www.wikidata.uk-ua.nina.az

Догмат Не плутати з канон У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Догма значення Догма від грец δόγμα думка

Догмат

Не плутати з канон.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Догма (значення).

Догма (від грец. δόγμα — думка, учення, постанова) — це офіційна система принципів чи доктрин релігії, таких як православ'я чи римо-католицизм, або позиції філософа чи філософської школи, такої як стоїцизм.

Догмат про іконошанування

Етимологія

В античній філософії словом «Догмат» позначалися загальноприйняті думки або фундаментальні максими . У «Державі» Платон користується цим словом і для позначення оприлюднених постанов, яким повинні слідувати воєначальники і воїни. Філон Олександрійський за допомогою «догматів премудрості» споглядає світ, мабуть вбачаючи в догматах опис природної закономірності, що панує в навколишньому світі. У Йосипа Флавія це слово виступає в значенні «істинного вчення» (букв. Божественних приписів): «Кожному юдеєві від самого народження покладається почитати божественні приписи (τὸ νομίζειν αὐτὰ θεοῦ δόΥματα)». Цим же словом Йосип Флавій називає вчення секти есеїв.

Поняття догмату у православному богослів'ї

Догмати як істини віри визначені Вселенською Церквою за сприяння Духа Божого і викладені нею не від себе, а від імені Св. Духа, в ім'я Христове, як істини богоодкровенні, не можуть мати іншого значення, крім як обов'язкових правил віри законів, що в усій своїй сукупності й істинному значенні повинні бути прийняті кожним християнином. Слово Боже забороняє найменший ухил від чистоти християнського вчення та будь-яку зміну його: «Але якби й ми або ангел із неба, — говорить . Павло, — почав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий» (Гал. 1, 8). Відповідно до цього,за свідченням історії, Церква справді так чинила, відлучаючи, силу даної їй Богом влади (Мф. 18,17-18), усіх, хто свідомо й наполегливо відкидав й перекручував догмати (1 правило VI Вселенського Собору).

Про значення догматів свідчить той факт, що з стародавніх часів і понині перед вступом в церковну общину людина, котру хрестять, повинна голосно прочитати Символ Віри, тобто засвідчити свою віру в догматичні істини Православ'я. Апостол Павло переконує тих, що увірували, твердо дотримуватись євангельського вчення, «аж поки ми всі не досягнемо 'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, міру зросту Христової повноти…» (Еф. 4, 13). Хто відступає від колись прийнятої апостольської віри, той позбавляє себе спасіння.

Історія Православної Церкви знає багато прикладів, коли заради збереження чистоти своєї віри люди йшли на смерть. Пізніше вони були канонізовані і православні віряни шанували їх як святих мучеників та сповідників. Христова Церква прославляє їх як поборників православної істини. Для православних догмати — непорушні закони їхньої віри. Якщо в літургійному житті окремих Православних Місцевих Церков є деякі відмінності, то в догматичному вченні серед них — строга єдність. Православне вчення свідчить, що догмати обов'язкові для всіх членів Церкви тому Церква не прощає того, хто вперто прагне забруднити чистоту апостольського вчення. Богослови посилаються на Біблейські слова апостола: «Людини-єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся, знаючи, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив» (Тит. , 10-11). Аналогічно це відноситься до тих, хто відкидає основний християнський догмат — про Богочоловічність Христа Спасителя, свідчить апостол Іоан (1 Ін. 4, 3). Якщо будь-який гріх — наслідок слабкості волі, то єресь — наполегливість волі. Єресь — наполегливе противлення істині і як хула на Духа Істини не прощається. постановах Шостого Вселенського Собору говориться: «А ще, хто не утримує і не приймає догматів благочестя і не так мислить і проповідує, але хоче йти проти них, тому хай буде анафема по визначенню, колись складеному святими і блаженними отцями».

Розгляд наявних властивостей догматів приводить до такого висновку: догмати — це богоодкровенні істини, які містять собі вчення про триіпостасного Бога та Його ставлення до світу й, особливо, до людини, збережені, визначені й викладені Православною Церквою як незаперечні, незмінні та обов'язкові для всіх віруючих правила віри.

Отже, догматичне богослів'я є не що інше, як системний виклад православно-християнського вчення про триіпостасного Бога, Його властивості та дії стосовно світу й, особливо, людини.

Оскільки не на всі запитання, що виникають житті Церкви протягом того іншого періоду буття, є відповідь в Одкровенні, то й не всім істинам, що зберігаються в церковній свідомості — богослужбових текстах, творіннях святих отців,- будуть відповідати догмати.

Відомий російський історик В. В. Болотов (1851—1900), розв'язуючи питання про співвідношення догматів іншими істинами, поряд із догматом як «істинним пізнанням фактів віри», вводить ще два поняття: 1) святоотцівський теологумен; 2) окрема богословська думка.

Теологумен для В. В. Болотова — це «богословська думка тих, які… більш ніж богослови: це богословські думки святих отців Єдиної Нероздільної Церкви; це думки тих мужів, серед яких стоять ті, які достойно іменуються „Вчителями Всесвіту“. Але всій повазі до теологуменів, вони не є для всіх обов'язковими». Прикладом таких теологуменів автор називає думку Св. Григорія Нісського про те, що нехрещені немовлята вже через свою чистоту також стають спадкоємцями вічних благ. Такої ж думки дотримувались і св. Григорій Богослов, вітчизняних письменників — св. Дмитро Ростовський (1652—1709) та Св. Феофан Затворник (1830—1894). Звичайно, доля цих немовлят буде не такою ж, як тих, що досягли святості через страждання й подвиги, але вона буде й не такою, як тих грішників, котрі не покаялися.

До теологуменів також може бути віднесений західний додаток до Символу Віри (8 член: … що від Отця і Сина сходить). Такої думки дотримуються також деякі сучасні богослови. Дехто вважає теологуменом так званий апокатастасис.

Що стосується богословських думок, то, згідно В. В. Болотовим, головна їх відмінність від догматів — це «відсутність авторитету». «У виборі моїх власних богословських думок, — пише він, — я вільний, але не беззаперечно … кордони моєї свободи — в обов'язковій вимозі, щоб ці мої власні думки не суперечили догматам».

Православна Церква осуджувала прояви всякого роду гносеомахіїта неосвіченості. Словами митрополита Московського Філарета (Дроздова), «необхідно, щоб ніяку, навіть в тайні сокровенну, премудрість, для нас чужу і ту, що нам не належить, ми не шанували, але зі згодою й покорою направляли розум до божественного спостереження і серце до небесних відчуттів».

Святитель Кирило Єрусалимський пише: «Сутність релігії складається двох наступних речей: точного пізнання догматів благочестя і із добрих справ, догмати без добрих справ неприємні Богу, не приймає Він і добрі справи, якщо вони основані не на догматах благочестя».

Святий Григорій Нісський роздумах про взаємовідношення догматів і заповідей (моральних правил), приходить до висновку, що «догмат важливіший і вищий, ніж заповідь».

Адогматисти

Наприкінці XVIII ст. у протестантському середовищі з'явились релігійно-філософські теорії, що заперечували значення догматів християнському житті. Адогматисти відкидали догмати віри або ж в ім'я моральності (Кант, 1724—1804), або ж в ім'я релігійного почуття і настрою (Шлейермахер, 1768—1834). Вони гадали, що релігія повинна ґрунтуватися не на догматах, виключно на моральності моральному почутті. Подібно до них, адогматисти XIX століття (Рігль та Гарнак) сутність релігії також бачили в благочестивім християнськім настрої.

Позиція адогматистів полягала в тому, що вони вважали можливим духовне відродження людини своїми силами. Так, Кант вважав достатнім керуватися природним розумом, який, нібито, знаходиться під примусовою дією Всезагального Закону, що змушує нас чинити морально. Шлеєрмахер, навпаки, пропонував користуватись сердечними почуттями, які безпомилково вибирають добро.

Прибічники догматів заперечують, що вся сила християнства полягає не в догматах, в моральному вченні, і стверджують, що моральність людини тісно пов'язана догматичною свідомістю: без віри неможлива стійка моральність. Пошкодження догматичної свідомості, на їхню думку, часто призводить до пошкодження морального життя, і навпаки, хибність морального життя веде до затьмарення і викривлення догматичного світогляду.

Книга Біляєва Миколая «Догмат про папську непогрішність»

Поняття догмату у католицизмі

Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2019)

Теорія догматичного розвитку

В Католицькій церкві є теорія догматичного розвитку. Згідно думкою більшості західних богословів, багато ще якого Божого вчення залишається Церкві невідомим, або, щонайменше, неясно усвідомлюється до того часу, поки розвиток догматичного вчення не розсіє неясності попередньої церковної свідомості. Ця теорія, яка отримала назву «теорії догматичного розвитку», є порівняно новою. Вона з'явилася в середині XIX століття. Її автор — кардинал Джон Генрі Ньюмен.

Розвиток догматичної науки святий Вікентій Ліринський порівнює з розвитком людського організму: «Релігія — справа душі, нехай уподібнюється в цьому відношенні тілу, — говорить він. — 3 роками тіла розкривають і розвивають члени свої, однак залишаються тим же, чим і були. Квітуча пора дитинства, зрілий вік і старечий між собою зовсім відмінні, але старими робляться ті ж, котрі були колись дітьми. Так що хоча зріст і зовнішність однієї і тієї ж людини змінюється, але природа її залишається та ж. Такому закону процвітання повинно слідувати і догматичне вчення християнської релігії. Нехай воно роками укріплюється, з часом розширюється, віком зростає, але залишається непорушним і непошкодженим, цілим і досконалим, без усякої втрати своєму змісті, без усякої зміни своїх визначеннях».

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Догмат

Примітки

  1. Plat. Resp. VII 538c; Epict. Diss. IV 11. 8; Cicero. Acad. II 9. 27
  2. Plat. Resp. III 414b
  3. Philo. De spec. Leg. I 269
  4. Ios. Flav. Contr. Ap. I 42
  5. Idem. De bell. II 8. 7
  6. ↑ Деяния Вселенских Соборов. — Т. 4, VI Собор, VII Собор. Изд. 5-е. СПб.: Воскресение, 1996. — 645 с.
  7. Епископ Сильвестр. Опытъ православного догматического богословия. — Т. 1. — Изд. 2. — К.: Изд. Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1892.-317 с.
  8. Ригін В. протоиерей. Молитва родителей о детях, умерших нехре-щенными. — ЖМП. — 1983. — № 10. — с. 79-80.
  9. див. Послання Григорія Нісського до Гієзія про немовлят, викрадених передчасною смертю
  10. Проф. прот. Ливерий Воронов. «Вопрос о „Филиокве“ с точки зрения русских богословов» // БТ. /Юбилейный сборник, посвященный 175- летию ЛДА. — М., 1986. — с. 157—186.
  11. Рассказовский СП. Догматическое богословие (по прот. Н. Малиновскому). Ч. 1. -Ленинград: тип. ВИР, 1991. — 117 с.
  12. Аристотель. Метафизика. — М., 1934. Кн. 6, гл. 1.
  13. Символы веры // Книга правил святых апостол, святых Соборов Вселенских и помесных, и святых отец. Догмат 630-ти святых отец Четвертого Вселенского Собора, Халкидонского. — М.: Синодальная типография, 1893. — с. 3-11.
  14. Митрополит Московский Филарет. Слова и речи. — Т. 4. — М., 1882.
  15. Св. Кирилл Иерусалимский. Поучение огласительные и тайновод-ственные. — М.: Синод, б-ка, 1991.
  16. Иеромонах Сафроний. Старец Силуан. — Париж: YMCA-PRESS, 1952.
  17. Св. Викентий Лирийский. Наставление, 1 п. 722. // Чельцов Н. проф. Древние формы символа веры. — СПб., 1886. — с. 152—184.

Література

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ne plutati z kanon U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Dogma znachennya Dogma vid grec dogma dumka uchennya postanova ce oficijna sistema principiv chi doktrin religiyi takih yak pravoslav ya chi rimo katolicizm abo poziciyi filosofa chi filosofskoyi shkoli takoyi yak stoyicizm Dogmat pro ikonoshanuvannya Zmist 1 Etimologiya 2 Ponyattya dogmatu u pravoslavnomu bogosliv yi 3 Adogmatisti 4 Ponyattya dogmatu u katolicizmi 4 1 Teoriya dogmatichnogo rozvitku 5 Div takozh 6 Primitki 7 Literatura 8 PosilannyaEtimologiya RedaguvatiV antichnij filosofiyi slovom Dogmat poznachalisya zagalnoprijnyati dumki abo fundamentalni maksimi 1 U Derzhavi Platon koristuyetsya cim slovom i dlya poznachennya oprilyudnenih postanov yakim povinni sliduvati voyenachalniki i voyini 2 Filon Oleksandrijskij za dopomogoyu dogmativ premudrosti spoglyadaye svit mabut vbachayuchi v dogmatah opis prirodnoyi zakonomirnosti sho panuye v navkolishnomu sviti 3 U Josipa Flaviya ce slovo vistupaye v znachenni istinnogo vchennya bukv Bozhestvennih pripisiv Kozhnomu yudeyevi vid samogo narodzhennya pokladayetsya pochitati bozhestvenni pripisi tὸ nomizein aὐtὰ 8eoῦ doYmata 4 Cim zhe slovom Josip Flavij nazivaye vchennya sekti eseyiv 5 Ponyattya dogmatu u pravoslavnomu bogosliv yi RedaguvatiDogmati yak istini viri viznacheni Vselenskoyu Cerkvoyu za spriyannya Duha Bozhogo i vikladeni neyu ne vid sebe a vid imeni Sv Duha v im ya Hristove yak istini bogoodkrovenni ne mozhut mati inshogo znachennya krim yak obov yazkovih pravil viri zakoniv sho v usij svoyij sukupnosti j istinnomu znachenni povinni buti prijnyati kozhnim hristiyaninom Slovo Bozhe zaboronyaye najmenshij uhil vid chistoti hristiyanskogo vchennya ta bud yaku zminu jogo Ale yakbi j mi abo angel iz neba govorit Pavlo pochav blagovistiti vam ne te sho mi vam blagovistili nehaj bude proklyatij Gal 1 8 Vidpovidno do cogo za svidchennyam istoriyi Cerkva spravdi tak chinila vidluchayuchi silu danoyi yij Bogom vladi Mf 18 17 18 usih hto svidomo j napoleglivo vidkidav j perekruchuvav dogmati 1 pravilo VI Vselenskogo Soboru 6 Pro znachennya dogmativ svidchit toj fakt sho z starodavnih chasiv i ponini pered vstupom v cerkovnu obshinu lyudina kotru hrestyat povinna golosno prochitati Simvol Viri tobto zasvidchiti svoyu viru v dogmatichni istini Pravoslav ya Apostol Pavlo perekonuye tih sho uviruvali tverdo dotrimuvatis yevangelskogo vchennya azh poki mi vsi ne dosyagnemo yednannya viri j piznannya Sina Bozhogo Muzha doskonalogo miru zrostu Hristovoyi povnoti Ef 4 13 Hto vidstupaye vid kolis prijnyatoyi apostolskoyi viri toj pozbavlyaye sebe spasinnya Istoriya Pravoslavnoyi Cerkvi znaye bagato prikladiv koli zaradi zberezhennya chistoti svoyeyi viri lyudi jshli na smert Piznishe voni buli kanonizovani i pravoslavni viryani shanuvali yih yak svyatih muchenikiv ta spovidnikiv Hristova Cerkva proslavlyaye yih yak pobornikiv pravoslavnoyi istini Dlya pravoslavnih dogmati neporushni zakoni yihnoyi viri Yaksho v liturgijnomu zhitti okremih Pravoslavnih Miscevih Cerkov ye deyaki vidminnosti to v dogmatichnomu vchenni sered nih stroga yednist Pravoslavne vchennya svidchit sho dogmati obov yazkovi dlya vsih chleniv Cerkvi tomu Cerkva ne proshaye togo hto vperto pragne zabrudniti chistotu apostolskogo vchennya Bogoslovi posilayutsya na Biblejski slova apostola Lyudini yeretika po pershim ta drugim nastavlenni vidrikajsya znayuchi sho zipsuvsya takij ta grishit i vin sam sebe zasudiv Tit 10 11 Analogichno ce vidnositsya do tih hto vidkidaye osnovnij hristiyanskij dogmat pro Bogocholovichnist Hrista Spasitelya svidchit apostol Ioan 1 In 4 3 Yaksho bud yakij grih naslidok slabkosti voli to yeres napoleglivist voli Yeres napoleglive protivlennya istini i yak hula na Duha Istini ne proshayetsya postanovah Shostogo Vselenskogo Soboru govoritsya A she hto ne utrimuye i ne prijmaye dogmativ blagochestya i ne tak mislit i propoviduye ale hoche jti proti nih tomu haj bude anafema po viznachennyu kolis skladenomu svyatimi i blazhennimi otcyami 6 Rozglyad nayavnih vlastivostej dogmativ privodit do takogo visnovku dogmati ce bogoodkrovenni istini yaki mistyat sobi vchennya pro triipostasnogo Boga ta Jogo stavlennya do svitu j osoblivo do lyudini zberezheni viznacheni j vikladeni Pravoslavnoyu Cerkvoyu yak nezaperechni nezminni ta obov yazkovi dlya vsih viruyuchih pravila viri 7 Otzhe dogmatichne bogosliv ya ye ne sho inshe yak sistemnij viklad pravoslavno hristiyanskogo vchennya pro triipostasnogo Boga Jogo vlastivosti ta diyi stosovno svitu j osoblivo lyudini Oskilki ne na vsi zapitannya sho vinikayut zhitti Cerkvi protyagom togo inshogo periodu buttya ye vidpovid v Odkrovenni to j ne vsim istinam sho zberigayutsya v cerkovnij svidomosti bogosluzhbovih tekstah tvorinnyah svyatih otciv budut vidpovidati dogmati Vidomij rosijskij istorik V V Bolotov 1851 1900 rozv yazuyuchi pitannya pro spivvidnoshennya dogmativ inshimi istinami poryad iz dogmatom yak istinnim piznannyam faktiv viri vvodit she dva ponyattya 1 svyatootcivskij teologumen 2 okrema bogoslovska dumka Teologumen dlya V V Bolotova ce bogoslovska dumka tih yaki bilsh nizh bogoslovi ce bogoslovski dumki svyatih otciv Yedinoyi Nerozdilnoyi Cerkvi ce dumki tih muzhiv sered yakih stoyat ti yaki dostojno imenuyutsya Vchitelyami Vsesvitu Ale vsij povazi do teologumeniv voni ne ye dlya vsih obov yazkovimi 8 Prikladom takih teologumeniv avtor nazivaye dumku Sv Grigoriya Nisskogo pro te sho nehresheni nemovlyata vzhe cherez svoyu chistotu takozh stayut spadkoyemcyami vichnih blag 9 Takoyi zh dumki dotrimuvalis i sv Grigorij Bogoslov vitchiznyanih pismennikiv sv Dmitro Rostovskij 1652 1709 ta Sv Feofan Zatvornik 1830 1894 Zvichajno dolya cih nemovlyat bude ne takoyu zh yak tih sho dosyagli svyatosti cherez strazhdannya j podvigi ale vona bude j ne takoyu yak tih grishnikiv kotri ne pokayalisya Do teologumeniv takozh mozhe buti vidnesenij zahidnij dodatok do Simvolu Viri 8 chlen sho vid Otcya i Sina shodit Takoyi dumki dotrimuyutsya takozh deyaki suchasni bogoslovi 10 Dehto vvazhaye teologumenom tak zvanij apokatastasis Sho stosuyetsya bogoslovskih dumok to zgidno V V Bolotovim golovna yih vidminnist vid dogmativ ce vidsutnist avtoritetu U vibori moyih vlasnih bogoslovskih dumok pishe vin ya vilnij ale ne bezzaperechno kordoni moyeyi svobodi v obov yazkovij vimozi shob ci moyi vlasni dumki ne superechili dogmatam 11 Pravoslavna Cerkva osudzhuvala proyavi vsyakogo rodu gnoseomahiyi 12 13 ta neosvichenosti Slovami mitropolita Moskovskogo Filareta Drozdova neobhidno shob niyaku navit v tajni sokrovennu premudrist dlya nas chuzhu i tu sho nam ne nalezhit mi ne shanuvali ale zi zgodoyu j pokoroyu napravlyali rozum do bozhestvennogo sposterezhennya i serce do nebesnih vidchuttiv 14 Svyatitel Kirilo Yerusalimskij pishe Sutnist religiyi skladayetsya dvoh nastupnih rechej tochnogo piznannya dogmativ blagochestya i iz dobrih sprav dogmati bez dobrih sprav nepriyemni Bogu ne prijmaye Vin i dobri spravi yaksho voni osnovani ne na dogmatah blagochestya 15 Svyatij Grigorij Nisskij rozdumah pro vzayemovidnoshennya dogmativ i zapovidej moralnih pravil prihodit do visnovku sho dogmat vazhlivishij i vishij nizh zapovid Adogmatisti RedaguvatiNaprikinci XVIII st u protestantskomu seredovishi z yavilis religijno filosofski teoriyi sho zaperechuvali znachennya dogmativ hristiyanskomu zhitti Adogmatisti vidkidali dogmati viri abo zh v im ya moralnosti Kant 1724 1804 abo zh v im ya religijnogo pochuttya i nastroyu Shlejermaher 1768 1834 Voni gadali sho religiya povinna gruntuvatisya ne na dogmatah viklyuchno na moralnosti moralnomu pochutti Podibno do nih adogmatisti XIX stolittya Rigl ta Garnak sutnist religiyi takozh bachili v blagochestivim hristiyanskim nastroyi Poziciya adogmatistiv polyagala v tomu sho voni vvazhali mozhlivim duhovne vidrodzhennya lyudini svoyimi silami Tak Kant vvazhav dostatnim keruvatisya prirodnim rozumom yakij nibito znahoditsya pid primusovoyu diyeyu Vsezagalnogo Zakonu sho zmushuye nas chiniti moralno Shleyermaher navpaki proponuvav koristuvatis serdechnimi pochuttyami yaki bezpomilkovo vibirayut dobro Pribichniki dogmativ zaperechuyut sho vsya sila hristiyanstva polyagaye ne v dogmatah v moralnomu vchenni i stverdzhuyut sho moralnist lyudini tisno pov yazana dogmatichnoyu svidomistyu bez viri nemozhliva stijka moralnist Poshkodzhennya dogmatichnoyi svidomosti na yihnyu dumku chasto prizvodit do poshkodzhennya moralnogo zhittya i navpaki hibnist moralnogo zhittya vede do zatmarennya i vikrivlennya dogmatichnogo svitoglyadu 16 Kniga Bilyayeva Mikolaya Dogmat pro papsku nepogrishnist Ponyattya dogmatu u katolicizmi RedaguvatiCej rozdil potrebuye dopovnennya serpen 2019 Teoriya dogmatichnogo rozvitku Redaguvati V Katolickij cerkvi ye teoriya dogmatichnogo rozvitku Zgidno dumkoyu bilshosti zahidnih bogosloviv bagato she yakogo Bozhogo vchennya zalishayetsya Cerkvi nevidomim abo shonajmenshe neyasno usvidomlyuyetsya do togo chasu poki rozvitok dogmatichnogo vchennya ne