www.wikidata.uk-ua.nina.az

Зенати берберська мова Iznaten арабська زناتة група племен берберів історично одна з найбільших берберських конфедерацій

Зенати

Зенати (берберська мова: Iznaten, арабська: زناتة) — група племен берберів, історично одна з найбільших берберських конфедерацій разом із Санхаджа та Масмуда. Спосіб їхнього життя був кочовим або напівкочовим.

Зенати
Камінь Занати (Ель-Танк, Тенеріфе) з алфавітним написом.
Раса європеоїди
Мова берберська мова
Релігія іслам (сунніти, хариджити)

Етимологія ред.

Слово Iznaten (ⵉⵣⵏⴰⵜⵏ) походить від його однини Aznat (ⴰⵣⵏⴰⵜ). Aznat складається з Azn (ⴰⵣⵏ) і At (ⴰⵜ). На берберській мові Azn означає «Послати», а At означає «Сини» на мові зенаті. Слово At означає сини лише на мові зенаті. В інших берберських діалектах це Ayt (ⴰⵢⵜ) або Ag (ⴰⴳ).

Суспільство ред.

Історіограф 14-го століття Ібн Халдун повідомляє, що Зенати була поділені на три великі племена: Джарава, Маграва та Бану Іфран. Раніше займали значну частину Магрибу, пізніше вони були витіснені на південь і захід у конфліктах з більш могутніми племенами Кутама і Хуара. Зенати прийняли іслам ще у 7 столітті. У той час як інші племена берберів продовжували чинити опір халіфату Омеядів навіть у восьмому столітті, їх швидко ісламізували. Вони також склали значний контингент у подальшому мусульманському завоюванні Іберії.

Мова ред.

Зенати бербери тож розмовляли однією з берберських (амазигських) мов. Ібн Халдун писав, що їхній діалект відрізнявся від інших берберських діалектів. Французький лінгвіст Едмон Дестен у 1915 році запропонував «зенаті» як вільну підгрупу в межах мов північних берберів, включаючи ріфську мову на північному сході Марокко та мову шавія на північному сході Алжиру.

Історія ред.

До арабських завоювань зенати жили на територіях між сучасним Тунісом і Тріполітанією в сучасній Лівії, перш ніж вони почали поступово рухатися на захід, де вони оселилися в західному Алжирі поблизу Тіарету і Тлемсену, тоді як деякі з них йшли далі на захід до Марокко. Вони домінували в політиці західного Магрибу (Марокко та західного Алжиру) у два різні періоди: у 10-му столітті, під час занепаду Ідрісидів, як уповноважені халіфів Фатімідів або Омеядських халіфів Кордоби, і з 13-го по 16 століття, коли до влади в Алжирі та Марокко прийшли зенатські династії Заянідів, Маринідів і Ваттасидів. Вважається, що сьогодні більшість берберів регіону Ріф мають зенатське походження.

8-10 століття ред.

У ранній ісламський період, після арабських завоювань берберські групи та племена Марокко, включно з зенатами значним чином домінували в політиці регіону.

Вождь Зенати, Халід ібн Гамід аль-Занаті, був провідною фігурою берберського повстання 740 року проти арабського халіфату Омеядів і привів берберських повстанців до великих перемог у битві знаті та битві при Багдурі. У той час як Омеядам вдалося зрештою перемогти повстанців і частково відновити свою владу, найзахідніші частини Магрибу, включаючи Марокко, залишалися вільними від правління арабських халіфів. У цьому регіоні виникли різні держави, наприклад емірат Мідраридів у східному Марокко, очолюваний племенем Зената Мікнаса, якому приписують заснування міста Сіджильмаса.

У 868 році під проводом Абд аль-Раззака берберські племена Харіджі, Суфрі, Мадюна, Гаята і Мікнаса сформували союз проти Ідрисидів Феса. Зі своєї бази в Сефру вони змогли перемогти Алі ібн Умара і зайняти Фес. Мешканці міста, однак, відмовилися їм підкоритися, і Ідрисид Ях’я III зміг відвоювати місто.

Проте вже з початку 10 століття, Фатиміди на сході почали втручатися в Марокко, сподіваючись розширити свій вплив, і використовували плем'я Мікнаса як довірених осіб і союзників у регіоні. У 917 році Мікнаса та його лідер Масала ібн Хабус, діючи від імені своїх союзників-Фатімідів, напали на Фес і змусили Ях'ю IV визнати сюзеренітет Фатімідів, перш ніж скинути його з престолу в 919-921 роках.  Його наступником став його двоюрідний брат Муса ібн Абул' Афія, якому вже доручили керувати рештою країни. Ідрисид Хасан I аль-Хаджам зумів перехопити контроль над Фесом у 925 р., але в 927 р. Муса повернувся, схопив Хасана та вбив його, відзначивши останній раз, коли Ідрісиди утримували владу у Фесі. Після цього Фес залишався під контролем зенатів. Мікнаса переслідували Ідрисидів до фортеці Хаджар ан-Наср на півночі Марокко, але незабаром після цього між Мікнаса спалахнула громадянська війна, коли Муса присягнув на вірність Омеядам Кордоби в 931 році, намагаючись отримати більше незалежності. Фатиміди послали Хумайда ібн Ясала (або Хаміда), племінника Масали ібн Хабуса, щоб протистояти Мусі, розгромивши його в 933 році та змусивши його повернутися в державу. Коли Фатиміди покинули ці території, Муса знову зрадив їхню владу і визнав Омеядського халіфа. Фаиіміди послали свого полководця Майсура знову протистояти йому, і цього разу він утік. Ідрисиди переслідували Мусу й їм вдалося його вбити. Останні зберегли частину своєї держави в північному Марокко до тих пір, поки Омеяди остаточно не припинили своє правління в 985 році. Омеяди, у свою чергу, зберігали контроль над північним Марокко до розпаду свого халіфату на початку 11 століття. Після цього в Марокко домінували різні берберські племена зенатів.  До піднесення династії Альморавідів пізніше в цьому ж столітті племенний союз Маграва контролював Фес, Сіджільмасу та Агмат, тоді як Бану Іфран правили Тлемсеном, Сале (Челла) і областю Тадла.

13-16 століття ред.

У 13 столітті до влади в Марокко прийшло плем'я зенатів Бану Марін (араб. بنو مرين). Починаючи з 1245 року вони почали повалення Альмохадів, які контролювали регіон. На вершині своєї могутності в середині 14-го століття, під час правління Абу аль-Хасана та його сина Абу Інана, династія Маринідів ненадовго панувала над більшою частиною Магрибу, включаючи великі території сучасних Алжиру та Тунісу. Вони підтримували Гранадський емірат в Аль-Андалусі в 13 і 14 століттях; Однак спроба закріпитися на європейській стороні Гібралтарської протоки була провальною, і вони зазнали поразки у битві при Ріо-Саладо в 1340 році і зупинилися після того, як кастильці забрали Альхесірас у Маринідів у 1344 році, остаточно вигнавши їх з Піренейського півострова. На відміну від своїх попередників, Мариніди вважали маликійський сунізм офіційною релігією і зробили місто Фес своєю столицею. За їхнього правління Фес пережив відносний золотий вік. Мариніди також першими побудували медресе по всій країні, що сприяло освіті маликійських улемів, хоча суфійські шейхи все більше переважали в сільській місцевості.

Починаючи з початку 15 століття, династія Ваттасідів, споріднений правлячий дім, конкурувала з династією Маринідів за контроль над їхньою державою і стала де-факто правителями Марокко між 1420 і 1459 роками, офіційно виконуючи функції регентів або візирів. У 1465 році останній султан Маринідів, Абд аль-Хакк II, був скинутий і вбитий під час повстання у Фесі, що призвело до встановлення прямого правління Ваттасидів над більшою частиною Марокко. Султани Ваттасидів, у свою чергу, правили до середини 16 століття, коли їх остаточно скинули саадити, які поклали початок правлінню арабів-шаріфів над Марокко (яке продовжується під керівництвом сучасної династії Алауїтів).

Тим часом приблизно в той самий час, що й Мариніди, династія Заянідів (також відома як Абд аль-Вадіди) правила Королівством Тлемсен на північному заході Алжиру з центром у Тлемсені. Територія простягалася від Тлемсена до вигину Хеліф і Алжиру. У зеніті королівство досягало річки Мулуя на заході, Сіджільмаси на півдні та річки Суммам на сході. Правління династії Заянідів тривало з 1235 до 1556 р., коли їх правління під тиском іспанців в Орані та саадитів у Марокко було остаточно зупинено османами.

