Бакинська конка

Бакинська конка — мережа міського трамваю на кінній тязі в місті Баку.

Бакинська конка 1900 р.

Історія

1887 року бакинський мільйонер Гаджи Зейналабдін Тагієв разом з п'ятьма іншими меценатами створив Акціонерне товариство кінно-залізних доріг. Бакинська конка відкрила рух 7 (19) квітня 1889 року. Першим директором-розпорядником був Г. З. А. Тагієв, управителем конки її будівельник Б. А. Ротульд (до 1 грудня 1890 р., потім управителем став Л. М. Рижанський). Ширина колії 1524 мм В перший же рік виручка склала близько 52 тисяч рублів. 18 січня 1893 року Бакинською міською управою видано «Обов'язкові постанови з експлуатації кінно-залізних доріг у м. Баку».

Закрита 1 жовтня 1923 року з передачею більшої частини ліній конки новозаснованій трамвайній мережі міста Баку.

Маршрути кінно-залізної дороги в Баку.

Маршрут

Мережа конки складалася з кількох самостійних ліній: Лінія Вокзал — Баїлов: Вокзал, Вокзальна площа, Телефонна, Морська, Молоканська, Маріїнська, Барятинська, Михайлівська, Набережна^[ru], Михайлівський сад (пересадка), Баїлов (до Нагірної частини). Зворотний напрямок: Михайлівський сад (пересадка), Набережна, Михайлівська, Меркур'ївська, Морська, Телефонна, Вокзальна площа, Вокзал.

Лінія Вокзал — Шемахінка: Вокзал, Вокзальна площа, Телефонна, Морська, Молоканська, Колюбакінська, Воронцовська, Балаханська, Шахська, Шемахінка (до Нагірної частини). Назад: Шемахінка, Базарна, Колюбакінська, Маріїнська, Меркур'ївська, Морська, Телефонна, Вокзальна площа, Вокзал.

Лінія Шемахінка — Баїлов: Шемахінка, Базарна, Колюбакінська, Парапет, Великокнязівський проспект, Михайлівська, Набережна, Михайлівський сад, (пересадка), Баїлов (до Нагірної частини). Назад: Баїлов, Михайлівський сад (пересадка), Набережна, Ольгінська, Великокнязівський проспект, Парапет, Колюбакінська, Воронцовська, Шемахінка.

Лінія Балаханська: Шемахінка, Балаханська, Сабунчинський вокзал, Вокзальна площа. Назад — той самий напрямок.

Лінія — Вокзал — Чорне місто: Вокзальна площа, Телефонна, до заводу Бр. Нобелів. Назад — той самий напрямок.

1901 року конка включала 4 лінії міської мережі, 1 лінію — в Чорне місто, а також вантажні лінії на деякі пристані і залізничну станцію Баку-товарна. Міська мережа конки, а також Чорноміська лінія, яка перший час після побудови працювала на паровій тязі, але потім, через кілька років, також перейшла на кінну тягу, була передана Бакинському (електричному) трамваю 1924 року.

Експлуатація

Існувало два типи конки — літня і зимова. Двоє коней тягнули вагон з пасажирами, а на підйомі, форейтори (зазвичай хлопчики-підлітки) впрягали третього коня і допомагали подолати важке місце, потім на рівній ділянці випрягали додаткових коней. Взимку всі вікна були наглухо зачинені, а влітку відкриті навстіж, що часто призводило або до випадання пасажирів або до потрапляння сторонніх предметів у вагон. Бакинська конка була однією з небагатьох конок в царській Росії, в якій було заборонено куріння. Екіпаж складався з кучера і кондуктора. Оплата за проїзд у новому вагоні становила 5 копійок, у відкритому вагоні або ж на даху — 3 копійки.

Це цікаво

Один з бакинських гочу (шибайголова, найманий вбивця) тримав козу. Коза з ранку до вечора блукала по Базарній вулиці, по Губа-мейдани, по Шемахінській дорозі, потикалася в крамниці, закусочні, перекидала лотки, їла, що хотіла, валялася, де попало, і ніхто не чіпав її зі страху перед господарем. Побачивши козу, люди сахалися вбік, намагалися перейти на іншу частину вулиці — від гріха подалі. Коза стала місцевою знаменитістю. Народився навіть крилатий вислів: «коза гочу». Так досі називають того, хто веде себе нахабно і некеровано, відчуваючи за спиною грізну опору. Коза від'їлася, стала величезною, — не коза, а телиця. Одного разу вона розтягнулася прямо на рейках конки, і ніхто не смів її потривожити. Вагони конки зупинялися один за іншим. Незабаром почалося справжнє стовпотворіння. Кучери та кондуктори стояли в шанобливому віддаленні, чекаючи, коли коза гочу зволить звільнити колію. До юрми підійшов городовий і, дізнавшись, у чому справа, щосили штовхнув носком чобота під жирні ребра тварини. Коза, очманіло мекнувши, кинулася навтьоки.

Галерея

Див. також

• Конка
• Дугласький кінний трамвай

Примітки

1. Главное архивное управление при Совете Министров Азербайджанской ССР. Центральный государственный исторический архив Азербайджанской ССР. Документы по истории Баку. 1810—1917. — Баку, 1978, с. 330—337

Посилання

• Конка в Баку [ 9 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Конка і трамвай у старому Баку^{[недоступне посилання з Май 2018]}
• Історія бакинського електротранспорту
• Бакинський трамвай^{[недоступне посилання]}