www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віденський конгрес фр Congrès de Vienne нім Wiener Kongress конференція послів великих держав Європи очолювана австрійсь

Віденський конгрес

Віденський конгрес (фр. Congrès de Vienne, нім. Wiener Kongress) — конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським дипломатом Клементом фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 18 вересня 1814 р. до 9 червня 1815 р. До австрійської столиці з'їхалися понад двісті дипломатів майже з усіх країн континенту.

Віденський конгрес
Місце розташування Відень
Дата й час 1815
Час/дата початку листопад 1814 і вересень 1814
Час/дата закінчення червень 1815
Учасник(и) Клемент Венцель фон Меттерніх, Йоган фон Вессенберг-Ампрінґен, Robert Stewart, Viscount Castlereaghd, Артур Веллслі, Richard Trench, 2nd Earl of Clancartyd, Карл Август фон Гарденберг, Шарль Моріс де Талейран-Перігор, Frédéric-Séraphin de La Tour du Pin Gouvernetd, Вільгельм фон Гумбольдт, Emmerich Joseph de Dalbergd, Фрідріх фон Генцd, Pedro de Sousa Holstein, 1st Duke of Palmelad, Joaquim Lobo da Silveira, 7th Count of Oriolad, António de Saldanha da Gama, Count of Porto Santod, Karl Nesselroded, Розумовський Андрій Кирилович, Gustav Ernst von Stackelbergd, Jean de Noaillesd, William Cathcart, 1st Earl Cathcartd, Pedro Gómez Labrador, Marquis of Labradord, Carl Löwenhielmd, Nikolaus von Wackend, Niels Rosenkrantzd, Richard Trench, 2nd Earl of Clancartyd, Hans Christoph Ernst von Gagernd, Charles Pictet de Rochemontd, Ерколе Консальві, Agostino Paretod, Maximilian von Montgelasd, Luigi de' Medicid, Hans von Reinhardd, Johann Heinrich Wielandd, Jean de Montenachd, Carl Philipp von Wreded, Aloys Franz Rechberg und Rothenlöwend, Johann Smidtd, Antoine Marie Philippe Asinari de Saint-Marsand, Filippo Magawly Ceratid, Charles Vane, 3rd Marquess of Londonderryd, Georg Ernst Levin von Wintzingeroded, Leopold von Plessend, Ernst zu Münsterd, Фрідріх Шлегель, Franz Binder von Kriegelsteind, Karl August Varnhagen von Ensed, Friedrich August von Staegemannd, Karl Friedrich von dem Knesebeckd і Wilhelm Ludwig Leopold Berstettd
Описано на сайті (за URL) stadtlexikon.karlsruhe.de/index.php/De:Lexikon:ereig-0236
 Віденський конгрес у Вікісховищі

Координати: 48°12′30″ пн. ш. 16°21′49″ сх. д. / 48.20850000002777591° пн. ш. 16.36380555558333327° сх. д. / 48.20850000002777591; 16.36380555558333327

Національні кордони в межах Європи, встановлені Віденським конгресом

Мета конгресу полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальну політичну карту після розгрому наполеонівської Франції. Переможці прагнули відновити монархії, повалені після Великої французької революції, повернути на континент мир і спокій, але при цьому перекроїти карту Європи — кожен на свою користь.

Учасники Редагувати

З меншими повноваженнями були представники Іспанії, Португалії, Швеції і Норвегії, Нідерландів, Швейцарії, Брауншвейг-Люнебургу, Баварії, Вюртембергу.

Хід перемовин Редагувати

Віденський конгрес. Жан-Батист Ісабей, 1819.

Особливістю Віденського конгресу було те, що його учасники ніколи не зустрічалися на пленарному засіданні, і велика частина обговорень відбувалася під час неофіційних зустрічей представників великих держав, без участі делегатів від менших держав. Перемовини тривали не лише за столом переговорів, але й під час прогулянок і полювань, урочистих бенкетів та балів, а іноді просто за грою у карти. Подейкували, що «конгрес не йде, а танцює». Власне, саме під час Віденського конгресу старовинні менуети поступилися місцем новому танцю — вальсу. Позбавлений шляхетської манірності, він не вимагав для себе довжелезних залів королівських палаців і більше відповідав новій, буржуазній добі. Але за іронією долі вальс набув поширення саме з легкої руки віденської знаті та її гостей.

Справжньою зіркою конгресу був Талейран. Він прибув до австрійської столиці вже як міністр Людовика XVIII і домігся, щоб Франція брала участь в переговорах на рівних з іншими великими державами. Основою мирних угод Талейран запропонував зробити принцип легітимізму (від латинського «легітимус» — «законний») — а легітимними вважати лише ті монархії та династії, які існували до революції чи принаймні до 1792 року. Щоправда, союзники погоджувалися повернути дореволюційні кордони лише Франції, від власних загарбань останніх десятиріч ніхто відмовлятися не бажав. Тоді Талейран спробував використати суперечності між вчорашніми союзниками і нацькувати їх одне на одного. Налякавши Меттерніха тим, що Олександр I хоче прибрати до своїх рук усю Польщу, а Пруссія — Саксонію, він зрештою уклав таємний союз з австрійціями і британцями.

Здавалося, що учасники Віденського конгресу остаточно розсварилися між собою. І цим одразу ж спробував скористатися Наполеон I, який несподівано повернувся до влади у Франції. Він оголосив, що не прагне відновлення загарбницьких війн. Навпаки — одразу ж спрямував до європейських монархів пропозицію миру, погодившись на дореволюційні кордони Франції. І принагідно він надіслав Олександру I примірник таємного договору Людовика XVIII з Британією і Австрією, спрямований проти Росії і Пруссії.

Проте монархи були налякані вже самим фактом повернення Наполеона до влади. Новини з Парижа їх знову згуртували і змусили якнайшвидше завершити перемовини у Відні. Вже 9 червня 1815 року був укладений Кінцевий акт Віденського конгресу, який — відповідно до рекомендацій Талейрана — перетворив Європу на спільноту легітимних монархій.

Рішення Редагувати

Фронтальний вигляд актів Віденського конгресу

Кінцевий акт підписали представники Австрії, Франції, Португалії, Пруссії, Росії, Швеції-Норвегії та Великої Британії. Іспанія не підписала, але ратифікувала результати у 1817 році.

Згодом бурбонський Фердинанд IV, король Сицилії, повернув контроль над Неаполітанським королівством після того, як Йоахім Мюрат, король, запроваджений Бонапартом, підтримав Наполеона протягом Сто днів і розпочав неаполітанську війну 1815 року, напавши на Австрію.

Примітки Редагувати

  1. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.80-81
  2. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.81-82
  3. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.82-84
  4. Couvée, D.H.; G. Pikkemaat (1963). 1813-15, ons koninkrijk geboren. Alphen aan den Rijn: N. Samsom nv. с. 127–130. 
  5. Bernard, с. 415.

Джерела Редагувати

  • Ghervas, Stella. Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance. Paris, Honoré Champion, 2008. ISBN 978-2-7453-1669-1
  • Angeberg [Chodzko], Le congrés de Vienne et les traités de 1815…, v. 1—4, P., 1864;
  • Дебидур А., Дипломатическая история Европы, т. 1, пер. с франц., М., 1947.
  • Ferrero G. Talleyrand a Vienne: 1814—1815. Paris, 1996.
  • Ghervas, Stella [Гервас, Стелла Петровна], Réinventer la tradition. Alexandre Stourdza et l'Europe de la Sainte-Alliance, Paris, Honoré Champion, 2008. ISBN 978-2-7453-1669-1
  • Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 2, с. 568, 570; т. 5, с. 309—11; т. 6, с. 520—21; т. 9, с. 4, 384, т. 12, с. 682; т. 13, с. 277—78; т. 21, с. 211—12, 421—22;
  • Мартенс Ф. Ф., Собрание трактатов и конвенций, заключённых Россией с иностранными державами, т. 3, СПБ, 1876, с. 207—533;
  • Нарочницкий А. Л., Международные отношения европейских государств с 1794 до 1830 гг., М., 1946;
  • Талейран, Мемуары, М., 1959;
  • Тарле Е. В. Венский конгресс, в кн.: История дипломатии, 2 изд., т. 1, М., 1959 [ 11 червня 2008 у Wayback Machine.];
  • Webster C. K. (ed.), British diplomacy 1813—1815, L., 1921;
  • Зак Л. А., Монархи против народов. Дипломатическая борьба на развалинах наполеоновской империи, М., 1966;
  • Animated map of Europe at the time of the Congress of Vienna [ 23 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  • Die Wiener Kongressakte franz. [ 2 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
  • Das europäische Mächtesystem nach 1815 [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.]
  • kalenderblatt.de: Wiener Kongress [ 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Videnskij kongres fr Congres de Vienne nim Wiener Kongress konferenciya posliv velikih derzhav Yevropi ocholyuvana avstrijskim diplomatom Klementom fon Metternihom yaka prohodila u Vidni z 18 veresnya 1814 r do 9 chervnya 1815 r Do avstrijskoyi stolici z yihalisya ponad dvisti diplomativ majzhe z usih krayin kontinentu Videnskij kongresMisce roztashuvannyaVidenData j chas1815Chas data pochatkulistopad 1814 i veresen 1814Chas data zakinchennyacherven 1815 source source Uchasnik i Klement Vencel fon Metternih Jogan fon Vessenberg Ampringen Robert Stewart Viscount Castlereaghd Artur Vellsli Richard Trench 2nd Earl of Clancartyd Karl Avgust fon Gardenberg Sharl Moris de Talejran Perigor Frederic Seraphin de La Tour du Pin Gouvernetd Vilgelm fon Gumboldt Emmerich Joseph de Dalbergd Fridrih fon Gencd Pedro de Sousa Holstein 1st Duke of Palmelad Joaquim Lobo da Silveira 7th Count of Oriolad Antonio de Saldanha da Gama Count of Porto Santod Karl Nesselroded Rozumovskij Andrij Kirilovich Gustav Ernst von Stackelbergd Jean de Noaillesd William Cathcart 1st Earl Cathcartd Pedro Gomez Labrador Marquis of Labradord Carl Lowenhielmd Nikolaus von Wackend Niels Rosenkrantzd Richard Trench 2nd Earl of Clancartyd Hans Christoph Ernst von Gagernd Charles Pictet de Rochemontd Erkole Konsalvi Agostino Paretod Maximilian von Montgelasd Luigi de Medicid Hans von Reinhardd Johann Heinrich Wielandd Jean de Montenachd Carl Philipp von Wreded Aloys Franz Rechberg und Rothenlowend Johann Smidtd Antoine Marie Philippe Asinari de Saint Marsand Filippo Magawly Ceratid Charles Vane 3rd Marquess of Londonderryd Georg Ernst Levin von Wintzingeroded Leopold von Plessend Ernst zu Munsterd Fridrih Shlegel Franz Binder von Kriegelsteind