Посол

Посо́л (заст. посе́л), зах. амбаса́дор (від англ. ambassador, фр. ambassadeur) — дипломатичний представник держави вищого рангу в іноземній державі, або на території держави перебування, (у декількох державах за сумісництвом) і в міжнародній організації. Звання посла може присвоюватися керівникам дипломатичних установ на території конкретної держави, представник юридичної особи.

Призначення

Посли призначаються головами держав і акредитуються при главі тієї держави, міжнародної організації, чи дипломатичної установи, куди вони призначені.

Почесне звання надзвичайного і повноважного посла також у всіх країнах присвоюється Главою конкретної держави.

Термін

Історично послами називалися і депутати парламенту, сейму. Поряд зі словом посол паралельно вживався його фонетичний варіант посе́л (цим словом у деяких місцевостях називався і «перепієць» — брат нареченої, який, після її від'їзду до дому нареченого, також відправлявся туди з метою дізнатися про результати першої шлюбної ночі).

Тлумачення

Згідно з прийнятою в сучасному міжнародному праві класифікацією, закріпленою у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, посол — це голова дипломатичного представництва І класу; акредитується при главі держави.

Повна офіційна назва — Надзвичайний і Повноважний Посол (англ. Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary).

Віденський регламент 1815 р. визнав за послом на відміну від дипломатичних представників інших класів, так званий представницький характер.

Раніше (у середньовіччі), вважалося, що лише посол, який персонально представляє главу конкретної держави, безпосередньо виступає від імені свого монарха і може вимагати приватної аудієнції у монарха країни перебування. Право призначати посла визнавалося довгий час лише за Росією, Австрією, Великою Британією, Пруссією та Францією.^{[джерело?]}

Сучасне міжнародне право не визнає правових відмінностей між послом і головами дипломатичних представництв інших класів. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає, що «інакше як у відношенні старшинства та етикету, не повинно проводитися ніяких відмінностей між головами представництв унаслідок їх приналежності до того чи іншого класу». Це один з проявів принципу суверенної рівності держав.

Посол — це вищий дипломатичний ранг, котрий присвоюється дипломатичному персоналу органів зовнішніх зносин.^{[джерело?]}

З утворенням Міжнародного циганського союзу (IRU) з'явився також унікальний рід послів: посли циганського народу.

Призначення послів в Україні

В Україні посли призначаються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.

Одночасно з призначенням на посаду, послу присвоюється дипломатичний ранг-звання Надзвичайного і Повноважного посла України.

Повноваження, обов'язки та права посла чітко регламентуються Законом України «Про дипломатичну службу».

В ряді випадків, почесне звання Надзвичайного і Повноважного посла України присвоюється Президентом України керівникам дипломатичних установ-підрозділів, або вищих навчальних закладів дипломатичного спрямування на території держави. Дане звання зберігається за особою довічно.

Див. також

• Дипломат
• Надзвичайний і повноважний посол
• Дипломатичне представництво
• Посольство
• Військовий аташе
• Дипломатичний ранг
• Дипломатичний протокол
• Церемоніал
• Посольське право
• Український дипломатичний корпус

Примітки

1. Посел // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. Амбасадор // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
3. Посол // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
4. Посел // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
5. Перепієць // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

• Посли України та Польщі^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Література

• В. М. Репецький. Посол // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• В. М. Матвієнко. Посол за сумісництвом // Українська дипломатична енциклопедія

Посилання

• Посол [ 27 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Закон України «Про дипломатичну службу» [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
• [1] [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Посол // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.