Ко́нка (кінно-залізнична міська дорога, кінний трамвай) — різновид громадського транспорту, який широко використовувався до переходу залізниці на парову, теплову, електричну або канатну тягу. Найчастіше конку використовували як міський транспорт; кінний трамвай був попередником електричного трамваю.
Кінний трамвай мав закритий і часом відкритий (літній) вагон, іноді двоповерховий із відкритим верхом (імперіал). Вагон рейковою колією тягнула пара коней, керована кучером. У місцях, де лінії трамвая перетинали круті підйоми екіпажі очікували форейтори (зазвичай підлітки), які підпрягали ще 1—2 пари коней і допомагали подолати складне місце, потім на рівному місці випрягали додаткових коней.
Пасажирська служба Редагувати
Перша у світі рейкова пасажирська служба почала діяти на залізниці Суонсі і Мамблза в Уельсі, із використанням спеціально розроблених вагонів і існуючої лінії збудованої для вантажних перевезень на кінній тязі. Пасажири перевозились по маршруту між Ойстермаутом, Мамблзом і корабельними доками в Суонсі з 1807.
В континентальній Європі перші кінні рейкові візки почали діяти з 1828 на чеській залізниці.
У США найперший кінний трамвай з'явився 26 листопада 1832 року на залізниці Нью Йорка і Гарлема. Перші трамваї використовували коней і іноді мулів, зазвичай двох в парі, для тяги візка. Подекуди, пробували інших тварин, навіть людей у надзвичайних ситуаціях. До середини 1880-х, в ЗДА існувало 415 компаній вуличних залізниць, які використовували понад 6 000 миль шляхів і перевозили 188 мільйонів пасажирів на рік із використанням конок.
В канадському місті Торонто 1861 року конка як різновид громадського транспорту замінила кінні омнібуси. Починаючи з 1892 року з'явились електричні трамваї і до 1894 року вулична залізниця Торонто припинила використання конки. У Монреалі кінний трамвай використовували із 1840-х до 1890-х років. Міська пасажирська компанія налічувала понад тисячу коней, 150 трамваїв, 104 санних повозки та 49 омнібусів.
Незважаючи на ранній старт, пройшло багато років, поки конка поширилась у Британії; американець Джордж Френсіс Трейн в 1860 запровадив її у Беркенгеді та Лондоні, де скоро стикнувся із спротивом. Також він брав участь у створені недовговічної конки в Корку, Ірландія. Хоч його конку і полюбляли пасажири, його дизайн мав рейки, що знаходились над рівнем дороги і чинили перешкоди дорожному рухові. В 1861 Трейн був заарештований і судимий за псування лондонських вулиць. Актом від 1870 парламент подолав усі законодавчі перешкоди шляхом визначення відповідальності, а саме вказівкою трамвайним компаніям відповідати за стан дорожного полотна між рейками і трохи поза ними, і вже за наступні три десятиліття було створено багато місцевих трамвайних компаній. Вони використовували вагони на кінній тязі, потім заміненій канатною, паровою або електричною. Багато компаній використовували частково закриті двоповерхові трамваї з двома кіньми. Остання конка зникла з вулиць Лондона в 1915.
Перший на території України кінний трамвай було відкрито у Львові 3 травня 1880 року. Колії були дубовими. Їх ширина — 1000 мм. Персонал нараховував 70 осіб.[11] З 5 травня введена оплата проїзду. Газета «Діло» з цього приводу писала:
| " | Львівський трамвай розпочав 5 травня правильний рух по квитках з площі Митної до казарм Фердинанда. Кожні 9 хвилин від'їжджає вагон від переду казарм. П'ять вагонів будуть їздити 19 разів щодня, отже 95 разів можуть сідати пасажири на станціях, де зупиняється вагон. Спочатку всі вагони трамвая були у всякій порі дня битком набиті. Зрештою, більшість сідала з цікавості |
У Києві рух кінного трамвая було відкрито в липні 1891 року. Втім, вже за кілька місяців почався перехід на парову, а згодом і на електричну тягу.
Головна проблема конки полягала у тому, що кожна тварина могла працювати лише певну кількість годин на добу й вимагала утримання та догляду в інший час, включно з вихідними. Через необхідність тягнути важкий візок з людьми коні не могли працювати більше чотирьох або п'яти годин поспіль, також набуті через роботу хвороби не давали коням працювати постійно. Багато ліній вимагало по десятеро коней в стайні на кожен візок. Потрібне було прибирання і вивезення великої кількості гною, як по лініях конки, так і зі стаєнь.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Middleton, William D. (1967). The Time of the Trolley, pp. 13 and 424. Milwaukee: Kalmbach Publishing. ISBN 0-89024-013-2.
- Від кінних повозок до швидкісних ліній: історія трамвайного транспорту Монреаля - montreal-future.com (укр.). 27 вересня 2022. Процитовано 30 вересня 2022.
- Tram Tracks Through Cork, Walter McGrath, Tower Books, Cork, 1981
- Police News, The Times, 27 Mar 1861
- Київський кінний трамвай. Київ від минулого до майбутнього. 30 червня 2021. Процитовано 5 жовтня 2022.