Ташке́нт (узб. Toshkent / Тошкент) — столиця Узбекистану, адміністративний центр Ташкентської області. Найбільше за чисельністю населення місто Узбекистану і Центральної Азії, центр Ташкентської міської агломерації, найважливіший авіаційний, залізничний і автомобільний вузол, а також політичний, економічний, культурний і науковий центр країни. Адміністративно місто поділяється на 11 районів.
| Ташкент Toshkent / Тошкент | ||
|---|---|---|
| ||
| | ||
| Основні дані | ||
| 41°19′01″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.31694° пн. ш. 69.26667° сх. д.Координати: 41°19′01″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.31694° пн. ш. 69.26667° сх. д. | ||
| Країна | Узбекистан | |
| Регіон | Ташкентська область | |
| Столиця для | Ташкентська область і Узбекистан | |
| Межує з
| ||
| Поділ | | |
| Засновано | II ст. до н. е. | |
| Перша згадка | 2 століття до н. е. | |
| Площа | 334,8 км² | |
| Населення | ▲2 622 700 (2020) | |
| Висота НРМ | 455 м | |
| Водойма | Чирчик | |
| Назва мешканців | ташкентці | |
| Міста-побратими | див. тут | |
| Телефонний код | +998 71 | |
| Часовий пояс | UTC+5 | |
| Номери автомобілів | 01 — 09, (10, 30 — старі) | |
| GeoNames | 1484839, 1512569 | |
| OSM | r2216724 ·R | |
| Поштові індекси | 100000 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Jahongir Abidovich Artykhodzhaevd | |
| Вебсайт | tashkent.uz | |
| Мапа | ||
Ташкент Ташкент (Узбекистан) | ||
| | ||
| | ||
| Ташкент у Вікісховищі |
Етимологія
Ташкент, імовірно, означає Кам'яне місто (від узб. tosh — «каміння», узб. kent — «місто»).).
Географія
Ташкент розташований на сході країни, у рівнині річки Чирчик, на висоті 440—480 м над рівнем моря.
На схід і північний схід від Ташкента розташовані відроги західного Тянь-Шаню.
Площа міста сягає 30 тисяч гектарів.
Клімат
Клімат Ташкента — субтропічно-континентальний, але кількість опадів, у порівнянні з низовинним напівпустельними та пустельними областями, внаслідок близькості гір тут є достатньо значною. Морози зазвичай не бувають тривалими, але за ясної зимової погоди температура подеколи знижується до −20 °C і нижче, влітку температура нерідко досягає 35-40 °C у затінку. Мінімальна температура — −29,5 °C (20 грудня 1930 року), максимальна — + 44,5 °C (30 липня 1983 року).
- пересічна річна температура — +14,1 C°;
- пересічна річна швидкість вітру — 1,7 м/с;
- пересічна річна вологість повітря — 57 %.
| Клімат | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 22,2 | 25,7 | 32,5 | 36,4 | 39,9 | 43 | 44,6 | 43,1 | 39,8 | 37,5 | 31,1 | 27,3 | 44,6 |
| Середній максимум, °C | 6 | 8,1 | 14 | 22,1 | 27,1 | 33,2 | 35,8 | 34,2 | 29 | 21,4 | 14,4 | 8,9 | 21,2 |
| Середня температура, °C | 0,9 | 2,5 | 8,3 | 15,7 | 20,2 | 25,7 | 27,8 | 25,7 | 20,3 | 13,6 | 8,1 | 3,7 | 14,4 |
| Середній мінімум, °C | −2,6 | −1,4 | 4 | 10 | 13,6 | 17,9 | 19,6 | 17,5 | 12,7 | 7,6 | 3,7 | 0,2 | 8,6 |
| Абсолютний мінімум, °C | −28,5 | −25,6 | −16,9 | −6,3 | −1,7 | 3,8 | 8,2 | 5,6 | 0,1 | −11,2 | −22,1 | −29,5 | −29,5 |
| Норма опадів, мм | 55 | 47 | 72 | 64 | 32 | 7 | 4 | 2 | 5 | 34 | 45 | 53 | 420 |
Екологічна ситуація
Іноді в Ташкенті має місце несприятлива екологічна ситуація, — тоді в місті спостерігається значна задимленість, в результаті якої видимість становить не більше 1,5 — 3 км. У цих випадках гори на горизонті, зазвичай (за прозорого повітря в місті) доступні зору, стають невидимими або їх видно вкрай погано.
Населення
Уже 1983 року населення Ташкента становило 1 902 000 осіб (при території 256 км²; див. нижче). У СРСР місто за чисельністю населення займало четверте місце (після Москви, Ленінграда та Києва).
Чисельність постійного населення Ташкента станом на 1 січня 2009 року становила 2 206,3 тисяч осіб (існують неофіційні оцінки, що враховують тимчасових мігрантів, згідно з якими населення Ташкента коливається від 2,6 до 3,2 млн осіб). Його змінюваність демонструють нижче наведені дані:
Етнічний склад населення Ташкента наведено згідно з даними на 2008 рік (і в порівнянні з показниками на 1970 рік):
| Рік | Етнічний розподіл |
|---|---|
| 1970 | росіяни — 41 %, узбеки — 37 %, татари — 7 %, євреї — 4 %, українці — 2,9 % |
| 2008 | узбеки — 63 %, росіяни — 20 %, татари (в тому числі і кримські татари) — 4,5 %, корейці — 2,2 %, казахи — 2,1 %, таджики — 1,2 %, інші національності (в тому числі і українці) — 7 %. |
Українці в Ташкенті
Ташкент — місце найбільшого скупчення українців в Азії і одне з найбільших у діаспорі.
Коли Ташкент був головним містом Туркестанського генерал-губернаторства (1867–1917), там, переважно наприкінці XIX століття, почали селитися українці. У 1917—18 роки місто було осередком українського життя у всьому Туркестані — так, у квітні 1917 була зорганізована Українська Центральна Громада Туркестану; у 1918 році діяла Українська Крайова Рада Туркестану та її орган — Український Виконавчий Комітет, «Просвіта», виходив тижневик «Туркестанська Рада».
По зміцненні радянської влади в Ташкенті 1920 року український рух завмер. У 1930-их роках у кількох школах викладали українську мову, у Педагогічному Інституті діяв український відділ.
Під час Німецько-радянської війни у 1941—44 роки до Ташкента евакуйовано чимало українців (в тому числі і О. П. Довженка), і тоді радіо Ташкенту мало українські передачі.
Станом на 1970 рік у місті нараховувалось 40 700 етнічних українців (або 2,9 % від загалу). Проте в умовах повоєнного СРСР ташкентські українці русифікувалися.
Зі здобуттям Узбекистаном незалежності (1991) чимало етнічних українців покинуло місто та країну, перебравшись або до України, або до Росії. І нині (2000-ні) українська громада Ташкента є нечисленною. Формами її самоорганізації та підтримання культурних і мовних традицій є Український культурний центр «Батьківщина» (заснований у 1993 році); українська недільна школа.
У Ташкенті здійснює свою діяльність Посольство України в Республіці Узбекистан. У середній школі імені Т. Шевченка, збудованій після землетрусу 1966 року українськими будівельниками, здійснюється викладання української мови та літератури. У грудні 2002 року в ході офіційного візиту Президента України Леоніда Кучми до Республіки Узбекистан перед одним з корпусів цієї школи відбулося урочисте відкриття ташкентського пам'ятника Тарасові Шевченку.
Адміністративний поділ
Ташкент поділяється на 11 районів: Шайхантаурський, Сабір-Рахимовський, Учтепинський, Чиланзарський, Мірзо-Улугбекський, Мірабадський, Яккасарайський, Юнусабадський, Бектемирський, Сергелійський, Хамзинський.
| район | узб. | Населення тис. осіб | Площа км² | щільність населення осіб/км² |
|---|---|---|---|---|
| Бектемірський | Бектемир | 27,5 | 20,5 | 1 341 |
| Мірзо-Улугбецький | МирзоУлуғбек | 245,2 | 31,9 | 7 687 |
| Мірабадський | Миробод | 122,7 | 17,1 | 7 175 |
| Сабір-Рахімовський | СобирРахимов | 305,4 | 34,5 | 8 852 |
| Сергелійський | Сергели | 149,0 | 56,0 | 2 661 |
| Учтепинський | Учтепа | 237,0 | 28,2 | 8 404 |
| Хамзинський | Хамза | 204,8 | 33,7 | 6 077 |
| Чиланзарський | Чилонзор | 217,0 | 30,0 | 7 233 |
| Шайхантахурський | Шайхонтохур | 285,8 | 27,2 | 10 507 |
| Юнусабадський | Юнусобод | 296,7 | 41,1 | 7 219 |
| Яккасарайський | Яккасарой | 115,2 | 14,6 | 7 890 |
| Ташкент | Тошкент | 2 206,3 | 334,8 | 6 590 |
Економіка
Промисловість
У Ташкенті успішно функціонують понад 160 значних підприємств промисловості. У місті виробляють літаки, залізничні вагони, трактори, екскаватори, різні види сільгоспотехніки, електротрансформатори, різноманітні прилади і механізми, медичне та електронне обладнання, кабелі, сучасну побутову техніку, в тому числі телевізори, прядильну і текстильну техніку, лакофарбові вироби та чимало іншої продукції.
До найбільших підприємств Ташкента належать:
- ДАТ Ташкентське авіаційно-промислове об'єднання імені Чкалова;
- ДАТ «Ташкентський тракторний завод»;
- АТ «O'zkabel»;
- АТ «Toshkent truba zavodi»;
- АТ «243-sonli zavod»;
- «Algoritm»;
- «SovPlastItal».
За результатами 2006 року було вироблено імпорто-замінної продукції на суму понад 114,2 млрд сум, що забезпечило додатковий обсяг експорту в 8,2 млн. доларів США.
Транспорт
Станом на 2009 рік у Ташкенті діяло сім трамвайних маршрутів, 117 автобусних і 36 — маршрутних таксі, а також три лінії метрополітену з 29 станціями. Вранці 2 травня 2016 року трамвайний вагон № 2006 здійснив свій останній рейс 17 маршрутом. Після цього трамвайна інфраструктура у Ташкенті повністю припинила своє існування.
На автобусні маршрути припадає 65 відсотків всіх пасажирських перевезень. Влада міста з міркувань економії ухвалила намір закрити тролейбусне сполучення, і замінити його на автобуси «Ісузу», які виробляє Самаркандський автомобільний завод.
Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Ташкент» і один залізничний вокзал.
Від 1977 року в узбецькій столиці діє метрополітен.
Соціальна сфера: медицина та освіта
Медицина
Кваліфіковані медичні послуги населенню надають 109 лікарень, 614 поліклінік, чимало з яких є сімейними, 594 аптеки, 5 санаторіїв для дорослих, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 4 дитячі санаторії та 2 пансіонати.
Ташкент є осередком сучасної медицини. Згідно з державною програмою удосконалення системи охорони здоров'я у місті відкриті спеціалізовані наукові центри екстреної меддопомоги, мікрохірургії ока, кардіології, хірургії, онкології. Також постійною є діяльність з будівництва, реконструкції, оновлення та оснащення новим обладнанням усіх медичних закладів.
Освіта
Узбецька столиця — великий освітньо-науковий центр. Тут працюють Академія наук Узбекистану, що об'єднує понад 40 науково-дослідницьких інститутів, 3 регіональні відділення; Академія державної та суспільної розбудови при Президенті Республіки Узбекистан.
У Ташкенті розташовані понад 30 вищих навчальних закладів, в тому числі Національний університет Республіки Узбекистан, консерваторія, Ташкентський медичний інститут, Ташкентський педіатричний медичний інститут, Ташкентський Державний Юридичний Інститут, Ташкентський державний економічний університет, Ташкентський університет інформаційних технологій та інші.
У Ташкенті функціонують філіали провідних вишів світу — Міжнародного Вестмінстерського університету, МДУ, Російської економічної академії імені Г. Плеханова, Російського державного університету нафти і газу імені І. Губкіна, Сінгапурського інституту розвитку менеджменту, філіал Туринського політехнічного університету.
Загальноосвітня сфера Ташкента представлена понад 300 школами, 117 академічними ліцеями та професійними коледжами. Серед позашкільних освітніх закладів міста — 30 музичних і 25 спортивних шкіл.
