Бєлова Ольга Миколаївна

Ольга Миколаївна Бєлова (нар. 19 липня 1976 року, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російська телеведуча і пропагандистка, ведуча підсумкової інформаційної програми «Головне з Ольгою Бєловою» на телеканалі «Звезда» з 7 квітня 2019 року.

Бєлова Ольга Миколаївна
Ольга Николаевна Белова
Ім'я при народженні	Ольга Миколаївна Бєлова
Дата народження	19 липня 1976(1976-07-19) (47 років)
Місце народження	Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Alma mater	Московський державний юридичний університет (1999) і Північно-Кавказька академія державної служби (2015)
Професія	телеведуча, тележурналістка, журналістка
Кар'єра	1997 — дотепер
Заклад	ТВ-6^d, НТВ, Звезда і Московський державний університет культури і мистецтв
Членство	Спілка журналістів Росії
Нагороди	Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
IMDb	ID 13101905

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлова.

Член Спілки журналістів Росії, член президії Всеросійського громадського руху «Матері Росії». Найбільшу популярність серед глядачів здобула ведуча інформаційної програми «Сьогодні» (2000—2015) і суспільно-політичного ток-шоу «Місце зустрічі» (2016—2018) на каналі НТВ.

З 15 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.

Біографія

Зовнішні зображення
	Ольга Бєлова

Народилася 19 липня 1976 року в Москві.

У 1997 році закінчила курси підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення. Вивчала майстерність ефірного мовлення педагога Белли Дмитрівни Гаймакової.

У 1999 році закінчила факультет правознавства Московської державної юридичної академії. У 2015 році з червоним дипломом закінчила магістратуру РАНХіГС і захистила магістерську дисертацію на кафедрі «Національна безпека та державне управління» факультету національної безпеки цього ж вузу. До приходу на телебачення два роки працювала помічником юриста в агентстві з авторських прав.

Телебачення

Працює на телебаченні з 1997 року. Починала кореспондентом програми «Ви — очевидець» з Іваном Усачовим на телеканалі ТВ-6. З 1997 по 2000 рік працювала кореспондентом інформаційної служби «Прометей АСТ».

У березні 2000 року перейшла працювати на телеканал НТВ. З березня 2000 року по квітень 2001 року була однією з постійних ведучих ранкових випусків інформаційної програми «Сьогодні». Деякий час паралельно працювала ведучою інформаційної програми «Сьогодні в столиці» (виробник — телекомпанія НТВ, канал-мовник — ТНТ).

У квітні 2001 року залишилася на телеканалі і погодилася працювати в команді нового НТВ під керівництвом Бориса Йордана; була ведучою першого випуску програми «Сьогодні» «нового» НТВ, який вийшов у прямому ефірі 14 квітня 2001 року о 10:00, після зміни керівництва телеканалу. Далі вела спеціальні випуски «Сьогодні», присвячені терактам 11 вересня 2001 року, «Норд-Осту», Революції троянд та Помаранчевої революції.

З квітня 2001 по липень 2004 року, а також з серпня по грудень 2005 року представляла денні випуски програми «Сьогодні» на НТВ. З липня 2004 по серпень 2005 року — ведуча випусків програми «Сьогодні» о 19:00 по черзі з Михайлом Осокіним, змінила на цьому місці Тетяну Міткову.

З кінця грудня 2005 по 8 серпня 2015 року була постійною ведучою випусків програми «Сьогодні» о 19:00, змінивши на цьому місці Юлію Панкратову. В різний час в парі з нею програму представляли Антон Хреков (2005—2006), Олександр Яковенко (2006—2014) та Ігор Полєтаєв (2014—2015).

З червня 2007 по жовтень 2011 року також була ведучою другого вечірнього випуску «Сьогодні 22:45» (пізніше— 23:00, 23:15), з листопада 2011 по серпень 2014 року вела випуски програми «Сьогодні. Підсумки».

З вересня по грудень 2015 року була ведучою суботнього ток-шоу «50 відтінків. Бєлова» на НТВ (творець і продюсер шоу — Вадим Такменьов).

З 29 лютого 2016 по 30 березня 2018 року — ведуча суспільно-політичного ток-шоу «Місце зустрічі» у парі з Андрієм Норкіним.