Воїни племені Зената також відігравали роль легкої кавалерії в арміях Гранадського емірату. Це дало початок іспанському терміну jinete (походить від назви «Зената»), який позначав цей тип легкої кавалерії. Вони складали основу гранадської армії, беручи участь як у вирішальних битвах, так і в регулярних набігах на християнські території. Вони були дуже мобільні на полі, озброєні списами та невеликими круглими щитами, відомими своєю гнучкістю, і використовували власну характерну тактику. Вони були набрані та очолювані вигнаними членами родини Маринідів і оселилися в королівстві Гранада. Їхній командир був відомий як шейх аль-гузат («голова газі»), але в 1374 році Мухаммед V прибрав цю посаду через їхнє втручання у політику, після чого ними командували насрідські або андалузьські генерали. Зенати також служили найманцями в арміях християнських королівств, таких як Кастилія, або як допоміжні війська, послані Насрідськими емірами Гранади на допомогу своїм кастильським союзникам.

Примітки ред.

  1. Ilahiane, Hsain (2006). Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen). Scarecrow Press. с. 91–92, 145. ISBN 9780810864900. 
  2. Nelson, Harold D. (1985). Morocco, a country study. Area handbook series. Washington, D.C.: The American University. с. 14. 
  3. Ilahiane, Hsain (2004). Ethnicities, Community Making, and Agrarian Change: The Political Ecology of a Moroccan Oasis (англ.). University Press of America. с. 44. ISBN 9780761828761. 
  4. Wright, John (2012). A History of Libya (англ.). Hurst. с. 48. ISBN 9781849042277. 
  5. Ilahiane, Hsain (2006). Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen). Scarecrow Press. с. 91–92, 145. ISBN 9780810864900. 
  6. Edmond Destaing, "Essai de classification des dialectes berbères du Maroc [ 4 вересня 2011 у Wayback Machine.]", Etudes et Documents Berbères 19-20, 2001-2002 (1915). Edmond Destaing, "Note sur la conjugaison des verbes de forme C1eC2", Mémoires de la Société Linguistique de Paris, 22 (1920/3), pp. 139-148
  7. Hamès, C. (2012). Zanāta. У Bearman, P.; Bianquis, Th.; Bosworth, C.E.; van Donzel, E.; Heinrichs, W.P. Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Brill. 
  8. Ilahiane, Hsain (2006). Historical Dictionary of the Berbers (Imazighen). Scarecrow Press. с. 91–92, 145. ISBN 9780810864900. 
  9. Marinid dynasty (Berber dynasty) - Encyclopædia Britannica. Britannica.com. Процитовано 24 лютого 2014. 
  10. Abun-Nasr, Jamil (1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge: Cambridge University Press. с. 103–118. ISBN 0521337674. 
  11. Abun-Nasr, Jamil (1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge: Cambridge University Press. с. 103–118. ISBN 0521337674. 
  12. Abun-Nasr, Jamil (1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge: Cambridge University Press. с. 103–118. ISBN 0521337674. 
  13. Bosworth, Clifford Edmund (2004). The New Islamic Dynasties: A Chronological and Genealogical Manual. Edinburgh University Press. ISBN 9780748621378. 
  14. Kennedy, Hugh (1996). Muslim Spain and Portugal: A Political History of al-Andalus. Routledge. с. 282–283. ISBN 9781317870418. 
  15. Fletcher, Richard (1992). Moorish Spain (англ.). University of California Press. с. 159. ISBN 978-0-520-24840-3. 
  16. Kennedy, Hugh (1996). Muslim Spain and Portugal: A Political History of al-Andalus. Routledge. с. 282–283. ISBN 9781317870418. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zenati berberska mova Iznaten arabska زناتة grupa plemen berberiv istorichno odna z najbilshih berberskih konfederacij razom iz Sanhadzha ta Masmuda 1 2 Sposib yihnogo zhittya buv kochovim abo napivkochovim 3 4 ZenatiKamin Zanati El Tank Tenerife z alfavitnim napisom Rasa yevropeoyidiMova berberska movaReligiya islam sunniti haridzhiti Zmist 1 Etimologiya 2 Suspilstvo 3 Mova 4 Istoriya 4 1 8 10 stolittya 4 2 13 16 stolittya 5 PrimitkiEtimologiya red Slovo Iznaten ⵉⵣⵏⴰⵜⵏ pohodit vid jogo odnini Aznat ⴰⵣⵏⴰⵜ Aznat skladayetsya z Azn ⴰⵣⵏ i At ⴰⵜ Na berberskij movi Azn oznachaye Poslati a At oznachaye Sini na movi zenati Slovo At oznachaye sini lishe na movi zenati V inshih berberskih dialektah ce Ayt ⴰⵢⵜ abo Ag ⴰⴳ Suspilstvo red Istoriograf 14 go stolittya Ibn Haldun povidomlyaye sho Zenati bula podileni na tri veliki plemena Dzharava Magrava ta Banu Ifran Ranishe zajmali znachnu chastinu Magribu piznishe voni buli vitisneni na pivden i zahid u konfliktah z bilsh mogutnimi plemenami Kutama i Huara Zenati prijnyali islam she u 7 stolitti U toj chas yak inshi plemena berberiv prodovzhuvali chiniti opir halifatu Omeyadiv navit u vosmomu stolitti yih shvidko islamizuvali Voni takozh sklali znachnij kontingent u podalshomu musulmanskomu zavoyuvanni Iberiyi 5 Mova red Zenati berberi tozh rozmovlyali odniyeyu z berberskih amazigskih mov Ibn Haldun pisav sho yihnij dialekt vidriznyavsya vid inshih berberskih dialektiv Francuzkij lingvist Edmon Desten u 1915 roci zaproponuvav zenati yak vilnu pidgrupu v mezhah mov pivnichnih berberiv vklyuchayuchi rifsku movu na pivnichnomu shodi Marokko ta movu shaviya na pivnichnomu shodi Alzhiru 6 Istoriya red Do arabskih zavoyuvan zenati zhili na teritoriyah mizh suchasnim Tunisom i Tripolitaniyeyu v suchasnij Liviyi persh nizh voni pochali postupovo ruhatisya na zahid de voni oselilisya v zahidnomu Alzhiri poblizu Tiaretu i Tlemsenu todi yak deyaki z nih jshli dali na zahid do Marokko Voni dominuvali v politici zahidnogo Magribu Marokko ta zahidnogo Alzhiru u dva rizni periodi u 10 mu stolitti pid chas zanepadu Idrisidiv yak upovnovazheni halifiv Fatimidiv abo Omeyadskih halifiv Kordobi i z 13 go po 16 stolittya koli do vladi v Alzhiri ta Marokko prijshli zenatski dinastiyi Zayanidiv Marinidiv i Vattasidiv 7 Vvazhayetsya sho sogodni bilshist berberiv regionu Rif mayut zenatske pohodzhennya 8 8 10 stolittya red U rannij islamskij period pislya arabskih zavoyuvan berberski grupi ta plemena Marokko vklyuchno z zenatami znachnim chinom dominuvali v politici regionu Vozhd Zenati Halid ibn Gamid al Zanati buv providnoyu figuroyu berberskogo povstannya 740 roku proti arabskogo halifatu Omeyadiv i priviv berberskih povstanciv do velikih peremog u bitvi znati ta bitvi pri Bagduri U toj chas yak Omeyadam vdalosya zreshtoyu peremogti povstanciv i chastkovo vidnoviti svoyu vladu najzahidnishi chastini Magribu vklyuchayuchi Marokko zalishalisya vilnimi vid pravlinnya arabskih halifiv U comu regioni vinikli rizni derzhavi napriklad emirat Midraridiv u shidnomu Marokko ocholyuvanij plemenem Zenata Miknasa yakomu pripisuyut zasnuvannya mista Sidzhilmasa U 868 roci pid provodom Abd al Razzaka berberski plemena Haridzhi Sufri Madyuna Gayata i Miknasa sformuvali soyuz proti Idrisidiv Fesa Zi svoyeyi bazi v Sefru voni zmogli peremogti Ali ibn Umara i zajnyati Fes Meshkanci mista odnak vidmovilisya yim pidkoritisya i Idrisid Yah ya III zmig vidvoyuvati misto Prote vzhe z pochatku 10 stolittya Fatimidi na shodi pochali vtruchatisya v Marokko spodivayuchis rozshiriti svij vpliv i vikoristovuvali plem ya Miknasa yak dovirenih osib i soyuznikiv u regioni U 917 roci Miknasa ta jogo lider Masala ibn Habus diyuchi vid imeni svoyih soyuznikiv Fatimidiv napali na Fes i