Бербери, або Амазиги (бербер. ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ, Imaziɣen) — корінна етнічна група Північної Африки. Бербери проживають на території, що простягається від Атлантичного океану до Оази Сива, що в Єгипті, від Середземного моря до річки Нігер. Вони розмовляють берберськими мовами, що є гілкою сім'ї афразійських мов. В VII столітті відбулося Арабське завоювання Північної Африки, тому в більшості берберів, що проживали в Магрибі змінилася рідна мова, утворилися діалекти. Після колонізації Північної Африки Францією французьке управління успішно інтегрувало французьку мову в Алжирі, роблячи її офіційною національною мовою та вимагаючи, аби все навчання проводилося французькою. Іноземні мови, зокрема французька та іспанська, унаслідувані від європейських колоністів, використовуються більшістю освічених берберів (елітою) в Алжирі та Марокко у формальному контексті, такому, як висока освіта або бізнес.
Бербери Амазиги ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ Imaziɣen' | |
---|---|
Бербер-кочівник в Марокко | |
Самоназва | Амазиги [ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ Imaziɣen] помилка: {{lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога) |
Кількість | від 25 до 36 млн чол., або від 38 до 50 млн чол. |
Ареал | від 13 до 20 млн. чол., або 27 078 593 чол. від 9 до ≈13 млн. чол., або 32 320 000 чол. більш ніж 2 млн чол. 1,620,000 850,000 3,850,000 114,000 110,000 або >6,589,652 50,000 34,000 або 1,826,580 25,885 3,500 |
Мова | Берберські мови (Тамазит); записується тифіназьким алфавітом |
Релігія | Більшість — Іслам (Сунізм, Шиїзм та Ібадити) Меншість — Апатеїзм, Християнство |
Сьогодні більшість берберів проживає в північноафриканських країнах: здебільшого в Алжирі та Марокко; деякі невеликі поселення є також в Нігері, Малі, Лівії, Мавританії, Тунісі, Буркіна-Фасо та Єгипті; також є великі діаспори у Франції, Канаді, Бельгії, Нідерландах, Німеччині та інших країнах Європи.
Берберська самобутність зазвичай ширша, ніж мова та етнос, і охоплює всю історію та географію Північної Африки. Бербери не є цілісним етносом, і це поняття охоплює цілий спектр фенотипів, спільнот та походжень. Силою, що їх об'єднує є їхня мова, колективна самоідентифікація та самоасоціація з берберським спадком та історією.
У Північній Африці проживає від 25 до 30 мільйонів людей, що розмовляють берберськими мовами. Число етнічних берберів (включаючи тих, що не розмовляють берберськими мовами) є набагато більшим, бо велика їх частина протягом багатьох десятиліть та століть навчилися інших мов (асимілювалися), і вже не розмовляють жодною з берберських. Більшість мешканців Північної Африки вважаються корінними берберами, хоча внаслідок арабізації більшість етнічних берберів ідентифікують себе як Арабізовані Бербери.
Бербери називають себе імазигами (a-Mazigh), що можливо означає «вільні люди», або «благородні люди». Назву, яку вони мають зараз, скоріше за все, дали їм римляни, що з латинської означає «незрозуміло говорити», оскільки на той час бербери не розмовляли ні латиною, не грецькою мовою. Можна провести паралелі з тим, як римляни називали усіх диких народів: «варвари». Деякі з найвідоміших берберів були нумідійськими царями: Масинісса, Югурта; берберо-римськими авторами: Апулей, Августин Аврелій; та берберо-римськими генералами: Лусій Квієт, що брав участь в Другій Юдейській війні (115—117 рр). Дакія аль-Кахіна була берберською релігійною та військовою лідеркою, що керувала жорстоким повстанням проти мусульмансько-арабської експансії Північної Африки. Кусаіла — чоловік, що проживав у XVII столітті — був лідером Аврабських племен берберів та королем Санхаджійської держави.
Список найвідоміших берберів в історії включає в себе Юсуфа ібн Ташфіна — короля Альморавідської імперії; Таріка ібн Зіяда — генерала, що підкорив Іспанію; Аббаса ібн Фірнаса — плодовитого винахідника та піонера в авіації; Ібн Баттуту — середньовічного мандрівника, що подорожував на найдовшу дистанцію, про яку тільки чули в його час.
Назва
Назва «Бербер» походить від латинської мови (лат. barbarus (варвар)) та від грецька мова (грец. bàrbaros, βάρβαρος). Історія каже, що вперше термін «барбар» був використаний римським консулом в Африці, аби описати Нумідію. Використання терміну «берберський» поширилося, з приходом вандалів в Африку, під час їхніх великих завоювань. Мусульманські історики деякий час після цього також згадували такий термін. Використання терміну «Berbers» в англомовній літературі розпочалося в XIX столітті, чим замінило більш давніший «Barbary» (Барбарія). Бербери були маврами («Mauri»), на яких посилались в Мосарабська хроніка 754 під час Арабського завоювання Піренейського півстрова, перед тим, як їх стали називати терміном Moors (в англійській мові) та Moros (в іспанській) в хартіях й хроніках експансії християнами іберійських королівств. Цим же терміном користувалися, щоби посилатися на Аль-Андалус (мусульманську державу на Піренейському півострові), на Північну Африку і її мешканців, та й на мусульман загалом.
Історик Абрагам Ісаак Ларедо припускає, що назва Амазиги пішла від імені Мезеґ, що є перекладом ім'я біблійного предка Дедана, сина Шеби в Тарґумі. Згідно з Левом Африканським, назва «Амазиг» означає «вільна людина», однак справжнє походження є спірним, і етимологи не можуть дійти єдиної згоди щодо цього.
Єгиптяни, греки, римляни та візантійці згадували багато інших племен зі схожими назвами, що проживати в Північній Африці — місці, де й жили та живуть бербери. Назви цих племен відрізняються від класичних ресурсів, але, схоже, всі вони пов'язуються з тим, що сьогодні ми маємо на увазі під назвою Амазиги.
Передісторія
Магриб і західна частина Північної Африки в цілому, як припускають, була заселена берберами від, якнайдавніше 10,000 року до н. е. Вік північноафриканських печерних малюнків, що були знайдені в регіоні Тассілін-Адджер, оцінюється в 12 тисяч років. Інші були знайдені в Тадрарт-Акакус в Лівійській пустелі. Неолітичне суспільство відмічено початком процесу одомашнення диких тварин та натуральним господарством, що розвивалося в Сахарі та Середземноморському регіоні північної Африки (Магриб) у 6000–2000 роках до н. е. Цей спосіб життя, зображений у печерних малюнках гір Тассілін-Адджер у південно-східному Алжирі, домінував у Магрибі аж до початку класичного періоду. Перші приклади письма Тифінаг також були знайдені в регіоні Оран. Протягом доримської епохи існувало кілька незалежних берберських держав, таких як Массиліі.
Племена
Сучасна демографія
Діаспора
Мови
Поширення
Хоча більшість мешканців Магрибу є нащадками Берберів, лише деякі «розкидані» етнічні групи успішно зберегли берберські мови. Ця таблиця наводить перелік цих груп.
