Ставропольська височина (рос. Ставропо́льская возвы́шенность) — височина в центральній частині Передкавказзя між Кубанською низовиною на заході (межу становить південниковий відтинок р. Кубані) і Прикаспійською на сході (межа — р. Кума), Кумо-Маницькою западиною на півночі і Кавказькими горами на півдні. Довжина близько 300 км, ширина близько 170 км. Середня висота 350 — 600 м; найвищі верхи розташовані на південь від Ставрополя (Стрижамент — 832 м).
| Ставропольська височина | |
| | |
| 44°55′59″ пн. ш. 42°40′00″ сх. д. / 44.93333333002777863° пн. ш. 42.66666667002777302286631° сх. д.Координати: 44°55′59″ пн. ш. 42°40′00″ сх. д. / 44.93333333002777863° пн. ш. 42.66666667002777302286631° сх. д. | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Система | Q4376592? |
| Тип | височина |
| Ставропольська височина Ставропольська височина (Росія) | |
| Ставропольська височина у Вікісховищі |
В основі Ставропольської височини лежить на глибині 1,5 — 2 км зім'ятий у пофалдовані складки герцинський фундамент, вкритий слабо дислокованими (невеликі антикліналі і бані) шарами мезозою, палеогену і неогену. У південно-західній і центральних частинах височини переважає рельєф низькогір'я: тут підносяться платоподібні масиви, розчленовані долинами з терасовими заломами і зсувами на узбіччях. Східна частина висоти розчленована долинами і балками, між якими простягаються одноманітні пласкі вододіли; шари неогену тут майже повсюдно вкриті лесовидними суглинками.
Річки належать до сточища Кубані, Куми, Єгорлика і Калауса. За винятком двох перших, вони маловодні і влітку часто пересихають.
Ґрунти — різні чорноземи і темно- та світлокаштанові.
Клімат континентальний з помірними зимами (температура січня −4 до 6° С.) і теплим літом (22 — 25° С.); весна коротка, осінь — довга. Атмосферичних опадів найбільше на південному заході (600 мм), найменше на сході (200 — 300 мм). Часті чорні бурі, біля Кавказьких гір — фенові вітри; сніговий настил нестійкий. Степова рослинність: на заході — вузьколиста типчинно-ковилова, на південному сході — суха, на вищих ділянках — лісостеп з широколистяними лісами. Степ майже цілком розораний. Густота населення — 20 — 30 осіб на 1 км².
Див. також
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.