www.wikidata.uk-ua.nina.az

Плейстоцен Система Період Відділ Епоха Ярус Вік Вік млн років Антропоген Q Голоцен Q2 Мегхалейський 0 0 0042Нортгриппськ

Плейстоцен

Система/
Період 		Відділ/
Епоха 		Ярус/
Вік 		Вік
(млн років)
Антропоген, Q Голоцен, Q2 Мегхалейський 0 0,0042
Нортгриппський 0,0042 0,0082
Гренландський 0,0082 0,0117
Плейстоцен, Q1 Тарантський 0,0117 0,126
Тібанський 0,126 0,781
Калабрійський 0,781 1,80
Гелазький 1,80 2,58
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченський старіше
Примітки і коментарі
Підрозділи четвертинної системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік.

Для голоценових віків і ярусів встановлено датування відносно 2000 року (тобто гренландій розпочався 11,7 тис. років тому, відраховуючи від останнього мілленіуму).

Чибаній і Тарантій є неофіційними пропонованими назвами для ярусів середнього і верхнього плейстоцену, відповідно.

У Європі та Північній Америці голоцен традиційно поділяється на Пребореальний, Бореальний, Атлантичний, Суббореальний і Субатлантичний періоди за схемою Блітта — Сернандера (англ. Blytt–Sernander). Існує багато локальних систем поділу верхнього плейстоцену. Головними елементами такої переодизації слугують стадії наступу льодовиків (гляціали, льодовикові періоди) та їхнього відступу (інтергляціали, межильодовиків'я).

  • п
  • о
  • р

Плейстоце́н  (від грец. πλεῖστος — «найбільш» і грец. καινός — «новий») — геологічна епоха четвертинного періоду (антропогену), що почалася 2,58 млн років тому і закінчилася 11 700 років тому.

Епосі плейстоцену передує епоха пліоцену, а за нею — епоха голоцену. Кінець плейстоцену збігається з кінцем палеоліту в археології.

Плейстоцен поділяють на ранній плейстоцен, середній плейстоцен і пізній плейстоцен.

Плейстоцен характеризується загальним похолоданням клімату Землі і періодичним виникненням в середніх широтах великих вторинних зледенінь. Коливання клімату у плейстоцені створювалися коливаннями значень кліматоутворюючих чинників - у них проявлялися періоди, властиві коливанням інсоляції через астрономічні коливання елементів земної орбіти й нахилу екватора до екліптики.

Наприкінці попереднього пліоцену раніше ізольовані Північно- та Південноамериканські континенти були з’єднані Панамським перешийком, що спричинило фауністичний обмін між двома регіонами та зміну моделей циркуляції океану, з початком зледеніння у Північній півкулі приблизно 2,7 ст. мільйонів років тому. Під час раннього плейстоцену (2,58–0,8 млн. років) археоантропи роду Homo виникли в Африці та поширилися по всій Афро-Євразії. Кінець раннього плейстоцену відзначено середньоплейстоценовою революцією[en], причому циклічність льодовикових циклів змінюється від 41 000-річних циклів до асиметричних 100 000-річних циклів, що робить зміни клімату більш екстремальним. У пізньому плейстоцені відбулось поширення сучасних людей за межі Африки, а також вимирання всіх інших людських видів. Люди також вперше заселили Австралію і в Америку, одночасно з вимиранням більшості великих тварин у цих регіонах.

Тенденції аридифікації та охолодження попереднього неогену були продовжені в плейстоцені. Клімат сильно змінювався залежно від льодовикового циклу, причому рівень моря був на 120 метрів нижчим, ніж на піку зледеніння, що дозволило з’єднати Азію та Північну Америку через Берингію та покрити більшу частину Північної Америки Лаврентійським льодовиковим щитом.

Палеогеографія і клімат

Максимальне поширення льодовиків у північній полярній області впродовж плейстоцену

Сучасні континенти фактично перебували на своїх нинішніх позиціях під час плейстоцену, плити, на яких вони розташовані, ймовірно, перемістилися не більше ніж на 100 км відносно одна одної з початку цього періоду. У льодовикові періоди рівень моря опускався понад 100 м під час піка зледеніння, оголюючи великі території сучасного континентального шельфу як сушу.

За словами Марка Лінаса[en], загальний клімат плейстоцену можна охарактеризувати як безперервний Ель-Ніньо з пасатами у південній частині Тихого океану, які слабшають або прямують на схід, тепле повітря підійматися поблизу Перу, тепла вода поширюється із західної частини Тихого океану та Індійського океану до східної частини Тихого океану.

Льодовики

Клімат плейстоцену відзначався повторюваними льодовиковими циклами, під час яких континентальні льодовики в деяких місцях досягали 40-ї паралелі. Підраховано, що під час льодовикового максимуму 30% поверхні Землі було покрито льодом. Крім того, зона вічної мерзлоти простяглася на південь від краю льодовикового щита на кілька сотень кілометрів у Північній Америці та Євразії. Середньорічна температура на кромці льодовика становила −6 °C; на краю вічної мерзлоти, 0 °C.

Кожне просування льодовиків потребувало величезні об’єми води (товщина льодовиків сягала 1500 — 3000 м), що призводило до тимчасової регресії моря на 100 м. Під час інтергляціалу і відповідно трансгресії моря — вода заливає прибережний суходіл

Наслідки зледеніння були глобальними. Антарктида була скована льодовиком протягом усього плейстоцену, а також попереднього пліоцену. Анди були вкриті на півдні Патагонським льодовиковим щитом. Нова Зеландія та Тасманія також зазнали зледеніння. Сучасні деградуючі льодовики гори Кенія, гори Кіліманджаро та хребта Рувензорі у східній і центральній Африці були більшими. Льодовики існували в горах Ефіопії та на заході в горах Атласу.

У північній півкулі багато льодовиків злилися в один. Кордильєрський льодовиковий щит покривав північний захід Північної Америки; на сході панував Лаврентійський льодовиковий щит. Віслинський щит покривав Північну Європу, а також більшу частину Великої Британії; Альпійський щит в Альпах. Розрізнені льодовикові щити простяглися по Сибіру та Арктичному шельфу. Північні моря були вкриті льодом.

На південь від льодовикових щитів накопичувалися великі озера, тому що вихідні отвори були заблоковані, а прохолодніше повітря сповільнювало випаровування. Коли Лаврентійський льодовиковий щит відступив, велика північно-центральна частина Північної Америки була озером Агассіз. Понад сотня басейнів, тепер висохлих або майже висохлих, були переповнені на заході Північної Америки. Озеро Бонневіль, наприклад, було розташовано там, де зараз Велике Солоне озеро. В Євразії внаслідок стоку льодовиків утворилися великі озера. Річки були більші, мали більший стік і були плетеними. Африканські озера були більш повноводними, очевидно через зменшення випаровування. З іншого боку, пустелі були сухішими та більшими. Опадів було менше через зменшення океанічного та іншого випаровування.

Було підраховано, що протягом плейстоцену Східноантарктичний льодовиковий щит стоншився принаймні на 500 м, а з моменту останнього льодовикового максимуму це стоншення становить менше ніж 50 метрів і, ймовірно, почалося приблизно після 14 тисяч років тому.

Основні події

Протягом 2,5 мільйонів років плейстоцену численні холодні фази — гляціали (четвертинне зледеніння), або значне просування льодовикових щитів у Європі та Північній Америці відбувалися з інтервалами приблизно 40 000 — 100 000 років. Довгі гляціали були розокремлені більш помірними та коротшими інтергляціалами, які тривали приблизно 10 000–15 000 років. Останній холодний епізод останнього льодовикового періоду закінчився приблизно 10 000 років тому. Було ідентифіковано понад 11 великих гляціалів, а також багато незначних гляціалів.

