Ставропольський край суб єкт Російської Федерації Межує з Ростовською областю Краснодарським краєм Калмикією Дагестаном

Ставропольський край — суб'єкт Російської Федерації.

Межує з Ростовською областю, Краснодарським краєм, Калмикією, Дагестаном, Чеченською, Кабардино-Балкарською, Карачаєво-Черкеською республіками.
Край входить до складу Північно-Кавказького економічного району і федерального округу
Крайовий центр — місто Ставрополь
Відстань від Ставрополя до Москви — 1198 км
Площа 66 160 км²
Населення — 2701,2 тис. осіб (2006) (2735,1 — 2002)
Густота населення 41 oc/км² (2006), питома вага міського населення — 56,5% (2006)

Ставропольський край

рос. Ставропольский край

Прапор Ставропольського краю

Герб Ставропольського краю

Країна

Росія

Глава

Владимиров Володимир Володимирович

Дата утворення

13 лютого 1924

Оф. вебсайт

stavkray.ru(рос.)

Географія

Координати

45°03′ пн. ш. 43°16′ сх. д. / 45.050° пн. ш. 43.267° сх. д. / 45.050; 43.267

Площа

66 500 км² ^(48-й)

• внутр. вод

0,6 %

Населення

Чисельність

2 785 327 (01.01.2011) ^(16-й) (2011)

Густота

41.9 ос./км²

Оф. мови

Економіка

Коди

RU-STA

07

26 і 126

(+7)

Карти

Ставропольський край у Вікісховищі

Губернатор — Владіміров Володимир Володимирович.

Географія Редагувати

Розташований у центральній частині Передкавказзя й на північному схилі Великого Кавказу. Ставропольський край простягнувся на 285 км із півночі на південь і на 370 км із заходу на схід.

Рельєф, геологія й корисні копалини Редагувати

Більша частина території Ставропольського краю зайнята Ставропольською височиною, що переходить на сході в Терсько-Кумську низовину (Ногайський степ). На півночі височина зливається з Кумо-Маницькою западиною. У смузі передгір'їв виділяється район Кавказьких Мінеральних Вод з горами-лаколітами, висотою до 1401 м (г. Бештау).

Корисні копалини — природний газ, нафта, поліметали (що містять уран), будівельні матеріали. Найвідоміші родовища: газу — Севєро-Ставропольсько-Пелагіадінське (запаси близько 229 млрд м³) і Сенгілеєвське; газового конденсату — Мірненське й Расшеватське; нафти — Прасковейське.

Високий потенціал геотермальних вод краю, розвідано чотири значних родовища: Казьмінське, Георгіївське, Терсько-Галюгаєвське й Ніжне-Зеленчукське з загальним дебітом в 12 тис. м³/сут.

Запаси будівельної сировини на кінець 1990-х: глин для виробництва цегли й черепиці — 90 млн м, керамзиту — 12 млн м³, силікатних виробів — 125 млн м³, піщано-гравійних матеріалів — 290 млн м³, будівельного каменю — 170 млн м³, стекла — 4,6 млн т.

Особливе багатство краю — мінеральні лікувальні води. На 2000-ий використовується близько 1370 м³/добу, що становить тільки 10% від потенціалу.

Клімат Редагувати

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −5°С (у горах до −10°С), липня від +22 до +25°С (у горах до +14°С). Опадів випадає: на рівнині 300–500 мм на рік, у передгір'ях — понад 600 мм. Тривалість вегетаційного періоду — 180–185 днів. На території краю діють 13 метеорологічних станцій Росгідромету.

Гідрографія Редагувати

Основні річки — Кубань, Кума з Подкумком, Золка^[ru] та ін., Калаус, Єгорлик, Великий Зеленчук, Кура, Манич. Озера нечисленні: Тамбуканське озеро (із запасами лікувальної грязі), частина озера Манич-Гудило, озеро Цаган-Хак^[ru] та ін.

Річки й скидні канали регіону мають значний енергетичний потенціал, реалізованим на 2000-і роки в розмірі до 750 млн квт г/рік

Ґрунти Редагувати

Ставропольський край розташований, в основному, у степовій і напівпустельних зонах. Ґрунти головним чином чорноземні (південні й предкавказькі) і світлокаштанові.

Переважають різнотравно-злакові й злакові степи, на сході й північному сході — полинно-злакова рослинність із солонцями й солончаками.