Культура
Ташкент є великим культурним осередком країни та Центральної Азії. Тут розташовані численні музеї, театри (третина всіх узбецьких театрів) і концертні зали, цирк, кінотеатри, бібліотеки (Національна бібліотека Узбекистану імені Алішера Навої), парки, ботанічний сад, зоопарк і аквапарк, інші заклади культури.
Театри та музеї
Ташкентські театри:
- Державний академічний великий театр імені Алішера Навої;
- Узбецький національний академічний драматичний театр;
- Узбецький державний драматичний театр імені Аброра Хідоятова;
- Узбецький державний музичний театр імені Мукімі;
- Ташкентський державний театр музичної комедії (оперети);
- Академічний російський драматичний театр Узбекистану;
- Театр «Ільхом» (імені Марка Вайля);
- Республіканський театр сатири імені А. Каххара;
- Молодіжний театр Узбекистану;
- Республіканський театр юного глядача імені Юлдаша Ахунбабаєва;
- Республіканський театр ляльок;
- Театр-студія «Дійдор».
Ташкентські музеї:
|
|
Парки, рекреація та дозвілля
Ташкентська оаза, в якій розташоване місто, є унікальним місцем у регіоні середньоазійських пустель. Са́ме тому дуже важливим є збереження мікроклімату паркової зони міста. Нині численні ташкентські парки є головним місцем дозвілля та рекреації жителів і гостей міста:
- Центральний парк Алішера Навої;
- Парк Мірзо Улугбека (колишній Парк імені Тельмана);
- Парк Бабура ;
- Парк культури та відпочинку «Гульшан»;
- Парк культури та відпочинку імені Абдули Кадирі;
- Парк Гафура Гуляма;
- Парк бойової слави Jasorat bog'i;
Низка невеликих парків, по суті скверів, міста є меморіальними місцями або оригінальними артоб'єктами — центральний сквер імені Аміра Тимура, Парк кераміки, Японський сад (у районі Міжнародного бізнес-центру); природохоронними та науково-дослідницькими зонами — Ташкентський зоопарк і Ташкентський ботсад; суто зонами дозвілля та розваг, в тому числі елітних — Ташкентський аквапарк, парк розваг «Ташкент-Ленд», Ташкентський Гольф-клуб «на Озерах».
Улюбленим місцем променадів містян і гостей Ташкента є набережна Анхору.
Архітектура
У Ташкенті збереглися й відреставровані (у виключних випадках відновлені повністю, тобто є репліками) низка історико-культурних пам'яток, що є взірцями ісламської архітектури XIV—XIX століть: медресе Баракхана, Абдулкасима та Кукельдаш (всі три — XVI ст.), мавзолеї Зайнутдіна-бобо (XIV—XVI ст.ст.), Зангі-ата (XV—XVI ст.ст.), Каффола Шоший (XVI ст.) та Калдиргочбія (Толе бі) (XVIII ст.), мечеті Намагох і Джамі (обидві — XIX ст.) Ставши у 1867 році головним містом Туркестанського генерал-губернаторства, Ташкент почав зазнавати впливу російської та популярної на той час у Російській імперії західної архітектури, відтак у місті були зведені будівлі у невластивих східним містам європейських стилях, що переважно тяжіли до еклектизму, будучи сумішшю різних стилів — від так званого «російського класицизму» до модерну, а нерідко і з використанням національних традицій, зокрема у декорі. Найяскравішою пам'яткою цієї доби став ташкентський палац Романових (архітектори В. С. Гейнцельман, О. Л. Бенуа, 1891).
У радянському Ташкенті, який змінив статус на столицю спершу Туркестанської АРСР, а потому Узбецької РСР здійснювалось будівництво численних адміністративних споруд, будівель громадського призначення. Був створений будівельний трест «Головташкентбуд» (головним інженером і начальником тресту працював уродженець України Марцинюк Іван Віталійович). Найвидатнішими будівлями цього періоду стали:
- Будинок Уряду Узбецької РСР (архітектор С. Полупанов, 1931—32; реконструкція — архітектор С. Розенблюм, 1951—1955);
- Державний академічний великий театр імені Алішера Навої (архітектор Ю. В. Щусєв, 1938—1947);
- Будинок ЦК Компартії Узбекистану (архітектор В. Березін та ін., 1964).
Після руйнівного Ташкентського землетрусу (1966) Ташкент було відбудовано за допомогою всіх союзних республік. Серед прикметних споруд другої половини 1960—80-х років:
- Ташкентський філіал Центрального музею В. І. Леніна (нині Державний музей Історії Узбекистану; архітектор Є. Розанов, 1970);
- готель «Узбекистан» (архітектор І. Мерперт, 1974);
- Будинок друку (архітектор Р. Блазе, 1975);
- Палац дружби народів (архітектор Є. Розанов, 1981);
- Телевежа (1985).
Значних змін з 1990-х років зазнала центральна площа Ташкента — на перейменованому майдані Мустакіллік (Незалежності) було здійснено роботи з реконструкції та благоустрою, споруджено низку нових пам'ятників. У 2000-х капітальне будівництво у місті відновилося, й особливо інтенсивним воно було напередодні вересня 2009 року, коли місто святкувало свій 2200-літній ювілей.
Міста-побратими
У Ташкента встановлені побратимські стосунки з понад 10 містами світу, в тому числі і українським Дніпром[джерело?]:
Керівництво Ташкенту
Голови міськвиконкому
- Хусаїнов С. (195.0 — 1951)
- Гуламов Расул (1951 — 29 серпня 1952)
- Магрупов Х.А. (29 серпня 1952 — 195.3)
- Гуламов Расул (1955 — 1956)
- Нішанов Рафік Нішанович (1962 — 1963)
- Казімов Вахід Ахунович (1972 — 1985)
- Мірсаїдов Шукурулла Рахматович (1985 — 1988)
1-і секретарі міськкому КП Узбекистану
- Ходжаєв Фахмутдін Ходжайович (1950 — 27 серпня 1952)
- Абдуразаков Малік Абдуразакович (27 серпня 1952 — квітень 1955)
- Гуламов Расул (1956 — січень 1958)
- Ходжаєв Фахмутдін Ходжайович (січень 1958 — 1959)
- Муртазаєв Каюм (лютий 1960 — березень 1965)
- Расулов Саліх Рашидович (березень 1965 — 15 лютого 1973)
- Ходжаєв Асаділла Ашрапович (15 лютого 1973 — грудень 1978)
- Умаров Учкун (грудень 1978 — 1985)
- Сатін Борис Федорович (1985 — серпень 1989)
- Фазилбеков Атхамбек Ібрагімович (серпень 1989 — 14 вересня 1991)
Хокіми (губернатори)
- Фазилбеков Атхамбек Ібрагімович (4 січня 1992 — 1994)
- Туляганов Козім Носірович (1994 — 2001)
- Шаабдурахманов Рустам Мавзурович (26 вересня 2001 — 22 квітня 2005)
- Тухтаєв Абдукаххар Хасанович (22 квітня 2005 — 18 лютого 2011)
- Усманов Рахмонбек Джахонгірович (18 лютого 2011 — 26 квітня 2018)
- Артикходжаєв Джахонгір Абідович (в.о. 26 квітня 2018 — 21 грудня 2018, 21 грудня 2018 — 16 січня 2023)
- Рахмонов Бахтійор Султанович (в.о. з 16 січня 2023)
Відомі уродженці
- Рина Зелена (1901—1991) — російська радянська актриса театру і кіно
- Шварц Лев Олександрович (1928—1962) — російський композитор
- Аверін Юрій Олександрович (* 1928) — геолог
- Конюхова Тетяна Георгіївна (* 1931) — російська актриса театру і кіно українського походження
- Юнгвальд-Хількевич Георгій Емілійович (1934—2015) — український і російський радянський кінорежисер, сценарист, художник
- Шенгелая Аріадна Всеволодівна (* 1937) — радянська актриса театру і кіно.
- Гришокіна Валентина Павлівна (* 1944) — українська акторка кіно та дубляжу
- Журбін Олександр Борисович (* 1945) — російський композитор
- Солдатов Геннадій Васильович (1946—2021) — український художник
- Шакірова Тамара Халімівна (1955—2012) — радянська, і узбецька актриса
- Золотовицький Ігор Якович (* 1961) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог.
Відомі люди
Ташкент як столиця узбецької держави є місцем життя і творчості багатьох діячів саме національної культури та історії.
Відомі ташкентці:
- Юнус Раджабі — академік, народний артист Узбекистану, композитор, видатний співак, інструменталіст-виконавець, фольклорист, організатор і керівник музичних колективів, педагог і громадський діяч;
- Абдулла Кадирі — відомий поет і письменник, драматург і публіцист, основоположник жанру романа в узбецькій літературі;
- Озод Шарафиддинов — літературознавець і літератор;
- Ойбек (Муса Ташмухамедов) — узбецький радянський поет і письменник, Народний письменник Узбекистану (1965), Академік АН Узбекстану (1943), лауреат Державної премії СРСР (1946, за історико-біографічний роман «Навої»);
- Джалілов Обід Джалілович — Народний артист Узбекстану (1939), актор Узбецького державного академічного драматичного театру;
- Зикір Мухамеджанов — відомий узбецький і радянський кіно- і театральний актор;
- Аброр Хідоятов — відомий узбецький і радянський актор театру, Народний артист (1945), лауреат Державної премії (1949), нагороджений орденами і медалями. Його іменем названий Державний драматичний театр у Ташкенті;
- Абдулла Авлоні — великий поет, письменник, драматург, педагог, журналіст і народний діяч, один із засновників узбецької культури і літератури;
- Гафур Гулям — відомий узбецький письменник, літературознавець і перекладач;
- Саїд Ахмад — узбецький прозаїк і драматург, майстер узбецького оповідання; Герой Узбекистану, Народний письменник Узбекистану, Заслужений діяч мистецтв Узбекистану.
- Турсунов Мінавар Турсунович — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР.
- Холендро Дмитро Михайлович — російський письменник, сценарист.
- Шварц Лев Олександрович (1898—1962) — радянський російський піаніст і композитор
- Юровський Олександр Якович (1921—2003) — російський сценарист, кінодраматург
- Файзієв Латіф Абидович (1929—1994) — узбецький кінорежисер
- Гришокіна Валентина Павлівна (* 1944) — українська акторка кіно та дубляжу.
Уродженцями Ташкента також є Герой Радянського Союзу Костянтин Уржунцев; видатні радянські вчені-хіміки Сабір Юнусов та Хамдан Усманов; українські акторка Народна артистка України (1982) Лариса Кадирова та художник член Національної спілки художників України вінничанин Олександр Рожков; радянський естрадний співак Юрій Антонов. Брюханов Віктор Петрович перший директор ЧАЕС
Примітки
- Макс Фасмер. Этимологический словарь русского языка. Перевод с немецкого и дополнения члена-корреспондента АН СССР О. Н. Трубачева. М.: «Прогресс», 1986.
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 29 червня 2010.
- Етнічний склад населення Ташкента на 2008 рік на www.tashkent.uz [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ташкент // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Посольство України в Республіці Узбекистан
- Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері // Інформація про поточний стан і перспективи двосторонього співробітництва між Республікою Узбекистан та Україною [ 13 січня 2010 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Посольства Республіки Узбекистан в Україні [ 13 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента [ 26 липня 2010 у Wayback Machine.] (узб.)
- Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента [ 26 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Мірзо-Улугбецький район раніше мав назву Куйбишевський район, Мірабадський — Ленінський, Учтепинський — Акмаль-Ікрамовський, Шайхантахурський — Жовтневий, Юнусабадський — Кіровський, Яккасарайський — Фрунзенський район.
- Про місто (Ташкент) [ 25 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Соціальна сфера[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Музеї Ташкента. Інформація та список найкращих та найцікавіших музеїв Ташкента [ 3 січня 2010 у Wayback Machine.] // Театри Узбекистану [ 3 січня 2010 у Wayback Machine.] на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», вебресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) [ 7 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.)
- Рекреаційні зони і парки Ташкента [ 3 січня 2010 у Wayback Machine.] // Театри Узбекистану [ 3 січня 2010 у Wayback Machine.] на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», вебресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) [ 7 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.)
- Умаров У. У. Ташкент // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 2 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — 494, [2] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 2 арк с., стор. 158
- . Архів оригіналу за 5 червня 2008. Процитовано 29 червня 2010.
- Відомі ташкентці [ 2 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.) на Офіційна вебсторінка міста [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
Література
- Умаров У. У. Ташкент // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 2 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — 494, [2] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 2 арк с., стор. 157—158
- Офіційна вебсторінка міста [ 6 червня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.