rozsiye neyasnosti poperednoyi cerkovnoyi svidomosti Cya teoriya yaka otrimala nazvu teoriyi dogmatichnogo rozvitku ye porivnyano novoyu Vona z yavilasya v seredini XIX stolittya Yiyi avtor kardinal Dzhon Genri Nyumen Rozvitok dogmatichnoyi nauki svyatij Vikentij Lirinskij porivnyuye z rozvitkom lyudskogo organizmu Religiya sprava dushi nehaj upodibnyuyetsya v comu vidnoshenni tilu govorit vin 3 rokami tila rozkrivayut i rozvivayut chleni svoyi odnak zalishayutsya tim zhe chim i buli Kvitucha pora ditinstva zrilij vik i starechij mizh soboyu zovsim vidminni ale starimi roblyatsya ti zh kotri buli kolis ditmi Tak sho hocha zrist i zovnishnist odniyeyi i tiyeyi zh lyudini zminyuyetsya ale priroda yiyi zalishayetsya ta zh Takomu zakonu procvitannya povinno sliduvati i dogmatichne vchennya hristiyanskoyi religiyi Nehaj vono rokami ukriplyuyetsya z chasom rozshiryuyetsya vikom zrostaye ale zalishayetsya neporushnim i neposhkodzhenim cilim i doskonalim bez usyakoyi vtrati svoyemu zmisti bez usyakoyi zmini svoyih viznachennyah 17 Div takozh RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu DogmatKanonichne pravo Cerkovne pravoPrimitki Redaguvati Plat Resp VII 538c Epict Diss IV 11 8 Cicero Acad II 9 27 Plat Resp III 414b Philo De spec Leg I 269 Ios Flav Contr Ap I 42 Idem De bell II 8 7 a b Deyaniya Vselenskih Soborov T 4 VI Sobor VII Sobor Izd 5 e SPb Voskresenie 1996 645 s Episkop Silvestr Opyt pravoslavnogo dogmaticheskogo bogosloviya T 1 Izd 2 K Izd Tipografiya G T Korchak Novickogo 1892 317 s Rigin V protoierej Molitva roditelej o detyah umershih nehre shennymi ZhMP 1983 10 s 79 80 div Poslannya Grigoriya Nisskogo do Giyeziya pro nemovlyat vikradenih peredchasnoyu smertyu Prof prot Liverij Voronov Vopros o Filiokve s tochki zreniya russkih bogoslovov BT Yubilejnyj sbornik posvyashennyj 175 letiyu LDA M 1986 s 157 186 Rasskazovskij SP Dogmaticheskoe bogoslovie po prot N Malinovskomu Ch 1 Leningrad tip VIR 1991 117 s Aristotel Metafizika M 1934 Kn 6 gl 1 Simvoly very Kniga pravil svyatyh apostol svyatyh Soborov Vselenskih i pomesnyh i svyatyh otec Dogmat 630 ti svyatyh otec Chetvertogo Vselenskogo Sobora Halkidonskogo M Sinodalnaya tipografiya 1893 s 3 11 Mitropolit Moskovskij Filaret Slova i rechi T 4 M 1882 Sv Kirill Ierusalimskij Pouchenie oglasitelnye i tajnovod stvennye M Sinod b ka 1991 Ieromonah Safronij Starec Siluan Parizh YMCA PRESS 1952 Sv Vikentij Lirijskij Nastavlenie 1 p 722 Chelcov N prof Drevnie formy simvola very SPb 1886 s 152 184 Literatura RedaguvatiV Sviridenko Dogma Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Dogmati religijni tam zhePosilannya RedaguvatiDogma prava Arhivovano 1 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Dogmati religijni Arhivovano 30 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J S 231 ISBN 966 7492 00 8 Dogmat Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Dogmati religijni Arhivovano 17 travnya 2017 u Wayback Machine Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dogmat amp oldid 39182497