Karl August Varnhagen von Ensed Friedrich August von Staegemannd Karl Friedrich von dem Knesebeckd i Wilhelm Ludwig Leopold BerstettdOpisano na sajti za URL stadtlexikon karlsruhe de index php De Lexikon ereig 0236 Videnskij kongres u VikishovishiKoordinati 48 12 30 pn sh 16 21 49 sh d 48 20850000002777591 pn sh 16 36380555558333327 sh d 48 20850000002777591 16 36380555558333327Nacionalni kordoni v mezhah Yevropi vstanovleni Videnskim kongresomMeta kongresu polyagala v tomu shob vregulyuvati pitannya i perekroyiti kontinentalnu politichnu kartu pislya rozgromu napoleonivskoyi Franciyi Peremozhci pragnuli vidnoviti monarhiyi povaleni pislya Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi povernuti na kontinent mir i spokij ale pri comu perekroyiti kartu Yevropi kozhen na svoyu korist 1 Zmist 1 Uchasniki 2 Hid peremovin 3 Rishennya 4 Primitki 5 Dzherela 6 Literatura 7 PosilannyaUchasniki RedaguvatiRosiyu na kongresi predstavlyali Oleksandr I K V Nesselrode i A K Rozumovskij Veliku Britaniyu R S Kaslri i A V Vellington Avstriyu Franc II i K Metternih Prussiyu K A Gardenberg V Gumboldt Franciyu Sh M Talejran Z menshimi povnovazhennyami buli predstavniki Ispaniyi Portugaliyi Shveciyi i Norvegiyi Niderlandiv Shvejcariyi Braunshvejg Lyuneburgu Bavariyi Vyurtembergu Hid peremovin Redaguvati nbsp Videnskij kongres Zhan Batist Isabej 1819 Osoblivistyu Videnskogo kongresu bulo te sho jogo uchasniki nikoli ne zustrichalisya na plenarnomu zasidanni i velika chastina obgovoren vidbuvalasya pid chas neoficijnih zustrichej predstavnikiv velikih derzhav bez uchasti delegativ vid menshih derzhav Peremovini trivali ne lishe za stolom peregovoriv ale j pid chas progulyanok i polyuvan urochistih benketiv ta baliv a inodi prosto za groyu u karti Podejkuvali sho kongres ne jde a tancyuye Vlasne same pid chas Videnskogo kongresu starovinni menueti postupilisya miscem novomu tancyu valsu Pozbavlenij shlyahetskoyi manirnosti vin ne vimagav dlya sebe dovzheleznih zaliv korolivskih palaciv i bilshe vidpovidav novij burzhuaznij dobi Ale za ironiyeyu doli vals nabuv poshirennya same z legkoyi ruki videnskoyi znati ta yiyi gostej 2 Spravzhnoyu zirkoyu kongresu buv Talejran Vin pribuv do avstrijskoyi stolici vzhe yak ministr Lyudovika XVIII i domigsya shob Franciya brala uchast v peregovorah na rivnih z inshimi velikimi derzhavami Osnovoyu mirnih ugod Talejran zaproponuvav zrobiti princip legitimizmu vid latinskogo legitimus zakonnij a legitimnimi vvazhati lishe ti monarhiyi ta dinastiyi yaki isnuvali do revolyuciyi chi prinajmni do 1792 roku Shopravda soyuzniki pogodzhuvalisya povernuti dorevolyucijni kordoni lishe Franciyi vid vlasnih zagarban ostannih desyatirich nihto vidmovlyatisya ne bazhav Todi Talejran sprobuvav vikoristati superechnosti mizh vchorashnimi soyuznikami i nackuvati yih odne na odnogo Nalyakavshi Metterniha tim sho Oleksandr I hoche pribrati do svoyih ruk usyu Polshu a Prussiya Saksoniyu vin zreshtoyu uklav tayemnij soyuz z avstrijciyami i britancyami Zdavalosya sho uchasniki Videnskogo kongresu ostatochno rozsvarilisya mizh soboyu I cim odrazu zh sprobuvav skoristatisya Napoleon I yakij nespodivano povernuvsya do vladi u Franciyi Vin ogolosiv sho ne pragne vidnovlennya zagarbnickih vijn Navpaki odrazu zh spryamuvav do yevropejskih monarhiv propoziciyu miru pogodivshis na dorevolyucijni kordoni Franciyi I prinagidno vin nadislav Oleksandru I primirnik tayemnogo dogovoru Lyudovika XVIII z Britaniyeyu i Avstriyeyu spryamovanij proti Rosiyi i Prussiyi Prote monarhi buli nalyakani vzhe samim faktom povernennya Napoleona do vladi Novini z Parizha yih znovu zgurtuvali i zmusili yaknajshvidshe zavershiti peremovini u Vidni Vzhe 9 chervnya 1815 roku buv ukladenij Kincevij akt Videnskogo kongresu yakij vidpovidno do rekomendacij Talejrana peretvoriv Yevropu na spilnotu legitimnih monarhij 3 Rishennya Redaguvati nbsp Frontalnij viglyad aktiv Videnskogo kongresuRosiyi bulo nadano veliku chastinu Varshavskogo gercogstva Polsha i bulo dozvoleno zalishiti Finlyandiyu yaku vona zavoyuvala u Shveciyi v 1809 i mala pid vladoyu do 1917 roku Prussiyi bulo nadano dvi p yatih Saksoniyi zahid Varshavskogo gercogstva Velike Knyazivstvo Poznanske Dancig i Velike knyazivstvo Nizhnij Rejn Nimeckij soyuz z 39 derzhav buv stvorenij z poperednih 300 derzhav skladovih Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi pid golovuvannyam avstrijskogo imperatora Lishe chastina teritoriyi Avstriyi i Prussiyi bula vklyuchena do Soyuzu lishe tih sho buli u skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Niderlandi i Pivdenni Niderlandi priblizno sogodenna Belgiya buli ob yednanni v konstitucijnu monarhiyu Ob yednane korolivstvo Niderlandiv pid vladoyu dinastiyi Oranskih Nassau Zadlya kompensaciyi Oranskim Nassau vtrati zemli Nassau na korist Prussiyi Ob yednane korolivstvo Niderlandiv i Velike Gercogstvo Lyuksemburg utvorili osobistij soyuz u ramkah dinastiyi Oranskih Nassau z Lyuksemburgom ale ne Niderlandami na teritoriyi Nimeckogo soyuzu 4 Shvedska Pomeraniya sho vidijshla do Daniyi u sichni 1814 roku v obmin na Korolivstvo Norvegiya bula peredana do Prussiyi Nejtralitet Shvejcariyi buv garantovanij Bil ta Knyaz yepiskopstvo Bazel en uvijshli do skladu kantonu Bern Kongres takozh zaproponuvav nizku kompromisiv dlya virishennya teritorialnih superechok mizh kantonami 5 Velika Britaniya otrimala chastinu Francuzkih i Gollandskih kolonij a takozh ves francuzkij flot Kurfyurstvo Braunshvejg Lyuneburg en zdobulo status korolivstva postupilosya gercogstvom Lauenburg korolivstvu Daniya ale otrimalo kolishni teritoriyi yepiskopstva Myunster ta kolishnoyi prusskoyi Shidnoyi Friziyi Bilshist teritorialnih zavoyuvan Bavariyi Vyurtembergu Badenu Gessen Darmshtadt i Nassau 1801 1806 buli viznani Bavariya takozh vstanovila kontrol nad Rejnland Pfalcom i chastinoyu napoleonivskogo knyazivstva Vyurcburg en ta Velikogo gercogstva Frankfurt en Gessen Darmshtadtu v obmin na vidmovu vid knyazivstva Vestfaliya na korist Prussiyi bulo nadano Rejngessen en zi stoliceyu u Majnci Avstriya vidnovila kontrol nad Tirolem i Zalcburgom kolishnimi Illirijskimi provinciyami i otrimala Lombardiyu Veneciyu v Italiyi ta Raguzu v Dalmaciyi Kolishni avstrijski teritoriyi u pivdenno zahidnij chastini Nimechchini zalishalisya pid kontrolem Badenu i Vyurtembergu Avstrijski Niderlandi takozh ne buli povernuti Gabsburgam buli poverneni Velike gercogstvo Toskanske i Gercogstvo Modena ta Redzho Papska derzhava vidnovila svoyi kolishni tereni za vinyatkom Avinjonu i Konta Venessenu yaki zalishilisya chastinoyu Franciyi Velikij Britaniyi buli pidtverdzheni prava na Kapsku koloniyu Pivdennu Afriku Tobago Cejlon i rizni inshi koloniyi v Africi i Aziyi Deyaki koloniyi v pershu chergu Gollandska Ost Indiya i Martinika buli poverneni yih poperednim vlasnikam Korol Sardiniyi vidnoviv vladu u P yemonti Nicci i Savoyi