zmusili Yah yu IV viznati syuzerenitet Fatimidiv persh nizh skinuti jogo z prestolu v 919 921 rokah Jogo nastupnikom stav jogo dvoyuridnij brat Musa ibn Abul Afiya yakomu vzhe doruchili keruvati reshtoyu krayini Idrisid Hasan I al Hadzham zumiv perehopiti kontrol nad Fesom u 925 r ale v 927 r Musa povernuvsya shopiv Hasana ta vbiv jogo vidznachivshi ostannij raz koli Idrisidi utrimuvali vladu u Fesi Pislya cogo Fes zalishavsya pid kontrolem zenativ Miknasa peresliduvali Idrisidiv do forteci Hadzhar an Nasr na pivnochi Marokko ale nezabarom pislya cogo mizh Miknasa spalahnula gromadyanska vijna koli Musa prisyagnuv na virnist Omeyadam Kordobi v 931 roci namagayuchis otrimati bilshe nezalezhnosti Fatimidi poslali Humajda ibn Yasala abo Hamida pleminnika Masali ibn Habusa shob protistoyati Musi rozgromivshi jogo v 933 roci ta zmusivshi jogo povernutisya v derzhavu Koli Fatimidi pokinuli ci teritoriyi Musa znovu zradiv yihnyu vladu i viznav Omeyadskogo halifa Faiimidi poslali svogo polkovodcya Majsura znovu protistoyati jomu i cogo razu vin utik Idrisidi peresliduvali Musu j yim vdalosya jogo vbiti Ostanni zberegli chastinu svoyeyi derzhavi v pivnichnomu Marokko do tih pir poki Omeyadi ostatochno ne pripinili svoye pravlinnya v 985 roci Omeyadi u svoyu chergu zberigali kontrol nad pivnichnim Marokko do rozpadu svogo halifatu na pochatku 11 stolittya Pislya cogo v Marokko dominuvali rizni berberski plemena zenativ Do pidnesennya dinastiyi Almoravidiv piznishe v comu zh stolitti plemennij soyuz Magrava kontrolyuvav Fes Sidzhilmasu ta Agmat todi yak Banu Ifran pravili Tlemsenom Sale Chella i oblastyu Tadla 13 16 stolittya red U 13 stolitti do vladi v Marokko prijshlo plem ya zenativ Banu Marin arab بنو مرين Pochinayuchi z 1245 roku voni pochali povalennya Almohadiv yaki kontrolyuvali region 9 10 Na vershini svoyeyi mogutnosti v seredini 14 go stolittya pid chas pravlinnya Abu al Hasana ta jogo sina Abu Inana dinastiya Marinidiv nenadovgo panuvala nad bilshoyu chastinoyu Magribu vklyuchayuchi veliki teritoriyi suchasnih Alzhiru ta Tunisu Voni pidtrimuvali Granadskij emirat v Al Andalusi v 13 i 14 stolittyah Odnak sproba zakripitisya na yevropejskij storoni Gibraltarskoyi protoki bula provalnoyu i voni zaznali porazki u bitvi pri Rio Salado v 1340 roci i zupinilisya pislya togo yak kastilci zabrali Alhesiras u Marinidiv u 1344 roci ostatochno vignavshi yih z Pirenejskogo pivostrova Na vidminu vid svoyih poperednikiv Marinidi vvazhali malikijskij sunizm oficijnoyu religiyeyu i zrobili misto Fes svoyeyu stoliceyu Za yihnogo pravlinnya Fes perezhiv vidnosnij zolotij vik Marinidi takozh pershimi pobuduvali medrese po vsij krayini sho spriyalo osviti malikijskih ulemiv hocha sufijski shejhi vse bilshe perevazhali v silskij miscevosti 11 Pochinayuchi z pochatku 15 stolittya dinastiya Vattasidiv sporidnenij pravlyachij dim konkuruvala z dinastiyeyu Marinidiv za kontrol nad yihnoyu derzhavoyu i stala de fakto pravitelyami Marokko mizh 1420 i 1459 rokami oficijno vikonuyuchi funkciyi regentiv abo viziriv U 1465 roci ostannij sultan Marinidiv Abd al Hakk II buv skinutij i vbitij pid chas povstannya u Fesi sho prizvelo do vstanovlennya pryamogo pravlinnya Vattasidiv nad bilshoyu chastinoyu Marokko Sultani Vattasidiv u svoyu chergu pravili do seredini 16 stolittya koli yih ostatochno skinuli saaditi yaki poklali pochatok pravlinnyu arabiv sharifiv nad Marokko yake prodovzhuyetsya pid kerivnictvom suchasnoyi dinastiyi Alauyitiv 12 13 Tim chasom priblizno v toj samij chas sho j Marinidi dinastiya Zayanidiv takozh vidoma yak Abd al Vadidi pravila