Атлаські гори — гірський хребет у Магрибі, що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сахара. Він простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина хребта – Тубкаль, що знаходиться в центрі Марокко, з висотою 4167 м. Атлаські гори переважно населені берберами. У деяких берберських мовах терміни для «гори» — adrar і adras. Ймовірно, що ці терміни споріднені з топонімом Атлас. Гори також є домом для низки тварин і рослин, які здебільшого зустрічаються в Африці, але деякі з них можна знайти в Європі. Багато з цих видів знаходяться під загрозою зникнення, а деякі вже вимерли.
Атлас Idurar n leṭles جبال الأطلس | |
| Джебель-Тубкаль | |
| Країна | Марокко, Алжир, Туніс |
|---|---|
| Період | 300 млн років тому |
| Гороутворення | Зіштовхнення Євразійської та Африканської плит |
| Довжина | 2 400 км |
| Найвища точка | Джебель-Тубкаль |
| - висота | 4167 м |
Топографічна мапа Атлас | |
| Атлас у Вікісховищі |
Загальний опис
Атлаські гори простягнулися на 2400 км від Атлантичного узбережжя Марокко до затоки Габес у Тунісі і розташовані між Середземним морем на півночі і Сахарою на півдні. Єдиної назви для всієї гірської системи у місцевого населення не існує, є лише назви окремих гірських хребтів і плато. Довжина близько 2000 км. Найбільші висоти — у Марокко, де Атлас складений складчасто-бриловими, загалом паралельними хребтами (Середній Атлас, Високий Атлас, Антиатлас та ін.), внутрішніми останцевими плато (Високі Плато, Марокканська Месета), денудаційними і акумулятивними рівнинами. Середня висота хребтів 2000—2500 м, найвищі — у Високому Атласі (г. Тубкаль, 4165 м). В зоні Алжиру Атлас звужується і знижується, в Тунісі представлений системою пагорбів Туніського Атласу та низьких гір, які розбиті скидами.
Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену — тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових (род. Бу-Аззер) та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти. Атлас розташований у субтропічному поясі, клімат середземноморський поблизу узбережжя, напівпустельний у інших районах. В Атласі починаються довгі, але маловодні річки Дра і Шеліф.
Рослинність Атлаських гір — від чагарникової, до лісів. Ландшафти північних районів Атласу сильно змінені людиною. На північних схилах зарості вічнозелених чагарників, кам'яного і коркового дуба, змішаних і хвойних лісів, внутрішні хребти і плато напівпустельні.
До центральної частини Високого Атласу примикає Середній Атлас. Це один із найвологіших районів Атлаських гір. Влітку тут буває жарко — до +30 С. Взимку, головним чином уночі, відчувається легенький морозець. Зимовий день, особливо, якщо світить сонце, загалом досить теплий. Сніг швидко тане.
Віковічні кедрові ліси — одна з головних прикмет Середнього Атласу. Кедри є в горах Ер-Рифу, але там частіше трапляються середземноморська сосна і кам'яний дуб. Тому, коли кажуть про кедрові ліси Атлаських гір, уявляєш тінистий гірський шлях у Середньому Атласі, сонячні галявини, які заросли м'ятою, лавандою, шавлією, прозорі гірські річки, що утворюють каскади водоспадів, блакитні озера, в яких водиться форель.
Найпоширеніша в Атлаських горах деревна порода — кам'яний дуб, за ним ідуть арган і берберська туя. У Високому Атласі розселилися і споріднені з туєю кипариси і запашний кедр.
Склад
Гори
Рівнини
- Марокканська Месета
- Орано-Алжирська Месета
Річки
Національні парки
Марокко:
- Національний парк східного Високого Атласу (490 км²)
- Національний парк Іфран (500 км²)
- Національний парк Ірікі (1230 км²)
- Національний парк Хеніфра (2027 км²)
- Національний парк Тазекка (137 км²)
- Національний парк Тубкаль (380 км²)
Алжир:
- Національний парк Белезма (262,5 км²)
- Національний парк Шреа (260 км²)
- Національний парк Джебель-Айса (244 км²)
- Національний парк Джурджура (185 км²)
- Національний парк Таза (3,807 км²)
- Національний парк Тенієт-ель-Хад (36,16 км²)
- Національний парк Тлемсен (82,25 км²)
Туніс:
- Національний парк Джебель-Бу-Хедма (164,88 км²)
- Національний парк Букорнін (19,39 км²)
- Національний парк Шамбі (67,23 км²)
- Національний парк Дхомес (80 км²)
- Національний парк Ель-Фейя (26,32 км²)
- Національний парк Джебель-Орбата (57,46 км²)
- Національний парк Джебель-Мгілла (162,49 км²)
- Національний парк Джебель-Серж (17,2 км²)
- Національний парк Джебель-Загдод (17,92 км²)
- Національний парк Джебель-Загуан (20,4 км²)
Примітки
Посилання
- Atlas Mountains (MOUNTAINS, AFRICA) [ 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Atlas Mountains |
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.