Ці події визначаються по-різному в різних регіонах, та мають свою власну льодовикову історію залежно від широти, рельєфу та клімату. Існує загальна відповідність між гляціалами в різних регіонах. Дослідники часто змінюють назви, якщо льодовикова геологія регіону знаходиться в процесі визначення. Проте, як правило, неправильно застосовувати назву гляціала в одному регіоні до іншого.

Відповідно до термінів гляціал та інтергляціал вживаються терміни плювіал та інтерплювіал (лат. pluvia — дощ). Плювіал — тепліший період зі збільшенням кількості опадів; інтерплювіал, зменшена кількість опадів. Раніше вважалося, що плювіал відповідає гляціалу в регіонах без льодовика, і в деяких випадках це так.

Проте систематичної відповідності плювіалів гляціалам немає. Крім того, регіональні плювіали не відповідають один одному глобально.

Інверсії

Початку плейстоцену відповідає магнітна інверсія Гаусс—Матуяма[en]. Ця межа відокремлює п'яченський ярус від гелазького[en]. Епізод Олдувай під час магнітної епохи Матуяма тривав 1,968 — 1,781 млн. років тому Епізод Харамільйо тривав 1,073 млн років тому — 991 тис. років тому (за іншими даними - з 990 тис. років тому до 950 тис. років тому ). Палеомагнітна стратиграфічна межа Брюнес — Матуяма прив'язана до кінця калабрію і межі еоплейстоцену і неоплейстоцену (0,781 млн років тому) .

Палеомагнітний екскурс Лашамп-Каргаполово[en] відбувся 41 400 ± 2000 років тому . Для екскурсу Лашампа встановлено десятикратне падіння інтенсивності геомагнітного поля . подія Моно[de] супроводжувалася похолоданням і падінням рівня світового океану і відповідає тимчасовому проміжку від 33 300 до 31 500 років тому (GISP2) або від 34 000 до 32 000 років тому (відкалібровано за допомогою CalPal) .

Фауна

І морська, і континентальна фауни були по суті сучасними, але з більшою кількістю великих наземних ссавців, таких як мамонти, мастодонти, дипротодони, смілодони, тигри, леви, зубри, короткоморді ведмеді, гігантські лінивці, гігантопітеки тощо. На ізольованих масивах суші, таких як Австралія , Мадагаскар , Нова Зеландія та острови в Тихому океані, відбулася еволюція великих птахів і навіть рептилій, таких як епіорнісові, моа, орел Хааста, Quinkana, Megalania та Meiolania.

Суворі кліматичні зміни під час льодовикового періоду мали серйозний вплив на фауну та флору. З кожним гляціалом великі території континентів повністю знелюдніли, а рослини та тварини, які відступали на південь перед наступаючим льодовиком, зазнавали величезного тиску не сприятливих факторів: різкі кліматичні зміни, скорочення ареалу, обмеження харчування. Голоценове вимирання великих ссавців (мегафауни): мамонтів, мастодонтів, шаблезубих кішок, гліптодонів, Coelodonta antiquitatis, різноманітних жирафів, таких як сиватерій; гігантських лінивців, ірландських лосів, печерних ведмедів, гомфотерієвих, жахливих вовків і короткомордих ведмедів, почалося наприкінці плейстоцену і продовжилося в голоцені. У цей період вимерли неандертальці. Наприкінці останнього льодовикового періоду дрібніші ссавці, такі як лісові миші, перелітні птахи та білохвостий олень, замінили мегафауну та мігрували на північ.

Вимирання майже не зазнала Африка, але було особливо серйозним у Північній Америці, де місцеві коні та верблюди зникли.

Див. також

Примітки

  1. Chart/Time Scale : [ ][англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
  2. IUGS ratifies Holocene. Процитовано 18 серпня 2018. 
  3. announcement ICS chart v2018/07. Процитовано 9 August 2018. 
  4. International Chronostratigraphic Chart. International Commission on Stratigraphy. 2015-01. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015. 
  5. National Geographic Channel, Six Degrees Could Change The World, Mark Lynas interview. Retrieved February 14, 2008.
  6. Yusuke Suganuma, Hideki Miura, Albert Zondervan, Jun'ichi Okuno (August 2014). East Antarctic deglaciation and the link to global cooling during the Quaternary: evidence from glacial geomorphology and 10Be surface exposure dating of the Sør Rondane Mountains, Dronning Maud Land. Quaternary Science Reviews 97: 102–120. Bibcode:2014QSRv...97..102S. doi:10.1016/j.quascirev.2014.05.007. 
  7. Quaternary Period. National Geographic. 6 січня 2017. 
  8. Richmond, G.M.; Fullerton, D.S. (1986). Summation of Quaternary glaciations in the United States of America. Quaternary Science Reviews 5: 183–196. Bibcode:1986QSRv....5..183R. doi:10.1016/0277-3791(86)90184-8. 
  9. . Архів оригіналу за 23 вересня 2006. Процитовано 21 травня 2016. 
  10. ↑ Haltia E. M., Nowaczyk N. R. Magnetostratigraphy of sediments from Lake El’gygytgyn ICDP Site 5011-1: paleomagnetic age constraints for the longest paleoclimate record from the continental Arctic, 2014. оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2016. 
  11. Herrero-Bervera, Emilio, S. Keith Runcorn. "Transition Fields during the Geomagnetic Reversals and Their Geodynamic Significance." Philosophical Transactions: Mathematical, Physical, and Engineering Sciences, Vol. 355 No. 1730 (September 15, 1997), pp. 1713–42.
  12. Меловой период. Общая магнитостратиграфическая шкала. оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. 
  13. An extremely brief reversal of the geomagnetic field, climate variability and a super volcano (англ.). phys.org. оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020. 
  14. Кузнецова Н. Д, Кузнецов В. В. Инверсии и экскурсы геомагнитного поля: геофизические факторы видообразования [ 2021-01-27 у Wayback Machine.], 2012
  15. L. Benson u. a. Age of the Mono Lake excursion and associated tephra, 2003
  16. J. E. T. Channell. Late Brunhes polarity excursions (Mono Lake, Laschamp, Iceland Basin and Pringle Falls) recorded at ODP Site 919 (Irminger Basin), 2006

Література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плейстоцен
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sistema Period Viddil Epoha Yarus Vik Vik mln rokiv Antropogen Q Golocen Q2 Meghalejskij 0 0 0042Nortgrippskij 0 0042 0 0082Grenlandskij 0 0082 0 0117Plejstocen Q1 Tarantskij 0 0117 0 126Tibanskij 0 126 0 781Kalabrijskij 0 781 1 80Gelazkij 1 80 2 58Neogen N Pliocen N2 P yachenskij starishePrimitki i komentariPidrozdili chetvertinnoyi sistemi navedeni zgidno MKS stanom na 2018 rik 1 Dlya golocenovih vikiv i yarusiv vstanovleno datuvannya vidnosno 2000 roku tobto grenlandij rozpochavsya 11 7 tis rokiv tomu vidrahovuyuchi vid ostannogo milleniumu 2 3 Chibanij i Tarantij ye neoficijnimi proponovanimi nazvami dlya yarusiv serednogo i verhnogo plejstocenu vidpovidno U Yevropi ta Pivnichnij Americi golocen tradicijno podilyayetsya na Preborealnij Borealnij Atlantichnij Subborealnij i Subatlantichnij periodi za shemoyu Blitta Sernandera angl Blytt Sernander Isnuye bagato lokalnih sistem podilu verhnogo plejstocenu Golovnimi elementami takoyi pereodizaciyi sluguyut stadiyi nastupu lodovikiv glyaciali lodovikovi periodi ta yihnogo vidstupu interglyaciali mezhilodovikiv ya porPlejstoce n vid grec pleῖstos najbilsh i grec kainos novij geologichna epoha chetvertinnogo periodu antropogenu sho pochalasya 2 58 mln rokiv tomu i zakinchilasya 11 700 rokiv tomu 4 Eposi plejstocenu pereduye epoha pliocenu a za neyu epoha golocenu Kinec plejstocenu zbigayetsya z kincem paleolitu v arheologiyi Plejstocen podilyayut na rannij plejstocen serednij plejstocen i piznij plejstocen Plejstocen harakterizuyetsya zagalnim poholodannyam klimatu Zemli i periodichnim viniknennyam v serednih shirotah velikih vtorinnih zledenin Kolivannya klimatu u plejstoceni stvoryuvalisya kolivannyami znachen klimatoutvoryuyuchih chinnikiv u nih proyavlyalisya periodi vlastivi kolivannyam insolyaciyi cherez astronomichni kolivannya elementiv zemnoyi orbiti j nahilu ekvatora do ekliptiki Naprikinci poperednogo pliocenu ranishe izolovani Pivnichno ta Pivdennoamerikanski kontinenti buli z yednani Panamskim pereshijkom sho sprichinilo faunistichnij obmin mizh dvoma regionami ta zminu modelej cirkulyaciyi okeanu z pochatkom zledeninnya u Pivnichnij pivkuli priblizno 2 7 st miljoniv rokiv tomu Pid chas rannogo plejstocenu 2 58 0 8 mln rokiv arheoantropi rodu Homo vinikli v Africi ta poshirilisya po vsij Afro Yevraziyi Kinec rannogo plejstocenu vidznacheno serednoplejstocenovoyu revolyuciyeyu en prichomu ciklichnist lodovikovih cikliv zminyuyetsya vid 41 000 richnih cikliv do asimetrichnih 100 000 richnih cikliv sho robit zmini klimatu bilsh ekstremalnim U piznomu plejstoceni vidbulos poshirennya suchasnih lyudej za mezhi Afriki a takozh vimirannya vsih inshih lyudskih vidiv Lyudi takozh vpershe zaselili Avstraliyu i v Ameriku odnochasno z vimirannyam bilshosti velikih tvarin u cih regionah Tendenciyi aridifikaciyi ta oholodzhennya poperednogo neogenu buli prodovzheni v plejstoceni Klimat silno zminyuvavsya zalezhno vid lodovikovogo ciklu prichomu riven morya buv na 120 metriv nizhchim nizh na piku zledeninnya sho dozvolilo z yednati Aziyu ta Pivnichnu Ameriku cherez Beringiyu ta pokriti bilshu chastinu Pivnichnoyi Ameriki Lavrentijskim lodovikovim shitom Zmist 1 Paleogeografiya i klimat 1 1 Lodoviki 1 2 Osnovni podiyi 2 Inversiyi 3 Fauna 4 Div takozh 5 Primitki 6 Literatura 7 PosilannyaPaleogeografiya i klimat Redaguvati Maksimalne poshirennya lodovikiv u pivnichnij polyarnij oblasti vprodovzh plejstocenuSuchasni kontinenti faktichno perebuvali na svoyih ninishnih poziciyah pid chas plejstocenu pliti na yakih voni roztashovani jmovirno peremistilisya ne bilshe nizh na 100 km vidnosno odna odnoyi z pochatku cogo periodu U lodovikovi periodi riven morya opuskavsya ponad 100 m pid chas pika zledeninnya ogolyuyuchi veliki teritoriyi suchasnogo kontinentalnogo shelfu yak sushu Za slovami Marka Linasa en zagalnij klimat plejstocenu mozhna oharakterizuvati yak bezperervnij El Nino z pasatami u pivdennij chastini Tihogo okeanu yaki slabshayut abo pryamuyut na shid teple povitrya pidijmatisya poblizu Peru tepla voda poshiryuyetsya iz zahidnoyi chastini Tihogo okeanu ta Indijskogo okeanu do shidnoyi chastini Tihogo okeanu 5 Lodoviki Redaguvati Klimat plejstocenu vidznachavsya povtoryuvanimi lodovikovimi ciklami pid chas yakih kontinentalni lodoviki v deyakih miscyah dosyagali 40 yi paraleli Pidrahovano sho pid chas lodovikovogo maksimumu 30 poverhni Zemli bulo pokrito lodom Krim togo zona vichnoyi merzloti prostyaglasya na pivden vid krayu lodovikovogo shita na kilka soten kilometriv u Pivnichnij Americi ta Yevraziyi Serednorichna temperatura na kromci lodovika stanovila 6 C na krayu vichnoyi merzloti 0 C Kozhne prosuvannya lodovikiv potrebuvalo velichezni ob yemi vodi tovshina lodovikiv syagala 1500 3000 m sho prizvodilo do timchasovoyi regresiyi morya na 100 m Pid chas interglyacialu i vidpovidno transgresiyi morya voda zalivaye priberezhnij suhodilNaslidki zledeninnya buli globalnimi Antarktida bula skovana lodovikom protyagom usogo plejstocenu a takozh poperednogo pliocenu Andi buli vkriti na pivdni Patagonskim lodovikovim shitom Nova Zelandiya ta Tasmaniya takozh zaznali zledeninnya Suchasni degraduyuchi lodoviki gori Keniya gori Kilimandzharo ta hrebta Ruvenzori u shidnij i centralnij Africi buli bilshimi Lodoviki isnuvali v gorah Efiopiyi ta na zahodi v gorah Atlasu U pivnichnij pivkuli bagato lodovikiv zlilisya v odin Kordilyerskij lodovikovij shit pokrivav pivnichnij zahid Pivnichnoyi Ameriki na shodi panuvav Lavrentijskij lodovikovij shit Vislinskij shit pokrivav Pivnichnu Yevropu a takozh bilshu chastinu Velikoyi Britaniyi Alpijskij shit v Alpah Rozrizneni lodovikovi shiti prostyaglisya po Sibiru ta Arktichnomu shelfu Pivnichni morya buli vkriti lodom Na pivden vid lodovikovih shitiv nakopichuvalisya veliki ozera tomu sho vihidni otvori buli zablokovani a proholodnishe povitrya spovilnyuvalo viparovuvannya Koli Lavrentijskij lodovikovij shit vidstupiv velika pivnichno centralna chastina Pivnichnoyi Ameriki bula ozerom Agassiz Ponad sotnya basejniv teper visohlih abo majzhe visohlih buli perepovneni na zahodi Pivnichnoyi Ameriki Ozero Bonnevil napriklad bulo roztashovano tam de zaraz Velike Solone ozero V Yevraziyi vnaslidok stoku lodovikiv utvorilisya veliki ozera Richki buli bilshi mali bilshij stik i buli pletenimi Afrikanski ozera buli bilsh povnovodnimi ochevidno cherez zmenshennya viparovuvannya Z inshogo boku pusteli buli suhishimi ta bilshimi Opadiv bulo menshe cherez zmenshennya okeanichnogo ta inshogo viparovuvannya Bulo pidrahovano sho protyagom plejstocenu Shidnoantarktichnij lodovikovij shit stonshivsya prinajmni na 500 m a z momentu ostannogo lodovikovogo maksimumu ce stonshennya stanovit menshe nizh 50 metriv i jmovirno pochalosya priblizno pislya 14 tisyach rokiv tomu 6 Osnovni podiyi Redaguvati Protyagom 2 5 miljoniv rokiv plejstocenu chislenni holodni fazi glyaciali chetvertinne zledeninnya abo