Баку́ (азерб. Bakı, МФА(азерб.): [bɑˈcɯ]) — столиця Азербайджанської Республіки, найбільший промисловий, економічний, і науково-технічний центр Південного Кавказу, а також найбільший порт на Каспійському морі і найбільше місто на Кавказі.
| Баку Bakı | ||
|---|---|---|
| ||
| | ||
| Основні дані | ||
| 40°21′59″ пн. ш. 49°50′06″ сх. д. / 40.36665555558377605° пн. ш. 49.835183333360774327° сх. д.Координати: 40°21′59″ пн. ш. 49°50′06″ сх. д. / 40.36665555558377605° пн. ш. 49.835183333360774327° сх. д. | ||
| Країна | Азербайджан | |
| Регіон | Баку | |
| Столиця для | Азербайджан | |
| Поділ | | |
| Засновано | 1 століття | |
| Перша згадка | 5 століття | |
| Площа | 2130 км² | |
| Населення | 2 282 600 | |
| Висота НРМ | −28 м | |
| Водойма | Каспійське море | |
| Офіційна мова | азербайджанська | |
| Назва мешканців | англ. Bakuvian, азерб. Bakılı, есп. Bakuano, нім. Bakiner, рос. Бакинец, фр. Bakinoise, фр. Bakinois і тур. Bakülü | |
| Міста-побратими | Амман, Басра, Бордо, Вунг Тау, Гонолулу, Дакар, Джидда, Ізмір, Київ, Конья, Майнц, Неаполь, Санкт-Петербург, Сараєво, Стамбул, Тебриз, Х'юстон | |
| Телефонний код | (994) 12 | |
| Часовий пояс | UTC+4 | |
| Номери автомобілів | 10, 90 і 99 | |
| GeoNames | 587081 | |
| OSM | r3764541 ·R | |
| Поштові індекси | 370007 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Гаджибала Абуталібов | |
| Вебсайт | bakucity.az | |
| Мапа | ||
Баку Баку (Азербайджан) | ||
| | ||
| | ||
| Баку у Вікісховищі |
Площа міста становить 2130 км². Баку розташований на південному березі Апшеронського півострова. Місто за своєю давниною, величиною території та чисельністю населення є одним із старовинних і найбільших міст Сходу. З населенням Апшеронського півострова населення агломерації становить 2545,6 тис. жителів. Баку удостоєний в 2010 році програмою ООН з довкілля (UNEP), звання одного з головних міст по проведенню Всесвітнього дня довкілля. Подібні міста в Європі обираються щорічно. У 2010 році, разом із столицею Азербайджану, цих титулів удостоєні також Генуя (Італія) і Женева (Швейцарія).
Етимологія
За загальновідомою версією назва Баку походить від розм. перс. باد كوبه — «Бадкубе» — «удар вітру», що найімовірніше пов'язано з пануючими там сильними вітрами, і послужило зародженню вкоріненого епітета «Баку — місто вітрів». Однак фахівці відзначають, що ця перська форма назви дуже пізня і засвідчена лише з XVII століття.
Географія
Місто розташоване в південній частині Апшеронського півострова, на березі Каспійського моря.
Клімат
Клімат Баку — м'який континентальний і напівпустельний (Класифікація кліматів Кеппена: BSk) з жарким сухим літом, прохолодною зимою і рідкими опадами. У деякі роки випадає багато снігу, а невеликі скупчення снігу трапляються практично щозими. Опади влітку бувають рідко. Середня річна кількість опадів становить близько 210 мм.
| Клімат Баку | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 6,6 | 6,3 | 9,8 | 16,4 | 22,1 | 27,3 | 30,6 | 29,7 | 25,6 | 19,6 | 13,5 | 9,7 | 18,1 |
| Середня температура, °C | 4,4 | 4,2 | 7,0 | 12,9 | 18,5 | 23,5 | 26,4 | 26,3 | 22,5 | 16,6 | 11,2 | 7,3 | 15,1 |
| Середній мінімум, °C | 2,1 | 2,0 | 4,2 | 9,4 | 14,9 | 19,7 | 22,2 | 22,9 | 19,4 | 13,6 | 8,8 | 4,8 | 12,0 |
| Годин сонячного сяйва | 89,9 | 89,0 | 124,0 | 195,0 | 257,3 | 294,0 | 313,1 | 282,1 | 222,0 | 145,7 | 93,0 | 102,3 | 2207,4 |
| Норма опадів, мм | 21 | 20 | 21 | 18 | 18 | 8 | 2 | 6 | 15 | 25 | 30 | 26 | 210 |
| Днів з опадами | 6 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 2 | 2 | 6 | 6 | 6 | 49 |
| Днів зі снігом | 4 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 10 |
| Джерело: Всесвітня метеорологічна організація (ООН), Обсерваторія Гонконгу (для сонячних годин) / Meoweather (для сніжних днів) |
Історія
Стародавній світ
Мабуть, ще на початку нашої ери сучасний Апшеронський півострів лежав на дні моря, оскільки через трансгресію Каспію рівень моря був набагато вище, і низовина нижньої течії Кури перебувала під водою (на що вказують античні карти). Відомості про Баку з'являються в ранньому середньовіччі.
Причиною виникнення міста на Апшеронському півострові послужили фізико-географічні умови міста Баку, розташування його в центрі перетину міграційних і торгових шляхів, простягнутих з півночі на південь, із заходу на схід («Великий шовковий шлях»), кліматичні умови та паливне і енергетичне багатство, що з найдавніших часів виходить на поверхню землі, і зветься «нафта».
Середньовіччя
Перша письмова згадка — VI століття. В багатьох історичних джерелах місто згадувалося завдяки наявності нафти. Баку також було одним з торгових центрів регіону, куди приїжджали слов'янські, хазарські, китайські, сирійські, вірменські, іранські купці.
З другої половини IX століття Баку потрапив під володіння Ширваншахів і став одним з основних міст Ширвану. Населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством, садівництвом і нафтовидобутком. У 1191 році ширваншах Ахситан I тимчасово переніс столицю держави з Шемахи в Баку. У XII столітті місто було оточене кріпосною стіною і ровом.
В період нашестя монголів у XIII столітті місто занепало. Але вже в наступному столітті економічне життя Баку знову пожвавилося. Каспійське море в деяких джерелах навіть згадувалося як Бакинське море. З Баку вивозилися різні товари в Золоту Орду, російські князівства, Іран і Середню Азію. У Баку досі збереглися історико-архітектурні пам'ятки — Бухарський і Мултанський (Індійський) карвансараї, що свідчить про торгові зв'язки Баку з вказаними регіонами. В період правління ширваншаха Халіллулаха I (1417–1462) в Баку проводилися істотні будівельні роботи. Комплекс палацу Ширваншахів (який входить до світової спадщини ЮНЕСКО) був створений в цей період. З 1501 року Баку стало частиною Севфевідської держави.
Баку як торговий центр став привертати увагу Росії. Петро I направив експедицію на Південний Кавказ. 26 липня 1723 року російські війська зайняли Баку, але пізніше в результаті укладеного договору між Росією та Іраном в 1735 році росіяни покинули місто. З російськими військами пішла значна кількість вірменського населення.
У часи високого Середньовіччя (з VIII по XIII ст.) спостерігаємо численні письмові згадки бакинської нафти в працях арабських учених (Баладзорі, Масуді, Істахрі-Абу, Абу-Дулаф, Бекран та ін.), які описували самовилив нафти на поверхню та ранній колодязний видобуток на Апшеронському півострові. Так, Масуді у своєму трактаті «Середня книга» (перша половина Х ст.) відзначає, що « …в Баку було два головних джерела: з одного добувалася жовта і біла нафта, а з іншого — чорна і синя. Прибуток з кожного джерела становив понад тисячу дирхемів на рік». Масуді та Істахрі, котрі відвідали район Баку в Х ст., зазначали, що нафта й газ використовувалися для нагрівання води, приготування їжі, обпалення вапна, у військових та медичних цілях.