Група | Країна | Примітки |
---|---|---|
Блідські бербери | в центральному Алжирі | |
Шауя | в основному проживають у східному Алжирі | |
Шенінійські та Двіратські бербери | ||
Шенуйські бербери | ори Варшаніс[en] та Шенуя (західний Алжир) | |
Шильха | гори Атлас | |
Джербійські бербери | розмовляють мовою Джерба | |
Кабіли | проживають в Кабілії | |
Матматійські бербери | східний Туніс | |
Мозабіти | долина Мзаб (південний Алжир) | |
Нафусі | західна Лівія | |
Ріфи | північне Марокко з меншістю в Алжирі | |
Санхаджі | південно-західна Мавританія, Атлас, східне Марокко та північний Сенегал | |
Оаза Сива | ||
Тлемсенські бербери | західний Алжир | |
Tuareg | Сахара (південний Алжир та північ Сахелю) | |
Заяни | Середній Атлас Марокко | |
Зенати | центрально-західний Алжир | |
Зувараси | північно-західна Лівія |
Релігія та віра
Згадки в ісламській історії
Згадки в християнській історії
Дохристиянська ера
Архітектура
Культура
Кухня
Берберська кухня у всіх країнах Магрибу сприйняла місцеві кулінарні особливості, через що бербери різних місць їдять різні страви. Основу раціону складають хліб, кускус, таджини та рагу.
Музика
Фестивалі
Див. також
Примітки
- ↑ . Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- Morocco's Berbers Battle to Keep From Losing Their Culture / Arab minority forces majority to abandon native language.Peter Prengaman, Chronicle Foreign Service.March 16, 2001 [1] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Teens in Morocco, Sandy Donovan, Compass point books, Minneapolis, United States,2008,p.42
- Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). . John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 19 липня 2016.; 80 % of population
- . BBC News. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 23 липня 2016.
- Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). . John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 16 липня 2016.; 80 % of population
- Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013.
- . Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 23 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 23 липня 2016.
- Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). . John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 16 липня 2016.; >60 % of population of 6,416,776
- Joshua Project. . Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 23 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 23 липня 2016.
- Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). . John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 16 липня 2016.; >60 % of population
- Joshua Project. . Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- Joshua Project. . Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 23 липня 2016.
- Tej K. Bhatia, William C. Ritchie (2006). . John Wiley & Sons. с. 860. ISBN 0631227350. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 16 липня 2016.
- . Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 23 липня 2016.
- Shokeid, Moshe. The Dual Heritage: Immigrants from the Atlas Mountains in an Israeli Village.
- . academia.edu. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 27 березня 2016.
- *(фр.) Sadek Lekdja, Christianity in Kabylie, Radio France Internationale, 7 mai 2001 [ 18 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Амазиги, вони ж бербери - білі племена Африки, забута гілка арійського народу. "СПАДЩИНА ПРЕДКІВ". 16 грудня 2015. оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
- Briggs, Carina Lynn (2010). . Chapel Hill: University of North Carolina. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ . Fox News. 5 травня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2013. Процитовано 8 грудня 2013.
- ↑ Morocco's Berbers Battle to Keep From Losing Their Culture [ 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. San Francisco Chronicle. March 16, 2001.
- Berbers: The Proud Raiders [ 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]. BBC World Service.
- . Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 23 липня 2016.
- Tore Kjeilen. . Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 23 липня 2016.
- Its ultimate etymological identity with barbarian is uncertain,[джерело?], Byzantine Greek βαρβαρία «land of barbarians» since the Middle Ages.
- . Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 2 травня 2015.
- Abraham Isaac Laredo, Bereberos y Hebreos en Marruecos. Madrid: Instituto de Estudios Africanos. 1954.
- Hsain Ilahiane, Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen)(2006), p. 112, ISBN 0810864908
- Estes,Tiliouine, Richard J,Habib (2016). The State of Social Progress of Islamic Societies: Social, Economic. Springer. с. 115. ISBN 9783319247724.
- Histoire de l'émigration kabyle en France au XXe siècleréalités culturelles … De Karina Slimani-Direche
- . Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
- Les cultures du Maghreb De Maria Angels Roque, Paul Balta, Mohammed Arkoun
- Dialogues d'histoire ancienne à l'Université de Besançon, Centre de recherches d'histoire ancienne
- Les cultures du Maghreb de Maria Angels Roque, Paul Balta et Mohammed Arkoun
- Montagu Colvin, Howard. Architecture and the After-life. 1991, page 26
Бібліографія
- Бербери // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бербери