i buv nadanij kontrol nad Genuyeyu kinec timchasovo vidnovlenoyi Genuezkoyi respubliki Gercogstvo Parma P yachenca i Guastalla otrimala Mariya Luyiza druzhina Napoleona Gercogstvo Lukka bulo stvoreno dlya dinastiyi Burbon Parma yake malo pravo na povernennya Parmi pislya smerti Mariyi Luyizi Burbon Ferdinand I vidnoviv kontrol nad Neapolitanskim korolivstvom ale pid chas Sta dniv pidtrimav Napoleona viklikavshi Neapolitansku vijnu Rabotorgivlya bula zasudzhena Svoboda sudnoplavstva bula garantovana na bagatoh richkah u tomu chisli na Rejni ta Dunayi Kincevij akt pidpisali predstavniki Avstriyi Franciyi Portugaliyi Prussiyi Rosiyi Shveciyi Norvegiyi ta Velikoyi Britaniyi Ispaniya ne pidpisala ale ratifikuvala rezultati u 1817 roci Zgodom burbonskij Ferdinand IV korol Siciliyi povernuv kontrol nad Neapolitanskim korolivstvom pislya togo yak Joahim Myurat korol zaprovadzhenij Bonapartom pidtrimav Napoleona protyagom Sto dniv i rozpochav neapolitansku vijnu 1815 roku napavshi na Avstriyu Primitki Redaguvati Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 80 81 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 81 82 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 82 84 Couvee D H G Pikkemaat 1963 1813 15 ons koninkrijk geboren Alphen aan den Rijn N Samsom nv s 127 130 Bernard s 415 Dzherela RedaguvatiGhervas Stella Reinventer la tradition Alexandre Stourdza et l Europe de la Sainte Alliance Paris Honore Champion 2008 ISBN 978 2 7453 1669 1 Angeberg Chodzko Le congres de Vienne et les traites de 1815 v 1 4 P 1864 Debidur A Diplomaticheskaya istoriya Evropy t 1 per s franc M 1947 Ferrero G Talleyrand a Vienne 1814 1815 Paris 1996 Ghervas Stella Gervas Stella Petrovna Reinventer la tradition Alexandre Stourdza et l Europe de la Sainte Alliance Paris Honore Champion 2008 ISBN 978 2 7453 1669 1 Marks K i Engels F Soch 2 izd t 2 s 568 570 t 5 s 309 11 t 6 s 520 21 t 9 s 4 384 t 12 s 682 t 13 s 277 78 t 21 s 211 12 421 22 Martens F F Sobranie traktatov i konvencij zaklyuchyonnyh Rossiej s inostrannymi derzhavami t 3 SPB 1876 s 207 533 Narochnickij A L Mezhdunarodnye otnosheniya evropejskih gosudarstv s 1794 do 1830 gg M 1946 Talejran Memuary M 1959 Tarle E V Venskij kongress v kn Istoriya diplomatii 2 izd t 1 M 1959 Arhivovano 11 chervnya 2008 u Wayback Machine Webster C K ed British diplomacy 1813 1815 L 1921 Zak L A Monarhi protiv narodov Diplomaticheskaya borba na razvalinah napoleonovskoj imperii M 1966 French text of the act of the Congress of Vienna Animated map of Europe at the time of the Congress of Vienna Arhivovano 23 kvitnya 2018 u Wayback Machine Die Wiener Kongressakte franz Arhivovano 2 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Das europaische Machtesystem nach 1815 Arhivovano 28 chervnya 2008 u Wayback Machine kalenderblatt de Wiener Kongress Arhivovano 13 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Der Wiener Kongress 1815Literatura RedaguvatiB M Gonchar Videnskij kongres 1814 15 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X V V Kopijka Shomonskij traktat 1814 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Posilannya RedaguvatiR G Simonenko Videnskij kongres 1814 1815 Arhivovano 2 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 526 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Videnskij kongres 1814 15 Arhivovano 1 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Videnskij kongres amp oldid 39667653