www.wikidata.uk-ua.nina.az

Еємський інтергляціал Сенгамонський en Іпсвіцький Мікулінський Кайдацький передостанній 1 Вальдівійський або Рісс Вюрмсь

Еємський інтергляціал

Еємський інтергляціал (Сенгамонський[en], Іпсвіцький, Мікулінський, Кайдацький, передостанній, Вальдівійський або Рісс-Вюрмський інтергляціал) — інтергляціал, який розпочався близько 130 000 років тому наприкінці передостаннього льодовикового періоду і закінчився приблизно 115 000 років тому на початку останнього льодовикового періоду. Відповідає 5-й морській ізотопній стадії[en]. Еємський клімат був у середньому від 1 до 2 °C тепліше, ніж у голоцені. Під час Еємського інтергляціалу частка CO2 в атмосфері було близько 280 частин на мільйон.

Еємський інтергляціал відомий у Великій Британії як Іпсвічіан, Мікулінський інтергляціал у Росії, Вальдівійський інтергляціал у Чилі та Рісс-Вюрмський інтергляціал в Альпах та Сенгамонський інтергляціал у Північної Америки. Еємський інтергляціал не є синонімом цих інтергляціалів і інколи має вельми велику різницю і за сенсом і за часом.

Інтергляціал збігається за часом з середнім палеолітом і має певний інтерес з еволюції анатомічно сучасних людей, які на цей час були присутніми у Західній Азії (Гомініди групи Схул-Кафзех), а також у Південній Африці, що є найдавнішим відгалуженням сучасних людських популяцій, які збереглися до теперішнього часу (пов'язані з мітохондріальною гаплогрупою L0[en]).

Клімат Редагувати

Вид на прибережні тераси Еємського інтергляціалу біля Ньебли, Вальдівія, Чилі.

Клімат Еємського інтергляціалу вважається трохи теплішим, ніж сьогоденний голоцен. Зміна інсоляції земної поверхні на різних широтах через спільну дію трьох факторів — прецесії, періодичних змін ексцентриситету земної орбіти та періодичних змін нахилу осі обертання Землі призвели що середньорічні глобальні температури, ймовірно, були на декілька градусів вищі, ніж сьогодні (Цикли Міланковича). Найтепліший час Еємського інтергляціалу відбувся близько 125 000 років тому, коли ліси росли північніше, мису Нордкап 71°10′21″ пн. ш. 25°47′40″ сх. д. / 71.17250° пн. ш. 25.79444° сх. д. / 71.17250; 25.79444, Норвегія (зараз там є тундра) набагато вище Полярного кола. Дерева листяних порід, такі як ліщина та дуб, росли на північ, від Оулу, Фінляндія.

На піку Еємського інтергляціалу, зими Північної півкулі були, як правило, теплішими та вологішими, ніж зараз, хоча деякі райони насправді трохи прохолодніші, ніж сьогодні. Бегемот був поширений у річках Рейн і Темза. Північна межа поширення ліс прямувала півднем Баффінової Землі у Канадському Арктичному архіпелазі: в даний час північна межа прямує на південь від Кууджуак на півночі Квебеку. Узбережжя Аляски було достатньо теплим влітку через скорочення морського льоду в Північному Льодовитому океані, через що на острові Святого Лаврентія росли ліси (тепер тундра), хоча збільшення опадів спричинило зменшення лісового покриву на внутрішніх територіях Аляски та Юкону, незважаючи на тепліші умови. Межа степу та лісу на Великих рівнинах США прямувала далі на захід поблизу міста Лаббок, штат Техас, тоді як сьогоденна межа прямує поблизу Далласа. Еємський інтергляціал закінчився приблизно в 116 000—112 000 до Р. Х., похолоданням та початком гляціалу

Каспар et al. (GRL, 2005) проводили порівняння зв'язаної загальної моделі циркуляції (GCM) з реконструйованими температурами Еємського інтергляціалу для Європи. Середня температура у Центральній Європі (на північ від Альп) була на 1–2 ° С вищою, ніж нині; на південь від Альп, середні температури були на 1-2 ° C нижчими, ніж сьогодні. Модель (згенерована за допомогою спостережуваних концентрацій парникових газів та орбітальних параметрів Еєміану), як правило, відтворює ці спостереження, приводячи їх до висновку, що цих факторів достатньо для пояснення Еємських температур.

Дослідження 2018 року на основі зразків ґрунтів із Соклі на півночі Фінляндії виявили різке похолодання приблизно 120 000 років тому спричинене зрушеннями Північноатлантичної течії, які тривали сотні років і спричинили падіння температури на кілька градусів і зміну рослинності в цьому регіоні.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. NOAA — Penultimate Interglacial Period http://www.ncdc.noaa.gov/global-warming/penultimate-interglacial-period [ 15 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  2. Dahl-Jensen, D.; Albert, M. R.; Aldahan, A.; Azuma, N.; Balslev-Clausen, D.; Baumgartner, M.; Berggren, A. -M.; Bigler, M.; Binder, T.; Blunier, T.; Bourgeois, J. C.; Brook, E. J.; Buchardt, S. L.; Buizert, C.; Capron, E.; Chappellaz, J.; Chung, J.; Clausen, H. B.; Cvijanovic, I.; Davies, S. M.; Ditlevsen, P.; Eicher, O.; Fischer, H.; Fisher, D. A.; Fleet, L. G.; Gfeller, G.; Gkinis, V.; Gogineni, S.; Goto-Azuma, K. та ін. (2013). . Nature 493 (7433): 489–94. Bibcode:2013Natur.493..489N. PMID 23344358. doi:10.1038/nature11789. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 1 березня 2020. 
  3. Shackleton, Nicholas J.; Sánchez-Goñi, Maria Fernanda; Pailler, Delphine; Lancelot, Yves (2003). . Global and Planetary Change 36 (3): 151–155. doi:10.1016/S0921-8181(02)00181-9. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2014.  Проігноровано невідомий параметр |citeseerx= (довідка)
  4. ↑ . Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 1 березня 2020. 
  5. . Mashable. 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020. 
  6. M Richards et al. in: Bandelt et al. (eds.), Human Mitochondrial DNA and the Evolution of Homo sapiens, Springer (2006), p. 233.
  7. Arctic Council, Impacts of a Warming Climate: Arctic Climate Impact Assessment, Cambridge U. Press, Cambridge, 2004
  8. . The National Centre for Atmospheric Science. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  9. van Kolfschoten, Th. (2000). The Eemian mammal fauna of central Europe. Netherlands Journal of Geosciences 79 (2/3): 269–281. doi:10.1017/S0016774600021752. 
  10. Vegetation and paleoclimate of the last interglacial period, central Alaska [ 15 вересня 2015 у Wayback Machine.]. USGS
  11. Sirocko, F.; Seelos, K.; Schaber, K.; Rein, B.; Dreher, F.; Diehl, M.; Lehne, R.; Jäger, K.; Krbetschek, M.; Degering, D. (2005). A late Eemian aridity pulse in central Europe during the last glacial inception. Nature 436 (7052): 833–6. Bibcode:2005Natur.436..833S. PMID 16094365. doi:10.1038/nature03905. 
  12. Kaspar, F.; Kühl, Norbert; Cubasch, Ulrich; Litt, Thomas (2005). . Geophysical Research Letters 32 (11): L11703. Bibcode:2005GeoRL..3211703K. doi:10.1029/2005GL022456. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 2 березня 2020. 
  13. Slowdown of North Atlantic circulation rocked the climate of ancient northern Europe. Faculty of Science. 2018. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Eyemskij interglyacial Sengamonskij en Ipsvickij Mikulinskij Kajdackij peredostannij 1 Valdivijskij abo Riss Vyurmskij interglyacial interglyacial yakij rozpochavsya blizko 130 000 rokiv tomu naprikinci peredostannogo lodovikovogo periodu i zakinchivsya priblizno 115 000 rokiv tomu na pochatku ostannogo lodovikovogo periodu 2 Vidpovidaye 5 j morskij izotopnij stadiyi en 3 Eyemskij klimat buv u serednomu vid 1 do 2 C teplishe nizh u goloceni 4 Pid chas Eyemskogo interglyacialu chastka CO2 v atmosferi bulo blizko 280 chastin na miljon 5 Eyemskij interglyacial vidomij u Velikij Britaniyi yak Ipsvichian Mikulinskij interglyacial u Rosiyi Valdivijskij interglyacial u Chili ta Riss Vyurmskij interglyacial v Alpah ta Sengamonskij interglyacial u Pivnichnoyi Ameriki Eyemskij interglyacial ne ye sinonimom cih interglyacialiv i inkoli maye velmi veliku riznicyu i za sensom i za chasom Interglyacial zbigayetsya za chasom z serednim paleolitom i maye pevnij interes z evolyuciyi anatomichno suchasnih lyudej yaki na cej chas buli prisutnimi u Zahidnij Aziyi Gominidi grupi Shul Kafzeh a takozh u Pivdennij Africi sho ye najdavnishim vidgaluzhennyam suchasnih lyudskih populyacij yaki zbereglisya do teperishnogo chasu pov yazani z mitohondrialnoyu gaplogrupoyu L0 en 6 Klimat Redaguvati nbsp Vid na priberezhni terasi Eyemskogo interglyacialu bilya Nebli Valdiviya Chili Klimat Eyemskogo interglyacialu vvazhayetsya trohi teplishim nizh sogodennij golocen 4 7 Zmina insolyaciyi zemnoyi poverhni na riznih shirotah cherez spilnu diyu troh faktoriv precesiyi periodichnih zmin ekscentrisitetu zemnoyi orbiti ta periodichnih zmin nahilu osi obertannya Zemli prizveli sho serednorichni globalni temperaturi jmovirno buli na dekilka gradusiv vishi nizh sogodni Cikli Milankovicha 8 Najteplishij chas Eyemskogo interglyacialu vidbuvsya blizko 125 000 rokiv tomu koli lisi rosli pivnichnishe misu Nordkap 71 10 21 pn sh 25 47 40 sh d 71 17250 pn sh 25 79444 sh d 71 17250 25 79444 Norvegiya zaraz tam ye tundra nabagato vishe Polyarnogo kola Dereva listyanih porid taki yak lishina ta dub rosli na pivnich vid Oulu Finlyandiya Na piku Eyemskogo interglyacialu zimi Pivnichnoyi pivkuli buli yak pravilo teplishimi ta vologishimi nizh zaraz hocha deyaki rajoni naspravdi trohi proholodnishi nizh sogodni Begemot buv poshirenij u richkah Rejn i Temza 9 Pivnichna mezha poshirennya lis pryamuvala pivdnem Baffinovoyi Zemli u Kanadskomu Arktichnomu arhipelazi v danij chas pivnichna mezha pryamuye na pivden vid Kuudzhuak na pivnochi Kvebeku Uzberezhzhya Alyaski bulo dostatno teplim vlitku cherez skorochennya morskogo lodu v Pivnichnomu Lodovitomu okeani cherez sho na ostrovi Svyatogo Lavrentiya rosli lisi teper tundra hocha zbilshennya opadiv sprichinilo zmenshennya lisovogo pokrivu na vnutrishnih teritoriyah Alyaski ta Yukonu nezvazhayuchi na teplishi umovi 10 Mezha stepu ta lisu na Velikih rivninah SShA pryamuvala dali na zahid poblizu mista Labbok shtat Tehas todi yak sogodenna mezha pryamuye poblizu Dallasa Eyemskij interglyacial zakinchivsya priblizno v 116 000 112 000 do R H poholodannyam ta pochatkom glyacialu 11 Kaspar et al GRL 2005 provodili porivnyannya zv yazanoyi zagalnoyi modeli cirkulyaciyi GCM z rekonstrujovanimi temperaturami Eyemskogo interglyacialu dlya Yevropi Serednya temperatura u Centralnij Yevropi na pivnich vid Alp bula na 1 2 S vishoyu nizh nini na pivden vid Alp seredni temperaturi buli na 1 2 C nizhchimi nizh sogodni Model zgenerovana za dopomogoyu sposterezhuvanih koncentracij parnikovih gaziv ta orbitalnih parametriv Eyemianu yak pravilo vidtvoryuye ci sposterezhennya privodyachi yih do visnovku sho cih faktoriv dostatno dlya poyasnennya Eyemskih temperatur 12 Doslidzhennya 2018 roku na osnovi zrazkiv gruntiv iz Sokli na pivnochi Finlyandiyi viyavili rizke poholodannya priblizno 120 000 rokiv tomu sprichinene zrushennyami Pivnichnoatlantichnoyi techiyi yaki trivali sotni rokiv i sprichinili padinnya temperaturi na kilka gradusiv i zminu roslinnosti v comu regioni 13 Div takozh RedaguvatiEyemske morePrimitki Redaguvati NOAA Penultimate Interglacial Period http www ncdc noaa gov global warming penultimate interglacial period Arhivovano 15 listopada 2019 u Wayback Machine Dahl Jensen D Albert M R Aldahan A Azuma N Balslev Clausen D Baumgartner M Berggren A M Bigler M Binder T Blunier T Bourgeois J C Brook E J Buchardt S L Buizert C Capron E Chappellaz J Chung J Clausen H B Cvijanovic I Davies S M Ditlevsen P Eicher O Fischer H Fisher D A Fleet L G Gfeller G Gkinis V Gogineni S Goto Azuma K ta in 2013 Eemian interglacial reconstructed from a Greenland folded ice core Nature 493 7433 489 94 Bibcode 2013Natur 493 489N PMID 23344358 doi 10 1038 nature11789 Arhiv originalu za 29 veresnya 2019 Procitovano 1 bereznya 2020 Shackleton Nicholas J Sanchez Goni Maria Fernanda Pailler Delphine Lancelot Yves 2003 Marine Isotope Substage 5e and the Eemian Interglacial Global and Planetary Change 36 3 151 155 doi 10 1016 S0921 8181 02 00181 9 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 7 serpnya 2014 Proignorovano nevidomij parametr citeseerx dovidka a b Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 11 travnya 2020 Procitovano 1 bereznya 2020 Earth is the warmest it s been in 120 000 years Mashable 2018 Arhiv originalu za 1 bereznya 2020 Procitovano 1 bereznya 2020 M Richards et al in Bandelt et al eds Human Mitochondrial DNA and the Evolution of Homo sapiens Springer 2006 p 233 Arctic Council Impacts of a Warming Climate Arctic Climate Impact Assessment Cambridge U Press Cambridge 2004 Warm past climates is our future in the past The National Centre for Atmospheric Science Arhiv originalu za 2 bereznya 2020 Procitovano 2 bereznya 2020 van Kolfschoten Th 2000 The Eemian mammal fauna of central Europe Netherlands Journal of Geosciences 79 2 3 269 281 doi 10 1017 S0016774600021752 Vegetation and paleoclimate of the last interglacial period central Alaska Arhivovano 15 veresnya 2015 u Wayback Machine USGS Sirocko F Seelos K Schaber K Rein B Dreher F Diehl M Lehne R Jager K Krbetschek M Degering D 2005 A late Eemian aridity pulse in central Europe during the last glacial inception Nature 436 7052 833 6 Bibcode 2005Natur 436 833S PMID 16094365 doi 10 1038 nature03905 Kaspar F Kuhl Norbert Cubasch Ulrich Litt Thomas 2005 A model data comparison of European temperatures in the Eemian interglacial Geophysical Research Letters 32 11 L11703 Bibcode 2005GeoRL 3211703K doi 10 1029 2005GL022456 Arhiv originalu za 30 lipnya 2020 Procitovano 2 bereznya 2020 Slowdown of North Atlantic circulation rocked the climate of ancient northern Europe Faculty of Science 2018 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Eyemskij interglyacial amp oldid 38180507