znachne prosuvannya lodovikovih shitiv u Yevropi ta Pivnichnij Americi vidbuvalisya z intervalami priblizno 40 000 100 000 rokiv Dovgi glyaciali buli rozokremleni bilsh pomirnimi ta korotshimi interglyacialami yaki trivali priblizno 10 000 15 000 rokiv Ostannij holodnij epizod ostannogo lodovikovogo periodu zakinchivsya priblizno 10 000 rokiv tomu 7 Bulo identifikovano ponad 11 velikih glyacialiv a takozh bagato neznachnih glyacialiv 8 Ci podiyi viznachayutsya po riznomu v riznih regionah ta mayut svoyu vlasnu lodovikovu istoriyu zalezhno vid shiroti relyefu ta klimatu Isnuye zagalna vidpovidnist mizh glyacialami v riznih regionah Doslidniki chasto zminyuyut nazvi yaksho lodovikova geologiya regionu znahoditsya v procesi viznachennya Prote yak pravilo nepravilno zastosovuvati nazvu glyaciala v odnomu regioni do inshogo Vidpovidno do terminiv glyacial ta interglyacial vzhivayutsya termini plyuvial ta interplyuvial lat pluvia dosh Plyuvial teplishij period zi zbilshennyam kilkosti opadiv interplyuvial zmenshena kilkist opadiv Ranishe vvazhalosya sho plyuvial vidpovidaye glyacialu v regionah bez lodovika i v deyakih vipadkah ce tak Prote sistematichnoyi vidpovidnosti plyuvialiv glyacialam nemaye Krim togo regionalni plyuviali ne vidpovidayut odin odnomu globalno Inversiyi RedaguvatiPochatku plejstocenu vidpovidaye magnitna inversiya Gauss Matuyama en Cya mezha vidokremlyuye p yachenskij yarus vid gelazkogo en 9 Epizod Olduvaj pid chas magnitnoyi epohi Matuyama trivav 1 968 1 781 mln rokiv tomu 10 Epizod Haramiljo trivav 1 073 mln rokiv tomu 991 tis rokiv tomu 10 za inshimi danimi z 990 tis rokiv tomu do 950 tis rokiv tomu 11 Paleomagnitna stratigrafichna mezha Bryunes Matuyama priv yazana do kincya kalabriyu i mezhi eoplejstocenu i neoplejstocenu 0 781 mln rokiv tomu 12 Paleomagnitnij ekskurs Lashamp Kargapolovo en vidbuvsya 41 400 2000 rokiv tomu 13 Dlya ekskursu Lashampa vstanovleno desyatikratne padinnya intensivnosti geomagnitnogo polya 14 podiya Mono de suprovodzhuvalasya poholodannyam i padinnyam rivnya svitovogo okeanu i vidpovidaye timchasovomu promizhku vid 33 300 do 31 500 rokiv tomu GISP2 15 abo vid 34 000 do 32 000 rokiv tomu vidkalibrovano za dopomogoyu CalPal 16 Fauna RedaguvatiI morska i kontinentalna fauni buli po suti suchasnimi ale z bilshoyu kilkistyu velikih nazemnih ssavciv takih yak mamonti mastodonti diprotodoni smilodoni tigri levi zubri korotkomordi vedmedi gigantski linivci gigantopiteki tosho Na izolovanih masivah sushi takih yak Avstraliya Madagaskar Nova Zelandiya ta ostrovi v Tihomu okeani vidbulasya evolyuciya velikih ptahiv i navit reptilij takih yak epiornisovi moa orel Haasta Quinkana Megalania ta Meiolania Suvori klimatichni zmini pid chas lodovikovogo periodu mali serjoznij vpliv na faunu ta floru Z kozhnim glyacialom veliki teritoriyi kontinentiv povnistyu znelyudnili a roslini ta tvarini yaki vidstupali na pivden pered nastupayuchim lodovikom zaznavali velicheznogo tisku ne spriyatlivih faktoriv rizki klimatichni zmini skorochennya arealu obmezhennya harchuvannya Golocenove vimirannya velikih ssavciv megafauni mamontiv mastodontiv shablezubih kishok gliptodoniv Coelodonta antiquitatis riznomanitnih zhirafiv takih yak sivaterij gigantskih linivciv irlandskih losiv pechernih vedmediv gomfoteriyevih zhahlivih vovkiv i korotkomordih vedmediv pochalosya naprikinci plejstocenu i prodovzhilosya v goloceni U cej period vimerli neandertalci Naprikinci ostannogo lodovikovogo periodu dribnishi ssavci taki yak lisovi mishi