www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дипломат Диплома т посадова особа яка призначається керівником конкретної держави для виконання відповідальних дипломати

Дипломат

Диплома́т — посадова особа, яка призначається керівником конкретної держави для виконання відповідальних дипломатичних функцій.

Основні функції

Основними функціями дипломата є представлення та захист інтересів його країни та її громадян, збір інформації про країну перебування, а також сприяння встановленню дружніх, культурних, торговельних та інших зв'язків між країнами.

Дипломат має офіційно встановлений дипломатичний ранг і володіє дипломатичним імунітетом. Дипломатичний ранг не обов'язково пов'язаний з конкретним займаним постом, він являє собою особливий юридичний статус, що забезпечує надання дипломату спеціальних привілеїв, таких як недоторканність особи, непідсудність судам країни перебування, звільнення від митного огляду. При цьому, обсяг дипломатичних привілеїв (дипломатичного імунітету) однаковий для дипломатів всіх рангів.

Дипломати (посли) історично передували іншим формам організації зовнішніх відносин, таких як міністерства закордонних справ.

Сучасна дипломатична служба

Сучасний етап дипломатичної служби охоплює період з другої половини XX ст. Він відрізняється від усіх попередніх цивілізаційних спіралей розвитку людства і базується на принципово нових технологіях і нормах економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, нових інформаційних системах, великих змінах у природі.

Якісно нові політичні трансформації відбулися в 1980-1990-х, коли тоталітаризм на теренах Європи зазнав поразки.

На цьому етапі остаточно формується кодекс дипломатії, його правила стають універсальними і чітко визначеними.

Ці та інші міжнародно-правові акти надали інструментарій для ведення своїх справ у нових історичних умовах:

  • Статут ООН 1945 року,
  • Конвенція про привілеї та імунітети ООН (1946).
  • Віденська конвенція про дипломатичні зносини (1961)
  • Віденська конвенція про консульські зносини (1963).
  • Конвенція про спеціальні місії (1969).
  • Конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями (1975).

Професія дипломата набула ще більшої ваги. Дипломатія стала надзвичайно значущою, впливовою, відповідальною як за двосторонні, так і глобальні міждержавні стосунки. Класичний образ дипломата, виведений Бомарше через Фігаро:

«Прикидатися, начебто не знаєш того, про що насправді знаєш, і ніби знаєш те, чого не знаєш, вслуховуватися в те, чого не розумієш, і не чути того, що розумієш, робити великий секрет із того, що не є таємницею, і усамітнитися з пером напоготові, щоб зробити глибокодумний вигляд у той час, як у голові нічого немає, удавати з себе важливу персону, насаждати шпигунів та утримувати зрадників, відклеювати печатки та перехоплювати листи і намагатися виправдати ницість засобів величчю мети».

Згодом цей типаж став неактуальним, хоча деякі риси залишаються незмінними. Видатний дипломат XIX ст. Талейрана сказав, що мова дана дипломату, аби не виплескувати, а приховувати свою думку. Французький дипломат Альберт Муссе 1926 року писав:

Здібним є той дипломат, хто з цікавістю слухає малозначні речі й виглядає байдужим, коли йдеться про речі для нього важливі.

Дипломат покликаний знаходити ефективні формули компромісу, розблоковувати конфлікти, попереджати негативний розвиток подій, давати урядам і президентам бездоганно зважені пропозиції та слушні поради.

Історія

Стародавні часи

Про дипломатію, у справжньому розумінні цього терміна, можна говорити лише з появою держави, хоча її витоки сягають часів родових общин. Ще в античний період вожді общин були обізнані з практикою ведення дипломатичних переговорів перед розв'язанням війни. Тож виникає потреба забезпечити певну недоторканність осіб переговорного процесу. Особиста недоторканність вісників та посередників поклала початок розвитку інституту недоторканності, який став одним з головних принципів дипломатичного права в майбутньому.

Джерелом історії дипломатії цього періоду є також закони Ману. Попри те, що закони Ману є збірником законів стародавньої Індії, вони приділяють багато уваги особистим якостям дипломатів, від яких залежить успіх дипломатичних місій. Дипломатичне мистецтво, за законами Ману, полягає в умінні запобігти війні та зміцнити мир. Мир та його протилежність (війна) залежать від послів, оскільки лише вони створюють та сварять союзників. У їхній владі перебувають ті справи, через які встановлюється мир або розпочинається війна між царями.

Тому, за законами Ману, дипломат має бути людиною передбачливою, всебічно освіченою та здатною приваблювати. Він мусить вміти розпізнавати плани іноземних володарів не лише за їх словами чи справами, але й жестами та виразом обличчя. Відповідно, дипломат має бути людиною зрілого віку, представницьким, сміливим, оратором, відданим справі, чесним, мати добру пам'ять. Найскладніші питання міжнародного життя потрібно розв'язувати дипломатичним шляхом. Сила стоїть на другому місці. Такими є основні положення законів Ману, які трактують роль дипломата та дипломатії.

Найдавнішою формою мирних міжнародних відносин та міжнародного права у Греції була «проксенія», тобто гостинність. Конфлікти, що виникали між, общинами та полісами, вирішували за допомогою спеціально уповноважених, або послів. Зокрема, в епоху Гомера їх називали вісниками, а в класичну — старійшинами. Такі основні міста-держави, як Афіни, Спарта і Коринф, обирали послів на народних зборах серед багатих жителів, які відповідали певним вимогам (мали належні ораторські здібності, навіть акторські, яким виповнилося 50 років). Звідси і походить термін «старійшини». Часто посольські доручення отримували вищі посадові особи міст.

Усі посли вважалися рівноправними. Дещо пізніше з'явився звичай обирати головного посла. Для забезпечення функціонування посольства призначали певний штат прислуги.

У стародавні часи не існувало якихось певних юридичних правил ні стосовно ведення переговорів, ні стосовно статусу послів. Права й обов'язки дипломатичних агентів не були визначені ще й тому, що посольства не були постійні. Ведення переговорів і укладання договорів, переважно, були зумовлені випадковими обставинами, ці обов'язки покладалися на тих чи інших осіб тимчасово. А тому після виконання доручень повноваження таких місій припинялися, а агенти поверталися на батьківщину.

Варто зазначити, що такі відомі представники Стародавньої Греції, як Фемістокл, Арістід, Перикл, Філіп Македонський, які боролися за об'єднання Греції, а пізніше й за її розширення, керували військовими діями та вели переговори, всіляко використовуючи при цьому мистецтво дипломатії.

Наприклад, Філіп Македонський виявив себе визначним дипломатом, який вміло і належним чином застосовував дипломатію як знаряддя об'єднання Греції під своєю владою.

У Стародавньому Римі досить широко використовується інститут посольства. Приймати та відряджати посольства завжди було прерогативою найвищих органів держави: спочатку царів, пізніше Сенату, а потім також імператорів.

Наприклад, у період Республіки склад делегації затверджував Сенат. При обговоренні цього питання Сенат щоразу видавав спеціальні сенатські постанови. Вибір послів здійснював головуючий у Сенаті — консул або претор. Інколи послів обирали жеребкуванням, причому ніхто не мав права відмовитись від участі в посольстві. Послів називали легатами й ораторами.

У період Римської імперії (І—V ст.) докорінно змінюються зовнішня політика і дипломатія. Такі питання, як оголошення війни, укладення миру, приймання і скерування посольств, належали винятково до відання імператора. Дипломатія перетворилася на відповідну службу чиновників. Під час правління Клавдія (середина І ст.) посольськими справами займалася особиста канцелярія імператора, яку очолював імператорський секретар.

Середньовіччя

Значне місце у розвитку дипломатії цього періоду посідала Апостольська Церква. Форми церковної дипломатії були запозичені нею з античності. Так, посланники Папи називаються легатами, вікаріями, ораторами, нунціями. Вперше присутність папського легата спостерігається на Нікійському соборі 325 року. Причому, якщо у перші століття християнства папські місії мали переважно релігійний характер, то між V ст. і VIII ст. представники понтифіка з'являються і на світських церемоніях.

Дипломатія Середньовіччя мала італійський, а точніше, візантійський відтінок. При візантійському дворі діяло Відомство іноземних справ, яке підпорядковувалось Першому міністру та складалося з великого штату, куди входили перекладачі з усіх мов. Були вироблені певні правила посольської справи, які запозичували всі держави, що мали відносини з Візантією. Посол був представником володаря і міг вести переговори лише в межах наданих йому повноважень. За перевищення повноважень послу загрожувало тяжке покарання.

Враховуючи ту обставину, що італійські міста-держави існували немов поза загальною системою феодалізму, їх об'єднували спільні інтереси та розділяла жорстока ворожнеча. Вони постійно боролися за владу і були зайняті створенням комбінацій і союзів, які б посилювали цю владу. Завдяки цьому в Італії у XIII-XIV ст. виник тип державного діяча — дипломата. Наприклад, Флоренція гордилася такими послами, як Данте, Петрарка, Бокаччо.

Епоха Відродження

Переломним моментом в історії дипломатії та дипломатичного права стала поява постійних дипломатичних представників. Необхідність у них породили взаємовідносини міст-держав Північної Італії. Першість у цьому належить Венеції, Мілану, Неаполю і Рагузі (тепер Дубровник), розташованій на березі Адріатичного моря, а також Франції. На кінець XV ст. постійні дипломатичні представники деяких держав з'являються також у Парижі та Лондоні.

У цей період послаблюється вплив церкви у дипломатії і в структурі дипломатичних представництв. Головні посади в дипломатії стали обіймати професійні дипломати. Часто постійні посольства відкривають за допомогою трактатів.

Після укладення Вестфальського миру, який зафіксував систему європейської політичної рівноваги, інститут посольства набуває вже стабільної форми. Одночасно формується поняття про дипломатичний корпус як про певну корпорацію дипломатів іноземних держав, які перебувають при дворі глави держави за місцем перебування.

Новий час

У XVI ст. у Франції з'являється прототип сучасного Міністерства закордонних справ, а вже у XVII ст. тут створюється Рада Кабінету, або Таємна Рада, і працює секретар із закордонних справ. Пізніше створюється Департамент закордонних справ. У той же час у Великій Британії у 1782 році запроваджується посада головного Секретаря його Королівської величності у закордонних справах. Формується Міністерство закордонних справ, яке має цю назву і сьогодні.

У XVIII ст. починають виразно формуватися норми дипломатичного права, які стосуються, передусім, привілеїв та імунітетів. Ці норми передбачали непоширення кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування щодо дипломатичних представників чужоземних держав. Широко застосовується принцип «екстериторіальності» щодо житла послів і, у зв'язку з цим, право дипломатичного притулку. Одночасно розвивається і вдосконалюється дипломатична служба.

З 1815 році дипломатична служба стає окремою галуззю державної служби кожної країни.

Особливо відчутний поштовх на шляху розвитку дипломатичного права мав Віденський конгрес, який відбувся 1815 року.

Документи, прийняті на Віденському й Аахенському конгресах, визначили загальноприйняті основи дипломатичної служби і представництва сучасних держав. Були встановлені три класи дипломатичних представництв:

  1. посли, папські легати і папські нунції;
  2. надзвичайні посланники та повноважні міністри;
  3. повірений у справах.

Віденський Регламент принципово демократизував відносини між державами. У кожному класі дипломатичні представники посідали місце згідно зі старшинством, залежно від дати урядової нотифікації про їх прибуття. Виняток було зроблено лише для представника Папського престолу.

