Толстой Лев Миколайович Ця стаття містить перелік посилань але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через
Толстой Лев Миколайович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.(серпень 2019)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Толстой.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лев Толстой.
Вулиця Япеєваd, Казань Вулиця Дзержинського, 11/2d, Казань Вулиця Толстого, 25/68d П'ятницька вулицаd, Москва Вулица Льва Толстогоd, Москва Дєнєжний перевулокd, Москва
Толстой Сергій Львовичd, Сухотіна-Толстая Тетяна Львівна, Толстой Ілля Львовичd, Лев Львович Толстойd, Толстая Олександра Львівнаd, Maria L'vovna Tolstayad, Andrey Tolstoyd і Mikhail Tolstoyd
Письменник, ще за життя визнаний очільником російської літератури. Творчість Льва Толстого ознаменувала новий етап у російському та світовому реалізмі, виступивши містком між класичним романом XIX століття та літературою XX століття. Лев Толстой сильно вплинув на еволюцію європейського гуманізму, а також на розвиток реалістичних традицій у світовій літературі. Твори Льва Толстого багаторазово екранізувались[ru] та інсценувались у СРСР і за його кордоном; його п'єси ставились на сценах усього світу.
Найвідомішими творами Толстого[ru] є такі романи як «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Воскресіння», автобіографічна трилогія «Дитинство», «Отроцтво[ru]», «Юність[ru]», повісті «Козаки», «Смерть Івана Ілліча[ru]», «Крейцерова соната», «Хаджі-Мурат[ru]», цикл нарисів «Севастопольські оповідання», драми «Живий труп[ru]» і «Влада темряви[ru]», автобіографічні релігійно-філософські твори «Сповідь[ru]» і «У чому моя віра?[ru]», антивоєнні твори «Царство Боже всередині вас», «Одумайтесь!», «Закон насильства і закон любові» та інші.
ЖиттєписРедагувати
Родове дерево Лева Толстого
ДитинствоРедагувати
Народився 9 вересня1828 у садибі Ясна ПолянаТульської губернії (нині музей-садиба в Тульській області), в одній з найзнатніших російських дворянських родин. Далекий родич Лева Миколайовича, Петро Олексійович Толстой, сподвижник Петра Великого, був жорстоким, підступним і властолюбним вельможею, людиною великого державного розуму і величезної сили волі. За заслуги перед царем йому був подарований графський титул. За материнською лінією, Лев Миколайович належав до давнього роду князів Волконських. Належність до аристократії багато в чому визначала поведінку і думки Толстого. У юності і в зрілі роки він багато роздумував про особливе покликання старого російського дворянства, що зберігає ідеали природності, особистої честі, незалежності й свободи. На схилі віку його стало обтяжувати привілейоване становище і побутовий устрій, несхожий на побут простого народу.
Перші роки життя Толстого пройшли в маєтку батьків Ясна Поляна недалеко від міста Тули. Дуже рано, у півторарічному віці, він втратив матір Марію Миколаївну, жінку емоційну і рішучу. Толстой знав багато сімейних розповідей про матір. Образ її був овіяний для нього найсвітлішими відчуттями. Батько, Микола Ілліч, відставний полковник, дружив із декабристами Ісленьєвим і Колошиним. Він відрізнявся гордістю і незалежністю у відносинах з представниками влади. Для Толстого-дитини батько був втіленням краси, сили, пристрасної, азартної любові до радощів життя. Від нього він успадкував захоплення псовим полюванням, красу і азарт якої багато років опісля Толстой виразив на сторінках роману «Війна і мир» в описі цькування вовка гончаками старого графа Ростова.
Теплі та зворушливі спогади про дитинство були пов'язані у Толстого також зі старшим братом Николенькою. Николенька навчив маленького Льовушку незвичайним іграм, розповідав йому та іншим братам історії про загальне людське щастя.
У першій повісті Толстого «Дитинство» її герой Николенька Іртеньєв, багато в чому біографічно та душевно близький авторові, говорить про ранні роки свого життя: «Щаслива, щаслива, безповоротна пора дитинства! Як не любити, не леліяти спогадів про неї? Спогади ці освіжають, прославляють мою душу і служать для мене джерелом кращої насолоди». Ці слова міг би сказати про своє дитинство і автор повісті.
ЮністьРедагувати
1837 — сім'я Толстого переїхала з Ясної Поляни до Москви. Закінчилося безтурботне, радісне дитинство. Влітку цього року несподівано помер батько, опікункою осиротілих дітей стала їхня тітка, сестра батька Олександра Іллівна Остен-Сакен. Через 4 роки вона померла. Родина Толстого переїхала до Казані, де проживала інша тітка, Пелагея Іллівна Юшковська.
1844 року Толстой, бувши аристократом за походженням, одразу вступив на філософський факультет Казанського університету. Вчився несистематично, пропускав лекції і зрештою не був допущений до перехідних іспитів. Не отримавши допуску до здачі екзамену з історії, він 1845 року перейшов на юридичний факультет. Але і тут викладали історію, лекції з якої йому здавалися нудними й неприємними. Знов почав їх пропускати. Вдавався зі всією пристрасністю до світських веселощів і гульні. Тоді він зневажливо ставився до людей несвітських, неаристократичних. Брат Сергій називав його «дріб'язковим малим». Але не тільки світські веселощі захоплювали Толстого. Він багато роздумував про долю людства, про місце наук у житті. Якось Толстой-студент зауважив у розмові: «Історія… — це не що інше, як збір байок і марних дрібниць, пересипаних масою непотрібних цифр і власних імен…». У науках молодий Толстой шукав перш за все практичного сенсу. Його не цікавили знання, які не могли бути застосовані в повсякденному житті. Такий погляд на науку взагалі характерний для багатьох людей, світогляд яких формувався в 1840-і рр.
Різкість і незалежність думок Толстого зберігалися впродовж всього життя. А заперечення традиційної історичної науки з новою силою виявилося в 1860-ті в романі «Війна і мир».
12 квітня1847 — розчарований університетською освітою, він подав прохання про виключення з університету. Він вирушив у Ясну Поляну, сподіваючись випробувати себе на новій царині — впорядкувати побут своїх кріпаків. Дійсність розбила його задуми. Селяни не розуміли пана, відмовлялися від його порад і допомоги. Толстой вперше гостро відчув величезну, непереборну прірву, що розділяла його, поміщика, і простий народ. Соціальні та культурні перепони між освіченою верствою й народом стали однією з постійних тем художньої прози і статей Толстого.
Свій перший невдалий досвід господарювання він описав через декілька років в оповіданні «Ранок поміщика» (1856 рік), герой якого, Нехлюдов, наділений рисами Толстого.
Повернувшись з Ясної Поляни, Толстой провів кілька років у Петербурзі та в Москві. Він детально аналізує в щоденниках свої вчинки та переживання, прагне виробити програму поведінки, досягти успіхів у різних науках і сферах життя, в кар'єрі. Із самоаналізу в щоденниках зростала його художня проза. Толстой у щоденниках 1847—1852 ретельно фіксував різні переживання та думки в їхніх складних і суперечливих зчепленнях. Він холодно аналізував прояв егоїстичних настроїв у високих і чистих відчуттях, простежував рух, перетікання одного емоційного стану в інший. Спостереження над собою чергуються з описами зовнішності, жестів і характеру знайомих, з роздумами про те, як створювати літературний твір. Толстой орієнтувався на досвід психологічного аналізу письменників-сентименталістів XVIII століття Л.Стерна і Ж.-Ж.Руссо, засвоїв прийоми розкриття переживань у романі М. Лермонтова «Герой нашого часу». У березні 1851 Толстой написав «Історію вчорашнього дня» — уривок, у якому детально описує свої відчуття. Це вже не просто щоденниковий запис, а художній твір.
Офіцер і літераторРедагувати
У квітні 1851 вирушив на Кавказ, де російські війська вели війну з місцевими горянами. У січні 1852 поступив на службу в артилерію. Брав участь у битвах, працював над повістю «Дитинство». Її надрукували під заголовком «Історія мого дитинства» (назва належала Некрасову) в № 9 журналу «Современник» за 1852 р. Вона принесла Толстому успіх і славу одного з найталановитіших російських письменників. 1854 року також у № 9 «Современника» з'явилося продовження — повість «Отроцтво», а в № 1 за 1857 опублікували повість «Юність», що завершила розповідь про Николенька Іртеньєва — героя «Дитинства» й «Отроцтва».
Своєрідність «Дитинства» й «Отроцтва» тонко помітив літератор і критик М. Чернишевський в статті «Дитинство і отроцтво. Військові оповідання гр. Толстого» (1856). Він назвав відмінними рисами толстовського таланту «глибоке знання таємних рухів психічного життя і безпосередню чистоту етичного відчуття». Три повісті Толстого — не послідовна історія виховання і дорослішання головного героя і розповідача, Николеньки Іртеньєва. Це опис низки епізодів його життя — дитячих ігор, першого полювання і першої закоханості в Сонєчку Валахіну, смерті матері, відносин з друзями, балів і навчання. Те, що оточує, здається дрібним, негідним уваги, і те, що для інших є дійсними подіями життя Николеньки, у свідомості самого героя-дитини займають рівне місце. Образа на вихователя Карла Івановича, який убив над головою Николеньки муху хлопавкою і розбудив його, переживається героєм не менш гостро, ніж перше кохання або розлука з рідними. Толстой докладно описує відчуття дитини. Зображення відчуттів у «Дитинстві», «Отроцтві» і «Юності» нагадує аналіз власних переживань у щоденниках Толстого. Намічені в щоденниках і втілені в цих трьох повістях принципи зображення внутрішнього світу персонажів перейшли в романи «Війна і мир», «Анна Кареніна» і в багато інших пізніших творів Толстого.
