Ігор Якович Золотовицький (нар. 18 червня 1961, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог, з 2013 року — ректор Школи-студії МХАТ, заслужений артист РФ (2002), заслужений діяч мистецтв РФ (2020).
| Золотовицький Ігор Якович | |
|---|---|
| Игорь Яковлевич Золотовицкий | |
| | |
| Дата народження | 18 червня 1961 (62 роки) |
| Місце народження | Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР→ Росія |
| Alma mater | Школа-студія МХАТ |
| Професія | актор театральний педагог |
| Кар'єра | 1983 — дотепер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0957741 |
| zolotovitsky.ru | |
| Золотовицький Ігор Якович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Ігор Золотовицький народився 18 червня 1961 року в Ташкенті, в сім'ї Якова Соломоновича Золотовицького, родом з Смоленська, і Софії Григорівни Золотовицької, родом з Кривого Рогу .
- У 1983 році закінчив Школу-студію МХАТ (курс Віктора Монюкова) .
- З 1989 року викладає в Школі-студії МХАТ.
- З 2013 року — ректор Школи-студії МХАТ.
- У 1995—2001 роках був одним з режисерів-постановників дог-шоу «Я і моя собака» на телеканалі НТВ, в 1996 році — одним з провідних короткою пізнавальної передачі «Живі новини» на тому ж каналі.
Родина Редагувати
- Дружина — актриса Віра Харибіна .
- діти:
- Олексій Золотовицький (нар.. 18 березня 1988) — в 2014 році закінчив режисерський факультет ГІТІСу (майстерня Олега Кудряшова).
- Олександр Золотовицький (нар.. 5 вересня 1997) — в 2019 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Дмитра Бруснікіна).
Творчість Редагувати
Ролі в театрі Редагувати
- 2005 — «Швидше за кроликів» (театр «Квартет І»)
Московський художній театр ім. А. П. Чехова Редагувати
- 2001 — «№ 13» Рей Куні. Режисер: Володимир Машков — Ронні
- 2003 — " Остання жертва " Олександра Островського . Режисер: Юрій Єрьомін — Салай Салтанович
- 2003 — «Облога» Євгена Гришковця. Режисер: Євген Гришковець — Перший воїн
- 2004 — " Зображуючи жертву " Братів Преснякових . Режисер: Кирило Серебренніков — Закіров
- 2011 — «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова . Режисер: Янош Сас — Берліоз
- 2011 — «Дім» Євгена Гришковця. Режисер: Сергій Пускепаліс — Ігор
- 2014 — «П'яні» І. Вирипаєва . Режисер: Віктор Рижаков — Карл
- 2014 року — «Ілюзії» І. Вирипаєва . Режисер: Віктор Рижаков
Фільмографія Редагувати
| Рік | Назва | Роль | |
|---|---|---|---|
| 1984 | ф | «Єгорка» | Рибаков, гідроакустик |
| 1984 | ф | «Знак Саламандри» | пожежний |
| 1985 | ф | «Непрофесіонали» | Булочка |
| 1989 | ф | «У місті Сочі темні ночі» | сексуально заклопотаний |
| 1990 | ф | «Таксі-блюз» | Петюнчік |
| 1990 | ф | «Захід» | Левка |
| 1990 | ф | «Зламане світло» | Олег, актор «Ленкоцерта» |
| 1992 | ф | «Луна-парк» | господар ресторану |
| 1992 | ф | « Прорва» | таксист |
| 1995 | с | «Російський проект» | перехожий (ролик «Пам'ятай про близьких») |
| 1998 | ф | «Чехов і Ко» | продавець-німець (1-а серія, новела «Забув») |
| 1998 | ф | «Твір до Дня Перемоги» | психолог |
| 1999 | ф | «Мама» | адміністратор психіатричної лікарні |
| 2000 | ф | «Літній дощ» | Діма |
| 2000 | ф | « Москва» | Високий |
| 2001 | с | « Марш Турецького 2» | Іван Гнатович Шацьких (фільм № 7 «Прострочена віза») |
| 2001 | ф | «П'ятий кут» | Віктор Чагін |
| 2002 | ф | «Літній дощ» | Діма |
| 2003 | ф | «Зажигайка» | Вовчик |
| 2003 | с | « Каменська 3» | Валерій Папоров, продюсер (фільм № 2 «Коли боги сміються») |
| 2003 | с | « Сищики 2» | Лепёсткін (серія «Вогонь небесний») |
| 2004 | ф | «Конвалія срібляста 2» | Євген Коралов |
| 2004 | ф | « Віддалений доступ» | Андрій |
| 2005 | ф | «Найкрасивіша» | Мен |
| 2005 | ф | «Роман жахів» | Юр Юрич |
| 2005 | ф | «Несподівана радість» | Микола Будько |
| 2005 | ф | «Дура» | Іван Агєєв |
| 2005 | ф | «Взяти Тарантіно» | Найхана, син Нальхана |
| 2005 — 2006 | с | «Люба, діти і завод» | Жорик Орлов |
| 2006 | ф | «Щастя за рецептом» | Аркадій Пузайцер |
| 2006 | ф | «Три полуграции» | Ілля, чоловік Наталії |
| 2006 | ф | «Заєць над безоднею» | Малай |
| 2007 | ф | «Охламон» | продюсер |
| 2007 | ф | «Сумна дама хробаків» | Вадим |
| 2007 | ф | «Подруга банкіра» | Манякін, чоловік Євгенії |
| 2008 | с | «Сищик Путілін» | агент Гайпель |
| 2008 | ф | «Антисекс» | Роман Салаватовіч, режисер |
| 2008 | ф | «Королі гри» | Геннадій Горін, кинутий чоловік (2-а і 3-я серії) |
| 2008 | ф | «Непоодинокі» | Едуард Цвєтков, чоловік Алли |
| 2008 | ф | «Do Not відрікаються люблячи» | Влад |
| 2008 | ф | «Циганочка з виходом» | ЛАЦе, циганський барон |
| 2009 | с | « Журов» | Віталій Мітін, фотограф (фільм № 3 «Старі дошки») |
| 2009 | с | «Коли падають гори» | Алішер Цаев, олігарх |
| 2009 | ф | «Серце капітана Немова» | Георгій Якович, кардіолог |
| 2010 | с | « Севастопольські оповідання» | провідний |
| 2010 | ф | «Долі загадкове завтра» | Барвало, циганський барон |
| 2010 | ф | «220 вольт любові» | Альберт Пшоно, нотаріус |
| 2010 | ф | «Щастя за контрактом» | Валерій |
| 2011 | с | « Фарфорова весілля» | Ілля Володимирович |
| 2012 | ф | «Короткий курс щасливого життя» | Олександр |
| 2012 | ф | «Велика ржака» | директор горілчаного заводу |
| 2013 | ф | «Швидше за кроликів» | Гарік |
| 2013 | ф | «Не бійся, я з тобою! 1919 » | Абдулла, глава банди найманців |
| 2014 | с | «Манекенниця» | Леонід Темников, батько Вадима |
| 2015 | ф | «Пансіонат" Казка ", або Чудеса включені» | Борис Ілліч Курёнок, директор турагентства |
| 2016 | ф | « Колектор» | Курчатов, журналіст, ведучий радіо «Ехо Москви» (голос) |
| 2017 | ф | «Ви все мене дратуйте!» | Андрій Петрович |
| 2017 | с | « Актриса» | директор театру |
| 2018 | ф | «Історія одного призначення» | Микола Ілліч, керуючий маєтком графа Лева Толстого |
| 2018 | ф | «День до» | Данила Сергійович, режисер |
| 2019 | тф | «Одеський пароплав» | лікар медпункту |
| 2021 | ф | « Love» | Микола |
| 2023 | с | Бібліотекар | Лагудов |
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 6 вересня 2009.
- . Искусство кино. 1997-04. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Вечерняя Москва. 21 березня 2002. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2021.
Посилання Редагувати
- Ігор Золотовицький на сайті МХТ ім. [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] Чехова [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю (2013) [ 20 лютого 2014 у Wayback Machine.] каналу " Москва 24 "