www.wikidata.uk-ua.nina.az

Віслинське зледеніння назва останнього льодовикового періоду та пов язаного із ним зледеніння Північної Європи Характери

Віслинське зледеніння

Віслинське зледеніння назва останнього льодовикового періоду та пов'язаного із ним зледеніння Північної Європи. Характеризувався великим льодовиковим щитом (Фенно-скандинавський льодовиковий щит), що поширювався від Скандинавських гір і простягався аж до східного узбережжя Шлезвіг-Гольштейну, Центральної Німеччини та Північно-Західної Росії.

Європа під час Віслинського та Вюрмського зледенінь

У Північній Європі це найостанніший з льодовиків плейстоценового льодовикового періоду. Попереднім теплим періодом у цьому регіоні був еємський інтергляціал. Останній холодний період розпочався приблизно 115 000 років тому і закінчився 11 700 років тому.

Назви в різних частинах Землі Редагувати

Зледеніння останнього льодовикового періоду мають різні назви згідно з історичною традицією цих регіонів: Фрейзерське (на Тихоокеанській Кордильєрі у Північній Америці), Вісконсинське (у центральній частині Північної Америки), Девенсійське (на Британських островах), Мідлендське (в Ірландії), Вюрмське (в Альпах), Мериданське (у Венесуелі), Віслинське (у північній частині Центральної Європи та Північній Європі), Валдайське у Східній Європі, Зирянське у Сибіру, Янкіуе в Чилі, і Отіранське у Новій Зеландії.

Розвиток зледеніння Редагувати

Рання та Середня Вісла Редагувати

Фенноскандський льодовиковий щит Віслинського зледеніння, швидше за все, розвився із гірського зледеніння невеликих льодовикових полів та льодовикових шапок у Скандинавських горах. Початкове зледеніння Скандинавських гір могло б бути забезпечене вологою, що надходило з Атлантичного океану. Мабуть, найкращими сучасними аналогами цього раннього зледеніння є льодовикові поля Андської Патагонії.

Ян Мангеруд[en] стверджує, що частини норвезького узбережжя, ймовірно, були вільними від льодовика протягом більшої частини Віслинського зледеніння до останнього льодовикового максимуму.

38 — 28 тис. років тому у Фенноскандії був Олесуннський інтерстадіал. Інтерстадіал отримав свою назву від муніципалітету Олесунн в Норвегії, де його існування було вперше встановлено

Останній льодовиковий максимум Редагувати

   Максимальне просування льодовика (Бранденбурзька стадія) під час Віслинського зледеніння у Північній Німеччині (червона лінія).
   Найдальше просування льодовика під час Заальського зледеніння[en] (жовта лінія).
Примітки: Зверніть увагу на мапі подано сучасний рівень моря. За часів зледеніння він був набагато нижчим

Зростання льодовикового покриву до останнього льодовикового максимуму розпочалося після Олесуннського інтерстадіалу.

Зростання льодовикового покриву супроводжувалося міграцією льодового покриву зі Скандинавських гір на схід у Швецію та Балтійське море. Оскільки льодовикові покриви на півночі Європи зростали до останнього льодовикового максимуму, Фенноскандійський льодовиковий щит злився з льодовиковим щитом Баренцевого моря 24 тис. років тому, та з льодовиковим щитом Британських островів приблизно через тисячу років. У цей момент Фенноскандійський льодовиковий щит став частиною більшого Євразійського льодовикового щита — льодовикової маси, що охоплювала територію від Ірландії до Нової Землі.

Проте центр льодовика (північно-східна Швеція та північна Фінляндія) уникнув зледеніння через високу аридність клімату, там були збережені раніше існуючі форми рельєфу. Також варто відзначити, що фронті льодовика з'явились великі моренні озера. Під час останнього льодовикового максиму максимальне просування льодовику було досягнуто 22 тис. років тому на південній межі льодовикового покриву в Данії, Німеччині та Західній Польщі. У Східній Польщі, Литві, Білорусі та Псковській області, Росії льодовик досяг свого максимального рівня близько 19 тис. років тому. На решті північно-західної частини Росії найбільше просування льодовика відбулося 17 тис. років тому.

Дегляціація до нижнього дріасу Редагувати

Льодовик почав відступати 22-17 тис. років тому. Данія (крім Борнгольма), Німеччина, Польща та Білорусь звільнились від льодовика 16 тис. років тому. Потім льодовик відступав до нижнього дріасу, коли льодовик стабілізувався. На цей час більша частина Геталанду, Готланду, всі країни Балтії та південно-східне узбережжя Фінляндії, а також у Росії Ладозьке озеро, Онезьке озеро, основна частина Кольського півострова та Біле море вже не мали льодовика. До нижнього дріасу дегляціація не була рівномірною, і невеликі льодовикові поля відновлювались, утворюючи низку кінцевих моренних систем, особливо у Геталанді.

Під час зледеніння талі води утворили численні ози та зандри. У північно-центральній частині Смоланду і на півдні Естергетланду частина талої води проходила через низку каньйонів. . Існує припущення, що під час нижнього дріасу невеликий льодовик у Швеції створив природну систему шлюзів, через які прісноводні Mysis та Salvelinus, потрапили до озер, таких як Соммен, які ніколи не були пов'язані з Балтійським льодовиковим озером. Виживання цих таксонів на сьогодні означає, що вони є льодовиковими реліктами.

