Ма́мут або ма́монт (лат. Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових, що мешкали на теренах України та інших країн і континентів.
| † Мамут | |
|---|---|
| Південний мамут (Mammuthus meridionalis) у порівнянні з людиною | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хоботні (Proboscidea) |
| Родина: | Слонові (Elephantidae) |
| Підродина: | Elephantinae |
| Триба: | Elephantini |
| Рід: | †Мамут (Mammuthus) Brookes, 1828 |
| Вікісховище: Mammuthus |
Назва Редагувати
В Україні здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — «мамут», як і в переважній більшості мов світу, окрім білоруської, азербайджанської, узбецької, казахської та декількох іще: саме її можна побачити як реєстрову назву в усіх українських перших словниках (наприклад: Дубровський, 1918; Шарлемань, 1928). Згодом, у часи зросійщення, цю назву почали замінювати на російський зразок. Зараз (2020-і), вживання давньої назви відновлюється (про інші схожі випадки та застосування загалом див. Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові). Приклади джерел з ранішим та сучасним вживанням назви мамут — Караваєв, 1930; Жарський, 1938; Підоплічко, 1948; Шидловський, 2004; Сеґеда, 2008; Плачинда, 2008 Михайлов, 2009, Залізняк, 2016 та інші.
Слово мамонт ймовірно походить від манс. манг онт (прамансійської мови *mē̮ŋ-ońt) — «земляний ріг» (є й інші версії) і зближено з християнським ім'ям Мамант. Остаточно визначеної етимології немає. Пов'язується воно ще з якутським mamut — похідним від mamma — «земля», оскільки якути вважали, ніби мамонти живуть у землі. Існують також інші версії походження, зокрема від західно-тунгуського слова «ведмідь», є до того-ж думки про хантийське і ненецьке походження. З російської, можливо це слово (у зміненому вигляді) потрапило до англійської мови (у вигляді Mammoth |ˈmaməθ|).
ЕСУМ подає слово мамонт із молодшим синонімом мамут, зазначаючи, що назва мамонт запозичена з мов народів Півночі через посередництво російської мови, звукова форма мамут є повторним запозиченням через польську із західноєвропейських мов.
Докладніше: Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові#Мамут та мамонт
Також про вживання в художній літературі: Мамут#Мамути в художній літературі
Час існування і поширення Редагувати
Мамути були розповсюджені на усіх материках, окрім Австралії та Антарктиди, у період з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн років тому).
Для порівняння: близькі до мамутів (суміжна родина) мастодонти мешкали на Землі в період 33,9–0,011 млн років тому, тобто з олігоцену до кінця плейстоцену.
Науковці виявили й дослідили останки теляти мамута та визначили, що жир значною мірою вплинув на його фізичний стан та дозволив йому зберігати велику кількість поживних речовин, потрібних для виживання за дуже низьких температур до −50 °C. Жир також дозволив мамутам збільшити м’язову масу, дозволяючи тваринам боротися з ворогами та жити довше. Шерстисті мамути розвинули набір пристосувань для життя в Арктиці, зокрема такі морфологічні риси, як маленькі вуха та хвости для зменшення втрати тепла, товстий шар підшкірного жиру, довге густе хутро та численні сальні залози для заощадження тепла.
Перекази Редагувати
Згідно з Томасом Джефферсоном, індіанці називали мамута, останки якого нерідко знаходили і в Америці, «великий бізон». За переказами, що існували у делаварів, стада цих тварин колись прийшли на Біг-Боун-Лікс і почали винищення всіх інших тварин, «створених для блага індіанців», поки нарешті «Велика Людина Нагорі», обурившись, не перебила блискавкою всіх «великих бізонів». Вцілів лише один бик, який, відбивши всі удари хоч і був поранений у бік, «величезними стрибками перестрибнув через Огайо, Уобаш, Іллінойс і, нарешті, через Великі озера, в місця, де й мешкає донині», тобто пішов далеко на північ. Далі Джефферсон наводить розповідь якогось Стенлі, який у полоні в індіанців бачив цвинтар мамутів: «тубільці говорили йому, що тварина, чиїй породі належать ці кістки, все ще водиться в північних частинах їхніх земель. За описом він вирішив, що це був слон». Ці дрібниці змушують підозрювати, що в індіанців зберігалася невиразна пам'ять про мамутів та їх відступ на північ, що йде ще з часів палеоліту.
Перекази про циклопа Редагувати
Знахідки кісток та бивнів мамутів у середньовічній Європі, аж до XVIII століття приписували загиблим слонам з армій Александра Македонського, Ганнібала чи Пірра. Навіть виявлення бивнів мамута під Воронежем (на стоянці Костенки) за часів Івана Мазепи, намагалися тоді пояснити загиблими бойовими слонами Олександра Македонського. Знахідки величезних черепів мамутів у Стародавній Греції з отвором посередині для хобота, могли стати приводом для переказів (сказань) про вимерлих циклопів. На Близький Схід чутки про кістки та бивні мамутів потрапили із Сибіру та Китаю.
1254 року, цар Малої Вірменії Гайтон I здійснив подорож до Монголії до двору золотоординського хана Мунке. Розповідями, почутими там, після повернення до Вірменії, він поділився з істориком Кіракосом Ґандзакеці. Кіракос писав у власному літописі: «…Є острів піщаний, на якому росте, подібно до дерева, якась кістка дорогоцінна, котру називають риб'ячою; якщо її зрубати, на тому ж місці вона знову росте, подібно до рогів». З цієї кістки китайські майстри вирізають різноманітні фігурки та вироби. Напевно йшлося про бивні мамутів, що час від часу з'являлися у Сибіру на підмитих берегових відкладеннях.
Харчування Редагувати
Залежно від виду чи породи мамута, їх уподобання дещо відрізнялися, що зумовлено місцем перебування, хоча всі мамути їли приблизно однакове. Для мамута Колумба (M. columbi), харчування було переважно пасовищним. Американські мамути Колумба вживали здебільшого листя кактусів, дерева та кущі. Ці припущення ґрунтувалися на випорожненнях і зубах мамута. У мамутів, як і у сучасних слонів, є корінні зуби-гіпсодонти. Ці особливості також дозволяли мамутам жити розлогим вільним життям, через наявність трав і дерев.
Їжа монгоченського мамута складалася із рослинності, різнотрав'я, модрини та чагарників і, можливо, вільхи. Ці висновки були зроблені завдяки дослідженню посліду мамутів, котрі, як виявили науковці, містили недеревний пилок і спори моху.
Основними уподобаннями європейських мамутів були рослини, що накопичували вуглець С3. Це було визначено шляхом вивчення ізотопних даних зубів європейського мамута.
Здається, в арктичній тундрі та степу, де мешкали мамути, здебільшого росло різнотрав’я, а не трава. Воно було багатшим на білок і легше засвоювалося, ніж трави та деревні рослини, які почали переважати тут, коли клімат став вологішим і теплішим. Це могло бути основною причиною того, чому арктична мегафауна вимерла.
Дослідження Ямальського мамутеня Люби, знайденого 2007 року на півострові Ямал у Західному Сибіру, дозволяє припустити те, що дитинчата мамутів, як і сучасні слоненята, харчувалися послідом дорослих тварин. Доказом цього є те, що зубний ряд (зуби) дитинчати мамута ще не остаточно розвинулися для жування трави. До того-ж, було виявлено велику кількість аскоспор копрофільних грибів з пилкового спектру матері дитинча. Копрофільні гриби — це гриби, які ростуть на гною тварин і поширюють спори в рослинності поблизу, яку потім споживає дитинча мамута. Перші кілька разів спори могли потрапити до його шлунку під час пасіння. Копрофагія може бути адаптацією, яка служить для заселення кишківника мамутеняти мікробіомом, потрібним для травлення.
Мамути, які жили в Арктиці під час останнього льодовикового сплеску, споживали переважно трави, як-от полин; злакові були лише незначною частиною їх харчування.
Види Редагувати
Описано 9 видів роду Мамут (за itis [Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.]), всі вони вимерлі:
- M. africanavus (Arambourg, 1952)
- M. columbi Falconer, 1875
- M. exilis Vincent J. Maglio, 1970 — Мамут карликовий
- M. imperator (Leidy, 1858)
- M. lamarmorae (Major, 1883)
- M. meridionalis (Nesti, 1825)
- M. primigenius Blumenbach, 1799 — Мамут найвеличніший
- M. subplanifrons (Osborn, 1928)
- M. trogontherii Polig, 1885
Морфологія Редагувати
Як і для всіх інших родів ряду хоботних, для мамута притаманні:
- великі розміри тіла і потужні кінцівки,
- зрощення ніздрів та верхньої губи у хобот,
- надмірний розвиток верхніх різців і утворення бивнів.
Фенотип Редагувати
Всупереч поширеній думці, мамути не є предками сучасних слонів. Африканські слони та мамути походять від загального африканського предка з вимерлого роду Primelephas родини слонових 5...6 млн років тому і надалі їх лінії розвивалися рівнобіжно. Євразійські, північноамериканські види мамутів походять від південного мамута близько 1,5 млн років тому, азійські слони з'явилися близько 4 млн років тому. Однак, за підсумками останніх генетичних досліджень, припускається ймовірність повторюваної гібридизації між лініями слонів та шерстистих мамутів у Євразії.
Мамути наприкінці плейстоцену, 30...12 тис. років тому, в Євразії були представлені 1 видом (шерстистий мамут). У Північній Америці їх видове розмаїття на цей час було значно вищим — одночасно існувало, за різними даними, 3 - 5 видів: імператорський, Колумба, Mammuthus jeffersonii, карликовий мамонт і шерстистий мамут, які жили в різних кліматичних зонах.
Порівняно з сучасними слонами, мамути мали більш масивний тулуб (див. Правило Бергмана), коротші ноги, довшу вовну, менший розмір вух (див. Правило Аллена) і довгі вигнуті бивні; останні могли служити мамуту для добування їжі взимку із-під снігу. Корінні зуби мамута з численними тонкими дентино-емалевими пластинами були добре пристосовані для пережовування грубого рослинного корму.
Хобот на кінці мав поперечне розширення, яке, ймовірно, слугувало для розгрібання снігу, запобігання обмороженню хоботу, а також вживання снігу для вгамування спраги. Кінчик хобота у мамутів був безволосий, що говорить про його використання для видобутку їжі.
На спині найбільш північних видів розташовувався горб, котрий, як вважалося раніше, утворювався подовженими остистими відростками хребців. Пізніші знахідки, однак, довели, що в горбі мамута немає великих відростків. Натомість, подібно до верблюдів, там мамути накопичували значні запаси жиру.
Розміри Редагувати
Мамути були більшими за всіх сучасних слонів і важили близько 6–8 тон, а окремі великі самці Mammuthus primigenius могли мати масу тіла до 12 тон. Відома знахідка бивня мамута довжиною 3,3 м (2005 рік, штат Іллінойс). Попри це, не всі мамути були велетнями, і більшість відомих видів, були не більшими за азійського слона. Знайдено також викопні (вимерлі) види карликових мамутів: на островах Санта-Барбара (M. exilis) і Сардинія (M. lamarmorae). Існували також форми (види?) карликових мамутів на острові Врангеля, на північ від Сибіру.
Череп, зуби Редагувати
Мамут має всі основні ознаки родини слонових і за ними, добре відрізняється від горбкозубих мастодонтів (див. мал.). Як і для всіх інших слонових, для мамута притаманні такі ознаки, як втрата емалі, що покривала бивні, збільшення кількості емалевих гребенів на кутніх зубах і збільшення висоти їх корон (гіпсодонтія). Останні дві ознаки прямо пов'язані з призвичаєнням до харчування грубою рослинною поживою.
В Україні, з дна річки Дніпро під час будівництва нового Кодацького мосту з 1975 року було піднято, окрім інших знахідок, зуби мамута (лат. Mammuthus primmigenius), які виявилися найбільшими з усіх відомих у Європі. Розмір їхньої жувальної поверхні сягає 41 см, вага 12 кг, а абсолютний вік становить 30 тис. років. Знахідки зберігаються у музеї Палеонтологічного інституту АН Російської Федерації (Москва).
Полювання людей на мамутів Редагувати
Мамути відіграли величезну роль у становленні східноєвропейських та інших осередків людської цивілізації. На сьогодні відомі десятки докладно описаних палеолітичних стоянок мисливців на мамутів. Переважна більшість з них стосується часу пізнього палеоліту (35—9 тис. р. до н. е.).
Полювання на мамутів потребувало узгодженої колективної діяльності чималої кількості людей. Це сприяло зародженню організованої людської спільноти, спілкування, розподілу зусиль і здобичі. Людина використовувала мамутів у всьому. З його бивнів виготовлялися списи, кинджали, голки задля зшивання шкур, застібки на одяг. З голівок стегнової та плечової кістки робили пласкі чаші для їжі, води та мамутового жиру, який палили для освітлення. Безперечно, застосовувалася й довга мамутова вовна.
Відомими зокрема, є палеолітичні стоянки в: Україні — Радомишльська (Житомирщина), Кирилівська (Київ), Мізинська (Чернігівщина — одна з найвизначніших археологічних пам'яток пізнього палеоліту в історії не лише України та Європи, але й світу), Межиріцька (Черкащина), Гінцівська стоянка (Полтавщина); Білорусі — Бердижська (Гомельська обл.); Російській Федерації — Костенки (Воронезька обл.), Мальта (Сибір, Іркутська обл.), Авдіївська (Курська обл.), Хотильове та Тимонівка (Брянська обл.), Сунгир (Володимирська обл.).
З останнім розташуванням стоянки, пов'язана відома скульптурне відтворення сунгирського чоловіка, зроблена 1968 року Михайлом Герасимовим.
Завдяки дослідженням таких стоянок та інших місць знаходжень, описано низку археологічних культур, у стосунку до мисливців на мамутів — насамперед з часів пізнього палеоліту. Вважається, що в цей час людина була представлена формою Кроманьйонці (= неоантропи), яка проіснувала в проміжку часу між близько 40 000 років тому і до 10 000 років тому. Кроманьйонці дали початок сучасним європейцям. Здібності їхніх попередників — неандертальців (середній палеоліт, 80–32 тис. років до Р. Х., тобто культурна епоха Мустьє) — до подібних полювань і загалом подібних способів природокористування, очевидно, були обмеженішими.
Білкова їжа, шкіри, бивні тощо були не лише ознакою добробуту, але й культури.
Зимові житла кроманьйонців будувалися з кісток та бивнів мамутів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.
Найдавніший відомий ударний інструмент знайдений на Межиріцькій стоянці й має вік 13 тисячоліття до н. е. Це — прикрашений візерунками череп мамута, що, поряд з іншими музичними інструментами, знайдений в одному з жител мисливців того часу.
Художники палеоліту зображували тварин (і переважно тільки тварин), водночас мамути були такими ж поширеними об'єктами творчості, як зубр, кінь чи олень. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла разючого рівня.
- див. також: Первісна культура
- див. також: Палеолітичні пам'ятки Європи
- див. також: Палеоліт на території сучасної України
- див. також: Доісторична Україна
Вимирання Редагувати
Більшість мамутів вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені, але є кілька гіпотез:
- глобальне потепління
- через мисливців Верхнього Палеоліту, зокрема, з причини надмірного полювання
- втрата генетичного різноманіття
- пандемічне захворювання мамутів (туберкульоз?).
Більшість науковців-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамутів була сукупність перерахованих вище чинників. Всеосяжне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150...200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, тоді як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, тож ці події перерізали звичні міграційні шляхи та розділили окремі популяції. Мамути змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі й розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамутових стад доповнився активним полюванням на них людей.
За останніми даними, все-ж невелика популяція мамутів вижила на острові Сент-Пол, Аляска — до 3750 року до н.е., а маленькі мамути з острова Врангеля дожили приблизно до 2000 року до нашої ери. Останні дослідження ДНК відкладень вказує на те, що мамути мешкали на півночі центрального Сибіру ще принаймні близько 2000 року до н.е., а в континентальному північно-східному Сибіру — бодай до 5300 року до н.е., і ймовірно до 6600 року до нашої ери — у Північній Америці.
«Живі» клітини мамута Редагувати
На теренах Якутії в унікальній місцевості на глибині 100 метрів, учасниками міжнародної палеонтологічної експедиції 2012 року, було знайдено «живі» клітини мамута: м'які й жирові тканини, шерсть і кістковий мозок. Якутськими науковцями разом з корейськими та японськими колегами, до цього робились спроби клонувати мамутів при тім, що не вдавалося знайти вцілілу клітину або цілу ДНК тварини. Інші знавці стверджують що знайти живі клітини у померлих організмах неможливо[неавторитетне джерело].
Мамути в художній літературі Редагувати
Давні відомості про мамутів в Україні, не обійдені увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925):
| Мамут потоптався ще трохи в неприємній ямі, |
В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова «Скарб Едуарда Толля» (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке натомість прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт».
Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець і письменник Ігор Акімушкін у власній книжці «Стежкою легенд»:
Неодноразово несамовита потужність і сила мамута згадані у поезії. Зокрема, у Миколи Бажана в «Трилогії пристрасті» є такі рядки (Бажан, 2002: 119—120):
| Так мамут спиною розгортує твань, Печерна гієна так гне свій кістяк, |
Богдан-Ігор Антонич у поезії «З зелених думок одного лиса» (збірка «Книги Лева (1936)») пише так:
| Шумить, мов мушля, море, – дзбан холодного напою, |
У Дмитра Білоуса є вірш з етимологічними розвідками про значення слова «Мамут» з однойменною назвою «Мамут»:
| Іще в добу льодовикову Не взнаєш, хоч кричи ти пробі, |
Згадує мамута у власних віршах і Дмитро Кремінь, лауреат Шевченківської премії у творі «Симфонія „Золота ліхтарня“» (за:):
| А по тисячі літ за мавпами, після смерті і після погонь, — |
Мамонти надихали також українську письменницю й дослідницю Докію Гуменну, творчість якої розгорнулася у діаспорі — Європі, Канаді та США. Роздуми про значення цих тварин в утворенні людської цивілізації зустрічаються в кількох її творах. Зокрема, у книзі «Благослови, Мати!» вона зауважує:
«Як малі люди могли опанувати й збороти таку гору живого м’яса-сала, із такими страшними іклами – невідомо, але ті оріньяцькі стійбища, що їх уже відкрито на теренах Європи, а зокрема численно в Україні, показують, що мамут давав людині все: їжу, одяг, матеріал для вироблювання знаряддя і прикрас, для побудови житла та навіть і "хатні меблі". Така велика мисливська здобич, як мамут, відкрила нову сторінку в житті людини. Не тільки не було потреби рухатися з одного місця, а навіть і неможливо. Щоби впорати та спожити таку велику кількість м’яса й сала, доводилося надовго осідати на одному місці”. Отже, мамонти вплинули на осілість племен мисливців, котрі до того "були такі самі бродячі", як і ті отари-табуни, що на них палеолітики жили.»
Експонати в Українських музеях Редагувати
Найвідоміший український мамут, точніше — його скелет, було знайдено у селі Гатне Київської області. Завдяки йому Палеонтологічний музей Національного науково-природничого музею НАНУ, київські дітлахи з покоління до покоління називають "Музей кісток мамутів". Донині (2020-і) на теренах України знаходять розрізнені кістки, зуби, бивні мамутів. Тоді як більша частина кістяка мамута з Гатного, належить одній особині отже додає йому цінності. Проте певних кісток все-таки не вистачало, тож довелося додати співмірні, що належали іншим мамутам.
Кістяки мамутів, знайдених на теренах України, можна побачити:
- у Києві — Національний науково-природничий музей НАН України;
- у Львові — Державний природознавчий музей Національної академії наук України;
- у Краматорську — Музей історії міста Краматорська (виявлено місцевий рідкісний (майже цілісний) кістяк мамута, 2017 року);
- у Вінниці — Вінницький краєзнавчий музей;
- у Донецьку — Донецький краєзнавчий музей;
- у Луганську — Луганський обласний краєзнавчий музей;
- у Полтаві — Полтавський краєзнавчий музей;
- у Харкові — Державний музей природи Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна;
- у Черкасах — Черкаський обласний краєзнавчий музей.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- «Мамонтъ, зоол. — мамут.»: Дубровський В. Словник московсько-український. — Київ: Вид-во Рідна мова, 1918. — С. 192
- «Elephas primigenius Blbch. — Мамут. рос. — Мамонт. нім. — Mammuth»: Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // Шарлемань М., Татарко К. Назви хребетних тварин. — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологічної номенклатури. Част. 2). — С. 17.
- . ponomariv-kultura-slova.wikidot.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
- Караваєв В. Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею. — 1930. — № 8. — С. 227—228.
- Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1938. — С. 239—250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).
- Підоплічко І. Г. Пам'ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа. — 1949.— № 4. (цит. за: ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905-20.06.1975) — зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд № 139 Опис № 1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923—1975 рр. Київ 2005 [ 13.12.2012, у Wayback Machine.])
- Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Історія. — 2004. Вип. 74–76. — С. 47–50. [ 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (весь журнал: [1] [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- ISSN [https://www.worldcat.org/search?fq=x0:jrnl&q=n2:0130-6936 0130-6936]. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 7 березня 2012.
- Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
- Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань. — 10.01.2009 [ 23 вересня 2014 у Wayback Machine.].
- Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 28 вересня 2020.
- Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983. Т. 3: М/ Укл.: Р. В. Болдирєв та ін.— 1989. ISBN 5-12-001263-7 Т. З.: Кора — М/ Укл.:Р. В. Болдирєв та ін.—1989.—552 с. ISBN 5-12-001263-9. 10450 прим.
- . OED Online (en-GB) (Oxford University Press). Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2020.
- Мамонт // Етимологічний словник української мови, 1989, Т. 3, — С. 376.
- Moore, Peter D. (1974-07). Vegetation disturbance in arctic tundra. Nature 250 (5462). с. 103–103. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/250103b0. Процитовано 17 вересня 2022.
- Maschenko, E. N.; Boeskorov, G. G.; Baranov, V. A. (2013-07). Morphology of a mammoth calf (Mammuthus primigenius) from Ol’chan (Oimiakon, Yakutia). Paleontological Journal 47 (4). с. 425–438. ISSN 0031-0301. doi:10.1134/s0031030113040096. Процитовано 17 вересня 2022.
- Lynch, Vincent J.; Bedoya-Reina, Oscar C.; Ratan, Aakrosh; Sulak, Michael; Drautz-Moses, Daniela I.; Perry, George H.; Miller, Webb; Schuster, Stephan C. (14 липня 2015). Elephantid Genomes Reveal the Molecular Bases of Woolly Mammoth Adaptations to the Arctic. Cell Reports (English) 12 (2). с. 217–228. ISSN 2211-1247. PMID 26146078. doi:10.1016/j.celrep.2015.06.027. Процитовано 17 вересня 2022.
- Troitskaya, Larisa (2016). Thomas Jefferson and Exploration in the North Pacific. ISTORIYA 7 (4). ISSN 2079-8784. doi:10.18254/s0001487-4-1. Процитовано 17 вересня 2022.
- Pérez-Crespo, Víctor Adrián; Arroyo-Cabrales, Joaquín; Benammi, Mouloud; Johnson, Eileen; Polaco, Oscar J.; Santos-Moreno, Antonio; Morales-Puente, Pedro; Cienfuegos-Alvarado, Edith (2012-10). Geographic variation of diet and habitat of the Mexican populations of Columbian Mammoth (Mammuthus columbi). Quaternary International (англ.). 276-277. с. 8–16. doi:10.1016/j.quaint.2012.03.014. Процитовано 6 серпня 2022.
- Kosintsev, Pavel A.; Lapteva, Elena G.; Korona, Olga M.; Zanina, Oksana G. (2012-10). Living environments and diet of the Mongochen mammoth, Gydan Peninsula, Russia. Quaternary International (англ.). 276-277. с. 253–268. doi:10.1016/j.quaint.2011.11.004. Процитовано 6 серпня 2022.
- García-Alix, A.; Delgado Huertas, A.; Martín Suárez, E. (2012-01). Unravelling the Late Pleistocene habitat of the southernmost woolly mammoths in Europe. Quaternary Science Reviews (англ.) 32. с. 75–85. doi:10.1016/j.quascirev.2011.11.007. Процитовано 6 серпня 2022.
- Figure 2—figure supplement 1. Reconciled TP53/TP53RTG gene trees.. dx.doi.org. Процитовано 6 серпня 2022.
- Brahic, Catherine (2014-02). Woolly mammoths wiped out by a superfood shortage. New Scientist 221 (2955). с. 12. ISSN 0262-4079. doi:10.1016/s0262-4079(14)60259-1. Процитовано 6 серпня 2022.
- Saey, Tina Hesman (17 березня 2014). Genes & cells: When flowers died out in Arctic, so did mammoths: Genetic analysis finds vegetation change around same time as megafauna extinction. Science News 185 (6). с. 13–13. ISSN 0036-8423. doi:10.1002/scin.5591850613. Процитовано 6 серпня 2022.
- Willerslev, Eske; Davison, John; Moora, Mari; Zobel, Martin; Coissac, Eric; Edwards, Mary E.; Lorenzen, Eline D.; Vestergård, Mette та ін. (2014-02). Fifty thousand years of Arctic vegetation and megafaunal diet. Nature 506 (7486). с. 47–51. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/nature12921. Процитовано 6 серпня 2022.
- Athanassiou, Athanassios (8 грудня 2021). The Fossil Record of Continental Elephants and Mammoths (Mammalia: Proboscidea: Elephantidae) in Greece. Fossil Vertebrates of Greece Vol. 1. Cham: Springer International Publishing. с. 345–391. ISBN 978-3-030-68397-9.
- https://www.researchgate.net/publication/323027922_Elephant_and_Mammoth_Hunting_during_the_Paleolithic_A_Review_of_the_Relevant_Archaeological_Ethnographic_and_Ethno-Historical_Records. Пропущений або порожній
|title=(довідка) - Meyer, Matthias; Palkopoulou, Eleftheria; Baleka, Sina; Stiller, Mathias; Penkman, Kirsty E H; Alt, Kurt W; Ishida, Yasuko; Mania, Dietrich та ін. (6 червня 2017). Palaeogenomes of Eurasian straight-tusked elephants challenge the current view of elephant evolution. У Rokas, Antonis. eLife 6. с. e25413. ISSN 2050-084X. doi:10.7554/eLife.25413. Процитовано 6 серпня 2022.
- The Elephantidae. ucmp.berkeley.edu. Процитовано 6 серпня 2022.
- Palkopoulou, Eleftheria; Lipson, Mark; Mallick, Swapan; Nielsen, Svend; Rohland, Nadin; Baleka, Sina; Karpinski, Emil; Ivancevic, Atma M. та ін. (13 березня 2018). A comprehensive genomic history of extinct and living elephants. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.) 115 (11). ISSN 0027-8424. PMC PMC5856550. PMID 29483247. doi:10.1073/pnas.1720554115. Процитовано 6 серпня 2022.
- ↑ Барг І. М. Моє покликання — палеонтологія / Геолог України Науковий журнал. — 2010, № 3. ISSN:1727-835Х
- ↑ Україна — батьківщина слонів. Мамонти як фактор зародження цивілізації.
- Кирилівську стоянку описав ще 1893 року відомий український археолог Вікентій Хвойка.
- Національний науково-природничий музей. museumkiev.org. Процитовано 28 липня 2022.
- Для Бердижа припускається вік середнього палеоліту.
- . Архів оригіналу за 14.07.2014. Процитовано 07.03.2012.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 7 березня 2012.
- Сайт «Біологія»: Мамонти: загальне знайомство [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «ТСН»: Мамонти вимерли не через холод [ 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Така гіпотеза, зокрема, висловлена щодо мастодонтів: Мастодонты вымерли из-за туберкулёза [ 22 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Dale Guthrie, R. (2004-06). Radiocarbon evidence of mid-Holocene mammoths stranded on an Alaskan Bering Sea island. Nature 429 (6993). с. 746–749. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/nature02612. Процитовано 17 вересня 2022.
- Veltre, Douglas W.; Yesner, David R.; Crossen, Kristine J.; Graham, Russell W.; Coltrain, Joan B. (2008-07). Patterns of faunal extinction and paleoclimatic change from mid-Holocene mammoth and polar bear remains, Pribilof Islands, Alaska. Quaternary Research 70 (1). с. 40–50. ISSN 0033-5894. doi:10.1016/j.yqres.2008.03.006. Процитовано 17 вересня 2022.
- . web.archive.org. 11 червня 2012. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 17 вересня 2022.
- Arslanov, Kh. A.; Cook, G. T.; Gulliksen, Steinar; Harkness, D. D.; Kankainen, Tuovi; Scott, E. M.; Vartanyan, Sergey; Zaitseva, Ganna I. (1997). Consensus Dating of Mammoth Remains from Wrangel Island. Radiocarbon 40 (1). с. 289–294. ISSN 0033-8222. doi:10.1017/s0033822200018166. Процитовано 17 вересня 2022.
- Vartanyan, S. L.; Arslanov, Kh. A.; Tertychnaya, T. V.; Chernov, S. B. (1995). Radiocarbon Dating Evidence for Mammoths on Wrangel Island, Arctic Ocean, Until 2000 BC. Radiocarbon 37 (1). с. 1–6. ISSN 0033-8222. doi:10.1017/s0033822200014703. Процитовано 17 вересня 2022.
- Wang, Yucheng; Pedersen, Mikkel Winther; Alsos, Inger Greve; De Sanctis, Bianca; Racimo, Fernando; Prohaska, Ana; Coissac, Eric; Owens, Hannah Lois та ін. (2021-12). Late Quaternary dynamics of Arctic biota from ancient environmental genomics. Nature (англ.) 600 (7887). с. 86–92. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/s41586-021-04016-x. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ / Газета Високий замок. 12.09.2012. 168 (4792)
- . BBC News Русская служба (російською). 11.09.2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 03.10.2020.
- . Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 24 березня 2012.
- . Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 5 березня 2012.
- Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 5 березня 2012.
- Номен „індрик-звір“ цілком відповідає номену „Індрикотерій“, який присвоєно давньому вимерлому носорожцю (від „індрик“ — казковий звір та грец. θηριον — тварина, звір).
- Кріт фінською мовою — „mooli“, тобто подібне до загального позначення у більшості європейських мов „mole“ — вихідно загальної назви ссавців-землериїв, зокрема й крота, сліпака та ін. Етимологічні розвідки назв „кротів“ див.: Коробченко, Загороднюк, 2009: Назви сліпаків (Spalacidae) фауни України: наукові й українські [ 22 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Бажан М. Політ крізь бурю: Вибрані твори. — К., 2002 (цит. за: Кодак М. Філософічна трасологія Миколи Бажана (з мислительської біографії поета) // Слово і Час. — 2008. — № 12. — С. 3–14.)
- Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 9 березня 2012.
- Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2012.
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 9 березня 2012.
- . 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 12 березня 2021.
Посилання Редагувати
- Чому вимерли мамонти. Гіпотези. [ 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)
- Систематика роду Мамонт [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Галицький мамонт [ 8 вересня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- Старунський мамонт. Частина І [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (укр.)
- Старунський мамонт. Частина II [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (укр.)
- Історія Подесіння: Початок (про стоянки мисливців на мамутів) [ 13 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Pidoplichko, I. H. (1978) The Mezhirich mammoth-bone houses, U.S. Geological Survey. ISBN B0006WZGIS.
- Сайт «Станіславський натураліст»: Чому вимерли мамонти? [ 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Поліщук О. Трипільська праісторія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Історико-культурологічні та лінгвістичні нариси на ukrainaforever[недоступне посилання з липня 2019].
- Михайлов Б. Кам'яна могила // Ятрань. — 10.01.2009 [ 23 вересня 2014 у Wayback Machine.].
- Нужний Д. Дистанційна зброя i свідчення про збройні сутички за кам'яної доби (Історія вивчення проблеми й основні методичні підходи до розв'язання її) // Військово-історичний альманах. — Річник II. — Ч. 1 (2). — К., 2001. — 88 с. [ 15 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Логвиненко Віталій Миколайович. Великі ссавці (Proboscidea, Perissodactyla, Tylopoda, Artiodactyla) пліоцену, еоплейстоцену та раннього плейстоцену України, їх біостратиграфічне і палеоекологічне значення [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]: Автореф. дис… канд. біол. наук: 03.00.08 / НАН України; Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. — К., 2002. — 20 с.
Див. також Редагувати
- Слонові
- Мамут африканський
- Мамут критський карликовий
- Мамут карликовий
- Мамут найвеличніший
- Мамут південний
- Мамут степовий
- Mammuthus lamarmorae
- Полювання
- Палеоліт
- 9879 Мамут — астероїд, названий на честь цього роду тварин.
| Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |