Ме́ргель (від лат. marga — рухляк) — осадова гірська порода змішаного глинисто-карбонатного складу, яка представлена переважно вапняком та глинами.
| Загальні відомості | |
|---|---|
| Мінеральний склад | глина і вапняк |
| Ідентифікація | |
| Використання | |
| | |
| Мергель у Вікісховищі |
Загальний опис
Мергель містить 30-90% карбонатів (кальцит, рідше доломіт) і, відповідно, 70-10% глинистих частинок. У залежності від складу породотвірних карбонатних мінералів мергелі поділяються на вапнякові, доломітові, глинисті, кремнеземисті.
Щільна або землиста гірська порода різного кольору: білого, сірого, жовтуватого, зеленуватого, червонуватого, чорного і строкатого. На відміну від глини, з якою він дуже схожий, інтенсивно реагує на розчин соляної кислоти (шипить і виділяє вуглекислий газ CO2). Утворюється з осаду в морях і озерах.
Окремо розрізняють мергель луговий (рос. мергель луговой, англ. meadow marl, нім. Wiesenmergel m) — те саме, що гажа.
Використовується для виготовлення цементу.
В Україні
За запасами мергелів (7 родовищ) перше місце в Україні займає Донбас. Використовують мергель у цементній промисловості, будівництві. На мергелі працює, зокрема, Амвросіївський цементний завод (Донбас).
Див. також
Примітки
- ↑ Чирка В. Г. Мінерали і породи земної кори (довідковий посібник для вчителя). — К.: «ЛОГОС», 2003.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання
- Мергель // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 123. — ISBN 978-966-7407-83-4.