Завершення дегляціації Редагувати

Коли відновлення відступу льодовика відновилось, льодовиковий покрив дедалі більше концентрувався в Скандинавських горах (у Росії Фенно-Скандинавський льодовиковий щит станув 10,6 тис. років тому та у Фінляндії до 10,1 тис. років тому). Подальший відступ льодовика призвів до того, що льодовиковий щит сконцентрувався у двох частинах Скандинавських гір: одна частина на Півдні Норвегії[en], а інша — у Північній Швеції та Норвегії. Ці два центри були пов'язані певний час. Зв'язок становив основний дренажний бар'єр, який утворювали різні великі та ефемерні моренні озера. Близько 10,1 тис. років тому зв'язок зник, а приблизно через тисячу років зник льодовиковий щит Південної Норвегії. Північний льодовиковий щит залишився ще на кілька сотень років, так що на 9,7 тис. років тому на сході гір Сарек розмістився останній залишок Фенноскандійського льодовикового щита.

Невідомо, чи льодовиковий щит розпався на декілька частин перед зникненням, чи він зменшився, зберігаючи свою цілісність у вигляді єдиної льодовикової маси. Не виключено, що, невеликі льодовики залишалися на схід від гір Сарек, частини льодовикового покриву тимчасово були у високих горах. Залишки льодовика на схід від гір Сарек утворили різні ефемерні озера, запружені льодом, які спричинили численні повені льодовикових озер[en] на річках крайньої півночі Швеції

Післяльодовиковий відскок Редагувати

Мапа Литоринового моря близько 7000 років тому Зверніть увагу на зменшення площі Фінляндії через вищий рівень моря.

Післяльодовиковий відскок, який відбувається внаслідок дегляціації, можна спостерігати на змінах берегової лінії Балтійського моря та інших прилеглих водойм. У Балтійському морі підняття було найбільшим на Високому березі на заході Ботнічного моря. В межах Високого берега реліктова берегова лінія зараз знаходиться на висоті 286 м над рівнем моря у Скулебергеті на даний момент є найвищою відомою точкою Землі, яка була піднята післяльодовиковим ізостатичним відскоком. На північ від Високого берега у Фуруегрунді біля узбережжя Шеллефтео лежить район з найвищими в даний час показниками підняття зі значеннями близько 9 мм/рік Науковці вважають що післяльодовиковий відскок, може призведе до розколу Ботнічної затоки на південну затоку та північне озеро з межею через Північний Кваркен не раніше ніж через 2000 років. Ізостатичний відскок утворив Стокгольмський архіпелаг.

З моменту початку дегляціації швидкість післяльодовикового відскоку у затоці Кандалакша змінювалася. З часу підняття Білого моря до рівня Світового океану вздовж південного узбережжя затоки склало 90 м. 9500–5000 років тому швидкість підйому становила 9–13 мм/рік. до Атлантичного періоду швидкість підйому знизилася до 5–5,5 мм/рік, але потім ненадовго пришвидшилась перед тим, як досягти, нинішньої швидкості підйому 4 мм/рік.

Науковці вважають, що післяльодовиковий відскок призвів до низки зсувів на заході Швеції, оскільки тиск пор збільшився, коли зона підживлення підземних вод перевищила рівень моря.

Хронологія та поділ Віслинського зледеніння Редагувати

Близько 115 тис. років тому середні температури помітно впали, а тепло-люблячі лісові види були витіснені. Цей значний поворотний момент у середніх температурах ознаменував кінець еємського інтергляціалу та початок Віслинського зледеніння, яке має поділ на три частини (поділ засновано на коливанні температури):

  • Ранній Віслинський гляціал,
  • Високий Віслинський гляціал (також Віслинський пленігляціал)
  • Пізній Віслинський гляціал.

Під час Віслинського гляціалу у північній півкулі були часті серйозні зміни клімату, так звані події Дансгаарда-Ешгера.

Ранній Віслинський гляціал (115 — 60 тис. років тому), має поділ на чотири етапи:

  • Оддерадський інтерстадіал (WF IV): аналіз спектру пилку вказує на існування бореальних лісів. Починається з фази березових гаїв, яка швидко переходить у фазу соснових борів. Також помітні модрина та ялина, а також певна кількість вільхи.
  • Рудершталлерський стадіал (WF III): у Північній Німеччині аналіз спектру пилку вказує на трав'янисту тундру, за якою пізніше з'являється чагарникова тундра.
  • Брерупський інтерстадіал (WF II): кілька зразків демонструють короткий період охолодження невдовзі після початку Брерупського інтерстадіалу, але це відображається не у всіх зразках. Це змусило деяких авторів виділити перший теплий період як Амерсфортський інтерстадіал. Проте більшість науковців перший теплий період та фазу охолодження включають до Брерупського інтерстадіалу. Північ Центральної Європи була залісена березовими та сосновими лісами. Брерупський інтерстадіал ідентифікується з морською ізотопною стадією 5c.
  • Гернінзький стадіал (WF I): перша холодна фаза, під час якої північно-західна Європа в основному була безліса. Відповідає морській ізотопній стадії 5d.

Високий Віслинський гляціал (57 — 15 тис. років тому) Льодовиковий щит просунувся до Північної Німеччини. Проте у цей період було задокументовано кілька інтерстадіалів.

  • Льодовиковий щит просувається до Північної Німеччини (Бранденбурзька фаза, Франкфуртська фаза, Поморська фаза, Мекленбурзька фаза).
  • Дененкампський інтерстадіал: аналіз спектру пилку вказує на існування чагарникової тундри.
  • Генгельський інтерстадіал: аналіз спектру пилку вказує на осокові (Cyperaceae) гаї і тимчасово велику кількість карликових берез (Betula nana).
  • Моерзгуфдський інтерстадіал: аналіз спектру пилку вказує на безлісну тундрову рослинність з високою часткою осоки (Cyperaceae).
  • Гліндський інтерстадіал (WP IV): аналіз спектру пилку вказує на безлісну, чагарникову тундру.
  • Еберсдорфський стадіал (WP III): у Північній Німеччині цей період характеризується без пилковими пісками.
  • Ерельський інтерстадіал (WP II): аналіз спектру пилку вказує на безлісну, чагарникову тундру у Північній Німеччині.
  • Шалькгольцький стадіал (WP I): льодовиковий фронт, можливо, вже досяг південного узбережжя Балтійського моря. У типовому районі Шалькгольц період характеризується без пилковими пісками що вказує на переважно вільний від рослинності ландшафт.

Короткий Пізній Віслинський гляціал (12,5 — с. 10 тис. років тому) був періодом повільного потепління після Високого Віслинського гляціалу. Проте потепління знову було перервано деякими холодними епізодами.

Після останнього з цих холодних періодів, нижнього дріасу, Віслинський льодовик станув та розпочався різкий підйом температури близько 9660 років тому Це було початком нашого нинішнього інтергляціалу — голоцену.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Fredin, Ola (2002). Glacial inception and Quaternary mountain glaciations in Fennoscandia. Quaternary International. 95–96: 99–112. Bibcode:2002QuInt..95...99F. doi:10.1016/s1040-6182(02)00031-9. 
  2. ↑ Litt et al. (2007: pp.45ff)
  3. F.J. Monkhouse Principles of Physical Geography, London: University of London Press, 1970 (7th edn.), p. 254. SBN 340 09022 7
  4. Whittow, John (1984). Dictionary of Physical Geography. London: Penguin, 1984, p. 265. ISBN 0-14-051094-X.
  5. Mangerud, Jan (1981). The Early and Middle Weichselian in Norway: a review. Boreas 10 (4): 447–462. doi:10.1111/j.1502-3885.1981.tb00508.x. 
  6. Mangerud, Jan; Gulliksen, Steinar; Larsen, Eiliv; Oddvar, Longva; Miller, Gifford H.; Sejrup, Hans-Petter; Sønstegaard, Eivind (1981). A Middle Weichselain ice-free period in Western Norway: the Ålesund Interstadial. Boreas 10 (4): 381–393. doi:10.1111/j.1502-3885.1981.tb00500.x. 
  7. ↑ Larsen, Eiliv; Fredin, Ola; Lyså, Astrid; Amantov, Aleksey; Feldskaar, Willy; Ottesen, Dag (2016). . Norwegian Journal of Geology 96 (2): 159–170. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 20 січня 2018. 
  8. ↑ Patton, Henry; Hubbard, Alun; Andreasen, Karin; Auriac, Amandine; Whitehouse, Pippa L.; Stroeven, Arjen P.; Shackleton, Calvin; Winsborrow, Monica; Heyman, Jakob; Hall, Adrian M. (2017). Deglaciation of the Eurasian ice sheet complex. Quaternary Science Reviews 169: 148–172. Bibcode:2017QSRv..169..148P. doi:10.1016/j.quascirev.2017.05.019. 
  9. Sarala, Pertti (2005). Weichselian stratigraphy, geomorphology and glacial dynamics in southern Finnish Lapland. Bulletin of the Geological Society of Finland 77 (2): 71–104. doi:10.17741/bgsf/77.2.001. 
  10. ↑ Stroeven, Arjen P; Hättestrand, Clas; Kleman, Johan; Heyman, Jakob; Fabel, Derek; Fredin, Ola; Goodfellow, Bradley W; Harbor, Jonathan M; Jansen, John D; Olsen, Lars; Caffee, Marc W; Fink, David; Lundqvist, Jan; Rosqvist, Gunhild C; Strömberg, Bo; Jansson, Krister N (2016). Deglaciation of Fennoscandia. Quaternary Science Reviews 147: 91–121. Bibcode:2016QSRv..147...91S. doi:10.1016/j.quascirev.2015.09.016. 
  11. Olvmo, M. (1992). Glaciofluvial canyons and their relation to the Late Weiochselian deglaciation in Fennoscandia. Zeitschrift für Geomorphologie 36 (3): 343–363. 
  12. Kinsten, Björn (2010). (швед.) (2010/7). Länsstyrelsen Blekinge län. с. 1–19. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019. 
  13. ↑ Regnéll, Carl; Mangerud, Jan; Svendsen, John Inge (2019). Tracing the last remnants of the Scandinavian Ice Sheet: Ice-dammed lakes and a catastrophic outburst flood in northern Sweden. Quaternary Science Reviews 221: 105862. Bibcode:2019QSRv..22105862R. doi:10.1016/j.quascirev.2019.105862. 
  14. ↑ Berglund, M. (2012). The highest postglacial shore levels and glacio-isostatic uplift pattern in northern Sweden. Geografiska Annaler: Series A, Physical Geography 94 (3): 321–337. doi:10.1111/j.1468-0459.2011.00443.x. 
  15. Ågren, J. and Svensson, R., 2006. Land uplift model and system definitions used for the RH 2000 adjustment of the Baltic levelling ring. The 15th General Meeting of the Nordic Geodetic Commission, Copenhagen, 29 May–2 June 2006, 1–9
  16. Davis, J.L.; Mitrovica, J.X.; Scherneck, H.-G.; Fan, H. (1999). Investigations of Fennoscandian glacial isostatic adjustment using modern sealevel records. Journal of Geophysical Research 104 (B2): 2733–2747. Bibcode:1999JGR...104.2733D. doi:10.1029/1998jb900057. 
  17. Tikkanen, Matti; Oksanen, Juha (2002). . Fennia 180 (1–2). Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 22 грудня 2017. 
  18. Lidmar-Bergströrm, Karna (1995). Relief and saprolites through time on the Baltic Shield. Geomorphology 12 (1): 45–61. Bibcode:1995Geomo..12...45L. doi:10.1016/0169-555X(94)00076-4. 
  19. Sporrong, Ulf (2003). The Scandinavian landscape and its resources. У Helle, Knut. The Cambridge History of Scandinavia (1). Cambridge University Press. с. 37. 
  20. Romanenko, F.A.; Shilova, O.S. (2011). The Postglacial Uplift of the Karelian Coast of the White Sea according to Radiocarbon and Diatom Analyses of Lacustrine-Boggy Deposits of Kindo Peninsula. Doklady Earth Sciences 442 (2): 544–548. doi:10.1134/S1028334X12020079. 
  21. Smith, Colby A.; Larsson, Olof; Engdahl, Mats (2017). Early Holocene coastal landslides linked to land uplift in western Sweden. Geografiska Annaler: Series A, Physical Geography 99 (3): 288–311. doi:10.1080/04353676.2017.1329624. 
  22. ↑ Wolfgang Schirmer, Quaternary field trips in central Europe, Volume 1, Pfeil, 1995, p. 375. ISBN 978-39-238-7191-9
  23. ↑ John Dodson (ed.), Earth Systems and Society, New York, London, etc., Springer, 2010 p. 173. ISBN 978-90-481-8716-4
  24. Friedrich, M; Kromer, B; Spurk, M; Hofmann, J; Kaiser, KF (1999). Paleo-environment and radiocarbon calibration as derived from Late Glacial/Early Holocene tree-ring chronologies. Quaternary International 61 (1): 27–39. Bibcode:1999QuInt..61...27F. doi:10.1016/s1040-6182(99)00015-4. 