У X—XIII ст. в селі Балахани добувалася «легка нафта», а в Сурахани — «важка». Географ XIII століття Ібн Бекран пише, що нафту в Баку очищали, щоб позбутися від її поганого запаху і зробити нафту більш придатною для лікування. У 1264 р. під час подорожі через Баку до Персії венеційський купець і мандрівник Марко Поло став свідком видобутку нафти, що просочується на поверхню. На берегах Каспійського моря на території сучасного Азербайджану він бачив як збирали цю нафту. Марко Поло писав у своїй «Книзі про різноманітність світу» про великі ставки, заповнені нафтою, якими, як він писав, можна було б заповнити сто суден. Він також відзначав, що нафту застосовували для освітлення будинків і лікування шкірних захворювань. Він також згадує про спорудження нафтових колодязів і черпання з них нафти.
Новий час
В середині XVIII століття було створено Бакинське ханство. Баку було знов захоплене росіянами в 1796 році, але через рік Катерина II відкликала війська.
14 травня 1805 правитель Баку Гусейн Кулі визнав російське підданство, проте, коли в 1806 році російська армія на чолі з Павлом Циціановим підійшла до Баку, Циціанов був убитий за наказом правителя. Незабаром російська армія почала акцію відплати і в кінці того ж року захопила Баку, а Гусейн Кулі втік до Персії.
Незважаючи на владу Російської імперії, Баку став одним з промислових і культурних центрів Кавказу. Промислове видобування нафти сприяло розвитку міста. У 1847 році на Бібі-Ейбатському родовищі вперше в світі механічним шляхом була пробурена нафтова свердловина. В Баку почався приплив іноземного капіталу, відкрилися офіси Ротшильдів, братів Нобелів та інших. Крім нафтової промисловості розвивалося ткацьке виробництво, відкривалися механічні заводи, тютюнові фабрики, млини, обробні підприємства тощо.
8 травня 1883 року була відкрита залізниця Баку — Тбілісі. У 1899 році відкрили конку, був заснований паровий флот у Бакинському порту. До міста з'їхалося багато мігрантів — росіян, євреїв, німців, вірмен, іранських азербайджанців тощо.
З нафтовим бумом розцвіло культурне життя, відкрилися театри, була побудована будівля опери. Баку стало відоме як «Париж Кавказу». Толерантність місцевих жителів викликало багато позитивних відгуків. Дослідник Том Рейсс відзначав, що Баку було єдиним місцем у Російській імперії, де євреї могли себе відчувати в безпеці.
1873 року в Баку діяло 80 нафтопереробних заводів. Їхній дим так забруднював повітря, що міська влада ввела заборону будівництва нових підприємств у межах міста. За 2 км від Баку було відведено спеціальний район для промислових виробництв, який дістав назву «Чорне місто».
Радянський період
За радянських часів Баку стало столицею Азербайджанської РСР і перетворилося на один з адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР.
В середині квітня 1920 року частини 11-ї Армії РСЧА, розбивши залишки військ Денікіна, підійшли до північних кордонів Азербайджану. 27 квітня радянські війська перейшли азербайджанський кордон і, не зустрівши опору, 28 квітня увійшли в Баку.
У радянський час Баку стало столицею Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки і перетворилося на один з найбільших адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР. У роки Німецько-радянської війни 1941—1945 років Баку був основним стратегічним центром забезпечення паливом військової авіації та бронетехніки, що було одним з найважливіших чинників перемоги СРСР. У той же час Німеччина будувала плани з метою захоплення бакинської нафти, але завдяки поразці Вермахту в битві за Кавказ Баку не був захоплений. У післявоєнні роки Баку також залишався значущим нафтоносним регіоном СРСР. Однак політична та економічна криза в 80-х роках породила нові реалії в житті радянського Азербайджану і Баку, що призвело до серії страшних трагедій і розколу в суспільстві.
Чорний січень
З початком вірмено-азербайджанського конфлікту в 1988–1989 роках в Баку прибула велика кількість азербайджанських біженців з Вірменії. У 1989–1990 роках в місті відбулися безпрецедентні заворушення, що переросли у вірменські погроми в Баку. До січня 1990 року в місті залишалося лише близько 27 тисяч жителів-вірмен, переважно немолодих. Погроми відбувалися 13-15 січня 1990 року, коли вигнані з Вірменії азербайджанські біженці стали нападати на місцевих жителів вірменської національності. За час погромів було убито 48 жителів міста вірменської національності. Більше 100 тисяч жителів було вимушено покинути місто. При цьому розквартирований в місті 12-тисячний контингент внутрішніх військ і частини радянської армії не втручалися в те, що відбувається, обмежуючись тільки охороною урядових об'єктів. Після введення додаткових частин Радянської Армії, які зустріли озброєний опір, у період з 20 січня по 11 лютого 1990 року було убито близько 40 військовослужбовців і 140 місцевих жителів, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку. Метою військової операції був розгром антикомуністичного Народного Фронту Азербайджану і збереження влади Компартії.
З 1995 по 1998 роки у Баку виходила незалежна газета «Компас».
Наші дні
Оговтавшись від економічної і соціальної криз важких пострадянських років кінця 20-го сторіччя, Баку переживає нині своє нове народження як найбільший економічний і культурний центр Закавказзя.
Регіональний план розвитку Баку охопить період до 2030 року.
Держкомітету з містобудування та архітектури Джахангір Годжаєв: Підготовлений в період Радянського Союзу план не відповідає вимогам вільної економіки, і тому за підтримки Світового Банку готується план розвитку Баку. Це буде основою для створення нового генерального плану. Це буде більш довгостроковий документ, що визначає також параметри розвитку всього Баку і оточуючих його селищ і Абшеронського півострова в загальному. Під час підготовки плану буде використана світова практика, прийняті до уваги параметри розвитку міста Сумгайит і Абшеронського району. Поряд з цим проводяться роботи з планування центральної частини міста Баку.
У травні 2012 року в Баку пройшов 57-й конкурс пісні Євробачення.
У вересні-жовтні 2012 року в Баку відбулися матчі Чемпіонату світу з футболу серед дівчат віком до 17 років.
Населення
| Рік | Азербайджанці | % | Росіяни | % | Вірмени | % | Євреї | % | Інші | % | Населення |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1886 | 37 530 | 43,3 | 21 390 | 24,7 | 24 490 | 28,3 | 391 | 0,5 | 2810 | 3,2 | 86 611 |
| 1897 | 40 341 | 36 | 37 399 | 33,4 | 19 099 | 17,1 | 3369 | 3 | 11 696 | 10,5 | 111 904 |
| 1926 | 118 737 | 26,2 | 167 373 | 36,9 | 76 656 | 16,9 | 19 589 | 4,3 | 70 978 | 15,7 | 453 333 |
| 1939 | 215 482 | 27,4 | 343 064 | 43,6 | 118 650 | 15,1 | 31 050 | 3,9 | 79 377 | 10,1 | 787 623 |
| 1959 | 211 372 | 32,9 | 223 242 | 34,7 | 137 111 | 21,3 | 24 057 | 3,7 | 56 725 | 8,7 | 652 507 |
| 1970 | 586 052 | 46,3 | 351 090 | 27,7 | 207 464 | 16,4 | 29 716 | 2,3 | 88 193 | 6,9 | 1 262 515 |
| 1979 | 530 556 | 52,4 | 229 873 | 22,7 | 167 226 | 16,5 | 22 916 | 2,3 | 62 865 | 6,2 | 1 013 436 |
| 1999 | 1 574 252 | 88 | 119 371 | 6,7 | 378 | 0,02 | 5164 | 0,3 | 89 689 | 5 | 1 788 854 |
| 2009 | 1 848 107 | 90,3 | 108 525 | 5,3 | 104 | 0 | 6056 | 0,6 | 83 023 | 4,1 | 2 045 815 |
Освіта
- Азербайджанський інститут нафтової промисловості
- Азербайджанська державна нафтова академія
- Азербайджанський технічний університет
- Азербайджанський медичний університет
- Азербайджанський державний економічний університет
- Азербайджанська державна морська академія
- Бакинська музична академія
- Бакинський державний університет
- Університет «Хазар»
Міжнародні відносини
Міста-побратими
Наразі, Баку має двадцять сім міст-побратимів.
| Місто | Країна | Рік |
|---|---|---|
| Амман | Йорданія | З 1965 |
| Анкара | Туреччина | З 1974 |
| Басра | Ірак | З 1981 |
| Бордо | Франція | З 1987 |
| Вунгтау | В'єтнам | З 1992 |
| Вашингтон | США | З 1993 |
| Гонолулу | США | З 1993 |
| Дакар | Сенегал | З 1994 |
| Джидда | Саудівська Аравія | З 1995 |
| Ізмір | Туреччина | З 1995 |
| Москва | Росія | З 1995 |
| Київ | Україна | З 1995 |
| Конья | Туреччина | З 1996 |
| Лондон | Сполучене Королівство | З 1996 |
| Майнц | Німеччина | З 1997 |
| Неаполь | Італія | З 1997 |
| Санкт-Петербург | Росія | З 1998 |
| Сараєво | Боснія і Герцеговина | З 1998 |
| Стамбул | Туреччина | З 1998 |
| Тебриз | Іран | З 1998 |
| Х'юстон | США | З 2001 |
| Балаково | Росія | З 2002 |
Міста-партнери
Міста, з якими Баку має зв'язки на різних рівнях.
| Місто | Країна | Рік |
|---|---|---|
| Абердин | Шотландія | З 2002 |
| Мінськ | Білорусь | З 2002 |
| Ставангер | Норвегія | З 2002 |
| Тбілісі | Грузія | З 2002 |
Дипломатичні та консульські представництва
У місті знаходяться 50 посольств і 4 представництва.
Членство в місті Баку
Місто є членом таких міжнародних організацій:
- Всесвітньої Федерації Міст-побратимів
- Всесвітньої Організації Міст спадщини (ЮНЕСКО)
- Всесвітньої Організації Міст Енергетики
- Міжнародного інституту «Євроград»
- Союзу Столиць Країн Чорноморської Економічної Співдружності
Визначні пам'ятки
Пам'ятники
Фотогалерея
Баку в літературі
- Арабський трактат XIII ст.:
Кінематограф
Особистості
- Азіза Мустафа Заде — азербайджанська джазова піаністка, співачка та композитор.
- Аллегрова Ірина Олександрівна — радянська та російська естрадна співачка, актриса.
- Аллілуєва Надія Сергіївна — радянський партійний діяч, друга дружина Генерального секретаря ЦК ВКП (б) І. В. Сталіна.
- Алмасзаде Гамер Гаджиага кизи — азербайджанська балерина.
- Афаг Башіргизи — заслужена артистка Азербайджану
- Афаг Масуд — кавалер ордена «Слава», народна письменнця Азербайджану, заслужена діячка мистецтв Азербайджану
- Бахрамов Тофік Бахрам-огли — азербайджанський радянський футбольний арбітр.
- Вагіф Мустафазаде — азербайджанський джазовий композитор і піаніст.
- Ванников Борис Львович — радянський державний діяч.
- Говорухін Лев Олексійович — Герой Радянського Союзу
- Давид Нурієв — відомий російський репер і актор. Більш відомий своїм творчим псевдонімом Птаха.
- Доліна Лариса Олександрівна — радянська і російська естрадна і джазова співачка, актриса.
- Єременко Костянтин Андрійович — радянський і український диригент.
- Валентин Женевський — азербайджанський та український камерний і естрадний співак, композитор і педагог. «Заслужений діяч естрадного мистецтва України»
- Ібрагімбеков Рустам Ібрагімович — азербайджанський і російський письменник, сценарист, кінодраматург і кінорежисер.
- Ісмаїлов Тельман Марданович — російський підприємець.
- Кара Караєв (1918—1982) — азербайджанський радянський композитор.
- Каспаров Гаррі Кімович — радянський і російський шахіст, письменник і політик.
- Ландау Лев Давидович — радянський фізик.
- Мамед Гасан Гаджинський — азербайджанський державний і політичний діяч.
- Мешаді Азізбеков — діяч революційного руху в Азербайджані.
- Омелянович-Павленко Іван Володимирович — генерал-хорунжий Армії УНР
- Петросян Євген Ваганович — радянський і російський артист естради, письменник-гуморист і телеведучий.
- Раджабов Теймур Борисович — азербайджанський шахіст, гросмейстер.
- Ріхард Зорге — професійний журналіст, розвідник-шпигун.
- Ростропович Мстислав Леопольдович — російський віолончеліст, диригент.
- Саакянц Роберт Аршавірович — відомий вірменський кінорежисер-мультиплікатор
- Салманов Салман Мамед Огли — український музикант, перкусіоніст, учасник гурту Мандри (1997—2009).
- Тагиєв Гаджи Зейналабдін — азербайджанський підприємець і філантроп.
- Франгіз Алізаде — азербайджанська композиторка, піаністка, музикознавець і педагог.
- Шрамченко Святослав Олександрович — військовий і громадський діяч, капітан-лейтенант УНР.
- Еріка Ферда (1914—1997) — латвійська актриса, хореограф і театральний педагог
- Тимофєєв Микола Дмитрович (1921—1999) — радянський російський актор театру і кіно
- Нагорний Олексій Петрович (1922—1984) — російський письменник, сценарист
- Мелік Дадашев (1924—1996) — азербайджанський актор
- Агамірова Тамілла Суджаївна (1928—2021) — радянська і російська актриса театру і кіно
- Троцюк Богдан Якович (1931—2009) — радянський, російський композитор
- Кажлаєв Мурад Магомедович (* 1931) — російський композитор
- Юргенс Наталія Микитівна (* 1932) — російська актриса
- Меліков Аріф Джангір огли (1933—2019) — азербайджанський композитор
- Лаферов В'ячеслав Гаврилович (1939—1996) — радянський і український художник по гриму
- Меньшов Володимир Валентинович (1939—2021) — російський актор, кінорежисер.
- Віторган Еммануїл Гедеонович (* 1939) — радянський та російський актор театру і кіно
- Кулієв Ельдар (1941—2021) — радянський та азербайджанський кінорежисер, сценарист і актор
- Терентьєва Нонна Миколаївна (1942—1996) — радянська, російська актриса театру і кіно
- Магомаєв Муслім Магометович (1942—2008) — радянський азербайджанський оперний та естрадний співак, композитор
- Фарадж Караєв (* 1943) — азербайджанський композитор
- Полад Бюльбюль огли (* 1945) — радянський і азербайджанський естрадний співак (ліричний тенор), композитор, педагог, актор, доктор мистецтвознавства
- Агаджанов Ґрант Карапетович (* 1948) — інженер. Доктор економічних наук (1995), професор (1995)
- Азер Ірина Абдуррезаївна (* 1949) — актриса радянського кіно
- Омарова Гаміда Мамед-кизи (* 1957) — азербайджанська актриса
- Газаров Сергій Ішханович (* 1958) — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер
- Савкін Олег Володимирович (* 1965) — український актор театру і кіно.
Див. також
- Азербайджанський Державний Академічний Драматичний Театр
- Азербайджанський державний музей килима і народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова
- Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва
- Азербайджанський державний музей музичної культури
- Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна
- Азербайджанський Державний Театр ляльок імені Абдулли Шаїга
- Азербайджанський державний театр юного глядача
- Азербайджанська державна філармонія
- Азербайджанська національна бібліотека
- Центральна міська бібліотека імені Мірзи Алекпера Сабіра
- Азербайджанський театр опери і балету
- Бакинський зоопарк
- Бакинський музей сучасного мистецтва
- Вілла Петролеа
- Музей Азербайджанської літератури імені Нізамі Гянджеві
- Музей історії Азербайджану
- Музей мініатюрних книг
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Баку
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баку |
- baku.ru [ 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- (англ.)
- (англ.)
- (англ.)
- Фотографії Баку [ 30 липня 2012 у Wayback Machine.]
Джерела
- ↑ Державний статистичний комітет Азербайджану. Територія, чисельність населення регіонів країни на початок 2018 року. [ 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
- ↑ Історія Міста Баку́ [ 31 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Баку отримав звання головного міста по проведенню Всесвітнього дня довкілля: Суспільство, 24 травня 2010 [ 27 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- «БСЭ», ст. Баку [ 12 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 18 березня 2010. Процитовано 09.11.2014.
- «Climatological Information for Baku, Azerbaijan» [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.] — Hong Kong Observatory
- . Meoweather. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 25.02.2013.
- С. Н. Муравьев. Птолемеева карта Кавказької Албанії та рівень Каспію, ВДИ, 1983, № 1, стор.117
- Лев Нуссимбаум — Эссад Бей — Курбан Саид. История загадки [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Tom Reiss.The Orientalist. Random House, 2005. P.9
- Michael P. Croissant. The Armenia-Azerbaijan conflict: causes and implications. Greenwood Publishing Group, 1998. ISBN 0-275-96241-5, 9780275962418, стр 18 (англ.)
- «Pogrom» / Washington Post, Washington, D.C. (21 січня 1990)
- Yurchenko, Boris, "A crowd of Armenians and Russians who fled violence in the Azerbaijani capital of Baku register Thursday for relief at an emergency center in Moscow, " Free Press, Detroit (26 січня 1990)
- Whitney, Craig R., "When empires fall, not everyone ends up with a state of his own, " New York Times National (14 квітня 1991)
- Труд № 020 за 01.02.2001. 10 баллов по шкале Политбюро [ 07.03.2008, у Wayback Machine.] (рос.)
- Schrader, Esther, "Armenians Who Fled Baku Tell of Atrocities, " Los Angeles Times, Los Angeles (18 січня 1990)
- Kenny, Timothy, «30 Die in Soviet Ethnic Riots»/ USA Today (15 січня 1990)
- А. Головков Проникающее ранение / Журнал «ОГОНЕК», 6, 1990
- ↑ Human Rights Watch. «Playing the „Communal Card“: Communal Violence and Human Rights» [ 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- И. Афанасьев «Заложники неизвестности» / «Учительская газета», Москва, 5, 1990
- JTA, "Jews among Azerbaijani casualties, " Washington Jewish Week, Washington, D.C. (18 січня 1990)
- Feldmenn, Linda, "Soviet Rein in Azeri Nationalists, " Christian Science Monitor (29 січня 1990)
- Buckley, William F., Jr., "The U.S. incorrectly signals the Soviets that using force in Azerbaijan is okay, " Free Press, Detroit (23 січня 1990)
- Gumbel, Peter, «Use of Force Is Risky Gorbachev Gamble»/ Wall Street Journal Bowling Green (22 січня 1990)
- Keller, Bill, «MOSCOW, Jan. 28 — It now seems clear that the main reason that the Soviet military stormed Baku on the morning of Jan. 20 was to prevent the Communist government of the Azerbaijan republic from falling…,»/ New York Times National (29 січня 1990)
- Keller, Bill, «Force as a Last Resort: Armed Power Salvages Moscow's Fading Authority»/ New York Times National (29 січня 1990)
- «Warring Nationalists agreed to a truce along a Caucasus battlefield» Wall Street Journal, Bowling Green (26 січня 1990)
- «Azerbaijani Militants vowed a 'real guerrilla war' against Soviet forces»/ Wall Street Journal, Bowling Green (24 січня 1990)
- «Soviet troops clashed with Azerbaijanis blockading Baku's harbor»/ Wall Street Journal, Bowling Green (25 січня 1990)
- «A Soviet military commander said it might be possible to lift a curfew imposed after violent ethnic clashes in Azerbaijan, and expressed hope that troops could begin pulling out in about two weeks.»/ Wall Street Journal, Bowling Green (2 лютого 1990)
- Wolf, Charles Jr., «Drawing a line from Tiananmen to Baku»/ Washington Times, Washington, D.C. (23 березня 1990)
- (рос.) Свод статистических данных о населении Закавказского края, извлечённых из посемейных списков 1886 года, г. Тифлис, 1893
- (рос.) Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. — г. Баку [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
- (рос.) Всесоюзная перепись населения 1926 года, т. 14, Закавказская СФСР, г. Москва, 1929
- Soviet 1939 census
- Soviet 1959 census
- Soviet 1970 census
- Soviet 1979 census
- (англ.) Ethnic composition of Azerbaijan 1999 [ 19 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- (англ.) Ethnic composition of Azerbaijan 2009 [ 2012-02-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Міжнародні зв'язки. Виконавча влада міста Баку. [ 31 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)