Туре́цька мо́ва (тур. Türkçe, Türk dili) — одна з тюркських мов, офіційна мова Туреччини. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на Кіпрі, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей.
| Турецька мова | |
|---|---|
| Türkçe, Türk dili | |
| Поширення турецької мови | |
| Поширена в | Туреччина, Кіпр, Північна Македонія, Болгарія, Азербайджан, Німеччина, Греція, Косово, Румунія, Сербія |
| Регіон | Близький Схід, Європа |
| Носії | Близько 75 млн. |
| Місце | 22 |
| Писемність | турецький алфавіт |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Туреччина, Кіпр, Північний Кіпр, Косово, Північна Македонія (регіональна) |
| Регулює | Асоціація турецької мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | tr |
| ISO 639-2 | tur |
| ISO 639-3 | tur |
| SIL | tur |
У діалектологічному відношенні в Туреччині виділяється зона на сході і особливо на північному сході Анатолії. На цій території мова має схожі риси з азербайджанською мовою. Діалекти решти Анатолії і східної Фракії, а також турецькі діалекти в інших країнах розрізняються незначною мірою.
Поширення
Турецька мова в Туреччині є рідною для 60 млн осіб, або для майже 80 % населення країни.
Близько 740 тис. чоловік говорять турецькою в Болгарії (2001), 37 тис. в Узбекистані, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані та Азербайджані (дані 1979 р.).
Рідною турецьку мову вважають 177 тис. осіб на Кіпрі (1995) і бл. 128 тис. в Греції (дані 1976 р.).
Близько 64 тис. носіїв проживало до 1984 р. в Бельгії, 170 тис. в Австрії (2000 р.). У Німеччині проживає 2 млн 800 тис. турків (2009), половина з яких там не народилася і вважає рідною мовою саме турецьку. Крім того, в 1982 р. в Румунії по-турецьки розмовляли 14 тис. чол., а в колишній Югославії 250 тис.
У 1990 в Іраку проживали близько 3000 носіїв турецької мови, а в Ірані бл. 2500.
У США в 1970 р. проживали 24 тис. носіїв турецької, а в Канаді в 1974 р. понад 8 тис. назвали турецьку мову рідною.
У Франції в 1984 р. турецьку мову вважали рідною бл. 135 тис. чол., а в Нідерландах — 150 тис.чол.
У 1988 р. в Швеції було зареєстровано бл. 5000 носіїв турецької мови.
На 2009 рік у світі налічується за різними оцінками від 61-63 млн. до 73 млн. носіїв турецької, що становить близько 40 % від загального числа всіх тюркомовних і робить турецьку першою за кількістю носіїв серед усіх тюркських мов.
Діалекти
Існує багато діалектів турецької мови, основу турецької літературної мови сьогодні становить стамбульський діалект. Окрім того, в турецькій мові розрізняють дунайський, ескішехирський (у вілайєті Ескішехир), разградський, дінлерський, румелійський, Караманський (у вілайєті Караман), Адріанопольський (м. Едірне), газіантепський, діалект району м. Урфи, караденізський (чорноморський) і деякі інші.
Приклад діалектних відмінностей
| Літературна турецька (Стамбул) | Румелія | Чорноморський регіон | Південно-Східна Анатолія | Егейський регіон |
|---|---|---|---|---|
| Gidiyorum. (Я йду.) | gideym | kitéyrım-cideyrum | gidirem | gidiyom |
| Kayacağım. (Я вислизну.) | gayacaim | kayadzağum da | kayacam | gayıvecem |
| Gördüğüm güzel kız. (Красива дівчина, яку я бачу.) | gürdügüm güzel kız | сörduum cüzel gız | gördügüm gözel gız | gördüğüm güzel gız |
| Ne yapacakmış? (Що він робитиме?) | n'apacag imiş | n'âbadzağ imiş | ne yapcaxmış | napca: mış |
| Yağmura mı bakıyorsun? (Ти спостерігаєш за дощем?) | yagmura mi bakaysın | yâmora mi pakaysun | yagmıra mı bagıyorsuñ | yağmıra mı bakıyon |
| Koşacağım. (Я побіжу.) | koşaca'm | koşadzağum | goşacağam | goşcem |
Історія
Сучасна турецька мова походить з староанатолійско-тюркської — мови огузо-сельджуцьких східних тюркських племен, що колись населяли Середню Азію, а в 8-10 століттях були витіснені звідти конкуруючими уйгурськими (також тюркськими) племенами на захід і заселили до 11-12 століть Анатолійський півострів.
Літературна турецька мова почала формуватися на рубежі 15-16 століть на основі староанатолійско-тюркської мови, яка в свою чергу походить з середньоазійської-тюркської мови, принесеної в Малу Азію сельджуками, до якої додалися численні елементи народно-розмовної мови змішаного тюркського населення Анатолії.
Протягом останніх декількох століть турецька мова зазнала суттєвого впливу перської та арабської мов, у зв'язку з чим кількість запозичених з цих мов слів сягала часом 80 % турецької лексики. До XX століття існувала літературна мова Османської імперії, яка помітно відрізнялася від розмовної турецької мови — османська мова (Osmanlı). Пантюркісти (зокрема, І. Гаспринський) наприкінці 19 — початку 20 ст. видавали журнали і газети мовою, яка поступово відмовлялася від запозичень, хоча й відрізнялася від сучасної турецької мови. Нову мову пропагували младотурки. Сучасна писемність була запроваджена 1928 року.
Фонетика
| Таблиця турецьких голосних (МФА) |
|---|
- за місцем утворення — піднебінні (голосні переднього ряду): e, i, ö, ü, і непіднебінні (голосні заднього ряду): a, ı, o, u.
- за участю губів і вимові — губні: ö, ü, o, u і негубні: e, i, a, ı.
- за ступенем відкриття рота — широкі: a, e, o, ö і вузькі: ı, u, i, ü.
- дзвінкі: b, c, d, g і глухі: p, ç, t, k.
| Білабіальні | Губно-зубні | Зубні | Альвеолярні | Постальвеолярні | Піднебінні | Задньопіднебінні | Гортанний | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назальні | m | n | ||||||
| Проривні | p | b | t | d | (c) | (ɟ) | k | ɡ |
| Фрикативні | f | v | s | z | ʃ | ʒ | ɣ | h |
| Африкати | tʃ | dʒ | ||||||
| Дрижачі | ɾ | |||||||
| Апроксиманти | (ɫ) | l | j |
- початковий та міжголосний [j], що відповідає dž-/č-/d'- та -d-/-z-/-r- інших тюркських мов
- розрізнення на початку слова глухих та дзвінких [p]-[b], [t]-[d], [k]-[g]
- [v] у деяких словах на місці [b] інших тюркських мов
- дієслово ol- «бути, ставати» замість спільнотюркського bol-
Наголос музично-силовий. У словах тюркського походження і в старих запозиченнях, падає, як правило, на останній склад; у багатоскладових словах наголос двополюсний. Часто відбувається ситуативний зсув сильного наголосу. У ряді випадків наголос має смислорозрізнювальну функцію.
У турецькій мові відсутні етимологічні довгі голосні. Вторинна довгота з'являється в результаті випадання приголосного / ğ / при голосних заднього ряду.
Турецьке письмо
Стародавні східні тюрки вже були племенами з розвиненою культурою: вони користувалися для письма тюркським рунічних письмом. До X століття огузи піддалися ісламізації та перейняли арабське письмо з додаванням окремих знаків, запозичених у персів.
Пам'ятки старо-турецької мови, виконані арабською в'яззю спочатку з помітним впливом східно-тюркської, караханидсько-уйгурської літературної мови, фіксуються з 13 сторіччя.
На початку 1926 р. Мустафа Кемаль Ататюрк взяв участь у конгресі тюркології в Баку, на якому, зокрема, прозвучала вимога латинізації тюркських мов за допомогою створення так званої нової тюркської абетки.
Сучасна писемність сформована 1928 року на основі латинської абетки за участю Ататюрка. Основою нового написання слів (як і для загальної реформи мови) слугував стамбульський діалект.
У таблиці праворуч українськими літерами записане приблизне звучання:
| A a — А а | B b — Б б | C c — Дж дж (диграф, вимовляється разом, як один звук) | Ç ç — м'якіша Ч ч | D d — Д д | E e — середній звук між українськими е і є |
| F f — Ф ф | G g — Ґ Ґ | Ğ ğ — слабке Й й або подовження попередньої голосної | H h — Г г з придихом | I ı — И и | İ i — І і |
| J j — Ж ж | K k — К к | L l — Л л | M m — М м | N n — Н н | O o — О о |
| Ö ö — Ьо ьо (як в слові льон) | P p — П п | R r — Р р | S s — С с | Ş ş — м'якіша Ш ш | T t — Т т |
| U u — У у | Ü ü — Ьу ьу (як в слові сюди) | V v — В в | Y y — Й й | Z z — З з |
Словотвір
Турецька мова належить до аглютинативних мов. У ній велику роль грають суфікси, які «приклеюються» в кінці слова, утворюючи нові слова. Кожен суфікс, як правило, має лише одне значення.
У таблиці наведено декілька прикладів афіксального словотвору, характерного для аглютинативних мов:
| Турецька мова | Українська мова |
|---|---|
| ev | будинок |
| evler | будинки |
| evin | твій будинок |
| eviniz | ваш будинок |
| evim | мій будинок |
| evimde | у моєму будинку |
| evlerinizden | з ваших будинків |
| evlerinizdendi | (він/вона/воно) був/була/було з ваших будинків |
| evlerinizdenmiş | (він/вона/воно) ймовірно був/була/було з ваших будинків |
| Evinizdeyim. | Я є в твоєму будинку. |
| Evinizdeymişim. | Я, ймовірно, був у твоєму будинку. |
| Evinizde miyim? | Чи я в твоєму будинку? |
| Турецька мова | Компоненти | Українська мова | Клас |
|---|---|---|---|
| göz | göz | око | іменник |
| gözlük | göz + -lük | окуляри | іменник |
| gözlükçü | göz + -lük + -çü | оптик | іменник |
| gözlükçülük | göz + -lük + -çü + -lük | торгівля оптикою | іменник |
| gözlem(e) | göz + -lem(e) | спостереження | іменник |
| gözlemci | göz + -lem + -ci | спостерігач | іменник |
| gözle- | göz + -le | спостерігай | дієлово (наказ) |
| gözlemek | göz + -le + -mek | спостерігати | дієслово (інфінітив) |
Гармонія голосних
При додаванні афіксів і закінчень велику роль відіграє закон гармонії голосних (сингармонізм, турецк. Ünlü uyumu): закон уподібнення голосних одна одній за ознакою піднебінний / непіднебінний і губний / негубний, тобто якість голосного звуку останнього складу основи (кореня) визначає якість голосних всіх наступних складів. Таким чином, якщо останній голосний кореня — голосний переднього ряду, то і всі наступні афікси і закінчення повинні мати голосні переднього ряду і навпаки, голосний заднього ряду останнього складу кореня призводить до появи голосних заднього ряду в усіх складах, що нарощуються. При цьому розрізняють велику гармонію голосних, за якої афікс може мати 4 варіанти голосних у своєму складі (ı, i, u або ü), і малу гармонію голосних, де можливі тільки варіанти з a або e всередині афікса.
Граматика
Загалом турецьку морфологію характеризує високий ступінь стійкості та майже повна відсутність винятків.
У турецькій мові немає іменних класів, відсутня категорія роду.
Крім того, в турецькій мові існує неозначений артикль bir (досл. один).
Для синтаксису характерний закон передування означення означеному (звичайний порядок слів: Підмет-Прямий Додаток-Присудок (SOV)).
Іменник
- Поняття роду іменника у турецькій мові відсутнє.
- Множина утворюється додаванням закінчень -lar (-ler). Приклад kitap — kitaplar (книга — книги).
- Відмінки утворюються за допомогою закінчень:
Займенник
| назив. | назив. | родов. | родов. | місцев. | місцев. | давал. | давал. | віддал. | віддал. | орудн. | орудн. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ben | я | benim | мій | bende | у мене | bana (виняток) | мені | benden | від мене | benimle | зі мною |
| sen | ти | senin | твій | sende | у тебе | sana (виняток) | тобі | senden | від тебе | seninle | з тобою |
| o | він, вона, воно | onun | його | onda | у нього | ona | йому | ondan | від нього | onunla | з ним |
| biz | ми | bizim | наш | bizde | у нас | bize | нам | bizden | від нас | bizimle | з нами |
| siz | ви | sizin | вас | sizde | у вас | size | вам | sizden | від вас | sizinle | з вами |
| onlar | вони | onların | їх | onlarda | у них | onlara | їм | onlardan | від них | onlarla | з ними |
Дієслово
У турецькій мові основа дієслова збігається з формою наказового способу однини. У сучасних словниках дієслово наводиться у формі основа + афікс віддієслівного імені -mak/-mek (основа_дієслова+рга або основа_дієслова+мак робити): напиши (напис), говори (говор), ходи (ход) і т. д. Приклади:
- yaz — писання, пиши, yazmak — писати, писання робити;
- ver — давання, давай, vermek — давати, дар робити.
У турецькій існує 5 способів дієслова: бажаний, дійсний, наказовий, умовний, необхідний.
У дійсному способі є 5 простих форм часу:
- Теперішній час ( Şimdiki zaman),
- Теперішньо-майбутній (невизначений) час ( Geniş zaman),
- Майбутній (категоричний) час ( Gelecek zaman),
- Минулий неочевидний час (суб'єктивний) ( Belirsiz geçmiş zaman),
- Минулий категоричний (доконаний) час ( Belirli geçmiş zaman).
Крім того в цьому способі є ще 7 складних форм часу:
- Минулий недоконаний час (означений імперфект) ( Şimdiki zamanın hikâyesi),
- Перший передминулий час ( Belirsiz geçmiş zamanın hikâyesi),
- Другий передминулий час ( Belirli geçmiş zamanın hikâyesi),
- Минулий невизначений час (невизначений імперфект) ( Geniş zamanın hikâyesi),
- Майбутньо-минулий час ( Gelecek zamanın hikâyesi),
- Теперішній тривалий час ( Sürekli şimdiki zaman),
- Минулий тривалий час ( Sürekli şimdiki zamanın hikâyesi).
В інших способах дієслова є по одному минулому і майбутньому часові. Також існує 6 форм умовної модальності.
Виділяють 5 станів дієслова: основний (прямий), зворотний, взаємний, пасивний, примусовий.
Лексика
З прийняттям огузо-сельджуцькими племенами (тобто предками сучасних турків) ісламу в 9-10 століттях і аж до 1928 року для запису турецької мови використовувався арабський алфавіт (т. зв. османське письмо, осм. الفبا elifbâ). Ці передумови сприяли численним лексичним і граматичним запозиченнями з арабської. Після захоплення сельджуками Персії офіційною і літературною мовою деякий час прийнято було вважати перську, яка в свою чергу також поповнювалася арабізмами. Після виникнення Османської імперії офіційною стала Османська мова. За даними деяких дослідників (напр. GL Lewis, Turkish Grammar) лексично османська мова була другою у світі після сучасної англійської за обсягом словникового фонду.
Протягом усього цього часу (з 10 по 20 століття) розмовною мовою простого народу залишалася більш однорідна у своїй тюркської основі мова — «народна» турецька (тур. kaba Türkçe).
Після утворення Турецької республіки в 1923 році були зроблені серйозні спроби реформації мови, разом з переходом на латинську графіку багато арабських і перські запозичення були вилучені з обігу на користь їхніх тюркських за походженням відповідників, що збереглися в народній мові (kaba Türkçe). Для деяких понять були створені неологізми зі старотюркськими основами.
Попри це, сучасна турецька мова зберегла значну кількість запозичень як з арабської та перської, так і з інших, як правило, європейських мов (в основному у французькій вимові). Арабо-перські запозичення в сучасній мові часто виконують роль стилістичних дублетів щоденних тюркських слів. Наприклад, тюркське слово göz (око), арабське ayn і перське çeşm (око), тюркське ak (білий; також чистий) і арабське beyaz (білий).
Виданий у 2005 році Словник сучасної турецької мови містить 104 481 статтю (Güncel Türkçe Sözlük, Турецьке лінгвістичне товариство), з яких близько 14 % присвячено словам іноземного походження.
Помітний слід в турецькій лексиці залишила грецька, мова населення завойованої турками Візантії.
Приклади запозичених слів з різних мов:
- З арабської: insan (чоловік), merhaba (добрий день!), Devlet (держава), halk (народ), millet (нація), asker (солдат), fikir (ідея), hediye (подарунок), resim (малюнок), alkol (алкоголь), saat (година);
- З перської: hafta (тиждень), pazar (базар), rüzgâr (вітер), pencere (вікно), şehir (місто), düşman (ворог), ateş (вогонь, полум'я), ayna (дзеркало), can (душа), tahta (дошка) , hoş (приємний), köy (село);
- З грецької: liman (порт), kutu (коробка), körfez (затока), fırın (піч);
- З французької: lüks (розкіш), kuzen (кузен), pantolon (штани), kuaför (перукар), hoparlör (гучномовець), kamyon (вантажівка);
- З вірменської: tel (провід; волокно), hedik (відварна пшениця / кукурудза), yağ (масло, жир); torun (онук);
- З англійської: tişört (футболка), tim (команда, група).
- З інших мов: şalter (з німецької Schalter — вимикач, рубильник), pulluk (слов'ян. Плуг).
Запозичення з турецької
Турецька культура і мова мали вплив на інші мови, що проявилося в численних запозиченнях з турецької у багатьох європейських та азійських мовах. В українському мовознавстві такі запозичення називають тюркізмами. Щоправда, тюркізми — це запозичення не лише з турецької, а й з інших тюркських мов. Нижче наводяться дані про кількість слів турецького походження у інших мовах:
|
|
|
Вивчення в Україні
Видатним дослідником турецької мови і культури був академік Агатангел Кримський. Турецьку мову в Україні почали знову викладати й досліджувати з часу набуття незалежності. Тоді за участю учня академіка А. Кримського, видатного сходознавця Омеляна Пріцака було створено Інститут сходознавства, якому надали ім'я А. Кримського, з філією у Сімферополі, а в Київському університеті відкрили Відділення сходознавства для підготовки знавців східних мов. Східні мови, окрім Києва і Львова, викладають тепер у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Краматорську, Острозі, Луганську і в Сімферополі.
Зараз курси турецької мови викладаються у таких вишах:
- Відділення сходознавства Київського університету імені Тараса Шевченка;
- Факультет сходознавства, кафедра мов і цивілізацій Близького і Середнього Сходу, Київський національний лінгвістичний університет;
- Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського;
- Луганський національний університет імені Тараса Шевченка;
- Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди;
- Херсонський державний університет;
- Кримський інженерно-педагогічний університет;
- Київський університет імені Бориса Грінченка
Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка турецькою мовою:
(переклад Фахрі Ердінча)
SON DİLEK
Ben öldükten sonra, en yüksek yerde,
Yeşil bir tepede isterim mezar,
Ukraynam görünsün hemen ilerde
Selâmlar gestirin ondan rüzgârlar.
Öldükten sonra da görmek emelim:
Boyumca ekinler başakta mıdır?
Köpüklü Dinyeperi dinlemeliyim
Ne destanlar okur, neler anlatır?
Dinyeper dökerken Karadenize
Düşman kanını bir gün Ukraynadan,
Ben kemiklerimle gelirim dize,
Seslenirim sizlere mezarımdan:
«Toprak köleleri, isyana kalkın;
Küflü zincinleri koparın artık,
Yeter emdikleri kanını halkın;
Mukaddes hakkınız sizin azatlık!»
Eğer beni bir gün hatırlarsanız
Sen günlerinde aydın geleceğin,
Aranızda adımı anarsanız:
«Mezarında rahat yatıyor…» deyin.
(Джерело: Т. Г. Шевченко,
Заповіт мовами народів світу,
К., «Наукова думка», 1989)
Див. також
Примітки
- Крістал Д. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 307. — ISBN 978-0-521-42443-1
- ↑ Лінгвістична енциклопедія Ethnologue (англ.)
- Див.: Доповідь "Про інтеграцію іммігрантів, Сайт Берлінського інституту (PDF)
- Million-People Дані енциклопедії Encarta(англ.)
- Довідник «Мови світу» видавництва Routledge[недоступне посилання]
- ↑ . Архів оригіналу за 1 грудня 2009. Процитовано 4 лютого 2012.
- . Архів оригіналу за 12 березня 2007. Процитовано 5 лютого 2012.
- Джерело про кількість запозичень з турецької в інших мовах: http://www.zaman.com.tr/haber.do?haberno=152542 [ 15 листопада 2011 у Wayback Machine.]) (Джерело про кількість запозичень з турецької в інших мовах: http://www.zaman.com.tr/haber.do?haberno=152542 [ 15 листопада 2011 у Wayback Machine.])
- Джерело про кількість запозичень з турецької в інших мовах: http://arsiv.sabah.com.tr/2008/04/27/haber,9FD7F4C2081047E48C391590D46F7263.html) (Джерело про кількість запозичень з турецької в інших мовах: http://arsiv.sabah.com.tr/2008/04/27/haber,9FD7F4C2081047E48C391590D46F7263.html)
Література
Загальний огляд
- Кримський А. Ю., «Історія Туреччини та її письменства», 4 тт., 1924-27.
Граматика
- Кононов А. Н. Грамматика турецкого языка. — М.- Л.: Издательство АН СССР, 1941. — 314 с.
- Сорокін, С. В. Турецька й українська мови в системі координат «ВИД — ЧАС — МОДАЛЬНІСТЬ»: монографія / С. В. Сорокін ; Київський національний лінгвістичний ун-т. — К. : Видавничий центр КНЛУ, 2009. — 341 с. — Бібліогр.: с. 326—341.
- Широков, Костянтин Володимирович. Іменна словозміна у сучасній турецькій мові: [монографія] / К. В. Широков ; НАН України, Укр. мовно-інформ. фонд. — К. : Довіра, 2009. — 318 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 307—316.
Підручники, посібники
- Халимоненко, Григорій Іванович. Турецька мова: підручник; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : РВЦ «Київський ун-т», 1997. — 281 с.
- Халимоненко, Григорій Іванович. Турецька мова. Основи теоретичної граматики: підручник; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — 2.вид., випр. — К. : Видавничий центр «Київський ун-т», 1999. — 281 с.
- Дерменджі, Омер. Практикум перекладу: українською та турецькою мовами; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. — [Сімф.]: Оджакъ, 2007. — 164 c. — Бібліогр.: с. 160—161.
- Покровська, І. Л. Мова турецьких ділових паперів: навч. посібник; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Четверта хвиля, 2008. — 124 с. — Бібліогр.: с. 123.
- Покровська, І. Л. Ділова турецька мова: навч. посіб. — К. : Четверта хвиля, 2010. — 119 с. — Бібліогр.: с. 119.
- Навчальний посібник з турецької мови для студентів першого та другого курсів / уклад. І. В. Прушковська ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. Кафедра тюркології. — К. : Видавництво «Бібліотеки українця», 2005. — 94 с.
- Функціональна стилістика турецької мови: навч.-метод. посіб. / уклад.: асист. каф. тюркології Михайлова Є. В. — Рівне: Сливнюк В. М., 2010. — 54 с.
Словники, розмовники
- İsmet Zeki Eyüboğlu, Türk Dilinin Etimoloji Sözlüğü (Etymological Dictionary of the Turkish Language), Sosyal Yayınları, İstanbul, 1991 (ISBN 975-7384-72-2)
- Sevgi Özel, Atatürk'ün Türk Dil Kurumu ve Sonrası (Atatürk's Turkish Language Association and its Legacy), Bilgi Yayınevi, Ankara, 1986 (OCLC 18836678)
- Ali Püsküllüoğlu, Arkadaş Türkçe Sözlük (Arkadaş Turkish Dictionary), Arkadaş Yayınevi, Ankara, 2004 (ISBN 975-509-053-3)
- Українсько-турецький розмовник/ упоряд. О. В. Ануфрієва. — К. : Альтерпрес, 1999. — 173 с.
- Попов, Юрій Володимирович. Розмовник українсько-турецький. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. — 288 с.
- Українсько-турецький, турецько-український словник / уклад. О. Дерменджі; ред. М. Прихода. — Б.м. : [б.в.], Б.р… — 946 с.
- Українсько-турецький тематичний словник / уклад. О. П. Локота, В. М. Карпенко. — К. : Видавець Вадим Карпенко, 2008. — 2008 c.
- Українсько-турецький тематичний словник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т філології, Каф. тюркології; уклад. Михайлова Є. В. — К. : [б. в.], 2010. — 90 с
- Топ 1000 слів. Турецька мова: навч. посіб. / [під ред. Ґ. Джесероґлу; пер. і адапт. Лавров Д. В.]. — К. : Методика, 2011. — 160 с. — (серія «Швидко та легко!»).
- Підвойний, Володимир Миколайович. Турецько-український словник лінгвістичної термінології: 1700 слів; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Видавничо-поліграфічний центр: «Київський університет», 2000. — 51 с.
Посилання
- Турецька мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Турецькі словарні уроки на Інтернет Поліглоті
- Турецько-українсько-англійський словник і розмовник (короткий словник частотної лексики)
- Турецька мова на сайті Ethnologue: Turkish. A language of Turkey (англ.)
- Турецька мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Turkish (англ.)
- Турецька мова на сайті WALS Online: Language Turkish (англ.)