perelitni ptahi ta bilohvostij olen zaminili megafaunu ta migruvali na pivnich Vimirannya majzhe ne zaznala Afrika ale bulo osoblivo serjoznim u Pivnichnij Americi de miscevi koni ta verblyudi znikli Div takozh RedaguvatiGeohronologichna shkala Chetvertinnij periodPrimitki Redaguvati Chart Time Scale angl arh 22 chervnya 2019 roku stratigraphy org International Commission on Stratigraphy Data zvernennya 22 chervnya 2019 roku IUGS ratifies Holocene Procitovano 18 serpnya 2018 announcement ICS chart v2018 07 Procitovano 9 August 2018 International Chronostratigraphic Chart International Commission on Stratigraphy 2015 01 Arhiv originalu za 11 kvitnya 2015 Procitovano 11 kvitnya 2015 National Geographic Channel Six Degrees Could Change The World Mark Lynas interview Retrieved February 14 2008 Yusuke Suganuma Hideki Miura Albert Zondervan Jun ichi Okuno August 2014 East Antarctic deglaciation and the link to global cooling during the Quaternary evidence from glacial geomorphology and 10Be surface exposure dating of the Sor Rondane Mountains Dronning Maud Land Quaternary Science Reviews 97 102 120 Bibcode 2014QSRv 97 102S doi 10 1016 j quascirev 2014 05 007 Quaternary Period National Geographic 6 sichnya 2017 Richmond G M Fullerton D S 1986 Summation of Quaternary glaciations in the United States of America Quaternary Science Reviews 5 183 196 Bibcode 1986QSRv 5 183R doi 10 1016 0277 3791 86 90184 8 Clague John et al 2006 Open Letter by INQUA Executive Committee Quaternary Perspective the INQUA Newsletter International Union for Quaternary Research 16 1 Arhiv originalu za 23 veresnya 2006 Procitovano 21 travnya 2016 a b Haltia E M Nowaczyk N R Magnetostratigraphy of sediments from Lake El gygytgyn ICDP Site 5011 1 paleomagnetic age constraints for the longest paleoclimate record from the continental Arctic 2014 Arhiv originalu za 2 grudnya 2017 Procitovano 22 travnya 2016 Herrero Bervera Emilio S Keith Runcorn Transition Fields during the Geomagnetic Reversals and Their Geodynamic Significance Philosophical Transactions Mathematical Physical and Engineering Sciences Vol 355 No 1730 September 15 1997 pp 1713 42 Melovoj period Obshaya magnitostratigraficheskaya shkala Arhiv originalu za 11 travnya 2016 Procitovano 2 kvitnya 2016 An extremely brief reversal of the geomagnetic field climate variability and a super volcano angl phys org Arhiv originalu za 8 chervnya 2020 Procitovano 27 travnya 2020 Kuznecova N D Kuznecov V V Inversii i ekskursy geomagnitnogo polya geofizicheskie faktory vidoobrazovaniya Arhivovano 2021 01 27 u Wayback Machine 2012 L Benson u a Age of the Mono Lake excursion and associated tephra 2003 J E T Channell Late Brunhes polarity excursions Mono Lake Laschamp Iceland Basin and Pringle Falls recorded at ODP Site 919 Irminger Basin 2006Literatura RedaguvatiMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 Priroda i lyudina v plejstoceni Ukrayini Nature and man in the pleistocene of Ukraine 2010Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu PlejstocenThe SMU in Taos Research Publications digital collection of anthropological and archaeological monographs contains Late Pleistocene environments of the southern high plains Pliocene Pleistocene boundary at Vrica Italy Map Valerij Yurkovec Klimaticheskie korrelyacii Klimat lyod voda landshafty Chetvertinnij periodPlejstocen GolocenGelasij Kalabrij Serednij Piznij Grenlandij Nortgrippij Meghalij Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Plejstocen amp oldid 37733090