Рослинність Редагувати

На високих ділянках Ставропольської височини — масиви широколистих дубово-грабових лісів (ділянки лісостепу). У степу живуть гризуни (ховрахи, полівки, хом'яки, тушканчики й ін.), зустрічаються їжак, ласка, лисиця, вовк. У плавнях Куми — очеретяний кіт і кабан. На озерах і болотах багато водоплавного птаха.

Державні пам'ятки природи крайового значення Редагувати

15 вересня 1961 року прийнято постанову про присвоєння статусу державного пам'ятника природи крайового значення: Дубовому лісу на Прикалауських висотах^[ru], печері «Кам'яні сараї», урочищу «Семистожки», буковому лісу на Воровськоліських висотах (Чумацький ліс), Георгіївському піщаному кар'єру, озеру Пташине, долині річки Кубань у станиці Барсуковській^[ru], Біломечетьському піщаному кар'єру, Кармаліновському піщаному кар'єру, Баталінському мінеральному джерелу, Баталінський печері, ділянкам тису ягідного в Бекешівському і Боргустанському лісництвах, скелям «Броненосець» і «Міноносець», буковій ділянці на горі Стрижамент^[ru], Лопатинській лісовій дачі, Кам'яному хаосу на північному схилі гори Стрижамент, смузі скель і сповзлих брил середньосарматського вапняку у верхів'ях балки Татарки^[ru], Четвертій балці, Косякінському піщаному кар'єру, Лермонтовській скелі, Лермонтовському водоспаду, групі скель «Червоні камені», «Кільце-горі», Пятигорському великому провалу, горам: Машук^[en], Дубровка, Бештау, Гостра^[ru], Кабанка^[ru], Медова, Залізна^[ru], Развалка^[ru], Брик^[ru], Куцай^[ru], Верблюд, Кинджал^[ru], Кокуртли^[ru], Змійка^[ru], Лиса^[ru], Золотий Курган^[ru], Джуца^[ru], Бик^[ru], Юца, Шолудива^[ru].

Історія Редагувати

Див. також: Кавказька губернія, Ставропольська губернія та Північно-Кавказька Соціалістична Радянська Республіка

Під час Української революції 1917–1921 років Ставропілля входило до складу Кубанської Народної Республіки (де-юре, після об'єднання Кубані з УНР, входила до складу України^{[джерело?]}), Ставропільської Радянської Республіки^[ru], Півдня Росії.

Ставропольський край був утворений 13 лютого 1924 із назвою Південно-Східна область. З 16 жовтня 1924 мав назву Північно-Кавказький край, з 17 березня 1937 — Орджонікідзевський край, з 12 січня 1943 — Ставропольський край.

1-і секретарі Орджонікідзевського—Ставропольського крайового комітету ВКП(б)/КПРС Редагувати

1937—1938 — Сергеєв Костянтин Максимович
1938—1939 — Гончаров Дмитро Георгійович
1939—1944 — Суслов Михайло Андрійович
1944—1946 — Орлов Олександр Леонідович
1946—1956 — Бойцов Іван Павлович
1956—1960 — Лебедєв Іван Кононович
1960—1960 — Бєляєв Микола Ілліч
1960—1963 — Кулаков Федір Давидович
1963—1964 (сільський) — Кулаков Федір Давидович
1963—1964 (промисловий) — Босенко Микола Васильович
1964—1970 — Єфремов Леонід Миколайович
1970—1978 — Горбачов Михайло Сергійович
1978—1985 — Мураховський Всеволод Серафимович
1985—1991 — Болдирєв Іван Сергійович

Голови виконавчого комітету Орджонікідзевської—Ставропольської крайових рад Редагувати

1937—1937 — Розіт Альфред Ріхардович, в.о.
1937—1938 — Кушнарьов Веніамін Михайлович, в.о.
1938—1938 — Козлов Георгій Васильович
1939—1944 — Шадрін Василь Автономович
1944—1952 — Баранов Олексій Олексійович
1952—1956 — Прошунін Микола Емануїлович
1956—1960 — Кротков Євген Сергійович
1960—1961 — Манякін Сергій Йосипович
1961—1962 — Попов Дмитро Петрович
1962—1964 (сільський) — Попов Дмитро Петрович
1962—1964 (промисловий) — Дахно Костянтин Петрович
1964—1968 — Попов Дмитро Петрович
1968—1973 — Босенко Микола Васильович
1973—1990 — Таранов Іван Тихонович
1990—1991 — Травов Василь Павлович

Населення Редагувати

Чисельність населення Ставропольського краю на початку 2013 р. становила 2 790 785 осіб. Густота населення 42,2 осіб/км². Міське населення — 57,6%, сільське — 42,4%

Національний склад населення Редагувати

Більшість населення краю становлять росіяни — 80,1%. Традиційно великі в краї етнічні громади вірменів (5,8%), греків (1,2%) і українців (1,1%). В останні десятиліття зростає кількість дагестанських народів, особливо даргінців — 1,8%. Ногайці (0,8%) та туркмени (0,5%), що проживають на сході й північному сході, є нащадками кочового населення краю дослов'янської колонізації. У деяких поселеннях у передгірних районах корінним населенням є осетини, кабардинці та карачаєвці.

Національність	чисельність в 2010 році, тис.	збільшення/зменшення чисельн. насел. порівняно з 2002
Росіяни	2 232 153 (80,1%)	▲ 0,0%
Вірмени	161 324 (5,8%)	▲ 8,1%
Даргінці	49 302 (1,8%)	▲ 22,6%
Греки	33 573 (1,2%)	▼ 1,5%
Цигани	30 879 (1,1%)	▲ 61,7%
Українці	30 373 (1,1%)	▼ 33,8%
Ногайці	22 006 (0,8%)	▲ 6,4%
Азербайджанці	17 800 (0,6%)	▲ 18,1%
Карачаєвці	15 598 (0,6%)	▲ 3,0%
Туркмени	15 048 (0,5%)	▲ 8,0%
Чеченці	11 980 (0,4%)	▼ 9,3%
Татари	11 795 (0,4%)	▼ 9,2%
Турки	10 419 (0,4%)	▲ 39,2%
показані національності з чисельністю більше 10 000 осіб

Національний склад за переписом 2002 р.

Росіяни	Вірмени	Мусульманські народи	в т.ч.північно-кавказькі

Адміністративний поділ Редагувати

До складу краю входять 26 районів, 10 міст крайового підпорядкування, 10 міст районного підпорядкування, 18 робочих і курортних селищ.

Населені пункти з кількістю мешканців понад 15 тисяч
2007

Ставрополь	359,7	Іпатово	27,9
П'ятигорськ	139,3	Александровське	27,5 (2003)
Невинномиськ	129,2	Нєфтєкумськ	26,7
Кисловодськ	128,5	Новоалександровськ	26,5
Єсентуки	81,0	Железноводськ	24,1
Мінеральні Води	75,7	Новопавловськ	23,0
Георгієвськ	69,4	Лермонтов	22,4
Будьонівськ	65,5	Єсентукська	19,6 (2003)
Михайловськ	60,4	Незлобна	18,1 (2003)
Зеленокумськ	40,2	Свободи	17,8
Світлоград	39,4	Суворовська	17,0 (2003)
Ізобільний	38,5	Красногвардейське	15,9 (2003)
Горячеводський	35,8	Арзгир	15,6 (2003)
Благодарний	33,3	Дівне	15,4 (2003)
Іноземцево	28,5	Донське	15,2 (2003)
Кочубеївське	28,0 (2003)

Економіка Редагувати

Внутрішній валовий продукт: 147,0 млрд руб. (2005)
ВВП на душу населення: 54 200 руб. (2005)
Річний видобуток нафти й конденсату: 1997 р. — 847 тис. тон, 2006 р. — близько 1 млн т.
Річний видобуток попутного газу: 2006 — близько 130 млн м³.
Річний видобуток природного газу: 1997 р. — близько 350 млн м³, 2006 — близько 320 млн м³.
Річне виробництво зерна: 2000 р. — 4 000 тис. тон, 2005 р. — 6 900 тис. т., 2006 р. — 6 380 тис. т.

Промисловість Редагувати

Основні галузі промисловості — машинобудування (електротехнічне устаткування, верстати, прилади, автокрани, автопричепи), електроенергетика, видобуток і переробка нафти й газу, харчова (виноробна, жироолійна й консервна в Георгієвську, цукрова в Ставрополі), хімічна (мінеральні добрива в Невіномиську, оргсинтез у Будьонівську), будівельних матеріалів (скляна в Мінеральних Водах), легка (вовняна в Невіномиську, шкіряна в Будьонівську), меблева, мікробіологічна (Ставрополь).

Енергетика Редагувати

Найбільші об'єкти:

Ставропольська ГРЕС — 2400 МВТ, 9 млрд квтг (2004)
Невіномиська ГРЕС — 1290 МВТ, 6,064 млрд квтг (2006)
Кубанська ГЕС-3 — 87 МВТ, 0,193 млрд квтг (середньорічна)
Кубанська ГЕС-4 — 78 МВТ, 0,183 млрд квтг (середньорічна)
Єгорлицька ГЕС — 30 МВТ, 0,112 млрд квтг (середньорічна)
Кисловодська ТЭЦ — 26 МВТ

Повна встановлена потужність становить 4208 Мвт.
Сумарне виробництво електроенергії всіма станціями досягає рівня 18 млрд квтг/рік.
Обсяг виробництва теплової енергії на рік становить близько 11 млн Гкал.
Споживання енергоресурсів на 2006 рік: Природний газ — 10 млрд м³, нафтопродукти — більше 1,2 млн т.

Сільське господарство Редагувати

Спеціалізується на вирощуванні зерна й соняшника. Провідна роль у тваринництві належить скотарству, тонкорунному вівчарству. Широко розвинене садівництво, виноградарство, птахівництво, свинарство, бджільництво.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей економіки краю, у якій зайнято понад 156 тисяч осіб. У Ставропольському краї функціонують 1010 господарюючих суб'єктів різних форм власності, що взаємодіють з Мінсільгоспом Росії й Мінсільгоспом краю. У їхньому числі товарним сільгоспвиробництвом займаються 500 сільськогосподарських організацій, 14,1 тисяч селянських (фермерських) господарств, 406,9 тисяч особистих підсобних господарств.

Обсяг виробництва сільгосппродукції у всіх категоріях господарств склав 27,4 млрд рублів або 117,5% до відповідного до рівня 2002 року.

За три роки досягнуто стабільного приросту валової продукції сільського господарства. При цьому нарощування виробництва відбувається як у галузі рослинництва, так і тваринництва. Зростання виробництва відбувається не тільки в сільгосппідприємствах, але й у всіх категоріях господарств. У Ставропольському краї 2001–2002 роки зібрані рекордні врожаї зернових. При цьому частка продовольчого зерна становить 82%. Це один із найкращих результатів у Російській Федерації.

Попри те, що виробництво зернових є основним напрямком у землеробстві і його частка у виторзі становить 72%, у краї виробляються значні обсяги технічних культур. Стабілізувалося в краї виробництво молока й м'яса, товарного яйця й ставкової риби. На підйомі перебуває птахівництво й свинарство. Нарощування обсягів виробництва основних видів тваринницької продукції забезпечується за рахунок росту продуктивності сільгосптварин і птиці. Це дозволило краю вийти на друге місце в Росії за темпами зростання виробництва товарного яйця.

У 2000–2003 рр. частка рентабельно працюючих господарств підтримується на рівні 70-65% (по Росії — 47-54%). Рентабельність сільськогосподарського виробництва перебуває на рівні 22-16% (по Росії — 7-9%).

Транспорт Редагувати

Залізничний Редагувати

Основна залізниця — ділянка Армавір — Невіномиськ — Мінеральні Води — Прохладний двоколійної електрифікованої магістралі Москва — Ростов-на-Дону — Баку з одноколійними тепловозними відгалуженнями на Усть-Джегуту й Будьонівськ, а також двоколійною електрифікованою гілкою на Кисловодськ.

Крім того через Ставрополь і Світлоград прокладена одноколійна тепловозна лінія від станції Кавказька на Елісту з відгалуженням на Будьонівськ.

Найбільші локомотивні депо: Ставрополь, Світлоград, Невіномиськ і Мінеральні Води.

Автомобільний Редагувати

Основна автомобільна дорога М29 «Кавказ» що проходить через Невіномиськ, Мінеральні Води й П'ятигорськ, з підхідними дорогами на Ставрополь і далі на Елісту; на Черкеськ; на Кисловодськ; через Георгієвськ, через Зеленокумськ і Будьонівськ на Нєфтєгорськ і далі в Дагестан і Калмикію.

Основні автомобільні вузли: Невіномиськ і П'ятигорськ.

Авіаційний Редагувати

Основні авіаперевезення здійснюються через міжнародні аеропорти:

Ставрополь (Шпаковське) перебуває за 12 кілометрів на північний схід від Ставрополя
Мінеральні Води, є портом приписки авіакомпанії Кавмінводиавіа

Крім них діє аеропорт міста П'ятигорськ.

