Вовк жахливий (Aenocyon dirus) — вид роду вовки, жив в епоху пізнього плейстоцену на території Північної Америки. Особини були найбільшими з усієї родини псових, ймовірно саме тому вид отримав назву «жахливий».
| Вовк жахливий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Псовиді (Caniformia) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Canini |
| Підтриба: | Canina |
| Рід: | †Aenocyon Merriam, 1918 |
| Вид: | †Вовк жахливий (A. dirus) |
| Біноміальна назва | |
| †Aenocyon dirus (Leidy, 1858) | |
| Мапа історичного поширення виду | |
| Синоніми | |
|
Історія Редагувати
Aenocyon dirus перестав існувати ≈ 16 (за іншими даними 10) тисяч років тому, у часи Льодовикового періоду, після того як на територію сучасної Північної Америки прийшли перші племена людей-переселенців. Вимирання виду, як і більшості тварин епохи плейстоцену, було зумовлене постійними холодами й нестачею їжі. Крім цього, через потужний і присадкуватий кістяк, хижак був не надто спритним і швидким, на відміну від інших вовків того часу.
Знайдені скам'янілості вовка жахливого сьогодні можна побачити в музеї Ранчо Ла-Брея в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія.
Походження Редагувати
| Кладограма, що показує зв'язки між живими й вимерлими вовкоподібними псовими на основі ДНК | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Вовк жахливий був близько 1,7 м завдовжки і важив близько 70 кг. Незважаючи на зовнішню схожість із сірим вовком, між цими двома видами є істотні відмінності. Довжина ніг Aenocyon dirus була коротшою, самі ноги були значно міцнішими, а черепна коробка — меншою, ніж у сірого вовка тих же розмірів.
У 1987 році була сформульована теорія, що пояснює великі розміри тварин періоду плейстоцену. Вона заснована на припущенні, що великі запаси їжі для хижаків у вигляді травоїдних зумовлюють зростання маси тіла і збільшення розмірів загалом. Збільшення розмірів хижаків назвали гіперморфом. При зменшенні харчових ресурсів у гіперморфних тварин було два шляхи — або адаптуватися і зменшитися в розмірах, або вимерти. В цілому хижаки плейстоценової мегафауни були більшими за сучасних хижаків, що займають ті ж харчові ніші. Разом із цим на утворення нових видів вовків могли вплинути різкі кліматичні зміни. Отож учені дійшли висновку, що вовки жахливі не походили від виду сірих вовків, які дожили до сучасності.
Харчування і конкуренти Редагувати
Раціон харчування вовка жахливого складали бізони та американські коні. Також він міг полювати на мегатеріїв (гігантських лінивців) та верблюдів роду Camelops.
Згадки в масовій культурі Редагувати
Американський письменник-фантаст Джордж Мартін у книжковій сазі «Гра престолів» використав прообраз вовка жахливого для творення образу лютововків.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Merriam, J.C. (1918). . Bulletin of the Department of Geology of the University of California 10: 533. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- S. Legendre and C. Roth. 1988. Correlation of carnassial tooth size and body weight in recent carnivores (Mammalia) [ 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Historical Biology 1(1):85-98 DOI:10.1080/08912968809386468 (англ.)
- Campbell, C. Canis dirus - Dire wolf. Wolf History. Natural Worlds. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2013. (англ.)
- Wolves, Coyotes, and Dogs (Genus Canis). Illinois State Museum. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2013. (англ.)
- McShea, William J. (1 січня 1999). Deer of the World: Their Evolution, Behavior and Ecology, by Valerius Geist. ARCTIC 52 (4). ISSN 1923-1245. doi:10.14430/arctic950. Процитовано 27 лютого 2019.
- . Winter is Coming (амер.). 30 жовтня 2015. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
Посилання Редагувати
- Page Museum — La Brea Tar Pits [ 5 березня 2005 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Campbell C. Canis dirus - Dire wolf [Архівовано 29 лютого 2012 у WebCite] // Wolf History. Natural Worlds. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
- Geist V. Deer of the World: Their Evolution, Behaviour, and Ecology. — Gardners Books, 1999. — 432 p.
- Legendre S, Roth C. Correlation of carnassial tooth size and body weight in Recent carnivores (Mammalia) [ 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Historical Biology. — 1988. — № 1(1). — C. 85-98. — Переглянуто 27 лютого 2019.
- Richard E Preston. Direwolves: Real and George R. R. Martin-imagined [ 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Fansided. — Переглянуто 27 лютого 2019.
- Wolves, Coyotes and Dogs (Genus Canis) [ 13 червня 2011 у Wayback Machine.] // Illinois State Museum. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
- Донлан Д. Возвращение в плейстоцен // В мире науки. — 2007. — Октябрь. — С. 41.