Korolivstvom Tlemsen na pivnichnomu zahodi Alzhiru z centrom u Tlemseni Teritoriya prostyagalasya vid Tlemsena do viginu Helif i Alzhiru U zeniti korolivstvo dosyagalo richki Muluya na zahodi Sidzhilmasi na pivdni ta richki Summam na shodi Pravlinnya dinastiyi Zayanidiv trivalo z 1235 do 1556 r koli yih pravlinnya pid tiskom ispanciv v Orani ta saaditiv u Marokko bulo ostatochno zupineno osmanami Voyini plemeni Zenata takozh vidigravali rol legkoyi kavaleriyi v armiyah Granadskogo emiratu 14 15 Ce dalo pochatok ispanskomu terminu jinete pohodit vid nazvi Zenata yakij poznachav cej tip legkoyi kavaleriyi Voni skladali osnovu granadskoyi armiyi beruchi uchast yak u virishalnih bitvah tak i v regulyarnih nabigah na hristiyanski teritoriyi Voni buli duzhe mobilni na poli ozbroyeni spisami ta nevelikimi kruglimi shitami vidomimi svoyeyu gnuchkistyu i vikoristovuvali vlasnu harakternu taktiku Voni buli nabrani ta ocholyuvani vignanimi chlenami rodini Marinidiv i oselilisya v korolivstvi Granada Yihnij komandir buv vidomij yak shejh al guzat golova gazi ale v 1374 roci Muhammed V pribrav cyu posadu cherez yihnye vtruchannya u politiku pislya chogo nimi komanduvali nasridski abo andaluzski generali Zenati takozh sluzhili najmancyami v armiyah hristiyanskih korolivstv takih yak Kastiliya abo yak dopomizhni vijska poslani Nasridskimi emirami Granadi na dopomogu svoyim kastilskim soyuznikam 16 Primitki red Ilahiane Hsain 2006 Historical Dictionary of the Berbers Imazighen Scarecrow Press s 91 92 145 ISBN 9780810864900 Nelson Harold D 1985 Morocco a country study Area handbook series Washington D C The American University s 14 Ilahiane Hsain 2004 Ethnicities Community Making and Agrarian Change The Political Ecology of a Moroccan Oasis angl University Press of America s 44 ISBN 9780761828761 Wright John 2012 A History of Libya angl Hurst s 48 ISBN 9781849042277 Ilahiane Hsain 2006 Historical Dictionary of the Berbers Imazighen Scarecrow Press s 91 92 145 ISBN 9780810864900 Edmond Destaing Essai de classification des dialectes berberes du Maroc Arhivovano 4 veresnya 2011 u Wayback Machine Etudes et Documents Berberes 19 20 2001 2002 1915 Edmond Destaing Note sur la conjugaison des verbes de forme C1eC2 Memoires de la Societe Linguistique de Paris 22 1920 3 pp 139 148 Hames C 2012 Zanata U Bearman P Bianquis Th Bosworth C E van Donzel E Heinrichs W P Encyclopaedia of Islam Second Edition Brill Ilahiane Hsain 2006 Historical Dictionary of the Berbers Imazighen Scarecrow Press s 91 92 145 ISBN 9780810864900 Marinid dynasty Berber dynasty Encyclopaedia Britannica Britannica com Procitovano 24 lyutogo 2014 Abun Nasr Jamil 1987 A history of the Maghrib in the Islamic period Cambridge Cambridge University Press s 103 118 ISBN 0521337674 Abun Nasr Jamil 1987 A history of the Maghrib in the Islamic period Cambridge Cambridge University Press s 103 118 ISBN 0521337674 Abun Nasr Jamil 1987 A history of the Maghrib in the Islamic period Cambridge Cambridge University Press s 103 118 ISBN 0521337674 Bosworth Clifford Edmund 2004 The New Islamic Dynasties A Chronological and Genealogical Manual Edinburgh University Press ISBN 9780748621378 Kennedy Hugh 1996 Muslim Spain and Portugal A Political History of al Andalus Routledge s 282 283 ISBN 9781317870418 Fletcher Richard 1992 Moorish Spain angl University of California Press s 159 ISBN 978 0 520 24840 3 Kennedy Hugh 1996 Muslim Spain and Portugal A Political History of al Andalus Routledge s 282 283 ISBN 9781317870418 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zenati amp oldid 40706806