, було перероблено під керівництвом Симонова та перейменовано на Т-10С-1 і Т-10С-2 відповідно.
Напливи крила були змінені для збільшення підйомної сили, скруглені закінцівки зникли й крило набуло трапецієподібної форми, у ролі протифлатерних вантажів на консолях були встановлені пускові пристрої ракет «повітря — повітря». Загальну кількість точок підвіски вдалося збільшити з восьми до десяти. Двигуни були розміщені по-іншому, що збільшило обтічність нижньої задньої частини фюзеляжу, також були змінені обводи носової частини, яка була збільшена для розміщення більшої РЛС. Елерони й закрилки були замінені флаперонами. У кореневій частині правої консолі крила розробники встановили авіаційну гармату ГШ-30-1. Кілі були збільшені й зміщені до країв на балки, до яких кріпились стабілізатори. Передні стулки стійок шасі, які грали роль гальмівних щитків, замінили класичним гальмівним щитком зверху фюзеляжу, який розташовувався за кабіною пілота. Через це ліхтар кабіни тепер не зсувався назад, а підіймався. Передню стійку шасі перемістили на три метри назад, що збільшило маневреність при рулюванні й запобігло попаданню сторонніх предметів у повітрозабірники. Їх додатково спорядили захисними решітками, які автоматично опускались і підіймались при посадці й зльоті. На перших Т-10 ділянка фюзеляжу між соплами була плоска і коротка, а на Т-10С її замінили довгою циліндричною балкою, в якій містився гальмівний парашут, дипольні відбивачі та теплові пастки. Перший політ Т-10С-1 здійснив 20 квітня 1981, пілотував його знову В. С. Ільюшин.
Перші прототипи Су-27 мали дуже високу аварійність, так Т-10С-1(Т-10-7) через брак пального був покинутий Ільюшиним в повітрі. Т-10-12 (другий льотний прототип Т-10С) у грудні 1981 був зруйнований в результаті польоту на граничному режимі. Тоді пілот, Олександр Комаров, загинув. При іншому польоті на граничному режимі у Т-10-17 Миколи Садовникова зруйнувалась частина лівої консолі крила, але пілот зміг відновити керування і посадити літак з обрубаним крилом.
Зовні Т-10С були дуже схожі на серійні Су-27, хоча деякі відмінності були. Так, на серійних Су-27 кілі були «обрізані» під кутом, а не горизонтально, також знизу фюзеляжу під кілями, для покращення керування, були встановленні підбалкові гребені (фальшкілі)[джерело?]. Також на ліхтарі кабіни серійних Су-27 з'явилася інша оправа.
Модифікації Редагувати
Радянські Редагувати
- Т-10 («Flanker-A») — прототип;
- Т-10С — прототип з покращеною конструкцією ;
- П-42 (Т-10-15) — спеціальна версія з полегшеною конструкцією, на якому протягом 1986—1990 років було встановлено 41 офіційно зареєстрований рекорд зі швидкопідйомності та висоти польоту;
- Су-27 — передсерійна версія з двигуном АЛ-31;
- Су-27С (Су-27/«Flanker-B») — основна серійна модифікація, одномісний винищувач-перехоплювач з двигуном АЛ-31Ф;
- Су-27П — версія для військ ППО;
- Су-27УБ (Т-10У/«Flanker-С») — двомісна навчально-бойова модифікація. Серійно випускається з 1986 року;
- Су-27УП — навчально-патрульна серійна модифікація для військ ППО. Особливістю цієї версії є наявність системи дозаправки у повітрі;
- Су-27СК — експортна модифікація;
- Су-27УБК — двомісна експортна модифікація Су-27УБ;
- Су-27К (Су-33/ «Flanker-D») — палубна версія; Сьогодні літаки такого типу використовуються на єдиному російському авіаносці «Адмірал Кузнєцов»;
- Су-27М («Flanker-E/F») — покращена версія Су-27С, яка лягла в основу новіших винищувачів — Су-35 та Су-37.
Пострадянські Редагувати
- Су-27ПД — одномісна несерійна демонстраційна модифікація із покращеною системою дозаправки в повітрі;
- Су-27ПУ — двомісна несерійна модифікація, яка лягла в основу літака Су-30;
- Су-30М/Су-30МК — нова генерація двомісного винищувача Су-30, що серійно виробляється в Росії з середини 1990-х. Версія Су-30МК, та її модифікації, успішно постачається на експорт;
- Су-27СМ — серійна модифікація російських Су-27С з використанням технологій, які були відпрацьовані на Су-27М;
- Су-27СКМ — експортна версія Су-27СМ;
- Су-27УБМ — модернізована версія Су-27УБ;
- Су-27УБ1М — українська модернізована версія Су-27УБ;
- Су-27УП1М — українська модернізована версія Су-27УП;
- Су-27С1М — українська модернізована версія Су-27С;
- Су-27П1М — українська модернізована версія Су-27П;
- Су-27СМ2/СМ3 — подальший розвиток Су-27СМ;
- Су-32/Су-27ИБ — двомісний винищувач-бомбардувальних з сидіннями пілотів, що розташовані пліч-о-пліч. Його подальшим розвитком є Су-34;
- Су-27КУБ/Су-33УБ — двомісна модифікація корабельних Су-33;
- Су-35БМ/Су-35С — найновіший представник сімейства Су-27, подальший розвиток Су-35 з новим радаром та авіонікою.
Бойове застосування Редагувати
Російсько-українська війна Редагувати
У проміжок між 6 та 7 травня 2022 року по об'єктах на захопленому росіянами острові Зміїний було завдано бомбового удару парою українських Су-27. Внаслідок бомбового удару було зруйновано кілька будівель.
На початку вересня 2022 року були поширені фотографії українського Су-27 з підвішеною парою протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM.
У січні 2023 року Аль-Джазіра поширила відео застосування українських Су-27 на бахмутському напрямку.
Оператори Редагувати
Всього в СРСР та Росії, не рахуючи нових модифікації типу Су-30, Су-35 та Су-37, було випущено 680 винищувачів Су-27. Сьогодні вони використовуються такими країнами:
- Ангола — 7 літаків на 2010 рік.
- Білорусь — 23 літаки, з них 1 Су-27УБМ і 4 Су-27БМ2 (на 2010 рік).
- В'єтнам — 15 літаків.
- Еритрея — 10 літаків на 2010 рік.
- Ефіопія — 12 Су-27 на 2010 рік.
- Індонезія — 2 Су-27СК, 3 Су-27СКМ.
- Казахстан — 30 літаків станом на грудень 2010.
- Монголія — 4 Су-27 на 2012
- КНР — 46 літаків (куплені до 1996 року), 1998 року підписано угоду про збірку 200 винищувачів під маркою J-11. На 2008 рік в цілому 276 Су-27, Су-30 і J-11.[джерело не вказане 4084 дні]
- Росія — до 350 літаків:
- США — 2 літаки було доставлено до США у 1995 році. Ще 2 винищувачі такого типу, які були придбані в України у 2009 році, знаходяться в приватному користуванні.
- Узбекистан— 25 літаків на 2010 рік.
- Україна — 64 літаки станом на 2017 рік.
Україна Редагувати
Літак Су-27 спільно із літаком МіГ-29 є основним літаком винищувальної авіації ВПС України та використовується для боротьби з літаками, вертольотами та крилатими ракетами супротивника у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.
Після розпаду СРСР, який мав 513 машин цього типу, Україна отримала 67 літаків. 27 липня 2002 року один літак зазнав аварії під час авіаційного шоу на Скнилівському летовищі. У 2009 році Україна продала 2 літаки (навчально-бойова модифікація) до США.
Місця дислокації Су-27 в Повітряних Силах України:
Аварії та катастрофи Редагувати
Точна кількість аварій Су-27 невідома. Нижче в таблиці подано список найвідоміших інцидентів за участі літаків такого типу:
| Дата | Приналежність | Місце катастрофи | Обставини | Постраждалі та жертви | Відео |
|---|---|---|---|---|---|
| 13 вересня 1987 | Війська ППО СРСР | Баренцеве море | Зіткнення з норвезьким патрульним літаком Lockheed P-3 Orion. | Немає. | Відсутнє. |
| 9 вересня 1990 | СРСР | муніципалітет Сальгареда | Розбився під час демонстраційного польоту. | Двоє загинуло. | Su-27 crash Salgareda Airshow 1990 на YouTube |
| 24 квітня 1992 | ВПС України | Миргород. | Су-27УБ розбився під час показового виступу. Причиною було названо помилку пілотів. | Один пілот загинув, інший — успішно катапультувався. | Катастрофа Су-27 в Миргороді на YouTube |
| 12 грудня 1995 | ВПС Росії | Камрань | Під час заходу на посадку в складних метеоумовах розбилися два винищувачі Су-27 (БН 07 та 09) та один Су-27УБ (БН 19) з пілотажної групи «Російські Витязі». Причиною катастрофи було названо погану організованість пілотів. | Четверо пілотів. | Відсутнє. |
| 23 травня 1996 | ВПС Білорусі | Барановицький район | Літак Су-27П упав через пожежу бокового обтічника хвостової частини фюзеляжу. | Пілот загинув. | Відсутнє. |
| 21 червня 1997 | ВПС Росії | Братислава | Літак зі складу пілотажної групи «Російські Витязі» під час авіашоу SIAD'97 здійснив аварійну посадку з невипущеними шасі. | Ніхто не постраждав. | Су-27 в Братиславі на YouTube |
| 27 липня 2002 | ВПС України | Скнилівський аеродром, Львів | Скнилівська трагедія стала найкривавішою в історії авіашоу. Тоді на натовп глядачів упав Су-27УБ, яким керували полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. За висновком розслідування було доведено вину пілотів. | 77 загинуло. 250 постраждало. | Су-27 в Львові на YouTube |
| 16 серпня 2009 | ВПС Росії | Жуковський | Під час авіашоу МАКС-2009 літаки пілотажної групи «Російські Витязі» Су-27 та Су-27УБ зіткнулися в повітрі. | 2 загинуло. 6 постраждало. | |
| 30 серпня 2009 | ВПС Білорусі | Радом | Під час виконання фігур вищого пілотажу Су-27УБ зазнав катастрофи. Завдяки героїзму пілотів тоді вдалося уникнути жертв серед цивільних. | 2 пілотів загинуло. | Катастрофа в Радомі на YouTube |
| 14 серпня 2010 | ВПС Росії | поблизу Комсомольська-на-Амурі | Су-27СМ зазнав катастрофи незадовго після свого зльоту. | Пілот загинув. | |
| 16 жовтня 2018 | ВПС України | Вінницька область | Су-27УБ зазнав катастрофи під час навчань «Чисте небо 2018» | Обидва пілоти (українець та американець) загинули. | |
| 15 грудня 2018 | ВПС України | Житомирська область | Су-27 зазнав катастрофи під час планового польоту при заході на посадку. | Пілот Олександр Фоменко загинув. | |
| 12 жовтня 2019 | ВПС Ефіопії | Ефіопія у 50 км на південний схід від Аддіс-Абеби | Під час навчально-тренувального польоту розбився винищувач Су-27УБ зі складу місцевих військово-повітряних сил. Причиною називають загоряння двигуна. | Загинули обидва льотчики — інструктор та стажер |
Літаки для порівняння Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Russia Air Force Handbook. World Strategic and Business Information Library. Washington, D.C.: International Business Publications USA. 2009. с. 167. ISBN 978-1-43874-019-5.
- Ильюшин Владимир Сергеевич » Испытатели. Испытатели (ru-RU). 3 березня 2010. Процитовано 1 серпня 2018.
- Українські Су-27 розбомбили рашистів на острові Зміїний. Мілітарний. 7 травня 2022.
- Пара українських літаків завдало потужніший бомбовий удар по рашистам на Зміїному. Defense Express. 7 травня 2022.
- Thomas Newdick (9 вересня 2022). Ukraine’s Su-27s Appear To Be Wielding Anti-Radiation Missiles Now Too. The War Zone. The Drive.
- «Directory: World Air Forces». Flight International, 14-20 December 2010.
- The Military Balance 2010. p.-178
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 22 липня 2012.
- The Military Balance 2010. p.-307
- The Military Balance 2010. p.-308
- Індонезія візьме позику на закупівлю шести винищувачів «Сухого»
- The Military Balance 2010. p.-365
- news — БХ-ын сайд тайлангаа тавив [ 1 липня 2015 у Wayback Machine.]. News.mn. Retrieved on 2013-1-31.
- Куди летить російська авіація
- Gordon and Davison 2006, p. 101.
- Украина продала США два истребителя Су-27
- The Military Balance 2010. p.-373
- International Institute for Strategic Studies: The Military Balance 2017. p.-229
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2009. Процитовано 3 грудня 2009.
- ↑ http://www.airforce.ru/awm/hotsky/hotsky3.htm
- ↑ http://www.buran.ru/htm/crash.htm
- ↑ http://zn.ua/ARCHIVE/vragu_ne_pozhelal_by_okazatsya_na_ih_meste-29134.html[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://www.vz.ru/society/2009/8/16/317966.html
- ↑ http://aviacrash.ucoz.ru/load/voennaja_aviacija/katastrofa_samoleta_su_27p_proisshedshaja_23_maja_1996_goda/2-1-0-7
- ↑ http://kommersant.ru/Doc/1223843/Print
- Сьогодні — роковини Скнилівської трагедії
- (рос.)«Русские витязи» не примут участие в МАКСе-2009
- ↑ (рос.)Упавшим Су-27УБ управлял один из руководителей белорусских ВВС
- ↑ (рос.)Комсомольская Правда-Хабаровск
- Внаслідок катастрофи Су-27 на Вінниччині загинув полковник Іван Петренко. 16.10.2018, 22:24
- Авіакатастрофа в Ефіопії: падіння винищувача Су-27. Український мілітарний портал. 15 Жовтня 2019.
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Су-27 |
- (рос.) Су-27 на сайті airwar.ru
- Дослідження можливості збільшення міжремонтного ресурсу літаків типу Су-27 понад 500 годин
- Жирохов М. Су-27 Повітряних Сил ЗС України
- Денис Томенчук (23 січня 2018). Постачання комплектуючих Су-27 до США у 2017 році. http://militaryaviation.in.ua/. Military Aviation. Процитовано 26 січня 2018.
- Украинский арсенал: Су-27 (рос.)