Література Редагувати

  • Thomas Litt; Karl-Ernst Behre; Klaus-Dieter Meyer; Hans-Jürgen Stephan; Stefan Wansa (2007). Stratigraphische Begriffe für das Quartär des norddeutschen Vereisungsgebietes. У T. Litt im Auftrag der Deutschen Stratigraphischen Kommission. Stratigraphie von Deutschland - Quartär. Special Issue. Eiszeitalter und Gegenwart/Quaternary Science Journal (нім.) (Stuttgart: E. Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung (Nägele und Obermiller)). 56, No. 1/2. pp. 7–65. ISSN 0424-7116. doi:10.3285/eg.56.1-2.02. 
  • H. Liedtke & J. Marcinek: Physische Geographie Deutschlands, Justus Perthes Verlag, Gotha, 1995 ISBN 3-623-00840-0
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vislinske zledeninnya nazva ostannogo lodovikovogo periodu ta pov yazanogo iz nim zledeninnya Pivnichnoyi Yevropi Harakterizuvavsya velikim lodovikovim shitom Fenno skandinavskij lodovikovij shit sho poshiryuvavsya vid Skandinavskih gir 1 i prostyagavsya azh do shidnogo uzberezhzhya Shlezvig Golshtejnu Centralnoyi Nimechchini ta Pivnichno Zahidnoyi Rosiyi Yevropa pid chas Vislinskogo ta Vyurmskogo zledeninU Pivnichnij Yevropi ce najostannishij z lodovikiv plejstocenovogo lodovikovogo periodu Poperednim teplim periodom u comu regioni buv eyemskij interglyacial Ostannij holodnij period rozpochavsya priblizno 115 000 rokiv tomu i zakinchivsya 11 700 rokiv tomu 2 Zmist 1 Nazvi v riznih chastinah Zemli 2 Rozvitok zledeninnya 2 1 Rannya ta Serednya Visla 2 2 Ostannij lodovikovij maksimum 2 3 Deglyaciaciya do nizhnogo driasu 2 4 Zavershennya deglyaciaciyi 2 5 Pislyalodovikovij vidskok 3 Hronologiya ta podil Vislinskogo zledeninnya 4 Primitki 5 LiteraturaNazvi v riznih chastinah Zemli RedaguvatiZledeninnya ostannogo lodovikovogo periodu mayut rizni nazvi zgidno z istorichnoyu tradiciyeyu cih regioniv Frejzerske na Tihookeanskij Kordilyeri u Pivnichnij Americi Viskonsinske u centralnij chastini Pivnichnoyi Ameriki Devensijske na Britanskih ostrovah Midlendske v Irlandiyi Vyurmske v Alpah Meridanske u Venesueli Vislinske u pivnichnij chastini Centralnoyi Yevropi ta Pivnichnij Yevropi Valdajske u Shidnij Yevropi Ziryanske u Sibiru Yankiue v Chili i Otiranske u Novij Zelandiyi 3 4 Rozvitok zledeninnya RedaguvatiRannya ta Serednya Visla Redaguvati Fennoskandskij lodovikovij shit Vislinskogo zledeninnya shvidshe za vse rozvivsya iz girskogo zledeninnya nevelikih lodovikovih poliv ta lodovikovih shapok u Skandinavskih gorah Pochatkove zledeninnya Skandinavskih gir moglo b buti zabezpechene vologoyu sho nadhodilo z Atlantichnogo okeanu Mabut najkrashimi suchasnimi analogami cogo rannogo zledeninnya ye lodovikovi polya Andskoyi Patagoniyi 1 Yan Mangerud en stverdzhuye sho chastini norvezkogo uzberezhzhya jmovirno buli vilnimi vid lodovika protyagom bilshoyi chastini Vislinskogo zledeninnya do ostannogo lodovikovogo maksimumu 5 38 28 tis rokiv tomu u Fennoskandiyi buv Olesunnskij interstadial Interstadial otrimav svoyu nazvu vid municipalitetu Olesunn v Norvegiyi de jogo isnuvannya bulo vpershe vstanovleno 6 Ostannij lodovikovij maksimum Redaguvati nbsp Maksimalne prosuvannya lodovika Brandenburzka stadiya pid chas Vislinskogo zledeninnya u Pivnichnij Nimechchini chervona liniya Najdalshe prosuvannya lodovika pid chas Zaalskogo zledeninnya en zhovta liniya Primitki Zvernit uvagu na mapi podano suchasnij riven morya Za chasiv zledeninnya vin buv nabagato nizhchimZrostannya lodovikovogo pokrivu do ostannogo lodovikovogo maksimumu rozpochalosya pislya Olesunnskogo interstadialu 7 Zrostannya lodovikovogo pokrivu suprovodzhuvalosya migraciyeyu lodovogo pokrivu zi Skandinavskih gir na shid u Shveciyu ta Baltijske more 8 Oskilki lodovikovi pokrivi na pivnochi Yevropi zrostali do ostannogo lodovikovogo maksimumu Fennoskandijskij lodovikovij shit zlivsya z lodovikovim shitom Barencevogo morya 24 tis rokiv tomu ta z lodovikovim shitom Britanskih ostroviv priblizno cherez tisyachu rokiv U cej moment Fennoskandijskij lodovikovij shit stav chastinoyu bilshogo Yevrazijskogo lodovikovogo shita lodovikovoyi masi sho ohoplyuvala teritoriyu vid Irlandiyi do Novoyi Zemli 8 Prote centr lodovika pivnichno shidna Shveciya ta pivnichna Finlyandiya uniknuv zledeninnya cherez visoku aridnist klimatu tam buli zberezheni ranishe isnuyuchi formi relyefu 9 Takozh varto vidznachiti sho fronti lodovika z yavilis veliki morenni ozera 7 Pid chas ostannogo lodovikovogo maksimu maksimalne prosuvannya lodoviku bulo dosyagnuto 22 tis rokiv tomu na pivdennij mezhi lodovikovogo pokrivu v Daniyi Nimechchini ta Zahidnij Polshi U Shidnij Polshi Litvi Bilorusi ta Pskovskij oblasti Rosiyi lodovik dosyag svogo maksimalnogo rivnya blizko 19 tis rokiv tomu Na reshti pivnichno zahidnoyi chastini Rosiyi najbilshe prosuvannya lodovika vidbulosya 17 tis rokiv tomu 10 Deglyaciaciya do nizhnogo driasu Redaguvati Lodovik pochav vidstupati 22 17 tis rokiv tomu Daniya krim Borngolma Nimechchina Polsha ta Bilorus zvilnilis vid lodovika 16 tis rokiv tomu Potim lodovik vidstupav do nizhnogo driasu koli lodovik stabilizuvavsya Na cej chas bilsha chastina Getalandu Gotlandu vsi krayini Baltiyi ta pivdenno shidne uzberezhzhya Finlyandiyi a takozh u Rosiyi Ladozke ozero Onezke ozero osnovna chastina Kolskogo pivostrova ta Bile more vzhe ne mali lodovika Do nizhnogo driasu deglyaciaciya ne bula rivnomirnoyu i neveliki lodovikovi polya vidnovlyuvalis utvoryuyuchi nizku kincevih morennih sistem osoblivo u Getalandi 10 Pid chas zledeninnya tali vodi utvorili chislenni ozi ta zandri U pivnichno centralnij chastini Smolandu i na pivdni Estergetlandu chastina taloyi vodi prohodila cherez nizku kanjoniv 11 Isnuye pripushennya sho pid chas nizhnogo driasu nevelikij lodovik u Shveciyi stvoriv prirodnu sistemu shlyuziv cherez yaki prisnovodni Mysis ta Salvelinus potrapili do ozer takih yak Sommen yaki nikoli ne buli pov yazani z Baltijskim lodovikovim ozerom Vizhivannya cih taksoniv na sogodni oznachaye sho voni ye lodovikovimi reliktami 12 Zavershennya deglyaciaciyi Redaguvati Koli vidnovlennya vidstupu lodovika vidnovilos lodovikovij pokriv dedali bilshe koncentruvavsya v Skandinavskih gorah u Rosiyi Fenno Skandinavskij lodovikovij shit stanuv 10 6 tis rokiv tomu ta u Finlyandiyi do 10 1 tis rokiv tomu Podalshij vidstup lodovika prizviv do togo sho lodovikovij shit skoncentruvavsya u dvoh chastinah Skandinavskih gir odna chastina na Pivdni Norvegiyi en a insha u Pivnichnij Shveciyi ta Norvegiyi Ci dva centri buli pov yazani pevnij chas Zv yazok stanoviv osnovnij drenazhnij bar yer yakij utvoryuvali rizni veliki ta efemerni morenni ozera Blizko 10 1 tis rokiv tomu zv yazok znik a priblizno cherez tisyachu rokiv znik lodovikovij shit Pivdennoyi Norvegiyi Pivnichnij lodovikovij shit zalishivsya she na kilka soten rokiv tak sho na 9 7 tis rokiv tomu na shodi gir Sarek rozmistivsya ostannij zalishok Fennoskandijskogo lodovikovogo shita 10 Nevidomo chi lodovikovij shit rozpavsya na dekilka chastin pered zniknennyam chi vin zmenshivsya zberigayuchi svoyu cilisnist u viglyadi yedinoyi lodovikovoyi masi 13 Ne viklyucheno sho neveliki lodoviki zalishalisya na shid vid gir Sarek chastini lodovikovogo pokrivu timchasovo buli u visokih gorah 13 Zalishki lodovika na shid vid gir Sarek utvorili rizni efemerni ozera zapruzheni lodom yaki sprichinili chislenni poveni lodovikovih ozer en na richkah krajnoyi pivnochi Shveciyi 13 Pislyalodovikovij vidskok Redaguvati nbsp Mapa Litorinovogo morya blizko 7000 rokiv tomu Zvernit uvagu na zmenshennya ploshi Finlyandiyi cherez vishij riven morya Pislyalodovikovij vidskok yakij vidbuvayetsya vnaslidok deglyaciaciyi mozhna sposterigati na zminah beregovoyi liniyi Baltijskogo morya ta inshih prileglih vodojm U Baltijskomu mori pidnyattya bulo najbilshim na Visokomu berezi na zahodi Botnichnogo morya V mezhah Visokogo berega reliktova beregova liniya zaraz znahoditsya na visoti 286 m nad rivnem morya u Skulebergeti na danij moment ye najvishoyu vidomoyu tochkoyu Zemli yaka bula pidnyata pislyalodovikovim izostatichnim vidskokom 14 Na pivnich vid Visokogo berega u Furuegrundi bilya uzberezhzhya Shellefteo lezhit rajon z najvishimi v danij chas pokaznikami pidnyattya zi znachennyami blizko 9 mm rik 14 15 16 Naukovci vvazhayut sho pislyalodovikovij vidskok mozhe prizvede do rozkolu Botnichnoyi zatoki na pivdennu zatoku ta pivnichne ozero z mezheyu cherez Pivnichnij Kvarken ne ranishe nizh cherez 2000 rokiv 17 Izostatichnij vidskok utvoriv Stokgolmskij arhipelag 18 19 Z momentu pochatku deglyaciaciyi shvidkist pislyalodovikovogo vidskoku u zatoci Kandalaksha zminyuvalasya Z chasu pidnyattya Bilogo morya do rivnya Svitovogo okeanu vzdovzh pivdennogo uzberezhzhya zatoki sklalo 90 m 9500 5000 rokiv tomu shvidkist pidjomu stanovila 9 13 mm rik do Atlantichnogo periodu shvidkist pidjomu znizilasya do 5 5 5 mm rik ale potim nenadovgo prishvidshilas pered tim yak dosyagti ninishnoyi shvidkosti pidjomu 4 mm rik 20 Naukovci vvazhayut sho pislyalodovikovij vidskok prizviv do nizki zsuviv na zahodi Shveciyi oskilki tisk por zbilshivsya koli zona pidzhivlennya pidzemnih vod perevishila riven morya 21 Hronologiya ta podil Vislinskogo zledeninnya RedaguvatiBlizko 115 tis rokiv tomu 2 seredni temperaturi pomitno vpali a teplo lyublyachi lisovi vidi buli vitisneni Cej znachnij povorotnij moment u serednih temperaturah oznamenuvav kinec eyemskogo interglyacialu ta pochatok Vislinskogo zledeninnya yake maye podil na tri chastini podil zasnovano na kolivanni temperaturi Rannij Vislinskij glyacial 22 23 Visokij Vislinskij glyacial 22 takozh Vislinskij pleniglyacial 23 Piznij Vislinskij glyacial 23 Pid chas Vislinskogo glyacialu u pivnichnij pivkuli buli chasti serjozni zmini klimatu tak zvani podiyi Dansgaarda Eshgera Rannij Vislinskij glyacial 115 60 tis rokiv tomu maye podil na chotiri etapi Odderadskij interstadial WF IV analiz spektru pilku vkazuye na isnuvannya borealnih lisiv Pochinayetsya z fazi berezovih gayiv yaka shvidko perehodit u fazu sosnovih boriv Takozh pomitni modrina ta yalina a takozh pevna kilkist vilhi Rudershtallerskij stadial WF III u Pivnichnij Nimechchini analiz spektru pilku vkazuye na trav yanistu tundru za yakoyu piznishe z yavlyayetsya chagarnikova tundra Brerupskij interstadial WF II kilka zrazkiv demonstruyut korotkij period oholodzhennya nevdovzi pislya pochatku Brerupskogo interstadialu ale ce vidobrazhayetsya ne u vsih zrazkah Ce zmusilo deyakih avtoriv vidiliti pershij teplij period yak Amersfortskij interstadial Prote bilshist naukovciv pershij teplij period ta fazu oholodzhennya vklyuchayut do Brerupskogo interstadialu Pivnich Centralnoyi Yevropi bula zalisena berezovimi ta sosnovimi lisami Brerupskij interstadial identifikuyetsya z morskoyu izotopnoyu stadiyeyu 5c Gerninzkij stadial WF I persha holodna faza pid chas yakoyi pivnichno zahidna Yevropa v osnovnomu bula bezlisa Vidpovidaye morskij izotopnij stadiyi 5d Visokij Vislinskij glyacial 57 15 tis rokiv tomu Lodovikovij shit prosunuvsya do Pivnichnoyi Nimechchini Prote u cej period bulo zadokumentovano kilka interstadialiv Lodovikovij shit prosuvayetsya do Pivnichnoyi Nimechchini Brandenburzka faza Frankfurtska faza Pomorska faza Meklenburzka faza Denenkampskij interstadial analiz spektru pilku vkazuye na isnuvannya chagarnikovoyi tundri Gengelskij interstadial analiz spektru pilku vkazuye na osokovi Cyperaceae gayi i timchasovo veliku kilkist karlikovih berez Betula nana Moerzgufdskij interstadial analiz spektru pilku vkazuye na bezlisnu tundrovu roslinnist z visokoyu chastkoyu osoki Cyperaceae Glindskij interstadial WP IV analiz spektru pilku vkazuye na bezlisnu chagarnikovu tundru Ebersdorfskij stadial WP III u Pivnichnij Nimechchini cej period harakterizuyetsya bez pilkovimi piskami Erelskij interstadial WP II analiz spektru pilku vkazuye na bezlisnu chagarnikovu tundru u Pivnichnij Nimechchini Shalkgolckij stadial WP I lodovikovij front mozhlivo vzhe dosyag pivdennogo uzberezhzhya Baltijskogo morya U tipovomu rajoni Shalkgolc period harakterizuyetsya bez pilkovimi piskami sho vkazuye na perevazhno vilnij vid roslinnosti landshaft Korotkij Piznij Vislinskij glyacial 12 5 s 10 tis rokiv tomu buv periodom povilnogo poteplinnya pislya Visokogo Vislinskogo glyacialu Prote poteplinnya znovu bulo perervano deyakimi holodnimi epizodami Verhnij drias u cej period chastka ne derevnogo pilku znovu zrosla osoblivo geliofitiv Alleredska oscilyaciya u comu periodi znovu perevazhaye pilok berezi Serednij drias proholodnij period harakterizuyetsya zmenshennyam pilku derev Bellingska oscilyaciya period pochinayetsya zi strimkogo zbilshennya pilku derevnih berez Nizhnij drias proholodnij period harakterizuyetsya maksimalnoyu kilkistyu ne derevnogo pilku Meyendorfska oscilyaciya harakterizuyetsya zrostannyam pilku karlikovih berez Betula nana verb Salix sp oblipihi Hippophae yalivcyu Juniperus ta polinu Artemisia Pislya ostannogo z cih holodnih periodiv nizhnogo driasu Vislinskij lodovik stanuv ta rozpochavsya rizkij pidjom temperaturi blizko 9660 rokiv tomu 24 Ce bulo pochatkom nashogo ninishnogo interglyacialu golocenu Primitki Redaguvati a b Fredin Ola 2002 Glacial inception and Quaternary mountain glaciations in Fennoscandia Quaternary International 95 96 99 112 Bibcode 2002QuInt 95 99F doi 10 1016 s1040 6182 02 00031 9 a b Litt et al 2007 pp 45ff F J Monkhouse Principles of Physical Geography London University of London Press 1970 7th edn p 254 SBN 340 09022 7 Whittow John 1984 Dictionary of Physical Geography London Penguin 1984 p 265 ISBN 0 14 051094 X Mangerud Jan 1981 The Early and Middle Weichselian in Norway a review Boreas 10 4 447 462 doi 10 1111 j 1502 3885 1981 tb00508 x Mangerud Jan Gulliksen Steinar Larsen Eiliv Oddvar Longva Miller Gifford H Sejrup Hans Petter Sonstegaard Eivind 1981 A Middle Weichselain ice free period in Western Norway the Alesund Interstadial Boreas 10 4 381 393 doi 10 1111 j 1502 3885 1981 tb00500 x a b Larsen Eiliv Fredin Ola Lysa Astrid Amantov Aleksey Feldskaar Willy Ottesen Dag 2016 Causes of time transgressive glacial maxima positions of the last Scandinavian Ice Sheet Norwegian Journal of Geology 96 2 159 170 Arhiv originalu za 21 lipnya 2018 Procitovano 20 sichnya 2018 a b Patton Henry Hubbard Alun Andreasen Karin Auriac Amandine Whitehouse Pippa L Stroeven Arjen P Shackleton Calvin Winsborrow Monica Heyman Jakob Hall Adrian M 2017 Deglaciation of the Eurasian ice sheet complex Quaternary Science Reviews 169 148 172 Bibcode 2017QSRv 169 148P doi 10 1016 j quascirev 2017 05 019 Sarala Pertti 2005 Weichselian stratigraphy geomorphology and glacial dynamics in southern Finnish Lapland Bulletin of the Geological Society of Finland 77 2 71 104 doi 10 17741 bgsf 77 2 001 a b v Stroeven Arjen P Hattestrand Clas Kleman Johan Heyman Jakob Fabel Derek Fredin Ola Goodfellow Bradley W Harbor Jonathan M Jansen John D Olsen Lars Caffee Marc W Fink David Lundqvist Jan Rosqvist Gunhild C Stromberg Bo Jansson Krister N 2016 Deglaciation of Fennoscandia Quaternary Science Reviews 147 91 121 Bibcode 2016QSRv 147 91S doi 10 1016 j quascirev 2015 09 016 Olvmo M 1992 Glaciofluvial canyons and their relation to the Late Weiochselian deglaciation in Fennoscandia Zeitschrift fur Geomorphologie 36 3 343 363 Kinsten Bjorn 2010 De glacialrelikta kraftdjurens utbredning i sodra Sverige Gotaland och Svealand shved 2010 7 Lansstyrelsen Blekinge lan s 1 19 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2019 Procitovano 19 kvitnya 2019 a b v Regnell Carl Mangerud Jan Svendsen John Inge 2019 Tracing the last remnants of the Scandinavian Ice Sheet Ice dammed lakes and a catastrophic outburst flood in northern Sweden Quaternary Science Reviews 221 105862 Bibcode 2019QSRv 22105862R doi 10 1016 j quascirev 2019 105862 a b Berglund M 2012 The highest postglacial shore levels and glacio isostatic uplift pattern in northern Sweden Geografiska Annaler Series A Physical Geography 94 3 321 337 doi 10 1111 j 1468 0459 2011 00443 x Agren J and Svensson R 2006 Land uplift model and system definitions used for the RH 2000 adjustment of the Baltic levelling ring The 15th General Meeting of the Nordic Geodetic Commission Copenhagen 29 May 2 June 2006 1 9 Davis J L Mitrovica J X Scherneck H G Fan H 1999 Investigations of Fennoscandian glacial isostatic adjustment using modern sealevel records Journal of Geophysical Research 104 B2 2733 2747 Bibcode 1999JGR 104 2733D doi 10 1029 1998jb900057 Tikkanen Matti Oksanen Juha 2002 Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland Fennia 180 1 2 Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2017 Procitovano 22 grudnya 2017 Lidmar Bergstrorm Karna 1995 Relief and saprolites through time on the Baltic Shield Geomorphology 12 1 45 61 Bibcode 1995Geomo 12 45L doi 10 1016 0169 555X 94 00076 4 Sporrong Ulf 2003 The Scandinavian landscape and its resources U Helle Knut The Cambridge History of Scandinavia 1 Cambridge University Press s 37 Romanenko F A Shilova O S 2011 The Postglacial Uplift of the Karelian Coast of the White Sea according to Radiocarbon and Diatom Analyses of Lacustrine Boggy Deposits of Kindo Peninsula Doklady Earth Sciences 442 2 544 548 doi 10 1134 S1028334X12020079 Smith Colby A Larsson Olof Engdahl Mats 2017 Early Holocene coastal landslides linked to land uplift in western Sweden Geografiska Annaler Series A Physical Geography 99 3 288 311 doi 10 1080 04353676 2017 1329624 a b Wolfgang Schirmer Quaternary field trips in central Europe Volume 1 Pfeil 1995 p 375 ISBN 978 39 238 7191 9 a b v John Dodson ed Earth Systems and Society New York London etc Springer 2010 p 173 ISBN 978 90 481 8716 4 Friedrich M Kromer B Spurk M Hofmann J Kaiser KF 1999 Paleo environment and radiocarbon calibration as derived from Late Glacial Early Holocene tree ring chronologies Quaternary International 61 1 27 39 Bibcode 1999QuInt 61 27F doi 10 1016 s1040 6182 99 00015 4 Literatura RedaguvatiThomas Litt Karl Ernst Behre Klaus Dieter Meyer Hans Jurgen Stephan Stefan Wansa 2007 Stratigraphische Begriffe fur das Quartar des norddeutschen Vereisungsgebietes U T Litt im Auftrag der Deutschen Stratigraphischen Kommission Stratigraphie von Deutschland Quartar Special Issue Eiszeitalter und Gegenwart Quaternary Science Journal nim Stuttgart E Schweizerbart sche Verlagsbuchhandlung Nagele und Obermiller 56 No 1 2 pp 7 65 ISSN 0424 7116 doi 10 3285 eg 56 1 2 02 H Liedtke amp J Marcinek Physische Geographie Deutschlands Justus Perthes Verlag Gotha 1995 ISBN 3 623 00840 0 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vislinske zledeninnya amp oldid 39953309