Форе́йтор (від нім. Vorreiter — «передній вершник») — верхівець на виносному (та/або корінному) коні в запрягу цугом (рідше у запрягу парою). За допомогою пари коротших поводів правив своїм конем, за допомогою пари довших — другим виносним (корінним).
Джерела Редагувати
- Форейтор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
| Це незавершена стаття про професію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |