| Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2020) |
Бізо́н (Bison) — рід ссавців з родини бикових (Bovidae).
| Бізон | |
|---|---|
| Бізон американський (Bison bison) | |
| Бізон європейський, або Зубр (Bison bonasus) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бикові (Bovidae) |
| Підродина: | Бикові (Bovinae) |
| Підтриба: | Bovina |
| Рід: | Бізон (Bison) Smith, 1827 |
| Види | |
| |
| Вікісховище: Bison |
Поширення Редагувати
Рід поширений у північній півкулі.
Видовий склад Редагувати
Рід Bison складається з двох сучасних видів:
- Бізон європейський, або зубр (Bison bonasus)
- Бізон американський (Bison bison).
Відомі також 4 вимерлі види (база даних ITIS [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.]):
- †Bison antiquus
- †Bison latifrons
- †Bison occidentalis
- †Bison priscus — бізон степовий
Окрім того, відомі штучно отримані гібриди між двома сучасними видами, що мають назву зубробізонів.
Генетика Редагувати
Так само, як і бики (рід Bos), рід Бізон (Bison) має диплоїдний набір з 60 хромосом (2n=60).
Історія Редагувати
Предком бізонів вважається дикий бик з роду Leptobos, що жив в пліоцені. Цей євразійський прото-бізон був родом з Індії і поширився на північ. У широких азійських степах він еволюціонував у степового бізона (Bison priscus). З Сибіру бізон перекочував в плейстоцені по природному мосту в Північну Америку. Один викопний екземпляр, що зберігся у вічній мерзлоті, вік якого датується 35 тисячами років, був знайдений на Алясці в 1979.
На степового бізона полювали кроманьйонці, які залишили численні печерні зображення моментів полювання. У кінці останнього льодовикового періоду він вимер в Євразії, залишивши, проте, ряд видів, що відкололися від нього, єдиним з яких сьогодні залишився зубр.
За малюнками, бізонів, що зображені в печері Альтаміра в Іспанії, можна з упевненістю говорити про існування тоді, як мінімум, двох видів бізона.
У Північній Америці степові бізони розділилися на кілька еволюційних гілок. Однією з них був гігантський Bison latifrons, що жив в невеликих групах в лісах і вимер близько 20 тисяч років тому. Іншою гілкою був істотно менший в розмірах Bison antiquus, який був краще пристосований до життя в преріях і жив у величезних стадах. У ранньому голоцені він був, однак, витіснений видом Bison antiquus occidentalis, який став предком нинішнього американського бізона.
У преріях Північної Америки до прибуття європейців мешкали величезні стада бізонів. Запозичивши у європейців коней, індіанці з XVII століття спеціалізувалися в полюванні на бізонів, створивши унікальну культуру, яка жила виключно за рахунок полювання на них. Тим не менш, масштаби цього полювання ніколи не загрожували популяції бізонів. Ця ситуація змінилася, коли в ході освоєння білими поселенцями Дикого заходу гігантські стада бізонів були майже повністю викоренені, з метою відтіснити індіанців на неродючі землі.
З існуючих в наш час[коли?] видів не тільки американський бізон, але і європейський зубр до кінця XIX початку XX століття були майже повністю знищені за рахунок хижацького полювання і витіснення з місць споконвічного проживання.
В даний час ведуться роботи з відновлення Євразійської популяції бізонів — стадо з 40 канадських лісових бізонів завезено до Якутії, з тим щоб бути реінтродуціровано в Сибіру (див. плейстоценовий парк).
В Україні Редагувати
На півдні України в степах паслися величезні череди бізонів. Первісні мешканці цього краю полювали на бізонів: череду тварин заганяли до краю глибокого яру, після цього тих тварин, що впали вниз, добивали списами, а пізніше стрілами. На Донбасі, на правому березі річки Кринки, в районі Амвросіївки знайдене кладовище кісток бізонів. На площі близько 200 м² знайдено рештки 983 степових бізонів (Bison priscus).
Див. також Редагувати
- Американський бізон
- Бізон європейський, або зубр
- Зубробізон
Примітки Редагувати
- Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |