Мансі́йська мо́ва (історична назва вогу́льська, що походить від найменування річки Вогулки) — мова народу мансі, що заселяв здавна басейни лівих приток Обі, Іртишу та Тоболу (річки Північна Сосьва, Конда, Ляпін, Тавда, Пелим тощо). Мова належить до групи обсько-угорських мов у складі угорської підгілки фіно-угорських мов. Серед мансі частка осіб, що володіють (за самооцінкою) мансійською мовою як рідною, становить 37,1%. Російську мову вважають рідною 62% мансі, менше 1% мансі назвали рідними сибірсько-татарську, комі, хантийську, ненецьку мови.
| Мансійська мова | |
|---|---|
| маньси / моаньсь | |
| Поширена в | Російська Федерація |
| Регіон | Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, Свердловська область |
| Носії | 938 (на 2010 р.) |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Ханти-Мансійський автономний округ |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | mns |
Згідно з дослідженнями, найближча з усіх уральських мов до угорської. Схожість виявляється в лексиці, граматиці (форми приналежності) і фонетиці (мансійська мова зберегла довгі голосні).
Літературна норма заснована на сосьвинському діалекті північної діалектної групи та використовує кирилицю.
Діалекти Редагувати
В мансійській мові виділяють чотири основні діалектні групи, які значною мірою взаємно незрозумілі. Особливо сильні фонетичні відмінності між діалектами, розбіжності ж в морфології менш значні. Існують також певні лексичні відмінності: в північних діалектах, наприклад, є лексика пов'язана з оленярством, запозичена з ненецької, а у лексиці східних мансі присутні татарські запозичення. Взаєморозуміння між сосвинским, що є основою літературної мови, та кондійським діалектами майже неможливе.
Діалекти названі по річкам, вздовж яких живуть (жили) їх носії:
| Протомансійська |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Північномансійська група зазнала сильного впливу російської, комі, ненецької та північнохантийської мов. Вона не має знахідного відмінка (тотожний називному). Фонеми */æ/ та */æː/ перейшли в [a] та [aː].
Західномансійська група вимерла приблизно в 2000-х роках. Вона зазнавала сильного впливу російської та комі мов. Довгі голосні були дифтонгізовані.
Східномансійська група зазнала хантийського та татарського впливу. Присутній сингармонізм. Фонема */æː/ перейшла в [œː]. Поширена дифтонгізація. Налічує 100–200 мовців.
Південномансійська група вимерла приблизно в 1900-х роках. Мала гармонію голосних та зазнала сильного татарського впливу. Зберігала деякі архаїчні риси як збереження /y/ (в інших діалектах злилося з */æ/), /tsʲ/ (в інших діалектах перетворилося на /sʲ/), та /aː/ (в інших діалектах стало /oː/).
Фонологія Редагувати
Кількість голосних в діалектах мансійської мови дуже різниться. В західних та східних діалектних групах, на відміну від північної, в якій поширена редукція, розрізняють до 18-19 наголошених голосних. Сосьвинський діалект, що є основою літературної норми, має в значній мірі симетричну систему з 8 голосних. Розрізняються довгі та короткі голосні, однак вони рідко грають змістовну роль. Майже повністю відсутні дзвінкі приголосні, що є архаїчною рисою (в угорській смислове розмежування приголосних за дзвінкістю-глухістю з'явилося, вірогідно, під тюркським та слов'янським впливом). Основний наголос завжди падає на перший склад, крім того, всі наступні непарні склади виділяються другорядними наголосами.
| Губні | Ясенні | (Ясенно-) Піднебінні | Заясенні | Задньоязикові | |
|---|---|---|---|---|---|
| Неогублені | Огублені | ||||
| Носові | /m/ м | /n/ н | /nʲ/ нь | /ŋ/ ӈ | /ŋʷ/ ӈв |
| Проривні | /p/ п | /t/ т | /tʲ/ ть | /k/ к | /kʷ/ кв |
| Африкати | /tsʲ/ ~ /sʲ/ сь | ||||
| Щілинні | /s/ с | /ʃ/ ш | /x/ /ɣ/ х г | /xʷ/ *ɣʷ хв (в) | |
| Напівголосні | /j/ й | /w/ ў, в | |||
| Бічні | /l/ л | /lʲ/ ль | |||
| Тремтячі | /r/ р |
Зауваження:
- Фонема /tsʲ/ була представлена лише в південномансійській та відповідає /sʲ/ в інших діалектах.
- Фонема /ʃ/ відсутня в більшості діалектів північної та східної груп (злилася з /s/).
- ↑ Глухі задньопіднебінні щілинні /x/ та /xʷ/ зустрічаються лише в північній групі та нижньокондійському діалекті східної групи. Вони є результатом мутації *k та *kʷ, прилеглих до оригінальних задньорядних голосних.
- Реконструюється різниця між *w та *ɣʷ, але вона не засвідчена в діалектах.
|
Писемність Редагувати
Після кількох спроб, здійснених у середині XIX — початку XX ст., 1931 році було створено писемність на основі латинської графіки, а 1938 році переведено на кириличну графіку. 1980 році була здійснена реформа писемності, зокрема введено знаки для розрізнення довготи голосних.
Мансійська мова є предметом вивчення в початковій школі. З 1989 року видається газета «Лӯимā сэрипос». До цього матеріали мансійською мовою публікувались у переважно хантомовній газеті «Ленин пант хуват».
Граматика Редагувати
Мансійська належить до аглютинативних мов суфіксального типу з порядком слів SOV. Префікси присутні тільки у дієслів. Іменники змінюються за числами (однина, множина та двоїна), відмінками (6 відмінків) та приналежністю (9 форм). В мансійській немає граматичного роду. В словотворенні розвинуте словоскладання.
Приналежність предмета до тієї чи іншої особи виражається за допомогою особисто-присвійних суфіксів: хап (укр. човен) — хапум (укр. мій човен); саграп (укр. сокира) — саграпын (укр. твоя сокира). В ролі відносних прикметників можуть виступати іменники: туи павыл (літні юрти; туи — літо); нэ маснут (жіночий одяг; не — жінка). Прикметники в мансійській не змінюються ані за числами, ані за відмінками.
Відмінки та числа іменника Редагувати
На прикладі слова пут (укр. казан).
| Відмінок | Питання | Однина | Двоїна | Множина |
|---|---|---|---|---|
| Називний / Загальний | Що? Хто? Бачиш кого/що? | пут | путыг | путэт |
| Спрямувальний | Куди? Кому? | путн | путыгн | путэтн |
| Місцевий | Де? | путт | путыгт | путэтт |
| Відкладний | Звідки? Від кого? | путнэл | путыгнэл | путэтнэл |
| Орудний | Чим? Ким? З чим? З ким? | путэл | путыгтэл | путэтэл |
| Перетворювальний | Чим став? Ким став? Чим є? Ким є? | путыг |
Цікаві факти Редагувати
Слово мамонт походить від мансійського «манг онт» — «земляний ріг». Через російську мову це мансійське слово потрапило в більшість європейських мов (у англ. Mammoth). Слово пов'язується також з якутським mamut похідним від mamma — «земля», оскільки якути вважали, що мамонти живуть в землі.
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 10 листопада 2014.
- Honti, 1998, с. 327–328.
- А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 5
- А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 6 — 8
- ↑ Honti, 1998, с. 335.
- А. Н. Баландин «Самоучитель мансийского языка», 1960 г., стр. 9 — 10
Посилання Редагувати
- Електронна колекція видань мансійською мовою [ 10 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела Редагувати
- Nyelvrokonaink. Teleki László Alapítvány, Budapest, 2000.
- A világ nyelvei. Akadémiai Kiadó, Budapest
- Honti, László (1998). «ObUgrian». У Abondolo, Daniel. The Uralic Languages.
- Kálmán, Béla. 1965. Vogul Chrestomathy. Indiana University Publications. Uralic and Altaic Series, Vol. 46. Mouton, The Hague.
- Munkácsi, Bernát and Kálmán, Béla. 1986. Wogulisches Wörterbuch. Akadémiai Kiadó, Budapest.
- Riese, Timothy. Vogul: Languages of the World/Materials 158. Lincom Europa [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.], 2001. ISBN 3-89586-231-2
- Ромбандеева, Евдокия Ивановна. Мансийский (вогульский) язык, Российская академия наук, 1973.