Трубопровідний Редагувати

У регіоні дуже густа й протяжна мережа промислових і магістральних трубопроводів:

Нафтопровід Каспійського трубопровідного консорціуму перекачує більше 30 млн т нафти на рік на чорноморські термінали
Північно-Кавказький нафтопровід Баку — Махачкала — Малгобек — Тихорєцьк із примиканням гілки на НПС Комсомольська (Калмикія)
Газопровід «Північний Кавказ — Центр»
Від міста Рясний починається газопровід «Блакитний потік» робочою потужністю в 7,5 млрд м³ (2006)
Продуктопровід Моздок — Ростов-на-Дону з відводами на Ставрополь і Будьонівськ
Густа мережа промислових нафто-, газо- і продуктопроводів, споживчих газопроводів

Електротранспорт Редагувати

По території регіону проходить магістральна лінія електропередачі 500 кВ Волгодонська АЕС — Ставропольська ГРЕС — Інгурська ГЕС.

Найбільша підстанція регіону розташована в Будьонівську (500 кВ) єднальна системи північного Кавказу й Дагестану з Волгодонською АЕС.

Наука, освіта й культура Редагувати

Серед наукових установ виділяються:

Північно-Кавказький НДПІ природних газів
НДІ комплексного використання молока

Основні представники системи освіти:

Ставропольський державний університет
Північно-Кавказький державний технічний університет
Ставропольський державний аграрний університет
Ставропольська державна медична академія
П'ятигорський державний лінгвістичний університет
П'ятигорська державна фармацевтична академія
П'ятигорський державний технологічний університет

Курорти Редагувати

Кавказькі Мінеральні Води — найбільший курортний регіон Російської Федерації, який по багатству, різноманітності, кількості й цінності мінеральних вод і лікувальному бруду не має аналогів у всій Євразії. Лікувальні властивості тутешніх мінеральних джерел були здавна знайомі місцевому населенню. Про це розповідають і легенди, де правда вигадливо переплітається з поетичною вигадкою. Відгомін такої легенди втримується й у назві однієї з популярних тутешніх мінеральних вод — нарзані. На українську мову це слово можна перекласти як «богатирський напій», «вода богатирів». Нарзан уважався джерелом сили племені, що колись нібито жило на Північному Кавказі, — нарти.

Примітки Редагувати

http://nozdr.ru/data/media/biblio/enc/bse/БСЭ,%203-е%20изд,%20(1969-1981)%2030%20томов/БСЭ%20т.24%20(1976)%20кн.1.%20Собаки%20-Струна.pdf
. Архів оригіналу за 15.03.2012. Процитовано 14.12.2011.
Календарь государственных праздников Российской федерации, памятных дат и знаменательных событий Ставропольского края на 2011 год. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
Постановление Правительства Ставропольского края от 20 июня 2014 года № 247-п «О переименовании памятников неживой природы и утверждении границ памятников природы краевого значения». оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.

Джерела Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Stavropol Krai

Ростовська область	Калмикія	Калмикія
Краснодарський край		Дагестан
Карачаєво-Черкесія	Кабардино-Балкарія Північна Осетія	Чечня

[[http://nozdr.ru/data/media/biblio/enc/bse/БСЭ,%25203-е%2520изд,%2520(1969-1981)%252030%2520томов/БСЭ%2520т.24%2520(1976)%2520кн.1.%2520Собаки%2520-Струна.pdf_http://nozdr.ru/data/media/biblio/enc/bse/БСЭ,%25203-е%2520изд,%2520(1969-1981)%252030%2520томов/БСЭ%2520т.24%2520(1976)%2520кн.1.%2520Собаки%2520-Струна.pdf]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] http://nozdr.ru/data/media/biblio/enc/bse/БСЭ,%203-е%20изд,%20(1969-1981)%2030%20томов/БСЭ%20т.24%20(1976)%20кн.1.%20Собаки%20-Струна.pdf

[2] . Архів оригіналу за 15.03.2012. Процитовано 14.12.2011.

[6VdPrvZ01-3] Календарь государственных праздников Российской федерации, памятных дат и знаменательных событий Ставропольского края на 2011 год. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.

[4] Постановление Правительства Ставропольского края от 20 июня 2014 года № 247-п «О переименовании памятников неживой природы и утверждении границ памятников природы краевого значения». оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.