www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гуманізм Гумані зм лат humanitas людяність humanus людяний homo людина це філософська та етична позиція яка надає особли

Гуманізм

Гумані́зм (лат. humanitas — «людяність», humanus — «людяний», homo — «людина») — це філософська та етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні людям (як індивідуумам, так і групам), і в загальному віддає перевагу критичному мисленню та доказам (раціональним та емпіричним) над прийняттям догмату або забобонів.

Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з'явилось в епоху Відродження. На той час людство накопичило досить вагомі надбання в культурі, мистецтві, природничих та суспільних науках. Це була епоха заперечення норм життя середньовіччя з його жорстокістю людей один до одного, до природи, міждержавними війнами, переходу до нових стосунків. Таким чином в історії людства з'явилась нова ідеологія, яка почала відстоювати найкращі сторони в стосунках між людьми, яка заперечувала нерівність людей в фінансовому, майновому та інших відносинах. Ідея гуманізму полягає в закріпленні норм людяності в суспільстві, в звільненні людини від рабського, феодального способу мислення. Надалі поняття гуманізму розповсюдилось і на міжнаціональні, міжрасові та міждержавні відносини людей. Багато тез, які відстоює гуманізм втілювались в релігійних вченнях різних народів світу. Про це, наприклад, свідчать славнозвісні заповіді Біблії (не вбий, не вкради і т.д.). Найпершим його носієм в ті часи був поет тієї епохи Петрарка.

Класифікація

У дослідженні Ю. Чорного «Сучасний гуманізм» наводиться класифікація гуманістичних поглядів, яку в 1949 році у своїй студентській роботі запропонував майбутній американський дослідник Воррен Аллен Сміт

  • Гуманізм — інтерес до людини або до вивчення гуманітарних дисциплін (study of the humanities).
  • Древній гуманізм — поняття, що належить до систем поглядів Аристотеля, Демокріта, Епікура, Лукреція, Перікла, Протагора, Сократа чи Конфуція.
  • Класичний гуманізм — гуманізм епохи Відродження; поняття, що належить до древніх гуманістичних ідей, які мали розвиток в епоху Ренесансу у таких мислителів, як Бекон, Боккаччо, Еразм Роттердамський, Монтень, Томас Мор і Петрарка.
  • Теїстичний гуманізм[en] — поняття, яке охоплює як християнських екзистенціалістів, так і сучасних теологів, які наполягають на здатності людини працювати над своїм порятунком спільно з Богом.
  • Екзистенціальний гуманізм — гуманізм, який базується на ідеях Жана-Поля Сартра та ін.
  • Комуністичний гуманізм — поняття, що характеризує переконання деяких марксистів (наприклад, Фіделя Кастро), які вважають, що послідовним натуралістом і гуманістом був Карл Маркс.
  • Натуралістичний (або науковий) гуманізм — еклектичний набір установок, що народились в сучасну наукову епоху і концентруються на вірі у вищу цінність і самовдосконалення людської особистості.
  • Нормативний гуманізм — позиція, яка виходить із визнання того, що у людини є специфічні людські потреби, які необхідно задовольняти. Причому не людина повинна пристосовуватися до суспільства, а суспільство має вважати задоволення людських потреб нормою свого функціонування.

Критика

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Православна богословська критика гуманізму

В сучасному суспільстві християнство вимушене розглядати проблему гуманізму та його релігії людинообоження, для якої “суспільність” приблизно відповідає святості, бо у ній закладене саме те “єдине на потребу”, що у собі самому має і зміст, і виправдання. В порівнянні з таким світоглядом християнство здається холодним, стриманим, недовірливим. “Християнство з тривогою дивиться на гуркіт, з яким знову будується Вавилонська вежа, в прискореному русі колісниці прогресу вбачає симптом майбутніх катаклізмів, що наближують кінець. В цей прогрес воно не вірить, і такого прогресу християнство не хоче”. Вкрай важливим є усвідомлення глибинних відмінностей між так званою гуманністю, що складає серцевину земного щастя і прогресу, та християнською любов'ю, що може здатись негуманною, навіть суворою у своїй вимогливості. З гуманістичного погляду, будь-які страждання - зло, бажаним є зробити всіх задоволеними та щасливими. Православна любов відає очищувальну силу страждань, а задоволення всіх потреб згідно з гедоністичним ідеалом щастя стало б духовним полоном у князя світу цього. Для гуманності гріх не існує, зло є наслідком недосконалого суспільства; для християнства соціальне зло є лише одним із проявів зла космічного, проявом не вищим, не граничним. Соціальний прогрес поряд з досягненнями гуманізму, а частково і внаслідок гуманістичних досягнень, може супроводжуватися найтоншими формами зла духовного, як і сам гуманізм може стати оболонкою антихриста. “Велика провина тут... на нелюдському і антилюдському розумінні Бога і на безбожному розумінні людини, перетворення її у виключно природну та соціальну, тобто залежну істоту”.

“Тому, непримиренне зі злом духовним, християнство позбавлене такої непримиренності до зла зовнішнього, власне до соціального як похідного, тут воно охоче схиляється до практики опортунізму і консерватизму”. Православ’я знає заповідь віруючого терпіння, яка не є пасивністю. Ця заповідь - велика спокуса для гуманізму, бо надає гуманізмові можливість “випередити” християнство у гуманності.

Вже на початку існування християнство відчуло це, бо проявило “квієтизм”, навчаючи рабів терпляче нести своє ярмо “заради Господа”; тоді проявлено і соціальний консерватизм у недовірливому ставленні до зовнішніх новацій (“всякий нехай залишається у тому званні, у якому покликаний” (1 Кор. 7:20)), але при повному збереженні есхатологічності. Непримиренність християнства до Римської імперії базувалася не на суспільно-політичних, а виключно на релігійних мотивах, риса методологічного консерватизму властива християнству і в подальшому історичному процесі. Православ’я в соціальній сфері не визнає безумовного зла або безумовного добра, на відміну від гуманізму, для якого вони у соціальній сфері існують. Отже, жодне звершення гуманістичне, здійснене завдяки прогресу, не має безумовної цінності - ні скасування рабства, ні падіння кріпосного права, ні будь-яка конституція “свободи”; відбувалися ці події з ентузіазмом безбожжя та прямим викликом християнству, але й це ще може не знищувати їх відносної цінності.

Вочевидь, для історичного Православ'я в цьому аспекті є спокуса спотворення, що ми спостерігаємо, коли терпіння підмінюється лицемірством, підлабузництвом, а незалежний консерватизм - боягузливим опортунізмом, тупою нерухомістю або самолюбною реакційністю; в силу цього внутрішнього змертвіння виходить антигуманізм або гуманізм вивернутий. Християнство має свої позитивні аргументи на користь соціального прогресу, які частково збігаються з гуманістичними; християнству притаманні рух, динамічність, здатність окреслити свої вимоги до суспільного сумління. “Рушійною силою гуманітарного прогресу є не любов, не жалість, а гордлива мрія про земний рай, про людинобоже царство від світу цього; це - найновіший варіант старого юдейського лжемесіанства. Прогрес вірить у знищенність зла, в перемогу над стражданням і в розв’язання трагедії в межах історії силами однієї людини“. Для християнства позитивним суспільним мотивом є добродійство- милосердя, жалість, співстраждання, що, по суті, має тільки паліативний характер, тому в даному аспекті християнська політика є також організованим добродійством і нічим іншим бути не може; справи милосердя завжди складали силу історичного християнства.

"Історично “гуманність” виникає у процесі секуляризації християнської етики, але, зрозуміло, відірваної від своєї основи, вона отримує характер двозначний і навіть спотворений". Гуманність, стверджена без Христа, поза Христом, є релігійним обманом, спокусою безбожним добром і безбожною любов’ю, етичним ідолопоклонством, а її успіхи набувають значення жертв перед вівтарем людинобожжя. Це - зростаюча антихристиянська лжецерква, що заманює “багатьма знаменнями”. Звідси, до речі, ще не виходить, що усе, що протиставлене гуманізму, вже має бути добром; антигуманізм не здобуває позитивного значення тільки через таке протиставлення. За словами С. Л. Франка, “гуманізм нового часу виник у прямій опозиції до християнського світогляду і саме у такій формі визначив характер віри в людину аж до нашої епохи”. Почуття віри в саму себе і в своє велике призначення на землі охопило людину на початку епохи, що зветься “новим часом”. Джордано Бруно - один з найперших, найвпливовіших його провісників - визначив пафос нового самоусвідомлення людини як “героїчний ентузіазм, з яким заради високої мети, заради високої ідеї людина безстрашно йде на загибель”. Гуманізм почав стверджувати самодостатність людини і розрив з вічною істиною християнства, започаткував підґрунтя для всієї трагедії нової історії, трагічну діалектику гуманізму, в якій самодостатність людини переходить, по суті, у заперечення людини.

Преподобний Авва Дорофей джерелом всіх страждань називає “марнославність, користолюбство, ласолюбство”. Нехристиянська свідомість частіше шукає виправдання цим вадам, культивує їх і, в результаті, стає джерелом для виникнення страждань - від приватних проблем до конфліктів світового масштабу; на цих підступних засадах, по суті, і розвиваються так званий прогрес людства та його гуманізація. І. Аксаков з цього приводу писав: “Прогрес, що заперечує Бога і Христа, урешті-решт стає регресом; цивілізація завершується здичавінням; свобода - деспотизмом і рабством. Знявши з себе Образ Божий, людина неминуче зніме, і вже знімає з себе - образ людський, і ревнуватиме за образом звіриним”

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гуманізм
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуманізм

Примітки

  1. ↑ Булгаков С.Н. Свет Невечерний. - С. 347
  2. Бердяев Н. Истинность и откровение. - С. 184.
  3. Протоієрей Володимир Сміх. Духовність і Гуманізм.//Православний вісник. – 2000. – № 9-10
  4. Франк С.Л. Духовные основы общества.- М., 1992. - С. 413.
  5. Свободомыслие и Атеизм в древности, средние века и в эпоху возрождения. - М., 1886. - С. 280.
  6. ↑ Наука, философия, религия в христианском мире. - М., 1999. - с. 108.

Джерела та література

  • Воронкова В. Г. Деконструкція гуманізму в умовах постмодерністської глобалізації. Монографія.: Запоріжжя., 2010.: ЗДІА, № 40
  • Галицький І. В. Толерантність у правовому житті сучасного суспільства: автореферат дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 –філософія права / І. В. Галицький, — Одеса, 2011. — 17 с.
  • Грищук О. В. Формування та розвиток ідеї гуманізму в праві. — Хмельницький.: 2013. — 288 с.
  • Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософські проблеми / О. В. Грищук. — Л. : Львівський державний університет внутрішніх справ,2007. — 428 с.
  • Гуманізм // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 77. — ISBN 978-966-937-233-8.
  • Копєйчиков В.В. Гуманізм [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 660. — ISBN 966-7492-00-X.
  • Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. — К.: Основи, 2000. — 472с.
  • Нічик В. М., Литвинов В. Д., СтартійЯ. М. Гуманістичні реформаційні ідеї на Україні. — К.: Наукова думка,1990. — 372с.
  • Попович М. В. Гуманізм[недоступне посилання з липня 2019] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 253. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Попович М.В. Гуманізм [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
  • Погребняк С. Втілення принципу гуманізму в праві [Текст] / С.Погребняк // Вісник Академії правових наук України. 2007 р. № 1(48). -Х. : Право, 2007. — С. 33-42.
  • Стратій Я. М., Андрушко В. А., Литвинов В. Д. Ідеї громадянського гуманізму. — К.: Наукова думка,1987.
  • Шумна Л. П. Соціальна підтримка як організаційно-правова форма соціального забезпечення: автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.05 / Л. П. Шумна ; наук. конс. О. М. Ярошенко ;Чернігів. держ. технолог. ун-т. — Харків, 2014. — 39 с.

Посилання

Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gumani zm lat humanitas lyudyanist humanus lyudyanij homo lyudina ce filosofska ta etichna poziciya yaka nadaye osoblivogo znachennya cinnosti lyudej ta spriyanni lyudyam yak individuumam tak i grupam i v zagalnomu viddaye perevagu kritichnomu mislennyu ta dokazam racionalnim ta empirichnim nad prijnyattyam dogmatu abo zaboboniv Ponyattya gumanizmu yak suspilnogo yavisha vpershe z yavilos v epohu Vidrodzhennya Na toj chas lyudstvo nakopichilo dosit vagomi nadbannya v kulturi mistectvi prirodnichih ta suspilnih naukah Ce bula epoha zaperechennya norm zhittya serednovichchya z jogo zhorstokistyu lyudej odin do odnogo do prirodi mizhderzhavnimi vijnami perehodu do novih stosunkiv Takim chinom v istoriyi lyudstva z yavilas nova ideologiya yaka pochala vidstoyuvati najkrashi storoni v stosunkah mizh lyudmi yaka zaperechuvala nerivnist lyudej v finansovomu majnovomu ta inshih vidnosinah Ideya gumanizmu polyagaye v zakriplenni norm lyudyanosti v suspilstvi v zvilnenni lyudini vid rabskogo feodalnogo sposobu mislennya Nadali ponyattya gumanizmu rozpovsyudilos i na mizhnacionalni mizhrasovi ta mizhderzhavni vidnosini lyudej Bagato tez yaki vidstoyuye gumanizm vtilyuvalis v religijnih vchennyah riznih narodiv svitu Pro ce napriklad svidchat slavnozvisni zapovidi Bibliyi ne vbij ne vkradi i t d Najpershim jogo nosiyem v ti chasi buv poet tiyeyi epohi Petrarka Zmist 1 Klasifikaciya 2 Kritika 2 1 Pravoslavna bogoslovska kritika gumanizmu 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela ta literatura 6 PosilannyaKlasifikaciya RedaguvatiU doslidzhenni Yu Chornogo Suchasnij gumanizm navoditsya klasifikaciya gumanistichnih poglyadiv yaku v 1949 roci u svoyij studentskij roboti zaproponuvav majbutnij amerikanskij doslidnik Vorren Allen Smit Gumanizm interes do lyudini abo do vivchennya gumanitarnih disciplin study of the humanities Drevnij gumanizm ponyattya sho nalezhit do sistem poglyadiv Aristotelya Demokrita Epikura Lukreciya Perikla Protagora Sokrata chi Konfuciya Klasichnij gumanizm gumanizm epohi Vidrodzhennya ponyattya sho nalezhit do drevnih gumanistichnih idej yaki mali rozvitok v epohu Renesansu u takih misliteliv yak Bekon Bokkachcho Erazm Rotterdamskij Monten Tomas Mor i Petrarka Teyistichnij gumanizm en ponyattya yake ohoplyuye yak hristiyanskih ekzistencialistiv tak i suchasnih teologiv yaki napolyagayut na zdatnosti lyudini pracyuvati nad svoyim poryatunkom spilno z Bogom Ekzistencialnij gumanizm gumanizm yakij bazuyetsya na ideyah Zhana Polya Sartra ta in Komunistichnij gumanizm ponyattya sho harakterizuye perekonannya deyakih marksistiv napriklad Fidelya Kastro yaki vvazhayut sho poslidovnim naturalistom i gumanistom buv Karl Marks Naturalistichnij abo naukovij gumanizm eklektichnij nabir ustanovok sho narodilis v suchasnu naukovu epohu i koncentruyutsya na viri u vishu cinnist i samovdoskonalennya lyudskoyi osobistosti Normativnij gumanizm poziciya yaka vihodit iz viznannya togo sho u lyudini ye specifichni lyudski potrebi yaki neobhidno zadovolnyati Prichomu ne lyudina povinna pristosovuvatisya do suspilstva a suspilstvo maye vvazhati zadovolennya lyudskih potreb normoyu svogo funkcionuvannya Kritika RedaguvatiCej rozdil potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi jogo Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Pravoslavna bogoslovska kritika gumanizmu Redaguvati V suchasnomu suspilstvi hristiyanstvo vimushene rozglyadati problemu gumanizmu ta jogo religiyi lyudinoobozhennya dlya yakoyi suspilnist priblizno vidpovidaye svyatosti bo u nij zakladene same te yedine na potrebu sho u sobi samomu maye i zmist i vipravdannya V porivnyanni z takim svitoglyadom hristiyanstvo zdayetsya holodnim strimanim nedovirlivim Hristiyanstvo z trivogoyu divitsya na gurkit z yakim znovu buduyetsya Vavilonska vezha v priskorenomu rusi kolisnici progresu vbachaye simptom majbutnih kataklizmiv sho nablizhuyut kinec V cej progres vono ne virit i takogo progresu hristiyanstvo ne hoche 1 Vkraj vazhlivim ye usvidomlennya glibinnih vidminnostej mizh tak zvanoyu gumannistyu sho skladaye sercevinu zemnogo shastya i progresu ta hristiyanskoyu lyubov yu sho mozhe zdatis negumannoyu navit suvoroyu u svoyij vimoglivosti Z gumanistichnogo poglyadu bud yaki strazhdannya zlo bazhanim ye zrobiti vsih zadovolenimi ta shaslivimi Pravoslavna lyubov vidaye ochishuvalnu silu strazhdan a zadovolennya vsih potreb zgidno z gedonistichnim idealom shastya stalo b duhovnim polonom u knyazya svitu cogo Dlya gumannosti grih ne isnuye zlo ye naslidkom nedoskonalogo suspilstva dlya hristiyanstva socialne zlo ye lishe odnim iz proyaviv zla kosmichnogo proyavom ne vishim ne granichnim Socialnij progres poryad z dosyagnennyami gumanizmu a chastkovo i vnaslidok gumanistichnih dosyagnen mozhe suprovodzhuvatisya najtonshimi formami zla duhovnogo yak i sam gumanizm mozhe stati obolonkoyu antihrista Velika provina tut na nelyudskomu i antilyudskomu rozuminni Boga i na bezbozhnomu rozuminni lyudini peretvorennya yiyi u viklyuchno prirodnu ta socialnu tobto zalezhnu istotu 2 Tomu neprimirenne zi zlom duhovnim hristiyanstvo pozbavlene takoyi neprimirennosti do zla zovnishnogo vlasne do socialnogo yak pohidnogo tut vono ohoche shilyayetsya do praktiki oportunizmu i konservatizmu 1 Pravoslav ya znaye zapovid viruyuchogo terpinnya yaka ne ye pasivnistyu Cya zapovid velika spokusa dlya gumanizmu bo nadaye gumanizmovi mozhlivist viperediti hristiyanstvo u gumannosti 3 Vzhe na pochatku isnuvannya hristiyanstvo vidchulo ce bo proyavilo kviyetizm navchayuchi rabiv terplyache nesti svoye yarmo zaradi Gospoda todi proyavleno i socialnij konservatizm u nedovirlivomu stavlenni do zovnishnih novacij vsyakij nehaj zalishayetsya u tomu zvanni u yakomu poklikanij 1 Kor 7 20 ale pri povnomu zberezhenni eshatologichnosti Neprimirennist hristiyanstva do Rimskoyi imperiyi bazuvalasya ne na suspilno politichnih a viklyuchno na religijnih motivah risa metodologichnogo konservatizmu vlastiva hristiyanstvu i v podalshomu istorichnomu procesi Pravoslav ya v socialnij sferi ne viznaye bezumovnogo zla abo bezumovnogo dobra na vidminu vid gumanizmu dlya yakogo voni u socialnij sferi isnuyut Otzhe zhodne zvershennya gumanistichne zdijsnene zavdyaki progresu ne maye bezumovnoyi cinnosti ni skasuvannya rabstva ni padinnya kriposnogo prava ni bud yaka konstituciya svobodi vidbuvalisya ci podiyi z entuziazmom bezbozhzhya ta pryamim viklikom hristiyanstvu ale j ce she mozhe ne znishuvati yih vidnosnoyi cinnosti Vochevid dlya istorichnogo Pravoslav ya v comu aspekti ye spokusa spotvorennya sho mi sposterigayemo koli terpinnya pidminyuyetsya licemirstvom pidlabuznictvom a nezalezhnij konservatizm boyaguzlivim oportunizmom tupoyu neruhomistyu abo samolyubnoyu reakcijnistyu v silu cogo vnutrishnogo zmertvinnya vihodit antigumanizm abo gumanizm vivernutij Hristiyanstvo maye svoyi pozitivni argumenti na korist socialnogo progresu yaki chastkovo zbigayutsya z gumanistichnimi hristiyanstvu pritamanni ruh dinamichnist zdatnist okresliti svoyi vimogi do suspilnogo sumlinnya Rushijnoyu siloyu gumanitarnogo progresu ye ne lyubov ne zhalist a gordliva mriya pro zemnij raj pro lyudinobozhe carstvo vid svitu cogo ce najnovishij variant starogo yudejskogo lzhemesianstva Progres virit u znishennist zla v peremogu nad strazhdannyam i v rozv yazannya tragediyi v mezhah istoriyi silami odniyeyi lyudini 1 Dlya hristiyanstva pozitivnim suspilnim motivom ye dobrodijstvo miloserdya zhalist spivstrazhdannya sho po suti maye tilki paliativnij harakter tomu v danomu aspekti hristiyanska politika ye takozh organizovanim dobrodijstvom i nichim inshim buti ne mozhe spravi miloserdya zavzhdi skladali silu istorichnogo hristiyanstva Istorichno gumannist vinikaye u procesi sekulyarizaciyi hristiyanskoyi etiki ale zrozumilo vidirvanoyi vid svoyeyi osnovi vona otrimuye harakter dvoznachnij i navit spotvorenij 1 Gumannist stverdzhena bez Hrista poza Hristom ye religijnim obmanom spokusoyu bezbozhnim dobrom i bezbozhnoyu lyubov yu etichnim idolopoklonstvom a yiyi uspihi nabuvayut znachennya zhertv pered vivtarem lyudinobozhzhya Ce zrostayucha antihristiyanska lzhecerkva sho zamanyuye bagatma znamennyami Zvidsi do rechi she ne vihodit sho use sho protistavlene gumanizmu vzhe maye buti dobrom antigumanizm ne zdobuvaye pozitivnogo znachennya tilki cherez take protistavlennya Za slovami S L Franka gumanizm novogo chasu vinik u pryamij opoziciyi do hristiyanskogo svitoglyadu i same u takij formi viznachiv harakter viri v lyudinu azh do nashoyi epohi 4 Pochuttya viri v samu sebe i v svoye velike priznachennya na zemli ohopilo lyudinu na pochatku epohi sho zvetsya novim chasom Dzhordano Bruno odin z najpershih najvplivovishih jogo provisnikiv viznachiv pafos novogo samousvidomlennya lyudini yak geroyichnij entuziazm z yakim zaradi visokoyi meti zaradi visokoyi ideyi lyudina bezstrashno jde na zagibel 5 Gumanizm pochav stverdzhuvati samodostatnist lyudini i rozriv z vichnoyu istinoyu hristiyanstva zapochatkuvav pidgruntya dlya vsiyeyi tragediyi novoyi istoriyi tragichnu dialektiku gumanizmu v yakij samodostatnist lyudini perehodit po suti u zaperechennya lyudini Prepodobnij Avva Dorofej dzherelom vsih strazhdan nazivaye marnoslavnist koristolyubstvo lasolyubstvo 6 Nehristiyanska svidomist chastishe shukaye vipravdannya cim vadam kultivuye yih i v rezultati staye dzherelom dlya viniknennya strazhdan vid privatnih problem do konfliktiv svitovogo masshtabu na cih pidstupnih zasadah po suti i rozvivayutsya tak zvanij progres lyudstva ta jogo gumanizaciya I Aksakov z cogo privodu pisav Progres sho zaperechuye Boga i Hrista ureshti resht staye regresom civilizaciya zavershuyetsya zdichavinnyam svoboda despotizmom i rabstvom Znyavshi z sebe Obraz Bozhij lyudina neminuche znime i vzhe znimaye z sebe obraz lyudskij i revnuvatime za obrazom zvirinim 6 Div takozh RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu GumanizmVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu GumanizmRenesansnij gumanizm Antigumanizm Ateyizm Svitskij gumanizm Obskurantizm Cenzura Inkviziciya Vsesvitnij den gumanizmuPrimitki Redaguvati a b v g Bulgakov S N Svet Nevechernij S 347 Berdyaev N Istinnost i otkrovenie S 184 Protoiyerej Volodimir Smih Duhovnist i Gumanizm Pravoslavnij visnik 2000 9 10 Frank S L Duhovnye osnovy obshestva M 1992 S 413 Svobodomyslie i Ateizm v drevnosti srednie veka i v epohu vozrozhdeniya M 1886 S 280 a b Nauka filosofiya religiya v hristianskom mire M 1999 s 108 Dzherela ta literatura RedaguvatiVoronkova V G Dekonstrukciya gumanizmu v umovah postmodernistskoyi globalizaciyi Monografiya Zaporizhzhya 2010 ZDIA 40 Galickij I V Tolerantnist u pravovomu zhitti suchasnogo suspilstva avtoreferat dis kand yurid nauk spec 12 00 12 filosofiya prava I V Galickij Odesa 2011 17 s Grishuk O V Formuvannya ta rozvitok ideyi gumanizmu v pravi Hmelnickij 2013 288 s Grishuk O V Lyudska gidnist u pravi filosofski problemi O V Grishuk L Lvivskij derzhavnij universitet vnutrishnih sprav 2007 428 s Gumanizm Velika ukrayinska yuridichna enciklopediya u 20 t O V Petrishin vidp red ta in 2017 T 3 Zagalna teoriya prava S 77 ISBN 978 966 937 233 8 Kopyejchikov V V Gumanizm Arhivovano 26 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 1 A G S 660 ISBN 966 7492 00 X Litvinov V Renesansnij gumanizm v Ukrayini K Osnovi 2000 472s Nichik V M Litvinov V D StartijYa M Gumanistichni reformacijni ideyi na Ukrayini K Naukova dumka 1990 372s Popovich M V Gumanizm nedostupne posilannya z lipnya 2019 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 253 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Popovich M V Gumanizm Arhivovano 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X Politologichnij enciklopedichnij slovnik uklad L M Gerasina V L Pogribna I O Polishuk ta in Za red M P Trebina H Pravo 2015 Pogrebnyak S Vtilennya principu gumanizmu v pravi Tekst S Pogrebnyak Visnik Akademiyi pravovih nauk Ukrayini 2007 r 1 48 H Pravo 2007 S 33 42 Stratij Ya M Andrushko V A Litvinov V D Ideyi gromadyanskogo gumanizmu K Naukova dumka 1987 Shumna L P Socialna pidtrimka yak organizacijno pravova forma socialnogo zabezpechennya avtoref dis d ra yurid nauk 12 00 05 L P Shumna nauk kons O M Yaroshenko Chernigiv derzh tehnolog un t Harkiv 2014 39 s Posilannya RedaguvatiLyudyanist Arhivovano 14 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 872 1000 ekz Gumanizm Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 246 Ce nezavershena stattya z filosofiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gumanizm amp oldid 39460368