Призначення на посаду

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Дипломат

В усіх країнах дипломати призначаються Главою держави, за поданням керівника відомства з закордонних питань. Одночасно з призначенням на посаду, дипломату визначається відповідний його посаді дипломатичний ранг.

Обов'язки та права дипломата у кожній країні визначаються законодавством про дипломатичну службу. Дипломатичний ранг зберігається за дипломатом довічно. Скасування дипломатичного рангу може здійснюватися судовими органами, за наявності вагомих підстав, визначених діючим законодавством кожної країни.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дипломати

Література

  • Блищенко И. П. Дипломатическое право. М., 2002.
  • Дурденевский В. Н. Дипломатическое и консульское право. — М., 2005.
  • Курс международного права: В 7 т. М., 1990. Т. 4. 103 с.
  • Левин Д. Б. Международное право, внешняя политика и дипломатия. — М., 2003. 304 с.
  • Маланчук В. А. Вступ до міжнародного права. Консум, 2001. c. 592
  • В. М. Матвієнко. Дипломат // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Репецький В. М. Дипломатичне і консульське право. Підручник для ВУЗів. Львів: ВАТ Бібльос, 2002. — 330 с.
  • Репецький В. М. Дипломатичне і консульське право. Підручник. Київ: Знання, 2006. — 372 с.
  • Сандровский К. К. Право зовнішніх відносин. — К., 2006. 402 с.
  • Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник. — К. Знання, 2000.

