Латинізація в СРСР Латинізація кампанія переведення писемностей народів СРСР на латиницю що провадилася в 1920 ті 1930 т

Латинізація — кампанія переведення писемностей народів СРСР на латиницю, що провадилася в 1920-ті — 1930-ті рр.

Історія Редагувати

Прихильником латинізації був Луначарський. Ленін, одначе, був проти:

Латинізацію почали з мов, що використовували писемність на основі арабської абетки, а вже до кінця 1930-х більшість мов СРСР було перекладено на латинську основу.

Було латинізовано чи створено наново алфавіти для таких мов:

Було складено та затверджено проєкти латинізації наступних мов:

Але їх не було впроваджено. Розробляли проєкти латинізації всіх інших алфавітів народів СРСР (зокрема, й для української).

7 серпня 1929-го постановою ЦВК і РНК СРСР «Про новий латинізований алфавіт народів арабської писемності Союзу РСР» переходу на латиницю було надано офіційного статусу. Почався перехід на новий алфавіт газет і журналів, видавництв, навчальних закладів. З 1930-го настав новий етап латинізації: перехід на новий алфавіт народів інших мовних груп.

Усього між 1923 і 1939 рр. на латиницю було переведено 50 мов (із 72 мов СРСР, що мали писемність). Характерно, що на латиницю перевели також якутську та мову комі, що вже мали розроблені православними місіонерами алфавіти на основі кирилиці. При цьому марійська, мордовська й удмурська мови залишались із кирилицею навіть у період максимальної латинізації.

Проте в 1936-му почалась нова кампанія — переведення мов на кирилицю, що завершилося в основному до 1940-го (некирилізованими з поширених у СРСР мов залишились грузинська, вірменська, німецька та їдиш; згодом також польська, латиська, естонська та литовська).

Яналіф (новий алфавіт) Редагувати

За створення національних латиниць проводилося в життя кілька загальних принципів, що випливали з ідеї зробити писемність стислою (для економії паперу, фарби та праці друкарів; у зв'язку з цим згадується також певна «математична формула» Яковлева щодо мінімізації кількості літер) і сприятливою швидкому злитному письму:

уникати диграфів;
уникати діакритичних знаків, що пишуться окремо від літер;
замість цього застосовувати злиті діакритичні знаки (хвостики на кшталт французького седиля та перекреслювання);
запозичувати за необхідності знаки з інших писемностей, що не вибиваються зі стилю латинської абетки;
за необхідності перевертати літери;
але не робити занадто багато літер, тобто відображати не тонкі позиційні варіанти звуків, а загальніші фонеми.

На практиці це вилилось у варіації такого «нового алфавіту» (тюркською яналіф, Jaŋalif): Аа, Bʙ, Сс, Çç, Dd, Ее, Əə, Ff, Gg, Ƣƣ, Hh, Ii, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, N̡ n̡, Oo, Ɵɵ, Pp, Qq, Rr, Ss, Şş, Tt, Uu, Vv, Xx, Yy, Zz, Ƶƶ, Ьь; також припускалося застосовувати апостроф.

Звуки, що не мали канонічного латинського способу передачі, зображались або «зайвими» літерами ([ы] як ь, [дж] як с), або літерами з діакритичними знаками: [ш] и [ч] відповідно як ş і ç; останні були пізніше використані й у турецькій абетці.

Латинізація російської писемності Редагувати

Аа	Aa	Ии	Ii	Рр	Rr	Шш	Şş
Бб	Bb	Йй	Jj	Сс	Ss	ы	Yy	Yy	Ьь
Вв	Vv	Кк	Kk	Тт	Tt	ь	í	j	j
Гг	Gg	Лл	Ll	Уу	Uu	ю	ú	ü	Yy
Дд	Dd	Мм	Mm	Фф	Ff	я	á	ä	Əə
Ээ	Ee	Нн	Nn	Хх	Xx	ё	ó	ö	Ɵɵ
Жж	Ƶƶ	Оо	Oo	Цц	Çç
Зз	Zz	Пп	Pp	Чч	Cc

Приклади написання за трьома проєктами:

кирилиця	латиниця		кирилиця	латиниця
кирилиця	1		кирилиця	2	3	1	2	3
этот	etot	лук	luk
еда	jeda	люк	lúk	lük	lyk
подъезд	podjezd	мол	mol
ёлка	jolka	мёл	mól	möl	mɵl
подъём	podjom	мель	melí	melj
яма	jama	кон	kon
изъян	izjan	конь	koní	konj
юг	jug	топ	top
адъюнкт	adjunkt	топь	topí	topj
рай	raj	дьяк	djak
зной	znoj	льёт	ljot
улей	ulej	вьюга	vjuga
дуй	duj	все	vse
мел	mel	всё	vsó	vsö	vsɵ
мал	mal	чёрный	cornyj	cornьj
мял	mál	mäl	məl

Примітки Редагувати

Луначарский. Латинизация русской письменности
«Деятельность теоретиков и практиков языкового строительства иногда распространялась и на языки зарубежного Востока, в частности, на китайский. Причин здесь было две: китайцы входили в число нацменьшинств Дальнего Востока, но кроме того считалось, что в Китае скоро произойдёт революция и опыт языкового строительства в СССР там будет востребован. В Ленинграде существовала Комиссия по разработке нового китайского алфавита… Итоги работы комиссии были опубликованы… Разработанные алфавиты на латинской основе пытались применять среди китайцев СССР» (Алпатов, стр. 59).
Алпатов, ст. 70.

Література Редагувати

В. М. Алпатов, 150 языков и политика. 1917—2000. Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. — М., 2000.

Див. також Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: category:latinized scripts in the USSR

Посилання Редагувати

Євген Жирнов. Плюс латинізація всієї країни. / Закон і бізнес, 2010 [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.]
Шрифты в штатском и буквы в лаптях [ 21 вересня 2008 у Wayback Machine.]
Материалы по вопросу о латинизации русской письменности (1930) [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
Системы латиницы для нужд русского языка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[1] Луначарский. Латинизация русской письменности

[2] «Деятельность теоретиков и практиков языкового строительства иногда распространялась и на языки зарубежного Востока, в частности, на китайский. Причин здесь было две: китайцы входили в число нацменьшинств Дальнего Востока, но кроме того считалось, что в Китае скоро произойдёт революция и опыт языкового строительства в СССР там будет востребован. В Ленинграде существовала Комиссия по разработке нового китайского алфавита… Итоги работы комиссии были опубликованы… Разработанные алфавиты на латинской основе пытались применять среди китайцев СССР» (Алпатов, стр. 59).

[3] Алпатов, ст. 70.