Стела на пам'ять учасника оборони Севастополя 1854—1855 рр. Л.Толстого біля 4-го бастіону
Тема простоти і природності як вищої цінності життя і «суперечка» з «парадним», красивим зображенням війни виражена в Севастопольських оповіданнях Толстого: «Севастополь у грудні» (1855), «Севастополь у травні» (1855) і «Севастополь у серпні» 1855 року (1856). У нарисах описані епізоди героїчної оборони Севастополя від англо-французьких військ 1855 року. Толстой сам брав участь в обороні Севастополя і багато днів і ночей провів у найнебезпечнішому місці — на 4-му бастіоні, який нещадно обстрілювала ворожа артилерія.
Севастопольські оповідання Толстого — це не панорамний опис всієї багатомісячної гігантської битви за місто, а замальовки кількох днів із життя його захисників. Саме у деталях — у зображенні буднів солдатів, матросів, сестер милосердя, офіцерів, міщан — Толстой шукає справжню правду війни.
Провідний мотив севастопольських оповідань — протиприродність і безумство війни. У нарисі «Севастополь у грудні» Толстой описує не дивовижну правильність бою, а страшні сцени страждань поранених у госпіталі. Він використовує прийом контрасту, різко зіштовхуючи мир живих і прекрасну природу зі світом мертвих — жертв війни. Наприклад, розповідає про дитину, що збирає польові квіти між трупами, що розкладаються, й зачіпає ногою витягнуту руку безголового мерця.
ПисьменникРедагувати
Лев Толстой, 1856
19 листопада1855 прибув до Петербурга. Його ім'я вже овіяне славою. На співпрацю з Толстим сподівалися письменники і журналісти різних напрямів. Але літературне середовище, дух літературних гуртків і суперництва відштовхнув Толстого від нових знайомих. Їхні інтереси здаються йому дрібними і нікчемними, життя — метушливим і безглуздим. Толстой відводив душу в гульні з циганами і в нестримній картярській грі. У травні 1856 залишив Петербург і поселився в Ясній Поляні.
Восени 1859 відкрив у Ясній Поляні школу для селянських дітей. Він займався з дітьми історією, давав їм теми для творів. До 1861 року в селах, які належали Толстому, було створено 21 школу. 1862 року школу закрили після поліційного обшуку. Причиною стали підозри влади в тому, що студенти, що викладали в яснополянській школі, займалися антиурядовою діяльністю. Висновки зі своєї діяльності в яснополянській школі письменник сформулював у статті зі «скандальною» назвою: «Кому у кого вчитися писати: селянським хлоп'ятам у нас або нам у селянських хлоп'ят?». На думку Толстого, народне мистецтво і культура не нижчі, а скоріше вищі за культуру і мистецтво, визнані в освіченому суспільстві. Селянські діти зберігають душевну чистоту і природність, загублену в освічених станах. Їхнє навчання цінностям «високої» культури, вважає Толстой, навряд чи необхідно. Навпаки, сам письменник, займаючись з ними, опинився в ролі не вчителя, а учня.
1862 — одружився з дочкою московського лікаря Софією Андріївною Берс. Весіллю передували сумніви Толстого в силі і глибині свого почуття, у здатності принести щастя майбутній дружині та знайти самому заспокоєння і радість у новому, сімейному житті. Після весілля молоде подружжя виїжджає в Ясну Поляну. 25 вересня Толстой записує в щоденнику: «Неймовірне щастя». Взаємне нерозуміння, важкі сварки, відчуженість один від одного — поки все це в далекому майбутньому.
1863 — опублікував повість «Козаки», працювати над якою почав ще в середині 1850-х. Повість, як і багато інших його творів, автобіографічна. У її основі лежать кавказькі спогади, перш за все — історія його неподіленої любові до козачки, що жила в Старогладківській станиці. Він обирає традиційний для романтичної літератури сюжет: любов охолодженого, розчарованого життям героя-утікача з набридлого світу цивілізації до «природної» і пристрасної героїні. На цей сюжет були написані поеми О. С. Пушкіна «Кавказький полоняник» і «Цигани». «Циган» Толстой перечитував, працюючи над «Козаками». Але він додав цьому сюжету новий смисл. Молодий дворянин Дмитро Оленін лише зовні нагадує романтичного героя: його втома від життя неглибока. Він тягнеться до природної простоти, стихійного життя козаків, але залишається їм чужий. Інтереси, виховання, соціальний стан Оленіна віддаляють його від мешканки козацької станиці. Красуня козачка Мар'яна віддає перевагу над ним відчайдушному козакові Лукашку. Оленін жадібно вбирає нехитрі і мудрі думки старого козака, мисливця і колишнього злодія дядька Єрошки: щастя, сенс життя — в захваті всіма її радощами, в плотській насолоді. Але він ніколи не зможе стати таким простим, безтурботним, добрим і злим, чистим і цинічним одночасно, як дядько Єрошка.
1856–1863 — працював над романом про декабристів. Коріння подій 14 грудня1825 він побачив в подіях війни 1812 року — часу духовного пробудження народу, єднання дворянства й простих людей в боротьбі з іноземцями. Так виник задум роману «Війна і мир». Роман писався впродовж 1863–1869 рр. (виданий у 1865–1869 рр., у виданнях 1873 і 1886 до тексту внесені деякі зміни).
Виходу «Війни і миру» передувала робота над романом «Декабристи» (1860—1861), до якого автор неодноразово повертався, але який так і залишився незавершеним. А на долю «Війни і миру» випав небувалий успіх. Уривок з роману під назвою «1805 рік» з'явився в «Російському віснику» у 1865 роки; в 1868 році вийшли три його частини, за якими незабаром пішли інші дві [До 5]. Перші чотири томи «Війни і миру» швидко розійшлися, і знадобилося друге видання, яке і було випущено в жовтні 1868 року. П'ятий і шостий томи роману вийшли в одному виданні, надрукованому вже збільшеним тиражем .
«Війна і мир» стала унікальним явищем як у російській, так і в закордонній літературі. Цей твір увібрав в себе всю глибину і потаємність психологічного роману з розмахом і багатофігурністю епічної фрески. Письменник, за словами В. Я. Лакшина, звернувся «до особливого стану народної свідомості в героїчну пору 1812 року, коли люди з різних верств населення об'єдналися в опорі іноземній навалі», що, своєю чергою, «створило ґрунт для епопеї».
Національні російські риси автор показав у «прихованій теплоті патріотизму», у відразі до показної героїки, в спокійній вірі в справедливість, в скромну гідність і мужність простих солдатів. Він зобразив війну Росії з наполеонівськими військами як всенародну війну. Епічний стиль твору передається через повноту і пластичність зображення, розгалуженість і перехрещення доль, незрівнянні картини російської природи.
У романі Толстого широко представлені найрізноманітніші верстви суспільства, від імператорів і королів до солдатів, кожен вік і все темпераменти на просторі царювання Олександра I.
Толстой був задоволений своєю працею, проте вже в січні 1871 року він відправив А. А. Фету лист: «Як я щасливий … що писати багатослівні дурниці на кшталт "Війни" я більше ніколи не стану». Однак навряд чи Толстой перекреслював важливість своїх попередніх творінь. На питання Токутомі Рока в 1906 році, який свій твір Толстой любить найбільше, письменник відповів: «Роман "Війна і мир"».
Стаття починається загальною оцінкою війни: «Знову нікому не потрібні, нічим не викликані страждання, знову брехня, знову загальне одурення, озвіріння людей.»
Толстой відмовляється вірити в те, що війна відбувається не уві сні, а наяву, настільки вона суперечить постулатам як російської державної релігії — християнства, так і принципам буддизму — головної, на думку Толстого, релігії Японії. І та й інша релігія, як свідчить Толстой, забороняє вбивство. Називаючи війну «найбільшим злочином у світі» та «вбивством братів», він показує, що лише «віковим насильством і обманом» вдалося довести народи до визнання війни «доблесною справою».
Провину за обман народів Толстой покладає на «освічених людей, готових проповідувати війну, сприяти їй, брати участь у ній і, що найгірше, не наражаючись на небезпеку війни, збуджувати до неї, посилати на неї своїх нещасних, обдурених братів».
Кожен розділ статті, крім останньої, складається з двох частин. У першій частині наведено думки різних мислителів про війну. У другій частині Лев Толстой висловлює власне ставлення та аналізує причини війни. На його думку, причиною війни є урядова ідеологія, яка під виглядом патріотизму насаджує ненависть до інших народів. Поруч із політиками і дипломатами, істотну роль у розв'язуванні війни грають журналісти, які виправдовують мілітаристську ідеологію. Порятунок людства від воєн у встановленні у людях істинної релігії, прихованого у кожному морального початку, вимагає любові до ближнього і служіння йому, як наслідок, відмови від участі у військових діях.
У зв’язку з неможливістю опублікувати її в Російській імперії, стаття була опублікована в британській газеті «Таймс» 27 червня 1904 року.
КризаРедагувати
Портрет роботи Івана Крамського, 1873
У другій половині 1860-х — в 1870-х Толстой переживає болісну духовну кризу. У 1869 він відправився дивитися маєток в Пензенській губернії, який розраховував вигідно купити. Дорогою заночував у арзамаському готелі. Заснув, але раптом з жахом прокинувся: уявилося, що він зараз помре.
Свої відчуття Толстой описав у незавершеній повісті «Записки божевільного», над якою працював у 1885–1886 р. Страх смерті, відчуття порожнечі й нісенітниці життя переслідували Толстого впродовж кількох років. Він намагався шукати утіхи у філософії, в православній вірі та в інших релігіях. Але не отримав ні від філософів, ані від богословів зрозумілої і близької йому відповіді про сенс життя. Філософія та наявні релігії представилися Толстому беззмістовними і непотрібними. Його неодноразово відвідували думки про самогубство.
Криза була подолана на рубежі 1870 — 1880-х1880-х. Толстой приходить до визнання позарозумної, інтуїтивної народної релігійності єдиною відповіддю на питання про сенс життя. У опрощенні, в уподібненні себе людям з народу, селянам він побачив призначення і борг дворян, інтелігентів — всіх, хто входить в привілейоване суспільство. При цьому він не прийняв і не розумів народної віри в чудове і потойбічне. Нова віра, якої вчив Толстой в своїх релігійно-філософських творах 1880-х і пізнішого часу, була перш за все етичним ученням. Бог для Толстого — це вищий, чистіший початок в душі людини, втілення етичного принципу. Толстой вважав, що існуючі християнські релігії, зокрема, православ'я, спотворюють дух і суть заповідей, віровчення Христа. Він не міг прийняти позараціонального, надрозумного в богослов'ї (церковних догматів). Дорікав церкві в примиренні з насильством або навіть у виправданні насильства. За думкою Толстого, будь-яке насильство неприпустимо в людському суспільстві. Подолання зла, перемога над ним і здійснення християнського ідеалу загального братерства можливі тільки завдяки етичному вдосконаленню кожної людини. Про подолання духовної кризи і про свою нову віру Толстой розповів в «Сповіді» (написана в 1879–1882 рр., опублікована 1884).
Толстой переосмислив все своє життя. Він прийшов до думки, що лише життя простого народу близьке до етичних істин. У статті «Що таке мистецтво?» (1898) він відкидає все в світовій культурі, створене людьми з панівних класів. На думку Толстого, єдина дійсна функція мистецтва — дати «знання відмінності між добром і злом», і цю функцію повною мірою виконує тільки мистецтво, створене простим народом. Бідність і страждання знедолених болісно переживалися Толстим. Він був одним з організаторів суспільної допомоги голодним селянам 1891. Особиста праця, перш за все фізична, відмова від багатства, від власності, нажитої завдяки роботі інших, він вважає необхідним для спроможних людей. Про це він написав в публіцистичному творі «Так що ж нам робити?», над яким працював в 1882–1886. Толстой прийшов до думки про те, що приватна власність на землю протиприродна, що держава, що вдається до насильства, до жорстоких покарань, не має існувати.
1908 — дізнавшись про повішення в Херсоні 12 селян, які брали участь в діях проти поміщиків, відгукнувся на це статтею «Не можу мовчати».
Ідеї пізнього Толстого нагадують соціалістичне учення. Але на відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив перш за все не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самовдосконаленні кожної людини. Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого ваблення — такі, згідно з Толстим, мають бути етичні орієнтири.
Позиція пізнього Толстого — це позиція пророка, викривача суспільної та державної неправди, що проголошує віровчення вселюдської братської любові й праці. Толстой-публіцист і вчитель життя набув величезної популярності не тільки в Росії, але й у всьому світі. Ясна Поляна стає місцем паломництва: до Толстого за порадою приходять люди з різних верств, з багатьох країн. 22 лютого1901Синод — найвищий церковний орган в Росії того часу — виніс визначення про відлучення Толстого від церкви, вказавши на антиправославний дух толстовського вчення. Але відлучення не послабило виняткового впливу Толстого на російське суспільство. На півдні Росії його послідовники — толстовці — створили сільськогосподарські комуни, жили, спільно обробляючи землю.
Пізня творчістьРедагувати
Лев Толстой в Ясній Поляні, 1908 р.
У творчості пізнього Толстого яскраво виявилися прагнення до простоти стилю і пряма повчальність. Він створив численні твори, написані в наслідування народним легендам і казкам, в яких виразив своє розуміння учення Христа, уявлення про гідне і праведне життя і про ідеальне суспільство.
Збоченість, неправильність життя людей, устрою суспільства — основна тема творчості пізнього Толстого. У повісті «Отець Сергій» (Толстой працював над нею в 1890-х, опублікована після смерті в 1911) зображається історія життя князя Степана Касатського, що стає ченцем Сергієм, вкрай самолюбної людини, що проходить через спокусу славою до простого покірливого життя убогого мандрівника. У повісті «Крейцерова соната» (1887–1889) Толстой представив статеву любов між чоловіком і жінкою низьким, негідним людини відчуттям. У п'єсі «Живий труп» (1900, опублікована посмертно, в 1911) в центрі уваги автора — ненормальність законів і влади, що примушують подружжя, що розлюбило і готове розлучитися один з одним, до продовження сумісного життя. Головний герой п'єси, Федя Протасов, відчуває порожнечу навколишнього суспільства і знаходить вихід в хмільному розгулі. Прагнення розв'язати заплутаний вузол відносин із залишеною дружиною Лізою і з закоханим у неї чесним, але обмеженим і нездатного зрозуміти Протасова Віктором Кареніним приводить головного героя до самогубства.
У романі «Холстомір» (1885, перший варіант — 1864 — 1865) потворність відносин, що панують серед людей, викрита завдяки особливому прийому: події зображені в сприйнятті коня Холстоміра. Розповідь побудована на контрасті — трагічне життя мудрого Холстоміра й історія безглуздого існування його колишнього господаря, розпусного й егоїстичного князя Серпуховського.
Прозріння героя, етичне, духовне перетворення на порозі смерті — сюжет повістей «Смерть Івана Ілліча» (1881–1882, 1884–1886, опублікована в 1886) і «Господар і працівник» (1894–1895). Смертельно хворий великий чиновник Іван Ілліч переконується, наскільки порожнє було його життя, у якому він слідував тим же правилам і звичкам, що і інші люди його оточення. Повість будується на контрасті нових уявлень Івана Ілліча про життя і думок, властивих його сім'ї і товаришам по службі. Герой другої повісті, господар заїжджого двору жадібний і чужий докорам совісті Брехунів несподівано для самого себе рятує ціною життя свого працівника Микиту.
1889–1899 — працював над своїм останнім романом — «Воскресіння». У основі сюжету — етичне відродження багатого дворянина Дмитра Івановича Нехлюдова і повії Катюши Маслової, яку Нехлюдов колись спокусив. У «Воскресінні» Толстой відмовляється від свого улюбленого прийому — зображення переживань героїв — «діалектики душі». Опис складного руху суперечливих переживань замінюється прямими думками-оцінками Нехлюдовим себе і навколишніх людей. Толстой описує парадоксальну, «перевернену» ситуацію: Нехлюдов, винний в етичному падінні Катюши Маслової, виявляється її юридичним суддею. Він потрапляє в число присяжних засідателів, які розв'язують питання про винність Маслової (Маслову підозрюють в причетності до отруєння купця-відвідувача публічного будинку).
Толстой зображає цілу галерею персонажів з різних прошарків — чиновників, кримінальних злочинців, революціонерів. Автор роману виступає в ролі безжального судді сучасного суспільного і державного устрою.
1896–1904 — написав повість «Хаджі-Мурат» (вперше опублікована посмертно, 1912). Її сюжет — історія переходу на бік росіян чеченця Хаджі-Мурата, що прагне помститися імаму Шамілю. На відміну від інших пізніх творів Толстого, в «Хаджі-Мураті» відсутня очевидна авторська мораль. Тому не випадково Толстой не хотів видавати цю повість. Хаджі-Мурат — типтип «природного героя», що привертав увагу ще молодого Толстого. Прагнення свободи — його основна риса. Хаджі-Мурату не чужі негативні якості. Але він, при всій своїй підступності, простодушний і цим протиставлений двом володарям-ворогам — лицемірному Миколі I і Шамілю. Толстой вдається до прийому викривання ненормальності життя російського світського суспільства та двору, зображуючи їх через сприйняття Хаджі-Мурата, що помічає все дивне, протиприродне. Повість побудована на прийомі смислового перегукування подій. Історія Хаджі-Мурата, жертви обману російського царя і його оточення, співвіднесена з долею нещасного російського солдата Авдєєва.
Родинні проблемиРедагувати
1906, Толстой з онукою, фотографія зроблена дружиною
З початку 1880-х у відносинах між Толстим і його дружиною та синами наростає взаємовідчуження. Толстой відчував муки і сором через своє багатство. Розлад між ученням, що закликає до відмови від багатства, і власною поведінкою був для нього нестерпно тяжкий. У 1880-х між Толстим і Софією Андріївною визріває конфлікт через майно й доходи від видань творів письменника. 21 травня 1883 він надав дружині повну довіреність на ведення всіх майнових справ, за два роки розділив усе своє майно між дружиною та дітьми. Усе майно він хотів роздати нужденним, але його зупинила загроза дружини оголосити його божевільним і заснувати над ним опіку. Софія Андріївна відстоювала інтереси й добробут родини. Толстой надав усім видавцям право на вільне видання всіх своїх творів, що вийшли після 1881 (цей рік Толстой вважав роком власного етичного перелому). Але Софія Андріївна вимагала привілеї для себе на видання зібрання творів чоловіка. 22 липня1910 Толстой склав заповіт, у якому надавав усім видавцям право на видання своїх творів. Цей заповіт загострив відносини з дружиною. Відчуваючи неможливість збереження миру в родині й бажаючи вповні наслідувати ідеал спрощення і трудового життя, Толстой о 5-й годині ранку 28 жовтня1910 разом зі своїм лікарем Д. П. Маковицьким залишив Ясну Поляну. За кілька днів до них приєдналася дочка Льва Миколайовича, Олександра Львівна. Толстой мав намір їхати на південь, потім, імовірно, за кордон. Думав стати селянином.
Смерть письменникаРедагувати
О 6-й годині 35 хвилин вечора 31 жовтня поїзд, що прямував у Ростов-на-Дону, прибув на станцію Астапово Рязансько-Уральської залізниці. Толстой, у якого піднялася температура, був вимушений зупинитися в будиночку начальника станції Івана Озоліна. Лікарі визначили запалення легень. О 6.05 7 (20) листопада1910 Толстой помер.
10 (23) листопада1910 року письменника поховали в Ясній Поляні, скраю лісового яру, де в дитинстві він разом із братом шукав «зелену паличку», яка зберігала «секрет» ощасливлення всіх людей.
Толстой і УкраїнаРедагувати
Лев Толстой здійснив поїздку до Києва протягом 14 — 16 червня1879, відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам'ятки. Ймовірно, зупинявся у сестри своєї дружини Т. А. Кузьминської на теперішній вулиці Льва Толстого № 9. Відтворив київські враження у праці «Дослідження догматичного богослов'я» та інших.
У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі поблизу села Івангорода, де відвідав івангородську лікарню та місцеву школу. Письменник побував також у селі Іржавець, зустрічався там із родиною Ревуцьких.
Лєв Толстой. Відродженє. Переклад з російської В. Сімовича. — Чернівці: Буковина, 1900. — Ч. 1 — 154 с.
Лев Толстой. Війна і мир: У 4 т. — Т. 1–2. Переклад з російської О. Кундзіч, під редакцією О. Кундзич. — Київ: Держлітвидав України, 1952. — 599 с.
Лев Толстой. Війна і мир: У 4 т. — Т. 3–4. Переклад з російської О. Кундзіч, під редакцією О. Кундзич. — Київ: Держлітвидав України, 1953. — 601 с.
Лев Толстой. Анна Кареніна. Роман на вісім частин. Переклад з російської: А. Хуторян. Іл. А. Ванеціана. — Київ: Держлітвидав України, 1955. — 704 с.
Лев Толстой. Воскресіння. Переклад з російської: А. Хуторян. Ілюстрації Л. С. Пастернака. — Київ: Державне видавництво художньої літератури, — 1952. — 390 с.
Лев Толстой. Дитинство. Отроцтво. Юність. Пер. з рос. А. С. Дорошенко., іл Л. Клементьєва — К. : Молодь, 1950. — 268 с.
Лев Толстой. Твори у 12 томах. — Київ: Держлітвидав України, 1958—1960.
Том 1. Дитинство. Отроцтво. Юність. Пер. з рос. М. В. Путрі. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958. — 466 с.
Том 2. Повісті та оповідання (1852—1856); Переклад з російської? — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958. — 401 с.
Том 3. Повісті та оповідання (1857—1863); Переклад з російської? — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958. — 476 с.
Том 4–7. Війна і мир; Пер. з рос. О. Кундзіч. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958, 1958, 1959, 1959. — 390, 408, 424 та 376 с.
Томи 8–9. Анна Кареніна; Пер. з рос. А. Хуторяна. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958, 1959. — 496 та 442 с.
Том 10. Повісті, оповідання, п'єси (1872—1900); Пер. з рос. О. Кундзіч. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1960. — 482 с.
Том 11. Воскресіння; Пер. з рос. А. С. Хуторяна. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1960. — 488 с.
Том 12. Повісті та оповідання (1890—1910). — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1960. — 429 с.
Видання творівРедагувати
Полное собрание сочинений. Юбилейное издание: В 90 т. — М., 1928—1958. Указатели к Полному собранию сочинений Л. Н. Толстого. — М., 1964.
Л. Н. Толстой. Собрание сочинений: В 22 т. — М., 1978—1985.
Ромен Роллан. Жизнь Толстого / В кн.: Ромен Роллан. Собрание сочинений. Том. второй. Жизни великих людей.— М.: Гос. изд-во худ. литературы, 1954. С. 219—368.
Маймин Евгений Александрович. Лев Толстой. Путь писателя. — 2—е. — Москва : «Наука», 1984. — 192 с. — (Из истории мировой культуры) — 120 000 прим.(рос.)
Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti serpen 2019 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tolstoj U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Lev Tolstoj Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Tolstoj Lev Mikolajovich general Lev Mikola jovich Tolsto j 11 ros Lev Nikolaevich Tolstoj 28 serpnya 9 veresnya 1828 18280909 s Yasna Polyana Tulska guberniya Rosijska imperiya 7 20 listopada 1910 stanciya Astapovo Ryazanska guberniya odin iz najvidomishih ta vidatnih rosijskih pismennikiv i misliteliv Brav uchast v oboroni Sevastopolya Prosvitnik publicist religijnij mislitel jogo avtoritetnij poglyad posluzhiv prichinoyu viniknennya novoyi religijno moralnoyi techiyi v Rosiyi tolstovstva Chlen korespondent Imperatorskoyi akademiyi nauk 1873 pochesnij akademik za rozryadom krasnogo pismenstva 1900 Pacifist Lev Mikolajovich Tolstojros Lev Nikolaevich TolstojL M Tolstoj u 1880 h rokahPsevdonim L N T i L N 1 Narodivsya 28 serpnya 9 veresnya 1828 1828 09 09 Yasna Polyana Tulska guberniya Rosijska imperiyaPomer 7 20 listopada 1910 1910 11 20 82 roki Astapovo Ryazanska guberniya pnevmoniyaPohovannya Yasna Polyana Krayina Rosijska imperiya 2 3 Misce prozhivannya Vulicya Yapeyevad Kazan 4 Vulicya Dzerzhinskogo 11 2d Kazan 4 Vulicya Tolstogo 25 68d 4 5 P yatnicka vulicad Moskva 6 Vulica Lva Tolstogod Moskva 6 Dyenyezhnij perevulokd Moskva 6 Diyalnist prozayikSfera roboti filosofiya i hudozhnya literatura d Alma mater Imperatorskij Kazanskij universitetMova tvoriv rosijska 7 Roki aktivnosti 1847 1910Napryamok realizmZhanr romani povisti opovidannyaMagnum opus Vijna i mir Anna Karenina VoskresinnyaChlenstvo Serbska akademiya nauk i mistectv i Peterburzka akademiya naukKonfesiya Rosijska pravoslavna cerkva 1828 22 lyutogo 1901 TolstovstvoRid TolstidBatko Tolstoj Mikola IllichMati Tolstaya Mariya MikolayivnadRodichi Tolstoj Mikita Illich i Ilya Andreyevich TolstoydBrati sestri Tolstaya Mariya MikolayivnadU shlyubi z Tolstaya Sofiya Andriyivna 8 Diti 13 Tolstoj Sergij Lvovichd Suhotina Tolstaya Tetyana Lvivna Tolstoj Illya Lvovichd Lev Lvovich Tolstojd 9 Tolstaya Oleksandra Lvivnad Maria L vovna Tolstayad Andrey Tolstoyd i Mikhail TolstoydAvtografNagorodi Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaSajt tolstoy ru Tolstoj Lev Mikolajovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahPismennik she za zhittya viznanij ochilnikom rosijskoyi literaturi Tvorchist Lva Tolstogo oznamenuvala novij etap u rosijskomu ta svitovomu realizmi vistupivshi mistkom mizh klasichnim romanom XIX stolittya ta literaturoyu XX stolittya Lev Tolstoj silno vplinuv na evolyuciyu yevropejskogo gumanizmu a takozh na rozvitok realistichnih tradicij u svitovij literaturi Tvori Lva Tolstogo bagatorazovo ekranizuvalis ru ta inscenuvalis u SRSR i za jogo kordonom jogo p yesi stavilis na scenah usogo svitu Najvidomishimi tvorami Tolstogo ru ye taki romani yak Vijna i mir Anna Karenina Voskresinnya avtobiografichna trilogiya Ditinstvo Otroctvo ru Yunist ru povisti Kozaki Smert Ivana Illicha ru Krejcerova sonata Hadzhi Murat ru cikl narisiv Sevastopolski opovidannya drami Zhivij trup ru i Vlada temryavi ru avtobiografichni religijno filosofski tvori Spovid ru i U chomu moya vira ru antivoyenni tvori Carstvo Bozhe vseredini vas Odumajtes 12 Zakon nasilstva i zakon lyubovi ta inshi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Ditinstvo 1 2 Yunist 1 3 Oficer i literator 1 4 Pismennik 1 5 Vijna i mir 1 6 Odumajtes 2 Kriza 3 Piznya tvorchist 3 1 Rodinni problemi 3 2 Smert pismennika 4 Tolstoj i Ukrayina 4 1 Ukrayinski perekladi 5 Vidannya tvoriv 6 Div takozh 7 Primitki 8 Dzherela 9 Literatura 10 PosilannyaZhittyepis Redaguvati nbsp Rodove derevo Leva TolstogoDitinstvo Redaguvati Narodivsya 9 veresnya 1828 u sadibi Yasna Polyana Tulskoyi guberniyi nini muzej sadiba v Tulskij oblasti v odnij z najznatnishih rosijskih dvoryanskih rodin Dalekij rodich Leva Mikolajovicha Petro Oleksijovich Tolstoj spodvizhnik Petra Velikogo buv zhorstokim pidstupnim i vlastolyubnim velmozheyu lyudinoyu velikogo derzhavnogo rozumu i velicheznoyi sili voli Za zaslugi pered carem jomu buv podarovanij grafskij titul Za materinskoyu liniyeyu Lev Mikolajovich nalezhav do davnogo rodu knyaziv Volkonskih Nalezhnist do aristokratiyi bagato v chomu viznachala povedinku i dumki Tolstogo U yunosti i v zrili roki vin bagato rozdumuvav pro osoblive poklikannya starogo rosijskogo dvoryanstva sho zberigaye ideali prirodnosti osobistoyi chesti nezalezhnosti j svobodi Na shili viku jogo stalo obtyazhuvati privilejovane stanovishe i pobutovij ustrij neshozhij na pobut prostogo narodu Pershi roki zhittya Tolstogo projshli v mayetku batkiv Yasna Polyana nedaleko vid mista Tuli Duzhe rano u pivtorarichnomu vici vin vtrativ matir Mariyu Mikolayivnu zhinku emocijnu i rishuchu Tolstoj znav bagato simejnih rozpovidej pro matir Obraz yiyi buv oviyanij dlya nogo najsvitlishimi vidchuttyami Batko Mikola Illich vidstavnij polkovnik druzhiv iz dekabristami Islenyevim i Koloshinim Vin vidriznyavsya gordistyu i nezalezhnistyu u vidnosinah z predstavnikami vladi Dlya Tolstogo ditini batko buv vtilennyam krasi sili pristrasnoyi azartnoyi lyubovi do radoshiv zhittya Vid nogo vin uspadkuvav zahoplennya psovim polyuvannyam krasu i azart yakoyi bagato rokiv opislya Tolstoj viraziv na storinkah romanu Vijna i mir v opisi ckuvannya vovka gonchakami starogo grafa Rostova Tepli ta zvorushlivi spogadi pro ditinstvo buli pov yazani u Tolstogo takozh zi starshim bratom Nikolenkoyu Nikolenka navchiv malenkogo Lovushku nezvichajnim igram rozpovidav jomu ta inshim bratam istoriyi pro zagalne lyudske shastya U pershij povisti Tolstogo Ditinstvo yiyi geroj Nikolenka Irtenyev bagato v chomu biografichno ta dushevno blizkij avtorovi govorit pro ranni roki svogo zhittya Shasliva shasliva bezpovorotna pora ditinstva Yak ne lyubiti ne leliyati spogadiv pro neyi Spogadi ci osvizhayut proslavlyayut moyu dushu i sluzhat dlya mene dzherelom krashoyi nasolodi Ci slova mig bi skazati pro svoye ditinstvo i avtor povisti Yunist Redaguvati 1837 sim ya Tolstogo pereyihala z Yasnoyi Polyani do Moskvi Zakinchilosya bezturbotne radisne ditinstvo Vlitku cogo roku nespodivano pomer batko opikunkoyu osirotilih ditej stala yihnya titka sestra batka Oleksandra Illivna Osten Saken Cherez 4 roki vona pomerla Rodina Tolstogo pereyihala do Kazani de prozhivala insha titka Pelageya Illivna Yushkovska 1844 roku Tolstoj buvshi aristokratom za pohodzhennyam odrazu vstupiv na filosofskij fakultet Kazanskogo universitetu Vchivsya nesistematichno propuskav lekciyi i zreshtoyu ne buv dopushenij do perehidnih ispitiv Ne otrimavshi dopusku do zdachi ekzamenu z istoriyi vin 1845 roku perejshov na yuridichnij fakultet Ale i tut vikladali istoriyu lekciyi z yakoyi jomu zdavalisya nudnimi j nepriyemnimi Znov pochav yih propuskati Vdavavsya zi vsiyeyu pristrasnistyu do svitskih veseloshiv i gulni Todi vin znevazhlivo stavivsya do lyudej nesvitskih nearistokratichnih Brat Sergij nazivav jogo drib yazkovim malim Ale ne tilki svitski veseloshi zahoplyuvali Tolstogo Vin bagato rozdumuvav pro dolyu lyudstva pro misce nauk u zhitti Yakos Tolstoj student zauvazhiv u rozmovi Istoriya ce ne sho inshe yak zbir bajok i marnih dribnic peresipanih masoyu nepotribnih cifr i vlasnih imen U naukah molodij Tolstoj shukav persh za vse praktichnogo sensu Jogo ne cikavili znannya yaki ne mogli buti zastosovani v povsyakdennomu zhitti Takij poglyad na nauku vzagali harakternij dlya bagatoh lyudej svitoglyad yakih formuvavsya v 1840 i rr Rizkist i nezalezhnist dumok Tolstogo zberigalisya vprodovzh vsogo zhittya A zaperechennya tradicijnoyi istorichnoyi nauki z novoyu siloyu viyavilosya v 1860 ti v romani Vijna i mir 12 kvitnya 1847 rozcharovanij universitetskoyu osvitoyu vin podav prohannya pro viklyuchennya z universitetu Vin virushiv u Yasnu Polyanu spodivayuchis viprobuvati sebe na novij carini vporyadkuvati pobut svoyih kripakiv Dijsnist rozbila jogo zadumi Selyani ne rozumili pana vidmovlyalisya vid jogo porad i dopomogi Tolstoj vpershe gostro vidchuv velicheznu neperebornu prirvu sho rozdilyala jogo pomishika i prostij narod Socialni ta kulturni pereponi mizh osvichenoyu verstvoyu j narodom stali odniyeyu z postijnih tem hudozhnoyi prozi i statej Tolstogo Svij pershij nevdalij dosvid gospodaryuvannya vin opisav cherez dekilka rokiv v opovidanni Ranok pomishika 1856 rik geroj yakogo Nehlyudov nadilenij risami Tolstogo Povernuvshis z Yasnoyi Polyani Tolstoj proviv kilka rokiv u Peterburzi ta v Moskvi Vin detalno analizuye v shodennikah svoyi vchinki ta perezhivannya pragne virobiti programu povedinki dosyagti uspihiv u riznih naukah i sferah zhittya v kar yeri Iz samoanalizu v shodennikah zrostala jogo hudozhnya proza Tolstoj u shodennikah 1847 1852 retelno fiksuvav rizni perezhivannya ta dumki v yihnih skladnih i superechlivih zcheplennyah Vin holodno analizuvav proyav egoyistichnih nastroyiv u visokih i chistih vidchuttyah prostezhuvav ruh peretikannya odnogo emocijnogo stanu v inshij Sposterezhennya nad soboyu cherguyutsya z opisami zovnishnosti zhestiv i harakteru znajomih z rozdumami pro te yak stvoryuvati literaturnij tvir Tolstoj oriyentuvavsya na dosvid psihologichnogo analizu pismennikiv sentimentalistiv XVIII stolittya L Sterna i Zh Zh Russo zasvoyiv prijomi rozkrittya perezhivan u romani M Lermontova Geroj nashogo chasu U berezni 1851 Tolstoj napisav Istoriyu vchorashnogo dnya urivok u yakomu detalno opisuye svoyi vidchuttya Ce vzhe ne prosto shodennikovij zapis a hudozhnij tvir Oficer i literator Redaguvati U kvitni 1851 virushiv na Kavkaz de rosijski vijska veli vijnu z miscevimi goryanami U sichni 1852 postupiv na sluzhbu v artileriyu Brav uchast u bitvah pracyuvav nad povistyu Ditinstvo Yiyi nadrukuvali pid zagolovkom Istoriya mogo ditinstva nazva nalezhala Nekrasovu v 9 zhurnalu Sovremennik za 1852 r Vona prinesla Tolstomu uspih i slavu odnogo z najtalanovitishih rosijskih pismennikiv 1854 roku takozh u 9 Sovremennika z yavilosya prodovzhennya povist Otroctvo a v 1 za 1857 opublikuvali povist Yunist sho zavershila rozpovid pro Nikolenka Irtenyeva geroya Ditinstva j Otroctva Svoyeridnist Ditinstva j Otroctva tonko pomitiv literator i kritik M Chernishevskij v statti Ditinstvo i otroctvo Vijskovi opovidannya gr Tolstogo 1856 Vin nazvav vidminnimi risami tolstovskogo talantu gliboke znannya tayemnih ruhiv psihichnogo zhittya i bezposerednyu chistotu etichnogo vidchuttya Tri povisti Tolstogo ne poslidovna istoriya vihovannya i doroslishannya golovnogo geroya i rozpovidacha Nikolenki Irtenyeva Ce opis nizki epizodiv jogo zhittya dityachih igor pershogo polyuvannya i pershoyi zakohanosti v Sonyechku Valahinu smerti materi vidnosin z druzyami baliv i navchannya Te sho otochuye zdayetsya dribnim negidnim uvagi i te sho dlya inshih ye dijsnimi podiyami zhittya Nikolenki u svidomosti samogo geroya ditini zajmayut rivne misce Obraza na vihovatelya Karla Ivanovicha yakij ubiv nad golovoyu Nikolenki muhu hlopavkoyu i rozbudiv jogo perezhivayetsya geroyem ne mensh gostro nizh pershe kohannya abo rozluka z ridnimi Tolstoj dokladno opisuye vidchuttya ditini Zobrazhennya vidchuttiv u Ditinstvi Otroctvi i Yunosti nagaduye analiz vlasnih perezhivan u shodennikah Tolstogo Namicheni v shodennikah i vtileni v cih troh povistyah principi zobrazhennya vnutrishnogo svitu personazhiv perejshli v romani Vijna i mir Anna Karenina i v bagato inshih piznishih tvoriv Tolstogo nbsp Stela na pam yat uchasnika oboroni Sevastopolya 1854 1855 rr L Tolstogo bilya 4 go bastionuTema prostoti i prirodnosti yak vishoyi cinnosti zhittya i superechka z paradnim krasivim zobrazhennyam vijni virazhena v Sevastopolskih opovidannyah Tolstogo Sevastopol u grudni 1855 Sevastopol u travni 1855 i Sevastopol u serpni 1855 roku 1856 U narisah opisani epizodi geroyichnoyi oboroni Sevastopolya vid anglo francuzkih vijsk 1855 roku Tolstoj sam brav uchast v oboroni Sevastopolya i bagato dniv i nochej proviv u najnebezpechnishomu misci na 4 mu bastioni yakij neshadno obstrilyuvala vorozha artileriya Sevastopolski opovidannya Tolstogo ce ne panoramnij opis vsiyeyi bagatomisyachnoyi gigantskoyi bitvi za misto a zamalovki kilkoh dniv iz zhittya jogo zahisnikiv Same u detalyah u zobrazhenni budniv soldativ matrosiv sester miloserdya oficeriv mishan Tolstoj shukaye spravzhnyu pravdu vijni Providnij motiv sevastopolskih opovidan protiprirodnist i bezumstvo vijni U narisi Sevastopol u grudni Tolstoj opisuye ne divovizhnu pravilnist boyu a strashni sceni strazhdan poranenih u gospitali Vin vikoristovuye prijom kontrastu rizko zishtovhuyuchi mir zhivih i prekrasnu prirodu zi svitom mertvih zhertv vijni Napriklad rozpovidaye pro ditinu sho zbiraye polovi kviti mizh trupami sho rozkladayutsya j zachipaye nogoyu vityagnutu ruku bezgolovogo mercya Pismennik Redaguvati nbsp Lev Tolstoj 185619 listopada 1855 pribuv do Peterburga Jogo im ya vzhe oviyane slavoyu Na spivpracyu z Tolstim spodivalisya pismenniki i zhurnalisti riznih napryamiv Ale literaturne seredovishe duh literaturnih gurtkiv i supernictva vidshtovhnuv Tolstogo vid novih znajomih Yihni interesi zdayutsya jomu dribnimi i nikchemnimi zhittya metushlivim i bezgluzdim Tolstoj vidvodiv dushu v gulni z ciganami i v nestrimnij kartyarskij gri U travni 1856 zalishiv Peterburg i poselivsya v Yasnij Polyani Voseni 1859 vidkriv u Yasnij Polyani shkolu dlya selyanskih ditej Vin zajmavsya z ditmi istoriyeyu davav yim temi dlya tvoriv Do 1861 roku v selah yaki nalezhali Tolstomu bulo stvoreno 21 shkolu 1862 roku shkolu zakrili pislya policijnogo obshuku Prichinoyu stali pidozri vladi v tomu sho studenti sho vikladali v yasnopolyanskij shkoli zajmalisya antiuryadovoyu diyalnistyu Visnovki zi svoyeyi diyalnosti v yasnopolyanskij shkoli pismennik sformulyuvav u statti zi skandalnoyu nazvoyu Komu u kogo vchitisya pisati selyanskim hlop yatam u nas abo nam u selyanskih hlop yat Na dumku Tolstogo narodne mistectvo i kultura ne nizhchi a skorishe vishi za kulturu i mistectvo viznani v osvichenomu suspilstvi Selyanski diti zberigayut dushevnu chistotu i prirodnist zagublenu v osvichenih stanah Yihnye navchannya cinnostyam visokoyi kulturi vvazhaye Tolstoj navryad chi neobhidno Navpaki sam pismennik zajmayuchis z nimi opinivsya v roli ne vchitelya a uchnya 1862 odruzhivsya z dochkoyu moskovskogo likarya Sofiyeyu Andriyivnoyu Bers Vesillyu pereduvali sumnivi Tolstogo v sili i glibini svogo pochuttya u zdatnosti prinesti shastya majbutnij druzhini ta znajti samomu zaspokoyennya i radist u novomu simejnomu zhitti Pislya vesillya molode podruzhzhya viyizhdzhaye v Yasnu Polyanu 25 veresnya Tolstoj zapisuye v shodenniku Nejmovirne shastya Vzayemne nerozuminnya vazhki svarki vidchuzhenist odin vid odnogo poki vse ce v dalekomu majbutnomu 1863 opublikuvav povist Kozaki pracyuvati nad yakoyu pochav she v seredini 1850 h Povist yak i bagato inshih jogo tvoriv avtobiografichna U yiyi osnovi lezhat kavkazki spogadi persh za vse istoriya jogo nepodilenoyi lyubovi do kozachki sho zhila v Starogladkivskij stanici Vin obiraye tradicijnij dlya romantichnoyi literaturi syuzhet lyubov oholodzhenogo rozcharovanogo zhittyam geroya utikacha z nabridlogo svitu civilizaciyi do prirodnoyi i pristrasnoyi geroyini Na cej syuzhet buli napisani poemi O S Pushkina Kavkazkij polonyanik i Cigani Cigan Tolstoj perechituvav pracyuyuchi nad Kozakami Ale vin dodav comu syuzhetu novij smisl Molodij dvoryanin Dmitro Olenin lishe zovni nagaduye romantichnogo geroya jogo vtoma vid zhittya negliboka Vin tyagnetsya do prirodnoyi prostoti stihijnogo zhittya kozakiv ale zalishayetsya yim chuzhij Interesi vihovannya socialnij stan Olenina viddalyayut jogo vid meshkanki kozackoyi stanici Krasunya kozachka Mar yana viddaye perevagu nad nim vidchajdushnomu kozakovi Lukashku Olenin zhadibno vbiraye nehitri i mudri dumki starogo kozaka mislivcya i kolishnogo zlodiya dyadka Yeroshki shastya sens zhittya v zahvati vsima yiyi radoshami v plotskij nasolodi Ale vin nikoli ne zmozhe stati takim prostim bezturbotnim dobrim i zlim chistim i cinichnim odnochasno yak dyadko Yeroshka 1856 1863 pracyuvav nad romanom pro dekabristiv Korinnya podij 14 grudnya 1825 vin pobachiv v podiyah vijni 1812 roku chasu duhovnogo probudzhennya narodu yednannya dvoryanstva j prostih lyudej v borotbi z inozemcyami Tak vinik zadum romanu Vijna i mir Roman pisavsya vprodovzh 1863 1869 rr vidanij u 1865 1869 rr u vidannyah 1873 i 1886 do tekstu vneseni deyaki zmini 1877 zakinchiv svij drugij roman Annu Kareninu opublikovanij v 1876 1877 rr Vijna i mir Redaguvati Vihodu Vijni i miru pereduvala robota nad romanom Dekabristi 1860 1861 do yakogo avtor neodnorazovo povertavsya ale yakij tak i zalishivsya nezavershenim A na dolyu Vijni i miru vipav nebuvalij uspih Urivok z romanu pid nazvoyu 1805 rik z yavivsya v Rosijskomu visniku u 1865 roki v 1868 roci vijshli tri jogo chastini za yakimi nezabarom pishli inshi dvi Do 5 Pershi chotiri tomi Vijni i miru shvidko rozijshlisya i znadobilosya druge vidannya yake i bulo vipusheno v zhovtni 1868 roku P yatij i shostij tomi romanu vijshli v odnomu vidanni nadrukovanomu vzhe zbilshenim tirazhem Vijna i mir stala unikalnim yavishem yak u rosijskij tak i v zakordonnij literaturi Cej tvir uvibrav v sebe vsyu glibinu i potayemnist psihologichnogo romanu z rozmahom i bagatofigurnistyu epichnoyi freski Pismennik za slovami V Ya Lakshina zvernuvsya do osoblivogo stanu narodnoyi svidomosti v geroyichnu poru 1812 roku koli lyudi z riznih verstv naselennya ob yednalisya v opori inozemnij navali sho svoyeyu chergoyu stvorilo grunt dlya epopeyi Nacionalni rosijski risi avtor pokazav u prihovanij teploti patriotizmu u vidrazi do pokaznoyi geroyiki v spokijnij viri v spravedlivist v skromnu gidnist i muzhnist prostih soldativ Vin zobraziv vijnu Rosiyi z napoleonivskimi vijskami yak vsenarodnu vijnu Epichnij stil tvoru peredayetsya cherez povnotu i plastichnist zobrazhennya rozgaluzhenist i perehreshennya dol nezrivnyanni kartini rosijskoyi prirodi U romani Tolstogo shiroko predstavleni najriznomanitnishi verstvi suspilstva vid imperatoriv i koroliv do soldativ kozhen vik i vse temperamenti na prostori caryuvannya Oleksandra I Tolstoj buv zadovolenij svoyeyu praceyu prote vzhe v sichni 1871 roku vin vidpraviv A A Fetu list Yak ya shaslivij sho pisati bagatoslivni durnici na kshtalt Vijni ya bilshe nikoli ne stanu Odnak navryad chi Tolstoj perekreslyuvav vazhlivist svoyih poperednih tvorin Na pitannya Tokutomi Roka v 1906 roci yakij svij tvir Tolstoj lyubit najbilshe pismennik vidpoviv Roman Vijna i mir Odumajtes Redaguvati Odumajtes antivoyenna stattya Lva Tolstogo napisana u 1904 roci pislya pochatku rosijsko yaponskoyi vijni Stattya pochinayetsya zagalnoyu ocinkoyu vijni Znovu nikomu ne potribni nichim ne viklikani strazhdannya znovu brehnya znovu zagalne odurennya ozvirinnya lyudej Tolstoj vidmovlyayetsya viriti v te sho vijna vidbuvayetsya ne uvi sni a nayavu nastilki vona superechit postulatam yak rosijskoyi derzhavnoyi religiyi hristiyanstva tak i principam buddizmu golovnoyi na dumku Tolstogo religiyi Yaponiyi I ta j insha religiya yak svidchit Tolstoj zaboronyaye vbivstvo Nazivayuchi vijnu najbilshim zlochinom u sviti ta vbivstvom brativ vin pokazuye sho lishe vikovim nasilstvom i obmanom vdalosya dovesti narodi do viznannya vijni doblesnoyu spravoyu Provinu za obman narodiv Tolstoj pokladaye na osvichenih lyudej gotovih propoviduvati vijnu spriyati yij brati uchast u nij i sho najgirshe ne narazhayuchis na nebezpeku vijni zbudzhuvati do neyi posilati na neyi svoyih neshasnih obdurenih brativ Kozhen rozdil statti krim ostannoyi skladayetsya z dvoh chastin U pershij chastini navedeno dumki riznih misliteliv pro vijnu U drugij chastini Lev Tolstoj vislovlyuye vlasne stavlennya ta analizuye prichini vijni Na jogo dumku prichinoyu vijni ye uryadova ideologiya yaka pid viglyadom patriotizmu nasadzhuye nenavist do inshih narodiv Poruch iz politikami i diplomatami istotnu rol u rozv yazuvanni vijni grayut zhurnalisti yaki vipravdovuyut militaristsku ideologiyu Poryatunok lyudstva vid voyen u vstanovlenni u lyudyah istinnoyi religiyi prihovanogo u kozhnomu moralnogo pochatku vimagaye lyubovi do blizhnogo i sluzhinnya jomu yak naslidok vidmovi vid uchasti u vijskovih diyah U zv yazku z nemozhlivistyu opublikuvati yiyi v Rosijskij imperiyi stattya bula opublikovana v britanskij gazeti Tajms 27 chervnya 1904 roku Kriza Redaguvati nbsp Portret roboti Ivana Kramskogo 1873U drugij polovini 1860 h v 1870 h Tolstoj perezhivaye bolisnu duhovnu krizu U 1869 vin vidpravivsya divitisya mayetok v Penzenskij guberniyi yakij rozrahovuvav vigidno kupiti Dorogoyu zanochuvav u arzamaskomu goteli Zasnuv ale raptom z zhahom prokinuvsya uyavilosya sho vin zaraz pomre Svoyi vidchuttya Tolstoj opisav u nezavershenij povisti Zapiski bozhevilnogo nad yakoyu pracyuvav u 1885 1886 r Strah smerti vidchuttya porozhnechi j nisenitnici zhittya peresliduvali Tolstogo vprodovzh kilkoh rokiv Vin namagavsya shukati utihi u filosofiyi v pravoslavnij viri ta v inshih religiyah Ale ne otrimav ni vid filosofiv ani vid bogosloviv zrozumiloyi i blizkoyi jomu vidpovidi pro sens zhittya Filosofiya ta nayavni religiyi predstavilisya Tolstomu bezzmistovnimi i nepotribnimi Jogo neodnorazovo vidviduvali dumki pro samogubstvo Kriza bula podolana na rubezhi 1870 1880 h1880 h Tolstoj prihodit do viznannya pozarozumnoyi intuyitivnoyi narodnoyi religijnosti yedinoyu vidpoviddyu na pitannya pro sens zhittya U oproshenni v upodibnenni sebe lyudyam z narodu selyanam vin pobachiv priznachennya i borg dvoryan inteligentiv vsih hto vhodit v privilejovane suspilstvo Pri comu vin ne prijnyav i ne rozumiv narodnoyi viri v chudove i potojbichne Nova vira yakoyi vchiv Tolstoj v svoyih religijno filosofskih tvorah 1880 h i piznishogo chasu bula persh za vse etichnim uchennyam Bog dlya Tolstogo ce vishij chistishij pochatok v dushi lyudini vtilennya etichnogo principu Tolstoj vvazhav sho isnuyuchi hristiyanski religiyi zokrema pravoslav ya spotvoryuyut duh i sut zapovidej virovchennya Hrista Vin ne mig prijnyati pozaracionalnogo nadrozumnogo v bogoslov yi cerkovnih dogmativ Dorikav cerkvi v primirenni z nasilstvom abo navit u vipravdanni nasilstva Za dumkoyu Tolstogo bud yake nasilstvo nepripustimo v lyudskomu suspilstvi Podolannya zla peremoga nad nim i zdijsnennya hristiyanskogo idealu zagalnogo braterstva mozhlivi tilki zavdyaki etichnomu vdoskonalennyu kozhnoyi lyudini Pro podolannya duhovnoyi krizi i pro svoyu novu viru Tolstoj rozpoviv v Spovidi napisana v 1879 1882 rr opublikovana 1884 Tolstoj pereosmisliv vse svoye zhittya Vin prijshov do dumki sho lishe zhittya prostogo narodu blizke do etichnih istin U statti Sho take mistectvo 1898 vin vidkidaye vse v svitovij kulturi stvorene lyudmi z panivnih klasiv Na dumku Tolstogo yedina dijsna funkciya mistectva dati znannya vidminnosti mizh dobrom i zlom i cyu funkciyu povnoyu miroyu vikonuye tilki mistectvo stvorene prostim narodom Bidnist i strazhdannya znedolenih bolisno perezhivalisya Tolstim Vin buv odnim z organizatoriv suspilnoyi dopomogi golodnim selyanam 1891 Osobista pracya persh za vse fizichna vidmova vid bagatstva vid vlasnosti nazhitoyi zavdyaki roboti inshih vin vvazhaye neobhidnim dlya spromozhnih lyudej Pro ce vin napisav v publicistichnomu tvori Tak sho zh nam robiti nad yakim pracyuvav v 1882 1886 Tolstoj prijshov do dumki pro te sho privatna vlasnist na zemlyu protiprirodna sho derzhava sho vdayetsya do nasilstva do zhorstokih pokaran ne maye isnuvati 1908 diznavshis pro povishennya v Hersoni 12 selyan yaki brali uchast v diyah proti pomishikiv vidguknuvsya na ce statteyu Ne mozhu movchati Ideyi piznogo Tolstogo nagaduyut socialistichne uchennya Ale na vidminu vid socialistiv vin buv perekonanim suprotivnikom revolyuciyi I shlyah do lyudskogo shastya bachiv persh za vse ne v socialnih i ekonomichnih zminah a v etichnomu samovdoskonalenni kozhnoyi lyudini Pomirnist bazhan skromne zhittya bez rozkoshi zvilnennya vid pristrastej obmezhennya abo pridushennya statevogo vablennya taki zgidno z Tolstim mayut buti etichni oriyentiri Poziciya piznogo Tolstogo ce poziciya proroka vikrivacha suspilnoyi ta derzhavnoyi nepravdi sho progoloshuye virovchennya vselyudskoyi bratskoyi lyubovi j praci Tolstoj publicist i vchitel zhittya nabuv velicheznoyi populyarnosti ne tilki v Rosiyi ale j u vsomu sviti Yasna Polyana staye miscem palomnictva do Tolstogo za poradoyu prihodyat lyudi z riznih verstv z bagatoh krayin 22 lyutogo 1901 Sinod najvishij cerkovnij organ v Rosiyi togo chasu vinis viznachennya pro vidluchennya Tolstogo vid cerkvi vkazavshi na antipravoslavnij duh tolstovskogo vchennya Ale vidluchennya ne poslabilo vinyatkovogo vplivu Tolstogo na rosijske suspilstvo Na pivdni Rosiyi jogo poslidovniki tolstovci stvorili silskogospodarski komuni zhili spilno obroblyayuchi zemlyu Piznya tvorchist Redaguvati nbsp Lev Tolstoj v Yasnij Polyani 1908 r U tvorchosti piznogo Tolstogo yaskravo viyavilisya pragnennya do prostoti stilyu i pryama povchalnist Vin stvoriv chislenni tvori napisani v nasliduvannya narodnim legendam i kazkam v yakih viraziv svoye rozuminnya uchennya Hrista uyavlennya pro gidne i pravedne zhittya i pro idealne suspilstvo Zbochenist nepravilnist zhittya lyudej ustroyu suspilstva osnovna tema tvorchosti piznogo Tolstogo U povisti Otec Sergij Tolstoj pracyuvav nad neyu v 1890 h opublikovana pislya smerti v 1911 zobrazhayetsya istoriya zhittya knyazya Stepana Kasatskogo sho staye chencem Sergiyem vkraj samolyubnoyi lyudini sho prohodit cherez spokusu slavoyu do prostogo pokirlivogo zhittya ubogogo mandrivnika U povisti Krejcerova sonata 1887 1889 Tolstoj predstaviv statevu lyubov mizh cholovikom i zhinkoyu nizkim negidnim lyudini vidchuttyam U p yesi Zhivij trup 1900 opublikovana posmertno v 1911 v centri uvagi avtora nenormalnist zakoniv i vladi sho primushuyut podruzhzhya sho rozlyubilo i gotove rozluchitisya odin z odnim do prodovzhennya sumisnogo zhittya Golovnij geroj p yesi Fedya Protasov vidchuvaye porozhnechu navkolishnogo suspilstva i znahodit vihid v hmilnomu rozguli Pragnennya rozv yazati zaplutanij vuzol vidnosin iz zalishenoyu druzhinoyu Lizoyu i z zakohanim u neyi chesnim ale obmezhenim i nezdatnogo zrozumiti Protasova Viktorom Kareninim privodit golovnogo geroya do samogubstva U romani Holstomir 1885 pershij variant 1864 1865 potvornist vidnosin sho panuyut sered lyudej vikrita zavdyaki osoblivomu prijomu podiyi zobrazheni v sprijnyatti konya Holstomira Rozpovid pobudovana na kontrasti tragichne zhittya mudrogo Holstomira j istoriya bezgluzdogo isnuvannya jogo kolishnogo gospodarya rozpusnogo j egoyistichnogo knyazya Serpuhovskogo Prozrinnya geroya etichne duhovne peretvorennya na porozi smerti syuzhet povistej Smert Ivana Illicha 1881 1882 1884 1886 opublikovana v 1886 i Gospodar i pracivnik 1894 1895 Smertelno hvorij velikij chinovnik Ivan Illich perekonuyetsya naskilki porozhnye bulo jogo zhittya u yakomu vin sliduvav tim zhe pravilam i zvichkam sho i inshi lyudi jogo otochennya Povist buduyetsya na kontrasti novih uyavlen Ivana Illicha pro zhittya i dumok vlastivih jogo sim yi i tovarisham po sluzhbi Geroj drugoyi povisti gospodar zayizhdzhogo dvoru zhadibnij i chuzhij dokoram sovisti Brehuniv nespodivano dlya samogo sebe ryatuye cinoyu zhittya svogo pracivnika Mikitu 1889 1899 pracyuvav nad svoyim ostannim romanom Voskresinnya U osnovi syuzhetu etichne vidrodzhennya bagatogo dvoryanina Dmitra Ivanovicha Nehlyudova i poviyi Katyushi Maslovoyi yaku Nehlyudov kolis spokusiv U Voskresinni Tolstoj vidmovlyayetsya vid svogo ulyublenogo prijomu zobrazhennya perezhivan geroyiv dialektiki dushi Opis skladnogo ruhu superechlivih perezhivan zaminyuyetsya pryamimi dumkami ocinkami Nehlyudovim sebe i navkolishnih lyudej Tolstoj opisuye paradoksalnu perevernenu situaciyu Nehlyudov vinnij v etichnomu padinni Katyushi Maslovoyi viyavlyayetsya yiyi yuridichnim suddeyu Vin potraplyaye v chislo prisyazhnih zasidateliv yaki rozv yazuyut pitannya pro vinnist Maslovoyi Maslovu pidozryuyut v prichetnosti do otruyennya kupcya vidviduvacha publichnogo budinku Tolstoj zobrazhaye cilu galereyu personazhiv z riznih prosharkiv chinovnikiv kriminalnih zlochinciv revolyucioneriv Avtor romanu vistupaye v roli bezzhalnogo suddi suchasnogo suspilnogo i derzhavnogo ustroyu 1896 1904 napisav povist Hadzhi Murat vpershe opublikovana posmertno 1912 Yiyi syuzhet istoriya perehodu na bik rosiyan chechencya Hadzhi Murata sho pragne pomstitisya imamu Shamilyu Na vidminu vid inshih piznih tvoriv Tolstogo v Hadzhi Murati vidsutnya ochevidna avtorska moral Tomu ne vipadkovo Tolstoj ne hotiv vidavati cyu povist Hadzhi Murat tiptip prirodnogo geroya sho privertav uvagu she molodogo Tolstogo Pragnennya svobodi jogo osnovna risa Hadzhi Muratu ne chuzhi negativni yakosti Ale vin pri vsij svoyij pidstupnosti prostodushnij i cim protistavlenij dvom volodaryam vorogam licemirnomu Mikoli I i Shamilyu Tolstoj vdayetsya do prijomu vikrivannya nenormalnosti zhittya rosijskogo svitskogo suspilstva ta dvoru zobrazhuyuchi yih cherez sprijnyattya Hadzhi Murata sho pomichaye vse divne protiprirodne Povist pobudovana na prijomi smislovogo peregukuvannya podij Istoriya Hadzhi Murata zhertvi obmanu rosijskogo carya i jogo otochennya spivvidnesena z doleyu neshasnogo rosijskogo soldata Avdyeyeva Rodinni problemi Redaguvati nbsp 1906 Tolstoj z onukoyu fotografiya zroblena druzhinoyuZ pochatku 1880 h u vidnosinah mizh Tolstim i jogo druzhinoyu ta sinami narostaye vzayemovidchuzhennya Tolstoj vidchuvav muki i sorom cherez svoye bagatstvo Rozlad mizh uchennyam sho zaklikaye do vidmovi vid bagatstva i vlasnoyu povedinkoyu buv dlya nogo nesterpno tyazhkij U 1880 h mizh Tolstim i Sofiyeyu Andriyivnoyu vizrivaye konflikt cherez majno j dohodi vid vidan tvoriv pismennika 21 travnya 1883 vin nadav druzhini povnu dovirenist na vedennya vsih majnovih sprav za dva roki rozdiliv use svoye majno mizh druzhinoyu ta ditmi Use majno vin hotiv rozdati nuzhdennim ale jogo zupinila zagroza druzhini ogolositi jogo bozhevilnim i zasnuvati nad nim opiku Sofiya Andriyivna vidstoyuvala interesi j dobrobut rodini Tolstoj nadav usim vidavcyam pravo na vilne vidannya vsih svoyih tvoriv sho vijshli pislya 1881 cej rik Tolstoj vvazhav rokom vlasnogo etichnogo perelomu Ale Sofiya Andriyivna vimagala privileyi dlya sebe na vidannya zibrannya tvoriv cholovika 22 lipnya 1910 Tolstoj sklav zapovit u yakomu nadavav usim vidavcyam pravo na vidannya svoyih tvoriv Cej zapovit zagostriv vidnosini z druzhinoyu Vidchuvayuchi nemozhlivist zberezhennya miru v rodini j bazhayuchi vpovni nasliduvati ideal sproshennya i trudovogo zhittya Tolstoj o 5 j godini ranku 28 zhovtnya 1910 razom zi svoyim likarem D P Makovickim zalishiv Yasnu Polyanu Za kilka dniv do nih priyednalasya dochka Lva Mikolajovicha Oleksandra Lvivna Tolstoj mav namir yihati na pivden potim imovirno za kordon Dumav stati selyaninom Smert pismennika Redaguvati O 6 j godini 35 hvilin vechora 31 zhovtnya poyizd sho pryamuvav u Rostov na Donu pribuv na stanciyu Astapovo Ryazansko Uralskoyi zaliznici Tolstoj u yakogo pidnyalasya temperatura buv vimushenij zupinitisya v budinochku nachalnika stanciyi Ivana Ozolina Likari viznachili zapalennya legen O 6 05 7 20 listopada 1910 Tolstoj pomer 10 23 listopada 1910 roku pismennika pohovali v Yasnij Polyani skrayu lisovogo yaru de v ditinstvi vin razom iz bratom shukav zelenu palichku yaka zberigala sekret oshaslivlennya vsih lyudej Tolstoj i Ukrayina RedaguvatiLev Tolstoj zdijsniv poyizdku do Kiyeva protyagom 14 16 chervnya 1879 vidvidav Kiyevo Pechersku lavru Sofijskij i Mihajlivskij sobori duhovnu akademiyu ta deyaki inshi sakralni pam yatki Jmovirno zupinyavsya u sestri svoyeyi druzhini T A Kuzminskoyi na teperishnij vulici Lva Tolstogo 9 Vidtvoriv kiyivski vrazhennya u praci Doslidzhennya dogmatichnogo bogoslov ya ta inshih U zhovtni 1884 roku Lev Tolstoj gostyuvav u hudozhnika Mikoli Ge na hutori poblizu sela Ivangoroda de vidvidav ivangorodsku likarnyu ta miscevu shkolu Pismennik pobuvav takozh u seli Irzhavec zustrichavsya tam iz rodinoyu Revuckih Ukrayinski perekladi Redaguvati Ukrayinskoyu movoyu Tolstogo perekladali Boris Tkachenko Oleksij Kundzich roman Vijna i mir ta inshi Lyev Tolstoj Vidrodzhenye Pereklad z rosijskoyi V Simovicha Chernivci Bukovina 1900 Ch 1 154 s Lev Tolstoj Vijna i mir U 4 t T 1 2 Pereklad z rosijskoyi O Kundzich pid redakciyeyu O Kundzich Kiyiv Derzhlitvidav Ukrayini 1952 599 s Lev Tolstoj Vijna i mir U 4 t T 3 4 Pereklad z rosijskoyi O Kundzich pid redakciyeyu O Kundzich Kiyiv Derzhlitvidav Ukrayini 1953 601 s Lev Tolstoj Anna Karenina Roman na visim chastin Pereklad z rosijskoyi A Hutoryan Il A Vaneciana Kiyiv Derzhlitvidav Ukrayini 1955 704 s Lev Tolstoj Voskresinnya Pereklad z rosijskoyi A Hutoryan Ilyustraciyi L S Pasternaka Kiyiv Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1952 390 s Lev Tolstoj Ditinstvo Otroctvo Yunist Per z ros A S Doroshenko il L Klementyeva K Molod 1950 268 s Lev Tolstoj Tvori u 12 tomah Kiyiv Derzhlitvidav Ukrayini 1958 1960 Tom 1 Ditinstvo Otroctvo Yunist Per z ros M V Putri K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1958 466 s Tom 2 Povisti ta opovidannya 1852 1856 Pereklad z rosijskoyi K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1958 401 s Tom 3 Povisti ta opovidannya 1857 1863 Pereklad z rosijskoyi K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1958 476 s Tom 4 7 Vijna i mir Per z ros O Kundzich K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1958 1958 1959 1959 390 408 424 ta 376 s Tomi 8 9 Anna Karenina Per z ros A Hutoryana K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1958 1959 496 ta 442 s Tom 10 Povisti opovidannya p yesi 1872 1900 Per z ros O Kundzich K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1960 482 s Tom 11 Voskresinnya Per z ros A S Hutoryana K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1960 488 s Tom 12 Povisti ta opovidannya 1890 1910 K Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1960 429 s Vidannya tvoriv RedaguvatiPolnoe sobranie sochinenij Yubilejnoe izdanie V 90 t M 1928 1958 Ukazateli k Polnomu sobraniyu sochinenij L N Tolstogo M 1964 L N Tolstoj Sobranie sochinenij V 22 t M 1978 1985 Div takozh Redaguvati2810 Lev Tolstoj asteroyid yakij bulo nazvano na chest pismennika nbsp Pam yatnik L M Tolstomu u m Krivij RigPam yatnik L M Tolstomu u m Krivij RigPrimitki Redaguvati L N Istoriya moego detstva Sovremennik pod red A S Pushkin P A Pletnyov A A Kraevskij i dr SPb Ivan Ivanovich Panaev Nikolaj Alekseevich Nekrasov 1852 T XXXI vyp 9 S 5 104 d Track Q2992931d Track Q208003d Track Q468067d Track Q2846822d Track Q656d Track Q2993843d Track Q7200d Track Q1187775d Track Q104582297 http www tandfonline com doi pdf 10 1080 00905999708408490 http www tandfonline com doi pdf 10 1080 13507486 2011 574682 a b v http www iske kazan rf kazan literaturnaya 113 yunosheskie gody l n tolstogo v kazani http uag kzn ru docs OPAiKN pdf 332 a b v http enc dic com enc moscow Tolsto lev nikolaevich 2427 html a b v Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Rodovid 2005 d Track Q649227 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 a b BeWeB d Track Q77541206 Tolstoj za narodnoyu vimovoyu nazivav sebe Lov Lyov div Gusev N N Lev Nikolaevich Tolstoj Materialy k biografii s 1870 po 1881 god M Izd vo AN SSSR 1963 S 296 nbsp Odumajtes na YouTubeDzherela RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Tolstoj Lev MikolajovichGusyev N N 1855 1869 1957 Glava dvanadcyata L N Tolstoj v 1863 1869 rokah XVIII s 676 678 PSS 90 t 1928 1958 Seriya tretya Listi T 61 s 247 levtolstoy org ru Rodoslovnaya grafa L N Tolstogo Tolstoj Lev Nikolaevich Romen Rollan Zhizn Tolstogo V kn Romen Rollan Sobranie sochinenij Tom vtoroj Zhizni velikih lyudej M Gos izd vo hud literatury 1954 S 219 368 Literatura RedaguvatiTolstoj Lev Mikolajovich Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 642 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Skvira N M Tolstoj Lev Mikolajovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 119 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Majmin Evgenij Aleksandrovich Lev Tolstoj Put pisatelya 2 e Moskva Nauka 1984 192 s Iz istorii mirovoj kultury 120 000 prim ros Posilannya RedaguvatiLev Tolstoj Kilka sliv shodo knigi Vijna i mir ukr Lev Tolstoj Pislya balu ukr Illya Ryepin Pro grafa Leva Mikolajovicha Tolstogo ukr Volodimir Stasov Portret Leva Tolstogo ukr Tolstoj L M Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya S 96 ISBN 966 7492 06 0 Odumajtes Tolstoj Vikiteka Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Tolstoj Lev Mikolajovich amp oldid 40077388