Джерела

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Diploma t posadova osoba yaka priznachayetsya kerivnikom konkretnoyi derzhavi dlya vikonannya vidpovidalnih diplomatichnih funkcij Zmist 1 Osnovni funkciyi 2 Suchasna diplomatichna sluzhba 3 Istoriya 3 1 Starodavni chasi 3 2 Serednovichchya 3 3 Epoha Vidrodzhennya 3 4 Novij chas 4 Priznachennya na posadu 5 Div takozh 6 Literatura 7 Dzherela 8 PosilannyaOsnovni funkciyi RedaguvatiOsnovnimi funkciyami diplomata ye predstavlennya ta zahist interesiv jogo krayini ta yiyi gromadyan zbir informaciyi pro krayinu perebuvannya a takozh spriyannya vstanovlennyu druzhnih kulturnih torgovelnih ta inshih zv yazkiv mizh krayinami Diplomat maye oficijno vstanovlenij diplomatichnij rang i volodiye diplomatichnim imunitetom Diplomatichnij rang ne obov yazkovo pov yazanij z konkretnim zajmanim postom vin yavlyaye soboyu osoblivij yuridichnij status sho zabezpechuye nadannya diplomatu specialnih privileyiv takih yak nedotorkannist osobi nepidsudnist sudam krayini perebuvannya zvilnennya vid mitnogo oglyadu Pri comu obsyag diplomatichnih privileyiv diplomatichnogo imunitetu odnakovij dlya diplomativ vsih rangiv Diplomati posli istorichno pereduvali inshim formam organizaciyi zovnishnih vidnosin takih yak ministerstva zakordonnih sprav Suchasna diplomatichna sluzhba RedaguvatiSuchasnij etap diplomatichnoyi sluzhbi ohoplyuye period z drugoyi polovini XX st Vin vidriznyayetsya vid usih poperednih civilizacijnih spiralej rozvitku lyudstva i bazuyetsya na principovo novih tehnologiyah i normah ekonomichnogo ta socialno politichnogo rozvitku suspilstva novih informacijnih sistemah velikih zminah u prirodi Yakisno novi politichni transformaciyi vidbulisya v 1980 1990 h koli totalitarizm na terenah Yevropi zaznav porazki Na comu etapi ostatochno formuyetsya kodeks diplomatiyi jogo pravila stayut universalnimi i chitko viznachenimi Ci ta inshi mizhnarodno pravovi akti nadali instrumentarij dlya vedennya svoyih sprav u novih istorichnih umovah Statut OON 1945 roku Konvenciya pro privileyi ta imuniteti OON 1946 Videnska konvenciya pro diplomatichni znosini 1961 Videnska konvenciya pro konsulski znosini 1963 Konvenciya pro specialni misiyi 1969 Konvenciya pro predstavnictvo derzhav u yihnih vidnosinah z mizhnarodnimi organizaciyami 1975 Profesiya diplomata nabula she bilshoyi vagi Diplomatiya stala nadzvichajno znachushoyu vplivovoyu vidpovidalnoyu yak za dvostoronni tak i globalni mizhderzhavni stosunki Klasichnij obraz diplomata vivedenij Bomarshe cherez Figaro Prikidatisya nachebto ne znayesh togo pro sho naspravdi znayesh i nibi znayesh te chogo ne znayesh vsluhovuvatisya v te chogo ne rozumiyesh i ne chuti togo sho rozumiyesh robiti velikij sekret iz togo sho ne ye tayemniceyu i usamitnitisya z perom napogotovi shob zrobiti glibokodumnij viglyad u toj chas yak u golovi nichogo nemaye udavati z sebe vazhlivu personu nasazhdati shpiguniv ta utrimuvati zradnikiv vidkleyuvati pechatki ta perehoplyuvati listi i namagatisya vipravdati nicist zasobiv velichchyu meti Zgodom cej tipazh stav neaktualnim hocha deyaki risi zalishayutsya nezminnimi Vidatnij diplomat XIX st Talejrana skazav sho mova dana diplomatu abi ne vipleskuvati a prihovuvati svoyu dumku Francuzkij diplomat Albert Musse 1926 roku pisav Zdibnim ye toj diplomat hto z cikavistyu sluhaye maloznachni rechi j viglyadaye bajduzhim koli jdetsya pro rechi dlya nogo vazhlivi Diplomat poklikanij znahoditi efektivni formuli kompromisu rozblokovuvati konflikti poperedzhati negativnij rozvitok podij davati uryadam i prezidentam bezdoganno zvazheni propoziciyi ta slushni poradi Istoriya RedaguvatiStarodavni chasi Redaguvati Pro diplomatiyu u spravzhnomu rozuminni cogo termina mozhna govoriti lishe z poyavoyu derzhavi hocha yiyi vitoki syagayut chasiv rodovih obshin She v antichnij period vozhdi obshin buli obiznani z praktikoyu vedennya diplomatichnih peregovoriv pered rozv yazannyam vijni Tozh vinikaye potreba zabezpechiti pevnu nedotorkannist osib peregovornogo procesu Osobista nedotorkannist visnikiv ta poserednikiv poklala pochatok rozvitku institutu nedotorkannosti yakij stav odnim z golovnih principiv diplomatichnogo prava v majbutnomu Dzherelom istoriyi diplomatiyi cogo periodu ye takozh zakoni Manu Popri te sho zakoni Manu ye zbirnikom zakoniv starodavnoyi Indiyi voni pridilyayut bagato uvagi osobistim yakostyam diplomativ vid yakih zalezhit uspih diplomatichnih misij Diplomatichne mistectvo za zakonami Manu polyagaye v uminni zapobigti vijni ta zmicniti mir Mir ta jogo protilezhnist vijna zalezhat vid posliv oskilki lishe voni stvoryuyut ta svaryat soyuznikiv U yihnij vladi perebuvayut ti spravi cherez yaki vstanovlyuyetsya mir abo rozpochinayetsya vijna mizh caryami Tomu za zakonami Manu diplomat maye buti lyudinoyu peredbachlivoyu vsebichno osvichenoyu ta zdatnoyu privablyuvati Vin musit vmiti rozpiznavati plani inozemnih volodariv ne lishe za yih slovami chi spravami ale j zhestami ta virazom oblichchya Vidpovidno diplomat maye buti lyudinoyu zrilogo viku predstavnickim smilivim oratorom viddanim spravi chesnim mati dobru pam yat Najskladnishi pitannya mizhnarodnogo zhittya potribno rozv yazuvati diplomatichnim shlyahom Sila stoyit na drugomu misci Takimi ye osnovni polozhennya zakoniv Manu yaki traktuyut rol diplomata ta diplomatiyi Najdavnishoyu formoyu mirnih mizhnarodnih vidnosin ta mizhnarodnogo prava u Greciyi bula prokseniya tobto gostinnist Konflikti sho vinikali mizh obshinami ta polisami virishuvali za dopomogoyu specialno upovnovazhenih abo posliv Zokrema v epohu Gomera yih nazivali visnikami a v klasichnu starijshinami Taki osnovni mista derzhavi yak Afini Sparta i Korinf obirali posliv na narodnih zborah sered bagatih zhiteliv yaki vidpovidali pevnim vimogam mali nalezhni oratorski zdibnosti navit aktorski yakim vipovnilosya 50 rokiv Zvidsi i pohodit termin starijshini Chasto posolski doruchennya otrimuvali vishi posadovi osobi mist Usi posli vvazhalisya rivnopravnimi Desho piznishe z yavivsya zvichaj obirati golovnogo posla Dlya zabezpechennya funkcionuvannya posolstva priznachali pevnij shtat prislugi U starodavni chasi ne isnuvalo yakihos pevnih yuridichnih pravil ni stosovno vedennya peregovoriv ni stosovno statusu posliv Prava j obov yazki diplomatichnih agentiv ne buli viznacheni she j tomu sho posolstva ne buli postijni Vedennya peregovoriv i ukladannya dogovoriv perevazhno buli zumovleni vipadkovimi obstavinami ci obov yazki pokladalisya na tih chi inshih osib timchasovo A tomu pislya vikonannya doruchen povnovazhennya takih misij pripinyalisya a agenti povertalisya na batkivshinu Varto zaznachiti sho taki vidomi predstavniki Starodavnoyi Greciyi yak Femistokl Aristid Perikl Filip Makedonskij yaki borolisya za ob yednannya Greciyi a piznishe j za yiyi rozshirennya keruvali vijskovimi diyami ta veli peregovori vsilyako vikoristovuyuchi pri comu mistectvo diplomatiyi Napriklad Filip Makedonskij viyaviv sebe viznachnim diplomatom yakij vmilo i nalezhnim chinom zastosovuvav diplomatiyu yak znaryaddya ob yednannya Greciyi pid svoyeyu vladoyu U Starodavnomu Rimi dosit shiroko vikoristovuyetsya institut posolstva Prijmati ta vidryadzhati posolstva zavzhdi bulo prerogativoyu najvishih organiv derzhavi spochatku cariv piznishe Senatu a potim takozh imperatoriv Napriklad u period Respubliki sklad delegaciyi zatverdzhuvav Senat Pri obgovorenni cogo pitannya Senat shorazu vidavav specialni senatski postanovi Vibir posliv zdijsnyuvav golovuyuchij u Senati konsul abo pretor Inkoli posliv obirali zherebkuvannyam prichomu nihto ne mav prava vidmovitis vid uchasti v posolstvi Posliv nazivali legatami j oratorami U period Rimskoyi imperiyi I V st dokorinno zminyuyutsya zovnishnya politika i diplomatiya Taki pitannya yak ogoloshennya vijni ukladennya miru prijmannya i skeruvannya posolstv nalezhali vinyatkovo do vidannya imperatora Diplomatiya peretvorilasya na vidpovidnu sluzhbu chinovnikiv Pid chas pravlinnya Klavdiya seredina I st posolskimi spravami zajmalasya osobista kancelyariya imperatora yaku ocholyuvav imperatorskij sekretar Serednovichchya Redaguvati Znachne misce u rozvitku diplomatiyi cogo periodu posidala Apostolska Cerkva Formi cerkovnoyi diplomatiyi buli zapozicheni neyu z antichnosti Tak poslanniki Papi nazivayutsya legatami vikariyami oratorami nunciyami Vpershe prisutnist papskogo legata sposterigayetsya na Nikijskomu sobori 325 roku Prichomu yaksho u pershi stolittya hristiyanstva papski misiyi mali perevazhno religijnij harakter to mizh V st i VIII st predstavniki pontifika z yavlyayutsya i na svitskih ceremoniyah Diplomatiya Serednovichchya mala italijskij a tochnishe vizantijskij vidtinok Pri vizantijskomu dvori diyalo Vidomstvo inozemnih sprav yake pidporyadkovuvalos Pershomu ministru ta skladalosya z velikogo shtatu kudi vhodili perekladachi z usih mov Buli virobleni pevni pravila posolskoyi spravi yaki zapozichuvali vsi derzhavi sho mali vidnosini z Vizantiyeyu Posol buv predstavnikom volodarya i mig vesti peregovori lishe v mezhah nadanih jomu povnovazhen Za perevishennya povnovazhen poslu zagrozhuvalo tyazhke pokarannya Vrahovuyuchi tu obstavinu sho italijski mista derzhavi isnuvali nemov poza zagalnoyu sistemoyu feodalizmu yih ob yednuvali spilni interesi ta rozdilyala zhorstoka vorozhnecha Voni postijno borolisya za vladu i buli zajnyati stvorennyam kombinacij i soyuziv yaki b posilyuvali cyu vladu Zavdyaki comu v Italiyi u XIII XIV st vinik tip derzhavnogo diyacha diplomata Napriklad Florenciya gordilasya takimi poslami yak Dante Petrarka Bokachcho Epoha Vidrodzhennya Redaguvati Perelomnim momentom v istoriyi diplomatiyi ta diplomatichnogo prava stala poyava postijnih diplomatichnih predstavnikiv Neobhidnist u nih porodili vzayemovidnosini mist derzhav Pivnichnoyi Italiyi Pershist u comu nalezhit Veneciyi Milanu Neapolyu i Raguzi teper Dubrovnik roztashovanij na berezi Adriatichnogo morya a takozh Franciyi Na kinec XV st postijni diplomatichni predstavniki deyakih derzhav z yavlyayutsya takozh u Parizhi ta Londoni U cej period poslablyuyetsya vpliv cerkvi u diplomatiyi i v strukturi diplomatichnih predstavnictv Golovni posadi v diplomatiyi stali obijmati profesijni diplomati Chasto postijni posolstva vidkrivayut za dopomogoyu traktativ Pislya ukladennya Vestfalskogo miru yakij zafiksuvav sistemu yevropejskoyi politichnoyi rivnovagi institut posolstva nabuvaye vzhe stabilnoyi formi Odnochasno formuyetsya ponyattya pro diplomatichnij korpus yak pro pevnu korporaciyu diplomativ inozemnih derzhav yaki perebuvayut pri dvori glavi derzhavi za miscem perebuvannya Novij chas Redaguvati U XVI st u Franciyi z yavlyayetsya prototip suchasnogo Ministerstva zakordonnih sprav a vzhe u XVII st tut stvoryuyetsya Rada Kabinetu abo Tayemna Rada i pracyuye sekretar iz zakordonnih sprav Piznishe stvoryuyetsya Departament zakordonnih sprav U toj zhe chas u Velikij Britaniyi u 1782 roci zaprovadzhuyetsya posada golovnogo Sekretarya jogo Korolivskoyi velichnosti u zakordonnih spravah Formuyetsya Ministerstvo zakordonnih sprav yake maye cyu nazvu i sogodni U XVIII st pochinayut virazno formuvatisya normi diplomatichnogo prava yaki stosuyutsya peredusim privileyiv ta imunitetiv Ci normi peredbachali neposhirennya kriminalnoyi civilnoyi ta administrativnoyi yurisdikciyi derzhavi perebuvannya shodo diplomatichnih predstavnikiv chuzhozemnih derzhav Shiroko zastosovuyetsya princip eksteritorialnosti shodo zhitla posliv i u zv yazku z cim pravo diplomatichnogo pritulku Odnochasno rozvivayetsya i vdoskonalyuyetsya diplomatichna sluzhba Z 1815 roci diplomatichna sluzhba staye okremoyu galuzzyu derzhavnoyi sluzhbi kozhnoyi krayini Osoblivo vidchutnij poshtovh na shlyahu rozvitku diplomatichnogo prava mav Videnskij kongres yakij vidbuvsya 1815 roku Dokumenti prijnyati na Videnskomu j Aahenskomu kongresah viznachili zagalnoprijnyati osnovi diplomatichnoyi sluzhbi i predstavnictva suchasnih derzhav Buli vstanovleni tri klasi diplomatichnih predstavnictv posli papski legati i papski nunciyi nadzvichajni poslanniki ta povnovazhni ministri povirenij u spravah Videnskij Reglament principovo demokratizuvav vidnosini mizh derzhavami U kozhnomu klasi diplomatichni predstavniki posidali misce zgidno zi starshinstvom zalezhno vid dati uryadovoyi notifikaciyi pro yih pributtya Vinyatok bulo zrobleno lishe dlya predstavnika Papskogo prestolu Priznachennya na posadu RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu DiplomatV usih krayinah diplomati priznachayutsya Glavoyu derzhavi za podannyam kerivnika vidomstva z zakordonnih pitan Odnochasno z priznachennyam na posadu diplomatu viznachayetsya vidpovidnij jogo posadi diplomatichnij rang Obov yazki ta prava diplomata u kozhnij krayini viznachayutsya zakonodavstvom pro diplomatichnu sluzhbu Diplomatichnij rang zberigayetsya za diplomatom dovichno Skasuvannya diplomatichnogo rangu mozhe zdijsnyuvatisya sudovimi organami za nayavnosti vagomih pidstav viznachenih diyuchim zakonodavstvom kozhnoyi krayini Div takozh RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu DiplomatiDiplomatichne predstavnictvo Nadzvichajnij i povnovazhnij posol Diplomatichnij kur yer Posol Posolstvo Posolske pravo Vijskovij atashe Diplomatichnij rang Diplomatichnij protokol Ceremonial Den pracivnikiv diplomatichnoyi sluzhbi Ukrayinskij diplomatichnij korpusLiteratura RedaguvatiBlishenko I P Diplomaticheskoe pravo M 2002 Durdenevskij V N Diplomaticheskoe i konsulskoe pravo M 2005 Kurs mezhdunarodnogo prava V 7 t M 1990 T 4 103 s Levin D B Mezhdunarodnoe pravo vneshnyaya politika i diplomatiya M 2003 304 s Malanchuk V A Vstup do mizhnarodnogo prava Konsum 2001 c 592 V M Matviyenko Diplomat Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Repeckij V M Diplomatichne i konsulske pravo Pidruchnik dlya VUZiv Lviv VAT Biblos 2002 330 s Repeckij V M Diplomatichne i konsulske pravo Pidruchnik Kiyiv Znannya 2006 372 s Sandrovskij K K Pravo zovnishnih vidnosin K 2006 402 s Cherkes M Yu Mizhnarodne pravo Pidruchnik K Znannya 2000 Dzherela RedaguvatiZakon Ukrayini Pro diplomatichnu sluzhbu Arhivovano 11 bereznya 2016 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiDiplomat Arhivovano 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Diplomatichna sluzhba Arhivovano 11 bereznya 2016 u Wayback Machine Diplomatichna sluzhba ta yiyi specifika Arhivovano 2 chervnya 2022 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Diplomat amp oldid 36570361