З квітня 2016 року по теперішній час працює на прямих трансляціях сходження благодатного вогню з Єрусалима. Раніше, в квітні 2006 і 2008 року також працювала кореспонденткою НТВ, передаючи інформацію зі сходження в рамках випуску програми «Сьогодні», що починався після прямої трансляції.

Автор документального фільму «Червона Пасха» (у співавторстві з Олексієм Пивоваровим), який демнструавався на НТВ 1 травня 2016 року.

Виконавиця ролі імператриці Катерини Великої в художньому фільмі Василя Ліванова «Мідний вершник Росії», знімальний період якого пройшов у 2017 році.

З 14 травня по 20 вересня 2018 року — ведуча суспільно-політичного ток-шоу «Реакція» на НТВ.

З 7 квітня 2019 року — ведуча підсумкової інформаційної програми «Головне з Ольгою Бєлової» на телеканалі «Зірка».

Нагороди

• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2006) — за великий внесок у розвиток вітчизняного телерадіомовлення".
• Подяка Президента Російської Федерації (23 квітня 2008) — «за інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність з розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації».

Особисте життя

Чоловік — Олег Олегович Лакоба, виконавчий директор Фонду «Міжнародний культурно-діловий центр Республіки Абхазія».

Доньки: Серафима та Олександра.

Примітки

1. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
2. . Матери России. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 10 липня 2020.
3. Указ Президента України від 15 січня 2023 року № 23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
4. . Sports.ru. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 10 липня 2020.
5. Vokrug.tv.
6. НТВ.
7. . Антенна-Телесемь. 8 липня 2001. Архів оригіналу за 11 липня 2002. Процитовано 10 липня 2020.
8. . Афиша. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
9. . Независимая газета. 10 жовтня 2003. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
10. НТВ помолодело лицом. Комсомольская правда. 6 липня 2001. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 10 липня 2020.
11. . Программа «Ша!». 13 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
12. . РБК. 14 квітня 2001. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 липня 2020.
13. . NEWSru.com. 14 квітня 2001. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 10 липня 2020.
14. . Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
15. . ТАСС. 10 жовтня 2018. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 10 липня 2020.
16. . Газета.ру. 16 квітня 2001. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
17. . Газета.ру. 17 липня 2003. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
18. . Комсомольская правда. 26 липня 2005. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 10 липня 2020.
19. . Взгляд. 12 січня 2006. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
20. . Пресс-Атташе. 11 січня 2006. Архів оригіналу за 22 березня 2006. Процитовано 10 липня 2020.
21. . Коммерсантъ. 12 січня 2006. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 10 липня 2020.
22. . Lenta.ru. 20 червня 2006. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 10 липня 2020.
23. . Комсомольская правда. 4 серпня 2006. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 10 липня 2020.
24. . НТВ. 8 травня 2015. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
25. . Эксперт. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
26. . Журналист. 29 жовтня 2015. Архів оригіналу за 2 березня 2016.
27. . Московский комсомолец. 3 вересня 2015. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
28. . АО «Телекомпания НТВ». 19 лютого 2016. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
29. . Собеседник. 12 березня 2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 10 липня 2020.
30. . Журналист. 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 10 липня 2020.
31. . Ритм семьи. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
32. . НТВ. 7 квітня 2018. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
33. . НТВ. 27 квітня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
34. . Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
35. . НТВ. 26 квітня 2008. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
36. . НТВ. 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
37. . НТВ. 1 травня 2016. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 10 липня 2020.
38. . Первый Армянский Информационный. 2 грудня 2017. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
39. . НТВ. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
40. . Новая газета. 16 травня 2018. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 10 липня 2020.
41. Главное с Ольгой Беловой. Звезда. 7 квітня 2019.^{[недоступне посилання з Ноябрь 2019]}
42. . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 10 липня 2020.
43. . Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 10 липня 2020.
44. . Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.

Посилання

• Сторінка на сайті телеканалу «Зірка» [ 4 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• . НТВ. Архів оригіналу за 11 липня 2020.
• . Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 12 липня 2020.
• Ольга Бєлова [ 13 травня 2019 у Wayback Machine.] на Facebook