Тектоні́чні ру́хи — механічні рухи земної кори, що викликаються силами, які діють в земній корі і головним чином в мантії Землі. Тектонічні рухи викликають деформації гірських порід.
Син. – постумні рухи.
Загальний опис Редагувати
Основною причиною Т. р. вважають конвективні течії в мантії в сполученні з дією сил тяжіння і прагненням літосфери до гравітаційньої рівноваги по відношенню до поверхні астеносфери.
Тектонічні рухи пов'язані, як правило, із зміною хімічного складу, фазового стану (мінерального складу) і внутрішньої структури гірських порід, що піддаються деформації.
Тектонічні рухи відслідковуються засобами повторного нівелювання земної поверхні глобально за допомогою системи супутникового позиціонування GPS та на місцевому рівні.
Успадковані тектонічні рухи повторюють напрям і характер попередніх рухів, але, як правило, з меншою інтенсивністю. Термін застосовується для позначення тектонічних рухів на платформах (особливо молодих), які протікають у тому ж напрямку, що й рухи попереднього геосинклінального етапу.
Тектонічні рухи розрізняють за амплітудою (орогенні, епейрогенні), формою прояву (складчасті, розривні і т. д.), часом прояву (давні, новітні, сучасні), напрямом дії (вертикальні, горизонтальні, коливальні), а також за механікою, масштабом дії і т.ін. Є кілька класифікацій Т.р. різних авторів. В табл. подані класифікації Т.р. за В. Ю. Хаїном та В. В. Білоусовим:
Вивчення Редагувати
Сучасні тектонічні рухи вивчаються геодезичними методами – повторним нівелюванням, триангуляцією, трилатерацією, лазерними вимірюваннями, методами космічної геодезії. Вони показують, що Т.р. відбуваються безперервно і повсюдно. Швидкість вертикальних рухів складає від часток до перших десятків мм, горизонтальних на порядок вище – від часток до перших десятків см на рік.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Примітки Редагувати
- (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |