Скандина́вські го́ри (норв. Den skandinaviske fjellkjede, швед. Skanderna, фін. Skandit) — гірський масив, що перетинає Скандинавський півострів, протяжністю близько 1700 км, а шириною — до 320 км. Західні схили гір круто уриваються у Північне і Норвезьке моря, формуючи норвезькі фіорди, які зникають в напрямку на північний схід до кордону з Фінляндією. На півночі гори є кордоном між Норвегією, Швецією і Фінляндією, але тут вони невисокі.
Скандинавські гори | |
| Країна | Норвегія, Швеція, Фінляндія |
|---|---|
| Довжина | 1700 км, у північно-східному керунку |
| Ширина | 320 км |
| Найвища точка | Гальхепігген |
| - розташування | 61°38′11″ пн. ш. 08°18′45″ сх. д. / 61.63639° пн. ш. 8.31250° сх. д., поблизу містечка Лом, Оппланн, Норвегія |
| - висота | 2469 м |
Скандинавські гори | |
| Скандинавські гори у Вікісховищі |
Висота гір порівняно невелика. Найвища точка — гора Гальгепігген (норв. Galdhøpiggen) — має висоту 2469 м і розташована в південній частині Норвегії. Найвища точка на території Швеції — гора Кебнекайсе (швед. Kebnekaise), 2111 м. Рельєф згладжений діяльністю давніх льодовиків. Сучасні льодовики Скандинавських гір є найпотужнішими в материковій Європі.
Поєднання північного розташування та вологості від Північної Атлантики спричинило утворення крижаних полів і льодовиків, що разом з крутими схилами гір створюють захопливі та драматичні краєвиди.
Льодовики
Рельєф Скандинавських гір значною мірою згладжений діяльністю стародавніх льодовиків. У сучасному рельєфотворенні провідну роль відіграє водна ерозія, а у верхньому (нівальному) поясі гір — також діяльність снігу і льоду. Характерні найбільші на материковій Європі сучасні льодовики переважно скандинавського (щитоподібного) типу. Загалом у Скандинавських горах понад 2400 льодовиків загальною площею 3050 км².
Основні райони заледеніння: Юстедальсбре, Ютунгеймен, Свартісен (Норвегія), Сарек і Кебнекайсе (Швеція).
Геологічна будова
Скандинавська гірська система сполучена з горами Шотландії, Ірландії і горами східної частини Північної Америки. Геологи вважають, що всі вони сформували єдиний ряд до розриву давнього суперконтиненту Пангея. Ці гори — залишки каледонських гір, багато геологів вважають, що це найбільший гірський масив у геологічній історії.
Річки та озера
У Скандинавських горах розташовано безліч озер, більшість із яких має льодовикове походження. Річок також дуже багато. Річки, що беруть початок на західних схилах гір, повноводні, але короткі, часто мають пороги і водоспади. Річки, що беруть початок на східних схилах гір, набагато довші. Завдяки своїй повноводності та великим перепадам висот річки мають значний гідроенергетичний потенціал. Загальний запас гідроенергергіі річок Скандинавського півострова становить 230 млрд кВт⋅год на рік. Майже половина цього потенціалу вже використовується гідроелектростанціями Швеції й Норвегії.
Найбільші річки Норвегії — Гломма (611 км), Тана (360 км) і Альта (200 км), Швеції — Турнеельвен (510 км), Умеельвен (467 км), Онгерманельвен (460 км), Каліксельвен (450 км), Лулеельвен (450 км), Індальсельвен (420 км), Шеллефтеельвен (410 км), Онгерманельвен (460 км), Далельвен (240 км).
Фауна і флора
Схили гір покриті тайговими лісами та чагарниками, а також гірською тундрою і луками, трапляються також торф'яники. Хвойні ліси, одне з головних багатств Скандинавських гір, піднімаються до висоти 900 м на півдні і до 400—500 м на півночі.
Корисні копалини
Наявні родовища руд заліза, міді, титану, піриту. Скандинавські гори мають також великі запаси будівельного каменю (граніту різних кольорів, мармуру і сланцю)
Ліси Скандинавських гір використовують у господарських потребах скандинавських країн, передусім Швеції.
Туризм
Заповідні території
У Скандинавських горах створено багато національних парків, зокрема:
Окрім того, є численні заповідники.
Лижний спорт
У горах Скандинавії природний сніговий покрив зберігається з листопада до квітня, тому лижні курорти цих країв дуже популярні серед європейських туристів. Найвідоміші лижні курорти:
- У Швеції — Оре, Селен, Ідре.
- У Норвегії — Хемседал, Трюсіл, Квітфьоль, Хафьоль, Гейло.
- У Фінляндії — Хімос, Тахко, Вуокатті, Колі, Леві, Рука, Юлляс.
Див. також
Примітки
- ↑ Lindström, Maurits. «fjällkedjan» (Swedish). Nationalencyklopedin. http://www.ne.se/fjällkedjan. Процитовано 18 July 2010.
- Велика норвезька енциклопедія. Galdhøpiggen (Norwegian). Процитовано 24 жовтня 2015.
- «Galdhøpiggen» (Swedish). Nationalencyklopedin. http://www.ne.se/galdhöpiggen. Процитовано 18 July 2010.
- А. В. Кий. З досвіду лісозаготівель Швеції // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. — Львів: НЛТУ України. — 2006. — Вип. 16.7.
Література
- Скандинавські гори // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія
- Скандинавські гори // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Скандинавские горы // Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова, 2006.
- Скандинавские горы // География. Современная иллюстрированная энциклопедия. — М.: Росмэн. Под редакцией проф. А. П. Горкина, 2006.
- «Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах). — Москва: «Мысль», 1981. — Стр. 91, 144—145 (рос.)
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 152—153, 154—155 (рос.)
Посилання
- Скандинавські гори // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.